Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

Возникла проблема при загрузке этого видео. Это может быть связано с временными проблемами сети или видео может быть недоступно.

На главную

Серед учасників турніра Кубок Республіка, який ми провели разом з Oleksandr Usyk, а це 24 Ветерани ми розіграли ВольвоХС90, лототрон крутила неймовірна Josephine Jackson, витягнула кульку вісім,

Вячеслав Запорожец

4,482 subscribers

21,012 просмотров • 7 месяцев назад •via X (Twitter)

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

Комментарии: 0

Нет доступных комментариев

Здесь появятся комментарии из оригинального поста

Похожие видео

кожний раз в слюні з цього відео - ми не повинні пити хер Шольц - а ми випʼємо

кожний раз в слюні з цього відео - ми не повинні пити хер Шольц - а ми випʼємо

дівчинка оля трохи болю

81,817 просмотров • 1 год назад

Епоха брехні Блекаут це не найстрашніше що може з нами статися Ми стаємо винахідливими, хтось гріє цеглу щоб зігрітися а мені особисто допомагає зʼїздити з Валодей на Кіпр погрітися, додала ЛедіЗе

Епоха брехні Блекаут це не найстрашніше що може з нами статися Ми стаємо винахідливими, хтось гріє цеглу щоб зігрітися а мені особисто допомагає зʼїздити з Валодей на Кіпр погрітися, додала ЛедіЗе

Yrii Kischuk

11,378 просмотров • 8 месяцев назад

Рейви в кавʼярнях ми бачили, поп-апи бачили, а от трансляцій ф1 ще ніби не зустрічали. Але це до сьогодні - бо тепер ми в бімбо на театральній робимо це. Всі бажвючі велкам. Квала сьогодні о 16:00. Гонка завтра о 16:00. Транслюємо з коментаремнайкращого Макс Подзігун // F1Podcast.club

Рейви в кавʼярнях ми бачили, поп-апи бачили, а от трансляцій ф1 ще ніби не зустрічали. Але це до сьогодні - бо тепер ми в бімбо на театральній робимо це. Всі бажвючі велкам. Квала сьогодні о 16:00. Гонка завтра о 16:00. Транслюємо з коментаремнайкращого Макс Подзігун // F1Podcast.club

помітний інфлюенсер

50,674 просмотров • 1 год назад

Війна почалася через те, що ми не були українськими НАЦІОНАЛІСТАМИ, а гралися в ігри з болотом

Війна почалася через те, що ми не були українськими НАЦІОНАЛІСТАМИ, а гралися в ігри з болотом

жозефина бонапард

21,384 просмотров • 1 год назад

Це відбувається на очах всього світу. Невже ми заслуговуємо на те, щоб доводити світу, шо ми гідні мати свою землю, свої дома, своє життя? Апокаліпсис у Вовчанську. І це-не кадр з фільму, де добро завжди переможе зло.

Це відбувається на очах всього світу. Невже ми заслуговуємо на те, щоб доводити світу, шо ми гідні мати свою землю, свої дома, своє життя? Апокаліпсис у Вовчанську. І це-не кадр з фільму, де добро завжди переможе зло.

ІnnКostenko&08.06.2022💙💛

64,356 просмотров • 1 год назад

Хто це зробив? Хто це зробив, ми питаємо?

Хто це зробив? Хто це зробив, ми питаємо?

Баба і кіт

39,349 просмотров • 2 месяцев назад

Головна тренерка чоловічої збірної України з біатлону не вміє в українську і це виглядає максимально дико. Так само, як і те що Суспільне думає, що ми маємо розуміти цю мову без перекладу. У нас є фанати біатлону серед підписників?

Головна тренерка чоловічої збірної України з біатлону не вміє в українську і це виглядає максимально дико. Так само, як і те що Суспільне думає, що ми маємо розуміти цю мову без перекладу. У нас є фанати біатлону серед підписників?

Decolonizator

95,580 просмотров • 1 год назад

Ми 4 роки просиділи як у боксі в захисті. Нам били-били і попали. А що ми зробили за 4 роки? Пфффрррр (звук пердіння),— голова Деснянської РДА Бахматов Це він про кого?

Ми 4 роки просиділи як у боксі в захисті. Нам били-били і попали. А що ми зробили за 4 роки? Пфффрррр (звук пердіння),— голова Деснянської РДА Бахматов Це він про кого?

Lida Sha

13,375 просмотров • 8 месяцев назад

Сухопутний коридор в Крим стане для росіян кошмаром, про який розповідатимуть онукам. Сили Оборони України продовжують випалювати логістику ворога, а ми з вами маємо їм допомогти! Прошу долучитись донатом на збір «Щелепи» вже сьогодні! Моно: Інші рахунки: Дякую!

Сухопутний коридор в Крим стане для росіян кошмаром, про який розповідатимуть онукам. Сили Оборони України продовжують випалювати логістику ворога, а ми з вами маємо їм допомогти! Прошу долучитись донатом на збір «Щелепи» вже сьогодні! Моно: Інші рахунки: Дякую!

Serhiy Prytula

21,899 просмотров • 3 месяцев назад

- воля або смерть. - так, воля або смерть. - і зараз ми вільні. - а росіяни вмирають. Це найкраща витрата грошей, аніж будь-коли.

- воля або смерть. - так, воля або смерть. - і зараз ми вільні. - а росіяни вмирають. Це найкраща витрата грошей, аніж будь-коли.

Serhii Sternenko

176,369 просмотров • 3 лет назад

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 просмотров • 5 месяцев назад

Сумчани, ми з вами! Послання від нашого посла.

Сумчани, ми з вами! Послання від нашого посла.

Sweden in Ukraine

48,367 просмотров • 1 год назад

То що шматочки хліба окремо продають - це ми вже бачили. А тепер новий делікатес кінця епохи бідності Узеленського - ковбасні дупки. Спеціально для зебобів

То що шматочки хліба окремо продають - це ми вже бачили. А тепер новий делікатес кінця епохи бідності Узеленського - ковбасні дупки. Спеціально для зебобів

Pandamonium ☕

30,823 просмотров • 1 год назад