Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Beim Laden dieses Videos ist ein Problem aufgetreten. Dies könnte an einem vorübergehenden Netzwerkproblem liegen oder das Video ist möglicherweise nicht verfügbar.

Проект «Народний Медичний Рюкзак» - це допомога бойовим медикам. Ми по акту прийому-передачі видаємо наповнені рюкзаки з 2022 року. Я з початку повномасштабного приєдналась і веду збори (турнікети Січ, рюкзаки Стохід, гідрогелеві серветки ОпікУн і тд) *ще в коментарях

Але це не точно 2.0

1,470 subscribers

51,408 Aufrufe • vor 9 Monaten •via X (Twitter)

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

22 Kommentare

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 4 Monaten

Хвалюсь трошки 🫶 Подяка від 128 овмбр «Дике поле» ❤️

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 5 Monaten

Хвалюсь ☺️

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 8 Monaten

Ще трошки звітів, які знайшла в фейсбук (вони були на попередній сторінці) Дякую, що допомагаєте 🙏🏻❤️

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 8 Monaten

Архівні звіти. Збір був на турнікети. Чек. Видаткова (підпис, печатка). Самі турнікети. В медичний рюкзак 6 штук кладемо. Дякую за допомогу і довіру.

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 9 Monaten

Колекція шевронів. Це всі, кому ми надавали наплічники Дякую 🫶

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 9 Monaten

Ви мене могли бачити, бо на попередньому аккаунті я мала 7 тис підписників) Там і звіти… і збори… якщо є додаткові запитання - можу із архівів фото пошукати

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 8 Monaten

На рюкзаках ви можете бачити нашу наліпку. Вона виглядає ось так:

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 7 Monaten

Трошки похизуюсь 🥰

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 5 Monaten

Бойові медики 72-оі окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (72 ОМБр, в/ч А2167) отримали 2 укомплектованих наплічники. Дякую всім, хто долучається до зборів. Дякую 🙏🏻

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 8 Monaten

У мене немає посилання на збір, бо сторінку вкрали. Звіт є 🫶

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 3 Monaten

Твіт вдячності ❤️ Дякую вам за підтримку та донати на медичні рюкзаки!

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 4 Monaten

Я маленький гвинтик у цьому проєкті. На відео - загальний звіт. В цих рюкзаках - турнікети, на які ви донатили. Дякую щиро 🫶

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 2 Monaten

Звітую за попередній збір ✅ Рюкзаки купили, вже і передали хлопцям) Дякую 🙏🏻

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 8 Monaten

По трошки знаходжу звіти, які були на попередній сторінці. Проєкт «Народний медичний рюкзак». Дякую вам за підтримку, за довіру і за вас ❤️🙏🏻 Рота вогневої підтримки 2 штурмового батальйону 225 окремого штурмового полку. Слава Україні 🇺🇦

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 7 Monaten

Звіт за попередній збір. Дякую вам за небайдужість та за допомогу 🫶 *фото не дуже естетичне, бо немає світла 2 добу

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 5 Monaten

Звітую! Купили турнікети, 63 штуки. Чек, звіт: Дякую вам ❤️

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 7 Monaten

Колекція наплічників «народний медичний рюкзак» осінь-зима ʼ25 Дякую 🙏🏻

Profilbild von IRONMAN

IRONMANvor 4 Monaten

Доброго вечора закинув

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 4 Monaten

Дякую 🙏🏻

Profilbild von IRONMAN

IRONMANvor 5 Monaten

Доброго дня Ганна закинув.

Profilbild von Але це не точно 2.0

Але це не точно 2.0vor 5 Monaten

Дякую 🙏🏻

Profilbild von IRONMAN

IRONMANvor 5 Monaten

Доброго ранку Ганна закинув на збір.

Ähnliche Videos

«Я підтримую Україну!». Неймовірно щемливо чути ці слова від звичайних канадійців. Знайомтеся, це — Дженіс, жителька Монреалю. Вона працює в місцевій поліції, тому стежить за безпекою на ПА НАТО. Там ми і познайомилися. Дженіс розповіла, як була в Краматорську, та показала фото свого будинку — із початку повномасштабного вторгнення над ним майорить синьо-жовтий стяг. Вона заручилася не зніматиме його до української Перемоги. Такі зустрічі — ковток свіжого повітря і ще одне свідчення, що з такою підтримкою ми точно переможемо!

«Я підтримую Україну!». Неймовірно щемливо чути ці слова від звичайних канадійців. Знайомтеся, це — Дженіс, жителька Монреалю. Вона працює в місцевій поліції, тому стежить за безпекою на ПА НАТО. Там ми і познайомилися. Дженіс розповіла, як була в Краматорську, та показала фото свого будинку — із початку повномасштабного вторгнення над ним майорить синьо-жовтий стяг. Вона заручилася не зніматиме його до української Перемоги. Такі зустрічі — ковток свіжого повітря і ще одне свідчення, що з такою підтримкою ми точно переможемо!

