Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Beim Laden dieses Videos ist ein Problem aufgetreten. Dies könnte an einem vorübergehenden Netzwerkproblem liegen oder das Video ist möglicherweise nicht verfügbar.

Приїхав в Україну якийсь янкі, придбав собі старого тепловоза, древнього як гівно мамонта, поремонтував за свої і тепер катається укрзалізницею куди хоче 🙄 Я б теж так хотів, тіки по Америці 🤔

БавовнаПромПостач, не нардеп 🫦

7,672 subscribers

70,367 Aufrufe • vor 9 Monaten •via X (Twitter)

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Kommentare

Keine Kommentare verfügbar

Kommentare vom Original-Post werden hier angezeigt

Ähnliche Videos

Деякі коти в притулку виглядають так. Ми не показуємо їх часто, бо всі хочуть красивих і здорових котиків. Але така реальність притулку і багато хто цього не розуміє. Ми щодня отримуємо десятки звернень заберіть кота(котів!). А куди забрати? В кімнату до цього кота? Нікого не хвилюють реалії, складнощі, хвороби, фізична неможливість обслужити більшу кількість котів, котоняня теж хоче спати😭 Якби старих чи хворих котів забирали так же легко, як хочуть скинути в будь який притулок вуличних, ми б говорили по іншому 🥲 А на відео Форик. Сонечко, яке мабуть доживатиме свої роки в притулку, якщо притулок взагалі протримається на плаву. Хворий, з тяжкою долею, через що уникає інших. Не грається. Любимо його і відчуваємо біль за нього.

Деякі коти в притулку виглядають так. Ми не показуємо їх часто, бо всі хочуть красивих і здорових котиків. Але така реальність притулку і багато хто цього не розуміє. Ми щодня отримуємо десятки звернень заберіть кота(котів!). А куди забрати? В кімнату до цього кота? Нікого не хвилюють реалії, складнощі, хвороби, фізична неможливість обслужити більшу кількість котів, котоняня теж хоче спати😭 Якби старих чи хворих котів забирали так же легко, як хочуть скинути в будь який притулок вуличних, ми б говорили по іншому 🥲 А на відео Форик. Сонечко, яке мабуть доживатиме свої роки в притулку, якщо притулок взагалі протримається на плаву. Хворий, з тяжкою долею, через що уникає інших. Не грається. Любимо його і відчуваємо біль за нього.

Міністерство котячих справ

18,467 Aufrufe • vor 3 Monaten

їхали ми собі із BadStreetBoys за Тимошенком, аби його забрати і на Атлас поїхати. по дорозі співали. тут в вікно: тук-тук, хто там. ВАКАРЧУК! фігаааасє… ну сідай. тільки тихенько. їдемо співаємо. щось теж собі підспівує. туктук! та йооож! хто! якийсь мужик. сідай. тільки співати. ТУКТУК! ХТО БЛЯХА!!! дід. ну тут мови нема. вік. без всяких, сідай. їдемо. і тут як Вакарчук заспіває, ми в шоках. красиво. дід почав танцювати, ми співаємо. краса. тачка супер! ще й чай шипшиновий є. ну красота. але все це віддаємо за донат від 200 грн. бо йобані дрони самі себе не збиють. чи збʼють. короч, я хз як правильно. а ні, знаю як: донатьте від 200 грн на збір Атласу для ПЖ, щоб дрони збивались. і вигравайте призи хороші. конверт:

їхали ми собі із BadStreetBoys за Тимошенком, аби його забрати і на Атлас поїхати. по дорозі співали. тут в вікно: тук-тук, хто там. ВАКАРЧУК! фігаааасє… ну сідай. тільки тихенько. їдемо співаємо. щось теж собі підспівує. туктук! та йооож! хто! якийсь мужик. сідай. тільки співати. ТУКТУК! ХТО БЛЯХА!!! дід. ну тут мови нема. вік. без всяких, сідай. їдемо. і тут як Вакарчук заспіває, ми в шоках. красиво. дід почав танцювати, ми співаємо. краса. тачка супер! ще й чай шипшиновий є. ну красота. але все це віддаємо за донат від 200 грн. бо йобані дрони самі себе не збиють. чи збʼють. короч, я хз як правильно. а ні, знаю як: донатьте від 200 грн на збір Атласу для ПЖ, щоб дрони збивались. і вигравайте призи хороші. конверт:

василь байдак

107,432 Aufrufe • vor 1 Jahr

Екс-нардеп Ігор Лапін приїхав з відпочинку в Австрії, до того звільнився з лав ЗС по стану здоровʼя весною 22 року (за гроші, по звʼязкам) і тепер пішов на телевізійний ефір розповісти що: "Демобілізації не буде! Мій дід демобілізувався в 1953 році. Я вважаю, ті які не обновили свої дані, в них не має бути: ✔️1. банківських карток ✔️2. посвідчень водія ✔️3. паспорта біометричного ✔️4. в них немає бути нічого По другому ніяк!" Сам демобілізувався, інші хай сидять. Ух ти наш опозиціонер! Хоче просто на місце Зеленського щоб творити те саме. Підпишись на мій заборонений Зеленським ТГ канал:

Екс-нардеп Ігор Лапін приїхав з відпочинку в Австрії, до того звільнився з лав ЗС по стану здоровʼя весною 22 року (за гроші, по звʼязкам) і тепер пішов на телевізійний ефір розповісти що: "Демобілізації не буде! Мій дід демобілізувався в 1953 році. Я вважаю, ті які не обновили свої дані, в них не має бути: ✔️1. банківських карток ✔️2. посвідчень водія ✔️3. паспорта біометричного ✔️4. в них немає бути нічого По другому ніяк!" Сам демобілізувався, інші хай сидять. Ух ти наш опозиціонер! Хоче просто на місце Зеленського щоб творити те саме. Підпишись на мій заборонений Зеленським ТГ канал:

Myroslav Oleshko

28,754 Aufrufe • vor 1 Jahr

Трамп про Україну: Я вважаю, що те, що сталося, насправді вражає Війна, яка мала закінчитися дуже швидко. Не знаю, чи ви знаєте цю історію, але коли все почалося, у путіна були сотні танків, що їхали по шосе Там є шосе, бетонне, дуже хороше шосе, міцне, як скеля, прямо до Києва. І десь на півдорозі, він би дістався туди за три години, рухаючись зі швидкістю 51 миля на годину, що є приблизно максимальною швидкістю для танка І в них була, знаєте, пам'ятаєте ту велику колону танків, так? І в них був якийсь генерал, якого мабуть вже немає з нами Генерал вирішив замість того, щоб одразу вирушити на Київ і закінчити війну в перший же день, не думаю, що хтось взагалі знає цю історію, поїхати через поля, через бруд і багнюку А за кілька днів до того пройшла рекордна злива, і ті танки застрягли в тому багні. І я дав їм Джавеліни, і вони знищили танки. Я дав їх ще до того, як це сталося Але знаєте, є такий вислів, бо кажуть: "О, ти такий добрий до росії". Я не добрий до росії. Я був дуже суворим до росії. Я був дуже суворим до Китаю, суворішим за будь-кого. Ось чому вони мене поважають У мене добрі стосунки з цими людьми, але я дав їм "Джавеліни". "Джавелін" – це протитанкова зброя, і ті танки були знищені. І всі казали: "Що сталося?", бо знаєте, у них є супутники, так, супутникові знімки А танки стояли в ряд і не рухалися кілька днів. А потім вони прийшли, вони вдарили по них... Вони були, вони були фактично заблоковані в сипучих пісках Знаєте, це був бруд, як сипучі піски. Вони не могли рухатися. Якби генерал просто... Це говорить вам про те, чому війна – це завжди ризик Якби цей генерал просто поїхав прямо по бетонній трасі, вони були б у Києві за чотири години, і Україна нічого не змогла б з цим вдіяти Та війна закінчилася б за один день. Це було чотири з половиною роки тому. Тож це була жахлива помилка І ось генерал, який вирішує замість того, щоб їхати прямо по шосе в місто, вони б нічого не могли вдіяти, вони були абсолютно не готові. І не тільки це: коли вони знищили всі ці танки, це додало їм впевненості Знаєте, впевненість – це дуже важливо

