Sensitive content

This media may contain sensitive content.

Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Ana Sayfaya Dön

Бувають моменти, коли все сипеться з рук, не можеш сконцентруватись через постійний шум в голові, бісить сірість оточення. Але варто солоденько подрочити, як цей світ починає подобатись і з'являються сили жити це життя! У вас так само чи ви нормальні? #gay #cumshot #dick #bigdick

solBadabum's profile picture

Вже не солдат Бадабум🇺🇦

4,416 subscribers

13,009 görüntüleme • 1 yıl önce •via X (Twitter)

NSFW#gay#cumshot#dick#bigdick
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

Послухайте цей діалог між репортером BILD та проросійським політиком від "АдН" Гансом-Томасом Тільшнайдером Репортер: Це... тут написано: "російська армія" Політик АдН: Так, так. Мені її колись подарували Репортер: Хто? Політик АдН: Хтось у Берліні, так Репортер: Чому... чому у вас тут стоїть горнятко російської армії? Політик АдН: Мені його хтось подарував, так. Хтось подарував. Я не хотів його викидати, чому б і ні? Так, а ще в мене тут... Репортер: Але ж це та сама армія, яка нападає на Україну, яка веде гібридну війну в Німеччині Політик АдН: Я не пов’язую з цим нічого особливого. Це просто горнятко, яке мені подарували і яке тут стоїть, поруч з іншими речами Репортер: А що для вас означає російська армія? Якщо ми вже про це заговорили... Політик АдН: Ну, це насправді не наша війна. Це не наша війна. Горнятко просто стоїть. Я не надаю йому великого значення. Його мені колись подарували, я навіть точно не пам'ятаю коли Репортер: А як ви ставитеся до російської армії? Політик АдН: Це не моя справа. Ця війна в Україні – не наша війна Репортер: Але ви їх підтримуєте? Політик АдН: Ні, я, звісно, не солідаризуюся ні з російською армією, ні з українською армією, бо це не наша війна Репортер: Але ж це про щось говорить, чи не так? Якби в мене десь стояло таке горнятко, я б подумав... Політик АдН: Знаєте, я не дуже перевіряю подарунки. Он там позаду в мене ще є матрьошка. Хтось її колись залишив Репортер: А від Бундесверу (німецької армії) у вас нічого немає? Політик АдН: Так звідти мені ніхто нічого не дарував. Але я б теж поставив, у мене з цим немає проблем Репортер: російська армія – вони наші вороги чи ні? Політик АдН: Та облиште ви вже це дурне горнятко. Вони, так би мовити, ні вороги, ні друзі. У держав немає друзів, у держав є інтереси. І воно просто тут стоїть Репортер: А ви вірите, що росія стоїть за нещодавною гібридною атакою в Лейпцигу? Політик АдН: Я цього не знаю. Я не фахівець у таких питаннях Репортер: Добре. І за скільки років це все накопичилося тут, у вашому офісі? Політик АдН: Коли я його відкрив? Треба згадати. Здається, у 2022 році. Можливо, так, у 2022 Репортер: І тут книжки, і все інше... "Книга Гітлера". Ви її читали? Політик АдН: Ні. Я мало що тут читав. Це пожертвувані книги, вони прийшли в коробках, я їх просто розставив. Так само як і це горнятко. Це теж... це було в Берліні, хто ж це був, хто мені його подарував? Репортер: Горнятко з російською символікою Політик АдН: Я вже не пам’ятаю, не пам’ятаю. Але я відставлю його вбік. Добре, досить про це
2:57

Послухайте цей діалог між репортером BILD та проросійським політиком від "АдН" Гансом-Томасом Тільшнайдером Репортер: Це... тут написано: "російська армія" Політик АдН: Так, так. Мені її колись подарували Репортер: Хто? Політик АдН: Хтось у Берліні, так Репортер: Чому... чому у вас тут стоїть горнятко російської армії? Політик АдН: Мені його хтось подарував, так. Хтось подарував. Я не хотів його викидати, чому б і ні? Так, а ще в мене тут... Репортер: Але ж це та сама армія, яка нападає на Україну, яка веде гібридну війну в Німеччині Політик АдН: Я не пов’язую з цим нічого особливого. Це просто горнятко, яке мені подарували і яке тут стоїть, поруч з іншими речами Репортер: А що для вас означає російська армія? Якщо ми вже про це заговорили... Політик АдН: Ну, це насправді не наша війна. Це не наша війна. Горнятко просто стоїть. Я не надаю йому великого значення. Його мені колись подарували, я навіть точно не пам'ятаю коли Репортер: А як ви ставитеся до російської армії? Політик АдН: Це не моя справа. Ця війна в Україні – не наша війна Репортер: Але ви їх підтримуєте? Політик АдН: Ні, я, звісно, не солідаризуюся ні з російською армією, ні з українською армією, бо це не наша війна Репортер: Але ж це про щось говорить, чи не так? Якби в мене десь стояло таке горнятко, я б подумав... Політик АдН: Знаєте, я не дуже перевіряю подарунки. Он там позаду в мене ще є матрьошка. Хтось її колись залишив Репортер: А від Бундесверу (німецької армії) у вас нічого немає? Політик АдН: Так звідти мені ніхто нічого не дарував. Але я б теж поставив, у мене з цим немає проблем Репортер: російська армія – вони наші вороги чи ні? Політик АдН: Та облиште ви вже це дурне горнятко. Вони, так би мовити, ні вороги, ні друзі. У держав немає друзів, у держав є інтереси. І воно просто тут стоїть Репортер: А ви вірите, що росія стоїть за нещодавною гібридною атакою в Лейпцигу? Політик АдН: Я цього не знаю. Я не фахівець у таких питаннях Репортер: Добре. І за скільки років це все накопичилося тут, у вашому офісі? Політик АдН: Коли я його відкрив? Треба згадати. Здається, у 2022 році. Можливо, так, у 2022 Репортер: І тут книжки, і все інше... "Книга Гітлера". Ви її читали? Політик АдН: Ні. Я мало що тут читав. Це пожертвувані книги, вони прийшли в коробках, я їх просто розставив. Так само як і це горнятко. Це теж... це було в Берліні, хто ж це був, хто мені його подарував? Репортер: Горнятко з російською символікою Політик АдН: Я вже не пам’ятаю, не пам’ятаю. Але я відставлю його вбік. Добре, досить про це

