Loading video...

Video Failed to Load

Go Home

Вічна память на віка героям саперам Захару Квасному і Роману Шиманському, які підірвали мости через річку Ірпінь і ціною своїх життів не дали ворогу війти в місто Київ. Іменами цих героїв повинні бути і будуть названі вулиці, проспекти і бульвари по всіей Україні. Слава героям !

rus_svata15287's profile picture

СВЯТА РУСЬ

5,491 subscribers

37,015 views • 6 months ago •via X (Twitter)

ArtsNews & PoliticsEducation
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Comments

No comments available

Comments from the original post will appear here

Related Videos

Дорогі воїни-розвідники, побратими і посестри! ГУР — це родина назавжди для кожного, хто мав честь стати до цих лав. Який шлях ми б не обрали, які б посади не обіймали в майбутньому — наші серця назавжди будуть разом. Я вітаю всіх співробітників Головного управління розвідки з професійним святом і дякую кожному, хто допомагає роботі. Вже 34 роки ГУР стоїть на варті безпеки України, а за час повномасштабної війни ви стали однією з найсильніших опор української державності та свободи. Я бажаю вам сталевого духу і міцної руки, надійного друга поряд, який прикриє спину. Завдання, які виконує ГУР — це найскладніші завдання з існуючих, і розвідник завжди має бути готовим їх виконати. Подвиги наших полеглих побратимів назавжди залишаться в нашій памʼяті й стануть прикладом для нових поколінь. Будьмо гідними їхнього чину! І кожен з нас має памʼятати про честь організації і ніколи не дозволяти ганьбити її. Зі святом вас, найсильніші люди найміцнішої країни! Ми єдині! Слава ГУР і слава Україні!
1:09

Дорогі воїни-розвідники, побратими і посестри! ГУР — це родина назавжди для кожного, хто мав честь стати до цих лав. Який шлях ми б не обрали, які б посади не обіймали в майбутньому — наші серця назавжди будуть разом. Я вітаю всіх співробітників Головного управління розвідки з професійним святом і дякую кожному, хто допомагає роботі. Вже 34 роки ГУР стоїть на варті безпеки України, а за час повномасштабної війни ви стали однією з найсильніших опор української державності та свободи. Я бажаю вам сталевого духу і міцної руки, надійного друга поряд, який прикриє спину. Завдання, які виконує ГУР — це найскладніші завдання з існуючих, і розвідник завжди має бути готовим їх виконати. Подвиги наших полеглих побратимів назавжди залишаться в нашій памʼяті й стануть прикладом для нових поколінь. Будьмо гідними їхнього чину! І кожен з нас має памʼятати про честь організації і ніколи не дозволяти ганьбити її. Зі святом вас, найсильніші люди найміцнішої країни! Ми єдині! Слава ГУР і слава Україні!

Kyrylo Budanov

124,720 views • 22 days ago

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.
0:40

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Alex

59,962 views • 1 year ago

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.
13:36

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Петро Порошенко

16,932 views • 6 months ago

Україна входить у, можливо, найважчу осінь за всі роки Незалежності. ​І найбільша небезпека цієї осені — не лише те, що робитиме ворог. Найбільша небезпека — зустріти його удари державою, яка неспроможна. Ми входимо в осінь без Міністра оборони, без очільника Служби безпеки, без Міністра закордонних справ. Тому що монобільшість не завершила формування влади — і пішла на місячну перерву. Тому що влада не чує людей на вулиці. ​На жаль, війна на канікули не пішла. Після російських ударів по складах і торговельній інфраструктурі в окремих містах виникають перебої з постачанням. Логістичний центр — це інфраструктура національної безпеки, а підприємець, який платить зарплату і податки, — людина, яка утримує армію, яка захищає Україну. ​Хочу сказати уряду дуже просту річ: під час війни бізнесу від держави потрібні не перевіряльники і додаткові перевірки на сплату податків. Йому потрібен захист: ​Страхування воєнних ризиків. ​Доступ до фінансування. ​Захист критичної логістики. ​Мораторій на безглузді перевірки і силовий тиск силовиків. ​Підтримка експорту. ​Механізми швидкого відновлення підприємств після російських атак. ​Наша команда цей місяць не відпочивала: ми зустрічалися з підприємцями, військовими, виробниками, громадами, експертами. ​Ми приходимо до парламенту не з черговим списком того, що влада зробила неправильно. Ми приходимо з планом дій — компетентним і ефективним. ​ Восени 2026 року країні потрібен не ще один серіальний сезон з яскравими спецефектами. Країні потрібен план виживання. ​Перше — захист життя людей. Два роки закон про укриття, який розробила «Європейська Солідарність», навіть не виносили на розгляд Ради. Зараз кожна громада повинна отримати чіткий стандарт стійкості: укриття, резервне живлення, вода, тепло, зв’язок, водовідведення, запаси, альтернативна логістика. Кожна гривня з цих 40 мільярдів, передбачених на плани стійкості, має бути під публічним контролем. ​ ​Друге — Армія. ​Ми вимагаємо негайно повернути 40 мільярдів гривень, на які були скорочені закупівлі озброєння. ​І потрібна нова мотиваційна модель служби: зрозумілі строки, ротації, зростання оплати залежно від тривалості служби, стартовий пакет мобілізованого і реальні сучасні і адекватні соціальні гарантії. ​Третє — технології. Технологія, яка довела ефективність на фронті, повинна мати прискорений маршрут: випробування — кодифікація — контракт — масштабування. У визначений строк. І в це треба інвестувати частину оборонного бюджету, аби розробити технологічні переваги. ​Але це можливо без «своїх» виробників. Без штучно створених монополій. ​Четверте — бізнес і економіка. «Європейська Солідарність» пропонує пакет економічної стійкості: ​Страхування воєнних ризиків. ​Доступне фінансування відновлення після атак. ​Мораторій на силовий тиск і безпідставні перевірки. І без вас важко. ​Захист логістичних вузлів і критичних складів. ​Програми підтримки експорту. Аграрний експорт, порівняно з минулим роком, вже впав на 57%. ​І головне — передбачувані правила. ​П’яте — зима. ​Уряд має вже зараз представити парламенту карту енергетичної стійкості країни. ​Шосте — Європа. Європейська інтеграція — це наш шанс як на відновлення так і на нашу безпеку після війни. ​Потрібно виконати пакет Качки–Кос: верховенство права, перезавантаження ДБР, Держфінмоніторинг, незалежність і посилення НАБУ та САП. ​І нарешті — відповідальність уряду. Премʼєр-міністр має щоквартально звітувати про виконання програми у ВР. А уряд і парламентські фракції повинні працювати регулярно. ​І окремою державною ціллю має стати підготовка країни до можливого припинення вогню. ​«Європейська Солідарність» готова підтримувати кожне рішення, яке дає більше зброї армії, більше можливостей українському виробнику, більше захисту бізнесу, більше незалежності правосуддю і швидше веде Україну до Європейського Союзу. ​І ми не дамо голосів за корупцію, нові шлагбауми для підприємців, чиновницьку сваволю чи чергові бюджетні атракціони популізму.
11:53

