Рагнарек. Битва за Соледар Вимагаю дати мені рацію. Дослуховую ібушачій доклад, як групі Дока було важко, мол води не було, патронів теж. Хоча ж блять казав піздуйте забивайтесь. В них не було навітть трьохсотих. Окей. Так, ви ж блять хоть скажіть, що відходите підараси. Матюкаюсь, поки слухаю, як йобаний... дід, а сам розумію, що все - в мене в тилу вже реальні підари. Виходжу на ротного “- Прошу відійти за железку та вирівнятись зі всіми.” Перша ж думка, якби зробив я - посадив би пару кулеметників під вагон і вже через полотно хуй хто пробіжится. Якщо ця думка зявилась в мене, то очевидно, що від ворога не варто очікувати тупість. У відповідь ротний ригає коротке “- Тримайтесь.” Шо блять тримайтесь, сука. Далі, через хвилин пять додає “- З ранку буде контратака.” Починаю вдягатись і крутити в голові, що робити з цією піздою. Ну блять, шо - піздуємо в атаку на пагорб Ж. Із-за особливості рєлєфу ця блятська точка була в рівень з третім етажем Д1. А край дороги проходив акурат під домом і завертав вліво, а отже контролюя іі я унеможливлював заход на свій район. Де ти підар пес Патрон? Розумія, що часу обмаль і зважаючи на важливість меропріятія, збираю команду з шести своіх бійців. Піздую до полтавчан. Строю всіх. Кажу, ну шо панове, дєла наші різко стали хуйові. Треба атакувати. Зайняли пагорб підари чи ні, я не єбу в душі, але якщо ми його не займем, то нам пізда точно. Відбираю ще додатково вісім чоловік во глове з іх головним сержантом Німцем. І в повній тиші підкрадаємось двійками на рубіж атаки. Зайняв вихідну позицію на невеличкому цвинтарі, створив умови для перехрестного вогню, передова чітвірка вриваєтся в будівлі. Занімаєм два доми на пагорбі без бою. Ояєбу удача. Ставлю старшим Юриста в підмогу залишаю йому рекса Лео. Блять, хто раніше читав - це той чувак, що вибіг працювать по танку в свій час з незарядженим ПСРЛом. В цій хуєті він лише питав “- Куди хуярить, шеф.” Це я до того, що воїнами не народжуються мої солоденькі іми стають на війні. Нарізав вогневі точки та задачі, роблю додаткову рекогнсциніровку вулиці зліва, з Джексоном. Даю наказ натягувать на точку бк та піздую назад. На місце своіх пацанів, що пішли на точку Ж, розводим полтовчан по передній лінії. На ранок планую зібрать ще одну штурмову команду і провернуть всеж атаку на Д1 при підтримці з точки Ж. Вже не роздягаясь забиваюсь в підвал і вирубаюсь на пару годин. До ранку мороз потрохи спадає, і сонце, що так чудно світило не вилазить. Фенрір проковтнув його з кінцями. Свинцове похмуре небо ахуєно доповнює ібушачий розклад на полі бою. Готуємось без зпіху. Ретельно. Піздячка вже явно буде вже за наші життя. Поки готую групу поступає доклад від пацанів Археолога, що підари атакують з іх краю села та одна група проникла на ж.д полотно. Я блять вже в повному кільці по докладам. Ібаний ротний. На фоні відпрацьовує вертоліт. Зміщаю свою групу на точку С. Виводжу полтавчан на заміну своїх пацанів з якими планую атакувати. Додатково відбираю двох самих бойовиків з полтавчан до себе в групу. Поки переміщаюсь між точками починає наібурювати спг з танком. Вже настільки відчуття страху притуплене, що я ходжу в повний ріст на похуях на вибухи. Один з вибухів в парі десятків метрів відправляє в мою сторону осколок. Він проносется акурат перед моім носом. Я відчуваю жар на шкірі та розумію, що ще трішки і мені б відірвало лице к хуям. Так, типова блять помилка. Обратна сторона медалі на війні від паніки. Попускаюсь і через силу починаю падать, коли свистить. Взяв ком взвода полтавчан та придав йому ще тройку пацанів, роблю засаду в домі Г на фланзі. Сили моі занад то розтягнуті і всяке блять можливо. Інструктую іх щоб працювали з середини приміщені (підпустивши підарів якщо побачать по ближче) через одну кімнату. Фактор несподіванки і все таке, на окна кидаємо сітки від ліжок для маскування. На фоні знову починає ібурить кулемет на точці А та піздують доклади, що вже сунуть тіпи в масхалатах та кікіморах. Ігри закінчились.show more