Трамп про Україну: Я вважаю, що те, що сталося, насправді вражає Війна, яка мала закінчитися дуже швидко. Не знаю, чи ви знаєте цю історію, але коли все почалося, у путіна були сотні танків, що їхали по шосе Там є шосе, бетонне, дуже хороше шосе, міцне, як скеля, прямо до Києва. І десь на півдорозі, він би дістався туди за три години, рухаючись зі швидкістю 51 миля на годину, що є приблизно максимальною швидкістю для танка І в них була, знаєте, пам'ятаєте ту велику колону танків, так? І в них був якийсь генерал, якого мабуть вже немає з нами Генерал вирішив замість того, щоб одразу вирушити на Київ і закінчити війну в перший же день, не думаю, що хтось взагалі знає цю історію, поїхати через поля, через бруд і багнюку А за кілька днів до того пройшла рекордна злива, і ті танки застрягли в тому багні. І я дав їм Джавеліни, і вони знищили танки. Я дав їх ще до того, як це сталося Але знаєте, є такий вислів, бо кажуть: "О, ти такий добрий до росії". Я не добрий до росії. Я був дуже суворим до росії. Я був дуже суворим до Китаю, суворішим за будь-кого. Ось чому вони мене поважають У мене добрі стосунки з цими людьми, але я дав їм "Джавеліни". "Джавелін" – це протитанкова зброя, і ті танки були знищені. І всі казали: "Що сталося?", бо знаєте, у них є супутники, так, супутникові знімки А танки стояли в ряд і не рухалися кілька днів. А потім вони прийшли, вони вдарили по них... Вони були, вони були фактично заблоковані в сипучих пісках Знаєте, це був бруд, як сипучі піски. Вони не могли рухатися. Якби генерал просто... Це говорить вам про те, чому війна – це завжди ризик Якби цей генерал просто поїхав прямо по бетонній трасі, вони були б у Києві за чотири години, і Україна нічого не змогла б з цим вдіяти Та війна закінчилася б за один день. Це було чотири з половиною роки тому. Тож це була жахлива помилка І ось генерал, який вирішує замість того, щоб їхати прямо по шосе в місто, вони б нічого не могли вдіяти, вони були абсолютно не готові. І не тільки це: коли вони знищили всі ці танки, це додало їм впевненості Знаєте, впевненість – це дуже важливо

Останній Капіталіст

23,504 Aufrufe • vor 3 Monaten

Лора Лумер: Зараз я перебуваю в Києві, Україна, всередині Лаври, яка є найстарішим монастирем у всій Україні І я хотіла показати вам дещо, окрім неймовірної краси цього багатовікового монастиря 15 червня росіяни випустили два безпілотники "Шахед" по цьому монастирю. І ви можете побачити он там, якщо наблизити: вікна були повністю вибиті, а уламки від "Шахедів" впали на підлогу і ледь не спричинили масштабну пожежу конструкції Але я хочу знову наблизити і показати вам дещо. Бо що я вважаю справжнім лицемірством з боку росіян і путіна – це те, як путін постійно зображує росію як якогось рятівника християнства Йому подобається так себе підносити, і він каже, що росія намагається денацифікувати Україну. І що їм потрібно вторгнутися в Україну, бо, мовляв, треба зробити її частиною своєї християнської імперії Ну, якщо ви так дбаєте про християнство, навіщо ж тоді бомбити дронами найстаріший монастир в Україні? Навіщо це робити? Та ще цікавіше за сам факт того, що вони вдарили дронами по найстарішому монастирю, – це кут, під яким ці дрони залетіли в монастир Можна стверджувати, що путін і російські солдати намагалися поцілити дроном у Ісуса Христа Не думаю, що це збіг, що забиті дошками вікна, куди влучили ці "Шахеди" і де опинилися всі уламки та шрапнель, яка розлетілася по всьому монастирю, були прямо перед, точніше прямо за Дівою Марією та Ісусом Христом І що ж це за такий захисник християнства, який намагається поцілити дроном в Ісуса Христа та Діву Марію? І от вони кажуть, що Діва Марія зрештою захистила Ісуса Христа від вогню, бо саме на Діву Марію пішов увесь дим та уламки від "Шахеда". Але це досить іронічно, і мені вже просто накипіло Як американці, як людині, яка є союзником християн і яка хоче зберегти юдео-християнські цінності, мені вже набридло бачити американських інфлюенсерів, ну таких як Такер Карлсон, Кендіс Оуенс чи Нік Фуентес та інших представників цих альтернативних правих Мені вже просто гидко слухати, як ці люди стверджують, ніби росія – це оплот свободи, оплот надії та ідеальна держава для християнства Ви не зможете подивитися мені в очі і серйозно сказати, що захищаєте християнство, коли б’єте дронами по найстарішому монастирю в Україні і буквально намагаєтеся підірвати Ісуса Христа "Шахедом" Тож просто хотіла вам це показати, бо нас завалюють величезною кількістю російської пропаганди

Лора Лумер: Зараз я перебуваю в Києві, Україна, всередині Лаври, яка є найстарішим монастирем у всій Україні І я хотіла показати вам дещо, окрім неймовірної краси цього багатовікового монастиря 15 червня росіяни випустили два безпілотники "Шахед" по цьому монастирю. І ви можете побачити он там, якщо наблизити: вікна були повністю вибиті, а уламки від "Шахедів" впали на підлогу і ледь не спричинили масштабну пожежу конструкції Але я хочу знову наблизити і показати вам дещо. Бо що я вважаю справжнім лицемірством з боку росіян і путіна – це те, як путін постійно зображує росію як якогось рятівника християнства Йому подобається так себе підносити, і він каже, що росія намагається денацифікувати Україну. І що їм потрібно вторгнутися в Україну, бо, мовляв, треба зробити її частиною своєї християнської імперії Ну, якщо ви так дбаєте про християнство, навіщо ж тоді бомбити дронами найстаріший монастир в Україні? Навіщо це робити? Та ще цікавіше за сам факт того, що вони вдарили дронами по найстарішому монастирю, – це кут, під яким ці дрони залетіли в монастир Можна стверджувати, що путін і російські солдати намагалися поцілити дроном у Ісуса Христа Не думаю, що це збіг, що забиті дошками вікна, куди влучили ці "Шахеди" і де опинилися всі уламки та шрапнель, яка розлетілася по всьому монастирю, були прямо перед, точніше прямо за Дівою Марією та Ісусом Христом І що ж це за такий захисник християнства, який намагається поцілити дроном в Ісуса Христа та Діву Марію? І от вони кажуть, що Діва Марія зрештою захистила Ісуса Христа від вогню, бо саме на Діву Марію пішов увесь дим та уламки від "Шахеда". Але це досить іронічно, і мені вже просто накипіло Як американці, як людині, яка є союзником християн і яка хоче зберегти юдео-християнські цінності, мені вже набридло бачити американських інфлюенсерів, ну таких як Такер Карлсон, Кендіс Оуенс чи Нік Фуентес та інших представників цих альтернативних правих Мені вже просто гидко слухати, як ці люди стверджують, ніби росія – це оплот свободи, оплот надії та ідеальна держава для християнства Ви не зможете подивитися мені в очі і серйозно сказати, що захищаєте християнство, коли б’єте дронами по найстарішому монастирю в Україні і буквально намагаєтеся підірвати Ісуса Христа "Шахедом" Тож просто хотіла вам це показати, бо нас завалюють величезною кількістю російської пропаганди

