Loading video...

Video Failed to Load

There was a problem loading this video. This could be due to a temporary network issue or the video might be unavailable.

А В ЧОМУ ВІН НЕ ПРАВИЙ? Українець різко висловився про продовження воєнного стану Чоловік заявив, що влада має чесно пояснити громадянам, навіщо знову продовжувати обмеження, якщо держава не може повноцінно забезпечити людей базовими умовами життя — теплом та електроенергією. За його словами, у ситуації, коли частина українців змушена жити... без світла і тепла, варто хоча б дати можливість виїхати тим, хто не витримує цих умов, замість того щоб утримувати людей у стані безвиході. Також він поставив запитання: чи справедливо обмежувати свободу пересування, якщо держава не здатна гарантувати мінімальні стандарти безпеки та комфорту?show more

Актуальна Правда

7,327 subscribers

11,394 views • 8 months ago •via X (Twitter)

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

35 Comments

SV unger soldate8 months ago

Актуальна правда як зливний бачок для різношерстного гавна.

Пан Іван8 months ago

Дєд не розкриває всі карти, йому ще треба повернути московську церкву і російську другу державну. Чого українську не вивчив за 12 років війни, чемодан - вокзал - москва!

🇺🇦Квантовый кудесник8 months ago

Русня обоссанная, съебись нахуй отсюда, тут не наливают

Sabertoothed8 months ago

Так заборона на виїзд лише для чоловіків. Чи пану незрозуміло пояснили що чоловіки усі мають воювати незалежно від того шо вони там хочуть чи не витримують. Всі інші можуть виїхати

Alexanro8 months ago

Ви дибіли постити таке лайно? Хоча навіщо я питаю.

Мереня8 months ago

СУмскую область Зрозуміло

Пан Тарас8 months ago

Ахахах Скоро закінчаться холоди і розтануть аргументи цього додіка

Lavayar8 months ago

О русняві методички підвезли

gress8 months ago

Це мрія росіян,щоб українці виїхали з України. Соскін манкурт,йому посрати на державу

Drunk Gull8 months ago

Так держава не може тебе забезпечити щоб ти воював ефективно.

А8 months ago

В рашке агония и скоро все рухнет и поэтому нужно срочно убедить украинцев сдаваться 😀

Astralrok X8 months ago

Так, справедливо, бо йде війна, мужики і дівчата воюють і боронять жопу цього дідугана поки воно сидить і воняє як все погано.

Олександр Перов8 months ago

Ти старий йобаний когут а ти моазина вже здав Україну а ти повернеш побратимів ??? Мразина ти їбана !

Maksym.V8 months ago

Долбайоб руснявый

Виноград і Вино8 months ago

відкриють перед виборами...

Доллар по 4.508 months ago

А хто це?

Yan 🇵🇾🤝🇺🇦8 months ago

Грішно не знати Олега Ігоривича Соскіна

Tech8 months ago

Так як всі виїдуть на чиє ж благо працюватиме держава? З кого буде стягувпти податки задля справедливого перерозподілу та забезпечення гарантій? Хто ж віддаватиме борг державі?

Master Chief 💪8 months ago

Це ж геноцид євреєм президентом українського народу. Зе за грати.

Igor8 months ago

Та він та мае рацію, алеж коли наша влада, будь яка на щось чесно відповідала. І хто така ця влада? Урядовці, посадовці зеленої швалі? Та їм байдуже.

Виноград і Вино8 months ago

постарів, і його відправили на пенсію, перестали платити... раніше він зовсім інше ніс...

Philippe8 months ago

Це не українець. Це кацапський агент Соскін. Його завдання - сіяти паніку. Фсьо прапала!!!

Матюкаюсь8 months ago

Обсоскіну можна довіряти

Дмитро8 months ago

Ще цього очкастого мужика теж кинути на фронт, нафік він тут не нужен)) по його ж логіці🤦🏻‍♂️

CarlBlackStoney8 months ago

Что за руская свинья?

Oleg💙💛8 months ago

Соскин вобзе умный товарищ

Олександр8 months ago

Придурок

Капелан8 months ago

Він дурак. Жінок і дітей ніхто не тримає. Або зрадник

Виноград і Вино8 months ago

мочів попередню владу, і агітував за цю...це вважається що і він причетний до цього всього , чи ні!?

Oksana Kapustianska8 months ago

Ще один мацкоаскій агітатор. Де ви бляді беретесь. Це в тебе агонія. На цвинтарі вже прогули ставлять.

Flores8 months ago

Дегенерат🤦🏼‍♂️

dik advokat8 months ago

Ванька,ти тупувато працюєш,не заплатять

Aurelius8 months ago

Так жінки, песіонери і діти можуть вільно виїхати

*8 months ago

Всё верно.... Прекратить мобилизацию, оголить все границы и внутреннюю территорию Украины и всех на передовую, так может для этой цели, то россии и нужна Беларусь или для чего???? Все на фронт, а с Белоруси на Киев и не только или как????

Виноград і Вино8 months ago

народ сам не знає що хоче...і воювати не хоче і гнати хоче за волгу...хто гнати повинен!?...дурачьк1 якісь!?

Related Videos

І в чому він не правий? Якщо ви виправдовуєте незаконні дії ТЦК та поліції, якщо для вас нормально, коли українців викрадають, затягують у буси і застосовують силу, то давайте скажемо чесно — де для вас межа? Якщо насильство «можна», коли це робить держава, то, може, для когось і Голодомор був “законним рішенням влади”? Саме так і починається виправдання будь-якого зла. Але питання просте і незручне: коли влада починає використовувати насильство не для захисту людей, а для утримання контролю — це ще держава чи вже репресивна машина? Повноваження не вічні. Закон — не гумовий. А насильство ніколи не стає легітимним лише тому, що його узаконили папірцем. Історія вже показувала, чим це закінчується.

І в чому він не правий? Якщо ви виправдовуєте незаконні дії ТЦК та поліції, якщо для вас нормально, коли українців викрадають, затягують у буси і застосовують силу, то давайте скажемо чесно — де для вас межа? Якщо насильство «можна», коли це робить держава, то, може, для когось і Голодомор був “законним рішенням влади”? Саме так і починається виправдання будь-якого зла. Але питання просте і незручне: коли влада починає використовувати насильство не для захисту людей, а для утримання контролю — це ще держава чи вже репресивна машина? Повноваження не вічні. Закон — не гумовий. А насильство ніколи не стає легітимним лише тому, що його узаконили папірцем. Історія вже показувала, чим це закінчується.

Актуальна Правда

13,592 views • 9 months ago

А в чому вона не права? Українка різко відреагувала на слова про “добро без світла і тепла Українка опублікувала відео-реакцію на пісню Тіни, у якій звучить рядок про те, що «у нас немає світла і тепла, але у нас є добро». Її позиція викликала активне обговорення в соцмережах. Жінка прямо ставить питання: якщо в людей немає базових умов для життя, якщо вони мерзнуть у квартирах, сидять без світла й опалення — чи коректно в такій ситуації говорити про «добро» як про щось, що компенсує реальні проблеми? У відео вона наголошує: коли людина намагається просто вижити, будь-які абстрактні формули звучать відірвано від реальності. Добро, за її словами, не замінює тепло, їжу й безпеку.

А в чому вона не права? Українка різко відреагувала на слова про “добро без світла і тепла Українка опублікувала відео-реакцію на пісню Тіни, у якій звучить рядок про те, що «у нас немає світла і тепла, але у нас є добро». Її позиція викликала активне обговорення в соцмережах. Жінка прямо ставить питання: якщо в людей немає базових умов для життя, якщо вони мерзнуть у квартирах, сидять без світла й опалення — чи коректно в такій ситуації говорити про «добро» як про щось, що компенсує реальні проблеми? У відео вона наголошує: коли людина намагається просто вижити, будь-які абстрактні формули звучать відірвано від реальності. Добро, за її словами, не замінює тепло, їжу й безпеку.

Актуальна Правда

39,245 views • 8 months ago

Пропагандист Мокрик заявив, що не йде служити на фронт, бо в нього є довідка 1990 року, коли він був ще дитиною - що він інвалід. Тому в нього бронь. Проте продемонструвати більш нові документи відмовився. Також він відмовився показати діагноз, який зазначений на довідці. Також він відмовився показати висновок ВЛК, який він обовʼязково має! Навіть інвалід дитинства підлягає проходженню ВЛК, якщо його викликають до ТЦК. ТЦК не може «на слово» звільнити від військової служби. Юридично їм потрібен висновок ВЛК, щоб: • підтвердити непридатність або • зафіксувати відстрочку / виключення з військового обліку. Без ВЛК ТЦК не має фінального рішення Навіть якщо: • інвалідність з дитинства, • група безстрокова, ТЦК все одно зазвичай направляє на ВЛК, бо так вимагає процедура. Тобто, має показати ВЛК, що його виключили з обліку. Але не показує. Тобто, Мокрик бреше. «Журналіст розслідувач» Бігус Інфо бреше в тупу, тримаючи всіх за дурнів. Цікаво, а його брат та брат дружини - теж інваліди дитинства? Яка в них підстава на бронювання? Але Мокрик каже, що міг би піти добровільно в ЗСУ, але не вистачає сміливості. Більше того, він вважає себе цінним в тилу. Та й взагалі, вважає, що таких людей як він мають цінувати як скарб та берегти. Тож агітує за бусифікацію інших, не цінних істот, кому теж не вистачає сміливості чи бажання. Лицемірна скотина. «Піду у військо, коли вистачить сміливості. Поки буду прикриватися довідкою про інвалідність яка не заважає мені служити.» Обовʼязково дізнаємось як саме уникає мобілізацію Мокрик. Може, після війни. А може, раніше. Як це було з Петровим.

