Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Zur Startseite

Наша редакція знайшла російського наглядача, якого вважають «уособленням зла» у колонії №12 міста Каменськ-Шахтинський Ростовської області РФ. Також ми поспілкувалися з військовими, які пройшли полон там, де він працює. Ми покажемо його обличчя у розслідуванні 20 грудня

Slidstvo_info's profile picture

Slidstvo

8,169 subscribers

17,462 Aufrufe • vor 9 Monaten •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Kommentare

Keine Kommentare verfügbar

Kommentare vom Original-Post werden hier angezeigt

Ähnliche Videos

Публікую відео з повною картиною вчорашнього вечора на метро «Героїв Дніпра» у Києві, де чітко видно всю сутність шахраїв так званого волонтерського фонду «Врятуй рідну країну», який очолює Микола Осаула. Подивіться, там все дуже показово! Коля Осаула вирішив насміхатися з мого поранення та участі в бойових діях, мовляв він як шахрай-волонтер на війні більше пробув, паралельно з цим він віддав вказівки тітушками, які так само погрожували мені та нашим активістам. Максимально аморальний покидьок. Цей персонаж буде відповідати окремо. Другий персонаж, який мені погрожував, це його помічник - Карен Мелькумов, ну або за паспортом - Мелькумов Карэн Георгиевич. Громадянин російської федерації. Найближчим часом у себе в телеграм каналі я опублікую дані його російського паспорта. Уродженець м. Алмалик, Узбекистан. Проживав на території окупованого Криму, публічно підтримував анексію українського півострова. Нині намагається створити собі образ волонтера та борця з окупантами. По цьому персонажу готуються матеріали в СБУ зокрема для порушення кримінального провадження за посягання на територіальну цілісність України. Зранку Поліція Києва офіційно повідомила, що за результатами вчорашніх подій, на цих шахраїв відкрито кримінальне провадження. Зараз перед правоохоронними органами стоїть набагато більше завдання ніж боротьба з шахраями. Ми не прагнемо самосуду, ми воювали в тому числі за демократичні свободи в цій країні, але безкарність буде породжувати дуже нехороші, але справедливі дії від суспільства. Все у ваших руках! Ми уважно слідкуємо за цією справою. Щиро дякую Всім за розголос! Прошу поширити це відео.
13:47

Публікую відео з повною картиною вчорашнього вечора на метро «Героїв Дніпра» у Києві, де чітко видно всю сутність шахраїв так званого волонтерського фонду «Врятуй рідну країну», який очолює Микола Осаула. Подивіться, там все дуже показово! Коля Осаула вирішив насміхатися з мого поранення та участі в бойових діях, мовляв він як шахрай-волонтер на війні більше пробув, паралельно з цим він віддав вказівки тітушками, які так само погрожували мені та нашим активістам. Максимально аморальний покидьок. Цей персонаж буде відповідати окремо. Другий персонаж, який мені погрожував, це його помічник - Карен Мелькумов, ну або за паспортом - Мелькумов Карэн Георгиевич. Громадянин російської федерації. Найближчим часом у себе в телеграм каналі я опублікую дані його російського паспорта. Уродженець м. Алмалик, Узбекистан. Проживав на території окупованого Криму, публічно підтримував анексію українського півострова. Нині намагається створити собі образ волонтера та борця з окупантами. По цьому персонажу готуються матеріали в СБУ зокрема для порушення кримінального провадження за посягання на територіальну цілісність України. Зранку Поліція Києва офіційно повідомила, що за результатами вчорашніх подій, на цих шахраїв відкрито кримінальне провадження. Зараз перед правоохоронними органами стоїть набагато більше завдання ніж боротьба з шахраями. Ми не прагнемо самосуду, ми воювали в тому числі за демократичні свободи в цій країні, але безкарність буде породжувати дуже нехороші, але справедливі дії від суспільства. Все у ваших руках! Ми уважно слідкуємо за цією справою. Щиро дякую Всім за розголос! Прошу поширити це відео.

Симороз Олег Олександрович

730,677 Aufrufe • vor 2 Jahren

Це був шок😳, в який я спершу не вірила, коли ми знайшли правду про Генпрокурора Кравченка. Ми знайшли цілий рсосійський десант в Офісі Генпрокурора. І це все за згодою Зеленського. 📍1. В ті дні, коли ворог забрав в нас Бахмут - батько Генпрокурора Андрій Кравченко в червні 2023 взяв ….. громадянство рсосії 😳 📍2. Ми також знайшли його перетини кордону між так званою «лнр» до воронезької та ростовської областей. Спочатку батько генпрокурора використовував українські номери, а потім і взагалі змінив реєстрацію на рсосійську. На авто ВВ1824ЕХ батько Генпрокурора щонайменше 4 рази проходив автомобільні пункти пропуску “Бугайовка” та “Чертково” з окупованої території до рсосії в наступні дати: 30.06.2023, 27.07.2023, 05.08.2023 05.09.2023. 📍3. І це не все, бо заступниками Кравченко призначив собі людей, сімʼї яких платять мільйони рублів 😳 податків на армію ворога - Віктор Логачов і Максим Крим. 📍4. Ми знайшли батька зама Кравченка Віктора Логачова – Сергія Логачова, який веде прибутковий бізнес на окупованій Луганщині – має там фірму «ВодомІр». Загалом родичі заступника Кравченка Логачова своїм бізнесом заплатили до бюджету рф 1,5 мільйонів рублів на підтримку російської армії. 📍5. Ми також знайшли дружина з рсосійськими документами в усієї сімʼї іншого зама генпрокурора Максима Крима Крим має 😳дружину з рососійськими документами, а також тещу і тестя з рсосійським паспортами. Маю питання до: ▪️СБУ - як вся ця компанія і сам Кравченко пройшли у вас спец перевірку? ▪️Верховна Рада - скільки нам ще чекати на ваші підписи про недовіру Кравченку? ▪️Володимире Зеленський, на що ви чекаєте? Поки паспорт рсосії буде у самого Кравченка?
0:59

Це був шок😳, в який я спершу не вірила, коли ми знайшли правду про Генпрокурора Кравченка. Ми знайшли цілий рсосійський десант в Офісі Генпрокурора. І це все за згодою Зеленського. 📍1. В ті дні, коли ворог забрав в нас Бахмут - батько Генпрокурора Андрій Кравченко в червні 2023 взяв ….. громадянство рсосії 😳 📍2. Ми також знайшли його перетини кордону між так званою «лнр» до воронезької та ростовської областей. Спочатку батько генпрокурора використовував українські номери, а потім і взагалі змінив реєстрацію на рсосійську. На авто ВВ1824ЕХ батько Генпрокурора щонайменше 4 рази проходив автомобільні пункти пропуску “Бугайовка” та “Чертково” з окупованої території до рсосії в наступні дати: 30.06.2023, 27.07.2023, 05.08.2023 05.09.2023. 📍3. І це не все, бо заступниками Кравченко призначив собі людей, сімʼї яких платять мільйони рублів 😳 податків на армію ворога - Віктор Логачов і Максим Крим. 📍4. Ми знайшли батька зама Кравченка Віктора Логачова – Сергія Логачова, який веде прибутковий бізнес на окупованій Луганщині – має там фірму «ВодомІр». Загалом родичі заступника Кравченка Логачова своїм бізнесом заплатили до бюджету рф 1,5 мільйонів рублів на підтримку російської армії. 📍5. Ми також знайшли дружина з рсосійськими документами в усієї сімʼї іншого зама генпрокурора Максима Крима Крим має 😳дружину з рососійськими документами, а також тещу і тестя з рсосійським паспортами. Маю питання до: ▪️СБУ - як вся ця компанія і сам Кравченко пройшли у вас спец перевірку? ▪️Верховна Рада - скільки нам ще чекати на ваші підписи про недовіру Кравченку? ▪️Володимире Зеленський, на що ви чекаєте? Поки паспорт рсосії буде у самого Кравченка?