Петро Порошенко

21,163 Aufrufe • vor 1 Jahr

Федоров про те, хто може стояти за медійними атаками: «В нас якась політична культура складається в державі, що в анонімних телеграм-каналах можна купити рекламу будь-яку негативну і почати дискредитацію будь-якої людини. Це почалося ще одразу після призначення мене міністром оборони. Для мене це було дивно, бо виходить, що це може і ФСБ замовити цю кампанію, це можуть бути гроші, вкрадені на оборонці тощо. Ми звикаємося з феноменом, що ти повинен бути дотичний до чогось, щоб продовжити працювати. Ми тут схожими починаємо бути на росію, коли по тобі можуть прес-катком проїхатися. Питання в тому, чи можуть робити такі великі медіа-ресурси таку роботу, якщо їх хтось не прикриває? Є велика кількість людей, які можуть за цим стояти, я впевнений, ми дізнаємося, хто це. Я веду певну роботу для цього. І цих людей потрібно покарати»

Федоров про те, хто може стояти за медійними атаками: «В нас якась політична культура складається в державі, що в анонімних телеграм-каналах можна купити рекламу будь-яку негативну і почати дискредитацію будь-якої людини. Це почалося ще одразу після призначення мене міністром оборони. Для мене це було дивно, бо виходить, що це може і ФСБ замовити цю кампанію, це можуть бути гроші, вкрадені на оборонці тощо. Ми звикаємося з феноменом, що ти повинен бути дотичний до чогось, щоб продовжити працювати. Ми тут схожими починаємо бути на росію, коли по тобі можуть прес-катком проїхатися. Питання в тому, чи можуть робити такі великі медіа-ресурси таку роботу, якщо їх хтось не прикриває? Є велика кількість людей, які можуть за цим стояти, я впевнений, ми дізнаємося, хто це. Я веду певну роботу для цього. І цих людей потрібно покарати»

Serhii Sternenko

23,942 Aufrufe • vor 1 Monat

Я хочу поговорити з вами не мовою єдиного пропагандистського марафону, якому вже ніхто в країні не довіряє, а мовою правди. Я хочу наголосити зі свого міжнародного досвіду і спілкування: краще для української дипломатії, для можливостей вже було. У 2022-му і на початку 2023-го року. Дипломатія емоцій більше не працює. Ми вимушені це констатувати, і ви це мали можливість побачити від Вільнюсу до Вашингтону. Вороги ці емоції ігнорують. А друзі вже не чують. Тому я хочу наголосити: годі експериментувати з Україною! Годі ухвалювати рішення, за які ніхто не несе відповідальності. Хочу вибачитися перед ГУРом, коли роблять спробу вас втягнути у всю цю брудну паскудну провокацію. Хочу вибачитися перед Німеччиною, коли хтось ставить під сумнів вашу здатність забезпечити безпеку Мюнхенської конференції з питань, вслухайтеся, безпеки. Де одночасно будуть представники держав усього світу, бо це найбільший світовий безпековий форум. Перешкоджання нашій діяльності, зокрема, і парламентській дипломатії є кримінальним злочином. Вони думають, що можна безвідповідально і безкарно ухвалювати такі рішення. Я можу сказати: так не буде. Я вірю в те, що ми захистимо демократію та міжнародний імідж держави.

Я хочу поговорити з вами не мовою єдиного пропагандистського марафону, якому вже ніхто в країні не довіряє, а мовою правди. Я хочу наголосити зі свого міжнародного досвіду і спілкування: краще для української дипломатії, для можливостей вже було. У 2022-му і на початку 2023-го року. Дипломатія емоцій більше не працює. Ми вимушені це констатувати, і ви це мали можливість побачити від Вільнюсу до Вашингтону. Вороги ці емоції ігнорують. А друзі вже не чують. Тому я хочу наголосити: годі експериментувати з Україною! Годі ухвалювати рішення, за які ніхто не несе відповідальності. Хочу вибачитися перед ГУРом, коли роблять спробу вас втягнути у всю цю брудну паскудну провокацію. Хочу вибачитися перед Німеччиною, коли хтось ставить під сумнів вашу здатність забезпечити безпеку Мюнхенської конференції з питань, вслухайтеся, безпеки. Де одночасно будуть представники держав усього світу, бо це найбільший світовий безпековий форум. Перешкоджання нашій діяльності, зокрема, і парламентській дипломатії є кримінальним злочином. Вони думають, що можна безвідповідально і безкарно ухвалювати такі рішення. Я можу сказати: так не буде. Я вірю в те, що ми захистимо демократію та міжнародний імідж держави.

