Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Zur Startseite

Мадяр застеріг Зеленського від шантажу Угорщини і його особисто: "Що я можу сказати українському президенту, так це те, що ми не знаємо один одного, ми не розмовляли телефоном чи будь-яким іншим чином, але це не гра. Якщо нафтопровід «Дружба» підходить для транспортування сирої нафти, то він повинен відкрити його...

45,387 Aufrufe • vor 4 Monaten •via X (Twitter)

0 Kommentare

Keine Kommentare verfügbar

Kommentare vom Original-Post werden hier angezeigt

Ähnliche Videos

Колишній посланець Трампа з питань України Кіт Келлог: Зеленський – міцний горішок. Я маю на увазі, він крутий сучий син. Пам'ятаю, як одного разу сказав президенту Трампу: "Пане президенте, він багато в чому схожий на вас". Він здивувався. Я додав: "Я не про зріст чи статуру, а про те, що він впертий, має власну думку і не боїться її висловлювати, він знає, як користуватися медіа". Тоді я зробив заяву, за яку отримав певну частку критики: я назвав його мужнім лідером, який веде боротьбу. Я сказав людям в адміністрації: "Ми в США не бачили такого лідера, як він, з часів Авраама Лінкольна". І я мав на увазі те, що нікому не доводилося вести екзистенційну боротьбу на рідній землі так, як йому, коли на кону стоїть саме виживання нації. І ми маємо це визнати. Ми повинні розуміти його позицію. Він захищає Україну. І навіть якщо нам не завжди подобається те, що він робить чи говорить, це залишається фактом

Останній Капіталіст

54,578 Aufrufe • vor 7 Monaten

Репортер: З’явилася інформація про те, що США дозволять російському нафтовому танкеру пройти на Кубу, це правда? Трамп: Ну, там є танкер, ми не проти того, щоб хтось отримав повний човен, бо їм потрібно... їм потрібно виживати. Мене б це не турбувало. Репортер: Тож ця інформація правдива, наскільки вам відомо? Трамп: Ну, я б сказав, я сказав їм: якщо якась країна хоче відправити трохи нафти на Кубу прямо зараз, у мене немає з цим проблем. Чи то росія, чи хтось інший. Репортер: Але чи не хвилюєтесь ви, що це допоможе путіну? Трамп: Чи це йому допоможе? Він втрачає один танкер нафти. Це його проблеми. Все гаразд. Якщо він хоче це зробити, і якщо інші країни хочуть це зробити, це мене не дуже турбує. Це не матиме впливу. З Кубою покінчено, у них поганий режим, у них дуже погане і корумповане керівництво, і те, отримають вони корабель нафти чи ні, не матиме значення. Я б волів дозволити це, чи то росії, чи комусь іншому, тому що людям потрібне тепло, охолодження та всі інші речі, які необхідні.

Останній Капіталіст

14,984 Aufrufe • vor 5 Monaten

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 Aufrufe • vor 4 Monaten

Дуже крута промова Говарда Баффета, старшого сина інвестора, філантропа та мультимільярдера Уоррена Баффета на Лондонській конференції з відновлення України. ▪ Ми не передаємо Україні все, що їй потрібно, щоб виграти цю війну, так ми ще вимагаємо від України воювати так, як ми не воювали б самі. ▪️Дехто поступає виходячи зі страху. Але ніхто б ніколи не боровся, якби боявся наслідків. ▪️Джон Маккейн одного разу сказав: не провокувати Путіна – це показати слабкість, яка 100% спровокує Путіна. Цього разу ми не маємо права на помилку. ▪️Були часи, коли ми були малодушними. Ми допомагали, але ми були повільними. Були часи, коли ми були нерішучими. Немає часу озиратися. Тому що те, що ми робимо зараз, змінить перебіг історії. ▪️Жоден американець не погодився б на таке для своєї дитини. Не один британець не погодився б на таке для своєї дитини. Ніхто в цьому залі не погодився б на таке для своєї дитини. То чому ми дозволяємо цьому продовжуватися? Фрагмент дивіться повністю.

Олександр Аронець

317,565 Aufrufe • vor 3 Jahren