Martina Boguslavets

38,565 Aufrufe • vor 7 Monaten

Це відео ви не знайдете на українських просторах, бо в свій час в його видалення було вкинуто дуже серйозні ресурси. Це архівний відеозапис. 2005 рік. москва. Молодий Олексій Арестович разом з Дмитром Корчинським та ідеологом «русского міра» Олександром Дугіним розповідають про те, які вони братушки і «як зберегти росію матушку від оранжевої чуми». Це чітко чутно на відео. Спонсор показу провладні корупціонери, які намагаючись дискредитувати нашу команду Народовладдя, додумалися для своєї чергової чорнухи купити Корчинського, помічник якого на камеру зачитав написаний йому текст і звинуватив Юрій Левченко у роботі на ФСБ. Корчинський ніколи не був самостійним вуличним активістом, в різний час він працював на спецслужби України та рф. За моєю інформацією нині Корчинський виконує замовлення голови Офісу президента Андрія Єрмака, який вирішив покарати кривдників його подільниці - голови партії «слуга народу» Олени Шуляк. Він не вперше виконує його замовлення, наприклад в 2022 Корчинський на своїх медіа ресурсах публічно відбілював Єрмака через зокрема серйозні звинувачення в США щодо призначення Татарова заступником керівника Офісу Президента, в Конгресі тоді лунали публічні заяви, що Єрмак має піти у відставку, це публікували американській ЗМІ. Єрмак тоді витратив сотні тисяч доларів щоб перебити цю заяву в українському інфопросторі. На цьому відео я думаю ми побачили дуже багато. Тому я публічно звертаюсь до Служби безпеки України та прошу допитати Олексія Арестовича та Дмитра Корчинського, які очевидно були завербовані росіюєю ще у 2005 році. І вимагаю також допитати голову Офісу Президента Єрмака, у якого довгий час працював Арестович, з яким ділилися конференційною інформацією, яку ворог міг використовувати проти України, а також задайте йому питання, які зв’язки його повʼязують з Корчинським. Прошу поширити.
13:14

Це відео ви не знайдете на українських просторах, бо в свій час в його видалення було вкинуто дуже серйозні ресурси. Це архівний відеозапис. 2005 рік. москва. Молодий Олексій Арестович разом з Дмитром Корчинським та ідеологом «русского міра» Олександром Дугіним розповідають про те, які вони братушки і «як зберегти росію матушку від оранжевої чуми». Це чітко чутно на відео. Спонсор показу провладні корупціонери, які намагаючись дискредитувати нашу команду Народовладдя, додумалися для своєї чергової чорнухи купити Корчинського, помічник якого на камеру зачитав написаний йому текст і звинуватив Юрій Левченко у роботі на ФСБ. Корчинський ніколи не був самостійним вуличним активістом, в різний час він працював на спецслужби України та рф. За моєю інформацією нині Корчинський виконує замовлення голови Офісу президента Андрія Єрмака, який вирішив покарати кривдників його подільниці - голови партії «слуга народу» Олени Шуляк. Він не вперше виконує його замовлення, наприклад в 2022 Корчинський на своїх медіа ресурсах публічно відбілював Єрмака через зокрема серйозні звинувачення в США щодо призначення Татарова заступником керівника Офісу Президента, в Конгресі тоді лунали публічні заяви, що Єрмак має піти у відставку, це публікували американській ЗМІ. Єрмак тоді витратив сотні тисяч доларів щоб перебити цю заяву в українському інфопросторі. На цьому відео я думаю ми побачили дуже багато. Тому я публічно звертаюсь до Служби безпеки України та прошу допитати Олексія Арестовича та Дмитра Корчинського, які очевидно були завербовані росіюєю ще у 2005 році. І вимагаю також допитати голову Офісу Президента Єрмака, у якого довгий час працював Арестович, з яким ділилися конференційною інформацією, яку ворог міг використовувати проти України, а також задайте йому питання, які зв’язки його повʼязують з Корчинським. Прошу поширити.

Симороз Олег Олександрович

249,816 Aufrufe • vor 3 Jahren

Небайдужа молодь викрила на Майдані Незалежності фейкових волонтерів, які збирали готівку. Ці «діячі» почали бикувати по формі. Я приїхав підтримати людей, бо вважаю, що це правильно, коли громадяни цікавляться звітністю волонтерських організацій. Поспілкувався з цими «військовими», зясував, що ніхто з них не служить і не служив, а військову форму їм видали у благодійному фонді "Врятуй рідну країну", який вони представляють. Після моєї милої бесіди, хамити дівчатам вони більше не хотіли як і спекулювати на формі. Далі приїхав «старшой» дядя Вітя (на фото в кожанці), який почав травити байки, що ці шахраї військові, але він мабуть не знав, що його працівники на камеру визнали, що вони не військові і форму їм видали)) далі наша розмова не склалась… Приїхала поліція, затримали шахраїв до Шевченківського районного управління. Ми написали заяву за якою будемо стежити. Всіх людей закликаю продовжувати підтримувати ЗСУ донатами, але робити це виключно перевіреним людям! І звісно закликаю всіх не мати жодних справ з аферистами з псевдофонду "Врятуй рідну країну", у них зараз доречі багато точок біля метро, де вони клянчать готівку. Дякую активній молоді, що не мовчите та реагуєте на важливі речі!
0:41

Небайдужа молодь викрила на Майдані Незалежності фейкових волонтерів, які збирали готівку. Ці «діячі» почали бикувати по формі. Я приїхав підтримати людей, бо вважаю, що це правильно, коли громадяни цікавляться звітністю волонтерських організацій. Поспілкувався з цими «військовими», зясував, що ніхто з них не служить і не служив, а військову форму їм видали у благодійному фонді "Врятуй рідну країну", який вони представляють. Після моєї милої бесіди, хамити дівчатам вони більше не хотіли як і спекулювати на формі. Далі приїхав «старшой» дядя Вітя (на фото в кожанці), який почав травити байки, що ці шахраї військові, але він мабуть не знав, що його працівники на камеру визнали, що вони не військові і форму їм видали)) далі наша розмова не склалась… Приїхала поліція, затримали шахраїв до Шевченківського районного управління. Ми написали заяву за якою будемо стежити. Всіх людей закликаю продовжувати підтримувати ЗСУ донатами, але робити це виключно перевіреним людям! І звісно закликаю всіх не мати жодних справ з аферистами з псевдофонду "Врятуй рідну країну", у них зараз доречі багато точок біля метро, де вони клянчать готівку. Дякую активній молоді, що не мовчите та реагуєте на важливі речі!

Симороз Олег Олександрович

846,820 Aufrufe • vor 3 Jahren

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!
1:09

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 Aufrufe • vor 3 Jahren

Ми живемо в різних Українах. Одна — воює і робить усе, щоб захистити Україну, а друга — знищує політичних опонентів і послаблює державу, перешкоджає руху в Європейський Союз. Цей судовий процес, де ми доводимо незаконність та неконституційність санкцій, триває вже 8 місяців. Представники влади не мають що сказати: ні суду, ні суспільству. Вони мають одну тактику: затягнути час, щоб встигнути сфабрикувати докази. Увесь цей час я не маю змоги повноцінно допомагати війську, фінансувати виробництво та закупівлю техніки для фронту. Представники влади, відповідно до закону, протягом 15 днів мали надати всі докази, які вони мають. Натомість відбувається абсурд, коли суд вводять в оману, спеціально засекречують докази, позбавляючи мене права захисту, а суддів — можливості ухвалити необхідні рішення. Також представники влади заважають нам додати до справи документи Єврокомісії, Європарламенту та Ради Європи, які засвідчують злочини влади. У них ідеться про неприпустимість використання санкцій проти політичних опонентів. На свій захист ми подали висновки органів Європейського Союзу щодо незаконних санкцій проти лідера опозиції, але з подивом почули від Офісу Президента, що це не є доказом. Це може свідчити лише про одне: вони бояться залучати міжнародні документи, які засвідчують злочини української влади. Ми надали суду резолюцію Європарламенту 2025 року, де чорним по білому написано про неприпустимість використання санкцій проти політичних опонентів. Про те, що дії влади перешкоджають інтеграції України в Європейський Союз. Зараз представники влади кажуть, що ми мали подати цей документ 18 липня, хоча Європарламент ухвалив його 8 вересня. Це просто смішно. Принциповим, ключовим, першим кластером для вступу в ЄС є fundamentals — верховенство права. А застосування санкцій проти політичних опонентів є несумісним з демократією і з прагненням українського народу до вступу в ЄС. Ми також надали Меморандум омбудсмена Ради Європи, який належить до органів Ради Європи. Він підтверджує, що під час псевдоголосування РНБО не мало жодної аргументації щодо застосування санкцій. Неодмінною складовою їх застосування проти громадян України є висновок представника України у Раді Європи. Перше: омбудсмен Ради Європи не згодний з цим висновком, про що йдеться в меморандумі. Друге: представник надала цей висновок у день, коли рішення було проголосоване, коли це все було оприлюднене і вже прокоментоване президентом. А вже потім був надісланий висновок. Ми вперше мали можливість ознайомитися з умістом електронного диска, який є доказом представників влади. Він був створений 13 числа, через добу після того, коли були проголосовані санкції. Ми побачили, що там уже виправлений весь злочинний зміст, який був нібито доказом для членів РНБО. Ці аргументації були довезені через добу, тому що їх фальсифікували. Отже РНБО голосували без доказів. Сьогодні вийшла стаття у всесвітньовідомому виданні Politico, де прямо наголошено, що санкції проти політичних опонентів, які застосовує українська влада, є неприйнятними. Ні для демократії, ні для країни, яка претендує на вступ до Європейського Союзу. Обурює, що Мінекономіки надали фактично в попередній робочий день докази, які мали б бути подані 8 місяців тому. Цим вони позбавляють мене можливості захищатися, а суд — ухвалити необхідні рішення. Ці документи в Мінекономіки надійшли від пана Проніна, який обґрунтовано підозрюється в корупції. Йдеться про крадіжку грошей на побудову фортифікаційних споруд на Покровському напрямку. Знову вони намагаються затягнути час та сфабрикувати докази. За необґрунтоване звинувачення, за фальсифікації та брехню, за введення суду в оману і за переслідування опозиції доведеться відповідати. І в решті-решт, хтось має відповісти за перешкоджання вступу України в ЄС.
15:40

