Loading video...

Video Failed to Load

Go Home

Гетри з вовною захистять від холодного повітря і подарують комфорт, що залишається з тобою протягом усього дня. Для прогулянок, дороги, офісу та щоденних справ — коли хочеться просто не мерзнути й почуватися добре.

DodoSocks's profile picture

Dodo Socks

19,263 subscribers

19,788 views • 7 months ago •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Comments

No comments available

Comments from the original post will appear here

Related Videos

Виявляється, Іран давно готувався до такого перебігу подій — і їхня стратегія поки що працює. Іранські чиновники заявили, що впевнені у виживанні режиму, і що з часом американці та ізраїльтяни просто втратять бажання воювати. Свою стратегію підвищення вартості конфлікту вони назвали операцією «Божевільний» — змусити США та Ізраїль моргнути першими. План був розроблений ще після 12-денної війни 2025 року — тоді Тегеран вважав нову війну неминучою. За словами шести іранських чиновників, стратегія покійного Верховного лідера Хаменеї полягала в тому, щоб зробити війну надзвичайно дорогою — не лише для Ізраїлю та США, а й для арабських країн: їхніх економік, туризму, енергетики, транспорту та судноплавства. План передбачав три етапи: удари по Ізраїлю, атаки на військові бази США в арабських країнах, і нарешті — напади на цивільні об'єкти, включаючи аеропорти, готелі та посольства. Всі три етапи Тегеран реалізував протягом кількох днів після початку війни. Судячи з того, як Трамп вже неодноразово заявляв, що Іран «хоче миру» і що аятоли ось-ось здадуться — цілком реально, що президент США в будь-який момент оголосить про виконання всіх задач «СВО» і не доведе справу до кінця. Після цього Іран стане ще небезпечнішим — загартованим, злим і сповненим рішучості помститися США та їхнім союзникам.
0:13

Виявляється, Іран давно готувався до такого перебігу подій — і їхня стратегія поки що працює. Іранські чиновники заявили, що впевнені у виживанні режиму, і що з часом американці та ізраїльтяни просто втратять бажання воювати. Свою стратегію підвищення вартості конфлікту вони назвали операцією «Божевільний» — змусити США та Ізраїль моргнути першими. План був розроблений ще після 12-денної війни 2025 року — тоді Тегеран вважав нову війну неминучою. За словами шести іранських чиновників, стратегія покійного Верховного лідера Хаменеї полягала в тому, щоб зробити війну надзвичайно дорогою — не лише для Ізраїлю та США, а й для арабських країн: їхніх економік, туризму, енергетики, транспорту та судноплавства. План передбачав три етапи: удари по Ізраїлю, атаки на військові бази США в арабських країнах, і нарешті — напади на цивільні об'єкти, включаючи аеропорти, готелі та посольства. Всі три етапи Тегеран реалізував протягом кількох днів після початку війни. Судячи з того, як Трамп вже неодноразово заявляв, що Іран «хоче миру» і що аятоли ось-ось здадуться — цілком реально, що президент США в будь-який момент оголосить про виконання всіх задач «СВО» і не доведе справу до кінця. Після цього Іран стане ще небезпечнішим — загартованим, злим і сповненим рішучості помститися США та їхнім союзникам.

Denys Shtilierman

67,875 views • 5 months ago

У трамваї Познані побили українця за мову. Радний міста Познань Анджей Прендке (Andrzej Prendke) став свідком нападу у трамваї №13. Двох агресивних чоловіків обурило, що пасажир розмовляв зі своєю партнеркою українською мовою. Все почалося з матюків і криків про «наших жінок». Далі — більше. Нападники повалили українця на підлогу трамвая і били його ногами. Коли жінка намагалася захистити партнера, вона теж постраждала. Пасажири втрутилися, намагаючись відтягнути агресорів, які у відповідь погрожували іншим і кричали, що «роблять це для вас» Після виходу з трамвая радний запропонував допомогу з поліцією та збором свідчень. Пара тоді відмовилася, але Прендке залишив свій номер. Відео він оприлюднив як застереження і для ідентифікації нападників, наголосивши: ксенофобія й насильство у Польщі нікуди не зникли. Хуйова Варшава (
0:12

У трамваї Познані побили українця за мову. Радний міста Познань Анджей Прендке (Andrzej Prendke) став свідком нападу у трамваї №13. Двох агресивних чоловіків обурило, що пасажир розмовляв зі своєю партнеркою українською мовою. Все почалося з матюків і криків про «наших жінок». Далі — більше. Нападники повалили українця на підлогу трамвая і били його ногами. Коли жінка намагалася захистити партнера, вона теж постраждала. Пасажири втрутилися, намагаючись відтягнути агресорів, які у відповідь погрожували іншим і кричали, що «роблять це для вас» Після виходу з трамвая радний запропонував допомогу з поліцією та збором свідчень. Пара тоді відмовилася, але Прендке залишив свій номер. Відео він оприлюднив як застереження і для ідентифікації нападників, наголосивши: ксенофобія й насильство у Польщі нікуди не зникли. Хуйова Варшава (