Пропагандист Мокрик заявив, що не йде служити на фронт, бо в нього є довідка 1990 року, коли він був ще дитиною - що він інвалід. Тому в нього бронь. Проте продемонструвати більш нові документи відмовився. Також він відмовився показати діагноз, який зазначений на довідці. Також він відмовився показати висновок ВЛК, який він обовʼязково має! Навіть інвалід дитинства підлягає проходженню ВЛК, якщо його викликають до ТЦК. ТЦК не може «на слово» звільнити від військової служби. Юридично їм потрібен висновок ВЛК, щоб: • підтвердити непридатність або • зафіксувати відстрочку / виключення з військового обліку. Без ВЛК ТЦК не має фінального рішення Навіть якщо: • інвалідність з дитинства, • група безстрокова, ТЦК все одно зазвичай направляє на ВЛК, бо так вимагає процедура. Тобто, має показати ВЛК, що його виключили з обліку. Але не показує. Тобто, Мокрик бреше. «Журналіст розслідувач» Бігус Інфо бреше в тупу, тримаючи всіх за дурнів. Цікаво, а його брат та брат дружини - теж інваліди дитинства? Яка в них підстава на бронювання? Але Мокрик каже, що міг би піти добровільно в ЗСУ, але не вистачає сміливості. Більше того, він вважає себе цінним в тилу. Та й взагалі, вважає, що таких людей як він мають цінувати як скарб та берегти. Тож агітує за бусифікацію інших, не цінних істот, кому теж не вистачає сміливості чи бажання. Лицемірна скотина. «Піду у військо, коли вистачить сміливості. Поки буду прикриватися довідкою про інвалідність яка не заважає мені служити.» Обовʼязково дізнаємось як саме уникає мобілізацію Мокрик. Може, після війни. А може, раніше. Як це було з Петровим.

Myroslav Oleshko

27,276 views • 8 months ago

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 views • 5 months ago

Цей тиждень може стати одним із вирішальних у питанні війни і миру. 15 серпня, на Алясці говоритимуть про війну росії проти України та можливе припинення вогню. І саме зараз надзвичайно важливо нагадати: ми — не об’єкт торгу, ми — самостійна, суверенна держава, яка заплатила найвищу ціну за своє право бути вільною. Пріоритет команди «Європейської Солідарності» залишається незмінним — перемога України і максимальна підтримка Збройних Сил. Але ми також розуміємо: гармати можуть замовкнути лише тоді, коли починають говорити дипломати. І дипломатія — це ще один фронт, де треба вміти перемагати. По-перше, ми підтримуємо повне й безумовне припинення вогню по наявній лінії зіткнення. Переговори потребують тиші. Якщо ж це неможливо негайно — розглядаємо проміжний, менш бажаний варіант: припинення вогню у повітрі та на морі, але із гарантованим найкоротшим, дуже стислим переходом до режиму повної тиші. По-друге, припинення вогню не може обумовлюватися втратою територій. Україна не торгує своїми землями. Тоді то не «угода про мир», а небезпечний прецедент, якщо хтось пробує силою перекроїти кордони. Наші кордони закріплені Конституцією і є міжнародно визнані. По-третє, принцип «нічого про Україну без України», запроваджений нашою командою — непорушний. Це означає нашу обов’язкову присутність за будь-яким столом переговорів. Ніхто не має права вирішувати нашу долю за нашою спиною, і будь-які рішення, що стосуються українського суверенітету, територіальної цілісності та безпеки, мають ухвалюватися лише за участі України. Так само «нічого про безпеку Європи без Європи». Україна — частина європейської системи безпеки. Доля континенту не може вирішуватися в переговорах між двома державами, якими б впливовими вони не були, без нашого голосу, без голосу наших європейських партнерів. По-четверте, щоб уникнути помилок минулого, українська делегація має бути підсилена найкращими дипломатами й фахівцями, які користуються довірою українського суспільства та наших партнерів. Потрібно зняти штучні обмеження на парламентську дипломатію, щоб у розмові з Конгресом, Адміністрацією США, бізнесом і громадськістю Америки звучав потужний і єдиний український голос. По-п’яте, чим складніші й болючіші рішення, тим більше влада зобов’язана чесно говорити з суспільством. Директиви на переговори мають бути обговорені в парламенті, хоча би з лідерами фракцій, а не ухвалюватися в тиші кабінетів. Єдність народжується не в умовах переслідувань опозиції, журналістів чи активістів, а в умовах довіри та прозорості. Українці мають право знати правду — про ситуацію на фронті, про стан мобілізації, про економіку, оборонне виробництво і міжнародну підтримку. Правду — а не заспокійливі пропагандистські відеороликиєдиного марафону. Тому вкотре закликаю створити коаліцію національної єдності в парламенті. Замість пересування ліжок, сформувати уряд національного порятунку. Він має діяти швидко: перекрити корупційні схеми, припинити мародерство і марнотратство. Спрямувати кожну гривню на фронт і безпосередньо бригадам, в тому числі і кошти ПДФО. Будувати фортифікації на фронті та укриття в тилу. Впроваджувати НАТОвські стандарти захисту життя солдатів. Перевести економіку на воєнні рейки. Ми повинні виконати умови, які відкриють двері до повної фінансової підтримки від партнерів — завершити судову реформу, очистити прокуратуру. Перезавантажити ДБР, назавжди позбавившись «портновщини». Рішення, які прийматимуться найближчим часом, визначатимуть долю не лише України, а й майбутнє всієї системи міжнародної безпеки. Ми готові говорити. Але говорити так, щоб світ почув: Україна не зламається, не продасть свій суверенітет і ніколи не проміняє свободу. І як би не називалося місце зустрічі — Париж, Аляска чи навіть Антарктида — ми там волею народу, який воює, щоб перемогти. Вирішення викликів глобальної стабільності починається з України. Поки триває російська війна проти України, неможливо уявити повернення до глобального миру, безпеки й стабільності.

Цей тиждень може стати одним із вирішальних у питанні війни і миру. 15 серпня, на Алясці говоритимуть про війну росії проти України та можливе припинення вогню. І саме зараз надзвичайно важливо нагадати: ми — не об’єкт торгу, ми — самостійна, суверенна держава, яка заплатила найвищу ціну за своє право бути вільною. Пріоритет команди «Європейської Солідарності» залишається незмінним — перемога України і максимальна підтримка Збройних Сил. Але ми також розуміємо: гармати можуть замовкнути лише тоді, коли починають говорити дипломати. І дипломатія — це ще один фронт, де треба вміти перемагати. По-перше, ми підтримуємо повне й безумовне припинення вогню по наявній лінії зіткнення. Переговори потребують тиші. Якщо ж це неможливо негайно — розглядаємо проміжний, менш бажаний варіант: припинення вогню у повітрі та на морі, але із гарантованим найкоротшим, дуже стислим переходом до режиму повної тиші. По-друге, припинення вогню не може обумовлюватися втратою територій. Україна не торгує своїми землями. Тоді то не «угода про мир», а небезпечний прецедент, якщо хтось пробує силою перекроїти кордони. Наші кордони закріплені Конституцією і є міжнародно визнані. По-третє, принцип «нічого про Україну без України», запроваджений нашою командою — непорушний. Це означає нашу обов’язкову присутність за будь-яким столом переговорів. Ніхто не має права вирішувати нашу долю за нашою спиною, і будь-які рішення, що стосуються українського суверенітету, територіальної цілісності та безпеки, мають ухвалюватися лише за участі України. Так само «нічого про безпеку Європи без Європи». Україна — частина європейської системи безпеки. Доля континенту не може вирішуватися в переговорах між двома державами, якими б впливовими вони не були, без нашого голосу, без голосу наших європейських партнерів. По-четверте, щоб уникнути помилок минулого, українська делегація має бути підсилена найкращими дипломатами й фахівцями, які користуються довірою українського суспільства та наших партнерів. Потрібно зняти штучні обмеження на парламентську дипломатію, щоб у розмові з Конгресом, Адміністрацією США, бізнесом і громадськістю Америки звучав потужний і єдиний український голос. По-п’яте, чим складніші й болючіші рішення, тим більше влада зобов’язана чесно говорити з суспільством. Директиви на переговори мають бути обговорені в парламенті, хоча би з лідерами фракцій, а не ухвалюватися в тиші кабінетів. Єдність народжується не в умовах переслідувань опозиції, журналістів чи активістів, а в умовах довіри та прозорості. Українці мають право знати правду — про ситуацію на фронті, про стан мобілізації, про економіку, оборонне виробництво і міжнародну підтримку. Правду — а не заспокійливі пропагандистські відеороликиєдиного марафону. Тому вкотре закликаю створити коаліцію національної єдності в парламенті. Замість пересування ліжок, сформувати уряд національного порятунку. Він має діяти швидко: перекрити корупційні схеми, припинити мародерство і марнотратство. Спрямувати кожну гривню на фронт і безпосередньо бригадам, в тому числі і кошти ПДФО. Будувати фортифікації на фронті та укриття в тилу. Впроваджувати НАТОвські стандарти захисту життя солдатів. Перевести економіку на воєнні рейки. Ми повинні виконати умови, які відкриють двері до повної фінансової підтримки від партнерів — завершити судову реформу, очистити прокуратуру. Перезавантажити ДБР, назавжди позбавившись «портновщини». Рішення, які прийматимуться найближчим часом, визначатимуть долю не лише України, а й майбутнє всієї системи міжнародної безпеки. Ми готові говорити. Але говорити так, щоб світ почув: Україна не зламається, не продасть свій суверенітет і ніколи не проміняє свободу. І як би не називалося місце зустрічі — Париж, Аляска чи навіть Антарктида — ми там волею народу, який воює, щоб перемогти. Вирішення викликів глобальної стабільності починається з України. Поки триває російська війна проти України, неможливо уявити повернення до глобального миру, безпеки й стабільності.

