Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Ana Sayfaya Dön

2014. Борис и ця пісня. Ненависть до нього після виконання її дійшла до крайності. Ще "добавилися" приїзди на гастролі в Україну... Пророческі слова з пісні : "Та люди, стрелявшие в наших отцов, строят планы на наших детей". Пісня Просто Супер,моя улюблена;і музика,і текст! Послухайте! Тепер все. Борис вже не...

Vital54falcon's profile picture

vitaliyfalcon

2,844 subscribers

11,916 görüntüleme • 5 ay önce •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.
0:40

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Alex

46,360 görüntüleme • 1 yıl önce

Керівник управління роботи з проблемними активами НБУ Павло Поляруш в нетверезому стані погрожував «нагородною зброєю» білоруському добровольцю, який воює за Україну. Поляруш в нетверезому стані створив аварійну ситуацію на дорозі, потім почав погрожувати військовому прострелити ноги нагородною зброєю. Згодом екіпаж поліції виявив в салоні авто нагородний пістолет. А тепер саме цікаве! Поляруш в армії не служив, він не є учасником бойових дій, цей пістолет він отримав за роботу радника Міноборони корупціонера Резнікова. Як він там опинився та за які заслуги? Ну його цивільна дружина Ірина Мудра є заступницею керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. Ну захотілося їй думати, що її чоловік не чорт з НБУ, а герой з нагородною зброєю, може собі дозволити… Нам звісно можуть розповісти ще одну божевільну історію як і цей персонаж вбивав чеченців з Татаровим, але думаю всім все ясно. Просто кончені Офісні виродки! Зброю конфіскувати, з посаду в НБУ звільнити, дружину з Офісу звільнити! Все решта буде просто ні про що! Ця ситуація ще раз демонструє те, що влада створила блатну систему для отримання короткоствольної зброї, а простим громадянам і далі будуть розповідати, що право на зброю та захист має бути обмежено…
0:27

Керівник управління роботи з проблемними активами НБУ Павло Поляруш в нетверезому стані погрожував «нагородною зброєю» білоруському добровольцю, який воює за Україну. Поляруш в нетверезому стані створив аварійну ситуацію на дорозі, потім почав погрожувати військовому прострелити ноги нагородною зброєю. Згодом екіпаж поліції виявив в салоні авто нагородний пістолет. А тепер саме цікаве! Поляруш в армії не служив, він не є учасником бойових дій, цей пістолет він отримав за роботу радника Міноборони корупціонера Резнікова. Як він там опинився та за які заслуги? Ну його цивільна дружина Ірина Мудра є заступницею керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. Ну захотілося їй думати, що її чоловік не чорт з НБУ, а герой з нагородною зброєю, може собі дозволити… Нам звісно можуть розповісти ще одну божевільну історію як і цей персонаж вбивав чеченців з Татаровим, але думаю всім все ясно. Просто кончені Офісні виродки! Зброю конфіскувати, з посаду в НБУ звільнити, дружину з Офісу звільнити! Все решта буде просто ні про що! Ця ситуація ще раз демонструє те, що влада створила блатну систему для отримання короткоствольної зброї, а простим громадянам і далі будуть розповідати, що право на зброю та захист має бути обмежено…

Симороз Олег Олександрович

108,613 görüntüleme • 1 yıl önce

Експрем'єр Британії Борис Джонсон: Я пам'ятаю одну розмову з німцями, не скажу вам, хто це був, але був один конкретний високопоставлений представник апарату канцлера, який сказав: "Знаєте, якщо це вже має статися (повномасштабне вторгнення росії), чи не було б краще, якби це просто сталося швидко, українці програли і все закінчилося?" І я маю на увазі, я розумію, чому він це сказав. І я, звісно, був категорично не згоден, але... скільки вже минуло часу після початку того вторгнення путіна, з такою кількістю загиблих і поранених, такою кількістю лиха і страждань Я розумію, чому він це сказав. Я все ще вважаю, що він був неправий. Але він намагався сказати: "Послухайте, це буде катастрофа, це буде кошмар для всього світу, кошмар для України, кошмар для росії, можливо, краще закінчити з цим швидше" І я вважав, що це було в корені неправильно, і я вважав, що ми повинні допомогти українцям чинити опір І, знаєте, вони хотіли чинити опір. Вони хотіли битися Вони мали щире бажання захищати свою рідну країну, і це, як ви самі розумієте, є однією з найбільш потужних та глибоких людських емоцій, хіба ж це не так?
1:38

Експрем'єр Британії Борис Джонсон: Я пам'ятаю одну розмову з німцями, не скажу вам, хто це був, але був один конкретний високопоставлений представник апарату канцлера, який сказав: "Знаєте, якщо це вже має статися (повномасштабне вторгнення росії), чи не було б краще, якби це просто сталося швидко, українці програли і все закінчилося?" І я маю на увазі, я розумію, чому він це сказав. І я, звісно, був категорично не згоден, але... скільки вже минуло часу після початку того вторгнення путіна, з такою кількістю загиблих і поранених, такою кількістю лиха і страждань Я розумію, чому він це сказав. Я все ще вважаю, що він був неправий. Але він намагався сказати: "Послухайте, це буде катастрофа, це буде кошмар для всього світу, кошмар для України, кошмар для росії, можливо, краще закінчити з цим швидше" І я вважав, що це було в корені неправильно, і я вважав, що ми повинні допомогти українцям чинити опір І, знаєте, вони хотіли чинити опір. Вони хотіли битися Вони мали щире бажання захищати свою рідну країну, і це, як ви самі розумієте, є однією з найбільш потужних та глибоких людських емоцій, хіба ж це не так?