жозефина бонапард

76,430 views • 8 months ago

Він повернувся. Його кроки нерішучі на землі, яку він упізнає, але не наважується прийняти як реальність. Кордон уже позаду, та його тіло ще цього не знає. Тоді він падає навколішки. Він цілує землю. Не як вивчений жест, а як той, хто хапається за життя, торкнувшись небуття. Українська земля холодна, шорстка, жива. Вона ніколи йому не брехала. Вона ніколи його не зраджувала. І вперше за багато місяців — можливо, років — він плаче без страху. Він плаче за тим, що в нього відібрали. Він плаче за ночами без неба. Він плаче за приглушеними криками, за іменами, прошепотілими в темряві, за тими, хто не повернувся. Його тіло несе сліди ув’язнення, але найбільше говорить його погляд. Погляд, у якому жах не зміг убити людяність. Погляд, що бачив, як низько може впасти людина… і все ж обрав залишитися людиною. Перед ним земля мовчить. Вона приймає. Вона розуміє. Бо він протистояв не лише стінам чи кайданам. Він зіткнувся з холодною машиною, з організованою ніччю, з системою, що прагне стерти обличчя, зламати волю, перетворити людей на цифри, на тіні, на мовчання. Темрява не завжди кричить. Іноді вона адмініструє. Вона підписує. Вона зачиняє двері й називає це порядком. Але темрява не перемогла. Бо чоловік, що стоїть навколішки, цілуючи свою землю зі сльозами, сильніший за будь-які ґрати. Бо серце, яке не зламалося, — це поразка для тих, хто хоче все знищити. Бо людяність, навіть поранена, навіть тремтлива, залишається світлом, яке неможливо повністю загасити. Сьогодні з ним має плакати вся земля. Не лише від болю. Але й від поваги. І від обіцянки: ніколи не відвертати погляд, коли тінь вважає, що може панувати без свідків. ❤️
0:15

Він повернувся. Його кроки нерішучі на землі, яку він упізнає, але не наважується прийняти як реальність. Кордон уже позаду, та його тіло ще цього не знає. Тоді він падає навколішки. Він цілує землю. Не як вивчений жест, а як той, хто хапається за життя, торкнувшись небуття. Українська земля холодна, шорстка, жива. Вона ніколи йому не брехала. Вона ніколи його не зраджувала. І вперше за багато місяців — можливо, років — він плаче без страху. Він плаче за тим, що в нього відібрали. Він плаче за ночами без неба. Він плаче за приглушеними криками, за іменами, прошепотілими в темряві, за тими, хто не повернувся. Його тіло несе сліди ув’язнення, але найбільше говорить його погляд. Погляд, у якому жах не зміг убити людяність. Погляд, що бачив, як низько може впасти людина… і все ж обрав залишитися людиною. Перед ним земля мовчить. Вона приймає. Вона розуміє. Бо він протистояв не лише стінам чи кайданам. Він зіткнувся з холодною машиною, з організованою ніччю, з системою, що прагне стерти обличчя, зламати волю, перетворити людей на цифри, на тіні, на мовчання. Темрява не завжди кричить. Іноді вона адмініструє. Вона підписує. Вона зачиняє двері й називає це порядком. Але темрява не перемогла. Бо чоловік, що стоїть навколішки, цілуючи свою землю зі сльозами, сильніший за будь-які ґрати. Бо серце, яке не зламалося, — це поразка для тих, хто хоче все знищити. Бо людяність, навіть поранена, навіть тремтлива, залишається світлом, яке неможливо повністю загасити. Сьогодні з ним має плакати вся земля. Не лише від болю. Але й від поваги. І від обіцянки: ніколи не відвертати погляд, коли тінь вважає, що може панувати без свідків. ❤️

тату Аня зубко 🫡 Xena

52,304 views • 6 months ago

"Хороший русскій" Чічваркін розкритикував удари ЗСУ по Wildberries - бо це "вбивство мирних людей". А заодно детально розкритикував наші удари по НПЗ, логістичних центрах, заправках тощо - мовляв, це не те, що потрібно для припинення війни, зате це "жахливо" віддаляє момент відновлення партнерських стосунків українців з росіянами, не те що братерських. Коротше, неправильно ми воюємо і не з тими - адже це "багато сліз" росіян. -- «Безумовно, це феноменально картинка впливу: ви мовчали, а війна прийшла у ваш будинок. Величезна кількість неплатежів можливо, безліч банкрутств, багато сліз. Чи це впливає на зупинку війни? Ні. Рівно навпаки. Щоб війна зупинилася, є наступний ланцюг: нафтовидобуток, транспортування нафти, отримання за неї грошей та оплата рекрутів та безпілотників. Ось ця схема потрібна для ведення війни. Нічого іншого не потрібно. У цій схемі немає НПЗ, немає Wildberies, немає логістичних центрів, заправок». -- Долучився до критики і Пастухов: мовляв, не треба робити вигляд, що удари ЗСУ по Wildberries - не терор. І прирівняв це до ударів по київських ТЕЦ минулої зими - мовляв, це абсолютно одне й те саме. А казати інакше - "святенницьке заняття". І навіть не погребував залякати українців: "ніяких нелегітимних цілей не існує, це правило боїв без правил працює в обидва боки". "Досягнута симетрія війни передбачає, що обидві сторони однаково порушують тепер «закони та звичаї війни». Тобто, тепер це в них спільний порядок денний - в усіх поголовно "хороших русскіх": повністю прирівняти жертву до агресора. Того, хто обороняється заради виживання, - і того, хто вбиває просто бо це спосіб існування. Пастухов ще й з наших європейських партнерів пробує зробити "співучасників українського терору щодо мирних російських жертв". "Довго вдавати, що Україна захищається від терору, але сама лише завдає ударів по «легітимних цілях», не вийде. І тоді доведеться визнати, що Європа виявилася по вуха втягнута в конфлікт, в якому обидві сторони використовують терор як метод досягнення своїх цілей". От ця термінологія - "обидві сторони", "симетричні дії", "еквівалентні інструменти" - вона настільки ж отруйна, наскільки й брехлива та безжальна щодо українських сотень тисяч загиблих і мільйонів затероризованих. Але це тепер стандартна термінологія "хороших русскіх". Які нібито весь час, і тепер теж, "на боці українців". Те, що "хорошиє русскіє" прямо зараз створюють цілий фронт для накидання от такого "еквівалентного" порядку денного Європі й Америці, вже очевидно. Добре би стала очевидною ще й потреба для нас вичищати це гівно з вух партнерів. Синхронно з армією "хороших русскіх" доводити, що ніякої "симетрії" не може існувати між вбивцею і жертвою, між агресором і атакованою державою. Але все ж яка вони всі мразота. Сидять в країнах, які "беруть співучасть в терорі мирних росіян" і прекрасно там почуваються. І диктують всім, що нещасних росіян недопустимо лякати, розоряти, лишати без бензину і без покупок. Тобто, вони хочуть, щоб Путін якось пішов, війна припинилась, теплі місця для них звільнились (включно з кріслом диктатора), але щоб наслідків війни не було відчутно. Бо це ми негідні збереження нашого життя, в нас руйнування і масові вбивства - це практично природно. Але яке це дає нам право відповідати росіянам настільки жорстко, щоб кожен відчув війну на собі?! Так що тепер ми терористи. І ставитись до нас мають відповідно. Логічне продовження - "і ніякої допомоги". -- Нагадаю, всі от ці моралісти досі сидять чи не на кожному українському каналі і пояснюють українцям, як правильно жити і воювати.
0:14

