Sensitive content

This media may contain sensitive content.

Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

На главную

В одній камері можуть сидіти вбивця, грабіжник, корупціонер і… модель OnlyFans Такі українські реалії: за виробництво контенту 18+ тебе у кращому випадку змусять заплатити штраф, у гіршому – вимагатимуть хабар «натурою». Ми поспілкувались з тими, хто працював у цій сфері в Україні та за кордоном, щоб показати, чим насправді...

bihusinfo's profile picture

Bihus.Info

58,403 subscribers

39,501 просмотров • 1 год назад •via X (Twitter)

NSFW
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

Комментарии: 0

Нет доступных комментариев

Здесь появятся комментарии из оригинального поста

Похожие видео

Минув тиждень від початку роботи нового Уряду. На старті ми чітко визначили для себе чотири ключові пріоритети: гідність людини, безпека, розвиток економіки і відбудова. ▪️Протезування — сьогодні одне з головних завдань у сфері соціальної політики. Наше завдання — зробити так, щоб кожен, хто цього потребує, і військовий, і цивільний, отримав якісний протез вчасно. Мала можливість побачити сучасне українське виробництво Esper Bionics — приклад технологій, що реально змінюють життя. Ми хочемо, щоб цей ринок розвивався. З’являлося більше українських виробників. Тому уряд планує запустити гранти на біонічні протези. Також цього тижня зустрічалася із фахівцями з реабілітації, виробниками, керівниками центрів. Ми бачимо, що багато людей змушені чекати на протез або стикаються з неякісною допомогою. Тому поставили завдання Мінсоцполітики та Міністерству охорони здоров’я визначити чіткий план врегулювання проблемних питань. За іншими напрямками маємо такі рішення: ▪️Оборонний сектор. Будемо масштабувати власне виробництво вибухівки в Україні. Разом із Мінцифри запустили новий грантовий конкурс у межах Brave1. Наша мета — щоб усе, від обладнання до хімії, виготовлялось в Україні. Системно і в потрібних обсягах. ▪️В економіці — ми дали старт реалізації рішення РНБО про мораторій для правоохоронців на перевірки бізнесу. Бізнес очікує від Уряду відчутні кроки з дерегуляції. Тому починаємо аудит усіх державних видатків. Плануємо значне скорочення бюрократичних процедур. Продовжуємо роботу з міністрами. З кожним очільником міністерства зустрічаюся окремо — напрацьовуємо конкретні плани. Вони увійдуть у Програму дій Уряду.
1:13

Минув тиждень від початку роботи нового Уряду. На старті ми чітко визначили для себе чотири ключові пріоритети: гідність людини, безпека, розвиток економіки і відбудова. ▪️Протезування — сьогодні одне з головних завдань у сфері соціальної політики. Наше завдання — зробити так, щоб кожен, хто цього потребує, і військовий, і цивільний, отримав якісний протез вчасно. Мала можливість побачити сучасне українське виробництво Esper Bionics — приклад технологій, що реально змінюють життя. Ми хочемо, щоб цей ринок розвивався. З’являлося більше українських виробників. Тому уряд планує запустити гранти на біонічні протези. Також цього тижня зустрічалася із фахівцями з реабілітації, виробниками, керівниками центрів. Ми бачимо, що багато людей змушені чекати на протез або стикаються з неякісною допомогою. Тому поставили завдання Мінсоцполітики та Міністерству охорони здоров’я визначити чіткий план врегулювання проблемних питань. За іншими напрямками маємо такі рішення: ▪️Оборонний сектор. Будемо масштабувати власне виробництво вибухівки в Україні. Разом із Мінцифри запустили новий грантовий конкурс у межах Brave1. Наша мета — щоб усе, від обладнання до хімії, виготовлялось в Україні. Системно і в потрібних обсягах. ▪️В економіці — ми дали старт реалізації рішення РНБО про мораторій для правоохоронців на перевірки бізнесу. Бізнес очікує від Уряду відчутні кроки з дерегуляції. Тому починаємо аудит усіх державних видатків. Плануємо значне скорочення бюрократичних процедур. Продовжуємо роботу з міністрами. З кожним очільником міністерства зустрічаюся окремо — напрацьовуємо конкретні плани. Вони увійдуть у Програму дій Уряду.

Yulia Svyrydenko

44,137 просмотров • 1 год назад

Київ під контролем злочинного угруповання 🤬 Та ви й так могли здогадуватись. Земля, забудови, бюджетні потоки – все проходить через одне "вікно" і погоджується в одному офісі (правда, на різних поверхах). Голова земельної комісії Київради Терентьєв отримував прочухан від "смотрящого" Комарницького: "Де ділянки? Чого нема?" Заступник Кличка Оленич пропонував фіксувати хабарі офіційно: "Треба, щоб був чек про угоду." Тут "при посадах", здається, всі. І всі в курсі - від комунальних підприємств до ОП. Ми отримали розсекречені прослуховування "смотрящого за Києвом" Комарницького та інших учасників схеми. Хто був "в долі" і як виглядав дерибан зсередини - у відео Дениса Бігуса. 🔔 Дивіться о 18:00 на каналі. І вмикайте сповіщення, щоб не пропустити:
1:21

Київ під контролем злочинного угруповання 🤬 Та ви й так могли здогадуватись. Земля, забудови, бюджетні потоки – все проходить через одне "вікно" і погоджується в одному офісі (правда, на різних поверхах). Голова земельної комісії Київради Терентьєв отримував прочухан від "смотрящого" Комарницького: "Де ділянки? Чого нема?" Заступник Кличка Оленич пропонував фіксувати хабарі офіційно: "Треба, щоб був чек про угоду." Тут "при посадах", здається, всі. І всі в курсі - від комунальних підприємств до ОП. Ми отримали розсекречені прослуховування "смотрящого за Києвом" Комарницького та інших учасників схеми. Хто був "в долі" і як виглядав дерибан зсередини - у відео Дениса Бігуса. 🔔 Дивіться о 18:00 на каналі. І вмикайте сповіщення, щоб не пропустити:

Bihus.Info

83,110 просмотров • 1 год назад

Прем'єр-міністри Бельгії Вевер: москва чітко дала нам зрозуміти, що якщо її активи будуть конфісковані, Бельгія та я відчуватимемо наслідки вічно Я розумію, що для всіх це здається гарною ідеєю. Є поганий хлопець— путін. У нього багато грошей у Брюсселі, ми беремо їх і даємо хорошому— Україні. Це як поезія про Робін Гуда. Ось що відбувається під час війни: ми заморожуємо активи, нерухомі, суверенні активи. І наприкінці війни, коли є сторона, яка програла, зазвичай за мирним договором вона зобов'язана віддати активи для компенсації переможцям. Але хто в цій залі справді вірить, що росія програє цю війну? Це неможливо! Рано чи пізно ця війна закінчиться, але росія ніколи не програє цю війну. Навіть не бажано, щоб країна з ядерною зброєю програла війну і стала нестабільною, це навіть не в наших інтересах. Отже, це ілюзія, що колись ми повернемо заморожені активи, бо росія програє війну і буде змушена їх віддати. Це повна ілюзія. Це байка, яку ми розповідаємо собі і намагаємося в неї вірити. Всі за європейським столом переконали себе в цій байці. Тож, мовляв, якщо зрештою росія втратить ці гроші, ми можемо вже зараз їх використати і вкрасти у путіна. Він має прийняти це спокійно. Відгуки з москви не свідчать, що вони приймуть це спокійно. Вони дали нам знати, що Бельгія і ви, я особисто, будете це відчувати до самої вічності. Мені здається, вічність - це досить довгий період. Думаю, це російською означає, що вони розглядають можливість відправити нас у вічність. Вони можуть зробити контрконфіскації в росії. Euroclear має шістнадцять мільярдів заморожених активів у росії. Вони їх заберуть. Усі заводи бельгійців у росії, вони їх заберуть. Потім, усі інші європейські країни, які погодились на це рішення, можуть стати вразливими до контрконфіскацій. Суди в росії, вони почнуть нас судити. Можливо, росія переконає інші держави, як Білорусь, Китай, можливо, виконувати рішення російських судів щодо конфіскації західних активів. Ми ж не воюємо з росією, так? Ми навіть не воюємо, тож крадемо гроші ворожої країни, але програємо, і ми не в стані війни з росією, ризикуємо контрзаходами, ризикуємо... у нас є інвестиційний договір з росією, тож ми зазнаємо судових позовів та арбітражів.
3:06

Прем'єр-міністри Бельгії Вевер: москва чітко дала нам зрозуміти, що якщо її активи будуть конфісковані, Бельгія та я відчуватимемо наслідки вічно Я розумію, що для всіх це здається гарною ідеєю. Є поганий хлопець— путін. У нього багато грошей у Брюсселі, ми беремо їх і даємо хорошому— Україні. Це як поезія про Робін Гуда. Ось що відбувається під час війни: ми заморожуємо активи, нерухомі, суверенні активи. І наприкінці війни, коли є сторона, яка програла, зазвичай за мирним договором вона зобов'язана віддати активи для компенсації переможцям. Але хто в цій залі справді вірить, що росія програє цю війну? Це неможливо! Рано чи пізно ця війна закінчиться, але росія ніколи не програє цю війну. Навіть не бажано, щоб країна з ядерною зброєю програла війну і стала нестабільною, це навіть не в наших інтересах. Отже, це ілюзія, що колись ми повернемо заморожені активи, бо росія програє війну і буде змушена їх віддати. Це повна ілюзія. Це байка, яку ми розповідаємо собі і намагаємося в неї вірити. Всі за європейським столом переконали себе в цій байці. Тож, мовляв, якщо зрештою росія втратить ці гроші, ми можемо вже зараз їх використати і вкрасти у путіна. Він має прийняти це спокійно. Відгуки з москви не свідчать, що вони приймуть це спокійно. Вони дали нам знати, що Бельгія і ви, я особисто, будете це відчувати до самої вічності. Мені здається, вічність - це досить довгий період. Думаю, це російською означає, що вони розглядають можливість відправити нас у вічність. Вони можуть зробити контрконфіскації в росії. Euroclear має шістнадцять мільярдів заморожених активів у росії. Вони їх заберуть. Усі заводи бельгійців у росії, вони їх заберуть. Потім, усі інші європейські країни, які погодились на це рішення, можуть стати вразливими до контрконфіскацій. Суди в росії, вони почнуть нас судити. Можливо, росія переконає інші держави, як Білорусь, Китай, можливо, виконувати рішення російських судів щодо конфіскації західних активів. Ми ж не воюємо з росією, так? Ми навіть не воюємо, тож крадемо гроші ворожої країни, але програємо, і ми не в стані війни з росією, ризикуємо контрзаходами, ризикуємо... у нас є інвестиційний договір з росією, тож ми зазнаємо судових позовів та арбітражів.