Україна входить у, можливо, найважчу осінь за всі роки Незалежності. ​І найбільша небезпека цієї осені — не лише те, що робитиме ворог. Найбільша небезпека — зустріти його удари державою, яка неспроможна. Ми входимо в осінь без Міністра оборони, без очільника Служби безпеки, без Міністра закордонних справ. Тому що монобільшість не завершила формування влади — і пішла на місячну перерву. Тому що влада не чує людей на вулиці. ​На жаль, війна на канікули не пішла. Після російських ударів по складах і торговельній інфраструктурі в окремих містах виникають перебої з постачанням. Логістичний центр — це інфраструктура національної безпеки, а підприємець, який платить зарплату і податки, — людина, яка утримує армію, яка захищає Україну. ​Хочу сказати уряду дуже просту річ: під час війни бізнесу від держави потрібні не перевіряльники і додаткові перевірки на сплату податків. Йому потрібен захист: ​Страхування воєнних ризиків. ​Доступ до фінансування. ​Захист критичної логістики. ​Мораторій на безглузді перевірки і силовий тиск силовиків. ​Підтримка експорту. ​Механізми швидкого відновлення підприємств після російських атак. ​Наша команда цей місяць не відпочивала: ми зустрічалися з підприємцями, військовими, виробниками, громадами, експертами. ​Ми приходимо до парламенту не з черговим списком того, що влада зробила неправильно. Ми приходимо з планом дій — компетентним і ефективним. ​ Восени 2026 року країні потрібен не ще один серіальний сезон з яскравими спецефектами. Країні потрібен план виживання. ​Перше — захист життя людей. Два роки закон про укриття, який розробила «Європейська Солідарність», навіть не виносили на розгляд Ради. Зараз кожна громада повинна отримати чіткий стандарт стійкості: укриття, резервне живлення, вода, тепло, зв’язок, водовідведення, запаси, альтернативна логістика. Кожна гривня з цих 40 мільярдів, передбачених на плани стійкості, має бути під публічним контролем. ​ ​Друге — Армія. ​Ми вимагаємо негайно повернути 40 мільярдів гривень, на які були скорочені закупівлі озброєння. ​І потрібна нова мотиваційна модель служби: зрозумілі строки, ротації, зростання оплати залежно від тривалості служби, стартовий пакет мобілізованого і реальні сучасні і адекватні соціальні гарантії. ​Третє — технології. Технологія, яка довела ефективність на фронті, повинна мати прискорений маршрут: випробування — кодифікація — контракт — масштабування. У визначений строк. І в це треба інвестувати частину оборонного бюджету, аби розробити технологічні переваги. ​Але це можливо без «своїх» виробників. Без штучно створених монополій. ​Четверте — бізнес і економіка. «Європейська Солідарність» пропонує пакет економічної стійкості: ​Страхування воєнних ризиків. ​Доступне фінансування відновлення після атак. ​Мораторій на силовий тиск і безпідставні перевірки. І без вас важко. ​Захист логістичних вузлів і критичних складів. ​Програми підтримки експорту. Аграрний експорт, порівняно з минулим роком, вже впав на 57%. ​І головне — передбачувані правила. ​П’яте — зима. ​Уряд має вже зараз представити парламенту карту енергетичної стійкості країни. ​Шосте — Європа. Європейська інтеграція — це наш шанс як на відновлення так і на нашу безпеку після війни. ​Потрібно виконати пакет Качки–Кос: верховенство права, перезавантаження ДБР, Держфінмоніторинг, незалежність і посилення НАБУ та САП. ​І нарешті — відповідальність уряду. Премʼєр-міністр має щоквартально звітувати про виконання програми у ВР. А уряд і парламентські фракції повинні працювати регулярно. ​І окремою державною ціллю має стати підготовка країни до можливого припинення вогню. ​«Європейська Солідарність» готова підтримувати кожне рішення, яке дає більше зброї армії, більше можливостей українському виробнику, більше захисту бізнесу, більше незалежності правосуддю і швидше веде Україну до Європейського Союзу. ​І ми не дамо голосів за корупцію, нові шлагбауми для підприємців, чиновницьку сваволю чи чергові бюджетні атракціони популізму.

