Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Zur Startseite

Звичайна ситуація при заїзді/виізді з двору. Розсудіть - хто кого мав пропустити? Київ, Дегтярівська, 10

KyivOperativ's profile picture

Київ Оперативний

12,289 subscribers

13,054 Aufrufe • vor 4 Monaten •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Kommentare

Keine Kommentare verfügbar

Kommentare vom Original-Post werden hier angezeigt

Ähnliche Videos

😱 У чергах на кордоні з Польщею справжній колапс — сотні авто та десятки автобусів очікують на перетин кордону близько 20 годин Найбільш напружена ситуація зберігається у пунктах пропуску "Краківець" та "Шегині". За минулу добу державний кордон перетнули майже 67 тисяч людей. При цьому кількість тих, хто в’їхав в Україну, перевищує кількість виїздів більш ніж на 3,5 тисячі осіб.
0:07

😱 У чергах на кордоні з Польщею справжній колапс — сотні авто та десятки автобусів очікують на перетин кордону близько 20 годин Найбільш напружена ситуація зберігається у пунктах пропуску "Краківець" та "Шегині". За минулу добу державний кордон перетнули майже 67 тисяч людей. При цьому кількість тих, хто в’їхав в Україну, перевищує кількість виїздів більш ніж на 3,5 тисячі осіб.

Breaking News

31,827 Aufrufe • vor 8 Monaten

Знову театр абсурду на кордоні. Маю підписане відрядження головою Верховної Ради, але прикордонники мене не пропустили. Я далекий від думки, що прикордонники діяли за власної ініціативи. Кожен може сам здогадатися, хто ж скасував документ, підписаний спікером парламенту. У Польщі та США у мене заплановані десятки зустрічей. З поляками я мав говорити про зняття блокади наших перевізників на кордоні. З американцями — про забезпечення фінансування воєнної допомоги, яка майже вичерпалася цього року, під загрозою в майбутньому. А без неї нам росію не перемогти. Ситуація надзвичайно складна. Тому акцент в програмі — на проблемних республіканцях. Зірвано мою зустріч з новим спікером палати представників Джонсоном. Тому те, що відбулося сьогодні на кордоні — це не дрібне шкідництво. Це — антиукраїнська диверсія. Це не просто перешкоджання дипломатичній роботі всієї моєї команди. А, на жаль, удар по обороноздатності України.
4:27

Знову театр абсурду на кордоні. Маю підписане відрядження головою Верховної Ради, але прикордонники мене не пропустили. Я далекий від думки, що прикордонники діяли за власної ініціативи. Кожен може сам здогадатися, хто ж скасував документ, підписаний спікером парламенту. У Польщі та США у мене заплановані десятки зустрічей. З поляками я мав говорити про зняття блокади наших перевізників на кордоні. З американцями — про забезпечення фінансування воєнної допомоги, яка майже вичерпалася цього року, під загрозою в майбутньому. А без неї нам росію не перемогти. Ситуація надзвичайно складна. Тому акцент в програмі — на проблемних республіканцях. Зірвано мою зустріч з новим спікером палати представників Джонсоном. Тому те, що відбулося сьогодні на кордоні — це не дрібне шкідництво. Це — антиукраїнська диверсія. Це не просто перешкоджання дипломатичній роботі всієї моєї команди. А, на жаль, удар по обороноздатності України.

Петро Порошенко

400,592 Aufrufe • vor 2 Jahren

Київ під контролем злочинного угруповання 🤬 Та ви й так могли здогадуватись. Земля, забудови, бюджетні потоки – все проходить через одне "вікно" і погоджується в одному офісі (правда, на різних поверхах). Голова земельної комісії Київради Терентьєв отримував прочухан від "смотрящого" Комарницького: "Де ділянки? Чого нема?" Заступник Кличка Оленич пропонував фіксувати хабарі офіційно: "Треба, щоб був чек про угоду." Тут "при посадах", здається, всі. І всі в курсі - від комунальних підприємств до ОП. Ми отримали розсекречені прослуховування "смотрящого за Києвом" Комарницького та інших учасників схеми. Хто був "в долі" і як виглядав дерибан зсередини - у відео Дениса Бігуса. 🔔 Дивіться о 18:00 на каналі. І вмикайте сповіщення, щоб не пропустити:
1:21

Київ під контролем злочинного угруповання 🤬 Та ви й так могли здогадуватись. Земля, забудови, бюджетні потоки – все проходить через одне "вікно" і погоджується в одному офісі (правда, на різних поверхах). Голова земельної комісії Київради Терентьєв отримував прочухан від "смотрящого" Комарницького: "Де ділянки? Чого нема?" Заступник Кличка Оленич пропонував фіксувати хабарі офіційно: "Треба, щоб був чек про угоду." Тут "при посадах", здається, всі. І всі в курсі - від комунальних підприємств до ОП. Ми отримали розсекречені прослуховування "смотрящого за Києвом" Комарницького та інших учасників схеми. Хто був "в долі" і як виглядав дерибан зсередини - у відео Дениса Бігуса. 🔔 Дивіться о 18:00 на каналі. І вмикайте сповіщення, щоб не пропустити:

Bihus.Info

83,110 Aufrufe • vor 1 Jahr

Обережно! Поліція до кінця серпня 2025 року проводить спецоперацію: арештовують усіх хто одягнений у форму ЗСУ, або одежу схожу на ЗСУ, а потім спеціальні загони мусорів відвозять чоловіків на базу Військових сил правопорядку і там їх перевіряють на СЗЧ. Зараз стало масово, що солдат знаходиться в частині і в цей час командир його подає у фіктивне СЗЧ. Наприклад я з 23.06.25 поданий командирами моєї роти та батальону у СЗЧ і при цьому я стріляв на полігоні і разом з комроти кидав бойові гранати. За останні 10 днів мене вже було незаконно арештовано 4 рази.
3:09

Обережно! Поліція до кінця серпня 2025 року проводить спецоперацію: арештовують усіх хто одягнений у форму ЗСУ, або одежу схожу на ЗСУ, а потім спеціальні загони мусорів відвозять чоловіків на базу Військових сил правопорядку і там їх перевіряють на СЗЧ. Зараз стало масово, що солдат знаходиться в частині і в цей час командир його подає у фіктивне СЗЧ. Наприклад я з 23.06.25 поданий командирами моєї роти та батальону у СЗЧ і при цьому я стріляв на полігоні і разом з комроти кидав бойові гранати. За останні 10 днів мене вже було незаконно арештовано 4 рази.