Петро Порошенко

47,898 Aufrufe • vor 2 Jahren

Мерц порівнює вторгнення росії в Україну з анексією Гітлером Австрії та частину Чехословаччини у 1938 році. Політика "умиротворення" не спрацювала: Було б правильніше використати 1938 рік як історичну аналогію. Насправді, це була та картина, яку ми мали б побачити ще у 2014 році. І що найпізніше, з 2022 року ми знаємо, що це агресивна війна росії проти України, проти Європи. І якщо Україна впаде, то він не зупиниться. Так само, як у 1938 році Судетської області було недостатньо. путін не зупиниться. Хто сьогодні ще вірить, що йому цього вже цілком вистачить, то й нехай дуже уважно проаналізує його стратегії, його документи, його промови, його виступи Ні, любі друзі, тут йдеться про фундаментальну зміну кордонів у Європі, відновлення колишнього радянського союзу в його старих межах з масовою загрозою, зокрема військовою, для тих країн, які колись належали до цієї імперії. Тому, на мій погляд, найважливіший пріоритет, який ми зараз маємо виконати у сфері зовнішньої та безпекової політики, по-перше, щоб ми це усвідомили. По-друге, щоб ми продовжували надавати допомогу Україні, щоб ми це не ставили під сумнів, щоб ми пов'язали це з єдністю Європи. Я ще раз долучаю Британію до цих стратегічних напрямків, щоб ми намагалися зберегти НАТО та Західний Альянс, якомога довше, але щоб ми також інвестували у власну обороноздатність, аби знову спрацювало стримування.

Мерц порівнює вторгнення росії в Україну з анексією Гітлером Австрії та частину Чехословаччини у 1938 році. Політика "умиротворення" не спрацювала: Було б правильніше використати 1938 рік як історичну аналогію. Насправді, це була та картина, яку ми мали б побачити ще у 2014 році. І що найпізніше, з 2022 року ми знаємо, що це агресивна війна росії проти України, проти Європи. І якщо Україна впаде, то він не зупиниться. Так само, як у 1938 році Судетської області було недостатньо. путін не зупиниться. Хто сьогодні ще вірить, що йому цього вже цілком вистачить, то й нехай дуже уважно проаналізує його стратегії, його документи, його промови, його виступи Ні, любі друзі, тут йдеться про фундаментальну зміну кордонів у Європі, відновлення колишнього радянського союзу в його старих межах з масовою загрозою, зокрема військовою, для тих країн, які колись належали до цієї імперії. Тому, на мій погляд, найважливіший пріоритет, який ми зараз маємо виконати у сфері зовнішньої та безпекової політики, по-перше, щоб ми це усвідомили. По-друге, щоб ми продовжували надавати допомогу Україні, щоб ми це не ставили під сумнів, щоб ми пов'язали це з єдністю Європи. Я ще раз долучаю Британію до цих стратегічних напрямків, щоб ми намагалися зберегти НАТО та Західний Альянс, якомога довше, але щоб ми також інвестували у власну обороноздатність, аби знову спрацювало стримування.

Останній Капіталіст

22,321 Aufrufe • vor 9 Monaten

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Alex

46,360 Aufrufe • vor 1 Jahr

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Martina Boguslavets

21,904 Aufrufe • vor 10 Monaten

Майк Помпео та Кіт Келлог зробили вкрай важливі заяви в ефірі Fox News. Вони прямо заявили, що НАТО повністю себе дискредитувало — і потрібно створювати новий альянс країн, які дійсно готові до боротьби. І що до нього треба включити Україну. Чесно кажучи, я б сказав більше: Україна має стати однією з основних країн, навколо яких формуватиметься нова архітектура світової безпеки. Ми єдині з цивілізованого світу, хто має реальний досвід участі і успіху у великій війні. Також останній цвях у кришку "натівської" домовини забив колишній генсек Єнс Столтенберг. У своїх мемуарах він визнав, що за кілька місяців до повномасштабного вторгнення вів переговори з Лавровим щодо створення «буферної зони» з країн Балтії та потенційного відведення сил Альянсу до рубежів 1997 року — саме того, що наполегливо вимагала Москва. Для мене це було очевидно — і я про це писав. Столтенберг сам зізнавався у співпраці з КДБ . А колишніх совєтських агентів не існує. Коли у НАТО є російські агенти на рівні генсека — про що взагалі можна говорити. Пряма мова: Майк Помпео: «Шоне, я думаю, це, ймовірно, правда. І це розбиває мені серце. Протягом десятиліть я вважав НАТО дуже важливим об'єднанням союзників. Я служив в армії в операціях НАТО з 1986 по 1989 рік. Але бачити, як вони такі безпорадні, не здатні переконати власний народ, власну внутрішню аудиторію, що це має значення... я думаю, що доведеться кардинально переосмислити, як саме Сполучені Штати мають переконатися, що ми точно знаємо, хто наші союзники і на що ми можемо на них розраховувати.» Кіт Келлог: «Ну, знаєте, згідно з договором про НАТО це дозволено. З договору можна вийти вже через рік. Достатньо лише оголосити про свій намір. І справа дійшла до того, що НАТО потрібно реорганізувати або переглянути оборонну структуру. Але сьогодні і протягом останнього тижня вони довели, що коли ситуація стає дійсно критичною — можливо, нам потрібне нове НАТО, нова оборонна структура. Я думаю, що скористався б статтею 13. Ми переглянемо наші оборонні союзи, можливо, створимо новий з Японією та Австралією, а також з деякими європейськими країнами, які готові вступити в боротьбу, такими як Німеччина чи Польща — а також навіть Україна, яка також довела, що є хорошим союзником.»