Ми живемо в різних Українах. Одна — воює і робить усе, щоб захистити Україну, а друга — знищує політичних опонентів і послаблює державу, перешкоджає руху в Європейський Союз. Цей судовий процес, де ми доводимо незаконність та неконституційність санкцій, триває вже 8 місяців. Представники влади не мають що сказати: ні суду, ні суспільству. Вони мають одну тактику: затягнути час, щоб встигнути сфабрикувати докази. Увесь цей час я не маю змоги повноцінно допомагати війську, фінансувати виробництво та закупівлю техніки для фронту. Представники влади, відповідно до закону, протягом 15 днів мали надати всі докази, які вони мають. Натомість відбувається абсурд, коли суд вводять в оману, спеціально засекречують докази, позбавляючи мене права захисту, а суддів — можливості ухвалити необхідні рішення. Також представники влади заважають нам додати до справи документи Єврокомісії, Європарламенту та Ради Європи, які засвідчують злочини влади. У них ідеться про неприпустимість використання санкцій проти політичних опонентів. На свій захист ми подали висновки органів Європейського Союзу щодо незаконних санкцій проти лідера опозиції, але з подивом почули від Офісу Президента, що це не є доказом. Це може свідчити лише про одне: вони бояться залучати міжнародні документи, які засвідчують злочини української влади. Ми надали суду резолюцію Європарламенту 2025 року, де чорним по білому написано про неприпустимість використання санкцій проти політичних опонентів. Про те, що дії влади перешкоджають інтеграції України в Європейський Союз. Зараз представники влади кажуть, що ми мали подати цей документ 18 липня, хоча Європарламент ухвалив його 8 вересня. Це просто смішно. Принциповим, ключовим, першим кластером для вступу в ЄС є fundamentals — верховенство права. А застосування санкцій проти політичних опонентів є несумісним з демократією і з прагненням українського народу до вступу в ЄС. Ми також надали Меморандум омбудсмена Ради Європи, який належить до органів Ради Європи. Він підтверджує, що під час псевдоголосування РНБО не мало жодної аргументації щодо застосування санкцій. Неодмінною складовою їх застосування проти громадян України є висновок представника України у Раді Європи. Перше: омбудсмен Ради Європи не згодний з цим висновком, про що йдеться в меморандумі. Друге: представник надала цей висновок у день, коли рішення було проголосоване, коли це все було оприлюднене і вже прокоментоване президентом. А вже потім був надісланий висновок. Ми вперше мали можливість ознайомитися з умістом електронного диска, який є доказом представників влади. Він був створений 13 числа, через добу після того, коли були проголосовані санкції. Ми побачили, що там уже виправлений весь злочинний зміст, який був нібито доказом для членів РНБО. Ці аргументації були довезені через добу, тому що їх фальсифікували. Отже РНБО голосували без доказів. Сьогодні вийшла стаття у всесвітньовідомому виданні Politico, де прямо наголошено, що санкції проти політичних опонентів, які застосовує українська влада, є неприйнятними. Ні для демократії, ні для країни, яка претендує на вступ до Європейського Союзу. Обурює, що Мінекономіки надали фактично в попередній робочий день докази, які мали б бути подані 8 місяців тому. Цим вони позбавляють мене можливості захищатися, а суд — ухвалити необхідні рішення. Ці документи в Мінекономіки надійшли від пана Проніна, який обґрунтовано підозрюється в корупції. Йдеться про крадіжку грошей на побудову фортифікаційних споруд на Покровському напрямку. Знову вони намагаються затягнути час та сфабрикувати докази. За необґрунтоване звинувачення, за фальсифікації та брехню, за введення суду в оману і за переслідування опозиції доведеться відповідати. І в решті-решт, хтось має відповісти за перешкоджання вступу України в ЄС.

Петро Порошенко

11,407 Aufrufe • vor 11 Monaten

Як жмурилась 126-а бригада берегової оборони вмф рф рівно два роки тому. Ворожі інформаційні канали нагадали нам про другу річницю їх "трагедії", і так вже сталось що раніше свою причетність до того ми не афішували. Ну бо щастя любить тишу, а хвалитись ми ну любимо, та й взагалі - то не ми 😁. Пройшло достатньо часу, вся описана нижче інформація вже публікувалась ворогом і навіть згадувалась нашими (наприклад паном Бутусовим), ну а ми лиш доповнимо історію деталями та додамо відео. 30 січня 2023 року. Ворожі човни пропливли по каналам і висадились на дачах острова Круглик під Херсоном в кількості близько 20 чортів. Почали штурмувати наш крайній пост. Почали вони бодро, з кулеметами і шмєлями, з підтримкою арти і РСЗО. Наш пост тримав оборону, ну а ми швидко урівняли шанси скидами з мавіка і коректурою мінометів. У ворога пішли перші 300-ті, штурмовики передумали штурмувать і зібрались в купу затикать нові дірки на своїх тушках. Почали викликати евакуацію і підмогу, але воду ми контролили і пару раз нові групи попали під скиди, по еваку також відпрацьовували скидами і артою. Від ідеї евакуації з місця штурму човнами росіяни відмовились. Ті хто міг ходить, а це близько 7 чортів - побігли в болота в бік своїх, решта ж вже здохла, або попала під нашу групу зачистки. В підсумку опір чинив тільки один, і той не довго. Декількох що втекли в болота - знайшли і добивали скидами, решта ж втікачів змогли пробратись болотами і десь за 1,5 км їх знайшов евакуаційний човен і забрав дирявих недобитків. Чи то в ту ж ніч, чи через добу ми знайшли останнього живого з даної групи недоштурмовиків, він довго ховався в болотах, але по радіостанції постійно викликав своїх і запрошував евакуацію. Звісно ж через це шукали його і ми. І ми знайшли його перші. Останній штурмовик до якого ми змогли дотягнутися - замовк, а ще за пару днів почалось виття по ворожим інформканалам про те як бездумно і без підготовки комбриг 126-ої вмф рф посилає своїх на смерть. Ми ж просто тішились що допомогли своїм, і на якийсь час відбили бажання росіянам посилати нові групи тим флангом. Тож передаємо вітання 126-ій опущєній бригаді рф, це була не перша і далеко не остання ваша група, з якою ми спілкувались так тісно за час нашої роботи на Херсонщині. PS. Звісно ж в даній операції брали участь і інші екіпажі та розрахунки, і ні разу не применшуємо їх вклад в спільний результат, а просто ділимось епізодом з нашої точки зору. Ну а група зачистки - взагалі красавчики) Збір на дрони тут 🦅: 5375 4112 0260 0347 PayPal - yurii.gorskyi@gmail.com
3:48

Як жмурилась 126-а бригада берегової оборони вмф рф рівно два роки тому. Ворожі інформаційні канали нагадали нам про другу річницю їх "трагедії", і так вже сталось що раніше свою причетність до того ми не афішували. Ну бо щастя любить тишу, а хвалитись ми ну любимо, та й взагалі - то не ми 😁. Пройшло достатньо часу, вся описана нижче інформація вже публікувалась ворогом і навіть згадувалась нашими (наприклад паном Бутусовим), ну а ми лиш доповнимо історію деталями та додамо відео. 30 січня 2023 року. Ворожі човни пропливли по каналам і висадились на дачах острова Круглик під Херсоном в кількості близько 20 чортів. Почали штурмувати наш крайній пост. Почали вони бодро, з кулеметами і шмєлями, з підтримкою арти і РСЗО. Наш пост тримав оборону, ну а ми швидко урівняли шанси скидами з мавіка і коректурою мінометів. У ворога пішли перші 300-ті, штурмовики передумали штурмувать і зібрались в купу затикать нові дірки на своїх тушках. Почали викликати евакуацію і підмогу, але воду ми контролили і пару раз нові групи попали під скиди, по еваку також відпрацьовували скидами і артою. Від ідеї евакуації з місця штурму човнами росіяни відмовились. Ті хто міг ходить, а це близько 7 чортів - побігли в болота в бік своїх, решта ж вже здохла, або попала під нашу групу зачистки. В підсумку опір чинив тільки один, і той не довго. Декількох що втекли в болота - знайшли і добивали скидами, решта ж втікачів змогли пробратись болотами і десь за 1,5 км їх знайшов евакуаційний човен і забрав дирявих недобитків. Чи то в ту ж ніч, чи через добу ми знайшли останнього живого з даної групи недоштурмовиків, він довго ховався в болотах, але по радіостанції постійно викликав своїх і запрошував евакуацію. Звісно ж через це шукали його і ми. І ми знайшли його перші. Останній штурмовик до якого ми змогли дотягнутися - замовк, а ще за пару днів почалось виття по ворожим інформканалам про те як бездумно і без підготовки комбриг 126-ої вмф рф посилає своїх на смерть. Ми ж просто тішились що допомогли своїм, і на якийсь час відбили бажання росіянам посилати нові групи тим флангом. Тож передаємо вітання 126-ій опущєній бригаді рф, це була не перша і далеко не остання ваша група, з якою ми спілкувались так тісно за час нашої роботи на Херсонщині. PS. Звісно ж в даній операції брали участь і інші екіпажі та розрахунки, і ні разу не применшуємо їх вклад в спільний результат, а просто ділимось епізодом з нашої точки зору. Ну а група зачистки - взагалі красавчики) Збір на дрони тут 🦅: 5375 4112 0260 0347 PayPal - [email protected]