Петро Порошенко

37,682 views • 1 year ago

Влада дуже поспішає відправити уряд у відставку. Тому перше запитання: де правова позиція української влади? Бо стаття 10 чітко передбачає: забороняється припиняти повноваження всіх органів державної влади, насамперед Кабінету Міністрів під час військового стану. Ви бодай спробували розтлумачити, що таке «припиняти повноваження»? Для того, щоб уже до наступного уряду не було запитань з боку закону. Друге запитання: а де коаліція, яка висуває новий уряд? Може, його висуває український народ? Ні. Монобільшість? Ні. Це ще одна підстава, коли влада ставить під сумнів закону майбутній склад українського уряду. Легітимність уряду має бути бездоганною. Ба більше, жоден уряд в історії України не пропрацював такий термін, як уряд, який зараз сидить у цій залі. І я закликаю уряд прозвітувати! Про ковідний фонд, про апарати штучної вентиляції легень, про «Велике крадівництво». Цей уряд не підготував країну до війни. І ця відповідальність — не лише на президенті чи його Офісі. Бо, зокрема, вони мали підготувати країну. За три з половиною роки цей уряд не перевів економіку на військові рейки. Він витрачав гроші на марафон, на кешбек, на «Вовину тисячу», на підкуп виборців замість забезпечення Збройних Сил. Ви позбавляєте Верховну Раду можливості почути звіт. Чесно дати можливість виступити кожному міністру. А вже потім ухвалювати рішення.

Влада дуже поспішає відправити уряд у відставку. Тому перше запитання: де правова позиція української влади? Бо стаття 10 чітко передбачає: забороняється припиняти повноваження всіх органів державної влади, насамперед Кабінету Міністрів під час військового стану. Ви бодай спробували розтлумачити, що таке «припиняти повноваження»? Для того, щоб уже до наступного уряду не було запитань з боку закону. Друге запитання: а де коаліція, яка висуває новий уряд? Може, його висуває український народ? Ні. Монобільшість? Ні. Це ще одна підстава, коли влада ставить під сумнів закону майбутній склад українського уряду. Легітимність уряду має бути бездоганною. Ба більше, жоден уряд в історії України не пропрацював такий термін, як уряд, який зараз сидить у цій залі. І я закликаю уряд прозвітувати! Про ковідний фонд, про апарати штучної вентиляції легень, про «Велике крадівництво». Цей уряд не підготував країну до війни. І ця відповідальність — не лише на президенті чи його Офісі. Бо, зокрема, вони мали підготувати країну. За три з половиною роки цей уряд не перевів економіку на військові рейки. Він витрачав гроші на марафон, на кешбек, на «Вовину тисячу», на підкуп виборців замість забезпечення Збройних Сил. Ви позбавляєте Верховну Раду можливості почути звіт. Чесно дати можливість виступити кожному міністру. А вже потім ухвалювати рішення.

Петро Порошенко

47,031 views • 1 year ago

Звернення до українських та міжнародних ЗМІ Дорогі друзі, сьогодні я хочу попросити вас про допомогу та привернути увагу до ситуації, яка, на мою думку, заслуговує на широкий міжнародний розголос. Йдеться про мого друга Генрі Henry 🦩 🇩🇪🇪🇺🇺🇦 , який протягом багатьох років регулярно проводив акції протесту перед Російським домом у Берліні, відкрито висловлюючи свою підтримку Україні та критикуючи російську політику. Наразі, за його словами, проти нього було подано вже 92 заяви до поліції. Значна частина цих заяв, як він стверджує, пов’язана з конфліктами зі співробітниками Російського дому та містить звинувачення в образах, тілесних ушкодженнях та інших правопорушеннях. Проблема полягає в тому, що велика кількість заяв поступово формує значний обсяг матеріалів у поліцейській справі Генрі. У результаті він побоюється, що його починають сприймати не як громадянина, який реалізує своє право на мирний протест, а як правопорушника. Генрі вважає, що таким чином проти нього може використовуватися система правосуддя та адміністративні механізми. На його думку, це може бути частиною ширшої стратегії залякування та тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії. Особливо тривожним є випадок, який стався з його партнеркою Аннетт. Під час ситуації, пов’язаної із закриттям Російського дому, вона, за її словами, була силоміць відкинута до стіни та отримала травму зап’ястя. За словами Генрі та Аннетт, вони лише хотіли відкрити пляшку шампанського, щоб відзначити закриття установи, і зробити кілька фотографій. Відео та додаткові матеріали щодо цієї ситуації я додаю нижче. Але ця історія важлива не лише через конкретний конфлікт. Вона порушує набагато ширше питання: чи можуть демократичні правові системи використовуватися для тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії? Ми повинні дуже уважно стежити за тим, щоб право на свободу слова та мирний протест залишалося захищеним навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Тому я звертаюся до українських журналістів, редакцій та медіа: Будь ласка, зверніть увагу на цю історію. Розслідуйте її. Розкажіть про те, що сталося з Генрі та Аннетт, і, за можливості, поспілкуйтеся з усіма сторонами конфлікту. Я також прошу передати цю інформацію міжнародним медіа. Не можна залишати подібні випадки без уваги. Люди, які підтримують Україну та виступають проти російської агресії, повинні мати можливість робити це без страху перед переслідуванням чи залякуванням. Будь ласка, допоможіть поширити цю історію. Дякую кожному, хто зверне на неї увагу, поширить інформацію або допоможе донести її до журналістів та міжнародних медіа. Ось ще посилання на прес-матеріали німецькою мовою. Якщо буде потрібно, можна скористатися Google Перекладачем. UNITED24 Media UNITED24

Звернення до українських та міжнародних ЗМІ Дорогі друзі, сьогодні я хочу попросити вас про допомогу та привернути увагу до ситуації, яка, на мою думку, заслуговує на широкий міжнародний розголос. Йдеться про мого друга Генрі Henry 🦩 🇩🇪🇪🇺🇺🇦 , який протягом багатьох років регулярно проводив акції протесту перед Російським домом у Берліні, відкрито висловлюючи свою підтримку Україні та критикуючи російську політику. Наразі, за його словами, проти нього було подано вже 92 заяви до поліції. Значна частина цих заяв, як він стверджує, пов’язана з конфліктами зі співробітниками Російського дому та містить звинувачення в образах, тілесних ушкодженнях та інших правопорушеннях. Проблема полягає в тому, що велика кількість заяв поступово формує значний обсяг матеріалів у поліцейській справі Генрі. У результаті він побоюється, що його починають сприймати не як громадянина, який реалізує своє право на мирний протест, а як правопорушника. Генрі вважає, що таким чином проти нього може використовуватися система правосуддя та адміністративні механізми. На його думку, це може бути частиною ширшої стратегії залякування та тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії. Особливо тривожним є випадок, який стався з його партнеркою Аннетт. Під час ситуації, пов’язаної із закриттям Російського дому, вона, за її словами, була силоміць відкинута до стіни та отримала травму зап’ястя. За словами Генрі та Аннетт, вони лише хотіли відкрити пляшку шампанського, щоб відзначити закриття установи, і зробити кілька фотографій. Відео та додаткові матеріали щодо цієї ситуації я додаю нижче. Але ця історія важлива не лише через конкретний конфлікт. Вона порушує набагато ширше питання: чи можуть демократичні правові системи використовуватися для тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії? Ми повинні дуже уважно стежити за тим, щоб право на свободу слова та мирний протест залишалося захищеним навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Тому я звертаюся до українських журналістів, редакцій та медіа: Будь ласка, зверніть увагу на цю історію. Розслідуйте її. Розкажіть про те, що сталося з Генрі та Аннетт, і, за можливості, поспілкуйтеся з усіма сторонами конфлікту. Я також прошу передати цю інформацію міжнародним медіа. Не можна залишати подібні випадки без уваги. Люди, які підтримують Україну та виступають проти російської агресії, повинні мати можливість робити це без страху перед переслідуванням чи залякуванням. Будь ласка, допоможіть поширити цю історію. Дякую кожному, хто зверне на неї увагу, поширить інформацію або допоможе донести її до журналістів та міжнародних медіа. Ось ще посилання на прес-матеріали німецькою мовою. Якщо буде потрібно, можна скористатися Google Перекладачем. UNITED24 Media UNITED24

