Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

На главную

Репортер: Пане Президенте, чи обговорювали ви вчора обміни територіями? Які були відчуття в залі? Трамп: Дивіться, всі можуть прикидатися, але Україна поверне своє життя. Вони припинять вбивства і отримають багато землі. Але це була війна, і росія є потужною військовою державою, розумієте? Подобається це комусь чи ні, це потужна...

55,511 просмотров • 1 год назад •via X (Twitter)

Комментарии: 0

Нет доступных комментариев

Здесь появятся комментарии из оригинального поста

Похожие видео

Послухайте цей діалог між репортером BILD та проросійським політиком від "АдН" Гансом-Томасом Тільшнайдером Репортер: Це... тут написано: "російська армія" Політик АдН: Так, так. Мені її колись подарували Репортер: Хто? Політик АдН: Хтось у Берліні, так Репортер: Чому... чому у вас тут стоїть горнятко російської армії? Політик АдН: Мені його хтось подарував, так. Хтось подарував. Я не хотів його викидати, чому б і ні? Так, а ще в мене тут... Репортер: Але ж це та сама армія, яка нападає на Україну, яка веде гібридну війну в Німеччині Політик АдН: Я не пов’язую з цим нічого особливого. Це просто горнятко, яке мені подарували і яке тут стоїть, поруч з іншими речами Репортер: А що для вас означає російська армія? Якщо ми вже про це заговорили... Політик АдН: Ну, це насправді не наша війна. Це не наша війна. Горнятко просто стоїть. Я не надаю йому великого значення. Його мені колись подарували, я навіть точно не пам'ятаю коли Репортер: А як ви ставитеся до російської армії? Політик АдН: Це не моя справа. Ця війна в Україні – не наша війна Репортер: Але ви їх підтримуєте? Політик АдН: Ні, я, звісно, не солідаризуюся ні з російською армією, ні з українською армією, бо це не наша війна Репортер: Але ж це про щось говорить, чи не так? Якби в мене десь стояло таке горнятко, я б подумав... Політик АдН: Знаєте, я не дуже перевіряю подарунки. Он там позаду в мене ще є матрьошка. Хтось її колись залишив Репортер: А від Бундесверу (німецької армії) у вас нічого немає? Політик АдН: Так звідти мені ніхто нічого не дарував. Але я б теж поставив, у мене з цим немає проблем Репортер: російська армія – вони наші вороги чи ні? Політик АдН: Та облиште ви вже це дурне горнятко. Вони, так би мовити, ні вороги, ні друзі. У держав немає друзів, у держав є інтереси. І воно просто тут стоїть Репортер: А ви вірите, що росія стоїть за нещодавною гібридною атакою в Лейпцигу? Політик АдН: Я цього не знаю. Я не фахівець у таких питаннях Репортер: Добре. І за скільки років це все накопичилося тут, у вашому офісі? Політик АдН: Коли я його відкрив? Треба згадати. Здається, у 2022 році. Можливо, так, у 2022 Репортер: І тут книжки, і все інше... "Книга Гітлера". Ви її читали? Політик АдН: Ні. Я мало що тут читав. Це пожертвувані книги, вони прийшли в коробках, я їх просто розставив. Так само як і це горнятко. Це теж... це було в Берліні, хто ж це був, хто мені його подарував? Репортер: Горнятко з російською символікою Політик АдН: Я вже не пам’ятаю, не пам’ятаю. Але я відставлю його вбік. Добре, досить про це

Останній Капіталіст

33,824 просмотров • 23 дней назад

Репортер: З’явилася інформація про те, що США дозволять російському нафтовому танкеру пройти на Кубу, це правда? Трамп: Ну, там є танкер, ми не проти того, щоб хтось отримав повний човен, бо їм потрібно... їм потрібно виживати. Мене б це не турбувало. Репортер: Тож ця інформація правдива, наскільки вам відомо? Трамп: Ну, я б сказав, я сказав їм: якщо якась країна хоче відправити трохи нафти на Кубу прямо зараз, у мене немає з цим проблем. Чи то росія, чи хтось інший. Репортер: Але чи не хвилюєтесь ви, що це допоможе путіну? Трамп: Чи це йому допоможе? Він втрачає один танкер нафти. Це його проблеми. Все гаразд. Якщо він хоче це зробити, і якщо інші країни хочуть це зробити, це мене не дуже турбує. Це не матиме впливу. З Кубою покінчено, у них поганий режим, у них дуже погане і корумповане керівництво, і те, отримають вони корабель нафти чи ні, не матиме значення. Я б волів дозволити це, чи то росії, чи комусь іншому, тому що людям потрібне тепло, охолодження та всі інші речі, які необхідні.