Останній Капіталіст

40,366 görüntüleme • 17 gün önce

Я хочу, щоб українці припинили переносити те, що відбувається у Франції, Бельгії чи Великій Британії, на Україну та на кожну темношкіру людину, яку бачать на вулиці. В Україні немає ситуації, коли африканські мігранти масово перепливають море чи просто нелегально потрапляють до країни. Отримати українську візу громадянину Нігерії складно й дорого: потрібно надати необхідні документи, підтвердити мету поїздки, фінансове забезпечення та пройти перевірку. Африканці не опинилися в Україні випадково. Багато хто свідомо обрав цю країну для навчання, роботи, сім’ї та життя. Інші народилися тут і Україна є їхньою рідною країною. А ті, хто залишається тут під час повномасштабної війни, попри обстріли, тривоги й небезпеку, щодня знову обирають Україну своїм домом. Те, що сталося з нігерійкою та її дитиною, не просто сварка. Це расизм і насильство. І незалежно від документів чи міграційного статусу, ніхто не має права принижувати людину, використовувати расистські образи або нападати на неї та її дитину. Припиніть шукати ворога серед людей, які разом із вами біжать до укриття. Расизм не захищає Україну він лише робить нас слабшими. І все ж я щиро рада та вдячна, що переважна більшість українців не поводиться так, як ця жінка. Я знаю Україну як країну сильних, добрих і людяних людей і саме такою я хочу бачити її завжди. 🇺🇦
1:53

Я хочу, щоб українці припинили переносити те, що відбувається у Франції, Бельгії чи Великій Британії, на Україну та на кожну темношкіру людину, яку бачать на вулиці. В Україні немає ситуації, коли африканські мігранти масово перепливають море чи просто нелегально потрапляють до країни. Отримати українську візу громадянину Нігерії складно й дорого: потрібно надати необхідні документи, підтвердити мету поїздки, фінансове забезпечення та пройти перевірку. Африканці не опинилися в Україні випадково. Багато хто свідомо обрав цю країну для навчання, роботи, сім’ї та життя. Інші народилися тут і Україна є їхньою рідною країною. А ті, хто залишається тут під час повномасштабної війни, попри обстріли, тривоги й небезпеку, щодня знову обирають Україну своїм домом. Те, що сталося з нігерійкою та її дитиною, не просто сварка. Це расизм і насильство. І незалежно від документів чи міграційного статусу, ніхто не має права принижувати людину, використовувати расистські образи або нападати на неї та її дитину. Припиніть шукати ворога серед людей, які разом із вами біжать до укриття. Расизм не захищає Україну він лише робить нас слабшими. І все ж я щиро рада та вдячна, що переважна більшість українців не поводиться так, як ця жінка. Я знаю Україну як країну сильних, добрих і людяних людей і саме такою я хочу бачити її завжди. 🇺🇦

Blaqsauce🇳🇬🇺🇦

53,775 görüntüleme • 3 gün önce

Ось це сьогоднішній виступ в парламенті прости господи міністра у справах ветеранів Калмикової щодо скандалів навколо Національного військового меморіального кладовища. Прочитала статистику з листочка, далі прикриття ветеранами та полеглими і власне все. Абсолютно нульова позиція як з цієї кризи навколо військового кладовища виходити. Калмикова не здатна навіть висловити позицію міністерства без листочка, хоча і з листочком її немає… У неї досі все добре. Тепер принаймні зрозуміло для чого був такий поспіх з першими похованнями, щоб тепер на всі питання щодо військового кладовища казати – «ну ми ж вже тут поховали військових». Парламент такий виступ міністра влаштував, ніхто навіть питань не задавав. Подивіться на відео як же нардепам в цілому насрати на це питання. Всього лиш скандал Національного масштабу щодо гідного вшанування полеглих воїнів, ну буває, це ще не привід міністру питання ставити… Для галочки звіт провели, молодці, попрацювали. Вкотре наголошую на тому, що суспільство має отримати відповіді на ряд питань навколо Національного військового меморіального кладовища. Мова і про саму земельну ділянку та її придатність до поховань, корупційні схеми навколо будівництва та махінації з бронюванням в самій установі. Але на початку все упирається в нормальну комунікацію з народом. І з того, що ми бачимо, то ця міністерка не здатна змінитися, вона продовжує абсолютно всрату комунікацію, відтак, скандали будуть тільки продовжуватись. Дуже прикро, бо словосполучення «військовий меморіал» та «скандал» просто неприпустимі при спільному вживанні, але сьогодні це реальність. Те, що зараз відбувається на рівні державної політики з меморіалізацією – це проста якась ганьба…
3:40