Актуальна Правда

29,185 Aufrufe • vor 1 Jahr

Федоров: Це ізоляція та токсикація тих, хто розвивається. В тебе виходить – красава, відстійник Драпатий, третя догана, до побачення. Вибачте, Драпатий, думаю, вам після цього виступу буде четверта догана Не хотілося б цього зробити, але в нас вже немає виходу про це не говорити Тобто якщо людина в щось дається... Лазер повітряних сил – окей, не будемо два місяці давати тобі підписувати якогось командувача. Не будемо давати розподіл. Давайте проведемо навчання для тебе для того, щоб ти займався бюрократією, а не роботою. І так далі. Тобто це постійна проблема, яка є Неможливо реалізувати жодний системний проєкт, тому що постійно стикаєшся з проблемою "а навіщо?", "а як?", "а давайте продавлювати?". Є багато різних проєктів, про які я говорив під час мого виступу в парламенті Про те, що ми можемо зробити це, нам потрібно закопувати логістику, це зміниться... зміниться ситуація на полі бою. Зараз буде другий фронт в повітрі. Але для цього потрібна організаційна спроможність робити це далі Стирання людського капіталу без аналізу. Насправді ми провели велику роботу, ми побудували вперше таку систему аналізу в режимі реального часу поля бою, втрат. Щоденні почали отримувати звіти по втратах Але рішення кого підтримати, а кого не підтримати, кого посилити, кого не посилити – не приймається на основі даних. Вони приймаються на основі лояльності. І не можна розвивати систему, виходячи з цього пункту
1:37

Федоров: Це ізоляція та токсикація тих, хто розвивається. В тебе виходить – красава, відстійник Драпатий, третя догана, до побачення. Вибачте, Драпатий, думаю, вам після цього виступу буде четверта догана Не хотілося б цього зробити, але в нас вже немає виходу про це не говорити Тобто якщо людина в щось дається... Лазер повітряних сил – окей, не будемо два місяці давати тобі підписувати якогось командувача. Не будемо давати розподіл. Давайте проведемо навчання для тебе для того, щоб ти займався бюрократією, а не роботою. І так далі. Тобто це постійна проблема, яка є Неможливо реалізувати жодний системний проєкт, тому що постійно стикаєшся з проблемою "а навіщо?", "а як?", "а давайте продавлювати?". Є багато різних проєктів, про які я говорив під час мого виступу в парламенті Про те, що ми можемо зробити це, нам потрібно закопувати логістику, це зміниться... зміниться ситуація на полі бою. Зараз буде другий фронт в повітрі. Але для цього потрібна організаційна спроможність робити це далі Стирання людського капіталу без аналізу. Насправді ми провели велику роботу, ми побудували вперше таку систему аналізу в режимі реального часу поля бою, втрат. Щоденні почали отримувати звіти по втратах Але рішення кого підтримати, а кого не підтримати, кого посилити, кого не посилити – не приймається на основі даних. Вони приймаються на основі лояльності. І не можна розвивати систему, виходячи з цього пункту

Останній Капіталіст

25,540 Aufrufe • vor 1 Monat

🗣 Портников заявив, що зміна головнокомандувача заради протестів може мати небезпечні наслідки "І помітьте, що прізвища всіх тих бойових генералів із оцим баченням світу, армії, фронту, вони не згадуються учасниками протестів з картонками, тому що вони згадують тільки, можливо, тих, хто, на їхню думку, може бути реальним головнокомандувачем з точки зору логіки стосунків з Федоровим. Тобто потрібно, щоб поруч із 35-річним хлопцем, який очолював Міністерство оборони, був 35-річний головком. І це красиво виглядає до моменту, поки ворог не входить у Київ і перетворює учасників протесту на криваве місиво на вулицях української столиці. Тоді стає вже не так цікаво, скільки років головкому. І тоді стає вже не так цікаво, наскільки в нього широка посмішка. Цікаво, в яку саме частину твого тіла потрапить багнет того, хто ходить вулицями Києва і зачищає його від українців. От що стає цікавим і чому потрібно запобігти в найближчі роки російсько-української війни. Це не значить, що хтось із тих людей, про кого зараз говорять як про можливих кандидатів на посаду головнокомандувача Збройних сил України, не може виявитися реальним керівником війська. Може, ми просто про це не знаємо. Це знову буде лотерейне рішення, ухвалене не для того, щоб підвищити ефективність Збройних сил України, а для того, щоб мінімізувати протест на вулицях", — Віталій Портников.
2:15

🗣 Портников заявив, що зміна головнокомандувача заради протестів може мати небезпечні наслідки "І помітьте, що прізвища всіх тих бойових генералів із оцим баченням світу, армії, фронту, вони не згадуються учасниками протестів з картонками, тому що вони згадують тільки, можливо, тих, хто, на їхню думку, може бути реальним головнокомандувачем з точки зору логіки стосунків з Федоровим. Тобто потрібно, щоб поруч із 35-річним хлопцем, який очолював Міністерство оборони, був 35-річний головком. І це красиво виглядає до моменту, поки ворог не входить у Київ і перетворює учасників протесту на криваве місиво на вулицях української столиці. Тоді стає вже не так цікаво, скільки років головкому. І тоді стає вже не так цікаво, наскільки в нього широка посмішка. Цікаво, в яку саме частину твого тіла потрапить багнет того, хто ходить вулицями Києва і зачищає його від українців. От що стає цікавим і чому потрібно запобігти в найближчі роки російсько-української війни. Це не значить, що хтось із тих людей, про кого зараз говорять як про можливих кандидатів на посаду головнокомандувача Збройних сил України, не може виявитися реальним керівником війська. Може, ми просто про це не знаємо. Це знову буде лотерейне рішення, ухвалене не для того, щоб підвищити ефективність Збройних сил України, а для того, щоб мінімізувати протест на вулицях", — Віталій Портников.

Breaking News

31,305 Aufrufe • vor 1 Monat

Порошенко валить Зеленського. Україна збудувала менше 10% від необхідних укріплень на лінії фронту. Про це із трибуни Ради заявив Порошенко. За його словами, "земля горить у всій довжині фронту — від Куп'янська до Херсона". «Фортифікація – це не з’їздити відосіки познімати на зразковому ВОПі, фортифікація – це дві тисячі кілометрів, контроль використання грошей. Запитайте в уряду, скільки введено в експлуатацію відсотків, і це буде менше 10. А в кого вам питати? Уряду немає. Парламент втрачає свою контрольну конституційну функцію». Міноборони України при цьому регулярно публікує відео з будуванням укріплень. Будемо скоро так зустрічати росіян в містах наших як у 2022 році? Підпишись на тг новин правди:
0:54

Порошенко валить Зеленського. Україна збудувала менше 10% від необхідних укріплень на лінії фронту. Про це із трибуни Ради заявив Порошенко. За його словами, "земля горить у всій довжині фронту — від Куп'янська до Херсона". «Фортифікація – це не з’їздити відосіки познімати на зразковому ВОПі, фортифікація – це дві тисячі кілометрів, контроль використання грошей. Запитайте в уряду, скільки введено в експлуатацію відсотків, і це буде менше 10. А в кого вам питати? Уряду немає. Парламент втрачає свою контрольну конституційну функцію». Міноборони України при цьому регулярно публікує відео з будуванням укріплень. Будемо скоро так зустрічати росіян в містах наших як у 2022 році? Підпишись на тг новин правди:

