Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Bu video yüklenirken bir sorun oluştu. Bu geçici bir ağ sorunundan kaynaklanıyor olabilir veya video kullanılamıyor olabilir.

Ana Sayfaya Dön

Окупанти ТЦК ЗСУ з мусорами викрадають цивільного з квартири. Так виглядає недодержава режиму Зеленського-Притули-Стерненка. Досі кидаєте їм донатик на дрони? Ви спонсоруєте викрадення людей режимом.

Myroslav Oleshko

35,340 subscribers

40,521 görüntüleme • 2 ay önce •via X (Twitter)

Haberler & Politika

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

Окупований Кривий Ріг. Витягли бандити-окупанти ТЦК ЗСУ цивільного з квартири вночі. Дитина з босоніж вибігла вслід за батьком на вулицю та залишилась там, бо підʼїзд закрився. Режим Зеленського-Стерненко однозначно став ворожим та окупаційним. Підпишись на мій ТГ канал:

Окупований Кривий Ріг. Витягли бандити-окупанти ТЦК ЗСУ цивільного з квартири вночі. Дитина з босоніж вибігла вслід за батьком на вулицю та залишилась там, бо підʼїзд закрився. Режим Зеленського-Стерненко однозначно став ворожим та окупаційним. Підпишись на мій ТГ канал:

Myroslav Oleshko

12,752 görüntüleme • 6 ay önce

На відео - окупанти. Одні в формі поліції, а інші в формі ЗСУ. Бандити-військовослужбовці ТЦК та мусора побили одного українця, а потім жорстко з метою зламати хребет та спинний мозок - повалили головою іншого цивільного. Якщо він виживе і не стане інвалідом - це чудо. Але ж нам скажуть, що він сам впав, чи в нього трапився приступ епілепсії, чи серцевий напад. Вони нас вбивають по приколу. За гроші. Жорстокість справжніх окупантів. Зеленський відкрив для них сафарі на українців з метою заробляння грошей. Щоб вони наловили мʼяса для продовження війни. Зеленський і його військовослужбовці вбивають власний народ. Українці вправі чинити опір окупантам, навіть якщо вони одягли на себе піксель ЗСУ та форму українських поліцейських. Досить всіх лякати бурятами та мобілізацією на війну з Польщею. Окупанти вже прийшли. Ми МАЄМО ПРИЙТИ ДО ВЛАДИ І ПОКАРАТИ ВСІХ ЦИХ ПОЛІЦАЇВ РЕЖИМУ ЗЕЛЕНСЬКОГО! Кожен має відповісти по закону. Підпишись на мій ТГ канал, нас майже 70К:

На відео - окупанти. Одні в формі поліції, а інші в формі ЗСУ. Бандити-військовослужбовці ТЦК та мусора побили одного українця, а потім жорстко з метою зламати хребет та спинний мозок - повалили головою іншого цивільного. Якщо він виживе і не стане інвалідом - це чудо. Але ж нам скажуть, що він сам впав, чи в нього трапився приступ епілепсії, чи серцевий напад. Вони нас вбивають по приколу. За гроші. Жорстокість справжніх окупантів. Зеленський відкрив для них сафарі на українців з метою заробляння грошей. Щоб вони наловили мʼяса для продовження війни. Зеленський і його військовослужбовці вбивають власний народ. Українці вправі чинити опір окупантам, навіть якщо вони одягли на себе піксель ЗСУ та форму українських поліцейських. Досить всіх лякати бурятами та мобілізацією на війну з Польщею. Окупанти вже прийшли. Ми МАЄМО ПРИЙТИ ДО ВЛАДИ І ПОКАРАТИ ВСІХ ЦИХ ПОЛІЦАЇВ РЕЖИМУ ЗЕЛЕНСЬКОГО! Кожен має відповісти по закону. Підпишись на мій ТГ канал, нас майже 70К:

Myroslav Oleshko

15,044 görüntüleme • 1 yıl önce

Гайдукевич Віталій Віталійович - пропагандист, виправдовування злочинів ТЦК. 📋Співзасновник ГО «Справа громад». • закликав ТЦК використовувати вогнепальну зброю проти мирного цивільного населення. • у 2024 році відмовився коментувати вбивство воєнними злочинцями ТЦК активіста власної організації «Справа громад», хоча дружина активіста благала про допомогу. На архівному фото Гайдукевич разом з дружиною вбитого активіста. • публічне виправдовування злочинів воєнних злочинців ТЦК, засудження цивільного населення за спротив незаконним діям ТЦК. • у 49 років ухиляється від служби в ЗСУ, хоча має лише одну неповнолітню дитину. • ніхто з родини не мобілізований та не служить, включно з 24 річним повнолітнім сином, який вже може підписати контракт з ЗСУ. • Цитата В. Гайдукевича: "Громадяни України і журналісти не розуміють, шо на ТЦК не можна проявляти агресію. Що має робити військовий коли проявляють до нього агресію? ЗАСТОСУВАТИ ТАБЕЛЬНУ ЗБРОЮ. Військовий має повне право застосувати зброю на захист своєму життю. Це замах на військового. Люди які йдуть виконувати місію, вони є БЕЗЗАХИСНИМИ і страждають з боку людей. Люди не тримаються берегів." Цитата Дмитра Гнапа: «Заброньований тиловий пропагандист свідомо не каже, що агресію чинять саме ТЦКшники. Саме вони першими нападають на людей, бʼють їх, викрадають і навіть вбивають. Все, що роблять люди по відношенню до тцкшників - це лише самозахист, оборона, тобто, дії у відповідь на агресію. Втім, цього пропагандиста можна зрозуміти: не буде виправдовувати терор людоловів - його самого побʼють, запхають в бус і відвезуть на підвал ТЦК. А там йому опинитися ой як не хочеться. Ось і вимушений цинічно брехати в теплій студії.» ➡️Підпишись на Базу 111:

Гайдукевич Віталій Віталійович - пропагандист, виправдовування злочинів ТЦК. 📋Співзасновник ГО «Справа громад». • закликав ТЦК використовувати вогнепальну зброю проти мирного цивільного населення. • у 2024 році відмовився коментувати вбивство воєнними злочинцями ТЦК активіста власної організації «Справа громад», хоча дружина активіста благала про допомогу. На архівному фото Гайдукевич разом з дружиною вбитого активіста. • публічне виправдовування злочинів воєнних злочинців ТЦК, засудження цивільного населення за спротив незаконним діям ТЦК. • у 49 років ухиляється від служби в ЗСУ, хоча має лише одну неповнолітню дитину. • ніхто з родини не мобілізований та не служить, включно з 24 річним повнолітнім сином, який вже може підписати контракт з ЗСУ. • Цитата В. Гайдукевича: "Громадяни України і журналісти не розуміють, шо на ТЦК не можна проявляти агресію. Що має робити військовий коли проявляють до нього агресію? ЗАСТОСУВАТИ ТАБЕЛЬНУ ЗБРОЮ. Військовий має повне право застосувати зброю на захист своєму життю. Це замах на військового. Люди які йдуть виконувати місію, вони є БЕЗЗАХИСНИМИ і страждають з боку людей. Люди не тримаються берегів." Цитата Дмитра Гнапа: «Заброньований тиловий пропагандист свідомо не каже, що агресію чинять саме ТЦКшники. Саме вони першими нападають на людей, бʼють їх, викрадають і навіть вбивають. Все, що роблять люди по відношенню до тцкшників - це лише самозахист, оборона, тобто, дії у відповідь на агресію. Втім, цього пропагандиста можна зрозуміти: не буде виправдовувати терор людоловів - його самого побʼють, запхають в бус і відвезуть на підвал ТЦК. А там йому опинитися ой як не хочеться. Ось і вимушений цинічно брехати в теплій студії.» ➡️Підпишись на Базу 111:

База 111

12,845 görüntüleme • 4 ay önce

Ахахахаха тупа кончена Швайка знову висрала дічь 🤣🤣🤣🤡 ▶️ 9 з 10 людей, які отримали повістки від ТЦК, абсолютно спокійно їдуть в навчальний центр. Каламуть йде від 5-10%, які хочуть порєшать, ухилитись або заховатись, — заступник начальника 4 центру рекрутингу Сил тероборони ЗСУ Швайка. 😂Так навіщо ж ви тоді ловите людей на вулиці, якщо до вас всі йдуть?🤡☠️

Ахахахаха тупа кончена Швайка знову висрала дічь 🤣🤣🤣🤡 ▶️ 9 з 10 людей, які отримали повістки від ТЦК, абсолютно спокійно їдуть в навчальний центр. Каламуть йде від 5-10%, які хочуть порєшать, ухилитись або заховатись, — заступник начальника 4 центру рекрутингу Сил тероборони ЗСУ Швайка. 😂Так навіщо ж ви тоді ловите людей на вулиці, якщо до вас всі йдуть?🤡☠️

Хронікі Ріддіка😎

26,176 görüntüleme • 1 yıl önce

Поки влада не забуває вам нагадати оновити данні до 16 липня і після цього буде вас арештовувати, заганяти штрафами та відбирати майно, 26 річний Лебіга та 33 річний Янович, які спільно працюють на владу Зеленського, взагалі не паряться з приводу мобілізації, бо мають бронь. А як там 25 річний Лачен? Як 29 річний Стерненко? Ви запитайте в них, чи оновили вони данні? А потім запитайте в ТЦК, чим їм не підходять абсолютно придатні хлопці, які мовчать про те, як інших людей ганяють по країні. Он дивіться як бухають. Хто так бухає, абсолютно придатні люди. Ви - ухилянти. Вони - ні, патріоти. Підпишись на ТГ канал новин які приховує влада:

Поки влада не забуває вам нагадати оновити данні до 16 липня і після цього буде вас арештовувати, заганяти штрафами та відбирати майно, 26 річний Лебіга та 33 річний Янович, які спільно працюють на владу Зеленського, взагалі не паряться з приводу мобілізації, бо мають бронь. А як там 25 річний Лачен? Як 29 річний Стерненко? Ви запитайте в них, чи оновили вони данні? А потім запитайте в ТЦК, чим їм не підходять абсолютно придатні хлопці, які мовчать про те, як інших людей ганяють по країні. Он дивіться як бухають. Хто так бухає, абсолютно придатні люди. Ви - ухилянти. Вони - ні, патріоти. Підпишись на ТГ канал новин які приховує влада:

Myroslav Oleshko

57,742 görüntüleme • 2 yıl önce

Відсьогодні наша команда починає постачати у війська дрони-камікадзе. Ви знаєте, ми вже передавали і будемо передавати в ЗСУ сотні «Мавіків», «Аутелів», «Посейдонів», «Валькірій». Але дронів багато не буває. Бо дедалі частіше хлопці просять саме FPV. Вони їм дуже потрібні. Бо втрати на війні в живій силі, і в легкій техніці на сьогоднішній день — це велика частина роботи таких дронів. Ба більше, такі дрони, іноді, можуть замінити оператора Стугни разом з самою Стугною. І тоді не військовий буде ризикувати своїм життям, виходячи в нерівний бій з ворожою технікою, а лише дрон. Ці працюють на відстані до 12-ти кілометрів і можуть нести з собою 1.5 кілограми вибухівки. Першу партію ми закупили в українського виробника. Всього — 50 FPV-дронів. Перші 25 — підуть в окремий розвідбат вже сьогодні. Наступні 25 — приїдуть до кінця тижня. Також для двох бригад ми уклали контракт на 400 дронів. Найближчим часом передамо їх у війська. Про точність бойового застосування дронів я вам розповідати не буду, ви і так все знаєте. Але те, що вони підвищать ефективність Збройних Сил України — тут сумнівів немає. Орки пошкодують, що прийшли на нашу землю. Докладемо максимальних зусиль для цього.

Відсьогодні наша команда починає постачати у війська дрони-камікадзе. Ви знаєте, ми вже передавали і будемо передавати в ЗСУ сотні «Мавіків», «Аутелів», «Посейдонів», «Валькірій». Але дронів багато не буває. Бо дедалі частіше хлопці просять саме FPV. Вони їм дуже потрібні. Бо втрати на війні в живій силі, і в легкій техніці на сьогоднішній день — це велика частина роботи таких дронів. Ба більше, такі дрони, іноді, можуть замінити оператора Стугни разом з самою Стугною. І тоді не військовий буде ризикувати своїм життям, виходячи в нерівний бій з ворожою технікою, а лише дрон. Ці працюють на відстані до 12-ти кілометрів і можуть нести з собою 1.5 кілограми вибухівки. Першу партію ми закупили в українського виробника. Всього — 50 FPV-дронів. Перші 25 — підуть в окремий розвідбат вже сьогодні. Наступні 25 — приїдуть до кінця тижня. Також для двох бригад ми уклали контракт на 400 дронів. Найближчим часом передамо їх у війська. Про точність бойового застосування дронів я вам розповідати не буду, ви і так все знаєте. Але те, що вони підвищать ефективність Збройних Сил України — тут сумнівів немає. Орки пошкодують, що прийшли на нашу землю. Докладемо максимальних зусиль для цього.