Останній Капіталіст

18,269 Aufrufe • vor 2 Monaten

У мене просто немає слів… як можна так піаритись на протезуванні. Знаю особисто цього військового про якого говорить Президент Зеленський. Забув він дещо уточнити. Наприклад те, що він як і я був вимушений збирати кошти собі на нормальні протези, бо у нас складна парна висока ампутація і по державній програмі ми не отримали функціональних протезів. І в Сполучених Штатах ми були по тій само причині, бо в Україні не було можливості отримати якісне протезування по державній програмі. А цього військового ще й клеймили в Україні, що він ніколи не стане на протези через дуже високу ампутацію, а він стиснув зуби й робив все, щоб довести протилежне і навіть, коли в Штатах відкривались рани він все одно не здавався, тому те, що він ходить, це його характер. Пане Президенте, ми передали через ваш Офіс нашу офіційну позицію щодо провалу державної програми протезування та прохання прийняти кадрові рішення в Міністерстві соціальної політики. Мільярд невикористаних бюджетних гривень за 2024 рік міністеркою Жолнович, в той час, як ми збирали собі на протези. От на це краще дайте відповідь! Розповідати, що хтось почав ходити через твій візит, це просто цинізм. Так, саме цинізм! Бо за цією ходою характер військового, робота хірургів, протезистів та фізичних терапевтів. Бо за такою логікою я, мабуть, теж ходжу через незваний візит голови партії пана Зеленського до мене в палату у військовому госпіталі…

У мене просто немає слів… як можна так піаритись на протезуванні. Знаю особисто цього військового про якого говорить Президент Зеленський. Забув він дещо уточнити. Наприклад те, що він як і я був вимушений збирати кошти собі на нормальні протези, бо у нас складна парна висока ампутація і по державній програмі ми не отримали функціональних протезів. І в Сполучених Штатах ми були по тій само причині, бо в Україні не було можливості отримати якісне протезування по державній програмі. А цього військового ще й клеймили в Україні, що він ніколи не стане на протези через дуже високу ампутацію, а він стиснув зуби й робив все, щоб довести протилежне і навіть, коли в Штатах відкривались рани він все одно не здавався, тому те, що він ходить, це його характер. Пане Президенте, ми передали через ваш Офіс нашу офіційну позицію щодо провалу державної програми протезування та прохання прийняти кадрові рішення в Міністерстві соціальної політики. Мільярд невикористаних бюджетних гривень за 2024 рік міністеркою Жолнович, в той час, як ми збирали собі на протези. От на це краще дайте відповідь! Розповідати, що хтось почав ходити через твій візит, це просто цинізм. Так, саме цинізм! Бо за цією ходою характер військового, робота хірургів, протезистів та фізичних терапевтів. Бо за такою логікою я, мабуть, теж ходжу через незваний візит голови партії пана Зеленського до мене в палату у військовому госпіталі…

Симороз Олег Олександрович

120,850 Aufrufe • vor 1 Jahr

Послухайте цей діалог між репортером BILD та проросійським політиком від "АдН" Гансом-Томасом Тільшнайдером Репортер: Це... тут написано: "російська армія" Політик АдН: Так, так. Мені її колись подарували Репортер: Хто? Політик АдН: Хтось у Берліні, так Репортер: Чому... чому у вас тут стоїть горнятко російської армії? Політик АдН: Мені його хтось подарував, так. Хтось подарував. Я не хотів його викидати, чому б і ні? Так, а ще в мене тут... Репортер: Але ж це та сама армія, яка нападає на Україну, яка веде гібридну війну в Німеччині Політик АдН: Я не пов’язую з цим нічого особливого. Це просто горнятко, яке мені подарували і яке тут стоїть, поруч з іншими речами Репортер: А що для вас означає російська армія? Якщо ми вже про це заговорили... Політик АдН: Ну, це насправді не наша війна. Це не наша війна. Горнятко просто стоїть. Я не надаю йому великого значення. Його мені колись подарували, я навіть точно не пам'ятаю коли Репортер: А як ви ставитеся до російської армії? Політик АдН: Це не моя справа. Ця війна в Україні – не наша війна Репортер: Але ви їх підтримуєте? Політик АдН: Ні, я, звісно, не солідаризуюся ні з російською армією, ні з українською армією, бо це не наша війна Репортер: Але ж це про щось говорить, чи не так? Якби в мене десь стояло таке горнятко, я б подумав... Політик АдН: Знаєте, я не дуже перевіряю подарунки. Он там позаду в мене ще є матрьошка. Хтось її колись залишив Репортер: А від Бундесверу (німецької армії) у вас нічого немає? Політик АдН: Так звідти мені ніхто нічого не дарував. Але я б теж поставив, у мене з цим немає проблем Репортер: російська армія – вони наші вороги чи ні? Політик АдН: Та облиште ви вже це дурне горнятко. Вони, так би мовити, ні вороги, ні друзі. У держав немає друзів, у держав є інтереси. І воно просто тут стоїть Репортер: А ви вірите, що росія стоїть за нещодавною гібридною атакою в Лейпцигу? Політик АдН: Я цього не знаю. Я не фахівець у таких питаннях Репортер: Добре. І за скільки років це все накопичилося тут, у вашому офісі? Політик АдН: Коли я його відкрив? Треба згадати. Здається, у 2022 році. Можливо, так, у 2022 Репортер: І тут книжки, і все інше... "Книга Гітлера". Ви її читали? Політик АдН: Ні. Я мало що тут читав. Це пожертвувані книги, вони прийшли в коробках, я їх просто розставив. Так само як і це горнятко. Це теж... це було в Берліні, хто ж це був, хто мені його подарував? Репортер: Горнятко з російською символікою Політик АдН: Я вже не пам’ятаю, не пам’ятаю. Але я відставлю його вбік. Добре, досить про це

Послухайте цей діалог між репортером BILD та проросійським політиком від "АдН" Гансом-Томасом Тільшнайдером Репортер: Це... тут написано: "російська армія" Політик АдН: Так, так. Мені її колись подарували Репортер: Хто? Політик АдН: Хтось у Берліні, так Репортер: Чому... чому у вас тут стоїть горнятко російської армії? Політик АдН: Мені його хтось подарував, так. Хтось подарував. Я не хотів його викидати, чому б і ні? Так, а ще в мене тут... Репортер: Але ж це та сама армія, яка нападає на Україну, яка веде гібридну війну в Німеччині Політик АдН: Я не пов’язую з цим нічого особливого. Це просто горнятко, яке мені подарували і яке тут стоїть, поруч з іншими речами Репортер: А що для вас означає російська армія? Якщо ми вже про це заговорили... Політик АдН: Ну, це насправді не наша війна. Це не наша війна. Горнятко просто стоїть. Я не надаю йому великого значення. Його мені колись подарували, я навіть точно не пам'ятаю коли Репортер: А як ви ставитеся до російської армії? Політик АдН: Це не моя справа. Ця війна в Україні – не наша війна Репортер: Але ви їх підтримуєте? Політик АдН: Ні, я, звісно, не солідаризуюся ні з російською армією, ні з українською армією, бо це не наша війна Репортер: Але ж це про щось говорить, чи не так? Якби в мене десь стояло таке горнятко, я б подумав... Політик АдН: Знаєте, я не дуже перевіряю подарунки. Он там позаду в мене ще є матрьошка. Хтось її колись залишив Репортер: А від Бундесверу (німецької армії) у вас нічого немає? Політик АдН: Так звідти мені ніхто нічого не дарував. Але я б теж поставив, у мене з цим немає проблем Репортер: російська армія – вони наші вороги чи ні? Політик АдН: Та облиште ви вже це дурне горнятко. Вони, так би мовити, ні вороги, ні друзі. У держав немає друзів, у держав є інтереси. І воно просто тут стоїть Репортер: А ви вірите, що росія стоїть за нещодавною гібридною атакою в Лейпцигу? Політик АдН: Я цього не знаю. Я не фахівець у таких питаннях Репортер: Добре. І за скільки років це все накопичилося тут, у вашому офісі? Політик АдН: Коли я його відкрив? Треба згадати. Здається, у 2022 році. Можливо, так, у 2022 Репортер: І тут книжки, і все інше... "Книга Гітлера". Ви її читали? Політик АдН: Ні. Я мало що тут читав. Це пожертвувані книги, вони прийшли в коробках, я їх просто розставив. Так само як і це горнятко. Це теж... це було в Берліні, хто ж це був, хто мені його подарував? Репортер: Горнятко з російською символікою Політик АдН: Я вже не пам’ятаю, не пам’ятаю. Але я відставлю його вбік. Добре, досить про це