Myroslav Oleshko

33,025 Aufrufe • vor 2 Jahren

Сьогодні час говорити про відповідальність. Відповідальність парламенту, уряду та президента за ухвалені рішення. Два місяці після зустрічі на Банковій я утримувався від критичних зауважень на адресу влади і президента. Мав надію, що мене почули. Почули про необхідність коаліції та уряду національної єдності, про припинення війни шляхом припинення вогню. Але сьогодні ці надії поховано. Я хотів би нагадати, що відбулося менш як рік тому, 17 липня. Нагадати, які обіцянки ми чули у Верховній Раді перед голосуванням влади за новий уряд. Тоді, за два тижні після голосування, відбулася атака на незалежну антикорупційну інфраструктуру, що спричинило картонковий майдан. Ще за місяць відбувся «міндічгейт», коли половина тих, за кого голосували, отримали підозри через пряму участь у корупційних оборудках. Наголошую на тому, що відставка — це не покарання. І що половина уряду має бути у вʼязниці, але намагається сховатися за голосуванням про відставку. «Європейська Солідарність» несе відповідальність за призначення єдиного міністра. І це єдине позитивне, що можна згадати з діяльності цього уряду. Мова про відновлення реальних та конкурентних процедур при закупівлі озброєння. Питання експорту для українських виробників зброї того, що держава не здатна купити. Це хоча б якийсь підхід до військової реформи, включно з демобілізацією та контрактами. Більше нічого ніхто з уряду не запропонував. Ще раз наголошую, що ті, хто зараз під підозрами, мають бути притягнені до відповідальності шляхом ефективного, чесного та прозорого суду.
3:02

Сьогодні час говорити про відповідальність. Відповідальність парламенту, уряду та президента за ухвалені рішення. Два місяці після зустрічі на Банковій я утримувався від критичних зауважень на адресу влади і президента. Мав надію, що мене почули. Почули про необхідність коаліції та уряду національної єдності, про припинення війни шляхом припинення вогню. Але сьогодні ці надії поховано. Я хотів би нагадати, що відбулося менш як рік тому, 17 липня. Нагадати, які обіцянки ми чули у Верховній Раді перед голосуванням влади за новий уряд. Тоді, за два тижні після голосування, відбулася атака на незалежну антикорупційну інфраструктуру, що спричинило картонковий майдан. Ще за місяць відбувся «міндічгейт», коли половина тих, за кого голосували, отримали підозри через пряму участь у корупційних оборудках. Наголошую на тому, що відставка — це не покарання. І що половина уряду має бути у вʼязниці, але намагається сховатися за голосуванням про відставку. «Європейська Солідарність» несе відповідальність за призначення єдиного міністра. І це єдине позитивне, що можна згадати з діяльності цього уряду. Мова про відновлення реальних та конкурентних процедур при закупівлі озброєння. Питання експорту для українських виробників зброї того, що держава не здатна купити. Це хоча б якийсь підхід до військової реформи, включно з демобілізацією та контрактами. Більше нічого ніхто з уряду не запропонував. Ще раз наголошую, що ті, хто зараз під підозрами, мають бути притягнені до відповідальності шляхом ефективного, чесного та прозорого суду.

Петро Порошенко

15,693 Aufrufe • vor 1 Monat

Олександр Волошин зробив сенсаційну заяву про розкрадання мільйонів доларів зі зборів через ЦПД та СБУ на чолі Зеленського. Він пояснив, чому такі, як Мандзюк, Лачен, Стерненко, Раміна, Лебіга, Гороховський, Руслан Ігорович та сотні інших блогерів і співаків, медійних військових, стенд-ап коміків, артистів, моделей OnlyFans, постійно організовують збори і при цьому не підпадають під мобілізацію, не потрапляють на фронт і сидять в тилу, мають можливість виїзду за кордон. Як я і казав багато разів, саме тому всі ці відомі представники «громадянського суспільства» так сильно бояться закінчення війни та падіння режиму, «грузинського сценарію» тощо - вспливе жорстка правда. За словами Волошина, СБУ та Центр протидії дезінформації Коваленка фактично керують цілою мережею блогерів та артистів. Представники цих структур разом із СБУ зустрічаються з блогерами у ресторанах, де вимагають від них проводити збори та спрямовувати зібрані кошти у потрібному напрямку. Волошин один з небагатьох, хто не погодився на це та виїхав за кордон. Тому влада запустила проти нього, в тому числі через медійних військових інформкомпанію, що єдиний збір, який він провів і гроші з якого перевів по чесному родинам постраждалих діток (бо мав типу на фонди, як закликали всі інші включно з Лаченом і Гороховським) - був ним пограбований. Це вже чистий рекет під прикриттям державних структур Зеленського. 🔹 Як працює афера з блогерами та артистами: 1. Формування “мережі блогерів”: • СБУ + ЦПД (Центр протидії дезінформації при РНБО) відбирають або “приручають” блогерів, які мають аудиторію й довіру. • Ці блогери не мобілізуються (їм роблять “бронь”, або просто закривають очі на те, що вони не йдуть у військо). 2. Збори під прикриттям допомоги армії: • Блогери постійно проводять збори на “потреби ЗСУ”. • Це легітимно виглядає для суспільства: блогер допомагає, армія виграє, глядачі відчувають причетність. • Люди жертвують, бо довіряють особистості, а не державі. 3. Схема “відкату”: • На таких зборах часто зібрані кошти спрямовуються не напряму військовим, а через “узгоджені” канали. • Частина реально йде на техніку чи медицину, але частина — у кишені кураторів (СБУ/ЦПД, чиновників, пов’язаних структур). • Тобто блогер працює як “фасад”: він отримує репутацію патріота, держава — лояльного інфлюенсера, а хтось у системі — гроші. 4. Механізм контролю: • З блогерами проводяться регулярні закриті зустрічі (ресторани, офіси). • Там доносять: які меседжі просувати, на кого нападати, з кого робити “зрадників”. • Якщо блогер не слухається — йому нагадують про мобілізацію, кримінальні справи, податкові перевірки. 5. Вигода для всіх учасників афери: • Влада: має мережу лояльних рупорів, які створюють потрібний інформаційний фон. • СБУ/ЦПД: отримують контроль і фінансову вигоду на мільйони доларів. • Блогери: зберігають свободу, роблять кар’єру, збільшують популярність і заробітки. • Українець: щиро думає, що допомагає армії, але його гроші частково розчиняються в “системі”.
4:41