"Хороший русскій" Чічваркін розкритикував удари ЗСУ по Wildberries - бо це "вбивство мирних людей". А заодно детально розкритикував наші удари по НПЗ, логістичних центрах, заправках тощо - мовляв, це не те, що потрібно для припинення війни, зате це "жахливо" віддаляє момент відновлення партнерських стосунків українців з росіянами, не те що братерських. Коротше, неправильно ми воюємо і не з тими - адже це "багато сліз" росіян. -- «Безумовно, це феноменально картинка впливу: ви мовчали, а війна прийшла у ваш будинок. Величезна кількість неплатежів можливо, безліч банкрутств, багато сліз. Чи це впливає на зупинку війни? Ні. Рівно навпаки. Щоб війна зупинилася, є наступний ланцюг: нафтовидобуток, транспортування нафти, отримання за неї грошей та оплата рекрутів та безпілотників. Ось ця схема потрібна для ведення війни. Нічого іншого не потрібно. У цій схемі немає НПЗ, немає Wildberies, немає логістичних центрів, заправок». -- Долучився до критики і Пастухов: мовляв, не треба робити вигляд, що удари ЗСУ по Wildberries - не терор. І прирівняв це до ударів по київських ТЕЦ минулої зими - мовляв, це абсолютно одне й те саме. А казати інакше - "святенницьке заняття". І навіть не погребував залякати українців: "ніяких нелегітимних цілей не існує, це правило боїв без правил працює в обидва боки". "Досягнута симетрія війни передбачає, що обидві сторони однаково порушують тепер «закони та звичаї війни». Тобто, тепер це в них спільний порядок денний - в усіх поголовно "хороших русскіх": повністю прирівняти жертву до агресора. Того, хто обороняється заради виживання, - і того, хто вбиває просто бо це спосіб існування. Пастухов ще й з наших європейських партнерів пробує зробити "співучасників українського терору щодо мирних російських жертв". "Довго вдавати, що Україна захищається від терору, але сама лише завдає ударів по «легітимних цілях», не вийде. І тоді доведеться визнати, що Європа виявилася по вуха втягнута в конфлікт, в якому обидві сторони використовують терор як метод досягнення своїх цілей". От ця термінологія - "обидві сторони", "симетричні дії", "еквівалентні інструменти" - вона настільки ж отруйна, наскільки й брехлива та безжальна щодо українських сотень тисяч загиблих і мільйонів затероризованих. Але це тепер стандартна термінологія "хороших русскіх". Які нібито весь час, і тепер теж, "на боці українців". Те, що "хорошиє русскіє" прямо зараз створюють цілий фронт для накидання от такого "еквівалентного" порядку денного Європі й Америці, вже очевидно. Добре би стала очевидною ще й потреба для нас вичищати це гівно з вух партнерів. Синхронно з армією "хороших русскіх" доводити, що ніякої "симетрії" не може існувати між вбивцею і жертвою, між агресором і атакованою державою. Але все ж яка вони всі мразота. Сидять в країнах, які "беруть співучасть в терорі мирних росіян" і прекрасно там почуваються. І диктують всім, що нещасних росіян недопустимо лякати, розоряти, лишати без бензину і без покупок. Тобто, вони хочуть, щоб Путін якось пішов, війна припинилась, теплі місця для них звільнились (включно з кріслом диктатора), але щоб наслідків війни не було відчутно. Бо це ми негідні збереження нашого життя, в нас руйнування і масові вбивства - це практично природно. Але яке це дає нам право відповідати росіянам настільки жорстко, щоб кожен відчув війну на собі?! Так що тепер ми терористи. І ставитись до нас мають відповідно. Логічне продовження - "і ніякої допомоги". -- Нагадаю, всі от ці моралісти досі сидять чи не на кожному українському каналі і пояснюють українцям, як правильно жити і воювати.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