Останній Капіталіст

33,824 Aufrufe • vor 1 Monat

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Martina Boguslavets

21,904 Aufrufe • vor 11 Monaten

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Alex

59,962 Aufrufe • vor 1 Jahr

Андрій Єрмак має піти. 📍1. Ми дізнались про Алі-Бабу 5 днів тому, коли я ось тут запитала керівника САП про тиск на нього 📍2. Він відповів, що є такий собі Алі-Баба, який нарізає задачі, хто і як має переслідувати детективів НАБУ і прокурорів САП - спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Тоді особисто для себе я все вирішила. Це як надлом, коли ти сподіваєшся, що гіршого не почуєш, що воно не трапиться. Але це стається. Ще раз: 📍1. Друга людина за впливом в країні на 4 році повномасштабної війни проводить наради з силовиками не про те, як боронити країну, а про те, як чинити тиск на тих, хто боронить її проти корупції і як їх засунути в СІЗО. 📍2. Друга людина в країні звинуватила студентів, в тому, що вони опублікували розмову з ним, коли вони запитували, чому він захищає присутність Олега Татарова в Офісі Президента. Того Татарова, якого МВС Януковича нагороджувало подяками, коли розганяли Майдан 📍3. Друга людина в країні організувала систему, за якої тих, хто викривав корупцію, сажали в СІЗО і звинувачували в рсосійських звʼязках. А тих, хто крав мільйони, покривала прокуратура з ДБР. Я ніколи цього не казала, але мене часто закордоном на Заході в кулуарах питають чиновники і політики різного рівня - чому Зеленський зберігає Єрмака, до якого так багато питань від громадськості. Я завжди пояснювала, що це особисте рішення Президента і не продовжувала далі цю тему. ☝🏻Тепер, Володимире Зеленський, ми точно розуміємо, для чого ви так довго зберігали Єрмака. ☝🏻Але ми не хочемо більше аби правою рукою Президента був той, хто організовує сходки силовиків для політичних переслідувань. Сьогодні рсосія завдала удару по моєму рідному Тернопол. Я дивлюсь на фото звідси із сльозами на очах. І я не розумію, як друга особа могла влаштувати все це за такої біди в країні. ☝🏻Я не жалію, що 4 дні тому задала керівнику САП Клименку це питання. Бо ми усі почули відповідь. Андрій Єрмак має піти

Андрій Єрмак має піти. 📍1. Ми дізнались про Алі-Бабу 5 днів тому, коли я ось тут запитала керівника САП про тиск на нього 📍2. Він відповів, що є такий собі Алі-Баба, який нарізає задачі, хто і як має переслідувати детективів НАБУ і прокурорів САП - спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Тоді особисто для себе я все вирішила. Це як надлом, коли ти сподіваєшся, що гіршого не почуєш, що воно не трапиться. Але це стається. Ще раз: 📍1. Друга людина за впливом в країні на 4 році повномасштабної війни проводить наради з силовиками не про те, як боронити країну, а про те, як чинити тиск на тих, хто боронить її проти корупції і як їх засунути в СІЗО. 📍2. Друга людина в країні звинуватила студентів, в тому, що вони опублікували розмову з ним, коли вони запитували, чому він захищає присутність Олега Татарова в Офісі Президента. Того Татарова, якого МВС Януковича нагороджувало подяками, коли розганяли Майдан 📍3. Друга людина в країні організувала систему, за якої тих, хто викривав корупцію, сажали в СІЗО і звинувачували в рсосійських звʼязках. А тих, хто крав мільйони, покривала прокуратура з ДБР. Я ніколи цього не казала, але мене часто закордоном на Заході в кулуарах питають чиновники і політики різного рівня - чому Зеленський зберігає Єрмака, до якого так багато питань від громадськості. Я завжди пояснювала, що це особисте рішення Президента і не продовжувала далі цю тему. ☝🏻Тепер, Володимире Зеленський, ми точно розуміємо, для чого ви так довго зберігали Єрмака. ☝🏻Але ми не хочемо більше аби правою рукою Президента був той, хто організовує сходки силовиків для політичних переслідувань. Сьогодні рсосія завдала удару по моєму рідному Тернопол. Я дивлюсь на фото звідси із сльозами на очах. І я не розумію, як друга особа могла влаштувати все це за такої біди в країні. ☝🏻Я не жалію, що 4 дні тому задала керівнику САП Клименку це питання. Бо ми усі почули відповідь. Андрій Єрмак має піти

Martina Boguslavets

23,436 Aufrufe • vor 10 Monaten

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 Aufrufe • vor 3 Jahren

Місто Камʼянське. Українка встала на коліна перед воєнними злочинцями, щоб окупанти ТЦК відпустили її викраденого чоловіка, взятого в полон. Але вони готові це зробити лише за великі гроші - від 5000 доларів. Здається, такі самі картини я бачив у фільмах про нацистів. Але сьогодні це реальність, до якої Україну довели Зеленський та вся партія війни: Федоров, Стерненко, Притула, Портніков, Соколова та інші. Ні вони, ні їхні рідні не мобілізовані. А чоловіків таких простих жінок викрадають. І жінки навіть на коліна встають, бо не хочуть, щоб їхнього рідного коханого відправили на пожиттєве рабство, вихід з якого лише один - 200 в целофановому мішку для сміття. Сьогодні всі українці почули, як члени команди Зеленського кажуть: «Корупцію треба краще очолити та заробляти гроші». А хлопчики, через яких Стерненко закуповує дрони за рік купили собі та своїм дівчатам автівки по 200 000 доларів. Так, війна і дрони - класний бізнес, який припиниться якщо підписати мир. Їм не потрібен мир, вони будуть довго розповідати простому люду казки, як не можна віддати Донбас, як не можна підписати капітуляцію, як їхні рідні мають сидіти в окопах ще роками. Та знущатися із жінок, які стоять на колінах перед ними.

Місто Камʼянське. Українка встала на коліна перед воєнними злочинцями, щоб окупанти ТЦК відпустили її викраденого чоловіка, взятого в полон. Але вони готові це зробити лише за великі гроші - від 5000 доларів. Здається, такі самі картини я бачив у фільмах про нацистів. Але сьогодні це реальність, до якої Україну довели Зеленський та вся партія війни: Федоров, Стерненко, Притула, Портніков, Соколова та інші. Ні вони, ні їхні рідні не мобілізовані. А чоловіків таких простих жінок викрадають. І жінки навіть на коліна встають, бо не хочуть, щоб їхнього рідного коханого відправили на пожиттєве рабство, вихід з якого лише один - 200 в целофановому мішку для сміття. Сьогодні всі українці почули, як члени команди Зеленського кажуть: «Корупцію треба краще очолити та заробляти гроші». А хлопчики, через яких Стерненко закуповує дрони за рік купили собі та своїм дівчатам автівки по 200 000 доларів. Так, війна і дрони - класний бізнес, який припиниться якщо підписати мир. Їм не потрібен мир, вони будуть довго розповідати простому люду казки, як не можна віддати Донбас, як не можна підписати капітуляцію, як їхні рідні мають сидіти в окопах ще роками. Та знущатися із жінок, які стоять на колінах перед ними.