Олександр Волошин зробив сенсаційну заяву про розкрадання мільйонів доларів зі зборів через ЦПД та СБУ на чолі Зеленського. Він пояснив, чому такі, як Мандзюк, Лачен, Стерненко, Раміна, Лебіга, Гороховський, Руслан Ігорович та сотні інших блогерів і співаків, медійних військових, стенд-ап коміків, артистів, моделей OnlyFans, постійно організовують збори і при цьому не підпадають під мобілізацію, не потрапляють на фронт і сидять в тилу, мають можливість виїзду за кордон. Як я і казав багато разів, саме тому всі ці відомі представники «громадянського суспільства» так сильно бояться закінчення війни та падіння режиму, «грузинського сценарію» тощо - вспливе жорстка правда. За словами Волошина, СБУ та Центр протидії дезінформації Коваленка фактично керують цілою мережею блогерів та артистів. Представники цих структур разом із СБУ зустрічаються з блогерами у ресторанах, де вимагають від них проводити збори та спрямовувати зібрані кошти у потрібному напрямку. Волошин один з небагатьох, хто не погодився на це та виїхав за кордон. Тому влада запустила проти нього, в тому числі через медійних військових інформкомпанію, що єдиний збір, який він провів і гроші з якого перевів по чесному родинам постраждалих діток (бо мав типу на фонди, як закликали всі інші включно з Лаченом і Гороховським) - був ним пограбований. Це вже чистий рекет під прикриттям державних структур Зеленського. 🔹 Як працює афера з блогерами та артистами: 1. Формування “мережі блогерів”: • СБУ + ЦПД (Центр протидії дезінформації при РНБО) відбирають або “приручають” блогерів, які мають аудиторію й довіру. • Ці блогери не мобілізуються (їм роблять “бронь”, або просто закривають очі на те, що вони не йдуть у військо). 2. Збори під прикриттям допомоги армії: • Блогери постійно проводять збори на “потреби ЗСУ”. • Це легітимно виглядає для суспільства: блогер допомагає, армія виграє, глядачі відчувають причетність. • Люди жертвують, бо довіряють особистості, а не державі. 3. Схема “відкату”: • На таких зборах часто зібрані кошти спрямовуються не напряму військовим, а через “узгоджені” канали. • Частина реально йде на техніку чи медицину, але частина — у кишені кураторів (СБУ/ЦПД, чиновників, пов’язаних структур). • Тобто блогер працює як “фасад”: він отримує репутацію патріота, держава — лояльного інфлюенсера, а хтось у системі — гроші. 4. Механізм контролю: • З блогерами проводяться регулярні закриті зустрічі (ресторани, офіси). • Там доносять: які меседжі просувати, на кого нападати, з кого робити “зрадників”. • Якщо блогер не слухається — йому нагадують про мобілізацію, кримінальні справи, податкові перевірки. 5. Вигода для всіх учасників афери: • Влада: має мережу лояльних рупорів, які створюють потрібний інформаційний фон. • СБУ/ЦПД: отримують контроль і фінансову вигоду на мільйони доларів. • Блогери: зберігають свободу, роблять кар’єру, збільшують популярність і заробітки. • Українець: щиро думає, що допомагає армії, але його гроші частково розчиняються в “системі”.

Myroslav Oleshko

62,993 Aufrufe • vor 11 Monaten

Повинні бути фортифікаційні споруди. Воїни мають виходити на облаштовані позиції. Має бути друга, третя лінія оборони, обладнані бліндажі та вогневі точки. Чому ми тримали Авдіївку 9 років? Тому що там були побудовані потужні фортифікаційні споруди. Так само, як і в Часовому Яру, Мар’їнці, Водяному, Кураховому, Вугледарі. Ми зробили це у 2014 році за моїм дорученням кожному голові обласної державної адміністрації. Не можу на це спокійно дивитися, як і тоді, коли в нас була критична ситуація з боєприпасами. Ми згорнули низку програм і перейшли на закупівлю FPV-дронів. Героїчній 110-й бригаді, яка два роки виконувала визначну роль у захисті Авдіївки, поставити більше 900 FPV-дронів. 53-й бригаді передали більше 800 дронів. Всього від початку року — 4000 дронів. Це — 1 650 000 доларів. Зараз має бути чіткий план, чіткі завдання: хто і як організовує будівництво фортифікаційних споруд. Офіс не має тримати це в таємниці. Включіть до закону про мобілізацію позиції формування інженерних військ. Тоді той, хто боїться йти на фронт, зможе без військових бойових виплат, шість днів на тиждень будувати укріплення. Лише за останні 10 днів «Фонд Порошенка» закупив 15 важких екскаваторів, які здатні виконувати ці роботи. Два з них відправили під Авдіївку. На жаль, один із них уже підбитий. Ми вирішили збільшити кількість цієї техніки, запропонувати співпрацю з військово-цивільними адміністраціями або з будівельними компаніями і розпочати будівництво фортифікаційних споруд. Українці мають бути впевнені, що українсько-російський кордон, лінія зіткнення, південь, берег Дніпра укріплені. Що наші воїни перебуватимуть під захистом, а орки будуть знищені.
4:00

Повинні бути фортифікаційні споруди. Воїни мають виходити на облаштовані позиції. Має бути друга, третя лінія оборони, обладнані бліндажі та вогневі точки. Чому ми тримали Авдіївку 9 років? Тому що там були побудовані потужні фортифікаційні споруди. Так само, як і в Часовому Яру, Мар’їнці, Водяному, Кураховому, Вугледарі. Ми зробили це у 2014 році за моїм дорученням кожному голові обласної державної адміністрації. Не можу на це спокійно дивитися, як і тоді, коли в нас була критична ситуація з боєприпасами. Ми згорнули низку програм і перейшли на закупівлю FPV-дронів. Героїчній 110-й бригаді, яка два роки виконувала визначну роль у захисті Авдіївки, поставити більше 900 FPV-дронів. 53-й бригаді передали більше 800 дронів. Всього від початку року — 4000 дронів. Це — 1 650 000 доларів. Зараз має бути чіткий план, чіткі завдання: хто і як організовує будівництво фортифікаційних споруд. Офіс не має тримати це в таємниці. Включіть до закону про мобілізацію позиції формування інженерних військ. Тоді той, хто боїться йти на фронт, зможе без військових бойових виплат, шість днів на тиждень будувати укріплення. Лише за останні 10 днів «Фонд Порошенка» закупив 15 важких екскаваторів, які здатні виконувати ці роботи. Два з них відправили під Авдіївку. На жаль, один із них уже підбитий. Ми вирішили збільшити кількість цієї техніки, запропонувати співпрацю з військово-цивільними адміністраціями або з будівельними компаніями і розпочати будівництво фортифікаційних споруд. Українці мають бути впевнені, що українсько-російський кордон, лінія зіткнення, південь, берег Дніпра укріплені. Що наші воїни перебуватимуть під захистом, а орки будуть знищені.

Петро Порошенко

354,527 Aufrufe • vor 2 Jahren

Сьогодні я не буду говорити ні про помилки, ні про звіт, ні про підготовку до війни. Для цього ще буде час, висновки будуть зроблені. Сьогодні я буду говорити слова подяки. Перш за все, кожному, хто взяв до рук зброю 11 років тому. І дуже дивно, коли у стінах Верховної Ради їм аплодує лише «Європейська Солідарність». Коли ми закликаємо до шани і поваги, маємо пам’ятати кожного, хто загинув у війні з росією, незважаючи на позицію деяких фракцій. Хочу подякувати всім, хто взяв до рук зброю три роки тому і не здриснув з Києва. Вшанувати пам'ять загиблих та вклонитися їхнім матерями, батьками, дружинам, осиротілим дітям. Ми маємо виграти цю війну. Виграти завдяки партнерству наших друзів по всьому світові, зокрема і Європі. Три роки тому перед нами постав ризик втратити державу, але ми обрали спротив, обрали гідність. У цей день я хочу розповісти вам історію героїзму нашого партійця Сергія Іконнікова. Юнак, який мав блискучу англійську та відмінну юридичну освіту. Сергій мріяв бути дипломатом, але обрав боротьбу. Пішов у армію в день, коли загинув інший мій друг Гліб Бабич — відомий поет, який воював у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ. Сергій загинув у свій 25-ий День Народження. Нашу історію написали військові, волонтери, благодійники. Війна триває, попереду в нас складні виклики. Маємо об’єднатися і перемогти. Виграти війну та прославити Україну.
2:52