19,778 views • 1 month ago

Борщ = це бренд. Дуже хороший маркетинг-кейс для нашої країни. Актори культового серіал The Bear = Ебон Мосс-Бакрак та Айо Едебірі готують борщ в новому випуску NYT Cooking. Для Ебона це ще й улюблена страва за рецептом його тещі. А одружений він з українкою, Оленою Ємчук. Я в захваті. Це саме той момент, коли продукт просуває не рекламна кампанія, а культура. Серіал, особиста історія, авторитетне медіа ... і борщ отримує ще одну точку входу в глобальну аудиторію. Для України це набагато більше, ніж згадка про страву. Так формується культурний капітал країни, як бренду. Іноземці починають асоціювати нас із речами, які хочеться спробувати, приготувати, відтворити. І про які хочеться дізнатися більше.
0:15

Борщ = це бренд. Дуже хороший маркетинг-кейс для нашої країни. Актори культового серіал The Bear = Ебон Мосс-Бакрак та Айо Едебірі готують борщ в новому випуску NYT Cooking. Для Ебона це ще й улюблена страва за рецептом його тещі. А одружений він з українкою, Оленою Ємчук. Я в захваті. Це саме той момент, коли продукт просуває не рекламна кампанія, а культура. Серіал, особиста історія, авторитетне медіа ... і борщ отримує ще одну точку входу в глобальну аудиторію. Для України це набагато більше, ніж згадка про страву. Так формується культурний капітал країни, як бренду. Іноземці починають асоціювати нас із речами, які хочеться спробувати, приготувати, відтворити. І про які хочеться дізнатися більше.

софія doing marketing

52,781 views • 1 month ago

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 views • 3 months ago

Пів року тому тоді ще 17-річний мажор Арсеній Олегович Бессонов 2007 року народження з Дніпра фігурував у смертельному ДТП, це було вбивство 10-річної дитини бухими малолітніми чортами на BMW… Тоді справу на «особистий контроль» взяла Національна поліція і як наслідок мажор на BMW пішов по справі як «свідок» уникнувши настання відповідальності. Це до речі, був не перший випадок, до цього він збив дівчат на пішохідному переході та втік з місця події, на щастя вони залишилися живі. Результат не забарився, цими днями в тому ж Дніпрі вже 18-річного недобитка Арсенія Бессонова зупинили патрульні, він двічі намагався втекти. Він не мав водійського посвідчення, при оформленні матеріалів він мав всі ознаки керування в нетверезому стані, блював просто собі під ноги при патрульних… На місце оперативно приїхала його «група підтримки». Автомобіль, яким він зараз керував вилучили на штрафмайданчик, він з легкістю зможе його забрати з водієм після сплати штрафів. І всім же очевидно, що ця тварина повернеться на дороги за кермом. Це результат безкарності та бездіяльності поліції. Батько цієї наволочи Олег Бессонов, який порішав за два ДТП синочка, не поніс відповідальності хоча б за те, що він купив своєму неповнолітньому чаду новенький BMW та допустив за кермо. Слідчий відділ Національної поліції України рапортуючи по «особистий контроль» по двох справам успішно все злив. На сьогоднішній день все, що отримає цей 18-річний виродок - це 17 000 грн штрафу і то якщо вони зараз не порішають за експертизу. Нагадаю, ще в грудні Арсеній Бессонов перебував під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, тобто він був ізольований від нормальних людей. Вироку по справі ще немає, але запобіжний захід зняли… Очільник Національної поліції України разом з керівництвом слідчого відділу та поліції Дніпра мають бути негайно звільнені! Але для цього має політична воля вищого керівництва держави. А там політична воля на те, щоб віддати правоохоронну систему під контроль соратника Портнова та за сумісництвом заступника керівника Офісу Президента України Олега Татарова, якого такий стан справ в поліції влаштовує… Сюр на очах у всієї країни, знову будуть розповідати байки про те, що він просто «пасажир» і буде «особистий контроль»…
0:19

Пів року тому тоді ще 17-річний мажор Арсеній Олегович Бессонов 2007 року народження з Дніпра фігурував у смертельному ДТП, це було вбивство 10-річної дитини бухими малолітніми чортами на BMW… Тоді справу на «особистий контроль» взяла Національна поліція і як наслідок мажор на BMW пішов по справі як «свідок» уникнувши настання відповідальності. Це до речі, був не перший випадок, до цього він збив дівчат на пішохідному переході та втік з місця події, на щастя вони залишилися живі. Результат не забарився, цими днями в тому ж Дніпрі вже 18-річного недобитка Арсенія Бессонова зупинили патрульні, він двічі намагався втекти. Він не мав водійського посвідчення, при оформленні матеріалів він мав всі ознаки керування в нетверезому стані, блював просто собі під ноги при патрульних… На місце оперативно приїхала його «група підтримки». Автомобіль, яким він зараз керував вилучили на штрафмайданчик, він з легкістю зможе його забрати з водієм після сплати штрафів. І всім же очевидно, що ця тварина повернеться на дороги за кермом. Це результат безкарності та бездіяльності поліції. Батько цієї наволочи Олег Бессонов, який порішав за два ДТП синочка, не поніс відповідальності хоча б за те, що він купив своєму неповнолітньому чаду новенький BMW та допустив за кермо. Слідчий відділ Національної поліції України рапортуючи по «особистий контроль» по двох справам успішно все злив. На сьогоднішній день все, що отримає цей 18-річний виродок - це 17 000 грн штрафу і то якщо вони зараз не порішають за експертизу. Нагадаю, ще в грудні Арсеній Бессонов перебував під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, тобто він був ізольований від нормальних людей. Вироку по справі ще немає, але запобіжний захід зняли… Очільник Національної поліції України разом з керівництвом слідчого відділу та поліції Дніпра мають бути негайно звільнені! Але для цього має політична воля вищого керівництва держави. А там політична воля на те, щоб віддати правоохоронну систему під контроль соратника Портнова та за сумісництвом заступника керівника Офісу Президента України Олега Татарова, якого такий стан справ в поліції влаштовує… Сюр на очах у всієї країни, знову будуть розповідати байки про те, що він просто «пасажир» і буде «особистий контроль»…