Myroslav Oleshko

10,552 Aufrufe • vor 1 Monat

Федоров: З першого дня, як прийшли, ми запустили нову систему закупівель, основану на даних Раніше Генеральний штаб писав перелік компаній, у яких потрібно вироби купувати. Ми змінили систему, ми започаткували новий наказ, де ми говоримо, що потрібно обирати серед топ-компаній Топ-10 по рейтингу по е-балах, по Datachain і по замовленням на Brave1 Market – обираються по кожній категорії топ-10, і 80% дронів закуповується серед цих топів, щоб якість дронів покращити на фронті Бо сьогодні настільки багато мотлоху на фронт постачається, що потрібно було попрацювати над якістю. А 20% закуповується через тендери. Це був перший крок, і це змінило якість закупівель Другий крок – ми запустили відкриті тендери. Спершу купили 155-й дальнього калібру, і ми зекономили, уявіть собі... було, здається, п'ять компаній-переможців... ми знизили на кожному снаряді 1000 доларів. Це приклад, як працюють тендери Потім ми запустили тендер на "КримСтрайк", на 150-160 тисяч дронів. Подалося на цей тендер 59 компаній. Це наша конкурентна перевага. Здешевшання буде 20-30%. Ми більше 100 мільйонів доларів зекономили на тендері по артилерії Якщо ми говоримо, що в цьому році бюджет на дрони буде 20+ мільярдів доларів, то 20% економії – це великі гроші, які ми можемо інвестувати в щось інше І зрозуміло, що ми зупинили велику кількість контрактів, які напряму підписувалися з іноземцями українськими компаніями, про які я навіть не знав, коли прийшов А дізнався, знаєте як? Я приїжджаю в країну, кажу: Так, любий міністр, ми не купуємо більше короткий 155-й, не давайте гроші на ремонти "Леопардів", не робіть те, не робіть те... Приїжджаю в Україну, а в мене розривається телефон: Ви нам контракт зламали! У нас вже був давно підписаний рамковий контракт, компанія така, компанія така... будь ласка, скажіть, нехай вони заплатять за контракт, ми виконаємо його І ми поступаємо дуже погано як держава, що ми про це не знали, і що ламаємо бізнес-стратегію компаній. Але з іншого боку, якщо у нас зараз профіцит короткого 155-го на фронті, як я морально можу сказати: Давайте цій компанії дозволимо ще продати державі 155-й"? І тоді доводиться приймати рішення: тільки дальній. Контракти зупиняються, партнери перекладають гроші на дальні контракти

Федоров: З першого дня, як прийшли, ми запустили нову систему закупівель, основану на даних Раніше Генеральний штаб писав перелік компаній, у яких потрібно вироби купувати. Ми змінили систему, ми започаткували новий наказ, де ми говоримо, що потрібно обирати серед топ-компаній Топ-10 по рейтингу по е-балах, по Datachain і по замовленням на Brave1 Market – обираються по кожній категорії топ-10, і 80% дронів закуповується серед цих топів, щоб якість дронів покращити на фронті Бо сьогодні настільки багато мотлоху на фронт постачається, що потрібно було попрацювати над якістю. А 20% закуповується через тендери. Це був перший крок, і це змінило якість закупівель Другий крок – ми запустили відкриті тендери. Спершу купили 155-й дальнього калібру, і ми зекономили, уявіть собі... було, здається, п'ять компаній-переможців... ми знизили на кожному снаряді 1000 доларів. Це приклад, як працюють тендери Потім ми запустили тендер на "КримСтрайк", на 150-160 тисяч дронів. Подалося на цей тендер 59 компаній. Це наша конкурентна перевага. Здешевшання буде 20-30%. Ми більше 100 мільйонів доларів зекономили на тендері по артилерії Якщо ми говоримо, що в цьому році бюджет на дрони буде 20+ мільярдів доларів, то 20% економії – це великі гроші, які ми можемо інвестувати в щось інше І зрозуміло, що ми зупинили велику кількість контрактів, які напряму підписувалися з іноземцями українськими компаніями, про які я навіть не знав, коли прийшов А дізнався, знаєте як? Я приїжджаю в країну, кажу: Так, любий міністр, ми не купуємо більше короткий 155-й, не давайте гроші на ремонти "Леопардів", не робіть те, не робіть те... Приїжджаю в Україну, а в мене розривається телефон: Ви нам контракт зламали! У нас вже був давно підписаний рамковий контракт, компанія така, компанія така... будь ласка, скажіть, нехай вони заплатять за контракт, ми виконаємо його І ми поступаємо дуже погано як держава, що ми про це не знали, і що ламаємо бізнес-стратегію компаній. Але з іншого боку, якщо у нас зараз профіцит короткого 155-го на фронті, як я морально можу сказати: Давайте цій компанії дозволимо ще продати державі 155-й"? І тоді доводиться приймати рішення: тільки дальній. Контракти зупиняються, партнери перекладають гроші на дальні контракти

Останній Капіталіст

14,688 Aufrufe • vor 2 Monaten

Зараз не про хейт, спробую пояснити обстановку, як я її бачу і що з цим робити. Чому жінок часто не хочуть бачити в підрозділах? 1. Стигма раз : жінки емоційні і не управляємі. Тут грає збірний образ усіх жінок, що знав умовний командир: дружина або мама, яка завжди права. А що, як треба буде фізично дисциплінувати? То якось не красіво жінку бити, як тоді нею управляти? 2. Пєтушині бої. Чоловіки в більшій вірогідності почнуть конкурувати за її увагу. А якщо ще й молода, красіва і не заміжня, то всьо, пиздець, коней не зупинити. Бо жінки асоціюються з сексуальним задоволенням. 3. Стигма два : жінка фізично слабка і її треба захищати. Але не тоді, коли медик, хай тягає 300-х наче їх кілограми легші за загальноприйняті кілограми 😁 Наче чоловік не може бути здихляком, якого треба поганяти по фізухі, а от жінкою і займатись нема про що, можна хрест ставити зразу. 4. Стигма три : вони всі тут шукають собі чоловіків, або прийшли за своїми чоловіками і це не ота бойова мотивація, що в бравих козаків. Ну не без того, зустрічала таких жінок, але і зустрічала чоловіків (переважна більшість), які не мають жодної мотивації перебувати у війську. І шо тепер? Давайте всіх розгонимо? Хто воювати буде? Більшість (на мою думку) доброволиць, що йдуть на бойову посаду мають чи не найміцнішу мотивацію рубати ворога. 5. Соціальні ролі. Мужицький мужик войну воює, а ця беззахисна жінка хай дітей ростить. І тільки так, бо так роками виглядали стосунки і ролі, а особливо у кадрових військових старої школи. Тут можна додавати ще пункти, але все це говорить про одне - мати жінку в підрозділі не зручно, не зрозуміло, не обов'язково. Мої висновки: жінки це великий мобілізаційний потенціал. Звісно не перекриє весь дефіцит і на половину, але все ж. Щоб використати цей ресурс, треба адаптуватися і змінювати бачення світу в першу чергу командирам. Є світові приклади, як це зробити успішно. Чого нам не вистачає? Уявіть, що кількість особового складу можна доповнити хоча б на 15%... вже заманливо, правда? Тут не буде про методи залучення жінок у військо, це окрема і важка тема. Поговоримо пізніше.