Сьогодні я не буду говорити ні про помилки, ні про звіт, ні про підготовку до війни. Для цього ще буде час, висновки будуть зроблені. Сьогодні я буду говорити слова подяки. Перш за все, кожному, хто взяв до рук зброю 11 років тому. І дуже дивно, коли у стінах Верховної Ради їм аплодує лише «Європейська Солідарність». Коли ми закликаємо до шани і поваги, маємо пам’ятати кожного, хто загинув у війні з росією, незважаючи на позицію деяких фракцій. Хочу подякувати всім, хто взяв до рук зброю три роки тому і не здриснув з Києва. Вшанувати пам'ять загиблих та вклонитися їхнім матерями, батьками, дружинам, осиротілим дітям. Ми маємо виграти цю війну. Виграти завдяки партнерству наших друзів по всьому світові, зокрема і Європі. Три роки тому перед нами постав ризик втратити державу, але ми обрали спротив, обрали гідність. У цей день я хочу розповісти вам історію героїзму нашого партійця Сергія Іконнікова. Юнак, який мав блискучу англійську та відмінну юридичну освіту. Сергій мріяв бути дипломатом, але обрав боротьбу. Пішов у армію в день, коли загинув інший мій друг Гліб Бабич — відомий поет, який воював у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ. Сергій загинув у свій 25-ий День Народження. Нашу історію написали військові, волонтери, благодійники. Війна триває, попереду в нас складні виклики. Маємо об’єднатися і перемогти. Виграти війну та прославити Україну.

Петро Порошенко

51,690 Aufrufe • vor 1 Jahr

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.
0:33

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.

Останній Капіталіст

65,287 Aufrufe • vor 3 Monaten

Як політик, мав би приєднатися до потужного хору критики на адресу Трампа, щоби зняти свою порцію вершків. Але як державник, вважаю за потрібне запропонувати перейти від бурхливих емоцій до розсудливого раціо. Час починати дорослу розмову і робити аналіз ситуації, щоб зрозуміти, як нам подолати кризу у стосунках із Сполученими Штатами. Вони залишаються нашим ключовим елементом порятунку держави, і ми ризикуємо це партнерство втратити. А це, в свою чергу, суттєво ускладнить становище України у війні з росією. І Макрон, і Стармер, і врешті сам Зеленський, визнали, що без Америки виграти не можливо, бо доведеться недоречними рейтингами збивати балістику. Отже, на тлі усього сказаного нам потрібна відповідь на питання, як рятувати ситуацію і що робити. Вражає, як показово і дуже швидко перейшли від стратегії і «плану перемоги» до замірів рейтингів, яке є десятим питанням, що, на превеликий жаль чомусь стало головним. Перше, що треба зробити, припинити спілкування з американцями у форматі стадіону, бо ця перепалка йде не на користь Україні, якими б красномовними не були аргументи. Дискусія з Трампом потребує дипломатичної майстерності, тиші і терпіння, достатніх для того, аби не рефлексувати на кожну його заяву. Я з ним працював три роки, я. Знаю, про що кажу. Вдумайтеся, як філігранно очільники Канади, Мексики, Данії і навіть Панами добилися свого в діалозі з Трампом після його приголомшливих і сенсаційних заяв. Подивіться, як акуратно шукає до нього підходи президент Франції. Всі вони вміють тримати емоції в руках. По-друге, владі слід провести роботу над помилками, розібратися, хто із п'яти-шести «потужних» менеджерів не менш «потужно» провалив розбудову стосунків з новою американською адміністрацією. Хто замість того, щоб навести мости, їх попалив? І тепер проблеми влади в комунікаціях із Вашингтоном стали проблемою всієї країни. Наша команда ще в жовтні-листопаді-грудні і січні попереджала про ці проблеми комунікації української влади з командою Трампа. Нас не лише не почули, а навіть намагалася блокувати парламентські поїздки опозиції. Третє, саме тому слід сформувати коло фахових переговорників як для перемовин із США, так і з Євросоюзом, роль та значення якого очевидно зараз зростають, хоча я не бачу навіть теоретичні можливості, коли Євросоюз при всій повазі зміг би нам повною мірою постачати ті обсяги зброї, якими забезпечила нас Сполучені Штати. Якщо у влади є розрахунки, хай їх покажуть і заспокоять суспільство. По-четверте, треба збільшувати роль міжпарламентської дипломатії, і взагалі роль парламенту. Я готовий їхати до Брюсселю чи Вашингтону, аби рятувати ситуацію. І це мають бути інші депутати, фахові дипломати-важковаговики, авторитетні представники громадянського суспільства. Подивіться, яких мастодонтів повиставляли в переговорні групи американці та росіяни. Попри те, що своїми антиконституційними санкціями Зеленський ставить під загрозу зриву мою програму фінансової приватної підтримки Збройних Сил (мені хочуть незаконно і позасудово заборонити як платежі, таr оборонні закупівлі), за минулий тиждень я побував у двох точках фронту, під Покровськом, і під Курщиною. Вважаю, що назріло питання про негайну зустріч президента та військового керівництва з лідерами парламентських фракцій. Бо ситуація на фронті так само дуже складна, і якщо це помножити на геополітичні проблеми, то вона може розвиватися у вкрай несприятливий спосіб. І, нарешті, про головне. Монополія на владу Офісу над позбавленим субєктності парламентом повністю себе вичерпала. Нам сьогодні потрібні посилення і нова якість внутрішньої єдності. Час слів минув. Замість декларацій, відосиків потрібні дії. Очевидною є необхідність створення коаліції уряду національної єдності з професійним міністрами міністрами, викинувши із співпраці «п’яту колону» кремля партію опзж. Приберіть мову єдиного марафону і почніть чесну розмову з суспільством, бо саме така політика бравади і непрофесіоналізму нас привела до того, де ми зараз є. 1/2
6:36