Останній Капіталіст

33,824 görüntüleme • 1 ay önce

Дорогі кияни, які поїхали. Та і не лише кияни. Всі, у кого немає опалення, ви поїхали, тепла немає, але наші комунальники з різних регіонів працюють як бджілки 24/7 аби дати тепло у домівки. Прохання. Якщо ви поїхали і ваша квартира порожня. Знайдіть спосіб передати сусідам або ЖЕКу ваш номер телефону. Якщо ви за кордоном, або збираєтеся їхати за кордон, то бажано ще і знайомим на збереження ключі. Ось так виглядає квартира, в якій, якщо вас немає і сталося пошкодження на батареях, дали тепло, з батарей тече і почалося затоплення. Господарів квартири, в якій прорвало, нема. Номерів телефонів вони не лишили. Що робити тим, хто лишився? Мало того, що ваша квартира буде непридатна для життя коли ви повернетеся, ви затопите сусідів знизу. І унеможливите порятунок і свого майна і чужого, бо до вас просто НЕ ЗАЙТИ. І номера вашого можуть не мати сусіди. Тому - торба. Ба більше, якщо ви цього не зробите, через це опалення і далі не дадуть ще довгий час і люди будуть замерзати у своїх квартирах. Давайте думати наперед про себе і про інших. Дякую.
0:53

Дорогі кияни, які поїхали. Та і не лише кияни. Всі, у кого немає опалення, ви поїхали, тепла немає, але наші комунальники з різних регіонів працюють як бджілки 24/7 аби дати тепло у домівки. Прохання. Якщо ви поїхали і ваша квартира порожня. Знайдіть спосіб передати сусідам або ЖЕКу ваш номер телефону. Якщо ви за кордоном, або збираєтеся їхати за кордон, то бажано ще і знайомим на збереження ключі. Ось так виглядає квартира, в якій, якщо вас немає і сталося пошкодження на батареях, дали тепло, з батарей тече і почалося затоплення. Господарів квартири, в якій прорвало, нема. Номерів телефонів вони не лишили. Що робити тим, хто лишився? Мало того, що ваша квартира буде непридатна для життя коли ви повернетеся, ви затопите сусідів знизу. І унеможливите порятунок і свого майна і чужого, бо до вас просто НЕ ЗАЙТИ. І номера вашого можуть не мати сусіди. Тому - торба. Ба більше, якщо ви цього не зробите, через це опалення і далі не дадуть ще довгий час і люди будуть замерзати у своїх квартирах. Давайте думати наперед про себе і про інших. Дякую.

Yanina Sokolova

72,151 görüntüleme • 8 ay önce

Прокурор зачитує переписку між Єрмаком та "гадалкою" Веронікою Анікієвич “Вероніка Феншуй” за 24 грудня 2025, яка радить йому виїхати за кордон Вероніка Феншуй: Я сьогодні дуже зла. Тому заздалегідь прошу вибачення за різкість, але, з іншого боку, можливо, моя різкість налаштує вас на іншу хвилю. Усе починається зі слів, які ми говоримо собі та іншим. Ви протягом останніх місяців не ескалюєте, відповідаєте на нападки й побиття, не відповідаєте. Ескалюють вони, ви дозволяєте цьому бути. Ні про яку ескалацію тут не йдеться, якщо ви почнете щось робити, то це не ескалація, а елементарна самооборона, але ви цього не робите. Вас обох кошмарять психологічно, ви мовчите. З кожною новою історією, новим колом ситуація погіршується, але ви мовчите. Що повинно ще статися, щоб ви почали діяти, і він почав діяти? У нього з'їли всіх його людей, він мовчить. Коли вони доїдять вас, почнуть їсти його, запевняю вас. Якщо продовжувати стратегію страуса, то так і буде. Ви готові принести себе в жертву тільки, щоб бути для нього хорошими? Вони не залишать вас і його в спокої. Їм потрібна влада. Якщо ви їх не зупините, то вони її отримають. Питання в тому, що будете робити ви, і де ви будете? Ситуація така, що або ви, або вас. Далі Єрмак у відповідь на це повідомлення пише: "Фіала, Українська правда, Ткач, Мусаєва, Желєзняк, Арахамія, Гончаренко. Я готовий на все. Я на все готовий. Завтра готовий". Вероніка Феншуй відповідає йому: Ви зараз турбуєтеся про папір і про арешт на якийсь відносно короткий час. Це, звісно, неприємно, ніхто з цим не сперечається. Але на зараз у вас є друг, гарант, немає серйозних доказів, після чого у вас з'являється моральне і юридичне право їх знищувати. Але якщо вони отримають владу, то вони тоді будуть діяти більш серйозно, і не буде друга, гаранта і більше повноважень. І найкраще буде, це якщо ви встигнете і зможете виїхати за кордон. Подумайте над цим і над тим, що якби вас зараз повернули на 1-2 місяці назад, то ви напевно б діяли зовсім по-іншому. Ось якщо запускати цю ситуацію, і далі через час буде приблизно так само.
2:01