Ось це сьогоднішній виступ в парламенті прости господи міністра у справах ветеранів Калмикової щодо скандалів навколо Національного військового меморіального кладовища. Прочитала статистику з листочка, далі прикриття ветеранами та полеглими і власне все. Абсолютно нульова позиція як з цієї кризи навколо військового кладовища виходити. Калмикова не здатна навіть висловити позицію міністерства без листочка, хоча і з листочком її немає… У неї досі все добре. Тепер принаймні зрозуміло для чого був такий поспіх з першими похованнями, щоб тепер на всі питання щодо військового кладовища казати – «ну ми ж вже тут поховали військових». Парламент такий виступ міністра влаштував, ніхто навіть питань не задавав. Подивіться на відео як же нардепам в цілому насрати на це питання. Всього лиш скандал Національного масштабу щодо гідного вшанування полеглих воїнів, ну буває, це ще не привід міністру питання ставити… Для галочки звіт провели, молодці, попрацювали. Вкотре наголошую на тому, що суспільство має отримати відповіді на ряд питань навколо Національного військового меморіального кладовища. Мова і про саму земельну ділянку та її придатність до поховань, корупційні схеми навколо будівництва та махінації з бронюванням в самій установі. Але на початку все упирається в нормальну комунікацію з народом. І з того, що ми бачимо, то ця міністерка не здатна змінитися, вона продовжує абсолютно всрату комунікацію, відтак, скандали будуть тільки продовжуватись. Дуже прикро, бо словосполучення «військовий меморіал» та «скандал» просто неприпустимі при спільному вживанні, але сьогодні це реальність. Те, що зараз відбувається на рівні державної політики з меморіалізацією – це проста якась ганьба…

Симороз Олег Олександрович

20,038 görüntüleme • 7 ay önce

Дорогі брати і сестри! Від тисячолітніх святинь Києва – наших кафедральних соборів Святої Софії, Володимирського патріаршого та Михайлівського Золотоверхого, від української Печерської Лаври щиросердечно вітаю вас з Великоднем. Воскресіння Христове – не символ і не легенда, але істина та реальність, яка ввійшла в людську історію і змінила її назавжди. Світло Христове, світло життя не просто колись, у давній час, засяяло через воскресіння Спасителя – через нашу віру в Христа воскреслого воно і нині стає для нас зброєю в боротьбі з темрявою віку цього. Сьогодні наш народ переживає тяжкий час війни. Але навіть у цих обставинах не згасає те, що становить основу людського життя – віра, надія і любов. Саме в цьому полягає глибинний сенс Пасхи: свідчити про те, що навіть після найтяжчих випробувань можливе відродження, а серце людини, яке не втрачає любові, стає місцем, де зростає оновлене безсмертне життя. Добрі побажання та слова надії на перемогу світла і правди нехай долинуть нині до всіх дітей України, де б ви зараз не були, і найперше – до наших героїв-захисників. Бажаю, щоби світле свято Христового Воскресіння збагачувало життя кожного своїм духовним сенсом, а Господь зміцнював усіх нас, дарував сили і мудрість для примноження добрих справ. Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його. Тож наповнимось цим світлом, нехай воно буде нам зброєю проти зла, яке неодмінно зазнає поразки та осудження, бо воістину ХРИСТОС ВОСКРЕС!
1:54

Дорогі брати і сестри! Від тисячолітніх святинь Києва – наших кафедральних соборів Святої Софії, Володимирського патріаршого та Михайлівського Золотоверхого, від української Печерської Лаври щиросердечно вітаю вас з Великоднем. Воскресіння Христове – не символ і не легенда, але істина та реальність, яка ввійшла в людську історію і змінила її назавжди. Світло Христове, світло життя не просто колись, у давній час, засяяло через воскресіння Спасителя – через нашу віру в Христа воскреслого воно і нині стає для нас зброєю в боротьбі з темрявою віку цього. Сьогодні наш народ переживає тяжкий час війни. Але навіть у цих обставинах не згасає те, що становить основу людського життя – віра, надія і любов. Саме в цьому полягає глибинний сенс Пасхи: свідчити про те, що навіть після найтяжчих випробувань можливе відродження, а серце людини, яке не втрачає любові, стає місцем, де зростає оновлене безсмертне життя. Добрі побажання та слова надії на перемогу світла і правди нехай долинуть нині до всіх дітей України, де б ви зараз не були, і найперше – до наших героїв-захисників. Бажаю, щоби світле свято Христового Воскресіння збагачувало життя кожного своїм духовним сенсом, а Господь зміцнював усіх нас, дарував сили і мудрість для примноження добрих справ. Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його. Тож наповнимось цим світлом, нехай воно буде нам зброєю проти зла, яке неодмінно зазнає поразки та осудження, бо воістину ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Митрополит Епіфаній