Петро Порошенко

38,406 views • 1 month ago

У новий 2026 рік ми заходимо із графіками відключень три через шість. Із моніторинговими групами і картою повітряних тривог у швидкому доступі. Із тривожними новинами про рух на фронті і плутаними повідомленнями про домовленості про мир. Наша команда за рік перетягала на фронт геть усе — від дронів, «Цукорків» до важкої техніки і генераторів. Понад сто п’ятдесят поїздок і передач, ще більше зустрічей з нашими воїнами. Ми бачилися з кимось із вас на судах і під час звільнення політичних в’язнів Банкової. Всі разом слідкували за новинами під час унікальної для всього світу операції «Павутина», та із задоволенням рахували знищені русняві літаки, які випускали ракети по мирних містах. Раділи за своїх, коли наші неймовірні пілоти-дронарі маленькою FPVшкою відправили на той світ гелікоптер ворога разом з бурятською командою. Всі разом оплакували нашого загиблого друга і великого українця Андрія Парубія. Всі разом — з обуренням спостерігали як в судовій системі вскривається «спрут Портнова», який отримав квиток на концерт Кобзона десь на Іспанщині. Ми всі — були приємно здивовані, пишалися неймовірно тисячами молодих людей, які вийшли під театр Франка із картонками. Які своєю енергією, вірою, силою правди не допустили остаточної узурпації влади. Найбільш гостросюжетним серіалом року, безперечно, для нас були плівки НАБУ. Викриття корупції в найвищих кабінетах країни. Розчарування, обурення, втрата довіри… Це був важкий рік. Рік, коли ми всі мали маленький шанс, коротке вікно можливостей завдяки дипломатії домогтися швидкого миру для України. Але цей шанс змарновано, і нині вся країна, затамувавши подих, слідкує за перебігом перемовин. Ми всі рахуємо дні. Дні, коли закінчиться відлік втрат — людей, територій. Коли ми не будемо змушені обирати — гідність чи капітуляція. Але я дивлюся в майбутнє із оптимізмом. Бо стільки, скільки ми всі пройшли, пережили і вижили, мабуть, не пережила жодна нація світу. А саме тому будьте впевнені: ми вистоїмо. З Новим Роком! Слава Україні!
5:48

У новий 2026 рік ми заходимо із графіками відключень три через шість. Із моніторинговими групами і картою повітряних тривог у швидкому доступі. Із тривожними новинами про рух на фронті і плутаними повідомленнями про домовленості про мир. Наша команда за рік перетягала на фронт геть усе — від дронів, «Цукорків» до важкої техніки і генераторів. Понад сто п’ятдесят поїздок і передач, ще більше зустрічей з нашими воїнами. Ми бачилися з кимось із вас на судах і під час звільнення політичних в’язнів Банкової. Всі разом слідкували за новинами під час унікальної для всього світу операції «Павутина», та із задоволенням рахували знищені русняві літаки, які випускали ракети по мирних містах. Раділи за своїх, коли наші неймовірні пілоти-дронарі маленькою FPVшкою відправили на той світ гелікоптер ворога разом з бурятською командою. Всі разом оплакували нашого загиблого друга і великого українця Андрія Парубія. Всі разом — з обуренням спостерігали як в судовій системі вскривається «спрут Портнова», який отримав квиток на концерт Кобзона десь на Іспанщині. Ми всі — були приємно здивовані, пишалися неймовірно тисячами молодих людей, які вийшли під театр Франка із картонками. Які своєю енергією, вірою, силою правди не допустили остаточної узурпації влади. Найбільш гостросюжетним серіалом року, безперечно, для нас були плівки НАБУ. Викриття корупції в найвищих кабінетах країни. Розчарування, обурення, втрата довіри… Це був важкий рік. Рік, коли ми всі мали маленький шанс, коротке вікно можливостей завдяки дипломатії домогтися швидкого миру для України. Але цей шанс змарновано, і нині вся країна, затамувавши подих, слідкує за перебігом перемовин. Ми всі рахуємо дні. Дні, коли закінчиться відлік втрат — людей, територій. Коли ми не будемо змушені обирати — гідність чи капітуляція. Але я дивлюся в майбутнє із оптимізмом. Бо стільки, скільки ми всі пройшли, пережили і вижили, мабуть, не пережила жодна нація світу. А саме тому будьте впевнені: ми вистоїмо. З Новим Роком! Слава Україні!

Петро Порошенко

13,700 views • 9 months ago

Ми маємо два інструменти тиску на росію — це санкції та зброя. У мене немає великого оптимізму, але в той же час, війну цього року можна і треба закінчити. Продовжуючи роботу на Мюнхенській безпековій конференції, розповів про наші перспективи на перемовинах журналістам польського телеканалу Slawa TV. Спочатку ми повинні забезпечити припинення вогню. Для цього в нас вже є дуже ефективні інструменти, як от санкції для країн, які продовжують купувати російськи енергоносії. Німецький канцлер Фрідріх Мерц і під час свого виступу, і під час нашої з ним зустрічі, наголосив на посилення санкцій, щоб перерізати можливість для путіна фінансувати війну. Друге – це зброя, яка дає можливість Україні відповідати на атаки на цивільну інфраструктуру. Маємо проводити демократичні реформи, забезпечувати вступ України до Євросоюзу. Маємо подбати про безпекові гарантії. Нещодавно оприлюднені дані соціологічного дослідження, де більше 75% українців твердо переконані: якщо зараз на цих умовах будуть підписані мирні угоди, путін дуже швидко знову на нас нападе. І я поділяю думку українців. Під час нашої зустрічі з міністром закордонних справ Польщі, від Радека Сікорського почув, що в 2025 році все фінансування зброї для України здійснювалося за рахунок Європейського Союзу. Для мене це дуже потужний аргумент, щоб Європейський Союз був представлений за столом переговорів. Переговори мають бути не в форматі США-Україна-росія, а обов'язково і за участі ЄС. Нічого про Україну без України. Це — дуже важливо. Але і нічого без Європи про Європу. Не може вирішуватися доля всього континенту без Європейського Союзу. Принагідно хочу привітати міністра оборони Михайла Федорова з гарним початком на «Рамштайні». 38 млрд для постачання зброї від країн ЄС – це важливо. Але хочеться, щоб там були такоє і американська зброя та фінансування. Тоді перемога буде нашим спільним викликом. Переконаний, що це можливо.
4:45