Юрій Горський

21,803 Aufrufe • vor 1 Jahr

Російським спортсменам не місце у міжнародному спорті. There is no place for Russian athletes in international sports. Сьогодні Ларін, який збирав гроші на армію РФ, збирався взяти участь у Чемпіонаті Європи у Мюнхені. Натомість його паспорт «завис у посольстві», і ці змагання він пропустить. Це вже другий такий прецедент за останній час. Перший був із російською командою з керлінгу на юніорський Чемпіонат світу в Канаді — там вони також не встигли отримати візи. Як і в цьому випадку, керлінгісти відкрито підтримували окупаційну політику РФ, позуючи з георгіївськими стрічками — забороненою символікою. Велика подяка Українській федерації керлінгу та працівникам Міністерства молоді та спорту України за пророблену роботу. Окрему подяку висловлюємо українським діаспорам, до яких ми також зверталися по допомогу. У відео розповідаємо, як ми разом із журналістом Артемом Худолєєвим домагалися недопущення до чемпіонату Європи одіозного російського олімпійського чемпіона Владислава Ларіна. Віза-бан російських спортсменів — це ефективне рішення, яке працює незалежно від того, які рішення приймає МОК чи міжнародні федерації. Рупорам війни не місце у міжнародному спорті. — Today, Larin, who had been raising money for the Russian army, was planning to take part in the European Championship in Munich. Instead, his passport “got stuck at the embassy,” and he will miss the competition. This is already the second such precedent recently. The first involved the Russian curling team at the Junior World Championship in Canada — they also failed to obtain visas in time. Just like in this case, the curlers openly supported the Russian Federation’s occupation policy by posing with St. George’s ribbons — a banned symbol. Many thanks to the Ukrainian Curling Federation and employees of the Ministry of Youth and Sports of Ukraine for their work. We also express special gratitude to the Ukrainian diasporas, whom we turned to for assistance as well. In the video, we explain how, together with journalist Artem Khhudolieiev, we worked to prevent the Russian Olympic champion Vladislav Larin from competing in the European Championship. A visa ban for Russian athletes is an effective solution that works regardless of the decisions made by the IOC or international federations. There is no place in international sports for the mouthpieces of war.
2:20

Російським спортсменам не місце у міжнародному спорті. There is no place for Russian athletes in international sports. Сьогодні Ларін, який збирав гроші на армію РФ, збирався взяти участь у Чемпіонаті Європи у Мюнхені. Натомість його паспорт «завис у посольстві», і ці змагання він пропустить. Це вже другий такий прецедент за останній час. Перший був із російською командою з керлінгу на юніорський Чемпіонат світу в Канаді — там вони також не встигли отримати візи. Як і в цьому випадку, керлінгісти відкрито підтримували окупаційну політику РФ, позуючи з георгіївськими стрічками — забороненою символікою. Велика подяка Українській федерації керлінгу та працівникам Міністерства молоді та спорту України за пророблену роботу. Окрему подяку висловлюємо українським діаспорам, до яких ми також зверталися по допомогу. У відео розповідаємо, як ми разом із журналістом Артемом Худолєєвим домагалися недопущення до чемпіонату Європи одіозного російського олімпійського чемпіона Владислава Ларіна. Віза-бан російських спортсменів — це ефективне рішення, яке працює незалежно від того, які рішення приймає МОК чи міжнародні федерації. Рупорам війни не місце у міжнародному спорті. — Today, Larin, who had been raising money for the Russian army, was planning to take part in the European Championship in Munich. Instead, his passport “got stuck at the embassy,” and he will miss the competition. This is already the second such precedent recently. The first involved the Russian curling team at the Junior World Championship in Canada — they also failed to obtain visas in time. Just like in this case, the curlers openly supported the Russian Federation’s occupation policy by posing with St. George’s ribbons — a banned symbol. Many thanks to the Ukrainian Curling Federation and employees of the Ministry of Youth and Sports of Ukraine for their work. We also express special gratitude to the Ukrainian diasporas, whom we turned to for assistance as well. In the video, we explain how, together with journalist Artem Khhudolieiev, we worked to prevent the Russian Olympic champion Vladislav Larin from competing in the European Championship. A visa ban for Russian athletes is an effective solution that works regardless of the decisions made by the IOC or international federations. There is no place in international sports for the mouthpieces of war.

Vladyslav Heraskevych OLY

16,113 Aufrufe • vor 4 Monaten

Сьогодні країна живе в абсолютно ненормальному режимі через терор росіян проти цивільних. Повітряні тривоги одна за одною, міста постійно зупиняються, люди годинами не можуть нормально дістатися на роботу чи повернутися додому. І головне питання, яке я сьогодні чую: а що нам робити далі? Як у цьому жити? Це питання не лише із Слов’янська чи Краматорська. Це питання із Києва, Дніпра, Сум, Чернігова, Харкова, Херсона, Запоріжжя. Завтра 1 вересня. Тисячі батьків досі не розуміють, як навчатимуться їхні діти, особливо там, де немає нормальних укриттів. Це вже не просто незручності війни. Це ситуація, яка ризикує стати неконтрольованою. Ми вступили в новий етап війни, який показав глибину кризи державного управління в країні. Давайте чесно скажемо, що робить путін. Він намагається не просто бити по Києву. Він хоче вимкнути Київ. Виснажити постійними тривогами. Паралізувати транспорт. Зупинити підприємства. Розірвати логістику. Змусити людей зрештою сказати: тут неможливо жити. Бо Київ для нього — особлива ціль. Сьогодні недостатньо просто закликати людей потерпіти. Треба нарешті організувати життя столиці і відповідно до тієї війни, яку росія веде сьогодні, а не тієї, до якої ми готувалися вчора. По-перше, місто не може безкінечно зупинятися. Безпека — безумовно понад усе. Але якщо тривоги стають постійними, значить, мають змінюватися і правила роботи міста. Уряд, військові, міська влада, транспортники, бізнес мають сісти за один стіл і дати людям зрозумілий алгоритм. Як усе працюватиме далі? І не треба недооцінювати ціну цього хаосу. Коли годинами стоїть Київ — стоїть величезна частина української економіки. Це мільярди, які не потраплять з бюджету до армії. По-друге, початок навчального року. Де зрозуміле рішення для батьків? Дайте людям правила. Візьміть на себе відповідальність. Для цього і існує держава. По-третє, поверніть Києву 8 мільярдів та ПДФО бойових бригад, бо цього тижня Київ вперше вимушений проводити секвестр бюджету. Скорочувати всі видатки, аби захистити місто. Сьогодні гроші Києву потрібні для укриттів. Нам треба будувати ще один рівень міста — захищений. По-четверте, бізнес. Потрібне страхування воєнних ризиків. Гроші на швидке відновлення після ударів. Нова логістика. Можливість бізнесу вкладати кошти у власний захист, включно з приватними системами ППО. І парламент нарешті має нормально працювати. Треба вести переговори з МВФ, ухвалювати закони, від яких залежить фінансова стабільність країни. По-пʼяте, енергетика. путін вже заявив, що його основною ціллю є енергетика, і саме енергетика Києва, захист якої залишили без фінансування. Тому мала маневрена генерація, когенерація, резервне живлення лікарень, водоканалів, зв'язку мають встановлюватися уже. Коли держава не встигає, українці завжди рятували себе самі. Це наша величезна сила. Тому я звертаюся до ОСББ, підприємців, волонтерів, просто сусідів: перевірте свої укриття. Подумайте про резервне живлення. Про воду. Про літніх людей у вашому будинку, яким під час тривоги нікуди йти і які самі не впораються. Наша команда точно буде поруч. І я хочу подякувати всім, хто сьогодні не дає цьому місту зупинитися. Рятувальникам і пожежникам. Медикам, особливо швидкій. Комунальникам. Водіям. Енергетикам. Підприємцям. Людям, які після чергової безсонної ночі все одно відкривають магазини, аптеки, підприємства. Вчителям. путін хоче, щоб Київ втомився. От цього ми йому точно не подаруємо. Але стійкість — це коли держава організувала життя так, щоб люди могли жити навіть тоді, коли ворог робить усе, аби вони не могли. Києву потрібен план, як жити. З цими вимогами ми завтра йдемо на відкриття нової сесії Верховної Ради. Ми опозиція, але ми готові до співпраці з владою у законодавчому забезпечення усіх необхідних рішень, аж до створення коаліції та уряду національної єдності. Але потрібні швидкі і відповідальні дії влади.
11:35