Berliner Dicker 🐾

26,851 views • 15 days ago

Верховна Рада зібралася. Місяць частина монобільшості відпочивала на морях. Що ми бачимо у порядку денному? Чи бачимо ми подання на міністра оборони? Ні. Чи бачимо ми подання на міністра закордонних справ? Ні. На голову Служби безпеки? Ні. Ми не маємо розкоші дозволяти, щоб більше місяця Україна в умовах війни жила без легітимних представників сектору оборони і безпеки. У росії відпусток не було. У війни також. Упродовж цього місяця сталися жахливі події. Як особисті, так і в масштабах держави. Коли 24 лютого 2022 ми розпочали формування батальйонів ТрО, начальником штабу 321 батальйону був призначений Сашко Кучер. 8 серпня у його дім влучило 6 шахедів за 5 хвилин. Вони забрали життя його батьків та сина. Спитайте про наслідки ворожих атак у лідерів бізнесу — «Нової Пошти», Rozetka, Novus, «Сільпо». Чи здатна влада захистити людей, бізнес, економіку та озброїти армію? Місія та роль парламенту тут надзвичайно важлива. Наголошую на тому, що ще у 2024 році «Європейська Солідарність» зареєструвала законопроєкт про укриття. Вже два роки він чекає на розгляд. Звертаюся до Голови Верховної Ради внести його до порядку денного. В Києві та інших містах мають бути укриття для захисту людей. Ми маємо навести лад у закупівлях озброєння. Війна і Збройні Сили не можуть далі чекати на рішення Парламенту, Президента й Уряду. Маємо повернути 40 мільярдів гривень, знятих із закупівель озброєння. Ми маємо інвестувати в технології. Владі нарешті час вийти з кабінетів і озирнутися довкола. Побачити військового, підприємця, людей на вулицях, які вимагають відповіді. Реальність змінилася. Час політичних пауз закінчився. Час експериментів вичерпано.

Верховна Рада зібралася. Місяць частина монобільшості відпочивала на морях. Що ми бачимо у порядку денному? Чи бачимо ми подання на міністра оборони? Ні. Чи бачимо ми подання на міністра закордонних справ? Ні. На голову Служби безпеки? Ні. Ми не маємо розкоші дозволяти, щоб більше місяця Україна в умовах війни жила без легітимних представників сектору оборони і безпеки. У росії відпусток не було. У війни також. Упродовж цього місяця сталися жахливі події. Як особисті, так і в масштабах держави. Коли 24 лютого 2022 ми розпочали формування батальйонів ТрО, начальником штабу 321 батальйону був призначений Сашко Кучер. 8 серпня у його дім влучило 6 шахедів за 5 хвилин. Вони забрали життя його батьків та сина. Спитайте про наслідки ворожих атак у лідерів бізнесу — «Нової Пошти», Rozetka, Novus, «Сільпо». Чи здатна влада захистити людей, бізнес, економіку та озброїти армію? Місія та роль парламенту тут надзвичайно важлива. Наголошую на тому, що ще у 2024 році «Європейська Солідарність» зареєструвала законопроєкт про укриття. Вже два роки він чекає на розгляд. Звертаюся до Голови Верховної Ради внести його до порядку денного. В Києві та інших містах мають бути укриття для захисту людей. Ми маємо навести лад у закупівлях озброєння. Війна і Збройні Сили не можуть далі чекати на рішення Парламенту, Президента й Уряду. Маємо повернути 40 мільярдів гривень, знятих із закупівель озброєння. Ми маємо інвестувати в технології. Владі нарешті час вийти з кабінетів і озирнутися довкола. Побачити військового, підприємця, людей на вулицях, які вимагають відповіді. Реальність змінилася. Час політичних пауз закінчився. Час експериментів вичерпано.

Петро Порошенко

23,942 views • 1 month ago

Прокурор зачитує переписку між Єрмаком та "гадалкою" Веронікою Анікієвич “Вероніка Феншуй” за 24 грудня 2025, яка радить йому виїхати за кордон Вероніка Феншуй: Я сьогодні дуже зла. Тому заздалегідь прошу вибачення за різкість, але, з іншого боку, можливо, моя різкість налаштує вас на іншу хвилю. Усе починається зі слів, які ми говоримо собі та іншим. Ви протягом останніх місяців не ескалюєте, відповідаєте на нападки й побиття, не відповідаєте. Ескалюють вони, ви дозволяєте цьому бути. Ні про яку ескалацію тут не йдеться, якщо ви почнете щось робити, то це не ескалація, а елементарна самооборона, але ви цього не робите. Вас обох кошмарять психологічно, ви мовчите. З кожною новою історією, новим колом ситуація погіршується, але ви мовчите. Що повинно ще статися, щоб ви почали діяти, і він почав діяти? У нього з'їли всіх його людей, він мовчить. Коли вони доїдять вас, почнуть їсти його, запевняю вас. Якщо продовжувати стратегію страуса, то так і буде. Ви готові принести себе в жертву тільки, щоб бути для нього хорошими? Вони не залишать вас і його в спокої. Їм потрібна влада. Якщо ви їх не зупините, то вони її отримають. Питання в тому, що будете робити ви, і де ви будете? Ситуація така, що або ви, або вас. Далі Єрмак у відповідь на це повідомлення пише: "Фіала, Українська правда, Ткач, Мусаєва, Желєзняк, Арахамія, Гончаренко. Я готовий на все. Я на все готовий. Завтра готовий". Вероніка Феншуй відповідає йому: Ви зараз турбуєтеся про папір і про арешт на якийсь відносно короткий час. Це, звісно, неприємно, ніхто з цим не сперечається. Але на зараз у вас є друг, гарант, немає серйозних доказів, після чого у вас з'являється моральне і юридичне право їх знищувати. Але якщо вони отримають владу, то вони тоді будуть діяти більш серйозно, і не буде друга, гаранта і більше повноважень. І найкраще буде, це якщо ви встигнете і зможете виїхати за кордон. Подумайте над цим і над тим, що якби вас зараз повернули на 1-2 місяці назад, то ви напевно б діяли зовсім по-іншому. Ось якщо запускати цю ситуацію, і далі через час буде приблизно так само.

Прокурор зачитує переписку між Єрмаком та "гадалкою" Веронікою Анікієвич “Вероніка Феншуй” за 24 грудня 2025, яка радить йому виїхати за кордон Вероніка Феншуй: Я сьогодні дуже зла. Тому заздалегідь прошу вибачення за різкість, але, з іншого боку, можливо, моя різкість налаштує вас на іншу хвилю. Усе починається зі слів, які ми говоримо собі та іншим. Ви протягом останніх місяців не ескалюєте, відповідаєте на нападки й побиття, не відповідаєте. Ескалюють вони, ви дозволяєте цьому бути. Ні про яку ескалацію тут не йдеться, якщо ви почнете щось робити, то це не ескалація, а елементарна самооборона, але ви цього не робите. Вас обох кошмарять психологічно, ви мовчите. З кожною новою історією, новим колом ситуація погіршується, але ви мовчите. Що повинно ще статися, щоб ви почали діяти, і він почав діяти? У нього з'їли всіх його людей, він мовчить. Коли вони доїдять вас, почнуть їсти його, запевняю вас. Якщо продовжувати стратегію страуса, то так і буде. Ви готові принести себе в жертву тільки, щоб бути для нього хорошими? Вони не залишать вас і його в спокої. Їм потрібна влада. Якщо ви їх не зупините, то вони її отримають. Питання в тому, що будете робити ви, і де ви будете? Ситуація така, що або ви, або вас. Далі Єрмак у відповідь на це повідомлення пише: "Фіала, Українська правда, Ткач, Мусаєва, Желєзняк, Арахамія, Гончаренко. Я готовий на все. Я на все готовий. Завтра готовий". Вероніка Феншуй відповідає йому: Ви зараз турбуєтеся про папір і про арешт на якийсь відносно короткий час. Це, звісно, неприємно, ніхто з цим не сперечається. Але на зараз у вас є друг, гарант, немає серйозних доказів, після чого у вас з'являється моральне і юридичне право їх знищувати. Але якщо вони отримають владу, то вони тоді будуть діяти більш серйозно, і не буде друга, гаранта і більше повноважень. І найкраще буде, це якщо ви встигнете і зможете виїхати за кордон. Подумайте над цим і над тим, що якби вас зараз повернули на 1-2 місяці назад, то ви напевно б діяли зовсім по-іншому. Ось якщо запускати цю ситуацію, і далі через час буде приблизно так само.