Останній Капіталіст

166,926 просмотров • 9 месяцев назад

Юху-у! Тримай нову Нову пошту у своєму смартфоні! 🥳 Відтепер ти керуєш Новою поштою самостійно. Більше не треба телефонувати в колцентр, щоб дізнатися, де посилка, переадресувати її, доручити отримання іншій людині, замовити курʼєра на конкретний проміжок часу або дізнатися, де він є. Це єдиний застосунок як для України, так і для всіх країн Європи, де є Нова пошта. Дивись відео, щоб побачити оновлення, а ми розкажемо детальніше 👇 ✅ Всі твої посилки відразу на головному екрані. Легко їх сортуй на «Всі», «Мені» й «Від мене». А ще можна вибирати за фільтром. ✅ Керуй своєю посилкою самостійно: - оплачуй посилку за іншу людину; - переадресовуй в один клік; - доручай отримання другу — все в одному місці й у кілька кліків. ✅ Викликай курʼєра до дверей, навіть якщо посилка понад 30 кг. Вибирай зручний часовий проміжок та відстежуй рух курʼєра в режимі реального часу. Так само роби із замовленням доставки. А ще ти можеш написати йому повідомлення прямо в застосунку. ✅ Рух кожної посилки по Україні та за кордоном — ти знатимеш, скільки часу твоє відправлення в дорозі та бачитимеш усі деталі переміщення 📦 ✅ Забирай посилки з поштомата тепер ще простіше — з новим застосунком комірки відчиняються швидше. Переходь за посиланням та завантажуй 👉 А ти вже користуєшся новим застосунком? 🥰
0:45

Юху-у! Тримай нову Нову пошту у своєму смартфоні! 🥳 Відтепер ти керуєш Новою поштою самостійно. Більше не треба телефонувати в колцентр, щоб дізнатися, де посилка, переадресувати її, доручити отримання іншій людині, замовити курʼєра на конкретний проміжок часу або дізнатися, де він є. Це єдиний застосунок як для України, так і для всіх країн Європи, де є Нова пошта. Дивись відео, щоб побачити оновлення, а ми розкажемо детальніше 👇 ✅ Всі твої посилки відразу на головному екрані. Легко їх сортуй на «Всі», «Мені» й «Від мене». А ще можна вибирати за фільтром. ✅ Керуй своєю посилкою самостійно: - оплачуй посилку за іншу людину; - переадресовуй в один клік; - доручай отримання другу — все в одному місці й у кілька кліків. ✅ Викликай курʼєра до дверей, навіть якщо посилка понад 30 кг. Вибирай зручний часовий проміжок та відстежуй рух курʼєра в режимі реального часу. Так само роби із замовленням доставки. А ще ти можеш написати йому повідомлення прямо в застосунку. ✅ Рух кожної посилки по Україні та за кордоном — ти знатимеш, скільки часу твоє відправлення в дорозі та бачитимеш усі деталі переміщення 📦 ✅ Забирай посилки з поштомата тепер ще простіше — з новим застосунком комірки відчиняються швидше. Переходь за посиланням та завантажуй 👉 А ти вже користуєшся новим застосунком? 🥰

Нова пошта

72,202 просмотров • 2 лет назад

Учасники національного ансамблю "Гуцулія" розмістили відео з жорсткого конфлікту з місцевою молоддю на заправці в Шептицькому (Червоноград) Львівщина. Охоронці і поліція спостерігали за конфліктом і не реагували навіть на прямі образи поліцейських. -- "Після 10.000 кілометрів, 25 концертів у Польщі та Фінляндії, представляючи Україну і нашу культуру за кордоном, виконуючи волонтерську та культурно-дипломатичну місію, артисти Івано-Франківського національного ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» поверталися додому. І вже в Україні, на заправці ОККО в місті Шептицький (Червоноград), о 3 годині ночі (комендантська година) наш автобус став місцем жорстокого нападу. Група з близько 6 агресивних молодиків та трьох «панянок» у неадекватному стані увірвалася в автобус, розкидали речі, провокували конфлікт, а згодом — почали фізичне насильство. Це не була “бійка”. Це був односторонній напад. Артисти намагалися заспокоїти ситуацію, захищали дівочий склад. Результат: • зламані носи; • численні забої, забої ребер; • струс мозку; • складний перелом зі зміщенням, необхідна операція; • постраждала адміністраторка ансамблю — штовхнули, забій ребер, сильний стрес. А уже в четвер виїзд на виступи у Польщі. Ми звернулися до поліції. Але є серйозні питання до дій правоохоронців, які приїхали на виклик. На наявному відео та фото видно (просимо вибачення за нецензурну лексику), як після інциденту нападники не були затримані, а поліція спокійно спілкувалася з ними (руки в кишенях), попри нецензурну лайку та агресивну поведінку з їхнього боку". -- Причина нападу не зрозуміла. Нащо молодики взагалі полізли до автобусу - теж не ясно. Однак найбільше питань дійсно до позиції поліцейських. Що це взагалі було?
1:26

Учасники національного ансамблю "Гуцулія" розмістили відео з жорсткого конфлікту з місцевою молоддю на заправці в Шептицькому (Червоноград) Львівщина. Охоронці і поліція спостерігали за конфліктом і не реагували навіть на прямі образи поліцейських. -- "Після 10.000 кілометрів, 25 концертів у Польщі та Фінляндії, представляючи Україну і нашу культуру за кордоном, виконуючи волонтерську та культурно-дипломатичну місію, артисти Івано-Франківського національного ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» поверталися додому. І вже в Україні, на заправці ОККО в місті Шептицький (Червоноград), о 3 годині ночі (комендантська година) наш автобус став місцем жорстокого нападу. Група з близько 6 агресивних молодиків та трьох «панянок» у неадекватному стані увірвалася в автобус, розкидали речі, провокували конфлікт, а згодом — почали фізичне насильство. Це не була “бійка”. Це був односторонній напад. Артисти намагалися заспокоїти ситуацію, захищали дівочий склад. Результат: • зламані носи; • численні забої, забої ребер; • струс мозку; • складний перелом зі зміщенням, необхідна операція; • постраждала адміністраторка ансамблю — штовхнули, забій ребер, сильний стрес. А уже в четвер виїзд на виступи у Польщі. Ми звернулися до поліції. Але є серйозні питання до дій правоохоронців, які приїхали на виклик. На наявному відео та фото видно (просимо вибачення за нецензурну лексику), як після інциденту нападники не були затримані, а поліція спокійно спілкувалася з ними (руки в кишенях), попри нецензурну лайку та агресивну поведінку з їхнього боку". -- Причина нападу не зрозуміла. Нащо молодики взагалі полізли до автобусу - теж не ясно. Однак найбільше питань дійсно до позиції поліцейських. Що це взагалі було?