Майк Помпео та Кіт Келлог зробили вкрай важливі заяви в ефірі Fox News. Вони прямо заявили, що НАТО повністю себе дискредитувало — і потрібно створювати новий альянс країн, які дійсно готові до боротьби. І що до нього треба включити Україну. Чесно кажучи, я б сказав більше: Україна має стати однією з основних країн, навколо яких формуватиметься нова архітектура світової безпеки. Ми єдині з цивілізованого світу, хто має реальний досвід участі і успіху у великій війні. Також останній цвях у кришку "натівської" домовини забив колишній генсек Єнс Столтенберг. У своїх мемуарах він визнав, що за кілька місяців до повномасштабного вторгнення вів переговори з Лавровим щодо створення «буферної зони» з країн Балтії та потенційного відведення сил Альянсу до рубежів 1997 року — саме того, що наполегливо вимагала Москва. Для мене це було очевидно — і я про це писав. Столтенберг сам зізнавався у співпраці з КДБ . А колишніх совєтських агентів не існує. Коли у НАТО є російські агенти на рівні генсека — про що взагалі можна говорити. Пряма мова: Майк Помпео: «Шоне, я думаю, це, ймовірно, правда. І це розбиває мені серце. Протягом десятиліть я вважав НАТО дуже важливим об'єднанням союзників. Я служив в армії в операціях НАТО з 1986 по 1989 рік. Але бачити, як вони такі безпорадні, не здатні переконати власний народ, власну внутрішню аудиторію, що це має значення... я думаю, що доведеться кардинально переосмислити, як саме Сполучені Штати мають переконатися, що ми точно знаємо, хто наші союзники і на що ми можемо на них розраховувати.» Кіт Келлог: «Ну, знаєте, згідно з договором про НАТО це дозволено. З договору можна вийти вже через рік. Достатньо лише оголосити про свій намір. І справа дійшла до того, що НАТО потрібно реорганізувати або переглянути оборонну структуру. Але сьогодні і протягом останнього тижня вони довели, що коли ситуація стає дійсно критичною — можливо, нам потрібне нове НАТО, нова оборонна структура. Я думаю, що скористався б статтею 13. Ми переглянемо наші оборонні союзи, можливо, створимо новий з Японією та Австралією, а також з деякими європейськими країнами, які готові вступити в боротьбу, такими як Німеччина чи Польща — а також навіть Україна, яка також довела, що є хорошим союзником.»

Denys Shtilierman

24,175 Aufrufe • vor 5 Monaten

Поки ми боронимо країну, ми втратили державу. І в мене зовсім нема питань до Міндіча, Татарова, навіть Зеленського. Хто вони такі, я розумів з самого початку. В мене питання до вас, тих, хто дивиться зараз це відео. За винятком невеликої кількості людей, які є волонтерами і витримали цей марафон, і декілька сотень людей, які ще залишили силу донатити на Збройні Сили. Питання до всіх інших. Де ти, мій народе? Той народ, який в 22-му виходив з голими руками проти ворківських танків. Який не боявся нічого. Де ти зараз? Ви боїтеся поліції, ТЦК, поховалися в теплих помешканнях. Ви пропонували їй яйця по 17, браковані міни для ЗСУ, Конституцію на паузі для себе. І ось ми отримали зруйновану державу. Колись в одному з своїх відео про СЗЧ я казав, що у кожного є межа, після якої він прийме рішення йти в СЗЧ. Ось такий час настає для мене. Я не розумію, для кого я і мої хлопці мають залишатися тут. Дати час далі грабувати країну? Чи що? Звісно, я нікуди не піду, але ж думки такі є. А на що надійтесь ви? В моїх постах, в коментах під ними дуже багато сподівань, що військові прийдуть. Шановні друзі, ми знесилині з непровлення. В прямому сенсі цього слова. Мої, хлопці, знаходяться десятками діб на позиції. На відновлення, дві-три доби, і знову на позиції. Ви думаєте, що у нас залишаться сили розгрібати те лайно, яке дозволили створити ви? Чого ви боїтеся? Знайдіть в собі сили хоч розпосюдити цей пост і задуматися, яка доля цій країні.