13,113 görüntüleme • 4 ay önce

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше
0:59

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Martina Boguslavets

21,904 görüntüleme • 10 ay önce

Мене вчергове не перестає дивувати українська влада. Що ми почули зараз? 12-го числа нібито було засідання РНБО. Нібито щось розглядали. Документів, що саме — немає: їх не існує в природі. 12-го нібито його підписали, а о 21:00 президент виходить в ефір і перераховує санкції. І тепер головне. 13-го зранку НБУ, посилаючись на «нормативний документ» — указ президента, який начебто вже набрав чинності, блокує мої кредитні картки та розрахункові рахунки. А самого указу — досі немає. Їм байдуже, що саме підписав Зеленський, байдуже, що є на сайті. Що це означає? Що все, що є на сайті президента, — маячня? Далі — ще серйозніше. Указ, поданий на підпис Зеленському для введення в дію санкцій, в останній версії датований 12-м числом. Питання до Офісу Зеленського: як він міг підписати вашу паперову, сумнозвісну версію, коли його в Києві не було. 12-го він виїхав, 13-го зранку був у Хмельницькому, далі — за кордоном? Факсиміле на указах не ставляться. Делегувати право підпису неможливо. Вносити зміни після засідання РНБО — незаконно й є фальсифікацією. Ви присвоїли собі право міняти указ, а через три дні опублікували інший — з іншими даними, іншими персональними даними, іншими санкціями та іншим терміном. І досі відмовляєтеся це пояснити. Якщо президент підписав — жодних «уточнених версій» бути не може. Станом на зараз на сайті президента два тексти указу: один — той, що підписаний, інший — перероблений. А нам кажуть: «Нам байдуже, що на сайті президента, вам потрібен папірчик з «Урядового кур’єра»». Другий указ — незаконний. Це основний доказ у суді. Те, що ви сфабрикували і сфальсифікували, — це порушення закону. І вже цього достатньо для негайного скасування указу — не лише тому, що він необґрунтований і без підстав, а тому, що внесення змін до підписаного указу — поза законом. Замість пояснити, як одночасно на сайті президента можуть існувати два укази й яким алгоритмом ви присвоїли собі право вносити зміни в указ президента, ви поводитеся так, ніби саме ви — президент. Може, насправді вам не потрібні ані засідання РНБО, ані підпис Зеленського, щоб запроваджувати санкції? Будете вкладати уточнюючі папірці в «Урядовому кур’єрі»? Тут це не пройшло. У нас є офіційна відповідь з боку «Урядового кур’єра» народному депутату, яка спростовує вашу версію. Припиніть брехати. Зайдіть на сайт президента, переконайтеся в наявності двох указів і принесіть вибачення. Це — єдиний гідний вихід для вас.
5:12

Мене вчергове не перестає дивувати українська влада. Що ми почули зараз? 12-го числа нібито було засідання РНБО. Нібито щось розглядали. Документів, що саме — немає: їх не існує в природі. 12-го нібито його підписали, а о 21:00 президент виходить в ефір і перераховує санкції. І тепер головне. 13-го зранку НБУ, посилаючись на «нормативний документ» — указ президента, який начебто вже набрав чинності, блокує мої кредитні картки та розрахункові рахунки. А самого указу — досі немає. Їм байдуже, що саме підписав Зеленський, байдуже, що є на сайті. Що це означає? Що все, що є на сайті президента, — маячня? Далі — ще серйозніше. Указ, поданий на підпис Зеленському для введення в дію санкцій, в останній версії датований 12-м числом. Питання до Офісу Зеленського: як він міг підписати вашу паперову, сумнозвісну версію, коли його в Києві не було. 12-го він виїхав, 13-го зранку був у Хмельницькому, далі — за кордоном? Факсиміле на указах не ставляться. Делегувати право підпису неможливо. Вносити зміни після засідання РНБО — незаконно й є фальсифікацією. Ви присвоїли собі право міняти указ, а через три дні опублікували інший — з іншими даними, іншими персональними даними, іншими санкціями та іншим терміном. І досі відмовляєтеся це пояснити. Якщо президент підписав — жодних «уточнених версій» бути не може. Станом на зараз на сайті президента два тексти указу: один — той, що підписаний, інший — перероблений. А нам кажуть: «Нам байдуже, що на сайті президента, вам потрібен папірчик з «Урядового кур’єра»». Другий указ — незаконний. Це основний доказ у суді. Те, що ви сфабрикували і сфальсифікували, — це порушення закону. І вже цього достатньо для негайного скасування указу — не лише тому, що він необґрунтований і без підстав, а тому, що внесення змін до підписаного указу — поза законом. Замість пояснити, як одночасно на сайті президента можуть існувати два укази й яким алгоритмом ви присвоїли собі право вносити зміни в указ президента, ви поводитеся так, ніби саме ви — президент. Може, насправді вам не потрібні ані засідання РНБО, ані підпис Зеленського, щоб запроваджувати санкції? Будете вкладати уточнюючі папірці в «Урядовому кур’єрі»? Тут це не пройшло. У нас є офіційна відповідь з боку «Урядового кур’єра» народному депутату, яка спростовує вашу версію. Припиніть брехати. Зайдіть на сайт президента, переконайтеся в наявності двох указів і принесіть вибачення. Це — єдиний гідний вихід для вас.