Симороз Олег Олександрович

78,382 views • 1 year ago

Подивився я цих двох «хороших» росіян Лєбєдєва та Дудя. Дивитись нікого не закликаю та й немає там на що дивитись. У мене це більше просто професійне, великі перегляди, багато, хто це обговорює, багато чого там направлено саме на українську аудиторію, особливо на тих слабких та не освічених людей, хто досі може дивитись російський контент. Саме тому я маю бути в контексті. Я звісно не витрачав 3 години свого часу, а саме стільки по хронометражу ця діч. Я подивився на х2 найцікавіші для мене моменти, що стосувалося України та міжнародки. Юра Дудь тут проявив свою істинну натуру. Він заявив, що він проти блокування YouTube каналу російському пропагандисту путіна Владіміру Соловйову, який закликав і закликає вбивати українців. Ну і пропагандиста Люєдєва, якого теж викинули з YouTube, він також підтримав. Ну з Лєбєдєвим більш менш хоч всім все зрозуміло, що ця мразь виправдовує терористичні дії росіян і по факту він є просто інформаційним агентом російських спецслужб. Все що стосувалося його висловлювань щодо росіян мене мало хвилювало. По Україні звісно як завжди показово, Лєбєдєв мріє про окупацію нашої Одеси «Хочу летать Аерафлотам Москва-Адєса жрать і дєвкі там красівиє». Ну там він назвав ще заклад, ну і як ви, мабуть чули одеський ресторатор, якого він згадав - послав його за російським кораблем. Прилітай нагодуємо)) Висновок: не існує хороших росіян, вірніше існують, але в пакетах. Такі клоуни як Дудь і решта так званої «російської опозиції» - це все просто шерсть, яка вдає з себе демократичних та цивілізованих осіб, а в результаті у потрібний момент поширює пропаганду російських спецслужб. Не дивитесь це? Молодці! Перевірте, щоб ваші знайомі та родичі не повелись на це!
0:11

Подивився я цих двох «хороших» росіян Лєбєдєва та Дудя. Дивитись нікого не закликаю та й немає там на що дивитись. У мене це більше просто професійне, великі перегляди, багато, хто це обговорює, багато чого там направлено саме на українську аудиторію, особливо на тих слабких та не освічених людей, хто досі може дивитись російський контент. Саме тому я маю бути в контексті. Я звісно не витрачав 3 години свого часу, а саме стільки по хронометражу ця діч. Я подивився на х2 найцікавіші для мене моменти, що стосувалося України та міжнародки. Юра Дудь тут проявив свою істинну натуру. Він заявив, що він проти блокування YouTube каналу російському пропагандисту путіна Владіміру Соловйову, який закликав і закликає вбивати українців. Ну і пропагандиста Люєдєва, якого теж викинули з YouTube, він також підтримав. Ну з Лєбєдєвим більш менш хоч всім все зрозуміло, що ця мразь виправдовує терористичні дії росіян і по факту він є просто інформаційним агентом російських спецслужб. Все що стосувалося його висловлювань щодо росіян мене мало хвилювало. По Україні звісно як завжди показово, Лєбєдєв мріє про окупацію нашої Одеси «Хочу летать Аерафлотам Москва-Адєса жрать і дєвкі там красівиє». Ну там він назвав ще заклад, ну і як ви, мабуть чули одеський ресторатор, якого він згадав - послав його за російським кораблем. Прилітай нагодуємо)) Висновок: не існує хороших росіян, вірніше існують, але в пакетах. Такі клоуни як Дудь і решта так званої «російської опозиції» - це все просто шерсть, яка вдає з себе демократичних та цивілізованих осіб, а в результаті у потрібний момент поширює пропаганду російських спецслужб. Не дивитесь це? Молодці! Перевірте, щоб ваші знайомі та родичі не повелись на це!