Петро Порошенко

106,152 görüntüleme • 2 yıl önce

Поки ми боронимо країну, ми втратили державу. І в мене зовсім нема питань до Міндіча, Татарова, навіть Зеленського. Хто вони такі, я розумів з самого початку. В мене питання до вас, тих, хто дивиться зараз це відео. За винятком невеликої кількості людей, які є волонтерами і витримали цей марафон, і декілька сотень людей, які ще залишили силу донатити на Збройні Сили. Питання до всіх інших. Де ти, мій народе? Той народ, який в 22-му виходив з голими руками проти ворківських танків. Який не боявся нічого. Де ти зараз? Ви боїтеся поліції, ТЦК, поховалися в теплих помешканнях. Ви пропонували їй яйця по 17, браковані міни для ЗСУ, Конституцію на паузі для себе. І ось ми отримали зруйновану державу. Колись в одному з своїх відео про СЗЧ я казав, що у кожного є межа, після якої він прийме рішення йти в СЗЧ. Ось такий час настає для мене. Я не розумію, для кого я і мої хлопці мають залишатися тут. Дати час далі грабувати країну? Чи що? Звісно, я нікуди не піду, але ж думки такі є. А на що надійтесь ви? В моїх постах, в коментах під ними дуже багато сподівань, що військові прийдуть. Шановні друзі, ми знесилині з непровлення. В прямому сенсі цього слова. Мої, хлопці, знаходяться десятками діб на позиції. На відновлення, дві-три доби, і знову на позиції. Ви думаєте, що у нас залишаться сили розгрібати те лайно, яке дозволили створити ви? Чого ви боїтеся? Знайдіть в собі сили хоч розпосюдити цей пост і задуматися, яка доля цій країні.

Поки ми боронимо країну, ми втратили державу. І в мене зовсім нема питань до Міндіча, Татарова, навіть Зеленського. Хто вони такі, я розумів з самого початку. В мене питання до вас, тих, хто дивиться зараз це відео. За винятком невеликої кількості людей, які є волонтерами і витримали цей марафон, і декілька сотень людей, які ще залишили силу донатити на Збройні Сили. Питання до всіх інших. Де ти, мій народе? Той народ, який в 22-му виходив з голими руками проти ворківських танків. Який не боявся нічого. Де ти зараз? Ви боїтеся поліції, ТЦК, поховалися в теплих помешканнях. Ви пропонували їй яйця по 17, браковані міни для ЗСУ, Конституцію на паузі для себе. І ось ми отримали зруйновану державу. Колись в одному з своїх відео про СЗЧ я казав, що у кожного є межа, після якої він прийме рішення йти в СЗЧ. Ось такий час настає для мене. Я не розумію, для кого я і мої хлопці мають залишатися тут. Дати час далі грабувати країну? Чи що? Звісно, я нікуди не піду, але ж думки такі є. А на що надійтесь ви? В моїх постах, в коментах під ними дуже багато сподівань, що військові прийдуть. Шановні друзі, ми знесилині з непровлення. В прямому сенсі цього слова. Мої, хлопці, знаходяться десятками діб на позиції. На відновлення, дві-три доби, і знову на позиції. Ви думаєте, що у нас залишаться сили розгрібати те лайно, яке дозволили створити ви? Чого ви боїтеся? Знайдіть в собі сили хоч розпосюдити цей пост і задуматися, яка доля цій країні.

Актуальна Правда

31,922 görüntüleme • 9 ay önce

Окупанти ТЦК ЗСУ з мусорами увірвались в будинок мешканця села без жодних дозволів, зламавши замок. Якби мешканець житла їх перестріляв, то полковник Штефан і Зеленський нили б, що вбили чергових героїв війни. «Вадим Анатолійович живу в селі Пʼятничани, Камʼянець-Подільському районі, Хмельницька область. Хочу поділитися ситуацією, яка сталася зі мною. Поки мене не було вдома, до будинку, який я орендую, незаконно проникли представники ТЦК. За словами свідків, їх було близько 6 людей, і вони були з дубінками. Вони вирвали замок на дверях і фактично вдерлися в житло без мого дозволу чи присутності. Хочу окремо наголосити: це житло не є моєю власністю, я його винаймаю, але це не дає нікому права вдиратися всередину та пошкоджувати майно. Вважаю такі дії грубим порушенням моїх прав і недоторканності житла. Ніхто не має права заходити до чужого дому без законних підстав і відповідних процедур. Я не буду мовчати і боятися. Я показую це людям, щоб ви бачили правду і не залишалися осторонь. Ми маємо обʼєднуватися і відстоювати свої права законним шляхом. Звертаюся до дільничого громади - зверніть увагу на цю ситуацію і на те, що відбувається. Також хочу зазначити, що подібні випадки вже траплялися раніше, але належної реакції з боку керівництва громади я не бачу. Публікую це відео, щоб привернути увагу до ситуації та отримати розголос. Не ігноруйте - сьогодні це сталося зі мною, завтра може статися з вами.»

Окупанти ТЦК ЗСУ з мусорами увірвались в будинок мешканця села без жодних дозволів, зламавши замок. Якби мешканець житла їх перестріляв, то полковник Штефан і Зеленський нили б, що вбили чергових героїв війни. «Вадим Анатолійович живу в селі Пʼятничани, Камʼянець-Подільському районі, Хмельницька область. Хочу поділитися ситуацією, яка сталася зі мною. Поки мене не було вдома, до будинку, який я орендую, незаконно проникли представники ТЦК. За словами свідків, їх було близько 6 людей, і вони були з дубінками. Вони вирвали замок на дверях і фактично вдерлися в житло без мого дозволу чи присутності. Хочу окремо наголосити: це житло не є моєю власністю, я його винаймаю, але це не дає нікому права вдиратися всередину та пошкоджувати майно. Вважаю такі дії грубим порушенням моїх прав і недоторканності житла. Ніхто не має права заходити до чужого дому без законних підстав і відповідних процедур. Я не буду мовчати і боятися. Я показую це людям, щоб ви бачили правду і не залишалися осторонь. Ми маємо обʼєднуватися і відстоювати свої права законним шляхом. Звертаюся до дільничого громади - зверніть увагу на цю ситуацію і на те, що відбувається. Також хочу зазначити, що подібні випадки вже траплялися раніше, але належної реакції з боку керівництва громади я не бачу. Публікую це відео, щоб привернути увагу до ситуації та отримати розголос. Не ігноруйте - сьогодні це сталося зі мною, завтра може статися з вами.»