Як політик, мав би приєднатися до потужного хору критики на адресу Трампа, щоби зняти свою порцію вершків. Але як державник, вважаю за потрібне запропонувати перейти від бурхливих емоцій до розсудливого раціо. Час починати дорослу розмову і робити аналіз ситуації, щоб зрозуміти, як нам подолати кризу у стосунках із Сполученими Штатами. Вони залишаються нашим ключовим елементом порятунку держави, і ми ризикуємо це партнерство втратити. А це, в свою чергу, суттєво ускладнить становище України у війні з росією. І Макрон, і Стармер, і врешті сам Зеленський, визнали, що без Америки виграти не можливо, бо доведеться недоречними рейтингами збивати балістику. Отже, на тлі усього сказаного нам потрібна відповідь на питання, як рятувати ситуацію і що робити. Вражає, як показово і дуже швидко перейшли від стратегії і «плану перемоги» до замірів рейтингів, яке є десятим питанням, що, на превеликий жаль чомусь стало головним. Перше, що треба зробити, припинити спілкування з американцями у форматі стадіону, бо ця перепалка йде не на користь Україні, якими б красномовними не були аргументи. Дискусія з Трампом потребує дипломатичної майстерності, тиші і терпіння, достатніх для того, аби не рефлексувати на кожну його заяву. Я з ним працював три роки, я. Знаю, про що кажу. Вдумайтеся, як філігранно очільники Канади, Мексики, Данії і навіть Панами добилися свого в діалозі з Трампом після його приголомшливих і сенсаційних заяв. Подивіться, як акуратно шукає до нього підходи президент Франції. Всі вони вміють тримати емоції в руках. По-друге, владі слід провести роботу над помилками, розібратися, хто із п'яти-шести «потужних» менеджерів не менш «потужно» провалив розбудову стосунків з новою американською адміністрацією. Хто замість того, щоб навести мости, їх попалив? І тепер проблеми влади в комунікаціях із Вашингтоном стали проблемою всієї країни. Наша команда ще в жовтні-листопаді-грудні і січні попереджала про ці проблеми комунікації української влади з командою Трампа. Нас не лише не почули, а навіть намагалася блокувати парламентські поїздки опозиції. Третє, саме тому слід сформувати коло фахових переговорників як для перемовин із США, так і з Євросоюзом, роль та значення якого очевидно зараз зростають, хоча я не бачу навіть теоретичні можливості, коли Євросоюз при всій повазі зміг би нам повною мірою постачати ті обсяги зброї, якими забезпечила нас Сполучені Штати. Якщо у влади є розрахунки, хай їх покажуть і заспокоять суспільство. По-четверте, треба збільшувати роль міжпарламентської дипломатії, і взагалі роль парламенту. Я готовий їхати до Брюсселю чи Вашингтону, аби рятувати ситуацію. І це мають бути інші депутати, фахові дипломати-важковаговики, авторитетні представники громадянського суспільства. Подивіться, яких мастодонтів повиставляли в переговорні групи американці та росіяни. Попри те, що своїми антиконституційними санкціями Зеленський ставить під загрозу зриву мою програму фінансової приватної підтримки Збройних Сил (мені хочуть незаконно і позасудово заборонити як платежі, таr оборонні закупівлі), за минулий тиждень я побував у двох точках фронту, під Покровськом, і під Курщиною. Вважаю, що назріло питання про негайну зустріч президента та військового керівництва з лідерами парламентських фракцій. Бо ситуація на фронті так само дуже складна, і якщо це помножити на геополітичні проблеми, то вона може розвиватися у вкрай несприятливий спосіб. І, нарешті, про головне. Монополія на владу Офісу над позбавленим субєктності парламентом повністю себе вичерпала. Нам сьогодні потрібні посилення і нова якість внутрішньої єдності. Час слів минув. Замість декларацій, відосиків потрібні дії. Очевидною є необхідність створення коаліції уряду національної єдності з професійним міністрами міністрами, викинувши із співпраці «п’яту колону» кремля партію опзж. Приберіть мову єдиного марафону і почніть чесну розмову з суспільством, бо саме така політика бравади і непрофесіоналізму нас привела до того, де ми зараз є. 1/2

Петро Порошенко

747,359 Aufrufe • vor 1 Jahr

Сьогодні країна живе в абсолютно ненормальному режимі через терор росіян проти цивільних. Повітряні тривоги одна за одною, міста постійно зупиняються, люди годинами не можуть нормально дістатися на роботу чи повернутися додому. І головне питання, яке я сьогодні чую: а що нам робити далі? Як у цьому жити? Це питання не лише із Слов’янська чи Краматорська. Це питання із Києва, Дніпра, Сум, Чернігова, Харкова, Херсона, Запоріжжя. Завтра 1 вересня. Тисячі батьків досі не розуміють, як навчатимуться їхні діти, особливо там, де немає нормальних укриттів. Це вже не просто незручності війни. Це ситуація, яка ризикує стати неконтрольованою. Ми вступили в новий етап війни, який показав глибину кризи державного управління в країні. Давайте чесно скажемо, що робить путін. Він намагається не просто бити по Києву. Він хоче вимкнути Київ. Виснажити постійними тривогами. Паралізувати транспорт. Зупинити підприємства. Розірвати логістику. Змусити людей зрештою сказати: тут неможливо жити. Бо Київ для нього — особлива ціль. Сьогодні недостатньо просто закликати людей потерпіти. Треба нарешті організувати життя столиці і відповідно до тієї війни, яку росія веде сьогодні, а не тієї, до якої ми готувалися вчора. По-перше, місто не може безкінечно зупинятися. Безпека — безумовно понад усе. Але якщо тривоги стають постійними, значить, мають змінюватися і правила роботи міста. Уряд, військові, міська влада, транспортники, бізнес мають сісти за один стіл і дати людям зрозумілий алгоритм. Як усе працюватиме далі? І не треба недооцінювати ціну цього хаосу. Коли годинами стоїть Київ — стоїть величезна частина української економіки. Це мільярди, які не потраплять з бюджету до армії. По-друге, початок навчального року. Де зрозуміле рішення для батьків? Дайте людям правила. Візьміть на себе відповідальність. Для цього і існує держава. По-третє, поверніть Києву 8 мільярдів та ПДФО бойових бригад, бо цього тижня Київ вперше вимушений проводити секвестр бюджету. Скорочувати всі видатки, аби захистити місто. Сьогодні гроші Києву потрібні для укриттів. Нам треба будувати ще один рівень міста — захищений. По-четверте, бізнес. Потрібне страхування воєнних ризиків. Гроші на швидке відновлення після ударів. Нова логістика. Можливість бізнесу вкладати кошти у власний захист, включно з приватними системами ППО. І парламент нарешті має нормально працювати. Треба вести переговори з МВФ, ухвалювати закони, від яких залежить фінансова стабільність країни. По-пʼяте, енергетика. путін вже заявив, що його основною ціллю є енергетика, і саме енергетика Києва, захист якої залишили без фінансування. Тому мала маневрена генерація, когенерація, резервне живлення лікарень, водоканалів, зв'язку мають встановлюватися уже. Коли держава не встигає, українці завжди рятували себе самі. Це наша величезна сила. Тому я звертаюся до ОСББ, підприємців, волонтерів, просто сусідів: перевірте свої укриття. Подумайте про резервне живлення. Про воду. Про літніх людей у вашому будинку, яким під час тривоги нікуди йти і які самі не впораються. Наша команда точно буде поруч. І я хочу подякувати всім, хто сьогодні не дає цьому місту зупинитися. Рятувальникам і пожежникам. Медикам, особливо швидкій. Комунальникам. Водіям. Енергетикам. Підприємцям. Людям, які після чергової безсонної ночі все одно відкривають магазини, аптеки, підприємства. Вчителям. путін хоче, щоб Київ втомився. От цього ми йому точно не подаруємо. Але стійкість — це коли держава організувала життя так, щоб люди могли жити навіть тоді, коли ворог робить усе, аби вони не могли. Києву потрібен план, як жити. З цими вимогами ми завтра йдемо на відкриття нової сесії Верховної Ради. Ми опозиція, але ми готові до співпраці з владою у законодавчому забезпечення усіх необхідних рішень, аж до створення коаліції та уряду національної єдності. Але потрібні швидкі і відповідальні дії влади.
11:35