Петро Порошенко

28,797 görüntüleme • 11 ay önce

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 görüntüleme • 4 ay önce

❗Друзі, прошу максимального розголосу! Бійця, що на фото вже нема. Він помер. Йшов на поправку. Але потрапив у лікарню БСП у Києві. І помер. І це вже не перша смерть. Системно помирають бійці у центральній лікарні країни . Системно від бездіяльності лікарів клініки БСП. Двічі ми робили сюжети на моєму ютьюбі про смерть бійців. Про ставлення до бійців. Про неготовність клініки до відключень світла. Взимку взагалі там був треш. Нема генераторів. Нема живлення. Нема операцій. Нема життя. Керівництву лікарні ймовірно похуй. Хочеться спитати головного лікаря КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Віктора Дороша, Ви як спите, блять? Ви як спите? Совість є? Ця пісня довга. Системно патронажна штурмових підрозділів пише мені про те, що лікарня немає ліків. Системно родичі бійців пишуть мені, що лікарі не підходять до пацієнтів, а якщо підходять то нехтують скаргами. Після чого бійці системно помирають. Системно я пишу меру. Він дзвонить керівництву лікарні. Ті, зозульки лицемірні, одразу йдуть на зустріч і кажуть шо все під контролем, боєць отримує всю необхідну допомогу. І наступного дня все по новій. Минулого місяця боєць штурмового підрозділу витікав після поранення. Коли я побачила фото бійця в калюжі крові на подушці, якого ніхто не оглянув і негайно не перевіз в операційну, я офігіла. Знаєте чому? Зробили перевʼязку у пʼятницю і пішли до дому. Вихідний. Не до бійців. 9 червня в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» помер поранений боєць 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади ЗСУ Сергій Кузнєцов. Він мав досить класичне осколкове поранення ніг, живота та спини. Був стабільним та при свідомості. Ми звертали увагу керівництва закладу на те, що йому підібрали неправильні знеболювальні і йому потрібна нормальна фахова допомога в реанімації. Його мама витратила більше 30 тис. грн тільки на знеболюючі препарати. Час йшов, раною на спині ніхто не займався, вона стала агресивною з високою температурою, але і тоді адекватних заходів вжито не було. Воїн помер. У центрі Києва. Після того як йшов на поправку. Понад 80 Служб супроводу Сил оборони України звернулися до Командування Медичних сил ЗСУ із вимогою припинити направляти поранених військовослужбовців до цього закладу. Це безпрецедентний випадок за весь час повномасштабної війни — особливо з огляду на те, що йдеться про один із найбільш забезпечених медичних закладів країни. Причиною стало саме порушення прав поранених військовослужбовців та неналежне лікування. Результату НУЛЬ. ‼️Це ультиматум, то ж ми вимагаємо. Якшо не буде звільнений лікар і директор КНП "Київська Міська Клінічна Лікарня Швидкої Медичної Допомоги" ЛШМД, БСП і не буде проведене розслідування смерті бійця та ваших бійців, ми виходимо на акції протесту. І будемо стояти доти, доки не настануть зміни.
2:00

❗Друзі, прошу максимального розголосу! Бійця, що на фото вже нема. Він помер. Йшов на поправку. Але потрапив у лікарню БСП у Києві. І помер. І це вже не перша смерть. Системно помирають бійці у центральній лікарні країни . Системно від бездіяльності лікарів клініки БСП. Двічі ми робили сюжети на моєму ютьюбі про смерть бійців. Про ставлення до бійців. Про неготовність клініки до відключень світла. Взимку взагалі там був треш. Нема генераторів. Нема живлення. Нема операцій. Нема життя. Керівництву лікарні ймовірно похуй. Хочеться спитати головного лікаря КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Віктора Дороша, Ви як спите, блять? Ви як спите? Совість є? Ця пісня довга. Системно патронажна штурмових підрозділів пише мені про те, що лікарня немає ліків. Системно родичі бійців пишуть мені, що лікарі не підходять до пацієнтів, а якщо підходять то нехтують скаргами. Після чого бійці системно помирають. Системно я пишу меру. Він дзвонить керівництву лікарні. Ті, зозульки лицемірні, одразу йдуть на зустріч і кажуть шо все під контролем, боєць отримує всю необхідну допомогу. І наступного дня все по новій. Минулого місяця боєць штурмового підрозділу витікав після поранення. Коли я побачила фото бійця в калюжі крові на подушці, якого ніхто не оглянув і негайно не перевіз в операційну, я офігіла. Знаєте чому? Зробили перевʼязку у пʼятницю і пішли до дому. Вихідний. Не до бійців. 9 червня в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» помер поранений боєць 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади ЗСУ Сергій Кузнєцов. Він мав досить класичне осколкове поранення ніг, живота та спини. Був стабільним та при свідомості. Ми звертали увагу керівництва закладу на те, що йому підібрали неправильні знеболювальні і йому потрібна нормальна фахова допомога в реанімації. Його мама витратила більше 30 тис. грн тільки на знеболюючі препарати. Час йшов, раною на спині ніхто не займався, вона стала агресивною з високою температурою, але і тоді адекватних заходів вжито не було. Воїн помер. У центрі Києва. Після того як йшов на поправку. Понад 80 Служб супроводу Сил оборони України звернулися до Командування Медичних сил ЗСУ із вимогою припинити направляти поранених військовослужбовців до цього закладу. Це безпрецедентний випадок за весь час повномасштабної війни — особливо з огляду на те, що йдеться про один із найбільш забезпечених медичних закладів країни. Причиною стало саме порушення прав поранених військовослужбовців та неналежне лікування. Результату НУЛЬ. ‼️Це ультиматум, то ж ми вимагаємо. Якшо не буде звільнений лікар і директор КНП "Київська Міська Клінічна Лікарня Швидкої Медичної Допомоги" ЛШМД, БСП і не буде проведене розслідування смерті бійця та ваших бійців, ми виходимо на акції протесту. І будемо стояти доти, доки не настануть зміни.