Myroslav Oleshko

19,770 görüntüleme • 4 ay önce

🤣Яніна Соколова так сильно образилась на мій пост про те, як вона називає всіх ухилянтами, але її чоловік якимось чудом уникає мобілізації, а також про покупку нею під час війни елітної квартири та будинку в елітному районі де живуть всі політики, що РОЗʼЄБАЛА МЕНЕ НАХЕР В НОВОМУ ВІДЕО! Так, вона у відео: • підтримала переслідування владою Зеленського школярів та вчителів через сценку про ТЦК. Вона вважає нормальним, коли Міністр освіти натравлює поліцію на дітей. • обурилась, що я підтримую Ілона Маска. • заявила, що влада проводить чудову евакуацію населення, але люди дурні, не хочуть їхати з під обстрілів. Яніна тільки забула, що влада не надає жодного житла і після евакуації викидає людей на вокзалі. Але ж це стандарт відомої журналістки. • звинуватила, що Олешко підтримує Дубінського, якого арештував Зеленський по сфабрикованій справі, і який є цінним свідком щоб в майбутньому притягти зелену банду до відповідальності. Мені робити прожарку у відповідь з розбором цього відео? Пишіть. І звісно підписуйтесь на мій Твітер.

Sensitive content

🤣Яніна Соколова так сильно образилась на мій пост про те, як вона називає всіх ухилянтами, але її чоловік якимось чудом уникає мобілізації, а також про покупку нею під час війни елітної квартири та будинку в елітному районі де живуть всі політики, що РОЗʼЄБАЛА МЕНЕ НАХЕР В НОВОМУ ВІДЕО! Так, вона у відео: • підтримала переслідування владою Зеленського школярів та вчителів через сценку про ТЦК. Вона вважає нормальним, коли Міністр освіти натравлює поліцію на дітей. • обурилась, що я підтримую Ілона Маска. • заявила, що влада проводить чудову евакуацію населення, але люди дурні, не хочуть їхати з під обстрілів. Яніна тільки забула, що влада не надає жодного житла і після евакуації викидає людей на вокзалі. Але ж це стандарт відомої журналістки. • звинуватила, що Олешко підтримує Дубінського, якого арештував Зеленський по сфабрикованій справі, і який є цінним свідком щоб в майбутньому притягти зелену банду до відповідальності. Мені робити прожарку у відповідь з розбором цього відео? Пишіть. І звісно підписуйтесь на мій Твітер.

Myroslav Oleshko

42,882 görüntüleme • 1 yıl önce

Пропагандист Мокрик заявив, що не йде служити на фронт, бо в нього є довідка 1990 року, коли він був ще дитиною - що він інвалід. Тому в нього бронь. Проте продемонструвати більш нові документи відмовився. Також він відмовився показати діагноз, який зазначений на довідці. Також він відмовився показати висновок ВЛК, який він обовʼязково має! Навіть інвалід дитинства підлягає проходженню ВЛК, якщо його викликають до ТЦК. ТЦК не може «на слово» звільнити від військової служби. Юридично їм потрібен висновок ВЛК, щоб: • підтвердити непридатність або • зафіксувати відстрочку / виключення з військового обліку. Без ВЛК ТЦК не має фінального рішення Навіть якщо: • інвалідність з дитинства, • група безстрокова, ТЦК все одно зазвичай направляє на ВЛК, бо так вимагає процедура. Тобто, має показати ВЛК, що його виключили з обліку. Але не показує. Тобто, Мокрик бреше. «Журналіст розслідувач» Бігус Інфо бреше в тупу, тримаючи всіх за дурнів. Цікаво, а його брат та брат дружини - теж інваліди дитинства? Яка в них підстава на бронювання? Але Мокрик каже, що міг би піти добровільно в ЗСУ, але не вистачає сміливості. Більше того, він вважає себе цінним в тилу. Та й взагалі, вважає, що таких людей як він мають цінувати як скарб та берегти. Тож агітує за бусифікацію інших, не цінних істот, кому теж не вистачає сміливості чи бажання. Лицемірна скотина. «Піду у військо, коли вистачить сміливості. Поки буду прикриватися довідкою про інвалідність яка не заважає мені служити.» Обовʼязково дізнаємось як саме уникає мобілізацію Мокрик. Може, після війни. А може, раніше. Як це було з Петровим.

Пропагандист Мокрик заявив, що не йде служити на фронт, бо в нього є довідка 1990 року, коли він був ще дитиною - що він інвалід. Тому в нього бронь. Проте продемонструвати більш нові документи відмовився. Також він відмовився показати діагноз, який зазначений на довідці. Також він відмовився показати висновок ВЛК, який він обовʼязково має! Навіть інвалід дитинства підлягає проходженню ВЛК, якщо його викликають до ТЦК. ТЦК не може «на слово» звільнити від військової служби. Юридично їм потрібен висновок ВЛК, щоб: • підтвердити непридатність або • зафіксувати відстрочку / виключення з військового обліку. Без ВЛК ТЦК не має фінального рішення Навіть якщо: • інвалідність з дитинства, • група безстрокова, ТЦК все одно зазвичай направляє на ВЛК, бо так вимагає процедура. Тобто, має показати ВЛК, що його виключили з обліку. Але не показує. Тобто, Мокрик бреше. «Журналіст розслідувач» Бігус Інфо бреше в тупу, тримаючи всіх за дурнів. Цікаво, а його брат та брат дружини - теж інваліди дитинства? Яка в них підстава на бронювання? Але Мокрик каже, що міг би піти добровільно в ЗСУ, але не вистачає сміливості. Більше того, він вважає себе цінним в тилу. Та й взагалі, вважає, що таких людей як він мають цінувати як скарб та берегти. Тож агітує за бусифікацію інших, не цінних істот, кому теж не вистачає сміливості чи бажання. Лицемірна скотина. «Піду у військо, коли вистачить сміливості. Поки буду прикриватися довідкою про інвалідність яка не заважає мені служити.» Обовʼязково дізнаємось як саме уникає мобілізацію Мокрик. Може, після війни. А може, раніше. Як це було з Петровим.