Сьогодні країна живе в абсолютно ненормальному режимі через терор росіян проти цивільних. Повітряні тривоги одна за одною, міста постійно зупиняються, люди годинами не можуть нормально дістатися на роботу чи повернутися додому. І головне питання, яке я сьогодні чую: а що нам робити далі? Як у цьому жити? Це питання не лише із Слов’янська чи Краматорська. Це питання із Києва, Дніпра, Сум, Чернігова, Харкова, Херсона, Запоріжжя. Завтра 1 вересня. Тисячі батьків досі не розуміють, як навчатимуться їхні діти, особливо там, де немає нормальних укриттів. Це вже не просто незручності війни. Це ситуація, яка ризикує стати неконтрольованою. Ми вступили в новий етап війни, який показав глибину кризи державного управління в країні. Давайте чесно скажемо, що робить путін. Він намагається не просто бити по Києву. Він хоче вимкнути Київ. Виснажити постійними тривогами. Паралізувати транспорт. Зупинити підприємства. Розірвати логістику. Змусити людей зрештою сказати: тут неможливо жити. Бо Київ для нього — особлива ціль. Сьогодні недостатньо просто закликати людей потерпіти. Треба нарешті організувати життя столиці і відповідно до тієї війни, яку росія веде сьогодні, а не тієї, до якої ми готувалися вчора. По-перше, місто не може безкінечно зупинятися. Безпека — безумовно понад усе. Але якщо тривоги стають постійними, значить, мають змінюватися і правила роботи міста. Уряд, військові, міська влада, транспортники, бізнес мають сісти за один стіл і дати людям зрозумілий алгоритм. Як усе працюватиме далі? І не треба недооцінювати ціну цього хаосу. Коли годинами стоїть Київ — стоїть величезна частина української економіки. Це мільярди, які не потраплять з бюджету до армії. По-друге, початок навчального року. Де зрозуміле рішення для батьків? Дайте людям правила. Візьміть на себе відповідальність. Для цього і існує держава. По-третє, поверніть Києву 8 мільярдів та ПДФО бойових бригад, бо цього тижня Київ вперше вимушений проводити секвестр бюджету. Скорочувати всі видатки, аби захистити місто. Сьогодні гроші Києву потрібні для укриттів. Нам треба будувати ще один рівень міста — захищений. По-четверте, бізнес. Потрібне страхування воєнних ризиків. Гроші на швидке відновлення після ударів. Нова логістика. Можливість бізнесу вкладати кошти у власний захист, включно з приватними системами ППО. І парламент нарешті має нормально працювати. Треба вести переговори з МВФ, ухвалювати закони, від яких залежить фінансова стабільність країни. По-пʼяте, енергетика. путін вже заявив, що його основною ціллю є енергетика, і саме енергетика Києва, захист якої залишили без фінансування. Тому мала маневрена генерація, когенерація, резервне живлення лікарень, водоканалів, зв'язку мають встановлюватися уже. Коли держава не встигає, українці завжди рятували себе самі. Це наша величезна сила. Тому я звертаюся до ОСББ, підприємців, волонтерів, просто сусідів: перевірте свої укриття. Подумайте про резервне живлення. Про воду. Про літніх людей у вашому будинку, яким під час тривоги нікуди йти і які самі не впораються. Наша команда точно буде поруч. І я хочу подякувати всім, хто сьогодні не дає цьому місту зупинитися. Рятувальникам і пожежникам. Медикам, особливо швидкій. Комунальникам. Водіям. Енергетикам. Підприємцям. Людям, які після чергової безсонної ночі все одно відкривають магазини, аптеки, підприємства. Вчителям. путін хоче, щоб Київ втомився. От цього ми йому точно не подаруємо. Але стійкість — це коли держава організувала життя так, щоб люди могли жити навіть тоді, коли ворог робить усе, аби вони не могли. Києву потрібен план, як жити. З цими вимогами ми завтра йдемо на відкриття нової сесії Верховної Ради. Ми опозиція, але ми готові до співпраці з владою у законодавчому забезпечення усіх необхідних рішень, аж до створення коаліції та уряду національної єдності. Але потрібні швидкі і відповідальні дії влади.

Петро Порошенко

32,392 Aufrufe • vor 27 Tagen

Цілих півтора року влада намагалася викрутити руки суддям Верховного Суду, щоб рішення про скасування незаконних і неконституційних санкцій не було ухвалене. Ми маємо всі докази, знаємо прізвища. І вперше за всю історію санкційних справ двоє з п’яти суддів не погодилися з фінальним рішенням. Вісім тижнів, протягом яких мав тривати розгляд, перетворилися на 17 місяців перенесень, уточнень, хвороб і відпусток. Адвокати Ілля Новіков та Ігор Головань детально розібрали, що саме Верховний Суд написав в обґрунтуванні і хто був джерелом цих позасудових, антиконституційних та незаконних санкцій. Згоден з тими, хто вважає це рішення поразкою влади: вона сховалася за грифом «для службового користування». Хоча ці документи давно у відкритому доступі, що й показали адвокати. Під грифом ховають довідку Держфінмоніторингу за підписом Філіпа Проніна. Бо причин для санкцій не існує: їх запровадили, як сказали в Офісі Президента, «превентивно», тобто ні за що. За місяць до того у виданні, яке пов’язують із портновим, вийшла стаття, що передбачила ці санкції. Пронін майже слово в слово переписав її 12 лютого і одразу сховав документи під грифом ДСК. В окремій думці судді зазначили: ані Держфінмоніторинг, ані Міністерство економіки не провели жодного аналізу, уся робота звелася до копіпасту. Цей кейс не про Порошенка — він про верховенство права для кожного українця. Якщо так легко можна запровадити санкції проти громадян України, то де гарантії, що влада не захоче зняти з виборів інших конкурентів, заблокувати рахунки бізнесу чи обмежити діяльність громадських активістів? Мої адвокати передали повний текст цього ганебного, захованого за грифом ДСК рішення дипломатичним установам, які стежать за процесом. Адвокати вже оскаржили його у Великій Палаті Верховного Суду, а також подали скарги до ЄСПЛ та Комітету ООН з прав людини. Боротьба триває, і ми обов’язково переможемо.
21:49

Цілих півтора року влада намагалася викрутити руки суддям Верховного Суду, щоб рішення про скасування незаконних і неконституційних санкцій не було ухвалене. Ми маємо всі докази, знаємо прізвища. І вперше за всю історію санкційних справ двоє з п’яти суддів не погодилися з фінальним рішенням. Вісім тижнів, протягом яких мав тривати розгляд, перетворилися на 17 місяців перенесень, уточнень, хвороб і відпусток. Адвокати Ілля Новіков та Ігор Головань детально розібрали, що саме Верховний Суд написав в обґрунтуванні і хто був джерелом цих позасудових, антиконституційних та незаконних санкцій. Згоден з тими, хто вважає це рішення поразкою влади: вона сховалася за грифом «для службового користування». Хоча ці документи давно у відкритому доступі, що й показали адвокати. Під грифом ховають довідку Держфінмоніторингу за підписом Філіпа Проніна. Бо причин для санкцій не існує: їх запровадили, як сказали в Офісі Президента, «превентивно», тобто ні за що. За місяць до того у виданні, яке пов’язують із портновим, вийшла стаття, що передбачила ці санкції. Пронін майже слово в слово переписав її 12 лютого і одразу сховав документи під грифом ДСК. В окремій думці судді зазначили: ані Держфінмоніторинг, ані Міністерство економіки не провели жодного аналізу, уся робота звелася до копіпасту. Цей кейс не про Порошенка — він про верховенство права для кожного українця. Якщо так легко можна запровадити санкції проти громадян України, то де гарантії, що влада не захоче зняти з виборів інших конкурентів, заблокувати рахунки бізнесу чи обмежити діяльність громадських активістів? Мої адвокати передали повний текст цього ганебного, захованого за грифом ДСК рішення дипломатичним установам, які стежать за процесом. Адвокати вже оскаржили його у Великій Палаті Верховного Суду, а також подали скарги до ЄСПЛ та Комітету ООН з прав людини. Боротьба триває, і ми обов’язково переможемо.

Петро Порошенко

23,977 Aufrufe • vor 2 Monaten

На День Гідності Зеленський обирає порятунок негідного Єрмака, закопуючи свою гідність. 📍1. Хлопці з Банкової вирішили, що вони господарі країни, де бюджет - для будівництва їх маєтків, а не захисту нашої енергосистеми. Забудьте за якийсь там Офіс, його більше немає. Є лише Зеленський. 📍2. Зеленський вирішив, що Уряд - це секретаріат Офісу Президента, канцелярія. А міністри і премʼєрка - його асистенти. Забудьте і за якийсь там Уряд, його більше немає. Є лише Зеленський. 📍3. Зеленський вирішив, що Парламент - це його персональна голосувальня з друкарками. Які швидко напишуть будь які зміни по будь яких відкатах, по яких він лише дасть на це вказівку. Забудьте і за якийсь там Парламент, його більше немає. Є лише Зеленський. 📍4. Зеленський вирішив, що Генпрокуратура - це підписанти підозр тим, хто йому не подобається. Це вони і роблять. Підозру детективу НАБУ підписав Генпрокурор Кравченко особисто. Забудьте і за якусь прокуратуру, її більше немає. Є лише Зеленський. 📍5. Зеленський вирішив, що правоохоронні органи - ДБР, СБУ, Нацпол - це оперативники, які повинні проводити обшуки і пакувати на СІЗО всіх, хто не довподоби Зеленському Забудьте і за них і за їх незалежність. Є лише Зеленський. Тому Офіс, Уряд, Парламент, правоохоронці, прокуратура - всі вони вже втратили гідність, коли покривають усе це. Вони обрали сторону, коли погодились обслуговувати бажання Єрмаків, Міндичів, а не те, на що ми їх уповноважили і яке завдання їм дали. ▪️Бо Парламент наш, а не Зеленського. ▪️Бо Уряд наш, а не Зеленського. ▪️Бо прокуратура і правоохоронні органи наші, а не Зеленського. ❗️Бо всі вони - на служінні в українців, на сервісі у нас за наші податки. Саме так каже Конституція. ❗️Ми не задоволені більше вашим сервісом та обслуговуванням, панове, за наші ж гроші. Єрмак ввів в оману Зеленського, коли забув пояснити, що усі вони - на обслуговуванні українців, найняті нами. Ніяк інакше. ☝🏻З іншого ж боку є Захід, терпіння якого ось ось лусне. Ще є декілька нардепів, незалежних громадських організацій, медіа та журналістів, які не бояться говорити правду. ☝🏻А ще з цього боку також і мільйони, українців, терпіння яких менше, ніж Заходу. Бо, на відміну, від українців, вони не воюють на передовій, не сидять під обстрілами по 10 годин без світла. І в цих умовах в нас залишається власна гідність, цього досить аби зберегти демократію. Ви не побудуєте нам тут другу бєларусь, чуєте, Володимире Зеленський
0:55