Зараз не про хейт, спробую пояснити обстановку, як я її бачу і що з цим робити. Чому жінок часто не хочуть бачити в підрозділах? 1. Стигма раз : жінки емоційні і не управляємі. Тут грає збірний образ усіх жінок, що знав умовний командир: дружина або мама, яка завжди права. А що, як треба буде фізично дисциплінувати? То якось не красіво жінку бити, як тоді нею управляти? 2. Пєтушині бої. Чоловіки в більшій вірогідності почнуть конкурувати за її увагу. А якщо ще й молода, красіва і не заміжня, то всьо, пиздець, коней не зупинити. Бо жінки асоціюються з сексуальним задоволенням. 3. Стигма два : жінка фізично слабка і її треба захищати. Але не тоді, коли медик, хай тягає 300-х наче їх кілограми легші за загальноприйняті кілограми 😁 Наче чоловік не може бути здихляком, якого треба поганяти по фізухі, а от жінкою і займатись нема про що, можна хрест ставити зразу. 4. Стигма три : вони всі тут шукають собі чоловіків, або прийшли за своїми чоловіками і це не ота бойова мотивація, що в бравих козаків. Ну не без того, зустрічала таких жінок, але і зустрічала чоловіків (переважна більшість), які не мають жодної мотивації перебувати у війську. І шо тепер? Давайте всіх розгонимо? Хто воювати буде? Більшість (на мою думку) доброволиць, що йдуть на бойову посаду мають чи не найміцнішу мотивацію рубати ворога. 5. Соціальні ролі. Мужицький мужик войну воює, а ця беззахисна жінка хай дітей ростить. І тільки так, бо так роками виглядали стосунки і ролі, а особливо у кадрових військових старої школи. Тут можна додавати ще пункти, але все це говорить про одне - мати жінку в підрозділі не зручно, не зрозуміло, не обов'язково. Мої висновки: жінки це великий мобілізаційний потенціал. Звісно не перекриє весь дефіцит і на половину, але все ж. Щоб використати цей ресурс, треба адаптуватися і змінювати бачення світу в першу чергу командирам. Є світові приклади, як це зробити успішно. Чого нам не вистачає? Уявіть, що кількість особового складу можна доповнити хоча б на 15%... вже заманливо, правда? Тут не буде про методи залучення жінок у військо, це окрема і важка тема. Поговоримо пізніше.

Калина

30,832 Aufrufe • vor 10 Monaten

Єрмак не на Банковій, але Зеленський ще тримає десятки тих, хто помагав їм нищити демократію Єрмак здав кабінет, але в кабінетах все ще: 📍1. Татаров Зеленський зберігає в Офісі Татарова - смотрящого за правоохоронною системою ще з часів Януковича. Того Татарова, до якого НАБУ приходили з підозрою в корупції по схемах Микитася. Того Татарова, якого МВС Захарченка - Януковича нагороджуваало за заслуги в грудні 2013, коли розганяли Майдан. Татаров - друг Єрмака все ще на Банковій. 📍2. Кравченко Єрмак обрав для Зеленського ручного Генпрокурора Кравченка. Того Кравченка, який за вказівкою Єрмака скєпав законопроект 12414, через який ми в липні усі вийшли на протести. Того Кравченка, який хотів знищити НАБУ і САП, підпорядкувавши їх Генпрокурору, бо в Офісі дізнались що НАБУ слухає Міндіча і на плівках їх згадують. Того Кравченка; який підписував підозру детективу НАБУ Магамедрасулову. Детективу, який вів справу Міндіча, і зараз за це незаконно 5 місяць сидить в підвалі СІЗО. 📍3. Сухачов Єрмак давав вказівки ручному керівництву ДБР Сухачову про те, як клєпати справи і проти НАБУ, і проти антикорупційних активістів. Тому Сухачову, ДБР якого згадується на плівках, що угрупування Міндіча їм носило і вони цитую: «будуть клєпать справи». Тому Сухачову, дружина якого заробляє мільйони з компаній дотичних до Енергоатому і Міненерго. Тому Сухачову, який в липні клєпав справи проти детективів НАБУ з якихось ДТП 8-річної давності. 📍4. Політичне крило СБУ Та частина СБУ по якій Поклад привіз з Дубая нардепа ОПЗЖ Христенка. Аби той під режисуру Єрмака дав вигадані покази проти керівника САП Клименка щоб заблокувати антикорупційні розслідування. Той Поклад, який працював помічником в нардепа регіонала та ОПЗЖ Мирного. Сподіваюсь, що СБУ зрозуміли, як їх підставив увесь зашквар плану Єрмака і більше так охоче не підуть на замовлення у вигляді незаконних обшуків в детективів НАБУ, тримання їх в своїх СІЗО і турагентств для Христенків. 📍5. Шмигаль Так, ви усе вірно прочитали, саме Шмигаль, не Свириденко, яка геть не субʼєктна. ▪️Саме Шмигаль, про якого так мало говорять. Але який так тихо і вправно виконував роками усі вказівки Єрмака по Уряду. Маючи власну нульову політичну вагу але будучи відмінним виконавцем. ▪️Бо саме Шмигаль є дуже добре натренованим Єрмаком і саме Шмигаль є ж настільки безвідмовним до будь яких бажань Зеленського, яким свого часу був Єрмак. ▪️Бо саме Шмигаль має ту сітку необхідних контактів по усій країні, яку далі можна використовувати до швидкого вирішення питань, які тепер даватиме вже Зеленський, а не Єрмак. Я не здивуюсь, якщо саме Шмигаль стане тим, кого обере зараз Зеленський замість Єрмака. Маємо зробити так аби: ▪️пункт 1 Татаров пішов з Офісу ▪️пункт 2 і 3 - ручне ДБР і Генпрокурор пройшли через прозорий конкурс з міжнародними експертами в конкурсних комісіях, бо ручні силовики Зеленського- це все ще той Єрмак пан Кравченко і Сухачов хай подаються на конкурси, будь ласка, але, впевнена, в комісії буде багато питань по їх доброчесності ▪️пункт 4 і 5 аби не стали новим Єрмаком Тому тримаємо стрій, бо все ще тільки попереду. Бо збереження демократії без залишків єрмаківщини - все ще виклик, який ми не подолали