Симороз Олег Олександрович

77,942 views • 2 years ago

Це моє відео з мого інстаграму. 2 грудня 2013-го року. 12 років тому. Моя боротьба почалася саме тоді, під стінами АП. Я пам'ятаю навіщо я вийшов, я пам'ятаю ті настрої, запахи, обличчя... Я пам'ятаю надію, яка з'явилася на можливість йти нам власним курсом і розвиватися туди, куди ми хочемо. Багатьох, хто тоді був поруч і з ким ми пройшли ту зиму вже немає в живих. Частина отримала за цей час страшні поранення, і я говорю не тільки по фізичні. А якась частина досі стоїть на захисті держави. Стоїть до останнього. Навіть тоді, коли почувала себе кинутими і зрадженими. А таке бувало і не раз. Ми частково або повністю відмовилися від свого нормального життя. Від повноцінного створення сім'ї, побудови цивільних кар'єр, реалізації своїх мрій... Віддали частку своєї свободи, здоров'я, часу, навичок заради служіння і захисту країни та народу. І тепер, коли постає питання в вищих ешелонах влади і командування про підписання ганебного миру на умовах агресора, я не можу повірити, що вся ця боротьба може стати даремною. Що ті люди, які 12 років тому вийшли на площі своїх міст з дерев'яними щитами і в будівельних касках, пройшли увесь цей шлях заради свободи себе і свого народу, зробили це двома. Зараз найважчий момент нашої боротьби і ми повинні вистояти. Ми самі собі не пробачимо, якщо здамося. Ми себе потім зжеремо. Я впевнений, що багато хто розуміє про що я. А наші діти нас проклянуть. Якщо Путін дійсно більше не хоче воювати, як зазначають вестерни - значить треба бити з усієї сили, що є. Можливо зараз - це наш шанс зломити ситуацію на наш бік! Але для цього треба декілька передумов. Причому негайно: 1. Критичні кадрові зміни в апаратах керівництва країни 2. Реформа самої системи влади 3. Армійська реформа Якщо зараз це швидко і рішуче реалізувати - ми вистоїмо. І ми покажемо всьому світу, шо ми не невдахи, яких треба жаліти, бо не змогли зберегти свою країну, культуру і державність, а гідний народ! Народ дуже добрий, гостинний але за своє голову відгризе. Треба вистояти. Треба змінитися. Інакше не буде в нас майбутнього. З Днем Гідності, друзі 🫡
0:14

Це моє відео з мого інстаграму. 2 грудня 2013-го року. 12 років тому. Моя боротьба почалася саме тоді, під стінами АП. Я пам'ятаю навіщо я вийшов, я пам'ятаю ті настрої, запахи, обличчя... Я пам'ятаю надію, яка з'явилася на можливість йти нам власним курсом і розвиватися туди, куди ми хочемо. Багатьох, хто тоді був поруч і з ким ми пройшли ту зиму вже немає в живих. Частина отримала за цей час страшні поранення, і я говорю не тільки по фізичні. А якась частина досі стоїть на захисті держави. Стоїть до останнього. Навіть тоді, коли почувала себе кинутими і зрадженими. А таке бувало і не раз. Ми частково або повністю відмовилися від свого нормального життя. Від повноцінного створення сім'ї, побудови цивільних кар'єр, реалізації своїх мрій... Віддали частку своєї свободи, здоров'я, часу, навичок заради служіння і захисту країни та народу. І тепер, коли постає питання в вищих ешелонах влади і командування про підписання ганебного миру на умовах агресора, я не можу повірити, що вся ця боротьба може стати даремною. Що ті люди, які 12 років тому вийшли на площі своїх міст з дерев'яними щитами і в будівельних касках, пройшли увесь цей шлях заради свободи себе і свого народу, зробили це двома. Зараз найважчий момент нашої боротьби і ми повинні вистояти. Ми самі собі не пробачимо, якщо здамося. Ми себе потім зжеремо. Я впевнений, що багато хто розуміє про що я. А наші діти нас проклянуть. Якщо Путін дійсно більше не хоче воювати, як зазначають вестерни - значить треба бити з усієї сили, що є. Можливо зараз - це наш шанс зломити ситуацію на наш бік! Але для цього треба декілька передумов. Причому негайно: 1. Критичні кадрові зміни в апаратах керівництва країни 2. Реформа самої системи влади 3. Армійська реформа Якщо зараз це швидко і рішуче реалізувати - ми вистоїмо. І ми покажемо всьому світу, шо ми не невдахи, яких треба жаліти, бо не змогли зберегти свою країну, культуру і державність, а гідний народ! Народ дуже добрий, гостинний але за своє голову відгризе. Треба вистояти. Треба змінитися. Інакше не буде в нас майбутнього. З Днем Гідності, друзі 🫡

✙Імператор мавіка

55,361 views • 9 months ago

До теми знищення майна та документації на командних пунктах. Пам’ятаю, як на «Азовсталі» після прильоту по КП я ходив шукати нове місце. Під час переїзду було визначено: начальник оперативного відділу розгортає зв’язок на новому КП, і лише після повного переміщення всього особового складу ми згортаємо попередній . Після згортання зв’язку я поставив завдання зв’язківцям знищити всю документацію й вирушив на новий КП. Повернувшись після їхнього докладу, що «все знищено», вирішив особисто перевірити — заодно був привід зайвий раз вилізти з КП. Результат: уся документація ціла. Окремі «генії» підпалили пару столів і пішли собі, після чого ті, звісно, потухли. На відео — я зі своїм водієм спалюємо всю документацію та майно, включно з генераторами, бензопилами тощо. На жаль елементарні речі не всім зрозумілі, втім сподіваюсь інші бригади зроблять висновки і пропишуть стандартну оперативну процедуру для всіх своїх штабів. Для цього не треба чекати вказівки з ГШ. Відповідальність саме за цей випадок звичайно повинен нести начальник штабу підрозділу. Але придумають щось накшталт, був призначений відповідальний офіцер, який провтикав, і от йому догана. В системі де головнокомандувач не бере на себе жодної відповідальності за провали, завжди будуть винні не ті хто насправді повинен нести цю відповідальність. Це як з брехнею: ти не можеш вимагати від командирів казати правду, якщо сам постійно брешеш.
0:18