Останній Капіталіст

14,073 views • 4 months ago

Сьогодні у Верховній Раді обговорюється не проста угода. Це тест на зрілість влади та її спроможність укладати стратегічні союзи відповідально, прозоро, з повагою до національного інтересу і до партнерів. Мова йде точно не про копалини. Йдеться про довіру — довіру Сполучених Штатів Америки. Держави, яка надає нам зброю, санкції та дипломатичний щит. Вже пʼять місяців, як цю довіру поставлено під загрозу. Недбало, по-дилетантськи, похапцем. Бо перемови провели так, ніби обмінювали не ресурси на безпеку, а суверенітет — на ресурси. Влада це розуміє, тому президента в залі Верховної Ради сьогодні немає. І тому не він подав цю угоду. На ратифікацію винесено документ не з високими державницькими візіями, а продукт пʼяти-шести знаменитих менеджерів, яких ніхто не знає. Та які так і не спромоглися навіть пояснити ні народу України, ні «Європейській Солідарності», що ми взагалі підписали. Не буває стратегічного партнерства без стратегічної поваги. Не буває прозорості, якщо існують таємничі додатки. Додатки та таємниці від парламенту, від народу, що воює, та від суспільства, яке одинадцять років захищає суверенітет. Народ запитує: «Де в угоді слова про безпеку? Коли буде припинення війни? Коли буде мир? Чи хоча б перемир’я?» Хочу нагадати, що останні півроку ми в «Європейській Солідарності» постійно говорили про стратегічну важливість партнерства зі США, без якого не буде ані перемоги, ані миру. Не ми пропонували надра в обмін на безпеку в «плані перемоги» президента Зеленського. І не «ЄС» розганяла антиамериканську істерію, щоб здобути два міфічних відсотки рейтингу. Ми весь час били на сполох і казали, що це дорога до катастрофи. І не треба перекладати з хворої голови на здорову замість вибачитися і залучити всіх, об’єднавши для роботи на український інтерес. Ми — за чесну угоду. Для цього ми пропонуємо: два читання — як того вимагає Регламент. Перше — вже зараз. А друге — після того, як будуть внесені ключові принципи. Або проголосувати їх в нашій заяві до ратифікації зараз: це — посилання на українсько-американську угоду про гарантії безпеки. З Кримською декларацією, яку я ініціював з президентом Трампом. З нормою про спрямування частини прибутків на американську військову допомогу для ЗСУ вже. І, звісно, висновок Конституційного Суду — бо правова чистота ратифікації є умовою її легітимності в очах українців та наших партнерів. Маємо діяти професійно і патріотично. Бо лише так можна повернути довіру. І лише з довірою — виграти в росії.

Сьогодні у Верховній Раді обговорюється не проста угода. Це тест на зрілість влади та її спроможність укладати стратегічні союзи відповідально, прозоро, з повагою до національного інтересу і до партнерів. Мова йде точно не про копалини. Йдеться про довіру — довіру Сполучених Штатів Америки. Держави, яка надає нам зброю, санкції та дипломатичний щит. Вже пʼять місяців, як цю довіру поставлено під загрозу. Недбало, по-дилетантськи, похапцем. Бо перемови провели так, ніби обмінювали не ресурси на безпеку, а суверенітет — на ресурси. Влада це розуміє, тому президента в залі Верховної Ради сьогодні немає. І тому не він подав цю угоду. На ратифікацію винесено документ не з високими державницькими візіями, а продукт пʼяти-шести знаменитих менеджерів, яких ніхто не знає. Та які так і не спромоглися навіть пояснити ні народу України, ні «Європейській Солідарності», що ми взагалі підписали. Не буває стратегічного партнерства без стратегічної поваги. Не буває прозорості, якщо існують таємничі додатки. Додатки та таємниці від парламенту, від народу, що воює, та від суспільства, яке одинадцять років захищає суверенітет. Народ запитує: «Де в угоді слова про безпеку? Коли буде припинення війни? Коли буде мир? Чи хоча б перемир’я?» Хочу нагадати, що останні півроку ми в «Європейській Солідарності» постійно говорили про стратегічну важливість партнерства зі США, без якого не буде ані перемоги, ані миру. Не ми пропонували надра в обмін на безпеку в «плані перемоги» президента Зеленського. І не «ЄС» розганяла антиамериканську істерію, щоб здобути два міфічних відсотки рейтингу. Ми весь час били на сполох і казали, що це дорога до катастрофи. І не треба перекладати з хворої голови на здорову замість вибачитися і залучити всіх, об’єднавши для роботи на український інтерес. Ми — за чесну угоду. Для цього ми пропонуємо: два читання — як того вимагає Регламент. Перше — вже зараз. А друге — після того, як будуть внесені ключові принципи. Або проголосувати їх в нашій заяві до ратифікації зараз: це — посилання на українсько-американську угоду про гарантії безпеки. З Кримською декларацією, яку я ініціював з президентом Трампом. З нормою про спрямування частини прибутків на американську військову допомогу для ЗСУ вже. І, звісно, висновок Конституційного Суду — бо правова чистота ратифікації є умовою її легітимності в очах українців та наших партнерів. Маємо діяти професійно і патріотично. Бо лише так можна повернути довіру. І лише з довірою — виграти в росії.

Петро Порошенко

18,114 views • 1 year ago

Після таких трагедій, як у Сумах, Кривому Розі, Полтаві, Запоріжжі, які постійно повторюються, ворог хоче вдарити в серце українського народу, залякати. Але ми не маємо права опускати руки. Російський терор посилюється, гинуть діти, цивільні. І однієї підтримки фронту, яку ми зараз робимо, — замало. Треба підтримувати міста, об’єкти критичної інфраструктури. Ми маємо посилити захист загалом. І не повідомленнями у Facebook, а робити все для того, щоб захистити міста. Учора ми з командою передали комплекси ПДТР «Ай-Петрі» громаді Кривого Рогу. Зараз готуємо передати їх і для Сум. Працюємо попри тиск, який чинить влада. Попри усі перешкоди благодійному фонду та після запровадження неконституційних санкцій. І це не про мене чи нашу команду. Це шкодить воїнам на фронті, це шкодить нашим військам. І врешті-решт шкодить Україні. Зараз вноситься чергове продовження воєнного стану. Це вже 15-й раз, коли просять парламент його підтримати. Ми точно знаємо, що його потрібно голосувати! Але чому за місяць до закінчення? Я хочу наголосити, що ми маємо визнати очевидне: влада почала зловживати воєнним станом. Використовує його не тільки для оборони країни, а й для побудови авторитарного режиму. Узурпація влади не може бути сьогодні ціллю. Необмежена влада Офісу над вами, над парламентарями — це принизливо для всієї України. І ми маємо негайно зробити все, щоб об’єднатися. Об’єднатися не довкола Зеленського чи Порошенка, а об’єднатися для того, щоб вбити путіна і перемогти. Об’єднання довкола Збройних Сил. Ми вимагаємо поставити на голосування закон про ПДФО і дати гроші армії. Ми вимагаємо зупинити нафтопровід «Дружба», бо це 20 мільйонів доларів щоденно путіну. А тому хочу поставити запитання до влади: як вам спиться?

Після таких трагедій, як у Сумах, Кривому Розі, Полтаві, Запоріжжі, які постійно повторюються, ворог хоче вдарити в серце українського народу, залякати. Але ми не маємо права опускати руки. Російський терор посилюється, гинуть діти, цивільні. І однієї підтримки фронту, яку ми зараз робимо, — замало. Треба підтримувати міста, об’єкти критичної інфраструктури. Ми маємо посилити захист загалом. І не повідомленнями у Facebook, а робити все для того, щоб захистити міста. Учора ми з командою передали комплекси ПДТР «Ай-Петрі» громаді Кривого Рогу. Зараз готуємо передати їх і для Сум. Працюємо попри тиск, який чинить влада. Попри усі перешкоди благодійному фонду та після запровадження неконституційних санкцій. І це не про мене чи нашу команду. Це шкодить воїнам на фронті, це шкодить нашим військам. І врешті-решт шкодить Україні. Зараз вноситься чергове продовження воєнного стану. Це вже 15-й раз, коли просять парламент його підтримати. Ми точно знаємо, що його потрібно голосувати! Але чому за місяць до закінчення? Я хочу наголосити, що ми маємо визнати очевидне: влада почала зловживати воєнним станом. Використовує його не тільки для оборони країни, а й для побудови авторитарного режиму. Узурпація влади не може бути сьогодні ціллю. Необмежена влада Офісу над вами, над парламентарями — це принизливо для всієї України. І ми маємо негайно зробити все, щоб об’єднатися. Об’єднатися не довкола Зеленського чи Порошенка, а об’єднатися для того, щоб вбити путіна і перемогти. Об’єднання довкола Збройних Сил. Ми вимагаємо поставити на голосування закон про ПДФО і дати гроші армії. Ми вимагаємо зупинити нафтопровід «Дружба», бо це 20 мільйонів доларів щоденно путіну. А тому хочу поставити запитання до влади: як вам спиться?