Поки ми боронимо країну, ми втратили державу. І в мене зовсім нема питань до Міндіча, Татарова, навіть Зеленського. Хто вони такі, я розумів з самого початку. В мене питання до вас, тих, хто дивиться зараз це відео. За винятком невеликої кількості людей, які є волонтерами і витримали цей марафон, і декілька сотень людей, які ще залишили силу донатити на Збройні Сили. Питання до всіх інших. Де ти, мій народе? Той народ, який в 22-му виходив з голими руками проти ворківських танків. Який не боявся нічого. Де ти зараз? Ви боїтеся поліції, ТЦК, поховалися в теплих помешканнях. Ви пропонували їй яйця по 17, браковані міни для ЗСУ, Конституцію на паузі для себе. І ось ми отримали зруйновану державу. Колись в одному з своїх відео про СЗЧ я казав, що у кожного є межа, після якої він прийме рішення йти в СЗЧ. Ось такий час настає для мене. Я не розумію, для кого я і мої хлопці мають залишатися тут. Дати час далі грабувати країну? Чи що? Звісно, я нікуди не піду, але ж думки такі є. А на що надійтесь ви? В моїх постах, в коментах під ними дуже багато сподівань, що військові прийдуть. Шановні друзі, ми знесилині з непровлення. В прямому сенсі цього слова. Мої, хлопці, знаходяться десятками діб на позиції. На відновлення, дві-три доби, і знову на позиції. Ви думаєте, що у нас залишаться сили розгрібати те лайно, яке дозволили створити ви? Чого ви боїтеся? Знайдіть в собі сили хоч розпосюдити цей пост і задуматися, яка доля цій країні.

Актуальна Правда

31,924 Aufrufe • vor 10 Monaten

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 Aufrufe • vor 1 Jahr

Даю трохи неприємного контенту. Увага, на відео рядова закупка російських волонтерів, далеко не рівня Притули чи Стерненко. Вся ця «допомога» їде російським військам, аби активно працювати по нашим. Знаю, що вся моя стрічка донатить і зацікавлена в тому, щоб підтримувати військо. Але, для тих, хто не може зробити репост, поставити лайк, чи вважає, що донатити це справа лохів, чи якимось чином втомились від війни, хочу вам нагадати, що в нас триває війна за виживання. Не за статус чи збагачення, не за окупацію і пригноблення інших народів, а власне за нашу з вами свободу. Так, ви будете праві, якщо піднімете питання забезпечення військ, але поки що, ви не там. Тобто не у війську чи не при владі, аби мати можливість забезпечувати, донатьте. Так, я лишу власні реквізити. Але наполягатиму ще й на тому, аби ви підтримували збори своїх перевірених волонтерів і донатили до прикладу Стерненку на дрони. Як це роблю і я з кожної зарплатні в театрі. Також, якщо ви хочете допомогти особисто, напишіть мені, ви можете самі взяти запит і купити все по списку. Передайте самі допомогу, мені ваші кошти не треба. Я це роблю для військових. Або написати своєму близькому на фронті і забезпечити їх самостійно. Зараз дуже важко на всіх ділянках фронту і тільки від нас залежить (ми бачимо як нам спішать допомагати інші країни), вистоїмо ми чи ні, про перемогу говорити ще не пізно, але й поки не варто. 5375411216666037 PayPal:anastasia8pustovit@gmail.com