До теми знищення майна та документації на командних пунктах. Пам’ятаю, як на «Азовсталі» після прильоту по КП я ходив шукати нове місце. Під час переїзду було визначено: начальник оперативного відділу розгортає зв’язок на новому КП, і лише після повного переміщення всього особового складу ми згортаємо попередній . Після згортання зв’язку я поставив завдання зв’язківцям знищити всю документацію й вирушив на новий КП. Повернувшись після їхнього докладу, що «все знищено», вирішив особисто перевірити — заодно був привід зайвий раз вилізти з КП. Результат: уся документація ціла. Окремі «генії» підпалили пару столів і пішли собі, після чого ті, звісно, потухли. На відео — я зі своїм водієм спалюємо всю документацію та майно, включно з генераторами, бензопилами тощо. На жаль елементарні речі не всім зрозумілі, втім сподіваюсь інші бригади зроблять висновки і пропишуть стандартну оперативну процедуру для всіх своїх штабів. Для цього не треба чекати вказівки з ГШ. Відповідальність саме за цей випадок звичайно повинен нести начальник штабу підрозділу. Але придумають щось накшталт, був призначений відповідальний офіцер, який провтикав, і от йому догана. В системі де головнокомандувач не бере на себе жодної відповідальності за провали, завжди будуть винні не ті хто насправді повинен нести цю відповідальність. Це як з брехнею: ти не можеш вимагати від командирів казати правду, якщо сам постійно брешеш.

Bohdan Krotevych

79,064 views • 8 months ago

Бидло, яке напало на заступницю київського міського голови Ганну Старостенко - це офіційний представник зеленої влади, призначений Зеленським - Шмигалем голова Деснянської РДА Бахматов. Я висловлюю свою підтримку Ганні. Знаю, як це боляче і який це шок, свого часу пережила напад на виборчій дільниці пʼяного регіонала Мельника, коли викрила фальсифікації голосування. Ці бидлуваті чоловіки дозволяють штовхати жінок, бо ще ніколи це не отримали належної реакції суспільства, нікого не притягли до кримінальної відповідальності, не покарали, та й особливо не засуджували. Бо в нашому суспільстві ще і досі зневага до жінок вважається нормою… Бахматов верещав на заході, що він представник президента. Цікаво, чи буде у сьогоднішньому вечірньому відосику засудження хама… Вимагаємо його негайного звільнення з посади. А від правоохоронних органів - кримінального провадження за фактом нападу на жінку. Готуємо відповідне звернення на Зеленського і Свириденко та поліцію. Ми не дозволимо толерувати сексизм і хамство.
0:13

Бидло, яке напало на заступницю київського міського голови Ганну Старостенко - це офіційний представник зеленої влади, призначений Зеленським - Шмигалем голова Деснянської РДА Бахматов. Я висловлюю свою підтримку Ганні. Знаю, як це боляче і який це шок, свого часу пережила напад на виборчій дільниці пʼяного регіонала Мельника, коли викрила фальсифікації голосування. Ці бидлуваті чоловіки дозволяють штовхати жінок, бо ще ніколи це не отримали належної реакції суспільства, нікого не притягли до кримінальної відповідальності, не покарали, та й особливо не засуджували. Бо в нашому суспільстві ще і досі зневага до жінок вважається нормою… Бахматов верещав на заході, що він представник президента. Цікаво, чи буде у сьогоднішньому вечірньому відосику засудження хама… Вимагаємо його негайного звільнення з посади. А від правоохоронних органів - кримінального провадження за фактом нападу на жінку. Готуємо відповідне звернення на Зеленського і Свириденко та поліцію. Ми не дозволимо толерувати сексизм і хамство.

Iryna Gerashchenko

30,178 views • 1 year ago

"У тебе завтра х*й стояти не буде": як жінки з Конотопа зустріли окупантів 2 березня 2022 року намагалися взяти місто Конотоп під свій контроль - їм не вдалося. І знову, як у Херсоні, Енергодарі, Мелітополі та інших містах противнику протистояли звичайні люди без зброї. Чи не найвідомішим епізодом стало відео, де місцева мешканка прямо в обличчя російському солдату, який сидів на броні танка, пообіцяла йому «невимовні страждання». «Ти взагалі знаєш, де ти перебуваєш? Це Конотоп! Тут кожна друга жінка — відьма. У тебе завтра стояти вже не буде, я тобі серйозно кажу!» — ця фраза миттєво стала віральною і перетворилася на символ неприйняття окупантів. 2 березня 2022 року російські військові виставили ультиматум міській владі: або місто здається, або його розносять артилерією. Мер Конотопа Артем Семеніхін вийшов до людей, які зібралися біля міськради, і запитав їхню думку. Люди одностайно проголосували за опір. Окупанти були змушені відступити від ідеї штурму та прямого керування містом, натомість вони стояли на околицях та блокпостах, поки українські сили не витіснили їх з області на початку квітня. Мешканці Конотопа неодноразово виходили на перехоплення ворожої техніки без зброї. Коли російські переговорники намагалися пройти до будівлі міської ради, цивільні створили «коридор ганьби», вигукуючи прокляття та гасла, що чітко вказували напрямок руху російського корабля. Окупанти йшли під супровід криків «Ганьба!» та «Геть звідси!». Вже у перші дні з’ясувалося, що «друга армія світу» має величезні проблеми з логістикою: Російські солдати ходили по місту з каністрами, намагаючись купити пальне. Були зафіксовані випадки мародерства, коли окупанти грабували магазини, шукаючи їжу. Конотоп не прийняв окупацію. Завдяки єдності громади, зухвалості мера та славнозвісному «відьомському» бекграунду, місто змогло протриматися психологічно та фактично до повного звільнення Сумщини. Напевно, це було вперше в історії воєн, коли цивільне, мирне населення не пустило до свого міста озброєного до зуба ворога. Подвиг Конотопських жителів увійшов в історію України.
0:50