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

207,498 просмотров • 9 месяцев назад

Зараз в соцмережах популярне відео, де війський з одеського ТЦК дає підзатильника якомусь підлітку в помаранчевій футболці. І у багатьох це відео викликає обурення, що от мовляв військовий дає ляща підлітку. Як це так? Це ж всього навсього «дитинка», як так можна?! І одна справа коли цю істерію за «мальчіком» влаштовує проватна, проухилянтська та проросійська публіка, то це ще зрозуміло. Але цій істериці піддались і значна частина проукраїнських громадян. То ж тут треба показати всю картину. Давайте розбиратись. На тому популярному відео, де військовий дає тягла підлітку в помаранчевій футболці показано лише той момент, коли військовий почав проводити освітні заходи. Але не показано що було ДО того. А ДО того цей підліток кидає каміння в авто з українськими військовими, які їдуть містом. І про це нас інформує один з блогерів на імʼя «ЛілТрамп» - який є схоже координатором цього підлітка. Зазначений блогер на імʼя «ЛілТрамп» знаходиться за кордоном і сприяє, звісно ж за гроші, незаконному перетину кордону проросійським громадянам та просто ухилянтам. А також, судячи з відео координує напади на українських військових. Подивіться уважно на відео, на ньому цей «ЛілТрамп» сам відкрито визнає що той «бєдний мальчік» кидає каміння в автобус з ТЦК, що з того все і почалось! І це важливо для розуміння ситуації. Далі більше, цьому мальчіку в помаранчевій футболці хтось за кадром передає гроші, і той «мальчік» довольний і радісний дякує «ЛілТрампу». І взагалі подивіться на слова Мальчіка: «спасібо ЛілТрамп за вознаграждєніє - старался чісто для тєбя». І давайте казати чесно оце: «старался чісто для тєбя» це - шукав конфлікту з тцк щоб записати відео для іпсохі росіян. Думаю і сценарій і винагорода були обговорені до події. Старался виконати завдання поставлене цим «ЛилТрампом». Мальчік в футболці, як видно з цього відео, не є жертвою сваволі поганого військового, а є добровільним помічником у проведення проросійських інформаційно - психологічних операцій з метою розгойдування антимобілізаційних і антидержавних настроїв. З батьками цього Мальчіка відповідну бесіду повинні провести відповідні українські безпекові органи, бо сьогодні він за гроші знімає дискредитуючи українських військових відео, а завтра буде палити автівки українських військових. Буде старатись для «ЛілТрампа» чи когось іншого. І передаю привіт одеським ветеранам, які заставили того військового з тцк вибачатись перед цим мальчіком у футболці і перед його батьками. Передайте їм це відео. Хай подивляться І наостанок, не треба мені розповідати що військовому з тцк чи будь якому іншому треба було викликати поліцію для затримання підлітка який кидає каміння у авто. Коли так будете мені писати, подумайте чи часто ви поліцію викликаєте, коли поряд роблять дичину підлітки? І чи стояли б ви спокійно коли по вашому авто кидає камінь малолітній неадекват?!
2:15

Зараз в соцмережах популярне відео, де війський з одеського ТЦК дає підзатильника якомусь підлітку в помаранчевій футболці. І у багатьох це відео викликає обурення, що от мовляв військовий дає ляща підлітку. Як це так? Це ж всього навсього «дитинка», як так можна?! І одна справа коли цю істерію за «мальчіком» влаштовує проватна, проухилянтська та проросійська публіка, то це ще зрозуміло. Але цій істериці піддались і значна частина проукраїнських громадян. То ж тут треба показати всю картину. Давайте розбиратись. На тому популярному відео, де військовий дає тягла підлітку в помаранчевій футболці показано лише той момент, коли військовий почав проводити освітні заходи. Але не показано що було ДО того. А ДО того цей підліток кидає каміння в авто з українськими військовими, які їдуть містом. І про це нас інформує один з блогерів на імʼя «ЛілТрамп» - який є схоже координатором цього підлітка. Зазначений блогер на імʼя «ЛілТрамп» знаходиться за кордоном і сприяє, звісно ж за гроші, незаконному перетину кордону проросійським громадянам та просто ухилянтам. А також, судячи з відео координує напади на українських військових. Подивіться уважно на відео, на ньому цей «ЛілТрамп» сам відкрито визнає що той «бєдний мальчік» кидає каміння в автобус з ТЦК, що з того все і почалось! І це важливо для розуміння ситуації. Далі більше, цьому мальчіку в помаранчевій футболці хтось за кадром передає гроші, і той «мальчік» довольний і радісний дякує «ЛілТрампу». І взагалі подивіться на слова Мальчіка: «спасібо ЛілТрамп за вознаграждєніє - старался чісто для тєбя». І давайте казати чесно оце: «старался чісто для тєбя» це - шукав конфлікту з тцк щоб записати відео для іпсохі росіян. Думаю і сценарій і винагорода були обговорені до події. Старался виконати завдання поставлене цим «ЛилТрампом». Мальчік в футболці, як видно з цього відео, не є жертвою сваволі поганого військового, а є добровільним помічником у проведення проросійських інформаційно - психологічних операцій з метою розгойдування антимобілізаційних і антидержавних настроїв. З батьками цього Мальчіка відповідну бесіду повинні провести відповідні українські безпекові органи, бо сьогодні він за гроші знімає дискредитуючи українських військових відео, а завтра буде палити автівки українських військових. Буде старатись для «ЛілТрампа» чи когось іншого. І передаю привіт одеським ветеранам, які заставили того військового з тцк вибачатись перед цим мальчіком у футболці і перед його батьками. Передайте їм це відео. Хай подивляться І наостанок, не треба мені розповідати що військовому з тцк чи будь якому іншому треба було викликати поліцію для затримання підлітка який кидає каміння у авто. Коли так будете мені писати, подумайте чи часто ви поліцію викликаєте, коли поряд роблять дичину підлітки? І чи стояли б ви спокійно коли по вашому авто кидає камінь малолітній неадекват?!

