Хлопці, ми чи не ми?

друзі, ми чи не ми?

Якщо якась худоба з кацапії, чи інших країн ,... яка підмахує рашці, пише - " все забудеться, буде розвиватись торгівля"🫤 Ви дебіли 🫵 Україна не забуде, і не простить☹️ Ми тримаємося, бо ми ніколи ні до кого не лізли з війною🫵 Ми захищаємося, уроди ви вонючіshow more

Репортер: Чи ви колись відчували, що Віктор Орбан є... троянським конем путіна в ЄС? Меркель: Це нісенітниця. Ми теж на це не поведемося. Ми б на такі речі не купилися. Я вважаю це абсурдним.show more

Венс після дзвінка Трампа: Цю промову, очевидно, важко перевершити,... але я докладу всіх зусиль Ми мусимо переобрати Віктора Орбана прем'єр-міністром Угорщини, чи не так?show more

Трамп: Рік тому ми були мертвою країною. Ця країна... котилася до пекла. У нас не було зброї. Ми все віддали Україні. У нас нічого не лишилось.show more

Мати побачила свого рідного сина. Побачила свою рідну кровіночку.... Московіти ми вас не не ненавидимо. Ми вас презираемо і наші нащадки будуть презирати вас віками, тисячоліттями.show more

Ми повинні мобілізувати ВСІХ, але моїх діток треба буде... запитати, чи готові вони до цього.show more

Мошка літає біля ліхтаря. Пунктиром. Потім не кажіть мені... що ми не в матриціshow more

"Ми нічого не будемо дарувати агресору, і нічого їм... не забудемо", - президент Володимир Зеленський.show more

"Ми ж не лохи" - вигукує юрба на протестах... у Києві.show more

Це наша реальність! Нас намагаються зламати — і не... можуть. Ми вистоїмо!show more

⚡️84% українців хочуть покинути Україну! Науковці провели опитування і... просто жахнулися — такої катастрофічної динаміки ще не було. Люди не вірять, що тут можна жити. Тільки виживати. Ми втрачаємо більше, ніж людей. Ми втрачаємо націю.show more

Церемонія відкриття Олімпійських ігор і пародія на «Тайну вечерю».... Це типу вирішили доєбатися до християн, бо вони схавають? Чи як? Чому не було пародії на іслам? Це було риторичне питання. Всі ми знаємо відповідь.show more

Не пройшо і трохи часу як Петров заспівав по... іншому, але ми пам'ятаємоshow more

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні... та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».show more

В Литвi демократия, лубов волi й украīнскi стягi. Ми... проти кацапіп - Литва не продаеця.show more

🇺🇦 Українці звертаються до Зеленського: скільки ще ми маємо... ховатися по укриттях? 🕯️ «Щоночі — сирени, вибухи, тривоги. Ми не живемо — ми виживаємо. Наші діти засинають у коридорах, у підвалах, у темряві. Скільки ще?» ❗️ Чому замість миру — марафони? Чому замість безпеки — облави ТЦК і тотальний страх? Українці не повинні роками жити в страху. Не повинні ночами ховатися в укриттях, поки влада грабує країну під прикриттям війни.show more

"Стратегія путіна полягала в тому, щоб чекати, поки ми... перестанемо допомагати Україні, в якийсь момент він очікував, що ми здамося. Цього ніколи не станеться." Про це заявила прем'єр-міністр Данії Фредеріксенshow more

У День пам’яті захисників України ми згадуємо тих, хто... віддав найдорожче — своє життя — за нашу державу і за кожного з нас. Памʼятайте їхні імена і обличчя. Ми не маємо права забутиshow more