"У тебе завтра х*й стояти не буде": як жінки з Конотопа зустріли окупантів 2 березня 2022 року намагалися взяти місто Конотоп під свій контроль - їм не вдалося. І знову, як у Херсоні, Енергодарі, Мелітополі та інших містах противнику протистояли звичайні люди без зброї. Чи не найвідомішим епізодом стало відео, де місцева мешканка прямо в обличчя російському солдату, який сидів на броні танка, пообіцяла йому «невимовні страждання». «Ти взагалі знаєш, де ти перебуваєш? Це Конотоп! Тут кожна друга жінка — відьма. У тебе завтра стояти вже не буде, я тобі серйозно кажу!» — ця фраза миттєво стала віральною і перетворилася на символ неприйняття окупантів. 2 березня 2022 року російські військові виставили ультиматум міській владі: або місто здається, або його розносять артилерією. Мер Конотопа Артем Семеніхін вийшов до людей, які зібралися біля міськради, і запитав їхню думку. Люди одностайно проголосували за опір. Окупанти були змушені відступити від ідеї штурму та прямого керування містом, натомість вони стояли на околицях та блокпостах, поки українські сили не витіснили їх з області на початку квітня. Мешканці Конотопа неодноразово виходили на перехоплення ворожої техніки без зброї. Коли російські переговорники намагалися пройти до будівлі міської ради, цивільні створили «коридор ганьби», вигукуючи прокляття та гасла, що чітко вказували напрямок руху російського корабля. Окупанти йшли під супровід криків «Ганьба!» та «Геть звідси!». Вже у перші дні з’ясувалося, що «друга армія світу» має величезні проблеми з логістикою: Російські солдати ходили по місту з каністрами, намагаючись купити пальне. Були зафіксовані випадки мародерства, коли окупанти грабували магазини, шукаючи їжу. Конотоп не прийняв окупацію. Завдяки єдності громади, зухвалості мера та славнозвісному «відьомському» бекграунду, місто змогло протриматися психологічно та фактично до повного звільнення Сумщини. Напевно, це було вперше в історії воєн, коли цивільне, мирне населення не пустило до свого міста озброєного до зуба ворога. Подвиг Конотопських жителів увійшов в історію України.

Сергій Погребецький

11,112 views • 5 months ago

⚡️❗️#Вінниця на зв'язку! ▪️ Сутичка з ТЦК та поліцією біля стадіону "Локомотив" у Вінниці: деталі ⬇️. - повідомляє Суспільне Вінниця У Вінниці виник конфлікт між працівниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки й місцевими жителями. — Близько 23:00 вінничани зібралися біля місцевого стадіону "Локомотив" та вимагають випустити чоловіків, які ймовірно там перебувають. ▪️ Місцева жителька Анна Тетервак Суспільному розповіла, що за воротами утримують друга її батька. "Я тут, тому що мій брат воює за Україну три роки на контракті, і мені не хочеться, щоб кожна людина пережила те, що зараз переживає мій брат в окопах. Їх почали ловити на центральному мосту, привезли сюди, закрили за воротами. Ми прибігли, бо знайомі хлопці попросили допомоги. Коли ми підійшли — поліцейські почали людей "гасити" газовими балонами. В мене знайомий має зараз опік очей, ротової порожнини. Людей вигнали, ворота закрили", — розповіла місцева жителька Анна Тетервак. Наразі на місці працюють близько 11 екіпажів Нацполіції, які за словами очевидців, використовують газ та проводять затримання. Правоохоронці також просять людей розійтися у зв'язку з початком комендантської години. Попри комендантську годину мітинг триває. Суспільне намагається отримати коментарі міського ТЦК та СП та правоохоронних органів. А також стежитиме за розвитком подій, деталі повідомимо.
0:16

⚡️❗️#Вінниця на зв'язку! ▪️ Сутичка з ТЦК та поліцією біля стадіону "Локомотив" у Вінниці: деталі ⬇️. - повідомляє Суспільне Вінниця У Вінниці виник конфлікт між працівниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки й місцевими жителями. — Близько 23:00 вінничани зібралися біля місцевого стадіону "Локомотив" та вимагають випустити чоловіків, які ймовірно там перебувають. ▪️ Місцева жителька Анна Тетервак Суспільному розповіла, що за воротами утримують друга її батька. "Я тут, тому що мій брат воює за Україну три роки на контракті, і мені не хочеться, щоб кожна людина пережила те, що зараз переживає мій брат в окопах. Їх почали ловити на центральному мосту, привезли сюди, закрили за воротами. Ми прибігли, бо знайомі хлопці попросили допомоги. Коли ми підійшли — поліцейські почали людей "гасити" газовими балонами. В мене знайомий має зараз опік очей, ротової порожнини. Людей вигнали, ворота закрили", — розповіла місцева жителька Анна Тетервак. Наразі на місці працюють близько 11 екіпажів Нацполіції, які за словами очевидців, використовують газ та проводять затримання. Правоохоронці також просять людей розійтися у зв'язку з початком комендантської години. Попри комендантську годину мітинг триває. Суспільне намагається отримати коментарі міського ТЦК та СП та правоохоронних органів. А також стежитиме за розвитком подій, деталі повідомимо.

UKRAINE NEWS UP

36,066 views • 1 year ago