Vitalii «Donetsk» Ovcharenko 🇺🇦

157,348 просмотров • 1 месяц назад

Один відомий блогер, воїн сказав в інтервʼю, що FPV-шки від волонтерів на фронті більше не потрібні. Виявляється, що наша держава ВЖЕ забезпечила все військо. Тож вчора попросив військових та волонтерів відписати, чи доречно витрачати власні кошти на дрони, чи варто їх спрямувати на щось інше. Що ж… Отримав шквал повідомлень та звернень, що FPV-шки від держави можна чекати і два, і три місяці. Ну а те, що вони складаються з «гівна і палок», підтвердив і сам відомий військовий. Тож заяви заявами, а кількість запитів на FPV тільки зростає. Сьогодні тут 3200 дронів, їх насправді, 4000, але це замале приміщення, щоб показати всі, решта лежить в коробках 😅 Тут і нічні, і великі, і маленькі FPV, в кожному є плата ініціації, ну і, звісно, акумулятори до них. Також передаємо тепловізійні мавіки, звичайні мавіки і окопний РЕБ від вже ворожих FPV-шок… А щодо тих бригад, яким дрони вже не потрібні, то знайте, я ніколи не розділяв бригади на «наближені» до керівництва держави чи «ненаближені». І я не маю наміру миритися з тим, що у нас є воїни «двох сортів». Ми стоїмо на боці справедливості. Ми даємо тим, хто потребує найбільше. А за тих, хто їх не потребує, ми без жодної іронії вболіваємо. Маємо об’єднатися і розбити ворога! А далі — вже поговоримо.
3:04

Один відомий блогер, воїн сказав в інтервʼю, що FPV-шки від волонтерів на фронті більше не потрібні. Виявляється, що наша держава ВЖЕ забезпечила все військо. Тож вчора попросив військових та волонтерів відписати, чи доречно витрачати власні кошти на дрони, чи варто їх спрямувати на щось інше. Що ж… Отримав шквал повідомлень та звернень, що FPV-шки від держави можна чекати і два, і три місяці. Ну а те, що вони складаються з «гівна і палок», підтвердив і сам відомий військовий. Тож заяви заявами, а кількість запитів на FPV тільки зростає. Сьогодні тут 3200 дронів, їх насправді, 4000, але це замале приміщення, щоб показати всі, решта лежить в коробках 😅 Тут і нічні, і великі, і маленькі FPV, в кожному є плата ініціації, ну і, звісно, акумулятори до них. Також передаємо тепловізійні мавіки, звичайні мавіки і окопний РЕБ від вже ворожих FPV-шок… А щодо тих бригад, яким дрони вже не потрібні, то знайте, я ніколи не розділяв бригади на «наближені» до керівництва держави чи «ненаближені». І я не маю наміру миритися з тим, що у нас є воїни «двох сортів». Ми стоїмо на боці справедливості. Ми даємо тим, хто потребує найбільше. А за тих, хто їх не потребує, ми без жодної іронії вболіваємо. Маємо об’єднатися і розбити ворога! А далі — вже поговоримо.

Петро Порошенко

166,625 просмотров • 2 лет назад

Зараз ми працюємо на Півдні. Саме там, де ви подумали. Саме там, де з'ясовують стосунки коса і камінь. Звісно ці подарунки застосовані нами в цій битві і вони звісно ж загинули в цій боротьбі. Коли екіпаж робить 15-30 вильотів за зміну, рано чи пізно щось іде не так. Там, де лютує РЕБ, кожен день змінюється конфігурація позицій, панує хаос бою, страх і ненависть, палюче сонце, навколо мінні поля, миші гризуть срані кабелі, а уламки знищують все, що лежить на поверхні. Робота, умови і статистика роблять свою справу. Цивільний дрон, як і військовий в бою рано чи пізно гине. Всі, хто має дотичність до справи, про це знають. Наша робота ускладнилася і в ній виросли ставки. Чим далі, тим більше і складніше. Але це не змінює того факту, що ми маємо робити свою роботу всупереч усьому. Незалежно від умов. Раніше ми робили це в холодній сирій траншеї по коліна в багні й видовбували болото з контактів Старлінку. В Бахмуті. Сьогодні в +40 остуджуємо техніку, яка не витримує температуру. На Півдні. Тут ми беремо участь у марафоні, який почали до нас і який імовірно триватиме й після нас. Ми домагаємося своєї частки прогресу. Для цього робиться щодення складна і невдячна робота. В марафоні, який на нашому місці ніхто в світі навіть не наважився б почати. Техніка гине, але це краще, ніж щоб гинули люди. Якщо один дрон допоможе врятувати одне життя, цього вже більш, ніж достатньо. А ми хочемо допомогти більше. Тому нам потрібні нові борти, щоб іти далі вже зараз. Реквізити лишаю тут і далі. А ще незграбно записане відео.
3:31