Єрмак не на Банковій, але Зеленський ще тримає десятки тих, хто помагав їм нищити демократію Єрмак здав кабінет, але в кабінетах все ще: 📍1. Татаров Зеленський зберігає в Офісі Татарова - смотрящого за правоохоронною системою ще з часів Януковича. Того Татарова, до якого НАБУ приходили з підозрою в корупції по схемах Микитася. Того Татарова, якого МВС Захарченка - Януковича нагороджуваало за заслуги в грудні 2013, коли розганяли Майдан. Татаров - друг Єрмака все ще на Банковій. 📍2. Кравченко Єрмак обрав для Зеленського ручного Генпрокурора Кравченка. Того Кравченка, який за вказівкою Єрмака скєпав законопроект 12414, через який ми в липні усі вийшли на протести. Того Кравченка, який хотів знищити НАБУ і САП, підпорядкувавши їх Генпрокурору, бо в Офісі дізнались що НАБУ слухає Міндіча і на плівках їх згадують. Того Кравченка; який підписував підозру детективу НАБУ Магамедрасулову. Детективу, який вів справу Міндіча, і зараз за це незаконно 5 місяць сидить в підвалі СІЗО. 📍3. Сухачов Єрмак давав вказівки ручному керівництву ДБР Сухачову про те, як клєпати справи і проти НАБУ, і проти антикорупційних активістів. Тому Сухачову, ДБР якого згадується на плівках, що угрупування Міндіча їм носило і вони цитую: «будуть клєпать справи». Тому Сухачову, дружина якого заробляє мільйони з компаній дотичних до Енергоатому і Міненерго. Тому Сухачову, який в липні клєпав справи проти детективів НАБУ з якихось ДТП 8-річної давності. 📍4. Політичне крило СБУ Та частина СБУ по якій Поклад привіз з Дубая нардепа ОПЗЖ Христенка. Аби той під режисуру Єрмака дав вигадані покази проти керівника САП Клименка щоб заблокувати антикорупційні розслідування. Той Поклад, який працював помічником в нардепа регіонала та ОПЗЖ Мирного. Сподіваюсь, що СБУ зрозуміли, як їх підставив увесь зашквар плану Єрмака і більше так охоче не підуть на замовлення у вигляді незаконних обшуків в детективів НАБУ, тримання їх в своїх СІЗО і турагентств для Христенків. 📍5. Шмигаль Так, ви усе вірно прочитали, саме Шмигаль, не Свириденко, яка геть не субʼєктна. ▪️Саме Шмигаль, про якого так мало говорять. Але який так тихо і вправно виконував роками усі вказівки Єрмака по Уряду. Маючи власну нульову політичну вагу але будучи відмінним виконавцем. ▪️Бо саме Шмигаль є дуже добре натренованим Єрмаком і саме Шмигаль є ж настільки безвідмовним до будь яких бажань Зеленського, яким свого часу був Єрмак. ▪️Бо саме Шмигаль має ту сітку необхідних контактів по усій країні, яку далі можна використовувати до швидкого вирішення питань, які тепер даватиме вже Зеленський, а не Єрмак. Я не здивуюсь, якщо саме Шмигаль стане тим, кого обере зараз Зеленський замість Єрмака. Маємо зробити так аби: ▪️пункт 1 Татаров пішов з Офісу ▪️пункт 2 і 3 - ручне ДБР і Генпрокурор пройшли через прозорий конкурс з міжнародними експертами в конкурсних комісіях, бо ручні силовики Зеленського- це все ще той Єрмак пан Кравченко і Сухачов хай подаються на конкурси, будь ласка, але, впевнена, в комісії буде багато питань по їх доброчесності ▪️пункт 4 і 5 аби не стали новим Єрмаком Тому тримаємо стрій, бо все ще тільки попереду. Бо збереження демократії без залишків єрмаківщини - все ще виклик, який ми не подолали

Martina Boguslavets

16,053 Aufrufe • vor 10 Monaten

Це важко спостерігати - наскільки Головнокомандувач Сирський руйнує систему управління Збройними силами України. Важко і боляче. Прочитавши пост Олександра Ширшина у Facebook, перейшов подивитися інтерв’ю командира 225-го штурмового полку, де журналістка прямо питає про 15 батальйонів у складі штурмового полку. Вона зазначає, що це розмір, близький до дивізії, і питає, чому ж так не назвати. На що командир полку відповідає, що «не він це вирішує». Це дійсно так. Вирішує це Олександр Станіславович Сирський, який намагався створити окремий рід військ, котрий, до речі, президент не затвердив. Але Сирському, виходить, не потрібне затвердження ні Міністерства оборони, ні Верховної Ради, ні Президента України. Штурмові полки працювали і працюють у форматі «управління штурмових військ». Такий собі елемент «мати на глибокій увазі» рішення старшого начальника. Як і, по факту, «мати на увазі» рішення президента стосовно розподілу мобілізованих. Усі лінійні підрозділи страждають від нестачі піхоти, але якимось чином на один штурмовий полк окремого роду військ, який хотів створити Сирський, набралося 15 батальйонів. Цікаво було б дізнатися кількість батальйонів в інших штурмових «полках». Я це все до чого. Як на мене, це явне нерозуміння того, як управляти військами загалом. Нерозуміння системи, структури і банальної логіки. Можливо, недарма в армії був віковий бар’єр, який за ініціативою Сирського посунули вище, щоб він міг «законно» займати цю посаду. Водночас варто зазначити, що відповідно до законодавства України, Міністерство оборони здійснює цивільне керівництво Збройними силами та відповідає за формування і реалізацію державної політики у сфері оборони. Міністерство організовує оборонне планування, визначає структуру та розвиток Збройних сил, а також забезпечує демократичний цивільний контроль над військовим керівництвом. Саме тому діяльність військового командування, зокрема Головнокомандувача ЗСУ, має здійснюватися в межах політики та рішень, сформованих Міністерством оборони і затверджених державним керівництвом. Але, можливо, скоро ЗСУ стане ротою з 58 тисячами взводів - і все стане на свої місця. Бо, на мою особисту думку, нинішній рівень ГК - це рівень командира роти, а ЗСУ, на жаль, продовжує страждати через затягування очевидної, життєво необхідної зміни системи управління армією.

Це важко спостерігати - наскільки Головнокомандувач Сирський руйнує систему управління Збройними силами України. Важко і боляче. Прочитавши пост Олександра Ширшина у Facebook, перейшов подивитися інтерв’ю командира 225-го штурмового полку, де журналістка прямо питає про 15 батальйонів у складі штурмового полку. Вона зазначає, що це розмір, близький до дивізії, і питає, чому ж так не назвати. На що командир полку відповідає, що «не він це вирішує». Це дійсно так. Вирішує це Олександр Станіславович Сирський, який намагався створити окремий рід військ, котрий, до речі, президент не затвердив. Але Сирському, виходить, не потрібне затвердження ні Міністерства оборони, ні Верховної Ради, ні Президента України. Штурмові полки працювали і працюють у форматі «управління штурмових військ». Такий собі елемент «мати на глибокій увазі» рішення старшого начальника. Як і, по факту, «мати на увазі» рішення президента стосовно розподілу мобілізованих. Усі лінійні підрозділи страждають від нестачі піхоти, але якимось чином на один штурмовий полк окремого роду військ, який хотів створити Сирський, набралося 15 батальйонів. Цікаво було б дізнатися кількість батальйонів в інших штурмових «полках». Я це все до чого. Як на мене, це явне нерозуміння того, як управляти військами загалом. Нерозуміння системи, структури і банальної логіки. Можливо, недарма в армії був віковий бар’єр, який за ініціативою Сирського посунули вище, щоб він міг «законно» займати цю посаду. Водночас варто зазначити, що відповідно до законодавства України, Міністерство оборони здійснює цивільне керівництво Збройними силами та відповідає за формування і реалізацію державної політики у сфері оборони. Міністерство організовує оборонне планування, визначає структуру та розвиток Збройних сил, а також забезпечує демократичний цивільний контроль над військовим керівництвом. Саме тому діяльність військового командування, зокрема Головнокомандувача ЗСУ, має здійснюватися в межах політики та рішень, сформованих Міністерством оборони і затверджених державним керівництвом. Але, можливо, скоро ЗСУ стане ротою з 58 тисячами взводів - і все стане на свої місця. Бо, на мою особисту думку, нинішній рівень ГК - це рівень командира роти, а ЗСУ, на жаль, продовжує страждати через затягування очевидної, життєво необхідної зміни системи управління армією.