Прокурор зачитує переписку між Єрмаком та "гадалкою" Веронікою Анікієвич “Вероніка Феншуй” за 24 грудня 2025, яка радить йому виїхати за кордон Вероніка Феншуй: Я сьогодні дуже зла. Тому заздалегідь прошу вибачення за різкість, але, з іншого боку, можливо, моя різкість налаштує вас на іншу хвилю. Усе починається зі слів, які ми говоримо собі та іншим. Ви протягом останніх місяців не ескалюєте, відповідаєте на нападки й побиття, не відповідаєте. Ескалюють вони, ви дозволяєте цьому бути. Ні про яку ескалацію тут не йдеться, якщо ви почнете щось робити, то це не ескалація, а елементарна самооборона, але ви цього не робите. Вас обох кошмарять психологічно, ви мовчите. З кожною новою історією, новим колом ситуація погіршується, але ви мовчите. Що повинно ще статися, щоб ви почали діяти, і він почав діяти? У нього з'їли всіх його людей, він мовчить. Коли вони доїдять вас, почнуть їсти його, запевняю вас. Якщо продовжувати стратегію страуса, то так і буде. Ви готові принести себе в жертву тільки, щоб бути для нього хорошими? Вони не залишать вас і його в спокої. Їм потрібна влада. Якщо ви їх не зупините, то вони її отримають. Питання в тому, що будете робити ви, і де ви будете? Ситуація така, що або ви, або вас. Далі Єрмак у відповідь на це повідомлення пише: "Фіала, Українська правда, Ткач, Мусаєва, Желєзняк, Арахамія, Гончаренко. Я готовий на все. Я на все готовий. Завтра готовий". Вероніка Феншуй відповідає йому: Ви зараз турбуєтеся про папір і про арешт на якийсь відносно короткий час. Це, звісно, неприємно, ніхто з цим не сперечається. Але на зараз у вас є друг, гарант, немає серйозних доказів, після чого у вас з'являється моральне і юридичне право їх знищувати. Але якщо вони отримають владу, то вони тоді будуть діяти більш серйозно, і не буде друга, гаранта і більше повноважень. І найкраще буде, це якщо ви встигнете і зможете виїхати за кордон. Подумайте над цим і над тим, що якби вас зараз повернули на 1-2 місяці назад, то ви напевно б діяли зовсім по-іншому. Ось якщо запускати цю ситуацію, і далі через час буде приблизно так само.

Останній Капіталіст

14,073 görüntüleme • 4 ay önce

Даю трохи неприємного контенту. Увага, на відео рядова закупка російських волонтерів, далеко не рівня Притули чи Стерненко. Вся ця «допомога» їде російським військам, аби активно працювати по нашим. Знаю, що вся моя стрічка донатить і зацікавлена в тому, щоб підтримувати військо. Але, для тих, хто не може зробити репост, поставити лайк, чи вважає, що донатити це справа лохів, чи якимось чином втомились від війни, хочу вам нагадати, що в нас триває війна за виживання. Не за статус чи збагачення, не за окупацію і пригноблення інших народів, а власне за нашу з вами свободу. Так, ви будете праві, якщо піднімете питання забезпечення військ, але поки що, ви не там. Тобто не у війську чи не при владі, аби мати можливість забезпечувати, донатьте. Так, я лишу власні реквізити. Але наполягатиму ще й на тому, аби ви підтримували збори своїх перевірених волонтерів і донатили до прикладу Стерненку на дрони. Як це роблю і я з кожної зарплатні в театрі. Також, якщо ви хочете допомогти особисто, напишіть мені, ви можете самі взяти запит і купити все по списку. Передайте самі допомогу, мені ваші кошти не треба. Я це роблю для військових. Або написати своєму близькому на фронті і забезпечити їх самостійно. Зараз дуже важко на всіх ділянках фронту і тільки від нас залежить (ми бачимо як нам спішать допомагати інші країни), вистоїмо ми чи ні, про перемогу говорити ще не пізно, але й поки не варто. 5375411216666037 PayPal:anastasia8pustovit@gmail.com
1:43

Даю трохи неприємного контенту. Увага, на відео рядова закупка російських волонтерів, далеко не рівня Притули чи Стерненко. Вся ця «допомога» їде російським військам, аби активно працювати по нашим. Знаю, що вся моя стрічка донатить і зацікавлена в тому, щоб підтримувати військо. Але, для тих, хто не може зробити репост, поставити лайк, чи вважає, що донатити це справа лохів, чи якимось чином втомились від війни, хочу вам нагадати, що в нас триває війна за виживання. Не за статус чи збагачення, не за окупацію і пригноблення інших народів, а власне за нашу з вами свободу. Так, ви будете праві, якщо піднімете питання забезпечення військ, але поки що, ви не там. Тобто не у війську чи не при владі, аби мати можливість забезпечувати, донатьте. Так, я лишу власні реквізити. Але наполягатиму ще й на тому, аби ви підтримували збори своїх перевірених волонтерів і донатили до прикладу Стерненку на дрони. Як це роблю і я з кожної зарплатні в театрі. Також, якщо ви хочете допомогти особисто, напишіть мені, ви можете самі взяти запит і купити все по списку. Передайте самі допомогу, мені ваші кошти не треба. Я це роблю для військових. Або написати своєму близькому на фронті і забезпечити їх самостійно. Зараз дуже важко на всіх ділянках фронту і тільки від нас залежить (ми бачимо як нам спішать допомагати інші країни), вистоїмо ми чи ні, про перемогу говорити ще не пізно, але й поки не варто. 5375411216666037 PayPal:[email protected]

Анастасія Пустовіт

186,468 görüntüleme • 2 yıl önce

В Ізраїлі на тлі війни спалах самогубств та ПТСР серед військових. Клінічний психолог Ронен Сіді пояснив, як асиметрична війна зводить солдатів ЦАХАЛ з розуму: "Один аспект цього — це солдат не як жертва, а як злочинець. Тому що у вас є гвинтівка, і ця війна є тим, що ми називаємо асиметричною війною, тобто є армія, яка бореться з терористами, що ховаються серед цивільного населення. Занадто часто солдатам доводиться ухвалювати рішення за лічені секунди, чи стріляти в когось, хто здається терористом, серед жінок та дітей. Багато які з цих рішень є правильними, але деякі з них — ні. Жінки та діти зазнають поранень. Стають випадковими жертвами. Жити з відчуттям, що ти вбив невинних людей, коли тобі 19 років, — це дуже важке почуття. Ти не можеш виправити те, що зробив. І це те, що ми називаємо моральною шкодою".
1:00