На День Гідності Зеленський обирає порятунок негідного Єрмака, закопуючи свою гідність. 📍1. Хлопці з Банкової вирішили, що вони господарі країни, де бюджет - для будівництва їх маєтків, а не захисту нашої енергосистеми. Забудьте за якийсь там Офіс, його більше немає. Є лише Зеленський. 📍2. Зеленський вирішив, що Уряд - це секретаріат Офісу Президента, канцелярія. А міністри і премʼєрка - його асистенти. Забудьте і за якийсь там Уряд, його більше немає. Є лише Зеленський. 📍3. Зеленський вирішив, що Парламент - це його персональна голосувальня з друкарками. Які швидко напишуть будь які зміни по будь яких відкатах, по яких він лише дасть на це вказівку. Забудьте і за якийсь там Парламент, його більше немає. Є лише Зеленський. 📍4. Зеленський вирішив, що Генпрокуратура - це підписанти підозр тим, хто йому не подобається. Це вони і роблять. Підозру детективу НАБУ підписав Генпрокурор Кравченко особисто. Забудьте і за якусь прокуратуру, її більше немає. Є лише Зеленський. 📍5. Зеленський вирішив, що правоохоронні органи - ДБР, СБУ, Нацпол - це оперативники, які повинні проводити обшуки і пакувати на СІЗО всіх, хто не довподоби Зеленському Забудьте і за них і за їх незалежність. Є лише Зеленський. Тому Офіс, Уряд, Парламент, правоохоронці, прокуратура - всі вони вже втратили гідність, коли покривають усе це. Вони обрали сторону, коли погодились обслуговувати бажання Єрмаків, Міндичів, а не те, на що ми їх уповноважили і яке завдання їм дали. ▪️Бо Парламент наш, а не Зеленського. ▪️Бо Уряд наш, а не Зеленського. ▪️Бо прокуратура і правоохоронні органи наші, а не Зеленського. ❗️Бо всі вони - на служінні в українців, на сервісі у нас за наші податки. Саме так каже Конституція. ❗️Ми не задоволені більше вашим сервісом та обслуговуванням, панове, за наші ж гроші. Єрмак ввів в оману Зеленського, коли забув пояснити, що усі вони - на обслуговуванні українців, найняті нами. Ніяк інакше. ☝🏻З іншого ж боку є Захід, терпіння якого ось ось лусне. Ще є декілька нардепів, незалежних громадських організацій, медіа та журналістів, які не бояться говорити правду. ☝🏻А ще з цього боку також і мільйони, українців, терпіння яких менше, ніж Заходу. Бо, на відміну, від українців, вони не воюють на передовій, не сидять під обстрілами по 10 годин без світла. І в цих умовах в нас залишається власна гідність, цього досить аби зберегти демократію. Ви не побудуєте нам тут другу бєларусь, чуєте, Володимире Зеленський

Martina Boguslavets

12,766 Aufrufe • vor 10 Monaten

До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики? Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади. Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента. Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента. Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ. Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль. Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.
9:32

До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики? Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади. Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента. Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента. Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ. Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль. Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.

Петро Порошенко

81,081 Aufrufe • vor 10 Monaten

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.
2:36

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 Aufrufe • vor 1 Jahr

Ніякі погрози чи залякування не зупинять мене у боротьбі проти наволочі, яка грабує лікарні та наживається на поранених. Сьогодні після публікації мною чергового допису про корупцію в комунальній Київській клінічній лікарні швидкої допомоги, я отримав дзвінок на мій номер телефону з прямими погрозами життю наступного змісту «Ало, слухай давай закінчуй там писати про корупцію Кличка та БСП [мається на увазі "Київську клінічну лікарню швидкої допомоги"], бо будемо зовсім по-іншому спілкуватися, переламаємо на*** руки бл***. Я надіюсь ти поняв нас, ну давай, не хворій». Так, вони знають, що я на фронті отримав важке поранення та ампутацію нижніх кінцівок, тому і говорять про «поламаємо руки» зі сподіванням, що я зупинюсь. Так працює логіка цих відбитих корупціонерів. Та я засмучу того, хто досі живе «поняттями» навіяними в банді Рибки. Я не боюся ні тебе, ні ваших жалюгідних методів. Я прекрасно розумію, що ми перейшли багатьом дорогу по БСП і це не тільки мер Кличко та його оточення, а це ще й багато рішал, які наживалися на цій лікарні. Зараз Кличко та його гаманець Палатний активно намагаються використовувати військових та ветеранів у своїх корупційних схемах, втягують змучених війною людей у мерзотні справи. Це їх не врятує, адже я маю довіру від людей та репутацію не лише через статус ветерана. Викрити цього персонажа, якому доручили мене залякувати, було не складно. Це його вибір. Ми маємо всі його дані. Тут, звісно, через політику платформи опублікувати все не можемо, щоб не забанили наші сторінки, але є його фото, ПІБ, дата народження і багато іншого. Загалом він мені не так цікавий, бо це просто шістка. Наша команда Народовладдя готує заяву про вчинення кримінального злочину через погрози моєму життю, яку я направлю до поліції. Щодо самої Лікарні швидкої допомоги. Я опублікую окреме детальне відео. Наразі ми з Патронатними службами Сил оборони України та небайдужими ветеранами, домоглися зняття чорта Віті Дороша, який благословляв побори з важкопоранених військових та решту жесті по відношенню до пацієнтів. Але це тільки початок. Щоб реально щось змінилось треба провести справді прозорий конкурс на нового керівника лікарні із залученням громадськості та власне необхідна стратегія розвитку лікарні, бо в цій багатомільйонній годівниці Кличка навіть укриття для важких пацієнтів не має, закриваються цілі відділення… Так само готуємо по всім цим фактам заяву до правоохоронних органів. Я надам всі дані по БСП, які я встановив в ході перевірки, правоохоронним органам. Про це все я незабаром розповім вам детальніше! А поки хочу подякувати вам за довіру та підтримку! Бо саме завдяки вашій підтримці та небайдужості ми маємо можливість тиснути та змінювати ситуацію. Дякую! Честь маю.
7:44

Ніякі погрози чи залякування не зупинять мене у боротьбі проти наволочі, яка грабує лікарні та наживається на поранених. Сьогодні після публікації мною чергового допису про корупцію в комунальній Київській клінічній лікарні швидкої допомоги, я отримав дзвінок на мій номер телефону з прямими погрозами життю наступного змісту «Ало, слухай давай закінчуй там писати про корупцію Кличка та БСП [мається на увазі "Київську клінічну лікарню швидкої допомоги"], бо будемо зовсім по-іншому спілкуватися, переламаємо на*** руки бл***. Я надіюсь ти поняв нас, ну давай, не хворій». Так, вони знають, що я на фронті отримав важке поранення та ампутацію нижніх кінцівок, тому і говорять про «поламаємо руки» зі сподіванням, що я зупинюсь. Так працює логіка цих відбитих корупціонерів. Та я засмучу того, хто досі живе «поняттями» навіяними в банді Рибки. Я не боюся ні тебе, ні ваших жалюгідних методів. Я прекрасно розумію, що ми перейшли багатьом дорогу по БСП і це не тільки мер Кличко та його оточення, а це ще й багато рішал, які наживалися на цій лікарні. Зараз Кличко та його гаманець Палатний активно намагаються використовувати військових та ветеранів у своїх корупційних схемах, втягують змучених війною людей у мерзотні справи. Це їх не врятує, адже я маю довіру від людей та репутацію не лише через статус ветерана. Викрити цього персонажа, якому доручили мене залякувати, було не складно. Це його вибір. Ми маємо всі його дані. Тут, звісно, через політику платформи опублікувати все не можемо, щоб не забанили наші сторінки, але є його фото, ПІБ, дата народження і багато іншого. Загалом він мені не так цікавий, бо це просто шістка. Наша команда Народовладдя готує заяву про вчинення кримінального злочину через погрози моєму життю, яку я направлю до поліції. Щодо самої Лікарні швидкої допомоги. Я опублікую окреме детальне відео. Наразі ми з Патронатними службами Сил оборони України та небайдужими ветеранами, домоглися зняття чорта Віті Дороша, який благословляв побори з важкопоранених військових та решту жесті по відношенню до пацієнтів. Але це тільки початок. Щоб реально щось змінилось треба провести справді прозорий конкурс на нового керівника лікарні із залученням громадськості та власне необхідна стратегія розвитку лікарні, бо в цій багатомільйонній годівниці Кличка навіть укриття для важких пацієнтів не має, закриваються цілі відділення… Так само готуємо по всім цим фактам заяву до правоохоронних органів. Я надам всі дані по БСП, які я встановив в ході перевірки, правоохоронним органам. Про це все я незабаром розповім вам детальніше! А поки хочу подякувати вам за довіру та підтримку! Бо саме завдяки вашій підтримці та небайдужості ми маємо можливість тиснути та змінювати ситуацію. Дякую! Честь маю.