Ми маємо два інструменти тиску на росію — це санкції та зброя. У мене немає великого оптимізму, але в той же час, війну цього року можна і треба закінчити. Продовжуючи роботу на Мюнхенській безпековій конференції, розповів про наші перспективи на перемовинах журналістам польського телеканалу Slawa TV. Спочатку ми повинні забезпечити припинення вогню. Для цього в нас вже є дуже ефективні інструменти, як от санкції для країн, які продовжують купувати російськи енергоносії. Німецький канцлер Фрідріх Мерц і під час свого виступу, і під час нашої з ним зустрічі, наголосив на посилення санкцій, щоб перерізати можливість для путіна фінансувати війну. Друге – це зброя, яка дає можливість Україні відповідати на атаки на цивільну інфраструктуру. Маємо проводити демократичні реформи, забезпечувати вступ України до Євросоюзу. Маємо подбати про безпекові гарантії. Нещодавно оприлюднені дані соціологічного дослідження, де більше 75% українців твердо переконані: якщо зараз на цих умовах будуть підписані мирні угоди, путін дуже швидко знову на нас нападе. І я поділяю думку українців. Під час нашої зустрічі з міністром закордонних справ Польщі, від Радека Сікорського почув, що в 2025 році все фінансування зброї для України здійснювалося за рахунок Європейського Союзу. Для мене це дуже потужний аргумент, щоб Європейський Союз був представлений за столом переговорів. Переговори мають бути не в форматі США-Україна-росія, а обов'язково і за участі ЄС. Нічого про Україну без України. Це — дуже важливо. Але і нічого без Європи про Європу. Не може вирішуватися доля всього континенту без Європейського Союзу. Принагідно хочу привітати міністра оборони Михайла Федорова з гарним початком на «Рамштайні». 38 млрд для постачання зброї від країн ЄС – це важливо. Але хочеться, щоб там були такоє і американська зброя та фінансування. Тоді перемога буде нашим спільним викликом. Переконаний, що це можливо.

Петро Порошенко

17,721 views • 7 months ago

Сьогодні реалії міжнародної політики складаються таким чином, що 5–6 хвалених менеджерів Офісу Президента, які замкнули на себе всі процеси, явно не справляються з надсерйозними викликами. Увага насамперед прикута до ситуації довкола угоди про корисні копалини між Україною і США та переговорного процесу загалом. Нагадаю, що ідея угоди з копалинами належить президенту Зеленському, який зробив її четвертим пунктом Плану перемоги, озвученого в парламенті і широко підтриманого місцевими радами за вказівкою Банкової. Через відверто непрофесійні підходи Україна втратила можливість зафіксувати параметри цієї угоди у межах політичного меморандуму, на що погоджувалися партнери. Як наслідок, стан підготовки цього документа, який з’явився у пресі, вже викликає серйозне занепокоєння як загроза, зокрема, державному суверенітету та європейській інтеграції. Але водночас саме від цієї угоди залежать як військова, так і фінансова допомога Україні, і навіть співпраця з МВФ, де США відіграють ключову роль. Тому помилки вузького кола непрофесійних осіб ми повинні негайно виправляти. І антиамериканська істерія, яку розгорнули в країні, точно не є конструктивним шляхом напрацювання дипломатичних рішень. Не важко передбачити, що далі будуть спроби перекласти відповідальність на парламент, який традиційно в усьому винен, військових, які нібито «не так воювали», і партнерів, які нібито «зрадили». Тому маю наголосити: найперше потребує серйозних змін і професійного посилення склад української переговорної делегації, яка несе пряму відповідальність за провал американського треку. Час нарешті це визнати. По-друге, у складні моменти історії український парламент відігравав ключову роль. На жаль, наступні два критичні тижні, коли необхідно діяти, парламент і далі працює в закритому режимі, знову в перерві. Причому на чергові канікули він пішов, так і не отримавши відповідей від уряду про зміст та стан підготовки угоди, яка без перебільшення визначає майбутнє України. Ми ініціюємо звернення Верховної Ради до Конгресу США щодо нової резолюції про двопартійну підтримку України в цих умовах як стратегічного партнера. Така резолюція мала б містити гарантії щодо нових пакетів військової та фінансової допомоги та продовження санкцій проти росії. Голова Верховної Ради запевняв, що має особливі стосунки з Майком Джонсоном, називаючи їх «спікерською коаліцією». Тож саме час все це задіяти. Як і інші форми парламентської дипломатії задля гарантій підтримки. Ще гострішою стала потреба зустрічі президента з лідерами усіх фракцій. Тактика ховати голову в пісок себе вичерпала. Неприпустимо, коли про всі важливі новини з переговорів народ України дізнається із закордонних ЗМІ. А всередині країни всіх продовжують занурювати в теплу ванну пропагандистського марафону. У нас є багато пропозицій для американської сторони, які були б вигідні для обох країн як з економічного, так і з безпекового поглядів. Вони посилили б наше стратегічне партнерство зі США і спрацювали б на безпеку Європи та послаблення росії. Наприклад, участь США у газотранспортній системі України, яка мала б залишитися основною для постачання енергоносіїв для Європи всупереч путінським проектом «Північних потоків». Це мало б запрацювати після досягнення справедливого і всеосяжного миру, але вже було б одним з аргументів для його досягнення. Ми вимагаємо, щоб парламент зібрався на термінове засідання та ухвалив відповідне звернення, а уряд надав усю інформацію про стан угоди.
4:31