Зібрав свою ібаш команду та забив іі бк, піздуємо вбивать підарську групу в район жд полотна. Крадемось по вулиці між точками Ж та П. З однієї хати виринає мужик, коротко перекидаємось словами. Каже на вулицю ні хто не заходив. Вже не погано. Кажу ховайсь в підвал, бо діло пахне пісюнами. Він скриваєтся обратно. Викидаю пару людей спостерігати за полотном і пару відправляю вперед перевіряти крайній дім, що стоїть на бугрі під прикриттям кулемету. Во дворі чисто. Втягуємось у двір та починаємо перекривати сектора. Дім на горбі і з нього контролится вхід на полотно, а по ньому і в посьолок. Засідаємо та починаєм ждать. Тим часом починається контратака Кракена (район указаний приблизно). Навколо піздує арт дуель. Починає працювать кулемт на точці Б. В один момент доповідь Юрист 300. Ставлю старшим на точці Східа беру з собою Джексона та Фому та піздую інспектувати точку Ж, щоб зрозуміти ситуацію та назначити нового старшого. Між двома точками йде вулиця і невеличкий пустир з сухою травою. Поки рухаємось мінометники уточнюють точку з підарами, щоб відпрацювать. Після ситуації з Мурахой матюкаюсь: “ - Та ви хуй куди попадаєте. Тут вже занадто то близько всі стоять вперемішку.” Вони ображаються. “ - Давайте блять удівіть. Заставте мене взяти мої слова назад” Ложать міну акурат в дім з підарами. “ - Ух ібать його в сраку, беру свої слова назад.” Починаємо рух через поле. Коли перебігаєм свистять кулі. Прострілюєтся, але похуй. Юриста нормально так напіздувало осколками по ногам та його другого номера. Обох поперетягували. Поряд з ними сидів Професор (ще один срочник), спокійним голосом підтримує пацанів, а в розполазі зазвичай він був самим лякливим… Назначаю евак групу із самих здорових полтовчан. Сам беру пекач. План простий, як три копійки. Зпочатку перебігаю пустир, я з кулеметом та два самурая, що прийшли зі мною. Далі ми хуячим, щоб ні хто навіть носа не вистромив. Евак команда пробігає і ми сйобуєм в закат. Що могло піти не так?

Перебігаєм поле до першої хати. Засідаємо та починаєм валити в сторону підарів. Евак група починає рух через поле. Тут починається битва за премію Дарвіна. Чуваки з пораненим вийшли на центр пустиря і останавлюются стоячи в повний зріст. Саме поле метрів пʼятдесят по довжині. Кричу їм вйобуйте швидко, вони рублять глухого. В цей момент прилітає Фомі осколок в руку та тріхо царапає Джексона. Роблю водночас ривок до евак групи. Підбігаю, хватаю Юриста і починаю тягнуть з ними попутно матюкаюсь якого хуя ви тут стали. Плачутся, що втомились. Йобаних блять пʼятдесят метрів. Ми робимо пару кроків і самого плаксивого зрізає черга. Впали. Намагаюсь далі тащить Юриста. Важкий кабан. Між ривками, залягали. Куля влітає йому у ногу. Він вже майже не реагує. Наступна б’є мене в груди. Подумки роблю ха. Броня витримала. Через пару секунд отримую удар в спину. Вибиває дихання. Відчуваю як заливає спину кров’ю. Намагаюсь дотягнутись рукою. Не вдається. Перша подумка пробило легеню і схоже сконаю там у ібаном сухостоі. В очах темніє. Передаю у рацію мелодраматично - «я 300. Схоже це все.» І відіджаю. Через деякий час скрізь пелену чую, як мене гукає Джексон. Коли даю, кажу що прийшов до тями, він кричить “ - Можеш повзти?” Починаю лізти скрізь траву, як йобана кобра. Весь час тягну автомат. Здавалось абсолютним піздецом кинути його на полі бою. На фоні Джексон ібашить з пкма. Навколо все вибухає та торохтять автомати. Концерт бренду Вальхалла. Виповзши кажу зрізай одежу. В плечі бачу невеличку запекшуся дірку. Зі спини починає текти. В лопатці дірка розміром з палець. Відчуття, як не дивно були приємні. Нагадало наче відкрили кран з гарячою водою. За однією різницею - з мене витікало моє життя. Кек.