В Ізраїлі на тлі війни спалах самогубств та ПТСР серед військових. Клінічний психолог Ронен Сіді пояснив, як асиметрична війна зводить солдатів ЦАХАЛ з розуму: "Один аспект цього — це солдат не як жертва, а як злочинець. Тому що у вас є гвинтівка, і ця війна є тим, що ми називаємо асиметричною війною, тобто є армія, яка бореться з терористами, що ховаються серед цивільного населення. Занадто часто солдатам доводиться ухвалювати рішення за лічені секунди, чи стріляти в когось, хто здається терористом, серед жінок та дітей. Багато які з цих рішень є правильними, але деякі з них — ні. Жінки та діти зазнають поранень. Стають випадковими жертвами. Жити з відчуттям, що ти вбив невинних людей, коли тобі 19 років, — це дуже важке почуття. Ти не можеш виправити те, що зробив. І це те, що ми називаємо моральною шкодою".

5 канал 🇺🇦

26,937 görüntüleme • 8 ay önce

Міндіч заявив, що "його призначили винним", а більшість звинувачень приписує медіа. Коментувати юридичний бік справи бізнесмен-втікач відмовився, бо "ситуація в нього і так складна". Міндіч: Тобто сьогодні, ну ви ж як людина професійний журналіст розумієте, що відбувається правильно? Тобто, мене призначили винним. І сьогодні воно до мене все, що хочете. Сьогодні, ну мільйон речей до мене просто приписують там де не те, що я не був, а й не знаю. Ткач: Наприклад? Міндіч: Ну якісь, ось усі, які до мене приписують, це все приписані речі. Так само можна приписати і до вас. Ткач: Наприклад, що вам приписують? Міндіч: У будинку, де ви живете, у вас є кількість сусідів, і ви з ними перетинаєтесь щодня. Ну чи раз на тиждень, вірно? Тобто можна сказати, що всі ці люди, пов'язані з вами... Ткач: Тобто Умєров ваш сусід? Міндіч: Ну Мишку, давайте конструктивно поговоримо. Умєров, ну ви ж знаєте, що він не мій сусід. Я кажу, наприклад, що сьогодні можна... До мене сьогодні ліплять все, що хочете. Все, чого не було, і бути не може і взагалі не в'яжеться. Але це сьогодні приписують. І ви навіть. Я не говоритиму факти, щоб зараз не погіршити свою позицію, і так не дуже легку, правильно? Я сьогодні перебуваю в Ізраїлі. Я сьогодні перевіз свою сім'ю і перебуваю під великим тиском. Це не найкращий час для мене. І тому навіщо мені зараз щось намовляти вам?" Відео: "Українська правда"
1:11

Міндіч заявив, що "його призначили винним", а більшість звинувачень приписує медіа. Коментувати юридичний бік справи бізнесмен-втікач відмовився, бо "ситуація в нього і так складна". Міндіч: Тобто сьогодні, ну ви ж як людина професійний журналіст розумієте, що відбувається правильно? Тобто, мене призначили винним. І сьогодні воно до мене все, що хочете. Сьогодні, ну мільйон речей до мене просто приписують там де не те, що я не був, а й не знаю. Ткач: Наприклад? Міндіч: Ну якісь, ось усі, які до мене приписують, це все приписані речі. Так само можна приписати і до вас. Ткач: Наприклад, що вам приписують? Міндіч: У будинку, де ви живете, у вас є кількість сусідів, і ви з ними перетинаєтесь щодня. Ну чи раз на тиждень, вірно? Тобто можна сказати, що всі ці люди, пов'язані з вами... Ткач: Тобто Умєров ваш сусід? Міндіч: Ну Мишку, давайте конструктивно поговоримо. Умєров, ну ви ж знаєте, що він не мій сусід. Я кажу, наприклад, що сьогодні можна... До мене сьогодні ліплять все, що хочете. Все, чого не було, і бути не може і взагалі не в'яжеться. Але це сьогодні приписують. І ви навіть. Я не говоритиму факти, щоб зараз не погіршити свою позицію, і так не дуже легку, правильно? Я сьогодні перебуваю в Ізраїлі. Я сьогодні перевіз свою сім'ю і перебуваю під великим тиском. Це не найкращий час для мене. І тому навіщо мені зараз щось намовляти вам?" Відео: "Українська правда"

5 канал 🇺🇦

18,030 görüntüleme • 9 ay önce

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 görüntüleme • 5 ay önce

На жаль, обговорення проєкту ухвалення бюджету свідчить про повну неадекватність дій Верховної Ради. Коли всі українці починають свій ранок з deepstate-map, бачачи, що здаються чергові села, ви намагаєтеся протягнути зарплату прокурорів і 400 тисяч гривень зарплати оцієї «фантастичної» позиції, яка на сьогодні принижує державу. Ви забираєте ці гроші в армії, ви забираєте ці гроші у тих, хто в окопах. Ви забираєте ці гроші виплатами прокурорам-«інвалідам», БЕБам, яким ви підвищуєте зарплату на 70%. І не вірте, будь ласка, коли вам кажуть, що це гроші партнерів. Бо запозичення через ОВДП — і є головне фінансування, вони беруть у борг у держави для того, щоб купувати прокурорів, купувати звіти рахункової палати і фінансувати силовиків. Можна скільки завгодно тиснути на місцеві ради, щоб вони голосували за підтримку «плану перемоги», але цей документ свідчить, що це бюджет плану капітуляції. Росія, яка підвищила воєнні видатки на 36%, сьогодні вже всемеро перевищує фінансування Збройних сил України. І вони збираються це робити у 25-му, у 26-му роках. А з цим бюджетом ви тиснете і примушуєте Збройні Сили України бути без боєприпасів, без забезпечення. Я хочу твердо сказати, що мені соромно дивитися в скляні очі окремих депутатів. Це було у 21-му році, коли я з цієї трибуни казав: «Дайте 60 мільярдів Збройним Силам». Це було у 23-му році, коли ми з цієї трибуни казали: «Дайте гроші на фортифікацію, будуючи другу лінію оборони біля Мар'їнки, Авдіївки, Вугледара». Тоді ви казали: «Ні, бо ми наступаємо». Сьогодні, коли ми кажемо, забезпечте Збройні сили пакетом Save Soldier. У кожного воїна має бути не тільки бронежилет кевларовий і шолом, а й те, що зараз потрібно на фронті. FPV, Mavic, РЕБи, засоби протидії технічній розвідці, необхідні запасні частини, які, на жаль, парламент забрав як ПДФО, який мав іти на рахунки бригад. Створіть спеціальний фонд військовим, не підвищуйте податки найманим працівникам, заветуте цей закон і, врешті-решт, будуйте план перемоги.
3:08