Myroslav Oleshko

27,276 görüntüleme • 7 ay önce

Марина Данилюк-Єрмолаєва розповіла, що її чоловік Богдан Буткевич не служить на фронті не тому, що має бронь, а тому, що так сам захотів. В нього в порівнянні з простими смертними кріпаками - є вибір самостійно обирати свою долю. Бо по перше, він є таємним агентом, який виконує таємні завдання як цивільний. По друге, в Єрмолаєвої родичі через 10 коліна служать в ЗСУ, а тому Богдан заявив: «Марино, я не хочу на їх фоні виглядати гірше за них, не хочу бути гірше ніж чоловіки в твоїй родині, тому я краще не піду в ЗСУ, хай вони там самі воюють». Чорт. Пропагандисти які виправдовують дії ТЦК, називають всіх ухилянтами… які ж ви лицемірні та конч.. . За свої життя трясетесь, неймовірні відмазки вигадуєте, а чужих для вах людей готові кинути в окопи помирати. Тобі важко Марина чесно відповісти, що ні ти, ні твій Богдан не хоче померти в окопі марно за бажання Зеленського лишатись при владі? Підпишись на мій Твітер.

Марина Данилюк-Єрмолаєва розповіла, що її чоловік Богдан Буткевич не служить на фронті не тому, що має бронь, а тому, що так сам захотів. В нього в порівнянні з простими смертними кріпаками - є вибір самостійно обирати свою долю. Бо по перше, він є таємним агентом, який виконує таємні завдання як цивільний. По друге, в Єрмолаєвої родичі через 10 коліна служать в ЗСУ, а тому Богдан заявив: «Марино, я не хочу на їх фоні виглядати гірше за них, не хочу бути гірше ніж чоловіки в твоїй родині, тому я краще не піду в ЗСУ, хай вони там самі воюють». Чорт. Пропагандисти які виправдовують дії ТЦК, називають всіх ухилянтами… які ж ви лицемірні та конч.. . За свої життя трясетесь, неймовірні відмазки вигадуєте, а чужих для вах людей готові кинути в окопи помирати. Тобі важко Марина чесно відповісти, що ні ти, ні твій Богдан не хоче померти в окопі марно за бажання Зеленського лишатись при владі? Підпишись на мій Твітер.

Myroslav Oleshko

55,680 görüntüleme • 1 yıl önce

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 görüntüleme • 3 yıl önce

Мене вчергове не перестає дивувати українська влада. Що ми почули зараз? 12-го числа нібито було засідання РНБО. Нібито щось розглядали. Документів, що саме — немає: їх не існує в природі. 12-го нібито його підписали, а о 21:00 президент виходить в ефір і перераховує санкції. І тепер головне. 13-го зранку НБУ, посилаючись на «нормативний документ» — указ президента, який начебто вже набрав чинності, блокує мої кредитні картки та розрахункові рахунки. А самого указу — досі немає. Їм байдуже, що саме підписав Зеленський, байдуже, що є на сайті. Що це означає? Що все, що є на сайті президента, — маячня? Далі — ще серйозніше. Указ, поданий на підпис Зеленському для введення в дію санкцій, в останній версії датований 12-м числом. Питання до Офісу Зеленського: як він міг підписати вашу паперову, сумнозвісну версію, коли його в Києві не було. 12-го він виїхав, 13-го зранку був у Хмельницькому, далі — за кордоном? Факсиміле на указах не ставляться. Делегувати право підпису неможливо. Вносити зміни після засідання РНБО — незаконно й є фальсифікацією. Ви присвоїли собі право міняти указ, а через три дні опублікували інший — з іншими даними, іншими персональними даними, іншими санкціями та іншим терміном. І досі відмовляєтеся це пояснити. Якщо президент підписав — жодних «уточнених версій» бути не може. Станом на зараз на сайті президента два тексти указу: один — той, що підписаний, інший — перероблений. А нам кажуть: «Нам байдуже, що на сайті президента, вам потрібен папірчик з «Урядового кур’єра»». Другий указ — незаконний. Це основний доказ у суді. Те, що ви сфабрикували і сфальсифікували, — це порушення закону. І вже цього достатньо для негайного скасування указу — не лише тому, що він необґрунтований і без підстав, а тому, що внесення змін до підписаного указу — поза законом. Замість пояснити, як одночасно на сайті президента можуть існувати два укази й яким алгоритмом ви присвоїли собі право вносити зміни в указ президента, ви поводитеся так, ніби саме ви — президент. Може, насправді вам не потрібні ані засідання РНБО, ані підпис Зеленського, щоб запроваджувати санкції? Будете вкладати уточнюючі папірці в «Урядовому кур’єрі»? Тут це не пройшло. У нас є офіційна відповідь з боку «Урядового кур’єра» народному депутату, яка спростовує вашу версію. Припиніть брехати. Зайдіть на сайт президента, переконайтеся в наявності двох указів і принесіть вибачення. Це — єдиний гідний вихід для вас.

Мене вчергове не перестає дивувати українська влада. Що ми почули зараз? 12-го числа нібито було засідання РНБО. Нібито щось розглядали. Документів, що саме — немає: їх не існує в природі. 12-го нібито його підписали, а о 21:00 президент виходить в ефір і перераховує санкції. І тепер головне. 13-го зранку НБУ, посилаючись на «нормативний документ» — указ президента, який начебто вже набрав чинності, блокує мої кредитні картки та розрахункові рахунки. А самого указу — досі немає. Їм байдуже, що саме підписав Зеленський, байдуже, що є на сайті. Що це означає? Що все, що є на сайті президента, — маячня? Далі — ще серйозніше. Указ, поданий на підпис Зеленському для введення в дію санкцій, в останній версії датований 12-м числом. Питання до Офісу Зеленського: як він міг підписати вашу паперову, сумнозвісну версію, коли його в Києві не було. 12-го він виїхав, 13-го зранку був у Хмельницькому, далі — за кордоном? Факсиміле на указах не ставляться. Делегувати право підпису неможливо. Вносити зміни після засідання РНБО — незаконно й є фальсифікацією. Ви присвоїли собі право міняти указ, а через три дні опублікували інший — з іншими даними, іншими персональними даними, іншими санкціями та іншим терміном. І досі відмовляєтеся це пояснити. Якщо президент підписав — жодних «уточнених версій» бути не може. Станом на зараз на сайті президента два тексти указу: один — той, що підписаний, інший — перероблений. А нам кажуть: «Нам байдуже, що на сайті президента, вам потрібен папірчик з «Урядового кур’єра»». Другий указ — незаконний. Це основний доказ у суді. Те, що ви сфабрикували і сфальсифікували, — це порушення закону. І вже цього достатньо для негайного скасування указу — не лише тому, що він необґрунтований і без підстав, а тому, що внесення змін до підписаного указу — поза законом. Замість пояснити, як одночасно на сайті президента можуть існувати два укази й яким алгоритмом ви присвоїли собі право вносити зміни в указ президента, ви поводитеся так, ніби саме ви — президент. Може, насправді вам не потрібні ані засідання РНБО, ані підпис Зеленського, щоб запроваджувати санкції? Будете вкладати уточнюючі папірці в «Урядовому кур’єрі»? Тут це не пройшло. У нас є офіційна відповідь з боку «Урядового кур’єра» народному депутату, яка спростовує вашу версію. Припиніть брехати. Зайдіть на сайт президента, переконайтеся в наявності двох указів і принесіть вибачення. Це — єдиний гідний вихід для вас.