Куля пошкодила частково плечовий сустав. Зламала акромальну кістку, частково вивихнула ключицю, пробуравила сантиметрів пʼятнадцять мʼяса і вийшла проломивши лопатку ззаду. Кайф. Ухиляйтесь. Не рекомендую. Даю настанову Джексону, туди нехуй лізти (поки він мене тампонує бинтом). Найдіть мотузку і з іі допомогою витягуйте пацанів. Ти тепер за головного, а я попіздив на евакуацію. Виходжу на вулицю починає свистіти. Прикидую, щоб дім був за спиною та починаю пролазити моміж хатами в напрямку де полотно буде повужче. Зняв автомат з предохранітеля, щоб хоть стрельнуть в бік підарів та хай заібурять аби в полон не утягли. Точка, де мене мають зустріти пацани Археолога, як раз за будівлею де лазила група підарів зранку. Блять. Починаю скакати через шпали. Кожен крок викликає таку біль, що здається зараз втрачу свідомість. Під кінець знову починають свистіть кулі, але я в швидко скриваюсь за будівлею. На зустріч виіджає Варта. Оце думаю швидко за мною евакуація приїхала. Піздіть не стану радості були повні штани. Тим більший ахуй був коли вона проїхала повз. Заникавшись серед будівель, засівши, щоб спина була прикрита будівлею та виставивши автомат перед собою став чекати. Через деякий час за мною прийшли хлопи та провели на сусідню вулицю де вони розгорнули мед пункт. Док (не той підар, що зібрався з точки не попередивши) любʼязно заібашив мені нову тампонаду, почав діять обезбол, а зверху ібанув піздатий бандаж. В цей момент по рації стало зрозуміло, що контратака не вийшла. Хапнув пізди хлопці з Кракена відійшли. В цей час позицію А почали розвалювати прямою наводкою. Два 300. Через де який час один 200. Полтавчанину перехуярило осколком шию. Пацани просили відхід. Ротний кричав, щоб вони закріплювались нижче. Щоб ви розуміли, з точки А вниз до точки Ж був просто схил, та і хати були вже розйобані - без окопів то вже була реальна єбушатня. Тим часом в Сіль влетів бтр Девятка, це буде останній бтр який зможе сюди віхать. Джексон намагався тлумачити ротному, що там не має ні хуя. Не нехтуйте особистой рекогнсциніровкой. Мавіки та карти все ж залупа, якщо ногами не ходив. Розумія, що ще трохи це перейде швидше за все у неорганізований відступ. Я глибоко втягнув повітря, кривляючи лице від болю. Взяв рацію і заявив ротному: “Там позиції не має. Закріпитись та втримати можливості ту точку не вийде. Беру всю відповідальність на себе, ми вирівнюємось по вулиці Ж-П.” Вийшов на Девятку “Евакуація мінус. Я залишаюсь.”