Yanina Sokolova

39,515 görüntüleme • 2 ay önce

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.
0:33

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.

Останній Капіталіст

65,287 görüntüleme • 3 ay önce

Найпростіший спосіб закрити понад 100-мільярдний борг населення за комуналку – сказати, що його більше немає. Квінтесенція державного управління В інтерв'ю мер Харкова Ігор Терехов заявив: "Треба списати з населення країни борги за комуналку. Давайте 1 раз це зробимо, ніхто нікому не буде винен і будемо всі сплачувати" За даними Держстату, у першому кварталі 2026 року населення України заборгувало за комуналку 101,2 мільярда гривень Частина харківського міського бюджету при цьому роками йшла на безкоштовний проїзд, а платежі постачальникам газу й електрики відкладали на потім ще до повномасштабної війни Тільки за першу половину 2026 року на Харківщині відкрили понад 22 тисячі нових виконавчих проваджень за борги за комуналку. Це 20% усіх таких проваджень по всій країні за той самий період, більше, ніж у будь-якій іншій області Спишіть цей борг один раз, і легше нікому не стане. Газ уже спалили в котельні, воду вже підняли й довели до крана, і постачальник заплатив за видобуток, закупівлю чи очистку ще до того, як хтось у Харкові взагалі відкрив цей кран Списання не повертає ці гроші постачальнику. А постачальник, який оплати не отримав, зі своїми рахунками нікуди не дівається: накопичує вже власний борг перед тим, хто продав газ чи електрику йому У ринковій економіці борг, який людина не може виплатити, реструктурують, і хтось за це реально платить: втрачає актив, посаду чи доступ до майбутнього кредиту, і тільки після цього умови справді змінюються. Оголосити борг закритим, не змінивши нічого в тому, як держава рахує гроші – це просто чергова субсидія, яку не хочуть так називати Навіщо платити зараз, якщо можна почекати на списання? Щоразу, коли держава чи місто скасовують борг населення одним рішенням, вони підтверджують, що чекати вигідніше, ніж платити вчасно Частина цього боргу накопичувалась ще з 2012 року, бо і держава, і частина людей звикли, що можна не платити й розібратися пізніше. Списання міняє цифру на рахунку за секунду, звичку воно не змінює ніяк, і невдовзі накопичиться такий самий борг, тільки з іншою датою Гетманцев обіцяє виборцям пенсію нізвідки. Терехов обіцяє їм борг у нікуди Так, Харків прифронтове місто. Так, потрібно думати над тим, як балансувати необхідність ринкової ефективності та соціальної важливості. Це ж впливає і на оборону східних рубежів держави Проте, де баланс між цим та прямим і тугим популізмом? Нехай харків'яни напишуть, яка у них тепер якість громадського транспорту. До речі, ось ця ідея фікс дуже подобалась одній високопосадовій пані, на ім'я Ю Ми входимо в економічно складний період. Все частіше лунають заклики повернути тарифну політику в ринок. Просто від кожної людини, яка є в галузі і вже навіть МВФ піднімає це питання Це означає лише те, що ми біля критичної. І ми самі її створили. А далі, або ми почнемо зараз формувати нормальну політику адресної допомоги, або... Жити у скляному будиночку "РЕСУРС БЕЗКОШТОВНИЙ" дуже красиво і класно. До одного моменту, коли камінець боргів і дисбалансів руйнує ваш рожевий світ
2:07

Найпростіший спосіб закрити понад 100-мільярдний борг населення за комуналку – сказати, що його більше немає. Квінтесенція державного управління В інтерв'ю мер Харкова Ігор Терехов заявив: "Треба списати з населення країни борги за комуналку. Давайте 1 раз це зробимо, ніхто нікому не буде винен і будемо всі сплачувати" За даними Держстату, у першому кварталі 2026 року населення України заборгувало за комуналку 101,2 мільярда гривень Частина харківського міського бюджету при цьому роками йшла на безкоштовний проїзд, а платежі постачальникам газу й електрики відкладали на потім ще до повномасштабної війни Тільки за першу половину 2026 року на Харківщині відкрили понад 22 тисячі нових виконавчих проваджень за борги за комуналку. Це 20% усіх таких проваджень по всій країні за той самий період, більше, ніж у будь-якій іншій області Спишіть цей борг один раз, і легше нікому не стане. Газ уже спалили в котельні, воду вже підняли й довели до крана, і постачальник заплатив за видобуток, закупівлю чи очистку ще до того, як хтось у Харкові взагалі відкрив цей кран Списання не повертає ці гроші постачальнику. А постачальник, який оплати не отримав, зі своїми рахунками нікуди не дівається: накопичує вже власний борг перед тим, хто продав газ чи електрику йому У ринковій економіці борг, який людина не може виплатити, реструктурують, і хтось за це реально платить: втрачає актив, посаду чи доступ до майбутнього кредиту, і тільки після цього умови справді змінюються. Оголосити борг закритим, не змінивши нічого в тому, як держава рахує гроші – це просто чергова субсидія, яку не хочуть так називати Навіщо платити зараз, якщо можна почекати на списання? Щоразу, коли держава чи місто скасовують борг населення одним рішенням, вони підтверджують, що чекати вигідніше, ніж платити вчасно Частина цього боргу накопичувалась ще з 2012 року, бо і держава, і частина людей звикли, що можна не платити й розібратися пізніше. Списання міняє цифру на рахунку за секунду, звичку воно не змінює ніяк, і невдовзі накопичиться такий самий борг, тільки з іншою датою Гетманцев обіцяє виборцям пенсію нізвідки. Терехов обіцяє їм борг у нікуди Так, Харків прифронтове місто. Так, потрібно думати над тим, як балансувати необхідність ринкової ефективності та соціальної важливості. Це ж впливає і на оборону східних рубежів держави Проте, де баланс між цим та прямим і тугим популізмом? Нехай харків'яни напишуть, яка у них тепер якість громадського транспорту. До речі, ось ця ідея фікс дуже подобалась одній високопосадовій пані, на ім'я Ю Ми входимо в економічно складний період. Все частіше лунають заклики повернути тарифну політику в ринок. Просто від кожної людини, яка є в галузі і вже навіть МВФ піднімає це питання Це означає лише те, що ми біля критичної. І ми самі її створили. А далі, або ми почнемо зараз формувати нормальну політику адресної допомоги, або... Жити у скляному будиночку "РЕСУРС БЕЗКОШТОВНИЙ" дуже красиво і класно. До одного моменту, коли камінець боргів і дисбалансів руйнує ваш рожевий світ