Петро Порошенко

28,797 görüntüleme • 10 ay önce

Олександр Волошин зробив сенсаційну заяву про розкрадання мільйонів доларів зі зборів через ЦПД та СБУ на чолі Зеленського. Він пояснив, чому такі, як Мандзюк, Лачен, Стерненко, Раміна, Лебіга, Гороховський, Руслан Ігорович та сотні інших блогерів і співаків, медійних військових, стенд-ап коміків, артистів, моделей OnlyFans, постійно організовують збори і при цьому не підпадають під мобілізацію, не потрапляють на фронт і сидять в тилу, мають можливість виїзду за кордон. Як я і казав багато разів, саме тому всі ці відомі представники «громадянського суспільства» так сильно бояться закінчення війни та падіння режиму, «грузинського сценарію» тощо - вспливе жорстка правда. За словами Волошина, СБУ та Центр протидії дезінформації Коваленка фактично керують цілою мережею блогерів та артистів. Представники цих структур разом із СБУ зустрічаються з блогерами у ресторанах, де вимагають від них проводити збори та спрямовувати зібрані кошти у потрібному напрямку. Волошин один з небагатьох, хто не погодився на це та виїхав за кордон. Тому влада запустила проти нього, в тому числі через медійних військових інформкомпанію, що єдиний збір, який він провів і гроші з якого перевів по чесному родинам постраждалих діток (бо мав типу на фонди, як закликали всі інші включно з Лаченом і Гороховським) - був ним пограбований. Це вже чистий рекет під прикриттям державних структур Зеленського. 🔹 Як працює афера з блогерами та артистами: 1. Формування “мережі блогерів”: • СБУ + ЦПД (Центр протидії дезінформації при РНБО) відбирають або “приручають” блогерів, які мають аудиторію й довіру. • Ці блогери не мобілізуються (їм роблять “бронь”, або просто закривають очі на те, що вони не йдуть у військо). 2. Збори під прикриттям допомоги армії: • Блогери постійно проводять збори на “потреби ЗСУ”. • Це легітимно виглядає для суспільства: блогер допомагає, армія виграє, глядачі відчувають причетність. • Люди жертвують, бо довіряють особистості, а не державі. 3. Схема “відкату”: • На таких зборах часто зібрані кошти спрямовуються не напряму військовим, а через “узгоджені” канали. • Частина реально йде на техніку чи медицину, але частина — у кишені кураторів (СБУ/ЦПД, чиновників, пов’язаних структур). • Тобто блогер працює як “фасад”: він отримує репутацію патріота, держава — лояльного інфлюенсера, а хтось у системі — гроші. 4. Механізм контролю: • З блогерами проводяться регулярні закриті зустрічі (ресторани, офіси). • Там доносять: які меседжі просувати, на кого нападати, з кого робити “зрадників”. • Якщо блогер не слухається — йому нагадують про мобілізацію, кримінальні справи, податкові перевірки. 5. Вигода для всіх учасників афери: • Влада: має мережу лояльних рупорів, які створюють потрібний інформаційний фон. • СБУ/ЦПД: отримують контроль і фінансову вигоду на мільйони доларів. • Блогери: зберігають свободу, роблять кар’єру, збільшують популярність і заробітки. • Українець: щиро думає, що допомагає армії, але його гроші частково розчиняються в “системі”.

Олександр Волошин зробив сенсаційну заяву про розкрадання мільйонів доларів зі зборів через ЦПД та СБУ на чолі Зеленського. Він пояснив, чому такі, як Мандзюк, Лачен, Стерненко, Раміна, Лебіга, Гороховський, Руслан Ігорович та сотні інших блогерів і співаків, медійних військових, стенд-ап коміків, артистів, моделей OnlyFans, постійно організовують збори і при цьому не підпадають під мобілізацію, не потрапляють на фронт і сидять в тилу, мають можливість виїзду за кордон. Як я і казав багато разів, саме тому всі ці відомі представники «громадянського суспільства» так сильно бояться закінчення війни та падіння режиму, «грузинського сценарію» тощо - вспливе жорстка правда. За словами Волошина, СБУ та Центр протидії дезінформації Коваленка фактично керують цілою мережею блогерів та артистів. Представники цих структур разом із СБУ зустрічаються з блогерами у ресторанах, де вимагають від них проводити збори та спрямовувати зібрані кошти у потрібному напрямку. Волошин один з небагатьох, хто не погодився на це та виїхав за кордон. Тому влада запустила проти нього, в тому числі через медійних військових інформкомпанію, що єдиний збір, який він провів і гроші з якого перевів по чесному родинам постраждалих діток (бо мав типу на фонди, як закликали всі інші включно з Лаченом і Гороховським) - був ним пограбований. Це вже чистий рекет під прикриттям державних структур Зеленського. 🔹 Як працює афера з блогерами та артистами: 1. Формування “мережі блогерів”: • СБУ + ЦПД (Центр протидії дезінформації при РНБО) відбирають або “приручають” блогерів, які мають аудиторію й довіру. • Ці блогери не мобілізуються (їм роблять “бронь”, або просто закривають очі на те, що вони не йдуть у військо). 2. Збори під прикриттям допомоги армії: • Блогери постійно проводять збори на “потреби ЗСУ”. • Це легітимно виглядає для суспільства: блогер допомагає, армія виграє, глядачі відчувають причетність. • Люди жертвують, бо довіряють особистості, а не державі. 3. Схема “відкату”: • На таких зборах часто зібрані кошти спрямовуються не напряму військовим, а через “узгоджені” канали. • Частина реально йде на техніку чи медицину, але частина — у кишені кураторів (СБУ/ЦПД, чиновників, пов’язаних структур). • Тобто блогер працює як “фасад”: він отримує репутацію патріота, держава — лояльного інфлюенсера, а хтось у системі — гроші. 4. Механізм контролю: • З блогерами проводяться регулярні закриті зустрічі (ресторани, офіси). • Там доносять: які меседжі просувати, на кого нападати, з кого робити “зрадників”. • Якщо блогер не слухається — йому нагадують про мобілізацію, кримінальні справи, податкові перевірки. 5. Вигода для всіх учасників афери: • Влада: має мережу лояльних рупорів, які створюють потрібний інформаційний фон. • СБУ/ЦПД: отримують контроль і фінансову вигоду на мільйони доларів. • Блогери: зберігають свободу, роблять кар’єру, збільшують популярність і заробітки. • Українець: щиро думає, що допомагає армії, але його гроші частково розчиняються в “системі”.