Сьогодні реалії міжнародної політики складаються таким чином, що 5–6 хвалених менеджерів Офісу Президента, які замкнули на себе всі процеси, явно не справляються з надсерйозними викликами. Увага насамперед прикута до ситуації довкола угоди про корисні копалини між Україною і США та переговорного процесу загалом. Нагадаю, що ідея угоди з копалинами належить президенту Зеленському, який зробив її четвертим пунктом Плану перемоги, озвученого в парламенті і широко підтриманого місцевими радами за вказівкою Банкової. Через відверто непрофесійні підходи Україна втратила можливість зафіксувати параметри цієї угоди у межах політичного меморандуму, на що погоджувалися партнери. Як наслідок, стан підготовки цього документа, який з’явився у пресі, вже викликає серйозне занепокоєння як загроза, зокрема, державному суверенітету та європейській інтеграції. Але водночас саме від цієї угоди залежать як військова, так і фінансова допомога Україні, і навіть співпраця з МВФ, де США відіграють ключову роль. Тому помилки вузького кола непрофесійних осіб ми повинні негайно виправляти. І антиамериканська істерія, яку розгорнули в країні, точно не є конструктивним шляхом напрацювання дипломатичних рішень. Не важко передбачити, що далі будуть спроби перекласти відповідальність на парламент, який традиційно в усьому винен, військових, які нібито «не так воювали», і партнерів, які нібито «зрадили». Тому маю наголосити: найперше потребує серйозних змін і професійного посилення склад української переговорної делегації, яка несе пряму відповідальність за провал американського треку. Час нарешті це визнати. По-друге, у складні моменти історії український парламент відігравав ключову роль. На жаль, наступні два критичні тижні, коли необхідно діяти, парламент і далі працює в закритому режимі, знову в перерві. Причому на чергові канікули він пішов, так і не отримавши відповідей від уряду про зміст та стан підготовки угоди, яка без перебільшення визначає майбутнє України. Ми ініціюємо звернення Верховної Ради до Конгресу США щодо нової резолюції про двопартійну підтримку України в цих умовах як стратегічного партнера. Така резолюція мала б містити гарантії щодо нових пакетів військової та фінансової допомоги та продовження санкцій проти росії. Голова Верховної Ради запевняв, що має особливі стосунки з Майком Джонсоном, називаючи їх «спікерською коаліцією». Тож саме час все це задіяти. Як і інші форми парламентської дипломатії задля гарантій підтримки. Ще гострішою стала потреба зустрічі президента з лідерами усіх фракцій. Тактика ховати голову в пісок себе вичерпала. Неприпустимо, коли про всі важливі новини з переговорів народ України дізнається із закордонних ЗМІ. А всередині країни всіх продовжують занурювати в теплу ванну пропагандистського марафону. У нас є багато пропозицій для американської сторони, які були б вигідні для обох країн як з економічного, так і з безпекового поглядів. Вони посилили б наше стратегічне партнерство зі США і спрацювали б на безпеку Європи та послаблення росії. Наприклад, участь США у газотранспортній системі України, яка мала б залишитися основною для постачання енергоносіїв для Європи всупереч путінським проектом «Північних потоків». Це мало б запрацювати після досягнення справедливого і всеосяжного миру, але вже було б одним з аргументів для його досягнення. Ми вимагаємо, щоб парламент зібрався на термінове засідання та ухвалив відповідне звернення, а уряд надав усю інформацію про стан угоди.

Петро Порошенко

78,010 views • 1 year ago

Хотів би насамперед подякувати небайдужим українцям, які сьогодні вийшли у Маріїнський парк та підтримали голосування в цій залі. Особливо важливо відчувати цю підтримку після такої страшної ночі, коли на Київ летіли нескінченні «Шахеди», Кинджали, Іскандери… 7 загиблих… Виявляється, що путін та російська окупація менш небезпечні, ніж САП та НАБУ. Те, що зробила Верховна Рада 22 липня, — це не просто знищення НАБУ та САП. Це рішення — удар по наших відносинах із партнерами, підрив довіри партнерів до влади. А отже зупинка постачання зброї, надання грошей та впровадження санкцій. До цих наслідків призвели результати вашого голосування. Тоді «Європейська Солідарність» та «Голос» що тільки не робили: і блокували трибуну, і робили перерви. Але слуги через «турборежим» змогли протиснути це рішення… Переконаний, що вони повинні бути за це покарані. Кожен, хто брав участь у цьому. Як керівники парламентських делегацій представлятимуть у структурах Євросоюзу весь парламент і всю нашу державу? Як відповідатиме керівництво парламенту за порушення регламенту та «турборежим»? Сьогодні вранці я повернувся з фронту, з Харківського напрямку. Там вирішується доля держави і доля парламенту зокрема. А тим часом у Верховній Раді корупційні щури намагаються пробити оборону у вигляді антикорупційних органів. І зупиняє їх лише небайдужа громадськість! «ЄС» проголосувала за президентський законопроєкт. Але продовжуємо виступати за перезапуск ДБР, перепризначення голови БЕБ, відновлення трансляцій з парламенту, припинення переслідування опозиції, повернення до свободи та демократії. І найголовніше — повернення до коаліції єдності, бо якби вона існувала — цієї дурні точно не було б!
3:02