Петро Порошенко

87,955 views • 1 year ago

Несподіванки не сталося. Як і прогнозував в інтерв’ю німецькому виданню BILD, припинення вогню не відбулося. За одну лише ніч путін укотре довів, що йому не можна вірити. Що угоди з росією не варті паперу, на якому вони написані, — вислів, який приписують ще Бісмарку. Смертоносні російські ракети та ударні дрони чомусь не послухалися наказу свого верховного… Отже, його всупереч усім обіцянкам не було взагалі. Путін ніби винайшов perpetum mobile війни і не має наміру її завершувати… Не дарма вчора, перед розмовою з президентом Трампом, він на зустрічі з олігархами ділився своїми фюрерськими фантазіями про захоплення Одеси. Це така сама маячня, як колись про Київ за три дні. Даремно сподіватися на те, що одна чи кілька розмов зупинять ці три роки, 11 років війни загалом. І століття спроб стерти Україну з мапи світу. Попри оптимістичні заяви учасників, у нас, українців, справедливо немає відчуття, що вчорашня телефонна розмова наблизила нас до миру. Маю сказати, що попереду складні перемови. Для путіна навіть стіл переговорів — це продовження війни в інший спосіб. Проте з того, що відбулося вчора, коли путін де-факто відкинув ідею президента Трампа про повне припинення вогню, всім треба зробити правильні висновки. Або путін приймає пропозицію президента Трампа про повне припинення вогню, або Трамп задіює «план Б», про який він казав. Такий «план Б» критично важливий і має з’явитися на столі. Це — ще суворіші санкції. Міністр фінансів США Скотт Бессент вчора сказав, що Дональд Трамп готовий максимально посилити економічний тиск на росію. Їхній поточний рівень оцінив як 6 із 10, отже, резерви є, і непогані. Росію треба позбавити ресурсів для ведення війни. Від цього світ лише виграє. Також це — постачання Україні тих видів американської зброї, від надання яких Білий дім утримувався досі. Зрештою, нам потрібна нова двопартійна резолюція Конгресу Сполучених Штатів про подальшу різнобічну підтримку України. І я готовий долучитися до лобіювання цієї резолюції. Маю, до речі, запрошення до Вашингтону та Флориди на зустрічі високого рівня. Сподіваюся, що в Офісі вистачить розуму цього разу не блокувати мою поїздку до США так, як щойно він заборонив мені виїхати на політичну асамблею Європейської народної партії, лідируючої політичної сили Європейського Союзу. Очевидно, що попереду на нас очікують важкі драматичні місяці. І антиамериканська істерія з метою перекласти відповідальність нам не допоможе результативно пройти цей час. Україна, як і Європа, повинна бути за столом переговорів і твердо відстояти принцип «нічого про Україну без України». Ми не можемо більше втрачати час, людей і території. Ми зацікавлені в тому, щоби пропозиція президента Трампа про повне припинення вогню реалізувалася. Для нас це можливість нарешті не на папері, а на реальній місцевості звести фортифікації і перетворити степовий простір сходу і півдня на неприступні рови, вали і мінні поля. І в разі, якщо путін порушить припинення вогню, це унеможливить його подальші наступальні дії. Складність і драматичність ситуації вимагає негайної зустрічі Володимира Зеленського з лідерами парламентських фракцій. Парламент не може дізнаватися про нашу переговорну позицію із зарубіжних мас-медіа. Вважаю, така зустріч має відбутися одразу після розмови Зеленського з Трампом. Попри системні антиконституційні кроки влади щодо опозиції для нас, «Європейської Солідарності», завжди на першому місці є інтереси держави. Треба робити все, що в цих складних умовах може посилити Україну. Нав’язуватися ми теж не будемо, але за будь-яких обставин готові до спільної роботи і спільної відповідальності. Ми не дамо путіну жодних надій, що скориставшись руйнацією єдності йому вдасться розхитати ситуацію в країні, спричинити внутрішню дестабілізацію, виграти від порушень демократії Україні. І в цій його гібридній війні не варто підігрувати. Ми вистоїмо як держава в єдності, це очевидний постулат. Гріх не робити висновків з української історії.

Несподіванки не сталося. Як і прогнозував в інтерв’ю німецькому виданню BILD, припинення вогню не відбулося. За одну лише ніч путін укотре довів, що йому не можна вірити. Що угоди з росією не варті паперу, на якому вони написані, — вислів, який приписують ще Бісмарку. Смертоносні російські ракети та ударні дрони чомусь не послухалися наказу свого верховного… Отже, його всупереч усім обіцянкам не було взагалі. Путін ніби винайшов perpetum mobile війни і не має наміру її завершувати… Не дарма вчора, перед розмовою з президентом Трампом, він на зустрічі з олігархами ділився своїми фюрерськими фантазіями про захоплення Одеси. Це така сама маячня, як колись про Київ за три дні. Даремно сподіватися на те, що одна чи кілька розмов зупинять ці три роки, 11 років війни загалом. І століття спроб стерти Україну з мапи світу. Попри оптимістичні заяви учасників, у нас, українців, справедливо немає відчуття, що вчорашня телефонна розмова наблизила нас до миру. Маю сказати, що попереду складні перемови. Для путіна навіть стіл переговорів — це продовження війни в інший спосіб. Проте з того, що відбулося вчора, коли путін де-факто відкинув ідею президента Трампа про повне припинення вогню, всім треба зробити правильні висновки. Або путін приймає пропозицію президента Трампа про повне припинення вогню, або Трамп задіює «план Б», про який він казав. Такий «план Б» критично важливий і має з’явитися на столі. Це — ще суворіші санкції. Міністр фінансів США Скотт Бессент вчора сказав, що Дональд Трамп готовий максимально посилити економічний тиск на росію. Їхній поточний рівень оцінив як 6 із 10, отже, резерви є, і непогані. Росію треба позбавити ресурсів для ведення війни. Від цього світ лише виграє. Також це — постачання Україні тих видів американської зброї, від надання яких Білий дім утримувався досі. Зрештою, нам потрібна нова двопартійна резолюція Конгресу Сполучених Штатів про подальшу різнобічну підтримку України. І я готовий долучитися до лобіювання цієї резолюції. Маю, до речі, запрошення до Вашингтону та Флориди на зустрічі високого рівня. Сподіваюся, що в Офісі вистачить розуму цього разу не блокувати мою поїздку до США так, як щойно він заборонив мені виїхати на політичну асамблею Європейської народної партії, лідируючої політичної сили Європейського Союзу. Очевидно, що попереду на нас очікують важкі драматичні місяці. І антиамериканська істерія з метою перекласти відповідальність нам не допоможе результативно пройти цей час. Україна, як і Європа, повинна бути за столом переговорів і твердо відстояти принцип «нічого про Україну без України». Ми не можемо більше втрачати час, людей і території. Ми зацікавлені в тому, щоби пропозиція президента Трампа про повне припинення вогню реалізувалася. Для нас це можливість нарешті не на папері, а на реальній місцевості звести фортифікації і перетворити степовий простір сходу і півдня на неприступні рови, вали і мінні поля. І в разі, якщо путін порушить припинення вогню, це унеможливить його подальші наступальні дії. Складність і драматичність ситуації вимагає негайної зустрічі Володимира Зеленського з лідерами парламентських фракцій. Парламент не може дізнаватися про нашу переговорну позицію із зарубіжних мас-медіа. Вважаю, така зустріч має відбутися одразу після розмови Зеленського з Трампом. Попри системні антиконституційні кроки влади щодо опозиції для нас, «Європейської Солідарності», завжди на першому місці є інтереси держави. Треба робити все, що в цих складних умовах може посилити Україну. Нав’язуватися ми теж не будемо, але за будь-яких обставин готові до спільної роботи і спільної відповідальності. Ми не дамо путіну жодних надій, що скориставшись руйнацією єдності йому вдасться розхитати ситуацію в країні, спричинити внутрішню дестабілізацію, виграти від порушень демократії Україні. І в цій його гібридній війні не варто підігрувати. Ми вистоїмо як держава в єдності, це очевидний постулат. Гріх не робити висновків з української історії.

Петро Порошенко

99,773 views • 1 year ago

Цілих півтора року влада намагалася викрутити руки суддям Верховного Суду, щоб рішення про скасування незаконних і неконституційних санкцій не було ухвалене. Ми маємо всі докази, знаємо прізвища. І вперше за всю історію санкційних справ двоє з п’яти суддів не погодилися з фінальним рішенням. Вісім тижнів, протягом яких мав тривати розгляд, перетворилися на 17 місяців перенесень, уточнень, хвороб і відпусток. Адвокати Ілля Новіков та Ігор Головань детально розібрали, що саме Верховний Суд написав в обґрунтуванні і хто був джерелом цих позасудових, антиконституційних та незаконних санкцій. Згоден з тими, хто вважає це рішення поразкою влади: вона сховалася за грифом «для службового користування». Хоча ці документи давно у відкритому доступі, що й показали адвокати. Під грифом ховають довідку Держфінмоніторингу за підписом Філіпа Проніна. Бо причин для санкцій не існує: їх запровадили, як сказали в Офісі Президента, «превентивно», тобто ні за що. За місяць до того у виданні, яке пов’язують із портновим, вийшла стаття, що передбачила ці санкції. Пронін майже слово в слово переписав її 12 лютого і одразу сховав документи під грифом ДСК. В окремій думці судді зазначили: ані Держфінмоніторинг, ані Міністерство економіки не провели жодного аналізу, уся робота звелася до копіпасту. Цей кейс не про Порошенка — він про верховенство права для кожного українця. Якщо так легко можна запровадити санкції проти громадян України, то де гарантії, що влада не захоче зняти з виборів інших конкурентів, заблокувати рахунки бізнесу чи обмежити діяльність громадських активістів? Мої адвокати передали повний текст цього ганебного, захованого за грифом ДСК рішення дипломатичним установам, які стежать за процесом. Адвокати вже оскаржили його у Великій Палаті Верховного Суду, а також подали скарги до ЄСПЛ та Комітету ООН з прав людини. Боротьба триває, і ми обов’язково переможемо.