Даю трохи неприємного контенту. Увага, на відео рядова закупка російських волонтерів, далеко не рівня Притули чи Стерненко. Вся ця «допомога» їде російським військам, аби активно працювати по нашим. Знаю, що вся моя стрічка донатить і зацікавлена в тому, щоб підтримувати військо. Але, для тих, хто не може зробити репост, поставити лайк, чи вважає, що донатити це справа лохів, чи якимось чином втомились від війни, хочу вам нагадати, що в нас триває війна за виживання. Не за статус чи збагачення, не за окупацію і пригноблення інших народів, а власне за нашу з вами свободу. Так, ви будете праві, якщо піднімете питання забезпечення військ, але поки що, ви не там. Тобто не у війську чи не при владі, аби мати можливість забезпечувати, донатьте. Так, я лишу власні реквізити. Але наполягатиму ще й на тому, аби ви підтримували збори своїх перевірених волонтерів і донатили до прикладу Стерненку на дрони. Як це роблю і я з кожної зарплатні в театрі. Також, якщо ви хочете допомогти особисто, напишіть мені, ви можете самі взяти запит і купити все по списку. Передайте самі допомогу, мені ваші кошти не треба. Я це роблю для військових. Або написати своєму близькому на фронті і забезпечити їх самостійно. Зараз дуже важко на всіх ділянках фронту і тільки від нас залежить (ми бачимо як нам спішать допомагати інші країни), вистоїмо ми чи ні, про перемогу говорити ще не пізно, але й поки не варто. 5375411216666037 PayPal:[email protected]

Анастасія Пустовіт

186,468 Aufrufe • vor 2 Jahren

Макрон пропонує затримувати тіньовий флот рф на тижні, щоб зруйнувати цю "бізнес-модель" та зменшити доходи рф: За останні дні наш флот провів перевірки кількох суден, щоб переконатися, чи вони дотримуються міжнародних правил. Це дало конкретні результати. По-перше, ми змогли ідентифікувати присутність тіньового флоту біля наших берегів. По-друге, перевірити, чи вони відповідають правилам. І, що особливо важливо, ми руйнуємо бізнес-модель, навіть затримуючи ці судна на кілька днів чи тижнів. Це змушує їх перебудовувати логістику й знижує ефективність. Ця схема існувала ще до 2022 року, але зараз вона повністю індустріалізована. Тому я пропоную, щоб у рамках коаліції охочих, у тісній координації з НАТО, ми працювали над оптимізацією цих дій. До речі, одне з суден, яке ми перевірили й щодо якого вже є юридичні дії, ходило під фальшивим прапором. Це було те саме судно, яке вже перевіряла Естонія минулого березня з тих самих причин. І коли ми затримали його на один-два тижні, це повністю зруйнувало ефективність цілої організації. Тому тіньовий флот — це дуже вразлива ціль, якщо ми хочемо зменшити здатність росії продовжувати війну.

Макрон пропонує затримувати тіньовий флот рф на тижні, щоб зруйнувати цю "бізнес-модель" та зменшити доходи рф: За останні дні наш флот провів перевірки кількох суден, щоб переконатися, чи вони дотримуються міжнародних правил. Це дало конкретні результати. По-перше, ми змогли ідентифікувати присутність тіньового флоту біля наших берегів. По-друге, перевірити, чи вони відповідають правилам. І, що особливо важливо, ми руйнуємо бізнес-модель, навіть затримуючи ці судна на кілька днів чи тижнів. Це змушує їх перебудовувати логістику й знижує ефективність. Ця схема існувала ще до 2022 року, але зараз вона повністю індустріалізована. Тому я пропоную, щоб у рамках коаліції охочих, у тісній координації з НАТО, ми працювали над оптимізацією цих дій. До речі, одне з суден, яке ми перевірили й щодо якого вже є юридичні дії, ходило під фальшивим прапором. Це було те саме судно, яке вже перевіряла Естонія минулого березня з тих самих причин. І коли ми затримали його на один-два тижні, це повністю зруйнувало ефективність цілої організації. Тому тіньовий флот — це дуже вразлива ціль, якщо ми хочемо зменшити здатність росії продовжувати війну.

Останній Капіталіст

61,647 Aufrufe • vor 11 Monaten

Люди, які складають порядок денний, відірвались від життя. Лише сьогодні вранці я повернувся зі Сходу, де 10 бригад отримали від нас те, чого не додає держава. Так от: земля горить по всій довжині фронту — від Купʼянська аж до Херсону. Хочу наголосити, що історія нічого не вчить, навіть коли вона трагічна. Як у серпні 2021 ми волали про збільшення фінансування Збройних сил України, і тоді були такі смішки, так і зараз, коли ми вимагаємо ключове слово — фортифікація. І фортифікація — це не з’їздити відосики познімати на зразковому ВОПі. Фортифікації — це 2000 кілометрів. Це контроль використання грошей. Запитайте в уряду, скільки було введено в експлуатацію відсотків — і це буде менше 10. А в кого вам питати? Уряду немає. Парламент втрачає свою контрольну конституційну функцію і несемо відповідальність за це ми з вами. Питання постановки на голосування комісії щодо фортифікацій підтримали всі, крім слуг. Дайте свого представника і проголосуйте! Друга позиція: московська церква. Це така сама фортифікаційна споруда від впливу фсб росії, як і перше питання. Негайно поставте і проголосуйте. Третя позиція: поверніть гроші бригадам. Збільшіть ПДФО в їхньому розпорядженні! Четверта позиція — поставте наш проект закону про захист бізнес-клімату. Бо єдині, хто утримує нашу армію — це платники податків України. А силовики замість ходити на фронт дуже люблять живитися в офісах українських бізнесменів. І наступне питання: наш рух до Євросоюзу. Ви обіцяли, що переговори розпочнуться в березні 2024 року. Де? Ми маємо негайно поставити на голосування постанову про імплементацію резолюції Європейського Парламенту, зокрема і щодо відряджень депутатів.