Хотів би насамперед подякувати небайдужим українцям, які сьогодні вийшли у Маріїнський парк та підтримали голосування в цій залі. Особливо важливо відчувати цю підтримку після такої страшної ночі, коли на Київ летіли нескінченні «Шахеди», Кинджали, Іскандери… 7 загиблих… Виявляється, що путін та російська окупація менш небезпечні, ніж САП та НАБУ. Те, що зробила Верховна Рада 22 липня, — це не просто знищення НАБУ та САП. Це рішення — удар по наших відносинах із партнерами, підрив довіри партнерів до влади. А отже зупинка постачання зброї, надання грошей та впровадження санкцій. До цих наслідків призвели результати вашого голосування. Тоді «Європейська Солідарність» та «Голос» що тільки не робили: і блокували трибуну, і робили перерви. Але слуги через «турборежим» змогли протиснути це рішення… Переконаний, що вони повинні бути за це покарані. Кожен, хто брав участь у цьому. Як керівники парламентських делегацій представлятимуть у структурах Євросоюзу весь парламент і всю нашу державу? Як відповідатиме керівництво парламенту за порушення регламенту та «турборежим»? Сьогодні вранці я повернувся з фронту, з Харківського напрямку. Там вирішується доля держави і доля парламенту зокрема. А тим часом у Верховній Раді корупційні щури намагаються пробити оборону у вигляді антикорупційних органів. І зупиняє їх лише небайдужа громадськість! «ЄС» проголосувала за президентський законопроєкт. Але продовжуємо виступати за перезапуск ДБР, перепризначення голови БЕБ, відновлення трансляцій з парламенту, припинення переслідування опозиції, повернення до свободи та демократії. І найголовніше — повернення до коаліції єдності, бо якби вона існувала — цієї дурні точно не було б!

Петро Порошенко

13,926 views • 1 year ago

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.
2:36

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 views • 1 year ago

Серед російських продавців паніка, тому що найбільший маркетплейс піднімає комісії до 40% Wildberries – найбільший маркетплейс московії, аудиторія якого перевищує 85 млн на місяць, а частка ринку онлайн-торгівлі сягає 45%. З 7 липня Wildberries підвищує комісію для продавців, що одночасно б’є по малому бізнесу та гаманцях десятків мільйонів російських покупців Аж на 20% зросла комісія для DBS-продавців, тобто тих продавців, які лише розміщують товар на платформі Wildberries, але зберігають й доставляють товар самі У низці категорій комісія тепер 40-41%. І серед DBS-продавців найбільша паніка Для FBS-продавців (товар зберігає сам продавець на своєму складі, а доставляє Wildberries) комісію збільшили на 6%. Для FBW-продавців (все робить Wildberries: від зберігання до доставки) – на 5% Wildberries пояснює свої дії паливною кризою: паливо подорожчало, а логістичні витрати зросли. Переважно це справді так. Хоча інший великий маркетплейс Ozon, який є конкурентом Wildberries, ще у квітні рекордно підняв комісії до 50-55% Wildberries та Ozon разом складають від 63% до 77% ринку онлайн-торгівлі, тому підвищення комісій може бути наслідком дуополії Давайте подивимось на наслідки для DBS-продавця з товаром за 10 тисяч рублів. До підвищення при комісії близько 20% він віддавав платформі 2 тисячі рублів Ще умовно 1000-1500 витрачав на власну доставку, плюс реклама. При закупівельній ціні 6000 рублів залишалося 500-1000 прибутку. Нова комісія 40% забирає 4000 рублів. І та сама угода дає мінус 1500-2000 з кожного продажу А FBS та FBW-продавці платять не лише комісію на 5-6% більшу, а й за приймання на сортувальному центрі, логістику до покупця, повернення, штрафи за повільне збирання. І додаткова комісія так само з’їдає прибуток цих продавців, якщо не перекласти це в ціну товару Передусім це б’є по дрібних підприємцях, які будуть просто змушені піти з ринку або працювати в мінус. Просто підняти ціну товару не вийде, оскільки продавець впирається у стелю платоспроможності покупця, а також стає менш конкурентоспроможним з FBS та FBW Підняти ціну вийде для унікальних та нішевих продуктів, але знову ж таки це впирається у платоспроможність покупця Для пересічного російського покупця ж це розтягнутий у часі податок на споживання. Подорожчає до 90% асортименту платформи, через яку купує понад 85 мільйонів людей щомісяця Асортимент товарів теж стане біднішим. А де звужується вибір, там зменшується цінова конкуренція між продавцями, і ціни ростуть удруге, вже з іншої причини Але найголовніше. Для мешканців російських сіл або невеликих міст маркетплейси часто є єдиним способом купити необхідні речі, і за переважно нижчими цінами Але тепер найвищі комісії якраз у масових категоріях: одяг, побутова хімія, дитячі товари, гігієна. Тобто дорожчає саме те, що купують бідніші У грудні путін казав, що маркетплейси стримують інфляцію. Тепер вони не стримують її, а навпаки – посилюють
1:00