Цілих півтора року влада намагалася викрутити руки суддям Верховного Суду, щоб рішення про скасування незаконних і неконституційних санкцій не було ухвалене. Ми маємо всі докази, знаємо прізвища. І вперше за всю історію санкційних справ двоє з п’яти суддів не погодилися з фінальним рішенням. Вісім тижнів, протягом яких мав тривати розгляд, перетворилися на 17 місяців перенесень, уточнень, хвороб і відпусток. Адвокати Ілля Новіков та Ігор Головань детально розібрали, що саме Верховний Суд написав в обґрунтуванні і хто був джерелом цих позасудових, антиконституційних та незаконних санкцій. Згоден з тими, хто вважає це рішення поразкою влади: вона сховалася за грифом «для службового користування». Хоча ці документи давно у відкритому доступі, що й показали адвокати. Під грифом ховають довідку Держфінмоніторингу за підписом Філіпа Проніна. Бо причин для санкцій не існує: їх запровадили, як сказали в Офісі Президента, «превентивно», тобто ні за що. За місяць до того у виданні, яке пов’язують із портновим, вийшла стаття, що передбачила ці санкції. Пронін майже слово в слово переписав її 12 лютого і одразу сховав документи під грифом ДСК. В окремій думці судді зазначили: ані Держфінмоніторинг, ані Міністерство економіки не провели жодного аналізу, уся робота звелася до копіпасту. Цей кейс не про Порошенка — він про верховенство права для кожного українця. Якщо так легко можна запровадити санкції проти громадян України, то де гарантії, що влада не захоче зняти з виборів інших конкурентів, заблокувати рахунки бізнесу чи обмежити діяльність громадських активістів? Мої адвокати передали повний текст цього ганебного, захованого за грифом ДСК рішення дипломатичним установам, які стежать за процесом. Адвокати вже оскаржили його у Великій Палаті Верховного Суду, а також подали скарги до ЄСПЛ та Комітету ООН з прав людини. Боротьба триває, і ми обов’язково переможемо.

Петро Порошенко

23,977 views • 2 months ago

Найпростіший спосіб закрити понад 100-мільярдний борг населення за комуналку – сказати, що його більше немає. Квінтесенція державного управління В інтерв'ю мер Харкова Ігор Терехов заявив: "Треба списати з населення країни борги за комуналку. Давайте 1 раз це зробимо, ніхто нікому не буде винен і будемо всі сплачувати" За даними Держстату, у першому кварталі 2026 року населення України заборгувало за комуналку 101,2 мільярда гривень Частина харківського міського бюджету при цьому роками йшла на безкоштовний проїзд, а платежі постачальникам газу й електрики відкладали на потім ще до повномасштабної війни Тільки за першу половину 2026 року на Харківщині відкрили понад 22 тисячі нових виконавчих проваджень за борги за комуналку. Це 20% усіх таких проваджень по всій країні за той самий період, більше, ніж у будь-якій іншій області Спишіть цей борг один раз, і легше нікому не стане. Газ уже спалили в котельні, воду вже підняли й довели до крана, і постачальник заплатив за видобуток, закупівлю чи очистку ще до того, як хтось у Харкові взагалі відкрив цей кран Списання не повертає ці гроші постачальнику. А постачальник, який оплати не отримав, зі своїми рахунками нікуди не дівається: накопичує вже власний борг перед тим, хто продав газ чи електрику йому У ринковій економіці борг, який людина не може виплатити, реструктурують, і хтось за це реально платить: втрачає актив, посаду чи доступ до майбутнього кредиту, і тільки після цього умови справді змінюються. Оголосити борг закритим, не змінивши нічого в тому, як держава рахує гроші – це просто чергова субсидія, яку не хочуть так називати Навіщо платити зараз, якщо можна почекати на списання? Щоразу, коли держава чи місто скасовують борг населення одним рішенням, вони підтверджують, що чекати вигідніше, ніж платити вчасно Частина цього боргу накопичувалась ще з 2012 року, бо і держава, і частина людей звикли, що можна не платити й розібратися пізніше. Списання міняє цифру на рахунку за секунду, звичку воно не змінює ніяк, і невдовзі накопичиться такий самий борг, тільки з іншою датою Гетманцев обіцяє виборцям пенсію нізвідки. Терехов обіцяє їм борг у нікуди Так, Харків прифронтове місто. Так, потрібно думати над тим, як балансувати необхідність ринкової ефективності та соціальної важливості. Це ж впливає і на оборону східних рубежів держави Проте, де баланс між цим та прямим і тугим популізмом? Нехай харків'яни напишуть, яка у них тепер якість громадського транспорту. До речі, ось ця ідея фікс дуже подобалась одній високопосадовій пані, на ім'я Ю Ми входимо в економічно складний період. Все частіше лунають заклики повернути тарифну політику в ринок. Просто від кожної людини, яка є в галузі і вже навіть МВФ піднімає це питання Це означає лише те, що ми біля критичної. І ми самі її створили. А далі, або ми почнемо зараз формувати нормальну політику адресної допомоги, або... Жити у скляному будиночку "РЕСУРС БЕЗКОШТОВНИЙ" дуже красиво і класно. До одного моменту, коли камінець боргів і дисбалансів руйнує ваш рожевий світ

Найпростіший спосіб закрити понад 100-мільярдний борг населення за комуналку – сказати, що його більше немає. Квінтесенція державного управління В інтерв'ю мер Харкова Ігор Терехов заявив: "Треба списати з населення країни борги за комуналку. Давайте 1 раз це зробимо, ніхто нікому не буде винен і будемо всі сплачувати" За даними Держстату, у першому кварталі 2026 року населення України заборгувало за комуналку 101,2 мільярда гривень Частина харківського міського бюджету при цьому роками йшла на безкоштовний проїзд, а платежі постачальникам газу й електрики відкладали на потім ще до повномасштабної війни Тільки за першу половину 2026 року на Харківщині відкрили понад 22 тисячі нових виконавчих проваджень за борги за комуналку. Це 20% усіх таких проваджень по всій країні за той самий період, більше, ніж у будь-якій іншій області Спишіть цей борг один раз, і легше нікому не стане. Газ уже спалили в котельні, воду вже підняли й довели до крана, і постачальник заплатив за видобуток, закупівлю чи очистку ще до того, як хтось у Харкові взагалі відкрив цей кран Списання не повертає ці гроші постачальнику. А постачальник, який оплати не отримав, зі своїми рахунками нікуди не дівається: накопичує вже власний борг перед тим, хто продав газ чи електрику йому У ринковій економіці борг, який людина не може виплатити, реструктурують, і хтось за це реально платить: втрачає актив, посаду чи доступ до майбутнього кредиту, і тільки після цього умови справді змінюються. Оголосити борг закритим, не змінивши нічого в тому, як держава рахує гроші – це просто чергова субсидія, яку не хочуть так називати Навіщо платити зараз, якщо можна почекати на списання? Щоразу, коли держава чи місто скасовують борг населення одним рішенням, вони підтверджують, що чекати вигідніше, ніж платити вчасно Частина цього боргу накопичувалась ще з 2012 року, бо і держава, і частина людей звикли, що можна не платити й розібратися пізніше. Списання міняє цифру на рахунку за секунду, звичку воно не змінює ніяк, і невдовзі накопичиться такий самий борг, тільки з іншою датою Гетманцев обіцяє виборцям пенсію нізвідки. Терехов обіцяє їм борг у нікуди Так, Харків прифронтове місто. Так, потрібно думати над тим, як балансувати необхідність ринкової ефективності та соціальної важливості. Це ж впливає і на оборону східних рубежів держави Проте, де баланс між цим та прямим і тугим популізмом? Нехай харків'яни напишуть, яка у них тепер якість громадського транспорту. До речі, ось ця ідея фікс дуже подобалась одній високопосадовій пані, на ім'я Ю Ми входимо в економічно складний період. Все частіше лунають заклики повернути тарифну політику в ринок. Просто від кожної людини, яка є в галузі і вже навіть МВФ піднімає це питання Це означає лише те, що ми біля критичної. І ми самі її створили. А далі, або ми почнемо зараз формувати нормальну політику адресної допомоги, або... Жити у скляному будиночку "РЕСУРС БЕЗКОШТОВНИЙ" дуже красиво і класно. До одного моменту, коли камінець боргів і дисбалансів руйнує ваш рожевий світ