Зараз ми працюємо на Півдні. Саме там, де ви подумали. Саме там, де з'ясовують стосунки коса і камінь. Звісно ці подарунки застосовані нами в цій битві і вони звісно ж загинули в цій боротьбі. Коли екіпаж робить 15-30 вильотів за зміну, рано чи пізно щось іде не так. Там, де лютує РЕБ, кожен день змінюється конфігурація позицій, панує хаос бою, страх і ненависть, палюче сонце, навколо мінні поля, миші гризуть срані кабелі, а уламки знищують все, що лежить на поверхні. Робота, умови і статистика роблять свою справу. Цивільний дрон, як і військовий в бою рано чи пізно гине. Всі, хто має дотичність до справи, про це знають. Наша робота ускладнилася і в ній виросли ставки. Чим далі, тим більше і складніше. Але це не змінює того факту, що ми маємо робити свою роботу всупереч усьому. Незалежно від умов. Раніше ми робили це в холодній сирій траншеї по коліна в багні й видовбували болото з контактів Старлінку. В Бахмуті. Сьогодні в +40 остуджуємо техніку, яка не витримує температуру. На Півдні. Тут ми беремо участь у марафоні, який почали до нас і який імовірно триватиме й після нас. Ми домагаємося своєї частки прогресу. Для цього робиться щодення складна і невдячна робота. В марафоні, який на нашому місці ніхто в світі навіть не наважився б почати. Техніка гине, але це краще, ніж щоб гинули люди. Якщо один дрон допоможе врятувати одне життя, цього вже більш, ніж достатньо. А ми хочемо допомогти більше. Тому нам потрібні нові борти, щоб іти далі вже зараз. Реквізити лишаю тут і далі. А ще незграбно записане відео.

Сіль 🇺🇦

103,473 просмотров • 3 лет назад

Сержант Віталій Головня Vitaliy_Stalker, командир 3-го взводу роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 78-го ОДШП розповідає як недолугість командування вбиває мотивованих людей та просить розголосу. «Ситуація змушує виходити в публічний простір. Моя група людей хоче змінити місце служби та продовжити виконання завдань у тому підрозділі де цінуватимуть твій професіоналізм, а не якості «шершавого язика від п'яток до шиї». Начальник БПС нашого полку погрожує військовослужбовцям, що не відпустить їх, а навпаки посприяє, щоб їх перевели в піхоту стрільцями. Начальник БПС у своїй звітності про нанесення ураження ворогу подає не вірні дані, щоб накрутити собі показник ефективності. Вимагає кожного місяця скидати на ротну банку 10%. Далі ті кошти використовує у ручному режимі, всі потреби бійців не закриваються. Примусово вимагає здачу коштів на банку, хто не здає на БР їздити не буде, так повідомив начальник БПС нашого полку. Списки людей, які здавали кошти, з сумами будуть передані до слідчих органів. Квитанції будуть долучені до справи. По ситуації із загиблим побратимом Тремпельом, хочу додати, що це був безглуздий наказ. Ніякого поспіху та потреби вивозити речей з Суджі не було. За заявами у відео буду звертатися до СБУ, ДБР, Поліції, ВСП, Прокуратури, щоб провели службові перевірки та винні понесли покарання. На наступний день після запису відео знову трапилася трагедія в нашому підрозділі. Один побратим 200 та один 300, і знову командування приховує правду, що насправді трапилося. Версії у всіх різні, всі плутаються в показах. Прилетіла fpv, що уразила хлопців під час спорядження великого ударного дрона, але це брехня, характер нанесених пошкоджень свідчить, що це був самопідрив, хлопці були 7-й день на позиції та вже їх виснажили до 0, що призвело до такої трагічної ситуації. Такі трагічні події відбуваються кожного місяця, а все через недолугість командування, все списують на війну та бойові втрати, але це не бойові втрати».
10:33

Сержант Віталій Головня Vitaliy_Stalker, командир 3-го взводу роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 78-го ОДШП розповідає як недолугість командування вбиває мотивованих людей та просить розголосу. «Ситуація змушує виходити в публічний простір. Моя група людей хоче змінити місце служби та продовжити виконання завдань у тому підрозділі де цінуватимуть твій професіоналізм, а не якості «шершавого язика від п'яток до шиї». Начальник БПС нашого полку погрожує військовослужбовцям, що не відпустить їх, а навпаки посприяє, щоб їх перевели в піхоту стрільцями. Начальник БПС у своїй звітності про нанесення ураження ворогу подає не вірні дані, щоб накрутити собі показник ефективності. Вимагає кожного місяця скидати на ротну банку 10%. Далі ті кошти використовує у ручному режимі, всі потреби бійців не закриваються. Примусово вимагає здачу коштів на банку, хто не здає на БР їздити не буде, так повідомив начальник БПС нашого полку. Списки людей, які здавали кошти, з сумами будуть передані до слідчих органів. Квитанції будуть долучені до справи. По ситуації із загиблим побратимом Тремпельом, хочу додати, що це був безглуздий наказ. Ніякого поспіху та потреби вивозити речей з Суджі не було. За заявами у відео буду звертатися до СБУ, ДБР, Поліції, ВСП, Прокуратури, щоб провели службові перевірки та винні понесли покарання. На наступний день після запису відео знову трапилася трагедія в нашому підрозділі. Один побратим 200 та один 300, і знову командування приховує правду, що насправді трапилося. Версії у всіх різні, всі плутаються в показах. Прилетіла fpv, що уразила хлопців під час спорядження великого ударного дрона, але це брехня, характер нанесених пошкоджень свідчить, що це був самопідрив, хлопці були 7-й день на позиції та вже їх виснажили до 0, що призвело до такої трагічної ситуації. Такі трагічні події відбуваються кожного місяця, а все через недолугість командування, все списують на війну та бойові втрати, але це не бойові втрати».