Myroslav Oleshko

62,526 görüntüleme • 11 ay önce

Окупанти ТЦК ЗСУ в Києві викрали чоловіка та через годину заявили дружині, що вони його вбили. Жахи режиму партії війни Зеленського-Стерненко-Притули. Вранці 5 травня подружжя разом вирушило на роботу та прямувало до автівки. За словами Наталії, її чоловік Федір йшов позаду неї. Вона лише встигла оглянутися, як за лічені секунди десятеро невідомих у камуфляжі та балаклавах вже силоміць викрадали його. «Не представились, не попросили его предъявить документы, полиции там не было. Они его окружили, они его схватили, они его поволокли на землю, они его начали заламывать. Я пыталась как-то на это повлиять, они меня отталкивали на землю, я падала. Потом они его скрутили, закинули в бус, накинулись там все. Я видела его только две ноги и они ему ступню заламывали вот так, что у него аж подошва гнулась. И закрыли бус. После этого я понимаю, что в данной ситуации я уже ничего не могу делать. Десь на початку дванадцятої приехали три полицейских, ну, в форме полицейской, постучали в дверь ВЛК и представились, что они следователи Шевченковского района. Их впустили, и прошло, наверное, еще часа полтора, они оттуда вышли и сказали мне, что мой муж умер в 10:48 за остановки сердца. Но это ложь. Его пытали и душили. Я знаю, что мой муж — он обновлял Резерв+. В розыске он не числился. Я не понимаю, почему такое жестокое задержание было непонятных людей. Ну, это… ну, у меня… у меня просто нет слов. Я прошу содействия и помощи, потому что я хочу знать правду, что произошло, и чтоб все те, кто виноват, были наказаны».

Окупанти ТЦК ЗСУ в Києві викрали чоловіка та через годину заявили дружині, що вони його вбили. Жахи режиму партії війни Зеленського-Стерненко-Притули. Вранці 5 травня подружжя разом вирушило на роботу та прямувало до автівки. За словами Наталії, її чоловік Федір йшов позаду неї. Вона лише встигла оглянутися, як за лічені секунди десятеро невідомих у камуфляжі та балаклавах вже силоміць викрадали його. «Не представились, не попросили его предъявить документы, полиции там не было. Они его окружили, они его схватили, они его поволокли на землю, они его начали заламывать. Я пыталась как-то на это повлиять, они меня отталкивали на землю, я падала. Потом они его скрутили, закинули в бус, накинулись там все. Я видела его только две ноги и они ему ступню заламывали вот так, что у него аж подошва гнулась. И закрыли бус. После этого я понимаю, что в данной ситуации я уже ничего не могу делать. Десь на початку дванадцятої приехали три полицейских, ну, в форме полицейской, постучали в дверь ВЛК и представились, что они следователи Шевченковского района. Их впустили, и прошло, наверное, еще часа полтора, они оттуда вышли и сказали мне, что мой муж умер в 10:48 за остановки сердца. Но это ложь. Его пытали и душили. Я знаю, что мой муж — он обновлял Резерв+. В розыске он не числился. Я не понимаю, почему такое жестокое задержание было непонятных людей. Ну, это… ну, у меня… у меня просто нет слов. Я прошу содействия и помощи, потому что я хочу знать правду, что произошло, и чтоб все те, кто виноват, были наказаны».

