Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Bu video yüklenirken bir sorun oluştu. Bu geçici bir ağ sorunundan kaynaklanıyor olabilir veya video kullanılamıyor olabilir.

Ana Sayfaya Dön

Сьогодні ВМС ЗСУ відправили на морське дно прикордонний корабель фсб рф «Ізумруд» – саме це судно 25 листопада 2018 року здійснювало напад на українські кораблі ВМС в Керченській протоці.

Анатолій Штефан (Штірліц)

136,039 subscribers

22,068 görüntüleme • 2 ay önce •via X (Twitter)

Bilim & Teknoloji Eğitim Haberler & Politika

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

7 Yorum

Sergy profil fotoğrafı

Sergy2 ay önce

Це той каггтавий кацап, що кричав : «Дави их,бл*дь , дави!» ?

Iskender profil fotoğrafı

Iskender2 ay önce

давай сколько разьебали теплоходов в одессе за эти два 2 дня клоун бля

Andriy_Ko profil fotoğrafı

Andriy_Ko2 ay önce

🐬🔥

Oleg Tomash profil fotoğrafı

Oleg Tomash2 ay önce

Капітан 3 рангу Андрій Олегович Шипіцин командував кораблем (ПСКР) «Ізумруд» в 2018 р. Немає надійної інформації, що він перейшов на інший корабель чи посаду

Жеваный крот profil fotoğrafı

Жеваный крот2 ay önce

Дави их блаяать!

Seva Aleksov profil fotoğrafı

Seva Aleksov2 ay önce

👍🇺🇦✌️

fish profil fotoğrafı

fish2 ay önce

Вмс зсу- свучит смешно)))

Benzer Videolar

Це корити приймало участь в захваті українського буксира в Керченській протоці 25 листопада 2018 року, коли мародер послав їх туди, щоб запровадити військовий стан і відмінити вибори.

Це корити приймало участь в захваті українського буксира в Керченській протоці 25 листопада 2018 року, коли мародер послав їх туди, щоб запровадити військовий стан і відмінити вибори.

777ua

31,724 görüntüleme • 9 ay önce

11 листопада — одне з найбільших свят для херсонців після 2022 року. Саме в цей день ЗСУ звільнили Херсон від російських окупантів. На головній площі міста була справжня ейфорія, люди скандували «ЗСУ!», «дякуємо!» та обіймали військових. Як це було — дивіться у відео

11 листопада — одне з найбільших свят для херсонців після 2022 року. Саме в цей день ЗСУ звільнили Херсон від російських окупантів. На головній площі міста була справжня ейфорія, люди скандували «ЗСУ!», «дякуємо!» та обіймали військових. Як це було — дивіться у відео

hromadske

113,375 görüntüleme • 10 ay önce

Сили безпілотних систем ЗСУ 🇺🇦 Unmanned Systems Forces сьогодні показали свій новий трофей - епічне ураження прикордонного сторожового корабля проєкту 10410 «Світляк» ФСБ Росії в акваторії Азовського моря. Корабель перебував на повному ходу під час удару. Приблизні координати місця події: 45°25'57.7"N 36°32'42.8"E, поблизу н.п. Юркіне, тимчасово окупований Крим. Тепловізійна зйомка з дрона зафіксувала виявлення та наведення: корабель йшов на повному ходу вздовж узбережжя, залишав характерний кільватерний слід. Дрон утримував ціль у прицілі. На кадрах фінального наближення на палубі чітко видно теплові сигнатури членів екіпажу (позначені червоними колами на кадрі) - особовий склад перебував на палубі та намагався реагувати на загрозу. Удар прийшовся в кормову частину корпусу, зону відкритої кормової палуби, в безпосередній близькості від екіпажу. У кримському секторі кораблі типу «Світляк» використовуються ФСБ РФ для охорони узбережжя, патрулювання Азовського моря та Керченської протоки, протидії десантно-диверсійним групам, які можуть атакувати Керченський (Кримський) міст. Після окупації Криму та блокади Маріуполя у 2022 році Росія вважала Азовське море повністю підконтрольною акваторією. Черговий удар по кораблю в цьому районі повністю руйнує цю ілюзію. Попри наявність на борту артилерії та зенітних комплексів "Ігла", екіпаж корабля не встиг нейтралізувати дрон. Це свідчить про критичну вразливість кораблів ФСБ до малорозмірних безпілотників, відсутність ефективних засобів РЕБ та недостатня щільність зенітного вогню проти FPV-загроз. Ураження "Світляків" фіксуються вже в різних акваторіях - Чорне море, Каспій, а тепер і Азовське море. Прикордонна служба #ФСБ РФ втрачає контроль над морським периметром тимчасово окупованого півострова. Безпілотні системи #ЗСУ послідовно закривають усі "сліпі зони" морської оборони російських окупантів - від глибокого тилу до прибережного патрулювання.

