Loading video...

Video Failed to Load

Go Home

❗️Маски, автомати і погрози жінкам На Тернопільщині місцеві жителі масово скаржаться на дії окремих бригад поліції, які під час так званих “перевірок” вриваються у приватні будинки, ходять по подвір’ях, погрожують автоматами жінкам, а подекуди — навіть вибивають вікна. ❗️За словами очевидців, людей шукають нібито за порушення військового обліку та...

24,428 views • 7 months ago •via X (Twitter)

0 Comments

No comments available

Comments from the original post will appear here

Related Videos

Україна Зеленського. Покарання дитини через те, що на неї напала доросла росіянка. З такої держави дітей будуть вивозити масово. Нашій країні необхідні зміни та адекватна влада. Міністр Клименко вже втратив весь здоровий глузд. «Конфлікт мешканки Голосіївського району із підлітком: поліцейські склали на матір неповнолітнього адміністративний протокол. Під час моніторингу соціальних мереж правоохоронці виявили відео, на якому зафіксовано інцидент: жінка зробила зауваження школяру через те, що він на вулиці увімкнув російські музичні треки під вікнами її будинку. У відповідь хлопець проігнорував зауваження та почав грубо висловлюватись на адресу старшої жінки. Поліцейські зареєстрували повідомлення про подію та встановили особу підклітка — ним виявився 12-річний учень місцевої приватної школи. Інспектори ювенальної поліції провели профілактичну бесіду з матір'ю хлопця та за фактом невиконання нею обов'язків щодо виховання дитини склали адміністративний протокол за статтею 184 КУпАП.» Тобто, закон діє автоматично лише в одну сторону. Якщо ти в формі і корчиш з себе патріота: ти можеш принижувати дітей, порушувати закони, бити, гнобити… Поліція не в курсі, що закон діє тут в обидві сторони? В чому матір погана, що дитина змогла захистити свої приватні кордони? Погрози дитині — це психологічне насильство, що заборонене законом. В Україні захист прав дитини гарантується Конституцією, Сімейним кодексом та Законом «Про охорону дитинства». За погрози або образи дитини може наставати адміністративна або навіть кримінальна відповідальність. Зйомка без дозволу — особливо неповнолітнього — теж порушує право на особисте життя та захист персональних даних. Викладення відео в Інтернет без дозволу батьків — це серйозне порушення. Жінка, яка без дозволу зняла 12-річну дитину на відео і виклала це у соцмережі, порушила одразу кілька законів України: ⸻ 1. Стаття 307 Цивільного кодексу України — “Захист інтересу фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок” Згідно з цією статтею, фотографування, відеозйомка, запис особи без її згоди допускаються лише у випадках, передбачених законом. Якщо йдеться про дитину, потрібна згода її батьків або законних представників. Публічне розповсюдження таких матеріалів також вимагає згоди. Порушення: Зйомка без згоди батьків і публікація без дозволу. ⸻ 2. Стаття 32 Конституції України — “Право на особисте життя” Ніхто не може втручатися в особисте життя особи, збирати, зберігати чи поширювати інформацію про неї без її згоди. ⸻ 3. Закон України “Про захист персональних даних” Обличчя на відео — це персональні дані. Обробка персональних даних (збір, зберігання, поширення) можлива тільки за згодою суб’єкта або його законних представників (у випадку неповнолітніх — батьків). ⸻ 4. Стаття 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення — “Вчинення домашнього насильства” (може застосовуватися в певних випадках) Психологічний тиск на дитину може бути визнаний як насильство в сім’ї або домашнє насильство проти дитини. ⸻ Підсумок: Вона порушила право дитини на особисте життя, захист персональних даних і, ймовірно, вчинила психологічне насильство. Вважаю, що батьки мають найняти адвоката та подати зустрічний позов до поліції.

Myroslav Oleshko

46,993 views • 1 year ago

Після того, як 30-річну спеціалістку в ракетобудуванні Ірину Терех у березні 2026 року підвищили з посади технічного директора ТОВ "ФАЙЄР ПОІНТ" до Генерального директора, стало схоже, що засновники компанії "стали на лижі" або вирішили "тихенько піти в ліс". Штилерман та Скаліга Єгор Віталійович, який був Генеральним директором 5 років, залишаються засновниками з частками 97,5% та 2,5%. Згідно з законодавством, засновники ТОВ не несуть відповідальності за діяльність Генерального директора, а тільки можуть відповідати за навмисне доведення підприємства до банкрутства (фіктивне банкрутство), ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах або виведення активів. Тобто відповідальність за Договори підписані Терех на постачання державі ракет, дронів і не виконання умов цих договорів, ляже тільки на Терех. А Штілерман та Скаліга відпочиватимуть на найкращих курортах світу. Довести навмисне банкрутство дуже складно і за сьогоднішнього керівництва країною практично неможливо. За загальним правилом засновники (учасники) товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його боргами та зобов'язаннями. Їхній фінансовий ризик обмежений вартістю частин, що належать їм, у статутному капіталі компанії. Статутний капітал ТОВ "ФАЙЄР ПОІНТ" складає 12 млн. грн. Смішні суми. За словами Штілермана, дохід компанії в 2025 році склав 29,4 мільярда гривень. Йому буде на що зустріти старість. Штилерман стільки всього наобіцяв Україні, що йому вже час валити з країни. А сидітиме студентка, майже комсомолка та симпатична дівчина Ірина Терех.

Сергій Погребецький

12,259 views • 15 days ago

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 views • 3 months ago