Serhii Sternenko

83,521 просмотров • 1 год назад

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.
2:36

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 просмотров • 1 год назад

То що, хочете знати, як силовики Татарова - Вигівського відмивають по 5 мільйонів, купуючи під час повномасштабки … наручники? 🤯 Ми знайшли керівника з Нацполу, який це вів, а на його матері і тещі - знайшли купу майна. 📍ХТО? Проводив закупівлю друг Голови Нацполу Вигівського - Дмитро Соколов - керівник Департаменту управління майном усього Нацполу Чому друг? Бо Вигівський таскає Соколова по всій Україні за собою, куди і сам переводиться. Очаків - Миколаїв - Полтава - Киів міське управління - Київ центральний офіс Нацполу. 🤦🏻‍♀️ Вигівський 4 рази тягнув за собою Соколова і підвищував рівно туди, куди підвищували і переводили його самого 📍ЯК ВСІМ ПОКАЗАЛИ? Нацпол офіційно укладає договір з ТОВ “Укроборонекспорт” на постачання 10 тисяч кайданок сумою на 15 мільйонів гривень. В документах: 1. Ціна за 1 штуку – 1489,98 гривень 2. Модель кайданок – БР-М-92. 3. Постачальник– ТОВ “Укроборонекспорт”. 📍ЯК НАСПРАВДІ? 1. Ті ж самі наручники – БР-М-92 2. Той же самий ТОВ “Укроборонекспорт” 3. Той самий період постачання продає управлінням поліції охорони в Чернівецькій та Одеській областях, а також у місті Києві малим оптом лише 100 штук по … 976 грн за штуку, а не за майже 1500 грн, як департаменту Соколова 🤡 Тобто ще раз: малу оптову партіію 100 штук поставляли дешевше на 50 відсотків за одиницю, ніж велику оптову партію у 10 тисяч. Ось на цій різниці і нагріли 5 мільйонів - 5 139 800 гривень, якщо точно. 📍ЯК ЗАМІТАЛИ СЛІДИ? Одразу після зйомок Воєнторг на своєму офіційному сайті піднімає ціни на ідентичні наручники на ті ж 20%, як закупила поліція. Бо так попросили з поліції. Аби їх не підставляти. 📍ЩО ЩЕ ЗНАЙШЛИ? Нитки схеми ведуть до МВС. А на родичах Соколова купа майна і їх любов до соцмережі Аднакласнікі і беркутні. Про все це в повному розслідуванні. Поможіть поширити його: Аби керівники правоохоронних знали, що ми з вами усе бачимо
1:03

То що, хочете знати, як силовики Татарова - Вигівського відмивають по 5 мільйонів, купуючи під час повномасштабки … наручники? 🤯 Ми знайшли керівника з Нацполу, який це вів, а на його матері і тещі - знайшли купу майна. 📍ХТО? Проводив закупівлю друг Голови Нацполу Вигівського - Дмитро Соколов - керівник Департаменту управління майном усього Нацполу Чому друг? Бо Вигівський таскає Соколова по всій Україні за собою, куди і сам переводиться. Очаків - Миколаїв - Полтава - Киів міське управління - Київ центральний офіс Нацполу. 🤦🏻‍♀️ Вигівський 4 рази тягнув за собою Соколова і підвищував рівно туди, куди підвищували і переводили його самого 📍ЯК ВСІМ ПОКАЗАЛИ? Нацпол офіційно укладає договір з ТОВ “Укроборонекспорт” на постачання 10 тисяч кайданок сумою на 15 мільйонів гривень. В документах: 1. Ціна за 1 штуку – 1489,98 гривень 2. Модель кайданок – БР-М-92. 3. Постачальник– ТОВ “Укроборонекспорт”. 📍ЯК НАСПРАВДІ? 1. Ті ж самі наручники – БР-М-92 2. Той же самий ТОВ “Укроборонекспорт” 3. Той самий період постачання продає управлінням поліції охорони в Чернівецькій та Одеській областях, а також у місті Києві малим оптом лише 100 штук по … 976 грн за штуку, а не за майже 1500 грн, як департаменту Соколова 🤡 Тобто ще раз: малу оптову партіію 100 штук поставляли дешевше на 50 відсотків за одиницю, ніж велику оптову партію у 10 тисяч. Ось на цій різниці і нагріли 5 мільйонів - 5 139 800 гривень, якщо точно. 📍ЯК ЗАМІТАЛИ СЛІДИ? Одразу після зйомок Воєнторг на своєму офіційному сайті піднімає ціни на ідентичні наручники на ті ж 20%, як закупила поліція. Бо так попросили з поліції. Аби їх не підставляти. 📍ЩО ЩЕ ЗНАЙШЛИ? Нитки схеми ведуть до МВС. А на родичах Соколова купа майна і їх любов до соцмережі Аднакласнікі і беркутні. Про все це в повному розслідуванні. Поможіть поширити його: Аби керівники правоохоронних знали, що ми з вами усе бачимо