Сьогодні країна живе в абсолютно ненормальному режимі через терор росіян проти цивільних. Повітряні тривоги одна за одною, міста постійно зупиняються, люди годинами не можуть нормально дістатися на роботу чи повернутися додому. І головне питання, яке я сьогодні чую: а що нам робити далі? Як у цьому жити? Це питання не лише із Слов’янська чи Краматорська. Це питання із Києва, Дніпра, Сум, Чернігова, Харкова, Херсона, Запоріжжя. Завтра 1 вересня. Тисячі батьків досі не розуміють, як навчатимуться їхні діти, особливо там, де немає нормальних укриттів. Це вже не просто незручності війни. Це ситуація, яка ризикує стати неконтрольованою. Ми вступили в новий етап війни, який показав глибину кризи державного управління в країні. Давайте чесно скажемо, що робить путін. Він намагається не просто бити по Києву. Він хоче вимкнути Київ. Виснажити постійними тривогами. Паралізувати транспорт. Зупинити підприємства. Розірвати логістику. Змусити людей зрештою сказати: тут неможливо жити. Бо Київ для нього — особлива ціль. Сьогодні недостатньо просто закликати людей потерпіти. Треба нарешті організувати життя столиці і відповідно до тієї війни, яку росія веде сьогодні, а не тієї, до якої ми готувалися вчора. По-перше, місто не може безкінечно зупинятися. Безпека — безумовно понад усе. Але якщо тривоги стають постійними, значить, мають змінюватися і правила роботи міста. Уряд, військові, міська влада, транспортники, бізнес мають сісти за один стіл і дати людям зрозумілий алгоритм. Як усе працюватиме далі? І не треба недооцінювати ціну цього хаосу. Коли годинами стоїть Київ — стоїть величезна частина української економіки. Це мільярди, які не потраплять з бюджету до армії. По-друге, початок навчального року. Де зрозуміле рішення для батьків? Дайте людям правила. Візьміть на себе відповідальність. Для цього і існує держава. По-третє, поверніть Києву 8 мільярдів та ПДФО бойових бригад, бо цього тижня Київ вперше вимушений проводити секвестр бюджету. Скорочувати всі видатки, аби захистити місто. Сьогодні гроші Києву потрібні для укриттів. Нам треба будувати ще один рівень міста — захищений. По-четверте, бізнес. Потрібне страхування воєнних ризиків. Гроші на швидке відновлення після ударів. Нова логістика. Можливість бізнесу вкладати кошти у власний захист, включно з приватними системами ППО. І парламент нарешті має нормально працювати. Треба вести переговори з МВФ, ухвалювати закони, від яких залежить фінансова стабільність країни. По-пʼяте, енергетика. путін вже заявив, що його основною ціллю є енергетика, і саме енергетика Києва, захист якої залишили без фінансування. Тому мала маневрена генерація, когенерація, резервне живлення лікарень, водоканалів, зв'язку мають встановлюватися уже. Коли держава не встигає, українці завжди рятували себе самі. Це наша величезна сила. Тому я звертаюся до ОСББ, підприємців, волонтерів, просто сусідів: перевірте свої укриття. Подумайте про резервне живлення. Про воду. Про літніх людей у вашому будинку, яким під час тривоги нікуди йти і які самі не впораються. Наша команда точно буде поруч. І я хочу подякувати всім, хто сьогодні не дає цьому місту зупинитися. Рятувальникам і пожежникам. Медикам, особливо швидкій. Комунальникам. Водіям. Енергетикам. Підприємцям. Людям, які після чергової безсонної ночі все одно відкривають магазини, аптеки, підприємства. Вчителям. путін хоче, щоб Київ втомився. От цього ми йому точно не подаруємо. Але стійкість — це коли держава організувала життя так, щоб люди могли жити навіть тоді, коли ворог робить усе, аби вони не могли. Києву потрібен план, як жити. З цими вимогами ми завтра йдемо на відкриття нової сесії Верховної Ради. Ми опозиція, але ми готові до співпраці з владою у законодавчому забезпечення усіх необхідних рішень, аж до створення коаліції та уряду національної єдності. Але потрібні швидкі і відповідальні дії влади.

Петро Порошенко

32,079 Aufrufe • vor 4 Tagen

То що, хочете знати, як силовики Татарова - Вигівського відмивають по 5 мільйонів, купуючи під час повномасштабки … наручники? 🤯 Ми знайшли керівника з Нацполу, який це вів, а на його матері і тещі - знайшли купу майна. 📍ХТО? Проводив закупівлю друг Голови Нацполу Вигівського - Дмитро Соколов - керівник Департаменту управління майном усього Нацполу Чому друг? Бо Вигівський таскає Соколова по всій Україні за собою, куди і сам переводиться. Очаків - Миколаїв - Полтава - Киів міське управління - Київ центральний офіс Нацполу. 🤦🏻‍♀️ Вигівський 4 рази тягнув за собою Соколова і підвищував рівно туди, куди підвищували і переводили його самого 📍ЯК ВСІМ ПОКАЗАЛИ? Нацпол офіційно укладає договір з ТОВ “Укроборонекспорт” на постачання 10 тисяч кайданок сумою на 15 мільйонів гривень. В документах: 1. Ціна за 1 штуку – 1489,98 гривень 2. Модель кайданок – БР-М-92. 3. Постачальник– ТОВ “Укроборонекспорт”. 📍ЯК НАСПРАВДІ? 1. Ті ж самі наручники – БР-М-92 2. Той же самий ТОВ “Укроборонекспорт” 3. Той самий період постачання продає управлінням поліції охорони в Чернівецькій та Одеській областях, а також у місті Києві малим оптом лише 100 штук по … 976 грн за штуку, а не за майже 1500 грн, як департаменту Соколова 🤡 Тобто ще раз: малу оптову партіію 100 штук поставляли дешевше на 50 відсотків за одиницю, ніж велику оптову партію у 10 тисяч. Ось на цій різниці і нагріли 5 мільйонів - 5 139 800 гривень, якщо точно. 📍ЯК ЗАМІТАЛИ СЛІДИ? Одразу після зйомок Воєнторг на своєму офіційному сайті піднімає ціни на ідентичні наручники на ті ж 20%, як закупила поліція. Бо так попросили з поліції. Аби їх не підставляти. 📍ЩО ЩЕ ЗНАЙШЛИ? Нитки схеми ведуть до МВС. А на родичах Соколова купа майна і їх любов до соцмережі Аднакласнікі і беркутні. Про все це в повному розслідуванні. Поможіть поширити його: Аби керівники правоохоронних знали, що ми з вами усе бачимо
1:03