Серед російських продавців паніка, тому що найбільший маркетплейс піднімає комісії до 40% Wildberries – найбільший маркетплейс московії, аудиторія якого перевищує 85 млн на місяць, а частка ринку онлайн-торгівлі сягає 45%. З 7 липня Wildberries підвищує комісію для продавців, що одночасно б’є по малому бізнесу та гаманцях десятків мільйонів російських покупців Аж на 20% зросла комісія для DBS-продавців, тобто тих продавців, які лише розміщують товар на платформі Wildberries, але зберігають й доставляють товар самі У низці категорій комісія тепер 40-41%. І серед DBS-продавців найбільша паніка Для FBS-продавців (товар зберігає сам продавець на своєму складі, а доставляє Wildberries) комісію збільшили на 6%. Для FBW-продавців (все робить Wildberries: від зберігання до доставки) – на 5% Wildberries пояснює свої дії паливною кризою: паливо подорожчало, а логістичні витрати зросли. Переважно це справді так. Хоча інший великий маркетплейс Ozon, який є конкурентом Wildberries, ще у квітні рекордно підняв комісії до 50-55% Wildberries та Ozon разом складають від 63% до 77% ринку онлайн-торгівлі, тому підвищення комісій може бути наслідком дуополії Давайте подивимось на наслідки для DBS-продавця з товаром за 10 тисяч рублів. До підвищення при комісії близько 20% він віддавав платформі 2 тисячі рублів Ще умовно 1000-1500 витрачав на власну доставку, плюс реклама. При закупівельній ціні 6000 рублів залишалося 500-1000 прибутку. Нова комісія 40% забирає 4000 рублів. І та сама угода дає мінус 1500-2000 з кожного продажу А FBS та FBW-продавці платять не лише комісію на 5-6% більшу, а й за приймання на сортувальному центрі, логістику до покупця, повернення, штрафи за повільне збирання. І додаткова комісія так само з’їдає прибуток цих продавців, якщо не перекласти це в ціну товару Передусім це б’є по дрібних підприємцях, які будуть просто змушені піти з ринку або працювати в мінус. Просто підняти ціну товару не вийде, оскільки продавець впирається у стелю платоспроможності покупця, а також стає менш конкурентоспроможним з FBS та FBW Підняти ціну вийде для унікальних та нішевих продуктів, але знову ж таки це впирається у платоспроможність покупця Для пересічного російського покупця ж це розтягнутий у часі податок на споживання. Подорожчає до 90% асортименту платформи, через яку купує понад 85 мільйонів людей щомісяця Асортимент товарів теж стане біднішим. А де звужується вибір, там зменшується цінова конкуренція між продавцями, і ціни ростуть удруге, вже з іншої причини Але найголовніше. Для мешканців російських сіл або невеликих міст маркетплейси часто є єдиним способом купити необхідні речі, і за переважно нижчими цінами Але тепер найвищі комісії якраз у масових категоріях: одяг, побутова хімія, дитячі товари, гігієна. Тобто дорожчає саме те, що купують бідніші У грудні путін казав, що маркетплейси стримують інфляцію. Тепер вони не стримують її, а навпаки – посилюють

Останній Капіталіст

24,641 views • 2 months ago

ЗВЕРНЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ 80 БРИГАДИ ДШВ Слава Україні! Пане Верховний Головнокомандувачу ЗСУ - Президенте України, Головнокомандувачу ЗСУ, Командувачу Десантно-штурмових військ! Ми – командири десантно-штурмових батальйонів та дивізіонів 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Ми – воїни, які першими дали бій ворогу на Донбасі 10 років тому. Боронили Донецький та Луганський аеропорти. Ми зупинили ворога у Вознесенську, топили росіян під Білогорівкою. Брали участь в контрнаступі на Харківщині, тримали місто Бахмут та звільнили Кліщіївку. Ми ніколи не давали задню та виконували сумлінно бойові завдання. Але, нажаль, настав час коли ми вимушені вийти в публічну площину. Нашу бригаду очолює професійний військовий, офіцер-десантник, полковник Ішкулов Еміль Шамільович, який пройшов всі командирські ланки – від командира розвідувального взводу до бойової бригади. Він знає, що таке вести людей за собою, в тому числі і в тил ворога. Знає, що таке ворожий полон, він нагороджений численними державними та відомчими нагородами серед яких Народний Герой та орден Богдана Хмельницького трьох ступенів. Це командир, який детально планує всі операції. Адже для нього на першому місці – життя кожного з нас. Це професійний військовий, який розуміє сучасне поле бою та адекватно реагує на виклики російсько-української війни. Ми не розуміємо ЧОМУ командири, які користуються беззаперечним авторитетом серед особового складу, які мають звитяжний бойовий шлях та досвід великої війни – не угодні для вищого керівництва ЗСУ, адже не бояться озвучувати проблемні питання та доповідати реальний стан справ, не займаються замилюванням очей та не кладуть бездумно людей на шляху до чергових погонів та орденів. Вимагаємо залишити на посаді командира 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади – полковника Ішкулова Еміля Шамільовича під керівництвом якого й надалі готові виконувати бойові завдання, звільняти українську землю від російської нечисті. Ми підтримуємо полковника Ішкулова. Слава Десантно-Штурмовим військам! Завжди перші!
3:12

ЗВЕРНЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ 80 БРИГАДИ ДШВ Слава Україні! Пане Верховний Головнокомандувачу ЗСУ - Президенте України, Головнокомандувачу ЗСУ, Командувачу Десантно-штурмових військ! Ми – командири десантно-штурмових батальйонів та дивізіонів 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Ми – воїни, які першими дали бій ворогу на Донбасі 10 років тому. Боронили Донецький та Луганський аеропорти. Ми зупинили ворога у Вознесенську, топили росіян під Білогорівкою. Брали участь в контрнаступі на Харківщині, тримали місто Бахмут та звільнили Кліщіївку. Ми ніколи не давали задню та виконували сумлінно бойові завдання. Але, нажаль, настав час коли ми вимушені вийти в публічну площину. Нашу бригаду очолює професійний військовий, офіцер-десантник, полковник Ішкулов Еміль Шамільович, який пройшов всі командирські ланки – від командира розвідувального взводу до бойової бригади. Він знає, що таке вести людей за собою, в тому числі і в тил ворога. Знає, що таке ворожий полон, він нагороджений численними державними та відомчими нагородами серед яких Народний Герой та орден Богдана Хмельницького трьох ступенів. Це командир, який детально планує всі операції. Адже для нього на першому місці – життя кожного з нас. Це професійний військовий, який розуміє сучасне поле бою та адекватно реагує на виклики російсько-української війни. Ми не розуміємо ЧОМУ командири, які користуються беззаперечним авторитетом серед особового складу, які мають звитяжний бойовий шлях та досвід великої війни – не угодні для вищого керівництва ЗСУ, адже не бояться озвучувати проблемні питання та доповідати реальний стан справ, не займаються замилюванням очей та не кладуть бездумно людей на шляху до чергових погонів та орденів. Вимагаємо залишити на посаді командира 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади – полковника Ішкулова Еміля Шамільовича під керівництвом якого й надалі готові виконувати бойові завдання, звільняти українську землю від російської нечисті. Ми підтримуємо полковника Ішкулова. Слава Десантно-Штурмовим військам! Завжди перші!