Попросив в хлопаків енергетос, розгорнув карту на телефоні. Ну ви знаєте з точками. Військові поймуть. Взяв рацію і почав рухати своїми юнітами. Вийшов на Мураху (точка А) і дав наказ забирати по максимуму. В цей момент на мене вийшов ком. взводу полтавчан, що стояв на точці Г і попросив допомоги забрати двохсотого. Окей. Знімайтесь, кооперуйтесь на точці А та рухайтесь на точку С. При виносі двусотого в них прилітає з СПГ. Від осколку в голову загинув Том. Том був ще одним срочніком, але він визвався сам допомогти. Це саме він раніше наібурював з птура. Не проявляв зовсім страху в цій ібушатні. Це так, для ненароджених для війни... Кухар отримав осколок в легеню, а Джоні у спину. Тут також загинув ще один полтавчанин. Ще два двісті та два триста… Змістившись на точку С, та давши трохи перепочити хлопам. Починаю розказувати, як саме зміщатись. Типова ситуація топографічний кретинизм підлеглих. Гарно зная місцевість, починаю описувати маршрут вказуя де виходити в огороди та які хати повз проходити. Коли знімаются з точки вимагаю, щоб йшли огородами по внутрішній стороні і не виходили на вулицю. Матюкаюсь до хрипу вимагая в точності виконувати мої накази. Група повільно йде у низ. Позиції на точці А одразу займають підари і починають стріляти в догонку. З легкою пересттрілкою всі доходять та втягуються на вулицю між точками Ж та П. Тим часом Джексон за допомогою мотузки витягує з поля Юриста та підстреленого полтавчанина та вміщує решту евак групи. Посеред всього цього Лео дає доповідь, що бачить групу підарів біля депо. Відпрацьовує, зажаривши троіх. Чомусь в той момент я думав, що саме ці уйобки мене підстрелили… Даю наказ відходить з точки В. Теж проводячи іх огородами і матюкаючись у рацію корегуя та уточнюючи будівлі по маршруту. Якщо ви думаєте організовано посеред бою звертати свої сили з квадрату у лінію, легко - йдіть на хуй. В якийсь момент Лео дає доповідь з точки Ж, що штурмова група вийшла на них з кладовища. Точно тим же маршрутом, що й ми в ночі. До будинку було метрів 15-30. Даю наказ з точки П видвинутись розрахунку з пкмом Мирного, та Мурасі, що вже втягнувся на вулицю. Настильним вогнем вони за пару хвилин превратять всіх підарів в хороших. В якийсь момент прилітає від Лео, хватить хуярить ви вже просто по нам ібурете. Іздержкі флангуючого вогню. Виходять зі штабу, по радейке, кажуть повторіть на яких точках стоять люди. Зриваюсь: “Я ж блять все по точкам називаю (не ж і п, а ті що шифровані у штабі). Чого ви просто не слідкуєте. Я блять всього ком взводу та щей прострелений.” Далі залишається саме йобнуте, перетягнути поранених через железку. З однієї сторони поряд з місцем переходу даю наказ засісти двійці з пкмом Мирному та Соколу. Група прикриття та щоб прострілювали. З нашої сторони прошу засісти пару людей Археолога. На випадок піздеца для перехресного вогню. Джексон назначає тих хто понесе важких. Першими переходять ходячі. По трохи медпункт починає наповнюватись моїми поранениними бійцями та полтавчанами. К тому моменту я вже майже не розмовляю. Голос був зірваний до хрипу. Бандаж давив на артерію на шиї від чого хотілось виключитись та на зламані кістки і обезбол вже не допомагав, але пити більше вже не хотів щоб не втратити концентрацію. Від болю шкребав ногами по полу. З останнім пораненим прийшов Джексон. Даю доповідь ротному, що всіх витягли - забирайте. Сіли з Джексоном перепіздіти. Кажу якщо ротний знову буде валить - тримайтесь, відводь людей за железку. Втримати цю хуйню вже не вийде, ні бк ні води там вже майже не має. Тим паче контратака пішла по пізді. Як потім стане відомо при спробі віхати буде заптурена машина Єнота. Підвоз дорогою стане більше недоступний. Памятаю, щось намагався піздануть в підтримку Юристу, але він вже наглухо не розумів де він. Наживоті здалось поранення. Думав, що йому вже гайки.