Myroslav Oleshko

11,130 görüntüleme • 2 ay önce

Несподіванки не сталося. Як і прогнозував в інтерв’ю німецькому виданню BILD, припинення вогню не відбулося. За одну лише ніч путін укотре довів, що йому не можна вірити. Що угоди з росією не варті паперу, на якому вони написані, — вислів, який приписують ще Бісмарку. Смертоносні російські ракети та ударні дрони чомусь не послухалися наказу свого верховного… Отже, його всупереч усім обіцянкам не було взагалі. Путін ніби винайшов perpetum mobile війни і не має наміру її завершувати… Не дарма вчора, перед розмовою з президентом Трампом, він на зустрічі з олігархами ділився своїми фюрерськими фантазіями про захоплення Одеси. Це така сама маячня, як колись про Київ за три дні. Даремно сподіватися на те, що одна чи кілька розмов зупинять ці три роки, 11 років війни загалом. І століття спроб стерти Україну з мапи світу. Попри оптимістичні заяви учасників, у нас, українців, справедливо немає відчуття, що вчорашня телефонна розмова наблизила нас до миру. Маю сказати, що попереду складні перемови. Для путіна навіть стіл переговорів — це продовження війни в інший спосіб. Проте з того, що відбулося вчора, коли путін де-факто відкинув ідею президента Трампа про повне припинення вогню, всім треба зробити правильні висновки. Або путін приймає пропозицію президента Трампа про повне припинення вогню, або Трамп задіює «план Б», про який він казав. Такий «план Б» критично важливий і має з’явитися на столі. Це — ще суворіші санкції. Міністр фінансів США Скотт Бессент вчора сказав, що Дональд Трамп готовий максимально посилити економічний тиск на росію. Їхній поточний рівень оцінив як 6 із 10, отже, резерви є, і непогані. Росію треба позбавити ресурсів для ведення війни. Від цього світ лише виграє. Також це — постачання Україні тих видів американської зброї, від надання яких Білий дім утримувався досі. Зрештою, нам потрібна нова двопартійна резолюція Конгресу Сполучених Штатів про подальшу різнобічну підтримку України. І я готовий долучитися до лобіювання цієї резолюції. Маю, до речі, запрошення до Вашингтону та Флориди на зустрічі високого рівня. Сподіваюся, що в Офісі вистачить розуму цього разу не блокувати мою поїздку до США так, як щойно він заборонив мені виїхати на політичну асамблею Європейської народної партії, лідируючої політичної сили Європейського Союзу. Очевидно, що попереду на нас очікують важкі драматичні місяці. І антиамериканська істерія з метою перекласти відповідальність нам не допоможе результативно пройти цей час. Україна, як і Європа, повинна бути за столом переговорів і твердо відстояти принцип «нічого про Україну без України». Ми не можемо більше втрачати час, людей і території. Ми зацікавлені в тому, щоби пропозиція президента Трампа про повне припинення вогню реалізувалася. Для нас це можливість нарешті не на папері, а на реальній місцевості звести фортифікації і перетворити степовий простір сходу і півдня на неприступні рови, вали і мінні поля. І в разі, якщо путін порушить припинення вогню, це унеможливить його подальші наступальні дії. Складність і драматичність ситуації вимагає негайної зустрічі Володимира Зеленського з лідерами парламентських фракцій. Парламент не може дізнаватися про нашу переговорну позицію із зарубіжних мас-медіа. Вважаю, така зустріч має відбутися одразу після розмови Зеленського з Трампом. Попри системні антиконституційні кроки влади щодо опозиції для нас, «Європейської Солідарності», завжди на першому місці є інтереси держави. Треба робити все, що в цих складних умовах може посилити Україну. Нав’язуватися ми теж не будемо, але за будь-яких обставин готові до спільної роботи і спільної відповідальності. Ми не дамо путіну жодних надій, що скориставшись руйнацією єдності йому вдасться розхитати ситуацію в країні, спричинити внутрішню дестабілізацію, виграти від порушень демократії Україні. І в цій його гібридній війні не варто підігрувати. Ми вистоїмо як держава в єдності, це очевидний постулат. Гріх не робити висновків з української історії.

Несподіванки не сталося. Як і прогнозував в інтерв’ю німецькому виданню BILD, припинення вогню не відбулося. За одну лише ніч путін укотре довів, що йому не можна вірити. Що угоди з росією не варті паперу, на якому вони написані, — вислів, який приписують ще Бісмарку. Смертоносні російські ракети та ударні дрони чомусь не послухалися наказу свого верховного… Отже, його всупереч усім обіцянкам не було взагалі. Путін ніби винайшов perpetum mobile війни і не має наміру її завершувати… Не дарма вчора, перед розмовою з президентом Трампом, він на зустрічі з олігархами ділився своїми фюрерськими фантазіями про захоплення Одеси. Це така сама маячня, як колись про Київ за три дні. Даремно сподіватися на те, що одна чи кілька розмов зупинять ці три роки, 11 років війни загалом. І століття спроб стерти Україну з мапи світу. Попри оптимістичні заяви учасників, у нас, українців, справедливо немає відчуття, що вчорашня телефонна розмова наблизила нас до миру. Маю сказати, що попереду складні перемови. Для путіна навіть стіл переговорів — це продовження війни в інший спосіб. Проте з того, що відбулося вчора, коли путін де-факто відкинув ідею президента Трампа про повне припинення вогню, всім треба зробити правильні висновки. Або путін приймає пропозицію президента Трампа про повне припинення вогню, або Трамп задіює «план Б», про який він казав. Такий «план Б» критично важливий і має з’явитися на столі. Це — ще суворіші санкції. Міністр фінансів США Скотт Бессент вчора сказав, що Дональд Трамп готовий максимально посилити економічний тиск на росію. Їхній поточний рівень оцінив як 6 із 10, отже, резерви є, і непогані. Росію треба позбавити ресурсів для ведення війни. Від цього світ лише виграє. Також це — постачання Україні тих видів американської зброї, від надання яких Білий дім утримувався досі. Зрештою, нам потрібна нова двопартійна резолюція Конгресу Сполучених Штатів про подальшу різнобічну підтримку України. І я готовий долучитися до лобіювання цієї резолюції. Маю, до речі, запрошення до Вашингтону та Флориди на зустрічі високого рівня. Сподіваюся, що в Офісі вистачить розуму цього разу не блокувати мою поїздку до США так, як щойно він заборонив мені виїхати на політичну асамблею Європейської народної партії, лідируючої політичної сили Європейського Союзу. Очевидно, що попереду на нас очікують важкі драматичні місяці. І антиамериканська істерія з метою перекласти відповідальність нам не допоможе результативно пройти цей час. Україна, як і Європа, повинна бути за столом переговорів і твердо відстояти принцип «нічого про Україну без України». Ми не можемо більше втрачати час, людей і території. Ми зацікавлені в тому, щоби пропозиція президента Трампа про повне припинення вогню реалізувалася. Для нас це можливість нарешті не на папері, а на реальній місцевості звести фортифікації і перетворити степовий простір сходу і півдня на неприступні рови, вали і мінні поля. І в разі, якщо путін порушить припинення вогню, це унеможливить його подальші наступальні дії. Складність і драматичність ситуації вимагає негайної зустрічі Володимира Зеленського з лідерами парламентських фракцій. Парламент не може дізнаватися про нашу переговорну позицію із зарубіжних мас-медіа. Вважаю, така зустріч має відбутися одразу після розмови Зеленського з Трампом. Попри системні антиконституційні кроки влади щодо опозиції для нас, «Європейської Солідарності», завжди на першому місці є інтереси держави. Треба робити все, що в цих складних умовах може посилити Україну. Нав’язуватися ми теж не будемо, але за будь-яких обставин готові до спільної роботи і спільної відповідальності. Ми не дамо путіну жодних надій, що скориставшись руйнацією єдності йому вдасться розхитати ситуацію в країні, спричинити внутрішню дестабілізацію, виграти від порушень демократії Україні. І в цій його гібридній війні не варто підігрувати. Ми вистоїмо як держава в єдності, це очевидний постулат. Гріх не робити висновків з української історії.

Петро Порошенко

99,773 görüntüleme • 1 yıl önce

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 görüntüleme • 1 yıl önce