Останній Капіталіст

14,984 просмотров • 5 месяцев назад

Репортер: Щодо Ірану, ви сказали, що вбивства припинилися. Хто сказав вам, що вбивства в режимі припинилися? Трамп: Нас проінформували дуже надійні джерела з тієї сторони, і вони сказали, що вбивства припинилися і страти не відбудуться. Сьогодні мало відбутися багато страт, але вони не відбудуться. І ми це з'ясуємо. Тобто, я дізнаюся після цього, ви дізнаєтеся. Але нам повідомили з надійних джерел, і я сподіваюся, що це правда. Хто знає, так? Хто знає? Божевільний світ. Репортер: Але ж ми бачили мішки для трупів. Як ви можете довіряти... Трамп: Ні, ні, ви бачили це протягом останніх кількох днів. І вони сказали, що люди стріляли в них зі зброї, і вони стріляли у відповідь, і, знаєте, таке трапляється. Але вони сказали мені, що страт не буде. І я сподіваюся, що це правда. Це важливо. Репортер: Чи означає це, що військові дії проти Ірану тепер зняті з обговорення? Трамп: Зараз ми будемо спостерігати і дивитися, як піде процес. Але ми отримали дуже гарну, дуже гарну заяву від людей, які обізнані з тим, що відбувається. Вони сказали, що страт не буде. Всі говорять про те, що сьогодні відбудеться багато страт. Нам щойно сказали, що страт не буде. Я сподіваюся, що це правда. Це велика справа. Так?

Останній Капіталіст

28,465 просмотров • 8 месяцев назад

Дух Анкоріджа всьо? Репортер: росія звинувачує США у невиконанні, цитую, "домовленостей", чи то пак "розумінь", яких ми досягли на Алясці Рубіо: На Алясці не було жодної угоди. На Алясці була пропозиція, але угоди там не було. Якби була угода, ми б мали кінець війни Отже, як я вже казав, Трамп готовий, і США залишаються готовими відіграти будь-яку конструктивну роль, яку ми можемо, щоб досягти, знаєте, тривалого завершення цієї війни в Україні, яка була кривавою Тож це виснажливо для Європи, але особливо для України, і дедалі більше для росії. Тому ми готові зробити крок уперед і відіграти конструктивну роль, якщо зможемо допомогти сторонам дійти згоди та покласти край цій війні Це те, що Трамп намагався зробити вже півтора року Але дивіться на Алясці не було жодної угоди. На Алясці була зроблена пропозиція, але це ніколи не було угодою Репортер: З боку росії чи з боку США? Рубіо: Я маю на увазі, це те саме, що ви бачили публічно, так? Тобто росія хоче, щоб усю територію Донецької області передали їм, серед іншого, чого вони вимагають

Останній Капіталіст

15,884 просмотров • 2 месяцев назад

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 просмотров • 4 месяцев назад

Трамп про Україну: Я вважаю, що те, що сталося, насправді вражає Війна, яка мала закінчитися дуже швидко. Не знаю, чи ви знаєте цю історію, але коли все почалося, у путіна були сотні танків, що їхали по шосе Там є шосе, бетонне, дуже хороше шосе, міцне, як скеля, прямо до Києва. І десь на півдорозі, він би дістався туди за три години, рухаючись зі швидкістю 51 миля на годину, що є приблизно максимальною швидкістю для танка І в них була, знаєте, пам'ятаєте ту велику колону танків, так? І в них був якийсь генерал, якого мабуть вже немає з нами Генерал вирішив замість того, щоб одразу вирушити на Київ і закінчити війну в перший же день, не думаю, що хтось взагалі знає цю історію, поїхати через поля, через бруд і багнюку А за кілька днів до того пройшла рекордна злива, і ті танки застрягли в тому багні. І я дав їм Джавеліни, і вони знищили танки. Я дав їх ще до того, як це сталося Але знаєте, є такий вислів, бо кажуть: "О, ти такий добрий до росії". Я не добрий до росії. Я був дуже суворим до росії. Я був дуже суворим до Китаю, суворішим за будь-кого. Ось чому вони мене поважають У мене добрі стосунки з цими людьми, але я дав їм "Джавеліни". "Джавелін" – це протитанкова зброя, і ті танки були знищені. І всі казали: "Що сталося?", бо знаєте, у них є супутники, так, супутникові знімки А танки стояли в ряд і не рухалися кілька днів. А потім вони прийшли, вони вдарили по них... Вони були, вони були фактично заблоковані в сипучих пісках Знаєте, це був бруд, як сипучі піски. Вони не могли рухатися. Якби генерал просто... Це говорить вам про те, чому війна – це завжди ризик Якби цей генерал просто поїхав прямо по бетонній трасі, вони були б у Києві за чотири години, і Україна нічого не змогла б з цим вдіяти Та війна закінчилася б за один день. Це було чотири з половиною роки тому. Тож це була жахлива помилка І ось генерал, який вирішує замість того, щоб їхати прямо по шосе в місто, вони б нічого не могли вдіяти, вони були абсолютно не готові. І не тільки це: коли вони знищили всі ці танки, це додало їм впевненості Знаєте, впевненість – це дуже важливо

Останній Капіталіст

23,504 просмотров • 3 месяцев назад