Останній Капіталіст

12,507 görüntüleme • 5 gün önce

Армія. Мова. Віра. ЄС. НАТО. Це вже стало загальнонаціональною ідеєю. Те, що обʼєднує українське суспільство. Сьогодні в Верховна Рада України на порядку денному є питання мови та віри. Щодо мови та культури, то це законопроєкт про статус англійської мови. Ми, безумовно, за те, щоб закріпити статус англійської мови як мови міжнародного спілкування в Україні. Але не дамо пригнічувати та обмежувати українську мову і, в тому числі, український дубляж в кіно. А також закликаю зал Верховної Ради проголосувати за відставку «міністра безкультурʼя і дезінформації», батька української цензури, людину, яка знищила український Культурний фонд, Держкіно. Також, нарешті, зрушено з мертвої точки питання віри і сьогодні голосуємо проект по московській церкві. Звичайно, це є пригнічення парламентаризму, коли вісім місяців не ставиться наш закон, але хоча б так. Сьогодні ми очікуємо від Помісного Собору Православної Церкви України прийняття рішення про ще один крок від москви — святкування Різдва, Великодня за традиційним європейським календарем. Ми наполягаємо і на відновленні електронного декларування. Але мені незрозуміло чому уряд, який веде переговори з Європейським Союзом, не вніс свій, вірогідно, пропрацьований законопроект, а передає право на його створення — монобільшості. Ми і наша команда впровадила та проголосувала електронну декларацію ще у 2015 році – вісім років тому. Просто поверніть це. Так само як і законопроекти про державне управління, корпоративне управління, децентралізацію, незалежність антикорупційних органів. І на сьогоднішній день достатньо було просто це все не скасовувати і не перешкоджати нашому шляху до Європи. Хотів би також наголосити, що ми маємо запросити у Верховну Раду Голову Служби безпеки у зв’язку з втручанням Служби безпеки в діяльність соціальних мереж, дискредитуючи наших партнерів. І звільнити або відсторонити тих, хто перешкоджає Україні. Слава Україні!
3:08

Армія. Мова. Віра. ЄС. НАТО. Це вже стало загальнонаціональною ідеєю. Те, що обʼєднує українське суспільство. Сьогодні в Верховна Рада України на порядку денному є питання мови та віри. Щодо мови та культури, то це законопроєкт про статус англійської мови. Ми, безумовно, за те, щоб закріпити статус англійської мови як мови міжнародного спілкування в Україні. Але не дамо пригнічувати та обмежувати українську мову і, в тому числі, український дубляж в кіно. А також закликаю зал Верховної Ради проголосувати за відставку «міністра безкультурʼя і дезінформації», батька української цензури, людину, яка знищила український Культурний фонд, Держкіно. Також, нарешті, зрушено з мертвої точки питання віри і сьогодні голосуємо проект по московській церкві. Звичайно, це є пригнічення парламентаризму, коли вісім місяців не ставиться наш закон, але хоча б так. Сьогодні ми очікуємо від Помісного Собору Православної Церкви України прийняття рішення про ще один крок від москви — святкування Різдва, Великодня за традиційним європейським календарем. Ми наполягаємо і на відновленні електронного декларування. Але мені незрозуміло чому уряд, який веде переговори з Європейським Союзом, не вніс свій, вірогідно, пропрацьований законопроект, а передає право на його створення — монобільшості. Ми і наша команда впровадила та проголосувала електронну декларацію ще у 2015 році – вісім років тому. Просто поверніть це. Так само як і законопроекти про державне управління, корпоративне управління, децентралізацію, незалежність антикорупційних органів. І на сьогоднішній день достатньо було просто це все не скасовувати і не перешкоджати нашому шляху до Європи. Хотів би також наголосити, що ми маємо запросити у Верховну Раду Голову Служби безпеки у зв’язку з втручанням Служби безпеки в діяльність соціальних мереж, дискредитуючи наших партнерів. І звільнити або відсторонити тих, хто перешкоджає Україні. Слава Україні!