Останній Капіталіст

12,612 views • 1 month ago

Країна під час війни завжди тримається на трьох опорах: фронті, тилі та партнерах. Якщо слабшає одна — дві інші починають тріщати під подвійною вагою. Тому й державний бюджет воюючої країни має бути єдиним планом міцності фронту, тилу і міжнародної коаліції. Фронт сьогодні залишається найбільш стійкою частиною держави, першою і останньою фортецею. Там немає права на самообман. Ворог не читає урядових звітів і не цікавиться рейтингами, а одразу перевіряє кожне рішення на міцність — артилерією, дронами й людськими життями. Уряд Корецького має нарешті перевести економіку на воєнні рейки. Нам потрібна стратегія, яка допоможе вистояти в тривалій війні. Уряд називає суму майже 4 трильйони 885 мільярдів гривень на сектор безпеки й оборони. Цифра справді велика. Але війни виграють правильно визначені пріоритети всередині цих цифр. Що бачимо в проєкті бюджету? Грошове забезпечення військовослужбовців знову заморожене. Тому «Європейська Солідарність» наполягає, що у бюджеті є додаткові кошти. Ми знайшли щонайменше 500 мільярдів гривень, які мають бути перерозподілені на армію. Звідки брати ці 500 мільярдів? Ми пропонуємо скоротити корупційні годівнички та популістські роздачки, скоротити видатки на чиновників, депутатів і тилових силовиків, а також прозоро використовувати резервні кошти на потреби ЗСУ. Командир не повинен чекати місяцями на елементарне обладнання, а військові не повинні після бойового виходу записувати відео зі словами: «Допоможіть зібрати на дрони». Держава, яка збирає податки із зарплати військового, не має морального права відправляти цього військового збирати пожертви на власну війну. Друга опора — тил. Це місце, де для війни виробляють зброю, заробляють валюту, сплачують податки, лікують поранених, відновлюють енергетику і втримують людей в Україні. Російські удари нищать промислові об’єкти, порти, логістику й енергетику. Люди втрачають роботу, а країна — валютну виручку. І головне — держава має забезпечити людей! Тих, хто потребує соціального захисту, бо дефіцит бюджету не дає жодних підстав для скорочення пенсії та соціальних виплат! І нарешті — про міжнародних союзників. Потреба України у зовнішній підтримці на 2027 рік становить 52 600 000 000 доларів. Довіра — теж валюта, яку можна лише заробити — послідовністю, передбачуваністю і виконанням власного слова. Європейські реформи сьогодні — це не розділ зовнішньої політики. Це частина українського бюджету, частина нашої безпеки і частина відповіді на запитання, чи матимемо ми ресурси для продовження боротьби. Ми не підтримуватимемо бюджет популізму і чиновницького комфорту, який грабує армію. Але ми готові спільно професійно працювати над бюджетом посилення і стійкості. У 2027 році Україна мусить утримати три рубежі: фронт — силою зброї, тил — силою економіки, союз — силою довіри. Три рубежі. Один бюджет. Одна мета — вистояти й примусити росію зупинити війну.

Країна під час війни завжди тримається на трьох опорах: фронті, тилі та партнерах. Якщо слабшає одна — дві інші починають тріщати під подвійною вагою. Тому й державний бюджет воюючої країни має бути єдиним планом міцності фронту, тилу і міжнародної коаліції. Фронт сьогодні залишається найбільш стійкою частиною держави, першою і останньою фортецею. Там немає права на самообман. Ворог не читає урядових звітів і не цікавиться рейтингами, а одразу перевіряє кожне рішення на міцність — артилерією, дронами й людськими життями. Уряд Корецького має нарешті перевести економіку на воєнні рейки. Нам потрібна стратегія, яка допоможе вистояти в тривалій війні. Уряд називає суму майже 4 трильйони 885 мільярдів гривень на сектор безпеки й оборони. Цифра справді велика. Але війни виграють правильно визначені пріоритети всередині цих цифр. Що бачимо в проєкті бюджету? Грошове забезпечення військовослужбовців знову заморожене. Тому «Європейська Солідарність» наполягає, що у бюджеті є додаткові кошти. Ми знайшли щонайменше 500 мільярдів гривень, які мають бути перерозподілені на армію. Звідки брати ці 500 мільярдів? Ми пропонуємо скоротити корупційні годівнички та популістські роздачки, скоротити видатки на чиновників, депутатів і тилових силовиків, а також прозоро використовувати резервні кошти на потреби ЗСУ. Командир не повинен чекати місяцями на елементарне обладнання, а військові не повинні після бойового виходу записувати відео зі словами: «Допоможіть зібрати на дрони». Держава, яка збирає податки із зарплати військового, не має морального права відправляти цього військового збирати пожертви на власну війну. Друга опора — тил. Це місце, де для війни виробляють зброю, заробляють валюту, сплачують податки, лікують поранених, відновлюють енергетику і втримують людей в Україні. Російські удари нищать промислові об’єкти, порти, логістику й енергетику. Люди втрачають роботу, а країна — валютну виручку. І головне — держава має забезпечити людей! Тих, хто потребує соціального захисту, бо дефіцит бюджету не дає жодних підстав для скорочення пенсії та соціальних виплат! І нарешті — про міжнародних союзників. Потреба України у зовнішній підтримці на 2027 рік становить 52 600 000 000 доларів. Довіра — теж валюта, яку можна лише заробити — послідовністю, передбачуваністю і виконанням власного слова. Європейські реформи сьогодні — це не розділ зовнішньої політики. Це частина українського бюджету, частина нашої безпеки і частина відповіді на запитання, чи матимемо ми ресурси для продовження боротьби. Ми не підтримуватимемо бюджет популізму і чиновницького комфорту, який грабує армію. Але ми готові спільно професійно працювати над бюджетом посилення і стійкості. У 2027 році Україна мусить утримати три рубежі: фронт — силою зброї, тил — силою економіки, союз — силою довіри. Три рубежі. Один бюджет. Одна мета — вистояти й примусити росію зупинити війну.

Петро Порошенко

12,269 views • 8 days ago

Ми вступили в абсолютно нову фазу війни — другу облогу Києва. У 2022 році путін намагався взяти Київ танками, артилерією, оточенням, перекритими дорогами. Він хотів зламати столицю, знищити державне управління та змусити Україну капітулювати. І він зазнав поразки. Сьогодні він намагається досягти тієї самої мети, але іншими засобами. Тепер облога ведеться з повітря: багатогодинні хвилі безпілотників, балістичні ракети, крилаті ракети, безперервні сигнали повітряної тривоги, удари по транспорту, енергетиці, логістиці, цивільній інфраструктурі. Стратегічна мета не змінилася: зробити життя в Києві неможливим, виснажити населення, паралізувати економіку та посіяти хаос. Це також спроба стерти межу між передовою та тилом. Спроба зруйнувати віру людей у те, що держава може їх захистити, і в такий спосіб зламати здатність України до опору. Про це говорив під час свого перебування у Вільнюсі на з’їзді найбільшої партії Литви — «Союзу Вітчизни — Литовських християнських демократів». Як і «Європейська Солідарність», вона є частиною родини Європейської народної партії. Сьогодні результат цієї війни дедалі більше вирішується в небі над усією Україною. Нам потрібен зокрема і сильний голос Литви в Європі для максимальної концентрації ресурсів ППО для України. Patriot, ракети-перехоплювачі, інші системи ППО, засоби боротьби з дронами. Від цього залежить, чи зможе країна функціонувати взагалі, особливо напередодні зими. Українці не повинні гинути щодня в той час, коли остаточне політичне врегулювання може тривати роками. Тому першим практичним завданням для дипломатії має бути повне, всеосяжне, безумовне припинення вогню. Дуже просто: на суші, на морі й насамперед у повітрі. Припинення вогню має бути початком, а не кінцем. А після цього нам потрібні сильна українська армія, потужна оборонна промисловість, достатня ППО, реальні гарантії безпеки, продовження санкцій, членство України в ЄС і незмінна перспектива вступу до НАТО. Мир — це не просто момент, коли росія припиняє стріляти. Мир — це коли росія розуміє, що наступний напад коштуватиме більше, ніж вона здатна заплатити.

Ми вступили в абсолютно нову фазу війни — другу облогу Києва. У 2022 році путін намагався взяти Київ танками, артилерією, оточенням, перекритими дорогами. Він хотів зламати столицю, знищити державне управління та змусити Україну капітулювати. І він зазнав поразки. Сьогодні він намагається досягти тієї самої мети, але іншими засобами. Тепер облога ведеться з повітря: багатогодинні хвилі безпілотників, балістичні ракети, крилаті ракети, безперервні сигнали повітряної тривоги, удари по транспорту, енергетиці, логістиці, цивільній інфраструктурі. Стратегічна мета не змінилася: зробити життя в Києві неможливим, виснажити населення, паралізувати економіку та посіяти хаос. Це також спроба стерти межу між передовою та тилом. Спроба зруйнувати віру людей у те, що держава може їх захистити, і в такий спосіб зламати здатність України до опору. Про це говорив під час свого перебування у Вільнюсі на з’їзді найбільшої партії Литви — «Союзу Вітчизни — Литовських християнських демократів». Як і «Європейська Солідарність», вона є частиною родини Європейської народної партії. Сьогодні результат цієї війни дедалі більше вирішується в небі над усією Україною. Нам потрібен зокрема і сильний голос Литви в Європі для максимальної концентрації ресурсів ППО для України. Patriot, ракети-перехоплювачі, інші системи ППО, засоби боротьби з дронами. Від цього залежить, чи зможе країна функціонувати взагалі, особливо напередодні зими. Українці не повинні гинути щодня в той час, коли остаточне політичне врегулювання може тривати роками. Тому першим практичним завданням для дипломатії має бути повне, всеосяжне, безумовне припинення вогню. Дуже просто: на суші, на морі й насамперед у повітрі. Припинення вогню має бути початком, а не кінцем. А після цього нам потрібні сильна українська армія, потужна оборонна промисловість, достатня ППО, реальні гарантії безпеки, продовження санкцій, членство України в ЄС і незмінна перспектива вступу до НАТО. Мир — це не просто момент, коли росія припиняє стріляти. Мир — це коли росія розуміє, що наступний напад коштуватиме більше, ніж вона здатна заплатити.

Петро Порошенко

24,341 views • 25 days ago