Люди, які складають порядок денний, відірвались від життя. Лише сьогодні вранці я повернувся зі Сходу, де 10 бригад отримали від нас те, чого не додає держава. Так от: земля горить по всій довжині фронту — від Купʼянська аж до Херсону. Хочу наголосити, що історія нічого не вчить, навіть коли вона трагічна. Як у серпні 2021 ми волали про збільшення фінансування Збройних сил України, і тоді були такі смішки, так і зараз, коли ми вимагаємо ключове слово — фортифікація. І фортифікація — це не з’їздити відосики познімати на зразковому ВОПі. Фортифікації — це 2000 кілометрів. Це контроль використання грошей. Запитайте в уряду, скільки було введено в експлуатацію відсотків — і це буде менше 10. А в кого вам питати? Уряду немає. Парламент втрачає свою контрольну конституційну функцію і несемо відповідальність за це ми з вами. Питання постановки на голосування комісії щодо фортифікацій підтримали всі, крім слуг. Дайте свого представника і проголосуйте! Друга позиція: московська церква. Це така сама фортифікаційна споруда від впливу фсб росії, як і перше питання. Негайно поставте і проголосуйте. Третя позиція: поверніть гроші бригадам. Збільшіть ПДФО в їхньому розпорядженні! Четверта позиція — поставте наш проект закону про захист бізнес-клімату. Бо єдині, хто утримує нашу армію — це платники податків України. А силовики замість ходити на фронт дуже люблять живитися в офісах українських бізнесменів. І наступне питання: наш рух до Євросоюзу. Ви обіцяли, що переговори розпочнуться в березні 2024 року. Де? Ми маємо негайно поставити на голосування постанову про імплементацію резолюції Європейського Парламенту, зокрема і щодо відряджень депутатів.

Петро Порошенко

54,824 Aufrufe • vor 2 Jahren

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 Aufrufe • vor 3 Jahren

Сьогодні 11-та річниця героїчного виходу Збройних Сил України з Дебальцевого. Це була найбільша битва російсько-української війни до повномасштабного вторгнення. У тому районі боролися тисячі кращих наших бійців. Ці бої загартували українське військо і підготували до повномасштабної війни. За кілька днів до російського вторгнення, в лютому 2022 року, ми згадували Дебальцеве. Тоді я говорив про єдність навколо віри у нашу свободу, про впевненість у наших силах, готовність боротися за свою землю попри все. Дуже скоро ми це довели на полі бою. Але бої за Дебальцеве - не тільки про відвагу та боротьбу. Це ще й про урок. Урок про те, що поняття миру у війні дуже відносне. Мир без перемоги - це всього лише час, час який або дає шанс, або просто готує наступну війну. Саме зараз цей урок треба засвоїти, і не лише нам. Проте лише в наших руках наше майбутнє. Ми змогли відстояти свободу 11 років тому, вистояли у 2022 і продовжуємо боротися зараз. Нас поєднує і дає сили світла пам'ять про тих, хто поліг на цій війні. Завжди пам'ятаємо. Слава Україні! Слава Героям!

Сьогодні 11-та річниця героїчного виходу Збройних Сил України з Дебальцевого. Це була найбільша битва російсько-української війни до повномасштабного вторгнення. У тому районі боролися тисячі кращих наших бійців. Ці бої загартували українське військо і підготували до повномасштабної війни. За кілька днів до російського вторгнення, в лютому 2022 року, ми згадували Дебальцеве. Тоді я говорив про єдність навколо віри у нашу свободу, про впевненість у наших силах, готовність боротися за свою землю попри все. Дуже скоро ми це довели на полі бою. Але бої за Дебальцеве - не тільки про відвагу та боротьбу. Це ще й про урок. Урок про те, що поняття миру у війні дуже відносне. Мир без перемоги - це всього лише час, час який або дає шанс, або просто готує наступну війну. Саме зараз цей урок треба засвоїти, і не лише нам. Проте лише в наших руках наше майбутнє. Ми змогли відстояти свободу 11 років тому, вистояли у 2022 і продовжуємо боротися зараз. Нас поєднує і дає сили світла пам'ять про тих, хто поліг на цій війні. Завжди пам'ятаємо. Слава Україні! Слава Героям!