Сили безпілотних систем ЗСУ 🇺🇦 Unmanned Systems Forces сьогодні показали свій новий трофей - епічне ураження прикордонного сторожового корабля проєкту 10410 «Світляк» ФСБ Росії в акваторії Азовського моря. Корабель перебував на повному ходу під час удару. Приблизні координати місця події: 45°25'57.7"N 36°32'42.8"E, поблизу н.п. Юркіне, тимчасово окупований Крим. Тепловізійна зйомка з дрона зафіксувала виявлення та наведення: корабель йшов на повному ходу вздовж узбережжя, залишав характерний кільватерний слід. Дрон утримував ціль у прицілі. На кадрах фінального наближення на палубі чітко видно теплові сигнатури членів екіпажу (позначені червоними колами на кадрі) - особовий склад перебував на палубі та намагався реагувати на загрозу. Удар прийшовся в кормову частину корпусу, зону відкритої кормової палуби, в безпосередній близькості від екіпажу. У кримському секторі кораблі типу «Світляк» використовуються ФСБ РФ для охорони узбережжя, патрулювання Азовського моря та Керченської протоки, протидії десантно-диверсійним групам, які можуть атакувати Керченський (Кримський) міст. Після окупації Криму та блокади Маріуполя у 2022 році Росія вважала Азовське море повністю підконтрольною акваторією. Черговий удар по кораблю в цьому районі повністю руйнує цю ілюзію. Попри наявність на борту артилерії та зенітних комплексів "Ігла", екіпаж корабля не встиг нейтралізувати дрон. Це свідчить про критичну вразливість кораблів ФСБ до малорозмірних безпілотників, відсутність ефективних засобів РЕБ та недостатня щільність зенітного вогню проти FPV-загроз. Ураження "Світляків" фіксуються вже в різних акваторіях - Чорне море, Каспій, а тепер і Азовське море. Прикордонна служба #ФСБ РФ втрачає контроль над морським периметром тимчасово окупованого півострова. Безпілотні системи #ЗСУ послідовно закривають усі "сліпі зони" морської оборони російських окупантів - від глибокого тилу до прибережного патрулювання.

InformNapalm

79,193 görüntüleme • 3 ay önce

Раз на тиждень ми як завжди — у наших хлопців та дівчат на фронті. Сьогодні — у степах Донеччини. Всі говорять про зміну Головнокомандувача. Скажу відверто: Валерія Залужного знаю давно, це «Залізний Генерал». Від імені всіх військових та всього українського народу величезна йому вдячність. Також вітаю нового Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Я з ним також з 2014 року воював. Можу сказати, що він досвідчений та компетентний. Бажаю йому та усім Збройним Силам України успіхів. Бо саме навколо них весь народ має зараз обʼєднатися. Владні телеграм-канали почали розповсюджувати фейки, що нібито Порошенко сьогодні вийде на Майдан. І я вирішив, що ми не будемо їх підводити. Сказали, що Порошенко вийде на Майдан, от ми виходимо на Майдан в межах між Покровськом і Кураховим-Авдіївкою. Хто хоче — давайте до нас. Тут дуже круті майдани виходять. У нас сьогодні тільки один ворог — це путін. Ні про що інше ми говорити не можемо! І єдине, як ми маємо протидіяти цьому, — це дати їм всім по зубах. Саме тому ми сьогодні тут, на Сході. Привезли БАГАТО техніки для наших воїнів. 79-ка, 92-а, 46-та, 45-та, 26-та, 41-а, 95-ка, 81-а, 25-ка. Девʼять бригад! Ніхто не залишився без подарунка. В наступному пості опублікуємо фото-звіт) Був радий бачити кожного і кожну! Дякую вам за захист української землі.

Раз на тиждень ми як завжди — у наших хлопців та дівчат на фронті. Сьогодні — у степах Донеччини. Всі говорять про зміну Головнокомандувача. Скажу відверто: Валерія Залужного знаю давно, це «Залізний Генерал». Від імені всіх військових та всього українського народу величезна йому вдячність. Також вітаю нового Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Я з ним також з 2014 року воював. Можу сказати, що він досвідчений та компетентний. Бажаю йому та усім Збройним Силам України успіхів. Бо саме навколо них весь народ має зараз обʼєднатися. Владні телеграм-канали почали розповсюджувати фейки, що нібито Порошенко сьогодні вийде на Майдан. І я вирішив, що ми не будемо їх підводити. Сказали, що Порошенко вийде на Майдан, от ми виходимо на Майдан в межах між Покровськом і Кураховим-Авдіївкою. Хто хоче — давайте до нас. Тут дуже круті майдани виходять. У нас сьогодні тільки один ворог — це путін. Ні про що інше ми говорити не можемо! І єдине, як ми маємо протидіяти цьому, — це дати їм всім по зубах. Саме тому ми сьогодні тут, на Сході. Привезли БАГАТО техніки для наших воїнів. 79-ка, 92-а, 46-та, 45-та, 26-та, 41-а, 95-ка, 81-а, 25-ка. Девʼять бригад! Ніхто не залишився без подарунка. В наступному пості опублікуємо фото-звіт) Був радий бачити кожного і кожну! Дякую вам за захист української землі.