Петро Порошенко

50,705 görüntüleme • 3 yıl önce

35 років тому Україна стала незалежною. Але незалежність живе не лише в документах, кордонах чи символах. Вона живе в людях. У тих, хто щодня залишається, працює, захищає, рятує, відновлює… І знову обирає незалежність. Сьогодні я хочу сказати вам найважливіше слово: дякую! Дякую воїнам. Тим, хто тримає фронт. Тим, хто втомився, але не відступив. Тим, на чиє коротке повідомлення «я живий», щодня чекають удома. Дякую військовим медикам. Тим, хто йде туди, звідки інші намагаються вийти. Хто під вогнем повертає людині шанс побачити ранок. Дякую волонтерам. Тим, хто вже 12 років прокидається з думкою про фронт. Хто шукає, збирає, купує, везе і при цьому ніколи не запитує, що це змінить. Бо знає: іноді одна машина, один дрон, одна аптечка чи навіть турнікет змінюють усе. Дякую рятувальникам. Тим, хто заходить у вогонь, хто розбирає руїни руками, хто до останнього шукає під завалами людину, дитину, навіть домашню тварину, бо кожне життя є важливим. Дякую енергетикам і комунальникам. Тим, хто після найтемнішої ночі повертає світло. Хто ще до ранку прибирає уламки з вулиць, щоб наші міста прокинулися і знову жили. Дякую аграріям. Тим, хто сіє на землі, яку ще вчора розміновували. Хто збирає хліб під тривогами і годує армію, громаду, Україну. Дякую вчителям. Тим, хто навчає під землею, без світла, іноді без тепла, хто серед війни разом із дітьми, з нашим майбутнім. Дякую лікарям. Тим, хто не запитує, скільки ще витримає, а хто просто входить до наступної палати і робить усе, щоб людина жила. І дякую родинам. Тим, хто чекає, бо це насправді непросто. Хто підтримує, хто вчиться жити з тривогою і все одно знаходить сили любити, працювати, виховувати дітей. На жаль, ми не зможемо назвати кожного і не зможемо подякувати кожному особисто, але ми знаємо головне: країну тримають не абстрактні слова — її тримають люди, такі, як ви. 35 років тому ми проголосували за незалежність, а сьогодні ми, українці, щодня доводимо, що країна має велике майбутнє. Дякую за те, що Україна вистояла! За те, що Україна живе! І за те, що Україна буде, точно буде!
4:02

35 років тому Україна стала незалежною. Але незалежність живе не лише в документах, кордонах чи символах. Вона живе в людях. У тих, хто щодня залишається, працює, захищає, рятує, відновлює… І знову обирає незалежність. Сьогодні я хочу сказати вам найважливіше слово: дякую! Дякую воїнам. Тим, хто тримає фронт. Тим, хто втомився, але не відступив. Тим, на чиє коротке повідомлення «я живий», щодня чекають удома. Дякую військовим медикам. Тим, хто йде туди, звідки інші намагаються вийти. Хто під вогнем повертає людині шанс побачити ранок. Дякую волонтерам. Тим, хто вже 12 років прокидається з думкою про фронт. Хто шукає, збирає, купує, везе і при цьому ніколи не запитує, що це змінить. Бо знає: іноді одна машина, один дрон, одна аптечка чи навіть турнікет змінюють усе. Дякую рятувальникам. Тим, хто заходить у вогонь, хто розбирає руїни руками, хто до останнього шукає під завалами людину, дитину, навіть домашню тварину, бо кожне життя є важливим. Дякую енергетикам і комунальникам. Тим, хто після найтемнішої ночі повертає світло. Хто ще до ранку прибирає уламки з вулиць, щоб наші міста прокинулися і знову жили. Дякую аграріям. Тим, хто сіє на землі, яку ще вчора розміновували. Хто збирає хліб під тривогами і годує армію, громаду, Україну. Дякую вчителям. Тим, хто навчає під землею, без світла, іноді без тепла, хто серед війни разом із дітьми, з нашим майбутнім. Дякую лікарям. Тим, хто не запитує, скільки ще витримає, а хто просто входить до наступної палати і робить усе, щоб людина жила. І дякую родинам. Тим, хто чекає, бо це насправді непросто. Хто підтримує, хто вчиться жити з тривогою і все одно знаходить сили любити, працювати, виховувати дітей. На жаль, ми не зможемо назвати кожного і не зможемо подякувати кожному особисто, але ми знаємо головне: країну тримають не абстрактні слова — її тримають люди, такі, як ви. 35 років тому ми проголосували за незалежність, а сьогодні ми, українці, щодня доводимо, що країна має велике майбутнє. Дякую за те, що Україна вистояла! За те, що Україна живе! І за те, що Україна буде, точно буде!

Петро Порошенко

13,575 görüntüleme • 8 gün önce

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.
6:57

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.

Петро Порошенко

54,946 görüntüleme • 1 yıl önce