На жаль, обговорення проєкту ухвалення бюджету свідчить про повну неадекватність дій Верховної Ради. Коли всі українці починають свій ранок з deepstate-map, бачачи, що здаються чергові села, ви намагаєтеся протягнути зарплату прокурорів і 400 тисяч гривень зарплати оцієї «фантастичної» позиції, яка на сьогодні принижує державу. Ви забираєте ці гроші в армії, ви забираєте ці гроші у тих, хто в окопах. Ви забираєте ці гроші виплатами прокурорам-«інвалідам», БЕБам, яким ви підвищуєте зарплату на 70%. І не вірте, будь ласка, коли вам кажуть, що це гроші партнерів. Бо запозичення через ОВДП — і є головне фінансування, вони беруть у борг у держави для того, щоб купувати прокурорів, купувати звіти рахункової палати і фінансувати силовиків. Можна скільки завгодно тиснути на місцеві ради, щоб вони голосували за підтримку «плану перемоги», але цей документ свідчить, що це бюджет плану капітуляції. Росія, яка підвищила воєнні видатки на 36%, сьогодні вже всемеро перевищує фінансування Збройних сил України. І вони збираються це робити у 25-му, у 26-му роках. А з цим бюджетом ви тиснете і примушуєте Збройні Сили України бути без боєприпасів, без забезпечення. Я хочу твердо сказати, що мені соромно дивитися в скляні очі окремих депутатів. Це було у 21-му році, коли я з цієї трибуни казав: «Дайте 60 мільярдів Збройним Силам». Це було у 23-му році, коли ми з цієї трибуни казали: «Дайте гроші на фортифікацію, будуючи другу лінію оборони біля Мар'їнки, Авдіївки, Вугледара». Тоді ви казали: «Ні, бо ми наступаємо». Сьогодні, коли ми кажемо, забезпечте Збройні сили пакетом Save Soldier. У кожного воїна має бути не тільки бронежилет кевларовий і шолом, а й те, що зараз потрібно на фронті. FPV, Mavic, РЕБи, засоби протидії технічній розвідці, необхідні запасні частини, які, на жаль, парламент забрав як ПДФО, який мав іти на рахунки бригад. Створіть спеціальний фонд військовим, не підвищуйте податки найманим працівникам, заветуте цей закон і, врешті-решт, будуйте план перемоги.

Петро Порошенко

59,862 görüntüleme • 1 yıl önce

Репортер: Що скажете про те, що путіна запросили на Аляску? Колишній Радник Трампа з національної безпеки Болтон: Ну, дуже мило з боку путіна приїхати до колишньої російської Америки на цей саміт. Це не так погано, як запрошення Трампом талібів до Кемп-Девіда щодо Афганістану, але нагадує про це. Єдине краще місце для путіна, ніж Аляска, було б у москві. Отже, початкова ситуація, гадаю, – це велика перемога путіна. Він лідер-ізгой держави-парії, і його вітатимуть у США. По-друге, маю відчуття, що все швидко схиляється на користь росії. Ех, ми ще не зовсім повернулися до 28 лютого в Овальному кабінеті, коли Трамп сказав Зеленському: «У вас немає козирів». Але зараз росія та США обговорюють умови, які вони представлять Зеленському, і цілком можливо, що у Зеленського тут немає вибору. Капітуляція – це завжди спосіб досягти миру, і здається, коли слухаєш Трампа про прогрес, що навіть без зустрічі путін повернув свою магію з Трампом, і все розчарування та обурення змінилося на розмови про угоду між Трампом і путіним. Мушу сказати, зі стратегічної точки зору та інтересів США, це був не найкращий день.
1:45

Репортер: Що скажете про те, що путіна запросили на Аляску? Колишній Радник Трампа з національної безпеки Болтон: Ну, дуже мило з боку путіна приїхати до колишньої російської Америки на цей саміт. Це не так погано, як запрошення Трампом талібів до Кемп-Девіда щодо Афганістану, але нагадує про це. Єдине краще місце для путіна, ніж Аляска, було б у москві. Отже, початкова ситуація, гадаю, – це велика перемога путіна. Він лідер-ізгой держави-парії, і його вітатимуть у США. По-друге, маю відчуття, що все швидко схиляється на користь росії. Ех, ми ще не зовсім повернулися до 28 лютого в Овальному кабінеті, коли Трамп сказав Зеленському: «У вас немає козирів». Але зараз росія та США обговорюють умови, які вони представлять Зеленському, і цілком можливо, що у Зеленського тут немає вибору. Капітуляція – це завжди спосіб досягти миру, і здається, коли слухаєш Трампа про прогрес, що навіть без зустрічі путін повернув свою магію з Трампом, і все розчарування та обурення змінилося на розмови про угоду між Трампом і путіним. Мушу сказати, зі стратегічної точки зору та інтересів США, це був не найкращий день.