Симороз Олег Олександрович

21,958 Aufrufe • vor 3 Monaten

Ніч, яку щойно пережила Україна, знову сказала нам те, що ми, на жаль, давно знаємо: путін не хоче миру. Для нього мир — це поразка його імперської манії. Він не прагне припинення вогню і не має наміру добровільно завершувати війну. Він хоче, щоб Україна втомилася, щоб світ відвернувся, щоб страх став сильнішим за гідність, а виснаження — сильнішим за волю. Але війна залежить не лише від бажання диктатора. Війна — це ресурси, час, технології, союзники, економіка, стійкість суспільства і співвідношення сил. І саме тому сьогодні я хочу сказати дуже відповідально: Україна може бути близька до миру як ніколи за останні чотири роки. Йдеться про шанс припинити вогонь — негайно, без умов і всеосяжно. І розпочати переговори за участі Сполучених Штатів і Європи. Найімовірніше, ми говоримо про найближчі кілька місяців, коли збігаються військові, технологічні, економічні й політичні чинники, здатні створити для росії ситуацію, в якій продовження війни ставатиме дедалі дорожчим і небезпечнішим. Насамперед тому, що Збройні Сили України вкотре довели: найсильніша дипломатія починається там, де ворог розуміє ціну агресії. Час дипломатії дронів настав. Водночас маємо бути чесними із собою: перевага у технологіях не буває вічною. Ворог вчиться, адаптується, перебудовує захист, шукає слабкі місця і намагається наздогнати нас там, де сьогодні ми сильніші. Другий чинник — ситуація на фронті, де російська армія, попри весь блеф кремлівської пропаганди, буксує значно більше, ніж москва готова визнати. Третій чинник — міжнародний політичний календар, який не можна ігнорувати, якщо ми хочемо не просто правильно говорити, а реально впливати на рішення союзників. Сполучені Штати входять у період проміжних виборів до Конгресу, і нам треба тверезо розуміти: для американського виборця Україна не буде єдиною темою. Там будуть інфляція, світові ціни на енергоносії, Близький Схід, економіка, міграція, безпека. І якщо ми хочемо, щоб українське питання залишалося у фокусі не як проблема, а як стратегічний пріоритет вільного світу, діяти треба зараз. Якщо говорити мовою, яку розуміє сам путін, — це примус до миру. Тому найближчі місяці мають стати часом максимальної концентрації держави. Посилювати фронт, нарощувати виробництво зброї, масштабувати дрони, РЕБ і далекобійні рішення, зміцнювати економіку воєнного часу, працювати із союзниками не в режимі прохача, а в режимі держави, яка пропонує спільну стратегію безпеки для всієї Європи. І так само важливо — навчитися говорити одне з одним усередині країни. Наша команда готова надати весь свій досвід, усі міжнародні контакти й усі можливості, здобуті за десятиліття роботи в українській політиці, дипломатії та безпековій сфері. Бо історія не завжди відчиняє двері широко. Іноді вона лише на мить залишає шпарину. Але народи, які хочуть жити, мають встигати пройти навіть крізь неї. Я хочу, щоб українці почули головне: мир можливий. путін хоче, щоб ми звикли до темряви. Але Україна вже не раз доводила, що після найтяжчої ночі вона не просто чекає світанку — вона здатна сама вмикати світло і будувати своє майбутнє.
8:19

Ніч, яку щойно пережила Україна, знову сказала нам те, що ми, на жаль, давно знаємо: путін не хоче миру. Для нього мир — це поразка його імперської манії. Він не прагне припинення вогню і не має наміру добровільно завершувати війну. Він хоче, щоб Україна втомилася, щоб світ відвернувся, щоб страх став сильнішим за гідність, а виснаження — сильнішим за волю. Але війна залежить не лише від бажання диктатора. Війна — це ресурси, час, технології, союзники, економіка, стійкість суспільства і співвідношення сил. І саме тому сьогодні я хочу сказати дуже відповідально: Україна може бути близька до миру як ніколи за останні чотири роки. Йдеться про шанс припинити вогонь — негайно, без умов і всеосяжно. І розпочати переговори за участі Сполучених Штатів і Європи. Найімовірніше, ми говоримо про найближчі кілька місяців, коли збігаються військові, технологічні, економічні й політичні чинники, здатні створити для росії ситуацію, в якій продовження війни ставатиме дедалі дорожчим і небезпечнішим. Насамперед тому, що Збройні Сили України вкотре довели: найсильніша дипломатія починається там, де ворог розуміє ціну агресії. Час дипломатії дронів настав. Водночас маємо бути чесними із собою: перевага у технологіях не буває вічною. Ворог вчиться, адаптується, перебудовує захист, шукає слабкі місця і намагається наздогнати нас там, де сьогодні ми сильніші. Другий чинник — ситуація на фронті, де російська армія, попри весь блеф кремлівської пропаганди, буксує значно більше, ніж москва готова визнати. Третій чинник — міжнародний політичний календар, який не можна ігнорувати, якщо ми хочемо не просто правильно говорити, а реально впливати на рішення союзників. Сполучені Штати входять у період проміжних виборів до Конгресу, і нам треба тверезо розуміти: для американського виборця Україна не буде єдиною темою. Там будуть інфляція, світові ціни на енергоносії, Близький Схід, економіка, міграція, безпека. І якщо ми хочемо, щоб українське питання залишалося у фокусі не як проблема, а як стратегічний пріоритет вільного світу, діяти треба зараз. Якщо говорити мовою, яку розуміє сам путін, — це примус до миру. Тому найближчі місяці мають стати часом максимальної концентрації держави. Посилювати фронт, нарощувати виробництво зброї, масштабувати дрони, РЕБ і далекобійні рішення, зміцнювати економіку воєнного часу, працювати із союзниками не в режимі прохача, а в режимі держави, яка пропонує спільну стратегію безпеки для всієї Європи. І так само важливо — навчитися говорити одне з одним усередині країни. Наша команда готова надати весь свій досвід, усі міжнародні контакти й усі можливості, здобуті за десятиліття роботи в українській політиці, дипломатії та безпековій сфері. Бо історія не завжди відчиняє двері широко. Іноді вона лише на мить залишає шпарину. Але народи, які хочуть жити, мають встигати пройти навіть крізь неї. Я хочу, щоб українці почули головне: мир можливий. путін хоче, щоб ми звикли до темряви. Але Україна вже не раз доводила, що після найтяжчої ночі вона не просто чекає світанку — вона здатна сама вмикати світло і будувати своє майбутнє.

Петро Порошенко

11,038 Aufrufe • vor 3 Monaten

Прокурор зачитує переписку між Єрмаком та "гадалкою" Веронікою Анікієвич “Вероніка Феншуй” за 24 грудня 2025, яка радить йому виїхати за кордон Вероніка Феншуй: Я сьогодні дуже зла. Тому заздалегідь прошу вибачення за різкість, але, з іншого боку, можливо, моя різкість налаштує вас на іншу хвилю. Усе починається зі слів, які ми говоримо собі та іншим. Ви протягом останніх місяців не ескалюєте, відповідаєте на нападки й побиття, не відповідаєте. Ескалюють вони, ви дозволяєте цьому бути. Ні про яку ескалацію тут не йдеться, якщо ви почнете щось робити, то це не ескалація, а елементарна самооборона, але ви цього не робите. Вас обох кошмарять психологічно, ви мовчите. З кожною новою історією, новим колом ситуація погіршується, але ви мовчите. Що повинно ще статися, щоб ви почали діяти, і він почав діяти? У нього з'їли всіх його людей, він мовчить. Коли вони доїдять вас, почнуть їсти його, запевняю вас. Якщо продовжувати стратегію страуса, то так і буде. Ви готові принести себе в жертву тільки, щоб бути для нього хорошими? Вони не залишать вас і його в спокої. Їм потрібна влада. Якщо ви їх не зупините, то вони її отримають. Питання в тому, що будете робити ви, і де ви будете? Ситуація така, що або ви, або вас. Далі Єрмак у відповідь на це повідомлення пише: "Фіала, Українська правда, Ткач, Мусаєва, Желєзняк, Арахамія, Гончаренко. Я готовий на все. Я на все готовий. Завтра готовий". Вероніка Феншуй відповідає йому: Ви зараз турбуєтеся про папір і про арешт на якийсь відносно короткий час. Це, звісно, неприємно, ніхто з цим не сперечається. Але на зараз у вас є друг, гарант, немає серйозних доказів, після чого у вас з'являється моральне і юридичне право їх знищувати. Але якщо вони отримають владу, то вони тоді будуть діяти більш серйозно, і не буде друга, гаранта і більше повноважень. І найкраще буде, це якщо ви встигнете і зможете виїхати за кордон. Подумайте над цим і над тим, що якби вас зараз повернули на 1-2 місяці назад, то ви напевно б діяли зовсім по-іншому. Ось якщо запускати цю ситуацію, і далі через час буде приблизно так само.
2:01