То що, хочете знати, як силовики Татарова - Вигівського відмивають по 5 мільйонів, купуючи під час повномасштабки … наручники? 🤯 Ми знайшли керівника з Нацполу, який це вів, а на його матері і тещі - знайшли купу майна. 📍ХТО? Проводив закупівлю друг Голови Нацполу Вигівського - Дмитро Соколов - керівник Департаменту управління майном усього Нацполу Чому друг? Бо Вигівський таскає Соколова по всій Україні за собою, куди і сам переводиться. Очаків - Миколаїв - Полтава - Киів міське управління - Київ центральний офіс Нацполу. 🤦🏻‍♀️ Вигівський 4 рази тягнув за собою Соколова і підвищував рівно туди, куди підвищували і переводили його самого 📍ЯК ВСІМ ПОКАЗАЛИ? Нацпол офіційно укладає договір з ТОВ “Укроборонекспорт” на постачання 10 тисяч кайданок сумою на 15 мільйонів гривень. В документах: 1. Ціна за 1 штуку – 1489,98 гривень 2. Модель кайданок – БР-М-92. 3. Постачальник– ТОВ “Укроборонекспорт”. 📍ЯК НАСПРАВДІ? 1. Ті ж самі наручники – БР-М-92 2. Той же самий ТОВ “Укроборонекспорт” 3. Той самий період постачання продає управлінням поліції охорони в Чернівецькій та Одеській областях, а також у місті Києві малим оптом лише 100 штук по … 976 грн за штуку, а не за майже 1500 грн, як департаменту Соколова 🤡 Тобто ще раз: малу оптову партіію 100 штук поставляли дешевше на 50 відсотків за одиницю, ніж велику оптову партію у 10 тисяч. Ось на цій різниці і нагріли 5 мільйонів - 5 139 800 гривень, якщо точно. 📍ЯК ЗАМІТАЛИ СЛІДИ? Одразу після зйомок Воєнторг на своєму офіційному сайті піднімає ціни на ідентичні наручники на ті ж 20%, як закупила поліція. Бо так попросили з поліції. Аби їх не підставляти. 📍ЩО ЩЕ ЗНАЙШЛИ? Нитки схеми ведуть до МВС. А на родичах Соколова купа майна і їх любов до соцмережі Аднакласнікі і беркутні. Про все це в повному розслідуванні. Поможіть поширити його: Аби керівники правоохоронних знали, що ми з вами усе бачимо

Martina Boguslavets

27,217 Aufrufe • vor 10 Monaten

Україна зараз переживає найтяжчі часи за всі роки незалежності. У Києві люди мерзнуть. Є випадки смертей від холоду. Попереду — морози до мінус 25 уже на початку наступного тижня. Майже 700 будинків у столиці досі залишаються без води, електроенергії та тепла. За оцінками фахівців, ситуація може ще більше погіршитися у разі нової російської ракетної атаки, на яку, за даними розвідки, ми очікуємо вже вихідними. Київ ризикує перетворитися на зону, непридатну для життя. Безумовно, головний винуватець — путін. Але відповідальність лежить і на владі. На злочинній бездіяльності. На корупції, яка вже доведена незалежними антикорупційними інституціями у справі «Міндічгейт». Саме через це блокувалося виділення коштів на захист критичної енергетичної інфраструктури. У 2014 році морози були такими самими — мінус 20–25. У державній скарбниці тоді був нуль. Плани агресора нічим не відрізнялися: удари по генерації, атаки на ТЕЦ у Щасті та Слов’янську, блокування постачання вугілля. Росія тоді зірвала всі контракти і припинила відвантаження з Кузбасу. Ми ухвалювали рішення. Давали накази закуповувати вугілля на українській території, в українських шахт і виробників за цінами, вдвічі нижчими за альтернативні. Ми захистили країну. І за 11 років дехто про це забув. Сьогодні ж замість реальних дій влада займається спробами політичної розправи і дискредитації лідера опозиції. Цей процес провалився. Ця справа — справжнє кладовище генеральних прокурорів. Луценко назвав її булшитом. Рябошапка — трешем. Обох звільнили за відмову підписувати підозру. Венедіктова «зникла» у відпустці, щоб уникнути відповідальності. Підписував підозру незаконно заступник, якого згодом звільнили і притягнули до кримінальної відповідальності. Потім був Костін — і знову втеча від відповідальності. Сьогодні в суді — ноунейми без аргументів і доказів. Коли 24 лютого прокурори тікали з Києва і палили матеріали справ, хтось мав боронити столицю. А сьогодні ці самі люди фабрикують справи, відволікаючи увагу від корупційних скандалів: «Міндічгейт», «Бакановгейт», «Кісільгейт», конверти для депутатів, мішки з грошима в кабінетах, знищена оборонка і вкрадені кошти, які мали йти на захист держави. Ми живемо у двох різних реальностях. В одній — міндічі, баканови і їхні покровителі крадуть і руйнують країну. В іншій — ми захищаємо Україну, допомагаємо армії, відстоюємо державу і правду. 11 років тому ми врятували країну від холоду. 11 років тому почали будувати армію. 11 років тому підписали Угоду про асоціацію з ЄС і Зону вільної торгівлі. 11 років тому виграли час, який дав змогу Україні вистояти у 2022-му і зламати путінський сценарій знищення нашої держави. Україна вистоїть!
9:57

Україна зараз переживає найтяжчі часи за всі роки незалежності. У Києві люди мерзнуть. Є випадки смертей від холоду. Попереду — морози до мінус 25 уже на початку наступного тижня. Майже 700 будинків у столиці досі залишаються без води, електроенергії та тепла. За оцінками фахівців, ситуація може ще більше погіршитися у разі нової російської ракетної атаки, на яку, за даними розвідки, ми очікуємо вже вихідними. Київ ризикує перетворитися на зону, непридатну для життя. Безумовно, головний винуватець — путін. Але відповідальність лежить і на владі. На злочинній бездіяльності. На корупції, яка вже доведена незалежними антикорупційними інституціями у справі «Міндічгейт». Саме через це блокувалося виділення коштів на захист критичної енергетичної інфраструктури. У 2014 році морози були такими самими — мінус 20–25. У державній скарбниці тоді був нуль. Плани агресора нічим не відрізнялися: удари по генерації, атаки на ТЕЦ у Щасті та Слов’янську, блокування постачання вугілля. Росія тоді зірвала всі контракти і припинила відвантаження з Кузбасу. Ми ухвалювали рішення. Давали накази закуповувати вугілля на українській території, в українських шахт і виробників за цінами, вдвічі нижчими за альтернативні. Ми захистили країну. І за 11 років дехто про це забув. Сьогодні ж замість реальних дій влада займається спробами політичної розправи і дискредитації лідера опозиції. Цей процес провалився. Ця справа — справжнє кладовище генеральних прокурорів. Луценко назвав її булшитом. Рябошапка — трешем. Обох звільнили за відмову підписувати підозру. Венедіктова «зникла» у відпустці, щоб уникнути відповідальності. Підписував підозру незаконно заступник, якого згодом звільнили і притягнули до кримінальної відповідальності. Потім був Костін — і знову втеча від відповідальності. Сьогодні в суді — ноунейми без аргументів і доказів. Коли 24 лютого прокурори тікали з Києва і палили матеріали справ, хтось мав боронити столицю. А сьогодні ці самі люди фабрикують справи, відволікаючи увагу від корупційних скандалів: «Міндічгейт», «Бакановгейт», «Кісільгейт», конверти для депутатів, мішки з грошима в кабінетах, знищена оборонка і вкрадені кошти, які мали йти на захист держави. Ми живемо у двох різних реальностях. В одній — міндічі, баканови і їхні покровителі крадуть і руйнують країну. В іншій — ми захищаємо Україну, допомагаємо армії, відстоюємо державу і правду. 11 років тому ми врятували країну від холоду. 11 років тому почали будувати армію. 11 років тому підписали Угоду про асоціацію з ЄС і Зону вільної торгівлі. 11 років тому виграли час, який дав змогу Україні вистояти у 2022-му і зламати путінський сценарій знищення нашої держави. Україна вистоїть!

Петро Порошенко

21,200 Aufrufe • vor 7 Monaten

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.
2:36

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 Aufrufe • vor 1 Jahr