Bohdan Krotevych

66,511 Aufrufe • vor 6 Monaten

Як політик, мав би приєднатися до потужного хору критики на адресу Трампа, щоби зняти свою порцію вершків. Але як державник, вважаю за потрібне запропонувати перейти від бурхливих емоцій до розсудливого раціо. Час починати дорослу розмову і робити аналіз ситуації, щоб зрозуміти, як нам подолати кризу у стосунках із Сполученими Штатами. Вони залишаються нашим ключовим елементом порятунку держави, і ми ризикуємо це партнерство втратити. А це, в свою чергу, суттєво ускладнить становище України у війні з росією. І Макрон, і Стармер, і врешті сам Зеленський, визнали, що без Америки виграти не можливо, бо доведеться недоречними рейтингами збивати балістику. Отже, на тлі усього сказаного нам потрібна відповідь на питання, як рятувати ситуацію і що робити. Вражає, як показово і дуже швидко перейшли від стратегії і «плану перемоги» до замірів рейтингів, яке є десятим питанням, що, на превеликий жаль чомусь стало головним. Перше, що треба зробити, припинити спілкування з американцями у форматі стадіону, бо ця перепалка йде не на користь Україні, якими б красномовними не були аргументи. Дискусія з Трампом потребує дипломатичної майстерності, тиші і терпіння, достатніх для того, аби не рефлексувати на кожну його заяву. Я з ним працював три роки, я. Знаю, про що кажу. Вдумайтеся, як філігранно очільники Канади, Мексики, Данії і навіть Панами добилися свого в діалозі з Трампом після його приголомшливих і сенсаційних заяв. Подивіться, як акуратно шукає до нього підходи президент Франції. Всі вони вміють тримати емоції в руках. По-друге, владі слід провести роботу над помилками, розібратися, хто із п'яти-шести «потужних» менеджерів не менш «потужно» провалив розбудову стосунків з новою американською адміністрацією. Хто замість того, щоб навести мости, їх попалив? І тепер проблеми влади в комунікаціях із Вашингтоном стали проблемою всієї країни. Наша команда ще в жовтні-листопаді-грудні і січні попереджала про ці проблеми комунікації української влади з командою Трампа. Нас не лише не почули, а навіть намагалася блокувати парламентські поїздки опозиції. Третє, саме тому слід сформувати коло фахових переговорників як для перемовин із США, так і з Євросоюзом, роль та значення якого очевидно зараз зростають, хоча я не бачу навіть теоретичні можливості, коли Євросоюз при всій повазі зміг би нам повною мірою постачати ті обсяги зброї, якими забезпечила нас Сполучені Штати. Якщо у влади є розрахунки, хай їх покажуть і заспокоять суспільство. По-четверте, треба збільшувати роль міжпарламентської дипломатії, і взагалі роль парламенту. Я готовий їхати до Брюсселю чи Вашингтону, аби рятувати ситуацію. І це мають бути інші депутати, фахові дипломати-важковаговики, авторитетні представники громадянського суспільства. Подивіться, яких мастодонтів повиставляли в переговорні групи американці та росіяни. Попри те, що своїми антиконституційними санкціями Зеленський ставить під загрозу зриву мою програму фінансової приватної підтримки Збройних Сил (мені хочуть незаконно і позасудово заборонити як платежі, таr оборонні закупівлі), за минулий тиждень я побував у двох точках фронту, під Покровськом, і під Курщиною. Вважаю, що назріло питання про негайну зустріч президента та військового керівництва з лідерами парламентських фракцій. Бо ситуація на фронті так само дуже складна, і якщо це помножити на геополітичні проблеми, то вона може розвиватися у вкрай несприятливий спосіб. І, нарешті, про головне. Монополія на владу Офісу над позбавленим субєктності парламентом повністю себе вичерпала. Нам сьогодні потрібні посилення і нова якість внутрішньої єдності. Час слів минув. Замість декларацій, відосиків потрібні дії. Очевидною є необхідність створення коаліції уряду національної єдності з професійним міністрами міністрами, викинувши із співпраці «п’яту колону» кремля партію опзж. Приберіть мову єдиного марафону і почніть чесну розмову з суспільством, бо саме така політика бравади і непрофесіоналізму нас привела до того, де ми зараз є. 1/2

Як політик, мав би приєднатися до потужного хору критики на адресу Трампа, щоби зняти свою порцію вершків. Але як державник, вважаю за потрібне запропонувати перейти від бурхливих емоцій до розсудливого раціо. Час починати дорослу розмову і робити аналіз ситуації, щоб зрозуміти, як нам подолати кризу у стосунках із Сполученими Штатами. Вони залишаються нашим ключовим елементом порятунку держави, і ми ризикуємо це партнерство втратити. А це, в свою чергу, суттєво ускладнить становище України у війні з росією. І Макрон, і Стармер, і врешті сам Зеленський, визнали, що без Америки виграти не можливо, бо доведеться недоречними рейтингами збивати балістику. Отже, на тлі усього сказаного нам потрібна відповідь на питання, як рятувати ситуацію і що робити. Вражає, як показово і дуже швидко перейшли від стратегії і «плану перемоги» до замірів рейтингів, яке є десятим питанням, що, на превеликий жаль чомусь стало головним. Перше, що треба зробити, припинити спілкування з американцями у форматі стадіону, бо ця перепалка йде не на користь Україні, якими б красномовними не були аргументи. Дискусія з Трампом потребує дипломатичної майстерності, тиші і терпіння, достатніх для того, аби не рефлексувати на кожну його заяву. Я з ним працював три роки, я. Знаю, про що кажу. Вдумайтеся, як філігранно очільники Канади, Мексики, Данії і навіть Панами добилися свого в діалозі з Трампом після його приголомшливих і сенсаційних заяв. Подивіться, як акуратно шукає до нього підходи президент Франції. Всі вони вміють тримати емоції в руках. По-друге, владі слід провести роботу над помилками, розібратися, хто із п'яти-шести «потужних» менеджерів не менш «потужно» провалив розбудову стосунків з новою американською адміністрацією. Хто замість того, щоб навести мости, їх попалив? І тепер проблеми влади в комунікаціях із Вашингтоном стали проблемою всієї країни. Наша команда ще в жовтні-листопаді-грудні і січні попереджала про ці проблеми комунікації української влади з командою Трампа. Нас не лише не почули, а навіть намагалася блокувати парламентські поїздки опозиції. Третє, саме тому слід сформувати коло фахових переговорників як для перемовин із США, так і з Євросоюзом, роль та значення якого очевидно зараз зростають, хоча я не бачу навіть теоретичні можливості, коли Євросоюз при всій повазі зміг би нам повною мірою постачати ті обсяги зброї, якими забезпечила нас Сполучені Штати. Якщо у влади є розрахунки, хай їх покажуть і заспокоять суспільство. По-четверте, треба збільшувати роль міжпарламентської дипломатії, і взагалі роль парламенту. Я готовий їхати до Брюсселю чи Вашингтону, аби рятувати ситуацію. І це мають бути інші депутати, фахові дипломати-важковаговики, авторитетні представники громадянського суспільства. Подивіться, яких мастодонтів повиставляли в переговорні групи американці та росіяни. Попри те, що своїми антиконституційними санкціями Зеленський ставить під загрозу зриву мою програму фінансової приватної підтримки Збройних Сил (мені хочуть незаконно і позасудово заборонити як платежі, таr оборонні закупівлі), за минулий тиждень я побував у двох точках фронту, під Покровськом, і під Курщиною. Вважаю, що назріло питання про негайну зустріч президента та військового керівництва з лідерами парламентських фракцій. Бо ситуація на фронті так само дуже складна, і якщо це помножити на геополітичні проблеми, то вона може розвиватися у вкрай несприятливий спосіб. І, нарешті, про головне. Монополія на владу Офісу над позбавленим субєктності парламентом повністю себе вичерпала. Нам сьогодні потрібні посилення і нова якість внутрішньої єдності. Час слів минув. Замість декларацій, відосиків потрібні дії. Очевидною є необхідність створення коаліції уряду національної єдності з професійним міністрами міністрами, викинувши із співпраці «п’яту колону» кремля партію опзж. Приберіть мову єдиного марафону і почніть чесну розмову з суспільством, бо саме така політика бравади і непрофесіоналізму нас привела до того, де ми зараз є. 1/2

Петро Порошенко

747,401 Aufrufe • vor 1 Jahr

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 Aufrufe • vor 1 Jahr