Останній Капіталіст

45,888 görüntüleme • 1 yıl önce

Зараз в соцмережах популярне відео, де війський з одеського ТЦК дає підзатильника якомусь підлітку в помаранчевій футболці. І у багатьох це відео викликає обурення, що от мовляв військовий дає ляща підлітку. Як це так? Це ж всього навсього «дитинка», як так можна?! І одна справа коли цю істерію за «мальчіком» влаштовує проватна, проухилянтська та проросійська публіка, то це ще зрозуміло. Але цій істериці піддались і значна частина проукраїнських громадян. То ж тут треба показати всю картину. Давайте розбиратись. На тому популярному відео, де військовий дає тягла підлітку в помаранчевій футболці показано лише той момент, коли військовий почав проводити освітні заходи. Але не показано що було ДО того. А ДО того цей підліток кидає каміння в авто з українськими військовими, які їдуть містом. І про це нас інформує один з блогерів на імʼя «ЛілТрамп» - який є схоже координатором цього підлітка. Зазначений блогер на імʼя «ЛілТрамп» знаходиться за кордоном і сприяє, звісно ж за гроші, незаконному перетину кордону проросійським громадянам та просто ухилянтам. А також, судячи з відео координує напади на українських військових. Подивіться уважно на відео, на ньому цей «ЛілТрамп» сам відкрито визнає що той «бєдний мальчік» кидає каміння в автобус з ТЦК, що з того все і почалось! І це важливо для розуміння ситуації. Далі більше, цьому мальчіку в помаранчевій футболці хтось за кадром передає гроші, і той «мальчік» довольний і радісний дякує «ЛілТрампу». І взагалі подивіться на слова Мальчіка: «спасібо ЛілТрамп за вознаграждєніє - старался чісто для тєбя». І давайте казати чесно оце: «старался чісто для тєбя» це - шукав конфлікту з тцк щоб записати відео для іпсохі росіян. Думаю і сценарій і винагорода були обговорені до події. Старался виконати завдання поставлене цим «ЛилТрампом». Мальчік в футболці, як видно з цього відео, не є жертвою сваволі поганого військового, а є добровільним помічником у проведення проросійських інформаційно - психологічних операцій з метою розгойдування антимобілізаційних і антидержавних настроїв. З батьками цього Мальчіка відповідну бесіду повинні провести відповідні українські безпекові органи, бо сьогодні він за гроші знімає дискредитуючи українських військових відео, а завтра буде палити автівки українських військових. Буде старатись для «ЛілТрампа» чи когось іншого. І передаю привіт одеським ветеранам, які заставили того військового з тцк вибачатись перед цим мальчіком у футболці і перед його батьками. Передайте їм це відео. Хай подивляться І наостанок, не треба мені розповідати що військовому з тцк чи будь якому іншому треба було викликати поліцію для затримання підлітка який кидає каміння у авто. Коли так будете мені писати, подумайте чи часто ви поліцію викликаєте, коли поряд роблять дичину підлітки? І чи стояли б ви спокійно коли по вашому авто кидає камінь малолітній неадекват?!
2:15

Зараз в соцмережах популярне відео, де війський з одеського ТЦК дає підзатильника якомусь підлітку в помаранчевій футболці. І у багатьох це відео викликає обурення, що от мовляв військовий дає ляща підлітку. Як це так? Це ж всього навсього «дитинка», як так можна?! І одна справа коли цю істерію за «мальчіком» влаштовує проватна, проухилянтська та проросійська публіка, то це ще зрозуміло. Але цій істериці піддались і значна частина проукраїнських громадян. То ж тут треба показати всю картину. Давайте розбиратись. На тому популярному відео, де військовий дає тягла підлітку в помаранчевій футболці показано лише той момент, коли військовий почав проводити освітні заходи. Але не показано що було ДО того. А ДО того цей підліток кидає каміння в авто з українськими військовими, які їдуть містом. І про це нас інформує один з блогерів на імʼя «ЛілТрамп» - який є схоже координатором цього підлітка. Зазначений блогер на імʼя «ЛілТрамп» знаходиться за кордоном і сприяє, звісно ж за гроші, незаконному перетину кордону проросійським громадянам та просто ухилянтам. А також, судячи з відео координує напади на українських військових. Подивіться уважно на відео, на ньому цей «ЛілТрамп» сам відкрито визнає що той «бєдний мальчік» кидає каміння в автобус з ТЦК, що з того все і почалось! І це важливо для розуміння ситуації. Далі більше, цьому мальчіку в помаранчевій футболці хтось за кадром передає гроші, і той «мальчік» довольний і радісний дякує «ЛілТрампу». І взагалі подивіться на слова Мальчіка: «спасібо ЛілТрамп за вознаграждєніє - старался чісто для тєбя». І давайте казати чесно оце: «старался чісто для тєбя» це - шукав конфлікту з тцк щоб записати відео для іпсохі росіян. Думаю і сценарій і винагорода були обговорені до події. Старался виконати завдання поставлене цим «ЛилТрампом». Мальчік в футболці, як видно з цього відео, не є жертвою сваволі поганого військового, а є добровільним помічником у проведення проросійських інформаційно - психологічних операцій з метою розгойдування антимобілізаційних і антидержавних настроїв. З батьками цього Мальчіка відповідну бесіду повинні провести відповідні українські безпекові органи, бо сьогодні він за гроші знімає дискредитуючи українських військових відео, а завтра буде палити автівки українських військових. Буде старатись для «ЛілТрампа» чи когось іншого. І передаю привіт одеським ветеранам, які заставили того військового з тцк вибачатись перед цим мальчіком у футболці і перед його батьками. Передайте їм це відео. Хай подивляться І наостанок, не треба мені розповідати що військовому з тцк чи будь якому іншому треба було викликати поліцію для затримання підлітка який кидає каміння у авто. Коли так будете мені писати, подумайте чи часто ви поліцію викликаєте, коли поряд роблять дичину підлітки? І чи стояли б ви спокійно коли по вашому авто кидає камінь малолітній неадекват?!