Serhii Sternenko

483,682 views • 2 years ago

Звернення до українських та міжнародних ЗМІ Дорогі друзі, сьогодні я хочу попросити вас про допомогу та привернути увагу до ситуації, яка, на мою думку, заслуговує на широкий міжнародний розголос. Йдеться про мого друга Генрі Henry 🦩 🇩🇪🇪🇺🇺🇦 , який протягом багатьох років регулярно проводив акції протесту перед Російським домом у Берліні, відкрито висловлюючи свою підтримку Україні та критикуючи російську політику. Наразі, за його словами, проти нього було подано вже 92 заяви до поліції. Значна частина цих заяв, як він стверджує, пов’язана з конфліктами зі співробітниками Російського дому та містить звинувачення в образах, тілесних ушкодженнях та інших правопорушеннях. Проблема полягає в тому, що велика кількість заяв поступово формує значний обсяг матеріалів у поліцейській справі Генрі. У результаті він побоюється, що його починають сприймати не як громадянина, який реалізує своє право на мирний протест, а як правопорушника. Генрі вважає, що таким чином проти нього може використовуватися система правосуддя та адміністративні механізми. На його думку, це може бути частиною ширшої стратегії залякування та тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії. Особливо тривожним є випадок, який стався з його партнеркою Аннетт. Під час ситуації, пов’язаної із закриттям Російського дому, вона, за її словами, була силоміць відкинута до стіни та отримала травму зап’ястя. За словами Генрі та Аннетт, вони лише хотіли відкрити пляшку шампанського, щоб відзначити закриття установи, і зробити кілька фотографій. Відео та додаткові матеріали щодо цієї ситуації я додаю нижче. Але ця історія важлива не лише через конкретний конфлікт. Вона порушує набагато ширше питання: чи можуть демократичні правові системи використовуватися для тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії? Ми повинні дуже уважно стежити за тим, щоб право на свободу слова та мирний протест залишалося захищеним навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Тому я звертаюся до українських журналістів, редакцій та медіа: Будь ласка, зверніть увагу на цю історію. Розслідуйте її. Розкажіть про те, що сталося з Генрі та Аннетт, і, за можливості, поспілкуйтеся з усіма сторонами конфлікту. Я також прошу передати цю інформацію міжнародним медіа. Не можна залишати подібні випадки без уваги. Люди, які підтримують Україну та виступають проти російської агресії, повинні мати можливість робити це без страху перед переслідуванням чи залякуванням. Будь ласка, допоможіть поширити цю історію. Дякую кожному, хто зверне на неї увагу, поширить інформацію або допоможе донести її до журналістів та міжнародних медіа. Ось ще посилання на прес-матеріали німецькою мовою. Якщо буде потрібно, можна скористатися Google Перекладачем. UNITED24 Media UNITED24
3:07

Звернення до українських та міжнародних ЗМІ Дорогі друзі, сьогодні я хочу попросити вас про допомогу та привернути увагу до ситуації, яка, на мою думку, заслуговує на широкий міжнародний розголос. Йдеться про мого друга Генрі Henry 🦩 🇩🇪🇪🇺🇺🇦 , який протягом багатьох років регулярно проводив акції протесту перед Російським домом у Берліні, відкрито висловлюючи свою підтримку Україні та критикуючи російську політику. Наразі, за його словами, проти нього було подано вже 92 заяви до поліції. Значна частина цих заяв, як він стверджує, пов’язана з конфліктами зі співробітниками Російського дому та містить звинувачення в образах, тілесних ушкодженнях та інших правопорушеннях. Проблема полягає в тому, що велика кількість заяв поступово формує значний обсяг матеріалів у поліцейській справі Генрі. У результаті він побоюється, що його починають сприймати не як громадянина, який реалізує своє право на мирний протест, а як правопорушника. Генрі вважає, що таким чином проти нього може використовуватися система правосуддя та адміністративні механізми. На його думку, це може бути частиною ширшої стратегії залякування та тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії. Особливо тривожним є випадок, який стався з його партнеркою Аннетт. Під час ситуації, пов’язаної із закриттям Російського дому, вона, за її словами, була силоміць відкинута до стіни та отримала травму зап’ястя. За словами Генрі та Аннетт, вони лише хотіли відкрити пляшку шампанського, щоб відзначити закриття установи, і зробити кілька фотографій. Відео та додаткові матеріали щодо цієї ситуації я додаю нижче. Але ця історія важлива не лише через конкретний конфлікт. Вона порушує набагато ширше питання: чи можуть демократичні правові системи використовуватися для тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії? Ми повинні дуже уважно стежити за тим, щоб право на свободу слова та мирний протест залишалося захищеним навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Тому я звертаюся до українських журналістів, редакцій та медіа: Будь ласка, зверніть увагу на цю історію. Розслідуйте її. Розкажіть про те, що сталося з Генрі та Аннетт, і, за можливості, поспілкуйтеся з усіма сторонами конфлікту. Я також прошу передати цю інформацію міжнародним медіа. Не можна залишати подібні випадки без уваги. Люди, які підтримують Україну та виступають проти російської агресії, повинні мати можливість робити це без страху перед переслідуванням чи залякуванням. Будь ласка, допоможіть поширити цю історію. Дякую кожному, хто зверне на неї увагу, поширить інформацію або допоможе донести її до журналістів та міжнародних медіа. Ось ще посилання на прес-матеріали німецькою мовою. Якщо буде потрібно, можна скористатися Google Перекладачем. UNITED24 Media UNITED24

Berliner Dicker 🐾

26,851 views • 14 days ago