Martina Boguslavets

27,217 просмотров • 11 месяцев назад

Звернення до українських та міжнародних ЗМІ Дорогі друзі, сьогодні я хочу попросити вас про допомогу та привернути увагу до ситуації, яка, на мою думку, заслуговує на широкий міжнародний розголос. Йдеться про мого друга Генрі Henry 🦩 🇩🇪🇪🇺🇺🇦 , який протягом багатьох років регулярно проводив акції протесту перед Російським домом у Берліні, відкрито висловлюючи свою підтримку Україні та критикуючи російську політику. Наразі, за його словами, проти нього було подано вже 92 заяви до поліції. Значна частина цих заяв, як він стверджує, пов’язана з конфліктами зі співробітниками Російського дому та містить звинувачення в образах, тілесних ушкодженнях та інших правопорушеннях. Проблема полягає в тому, що велика кількість заяв поступово формує значний обсяг матеріалів у поліцейській справі Генрі. У результаті він побоюється, що його починають сприймати не як громадянина, який реалізує своє право на мирний протест, а як правопорушника. Генрі вважає, що таким чином проти нього може використовуватися система правосуддя та адміністративні механізми. На його думку, це може бути частиною ширшої стратегії залякування та тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії. Особливо тривожним є випадок, який стався з його партнеркою Аннетт. Під час ситуації, пов’язаної із закриттям Російського дому, вона, за її словами, була силоміць відкинута до стіни та отримала травму зап’ястя. За словами Генрі та Аннетт, вони лише хотіли відкрити пляшку шампанського, щоб відзначити закриття установи, і зробити кілька фотографій. Відео та додаткові матеріали щодо цієї ситуації я додаю нижче. Але ця історія важлива не лише через конкретний конфлікт. Вона порушує набагато ширше питання: чи можуть демократичні правові системи використовуватися для тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії? Ми повинні дуже уважно стежити за тим, щоб право на свободу слова та мирний протест залишалося захищеним навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Тому я звертаюся до українських журналістів, редакцій та медіа: Будь ласка, зверніть увагу на цю історію. Розслідуйте її. Розкажіть про те, що сталося з Генрі та Аннетт, і, за можливості, поспілкуйтеся з усіма сторонами конфлікту. Я також прошу передати цю інформацію міжнародним медіа. Не можна залишати подібні випадки без уваги. Люди, які підтримують Україну та виступають проти російської агресії, повинні мати можливість робити це без страху перед переслідуванням чи залякуванням. Будь ласка, допоможіть поширити цю історію. Дякую кожному, хто зверне на неї увагу, поширить інформацію або допоможе донести її до журналістів та міжнародних медіа. Ось ще посилання на прес-матеріали німецькою мовою. Якщо буде потрібно, можна скористатися Google Перекладачем. UNITED24 Media UNITED24
3:07

Звернення до українських та міжнародних ЗМІ Дорогі друзі, сьогодні я хочу попросити вас про допомогу та привернути увагу до ситуації, яка, на мою думку, заслуговує на широкий міжнародний розголос. Йдеться про мого друга Генрі Henry 🦩 🇩🇪🇪🇺🇺🇦 , який протягом багатьох років регулярно проводив акції протесту перед Російським домом у Берліні, відкрито висловлюючи свою підтримку Україні та критикуючи російську політику. Наразі, за його словами, проти нього було подано вже 92 заяви до поліції. Значна частина цих заяв, як він стверджує, пов’язана з конфліктами зі співробітниками Російського дому та містить звинувачення в образах, тілесних ушкодженнях та інших правопорушеннях. Проблема полягає в тому, що велика кількість заяв поступово формує значний обсяг матеріалів у поліцейській справі Генрі. У результаті він побоюється, що його починають сприймати не як громадянина, який реалізує своє право на мирний протест, а як правопорушника. Генрі вважає, що таким чином проти нього може використовуватися система правосуддя та адміністративні механізми. На його думку, це може бути частиною ширшої стратегії залякування та тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії. Особливо тривожним є випадок, який стався з його партнеркою Аннетт. Під час ситуації, пов’язаної із закриттям Російського дому, вона, за її словами, була силоміць відкинута до стіни та отримала травму зап’ястя. За словами Генрі та Аннетт, вони лише хотіли відкрити пляшку шампанського, щоб відзначити закриття установи, і зробити кілька фотографій. Відео та додаткові матеріали щодо цієї ситуації я додаю нижче. Але ця історія важлива не лише через конкретний конфлікт. Вона порушує набагато ширше питання: чи можуть демократичні правові системи використовуватися для тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії? Ми повинні дуже уважно стежити за тим, щоб право на свободу слова та мирний протест залишалося захищеним навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Тому я звертаюся до українських журналістів, редакцій та медіа: Будь ласка, зверніть увагу на цю історію. Розслідуйте її. Розкажіть про те, що сталося з Генрі та Аннетт, і, за можливості, поспілкуйтеся з усіма сторонами конфлікту. Я також прошу передати цю інформацію міжнародним медіа. Не можна залишати подібні випадки без уваги. Люди, які підтримують Україну та виступають проти російської агресії, повинні мати можливість робити це без страху перед переслідуванням чи залякуванням. Будь ласка, допоможіть поширити цю історію. Дякую кожному, хто зверне на неї увагу, поширить інформацію або допоможе донести її до журналістів та міжнародних медіа. Ось ще посилання на прес-матеріали німецькою мовою. Якщо буде потрібно, можна скористатися Google Перекладачем. UNITED24 Media UNITED24

Berliner Dicker 🐾

26,851 просмотров • 13 дней назад

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше
0:59

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Martina Boguslavets

21,904 просмотров • 11 месяцев назад