Vitalii «Donetsk» Ovcharenko 🇺🇦

157,446 görüntüleme • 1 ay önce

Це чіткий урок історії: коли ненависть проти одного народу не зупиняється, іншим не можна залишатись байдужими та стояти осторонь. Агресія та зневага до життя людей і цілих націй ніколи не повинні брати гору, і такий захист життя має бути відповідальністю не тільки сміливих, а й справді всього людства. Сьогодні світ вшановує памʼять жертв Голокосту – мільйонів безневинно вбитих дітей, жінок і чоловіків. Мільйонів євреїв, яких убили нацисти. На жаль, байдужість інших багато в чому сприяла цій катастрофі. Але все ж таки світ обʼєднався, щоб розбити нацистів і здобути перемогу над цим злом. Саме в цей день, 27 січня 1945 року, були звільнені останні вʼязні Аушвіцу – одного з найстрашніших нацистських концентраційних таборів. Саме так світ повинен діяти й зараз. Щоразу, коли ненависть та війна загрожують народам, потрібне єднання, яке рятує життя. Кожен у світі, хто справді цінує спокій і мир, повинен цінувати їх не тільки для себе, повинен робити все можливе, щоб більше ніколи ненависть не перемогла, щоб кожен, хто її поширює, завжди знав, що неодмінно програє. Вічна памʼять усім жертвам Голокосту!
0:47

Це чіткий урок історії: коли ненависть проти одного народу не зупиняється, іншим не можна залишатись байдужими та стояти осторонь. Агресія та зневага до життя людей і цілих націй ніколи не повинні брати гору, і такий захист життя має бути відповідальністю не тільки сміливих, а й справді всього людства. Сьогодні світ вшановує памʼять жертв Голокосту – мільйонів безневинно вбитих дітей, жінок і чоловіків. Мільйонів євреїв, яких убили нацисти. На жаль, байдужість інших багато в чому сприяла цій катастрофі. Але все ж таки світ обʼєднався, щоб розбити нацистів і здобути перемогу над цим злом. Саме в цей день, 27 січня 1945 року, були звільнені останні вʼязні Аушвіцу – одного з найстрашніших нацистських концентраційних таборів. Саме так світ повинен діяти й зараз. Щоразу, коли ненависть та війна загрожують народам, потрібне єднання, яке рятує життя. Кожен у світі, хто справді цінує спокій і мир, повинен цінувати їх не тільки для себе, повинен робити все можливе, щоб більше ніколи ненависть не перемогла, щоб кожен, хто її поширює, завжди знав, що неодмінно програє. Вічна памʼять усім жертвам Голокосту!

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

72,540 görüntüleme • 8 ay önce

Чергового уйобка знайдено. Але в цій історії є декілька моментів цікавіших, ніж обоссані вибачення, за якими нічого, крім піздежа. 1. З’ясувалося, що ця потвора в СЗЧ. Після «вибачень» його передали ВСП, яка тепер вирішуватиме його подальшу долю. Тут я хз, як на це реагувати… 2. Я сподіваюсь, ви знаєте, що таке ефект Даннінга-Крюгера, але нагадаю: це коли довбойоб не усвідомлює, що він довбойоб, тому що йому банально не вистачає знань та розуму усвідомити, що він довбойоб. Так от, цей довбойоб після СЗЧ продовжував просто жити у себе вдома, знімати такі відео і постити їх у своєму інстаграмі, а після того, як його почали шукати, воно залишилося жити за місцем прописки, але збрило вуса, щоб його не впізнали😁👍 П. С. Я буду продовжувати казати, що людина, яка за чотири роки повномасштабки не усвідомила, що розмовляти хробачою, захищати хробачу, споживати хробачий контент - це ознака всього двох станів: ти або йобаний ждун, якого треба саджати, як усіх хробаків, на пляшку, або довбойоб із вадами розвитку. Все.
0:46

Чергового уйобка знайдено. Але в цій історії є декілька моментів цікавіших, ніж обоссані вибачення, за якими нічого, крім піздежа. 1. З’ясувалося, що ця потвора в СЗЧ. Після «вибачень» його передали ВСП, яка тепер вирішуватиме його подальшу долю. Тут я хз, як на це реагувати… 2. Я сподіваюсь, ви знаєте, що таке ефект Даннінга-Крюгера, але нагадаю: це коли довбойоб не усвідомлює, що він довбойоб, тому що йому банально не вистачає знань та розуму усвідомити, що він довбойоб. Так от, цей довбойоб після СЗЧ продовжував просто жити у себе вдома, знімати такі відео і постити їх у своєму інстаграмі, а після того, як його почали шукати, воно залишилося жити за місцем прописки, але збрило вуса, щоб його не впізнали😁👍 П. С. Я буду продовжувати казати, що людина, яка за чотири роки повномасштабки не усвідомила, що розмовляти хробачою, захищати хробачу, споживати хробачий контент - це ознака всього двох станів: ти або йобаний ждун, якого треба саджати, як усіх хробаків, на пляшку, або довбойоб із вадами розвитку. Все.

Андрій ГАВ 🇺🇦

40,070 görüntüleme • 7 ay önce

- А що ж тепер буде? - питає італієць у українки. - У звʼязку з оцими дронами на Польщу? Всі кажуть, що в Європі почнеться війна. Українка, Аліна Тимчук, вже 15 років живе в Італії, доглядає сеньйор. На цей раз - маму того італійця. І вона йому відповідає: - А що буде? Буде те, що в моїй країні. Ти пам’ятаєш, як останній рік ти мені весь час розповідав, що ми маємо здатися, все віддати, бо через нас тепер криза в Європі, ціни виросли, з економікою погано. І що росію ми не переможемо, і краще здатися. Італієць мовчить. Аліна продовжує: - Знаєш що, дорогенький? Якщо щось почнеться, то будете здаватися. - Як?! - розгублено питає. - А як ти хотів? Щоб Україна здалась? А ви чим від нас відрізняєтесь? Прийдуть до вас, ти приготуєш документи на свою фабрику, на свої маєтки, і все повіддаєш тим, хто прийде до вас воювати. Ми сильна нація, ми вистоїмо. А ви думайте, що ви будете робити. Він сів, підпер голову, зажурився. Вона йому: - Що ти так зажурився? Ти ж радиш нам все віддати. То сам так зробиш. Ти знаєш, скільки людей у нас залишились без своїх домівок? Скільки героїв у нас полягло? Які молоді хлопці і дівчата лежать на цвинтарях? Ми боремось. А ви пропонуєте нам здаватися. Коли прийде ваш час, а він прийде, отоді і будете здаватися. Як ви нам радите. І дивитесь, як моя країна кровʼю вмивається. Прийшли до нас, на наші землі. Ми нікуди не йшли. Ми нікого не поневолювали. Ми своє захищаємо. Україна була, є і буде. Аліна - на фото. Наша протидія пропагандистам з телеграм-каналів
4:48