Valerii Zaluzhnyi

40,002 Aufrufe • vor 6 Monaten

У новий 2026 рік ми заходимо із графіками відключень три через шість. Із моніторинговими групами і картою повітряних тривог у швидкому доступі. Із тривожними новинами про рух на фронті і плутаними повідомленнями про домовленості про мир. Наша команда за рік перетягала на фронт геть усе — від дронів, «Цукорків» до важкої техніки і генераторів. Понад сто п’ятдесят поїздок і передач, ще більше зустрічей з нашими воїнами. Ми бачилися з кимось із вас на судах і під час звільнення політичних в’язнів Банкової. Всі разом слідкували за новинами під час унікальної для всього світу операції «Павутина», та із задоволенням рахували знищені русняві літаки, які випускали ракети по мирних містах. Раділи за своїх, коли наші неймовірні пілоти-дронарі маленькою FPVшкою відправили на той світ гелікоптер ворога разом з бурятською командою. Всі разом оплакували нашого загиблого друга і великого українця Андрія Парубія. Всі разом — з обуренням спостерігали як в судовій системі вскривається «спрут Портнова», який отримав квиток на концерт Кобзона десь на Іспанщині. Ми всі — були приємно здивовані, пишалися неймовірно тисячами молодих людей, які вийшли під театр Франка із картонками. Які своєю енергією, вірою, силою правди не допустили остаточної узурпації влади. Найбільш гостросюжетним серіалом року, безперечно, для нас були плівки НАБУ. Викриття корупції в найвищих кабінетах країни. Розчарування, обурення, втрата довіри… Це був важкий рік. Рік, коли ми всі мали маленький шанс, коротке вікно можливостей завдяки дипломатії домогтися швидкого миру для України. Але цей шанс змарновано, і нині вся країна, затамувавши подих, слідкує за перебігом перемовин. Ми всі рахуємо дні. Дні, коли закінчиться відлік втрат — людей, територій. Коли ми не будемо змушені обирати — гідність чи капітуляція. Але я дивлюся в майбутнє із оптимізмом. Бо стільки, скільки ми всі пройшли, пережили і вижили, мабуть, не пережила жодна нація світу. А саме тому будьте впевнені: ми вистоїмо. З Новим Роком! Слава Україні!

У новий 2026 рік ми заходимо із графіками відключень три через шість. Із моніторинговими групами і картою повітряних тривог у швидкому доступі. Із тривожними новинами про рух на фронті і плутаними повідомленнями про домовленості про мир. Наша команда за рік перетягала на фронт геть усе — від дронів, «Цукорків» до важкої техніки і генераторів. Понад сто п’ятдесят поїздок і передач, ще більше зустрічей з нашими воїнами. Ми бачилися з кимось із вас на судах і під час звільнення політичних в’язнів Банкової. Всі разом слідкували за новинами під час унікальної для всього світу операції «Павутина», та із задоволенням рахували знищені русняві літаки, які випускали ракети по мирних містах. Раділи за своїх, коли наші неймовірні пілоти-дронарі маленькою FPVшкою відправили на той світ гелікоптер ворога разом з бурятською командою. Всі разом оплакували нашого загиблого друга і великого українця Андрія Парубія. Всі разом — з обуренням спостерігали як в судовій системі вскривається «спрут Портнова», який отримав квиток на концерт Кобзона десь на Іспанщині. Ми всі — були приємно здивовані, пишалися неймовірно тисячами молодих людей, які вийшли під театр Франка із картонками. Які своєю енергією, вірою, силою правди не допустили остаточної узурпації влади. Найбільш гостросюжетним серіалом року, безперечно, для нас були плівки НАБУ. Викриття корупції в найвищих кабінетах країни. Розчарування, обурення, втрата довіри… Це був важкий рік. Рік, коли ми всі мали маленький шанс, коротке вікно можливостей завдяки дипломатії домогтися швидкого миру для України. Але цей шанс змарновано, і нині вся країна, затамувавши подих, слідкує за перебігом перемовин. Ми всі рахуємо дні. Дні, коли закінчиться відлік втрат — людей, територій. Коли ми не будемо змушені обирати — гідність чи капітуляція. Але я дивлюся в майбутнє із оптимізмом. Бо стільки, скільки ми всі пройшли, пережили і вижили, мабуть, не пережила жодна нація світу. А саме тому будьте впевнені: ми вистоїмо. З Новим Роком! Слава Україні!

Петро Порошенко

13,700 Aufrufe • vor 8 Monaten

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Петро Порошенко

16,932 Aufrufe • vor 6 Monaten