Енівей, через деякий час зʼявився ротний та заявив “Змій збирайся йдеш на евакуацію.” На той момент я був попояс голий, схватив автомат та вискочив за ротним на двір. Звісно ж я не знав, що вже маршрутки хуй у посьолок ходять. З моменту, як прийшов на перевʼязку після поранення пройшло на той момент біля пʼяти годин. Більшу частину цього часу, я безпосередньо руководив боєм опираючись на свої знання місцевості та людей. Впевненний, що я не унікальний в цьому плані, але більше таких дурачків у гвардії поки не зустрічав. Йшов легкий сніжок. Над головою заджижав дрон і по нам почав ібашить танк. Змістившись через вулицю за дома, там сиділо відділення 1го взводу, що прийшли підкріпленням з ротним. Батальйон повністю втягувався в цей замес. Я притулився до стіни та почав просто ахуєвать з холоду. Попросив з аптечки ротного фольгу. В нього не знайшлось. Ком відділення Рижик, почав шукати в себе - також пусто. При цьому постійно в нас ібурив танк. Перебіжками він знайшов фольгу у одного з бійців, в яку я радісно закутався. Ротний почав розказувать, як йти на евакуацію: “- Вийдеш до річки. Підеш понад нею. Буде кладовище, йдеш далі. Там побачиш міст. Переходеш. Там далі через поле, у посадці буде чекать евак.” Вже навіть не говорю киваю та починаю піздувать. Проходячи повз кладовище зустрічаю Хорька, що заводить інше відділення. Питає “ -Як тут? “ - Пізда. Я попіздив сил розмовляти вже не має. Вибачай.” На фоні стояло крещендо звуків бою. Бій точився по всьому периметру посьолка. Пару раз подумав попіздить через річку, але льод здавався не надійним, подекуди бачив воду. Температура аномально піднялась після морозу. Дойшовши до мосту, ледь не взвив. Це були дві рельси на яких валялись через одну доску, а поручень був розламаний і спиратись на нього було не можливо. Повільно переступає, збираючись з кожним кроком я попіздим цією чудною тропою. Десь посередині автомат потягнув мене до річки, і було бажання просто відпустити його, але в голові промайнуло ібалось воно рахуй впаду або з ним або виберусь. Ні хуя я його підараса після всього не кину. Зловивши баланс посеред цієї ібушатні попер далі. Поле було пласке, як блин та присиплене сніжком. Жодного сліду куди саме йти, тому я попер просто навмання, сподіваючись що он та купа дерев і є йобана посадка про яку казав ротний. Припіздивши звісно що мене ні хто не чекав. Ахуєвать на той момент я вже заібався, тож залізши в кювет замотався пощільніше у фольгу та й сів собі пялячись у пустоту. Через якийсь час прилетів бтр Девятка, затормозивши в метрах двостах, і знеі бодо почали вивалюватись бійці. Зрозумівши, що це ні хуя не мій евак мобільний. Я пошкандибав в сторону бтру намагаючись якось махати рукою, бо сил щось крикнути вже не було. Це були додаткові бійці девятоі роти, порівнявшись з ротним він спитав як я, я просто мотнув головою і поліз в бтр. Машина взревла і полетіла. Навідник бережно забрав в мене автомат, довівши, що один хуй в шпиталь мене з ним не пустять. Я кривився від кожної кочки, але в середині при цьому наростала щеняча радість. ЖИВИЙ. Я БЛЯТЬ ВИЙШОВ ЖИВИЙ. Бтр прилетів у Васильківку і я вивалився біля мед пункту. Механік-водій підбіг до мене і з радісним криком “Змій, я такий радий, що ти живий.” Хлопнув мене по простріленій лопатці. Глухо застогнавши і ні як не реагує, на його вибачення я попіздив у мед пункт. Моя участь у битві за Соледар на цьому завершилась. Ш - район зосередження бійців Археолога Д - район куди відступили та закріпились сили смежніков Е - район якийсь утримувався також нашими силами + - медпунк боі за Соледар ПРОЛОГ боі за Соледар ПРЕЛЮДІЯ боі за Соледар ЧАСТИНА 1 боі за Соледар ЧАСТИНА 2

Війна хуйня головне маньоври)

так

не можу знайти слів,щоб виказати тобі подяку,воїне,за мужність і хоробоість! Дай Бог нам сил пережити навалу касабів і зустріти Вас живими Переможцями! Слава Героям!!!

Прочитав на одному подиху. Здоров‘я вам, хоробрий самурай🫡