Прокурор зачитує переписку між Єрмаком та "гадалкою" Веронікою Анікієвич “Вероніка Феншуй” за 24 грудня 2025, яка радить йому виїхати за кордон Вероніка Феншуй: Я сьогодні дуже зла. Тому заздалегідь прошу вибачення за різкість, але, з іншого боку, можливо, моя різкість налаштує вас на іншу хвилю. Усе починається зі слів, які ми говоримо собі та іншим. Ви протягом останніх місяців не ескалюєте, відповідаєте на нападки й побиття, не відповідаєте. Ескалюють вони, ви дозволяєте цьому бути. Ні про яку ескалацію тут не йдеться, якщо ви почнете щось робити, то це не ескалація, а елементарна самооборона, але ви цього не робите. Вас обох кошмарять психологічно, ви мовчите. З кожною новою історією, новим колом ситуація погіршується, але ви мовчите. Що повинно ще статися, щоб ви почали діяти, і він почав діяти? У нього з'їли всіх його людей, він мовчить. Коли вони доїдять вас, почнуть їсти його, запевняю вас. Якщо продовжувати стратегію страуса, то так і буде. Ви готові принести себе в жертву тільки, щоб бути для нього хорошими? Вони не залишать вас і його в спокої. Їм потрібна влада. Якщо ви їх не зупините, то вони її отримають. Питання в тому, що будете робити ви, і де ви будете? Ситуація така, що або ви, або вас. Далі Єрмак у відповідь на це повідомлення пише: "Фіала, Українська правда, Ткач, Мусаєва, Желєзняк, Арахамія, Гончаренко. Я готовий на все. Я на все готовий. Завтра готовий". Вероніка Феншуй відповідає йому: Ви зараз турбуєтеся про папір і про арешт на якийсь відносно короткий час. Це, звісно, неприємно, ніхто з цим не сперечається. Але на зараз у вас є друг, гарант, немає серйозних доказів, після чого у вас з'являється моральне і юридичне право їх знищувати. Але якщо вони отримають владу, то вони тоді будуть діяти більш серйозно, і не буде друга, гаранта і більше повноважень. І найкраще буде, це якщо ви встигнете і зможете виїхати за кордон. Подумайте над цим і над тим, що якби вас зараз повернули на 1-2 місяці назад, то ви напевно б діяли зовсім по-іншому. Ось якщо запускати цю ситуацію, і далі через час буде приблизно так само.

Останній Капіталіст

14,073 Aufrufe • vor 4 Monaten

Серед російських продавців паніка, тому що найбільший маркетплейс піднімає комісії до 40% Wildberries – найбільший маркетплейс московії, аудиторія якого перевищує 85 млн на місяць, а частка ринку онлайн-торгівлі сягає 45%. З 7 липня Wildberries підвищує комісію для продавців, що одночасно б’є по малому бізнесу та гаманцях десятків мільйонів російських покупців Аж на 20% зросла комісія для DBS-продавців, тобто тих продавців, які лише розміщують товар на платформі Wildberries, але зберігають й доставляють товар самі У низці категорій комісія тепер 40-41%. І серед DBS-продавців найбільша паніка Для FBS-продавців (товар зберігає сам продавець на своєму складі, а доставляє Wildberries) комісію збільшили на 6%. Для FBW-продавців (все робить Wildberries: від зберігання до доставки) – на 5% Wildberries пояснює свої дії паливною кризою: паливо подорожчало, а логістичні витрати зросли. Переважно це справді так. Хоча інший великий маркетплейс Ozon, який є конкурентом Wildberries, ще у квітні рекордно підняв комісії до 50-55% Wildberries та Ozon разом складають від 63% до 77% ринку онлайн-торгівлі, тому підвищення комісій може бути наслідком дуополії Давайте подивимось на наслідки для DBS-продавця з товаром за 10 тисяч рублів. До підвищення при комісії близько 20% він віддавав платформі 2 тисячі рублів Ще умовно 1000-1500 витрачав на власну доставку, плюс реклама. При закупівельній ціні 6000 рублів залишалося 500-1000 прибутку. Нова комісія 40% забирає 4000 рублів. І та сама угода дає мінус 1500-2000 з кожного продажу А FBS та FBW-продавці платять не лише комісію на 5-6% більшу, а й за приймання на сортувальному центрі, логістику до покупця, повернення, штрафи за повільне збирання. І додаткова комісія так само з’їдає прибуток цих продавців, якщо не перекласти це в ціну товару Передусім це б’є по дрібних підприємцях, які будуть просто змушені піти з ринку або працювати в мінус. Просто підняти ціну товару не вийде, оскільки продавець впирається у стелю платоспроможності покупця, а також стає менш конкурентоспроможним з FBS та FBW Підняти ціну вийде для унікальних та нішевих продуктів, але знову ж таки це впирається у платоспроможність покупця Для пересічного російського покупця ж це розтягнутий у часі податок на споживання. Подорожчає до 90% асортименту платформи, через яку купує понад 85 мільйонів людей щомісяця Асортимент товарів теж стане біднішим. А де звужується вибір, там зменшується цінова конкуренція між продавцями, і ціни ростуть удруге, вже з іншої причини Але найголовніше. Для мешканців російських сіл або невеликих міст маркетплейси часто є єдиним способом купити необхідні речі, і за переважно нижчими цінами Але тепер найвищі комісії якраз у масових категоріях: одяг, побутова хімія, дитячі товари, гігієна. Тобто дорожчає саме те, що купують бідніші У грудні путін казав, що маркетплейси стримують інфляцію. Тепер вони не стримують її, а навпаки – посилюють
1:00

Серед російських продавців паніка, тому що найбільший маркетплейс піднімає комісії до 40% Wildberries – найбільший маркетплейс московії, аудиторія якого перевищує 85 млн на місяць, а частка ринку онлайн-торгівлі сягає 45%. З 7 липня Wildberries підвищує комісію для продавців, що одночасно б’є по малому бізнесу та гаманцях десятків мільйонів російських покупців Аж на 20% зросла комісія для DBS-продавців, тобто тих продавців, які лише розміщують товар на платформі Wildberries, але зберігають й доставляють товар самі У низці категорій комісія тепер 40-41%. І серед DBS-продавців найбільша паніка Для FBS-продавців (товар зберігає сам продавець на своєму складі, а доставляє Wildberries) комісію збільшили на 6%. Для FBW-продавців (все робить Wildberries: від зберігання до доставки) – на 5% Wildberries пояснює свої дії паливною кризою: паливо подорожчало, а логістичні витрати зросли. Переважно це справді так. Хоча інший великий маркетплейс Ozon, який є конкурентом Wildberries, ще у квітні рекордно підняв комісії до 50-55% Wildberries та Ozon разом складають від 63% до 77% ринку онлайн-торгівлі, тому підвищення комісій може бути наслідком дуополії Давайте подивимось на наслідки для DBS-продавця з товаром за 10 тисяч рублів. До підвищення при комісії близько 20% він віддавав платформі 2 тисячі рублів Ще умовно 1000-1500 витрачав на власну доставку, плюс реклама. При закупівельній ціні 6000 рублів залишалося 500-1000 прибутку. Нова комісія 40% забирає 4000 рублів. І та сама угода дає мінус 1500-2000 з кожного продажу А FBS та FBW-продавці платять не лише комісію на 5-6% більшу, а й за приймання на сортувальному центрі, логістику до покупця, повернення, штрафи за повільне збирання. І додаткова комісія так само з’їдає прибуток цих продавців, якщо не перекласти це в ціну товару Передусім це б’є по дрібних підприємцях, які будуть просто змушені піти з ринку або працювати в мінус. Просто підняти ціну товару не вийде, оскільки продавець впирається у стелю платоспроможності покупця, а також стає менш конкурентоспроможним з FBS та FBW Підняти ціну вийде для унікальних та нішевих продуктів, але знову ж таки це впирається у платоспроможність покупця Для пересічного російського покупця ж це розтягнутий у часі податок на споживання. Подорожчає до 90% асортименту платформи, через яку купує понад 85 мільйонів людей щомісяця Асортимент товарів теж стане біднішим. А де звужується вибір, там зменшується цінова конкуренція між продавцями, і ціни ростуть удруге, вже з іншої причини Але найголовніше. Для мешканців російських сіл або невеликих міст маркетплейси часто є єдиним способом купити необхідні речі, і за переважно нижчими цінами Але тепер найвищі комісії якраз у масових категоріях: одяг, побутова хімія, дитячі товари, гігієна. Тобто дорожчає саме те, що купують бідніші У грудні путін казав, що маркетплейси стримують інфляцію. Тепер вони не стримують її, а навпаки – посилюють

Останній Капіталіст

24,641 Aufrufe • vor 2 Monaten

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше
0:59

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Martina Boguslavets

21,904 Aufrufe • vor 11 Monaten