- А що ж тепер буде? - питає італієць у українки. - У звʼязку з оцими дронами на Польщу? Всі кажуть, що в Європі почнеться війна. Українка, Аліна Тимчук, вже 15 років живе в Італії, доглядає сеньйор. На цей раз - маму того італійця. І вона йому відповідає: - А що буде? Буде те, що в моїй країні. Ти пам’ятаєш, як останній рік ти мені весь час розповідав, що ми маємо здатися, все віддати, бо через нас тепер криза в Європі, ціни виросли, з економікою погано. І що росію ми не переможемо, і краще здатися. Італієць мовчить. Аліна продовжує: - Знаєш що, дорогенький? Якщо щось почнеться, то будете здаватися. - Як?! - розгублено питає. - А як ти хотів? Щоб Україна здалась? А ви чим від нас відрізняєтесь? Прийдуть до вас, ти приготуєш документи на свою фабрику, на свої маєтки, і все повіддаєш тим, хто прийде до вас воювати. Ми сильна нація, ми вистоїмо. А ви думайте, що ви будете робити. Він сів, підпер голову, зажурився. Вона йому: - Що ти так зажурився? Ти ж радиш нам все віддати. То сам так зробиш. Ти знаєш, скільки людей у нас залишились без своїх домівок? Скільки героїв у нас полягло? Які молоді хлопці і дівчата лежать на цвинтарях? Ми боремось. А ви пропонуєте нам здаватися. Коли прийде ваш час, а він прийде, отоді і будете здаватися. Як ви нам радите. І дивитесь, як моя країна кровʼю вмивається. Прийшли до нас, на наші землі. Ми нікуди не йшли. Ми нікого не поневолювали. Ми своє захищаємо. Україна була, є і буде. Аліна - на фото. Наша протидія пропагандистам з телеграм-каналів

жозефина бонапард

94,254 görüntüleme • 1 yıl önce

Сім років — це достатній час, щоб емоції вляглися. І достатній, щоб чесно відповісти: що за цей час сталося з країною? Сьогодні Україна — це країна, яка не лише воює. Це країна, яка виснажена. Людськи, економічно, інституційно. І перший крок до відновлення — це чесність. Сім років тому ми всі почули знайому обіцянку: що достатньо змінити обличчя — і зміниться система. Чули, що держава — це застосунок, який можна «оновити» за одну ніч. Як виявилося, держава — не смартфон. Ми вистояли. Це величезне досягнення. Але вистояти — не означає перемогти в довгій перспективі. Перед нами інше завдання — перезавантажити країну, яка тримається на межі ресурсів. І це питання не окремої політичної сили. Це питання коаліції відповідальності. Нам потрібно повернути гідність. Ми пройшли через Революцію Гідності і знаємо цьому ціну. Коли закон працює однаково для всіх. Коли держава поважає громадянина. Бо без гідності не існує довіри. А без довіри не існує країни. Україні потрібна відмова від популізму. Популізм — це коли складне пояснюють просто. А потім дуже складно пояснюють, чому нічого не вийшло. Нам потрібна економіка, яка працює на оборону, створює робочі місця і повертає людей. Бо люди повертаються не закликами. Вони повертаються туди, де є сенс жити. І найважливіше — ми маємо говорити про завершення війни. Не як про мрію, а як про план. «Якось воно завершиться» — це не стратегія. Країна має почути план. Бо тільки так із країни, яка вистояла, можна зробити країну, яка перемагає.
7:45

Сім років — це достатній час, щоб емоції вляглися. І достатній, щоб чесно відповісти: що за цей час сталося з країною? Сьогодні Україна — це країна, яка не лише воює. Це країна, яка виснажена. Людськи, економічно, інституційно. І перший крок до відновлення — це чесність. Сім років тому ми всі почули знайому обіцянку: що достатньо змінити обличчя — і зміниться система. Чули, що держава — це застосунок, який можна «оновити» за одну ніч. Як виявилося, держава — не смартфон. Ми вистояли. Це величезне досягнення. Але вистояти — не означає перемогти в довгій перспективі. Перед нами інше завдання — перезавантажити країну, яка тримається на межі ресурсів. І це питання не окремої політичної сили. Це питання коаліції відповідальності. Нам потрібно повернути гідність. Ми пройшли через Революцію Гідності і знаємо цьому ціну. Коли закон працює однаково для всіх. Коли держава поважає громадянина. Бо без гідності не існує довіри. А без довіри не існує країни. Україні потрібна відмова від популізму. Популізм — це коли складне пояснюють просто. А потім дуже складно пояснюють, чому нічого не вийшло. Нам потрібна економіка, яка працює на оборону, створює робочі місця і повертає людей. Бо люди повертаються не закликами. Вони повертаються туди, де є сенс жити. І найважливіше — ми маємо говорити про завершення війни. Не як про мрію, а як про план. «Якось воно завершиться» — це не стратегія. Країна має почути план. Бо тільки так із країни, яка вистояла, можна зробити країну, яка перемагає.

Петро Порошенко

41,148 görüntüleme • 5 ay önce