Петро Порошенко

34,567 görüntüleme • 2 yıl önce

У липні 2019 року Зеленському зателефонував путін. Розмова стосувалася долі затриманих росіянами українських моряків, а також Володимира Цемаха, ув'язненого в Україні. Червінський: Зеленський дуже хотів забрати наших моряків, які були в 18-му році затримані росіянами в Керченській протоці. 11 липня йому зателефонував путін. Я так розумію, це було пов'язано з тим, що Цемах уже був у нас, і путін дуже цього боявся. Відбулася розмова. Слідчі мені розповіли, що ця розмова стосувалася двох тем. Перша тема була моряків обмін моряками, а друга тема була Цемах. Я так розумію, що путін виставив умову, що віддаєш Цемаха, а ми — моряків. Цемаха був ключовим свідком, і саме він міг довести те, що "Бук", який збив цивільний "Боїнг", вбивши 300 людей, з яких 80 діти, це була російська зброя, яка була на території днр. І тоді ми автоматично доводили, що те, що росія заперечувала, що вона приймає участь в конфлікті на Донбасі, ми показали б на весь світ, що вона там, що це вона все створювала. На наступний день зранку, після цієї розмови 11 липня, мені повідомили, що я звільнений з посади. На мої прохання пояснити чому — мені не пояснили. Уже при новій владі ми привозимо Цемаха, цінного свідка, який оцінив весь світ, і мене звільняють через 10 днів після цього.

У липні 2019 року Зеленському зателефонував путін. Розмова стосувалася долі затриманих росіянами українських моряків, а також Володимира Цемаха, ув'язненого в Україні. Червінський: Зеленський дуже хотів забрати наших моряків, які були в 18-му році затримані росіянами в Керченській протоці. 11 липня йому зателефонував путін. Я так розумію, це було пов'язано з тим, що Цемах уже був у нас, і путін дуже цього боявся. Відбулася розмова. Слідчі мені розповіли, що ця розмова стосувалася двох тем. Перша тема була моряків обмін моряками, а друга тема була Цемах. Я так розумію, що путін виставив умову, що віддаєш Цемаха, а ми — моряків. Цемаха був ключовим свідком, і саме він міг довести те, що "Бук", який збив цивільний "Боїнг", вбивши 300 людей, з яких 80 діти, це була російська зброя, яка була на території днр. І тоді ми автоматично доводили, що те, що росія заперечувала, що вона приймає участь в конфлікті на Донбасі, ми показали б на весь світ, що вона там, що це вона все створювала. На наступний день зранку, після цієї розмови 11 липня, мені повідомили, що я звільнений з посади. На мої прохання пояснити чому — мені не пояснили. Уже при новій владі ми привозимо Цемаха, цінного свідка, який оцінив весь світ, і мене звільняють через 10 днів після цього.

5 канал 🇺🇦

30,892 görüntüleme • 4 ay önce

Я кардинально не погоджуюся, коли хтось лякає Україну Трампом. Як президент, я працював з адміністрацією Трампа з перших днів його каденції в 2016 році до травня 2019 року. Одне з перших рішень Трампа — передати Україні летальну зброю, яку ми чекали з 2014 року. Джавеліни стали символом цієї підтримки, але це були також контрбатарейні радари, системи РЕБ, військово-морські кораблі «Айлендер». Я особисто зустрічався з ним не лише в Білому домі, а й на Генасамблеї ООН, і кожна така зустріч була конкретною та результативною для нашої країни. Саме адміністрація Трампа активно протидіяла будівництву «Північного потоку-2», впроваджуючи санкції, що зупинили проєкт. Це був важливий удар по енергетичних інтересах Росії. Важливо й те, що Трамп підтримував Мінські угоди, а його спецпредставник Курт Волкер чітко координував дії з ЄС, щоб не допустити ескалації війни. Ба більше — саме з адміністрацією Трампа ми вперше обговорювали поставки систем ППО і ударних вертольотів «Apache». Тоді ж, завдяки його підтримці, ми зробили важливі кроки на шляху до автокефалії Православної Церкви України. Сьогодні проросійські канали намагаються створити ілюзію загрози від можливого повернення Трампа. Але я впевнений, що наші відносини з будь-якою адміністрацією в США ґрунтуватимуться на підтримці нашої держави та боротьбі за свободу.

Я кардинально не погоджуюся, коли хтось лякає Україну Трампом. Як президент, я працював з адміністрацією Трампа з перших днів його каденції в 2016 році до травня 2019 року. Одне з перших рішень Трампа — передати Україні летальну зброю, яку ми чекали з 2014 року. Джавеліни стали символом цієї підтримки, але це були також контрбатарейні радари, системи РЕБ, військово-морські кораблі «Айлендер». Я особисто зустрічався з ним не лише в Білому домі, а й на Генасамблеї ООН, і кожна така зустріч була конкретною та результативною для нашої країни. Саме адміністрація Трампа активно протидіяла будівництву «Північного потоку-2», впроваджуючи санкції, що зупинили проєкт. Це був важливий удар по енергетичних інтересах Росії. Важливо й те, що Трамп підтримував Мінські угоди, а його спецпредставник Курт Волкер чітко координував дії з ЄС, щоб не допустити ескалації війни. Ба більше — саме з адміністрацією Трампа ми вперше обговорювали поставки систем ППО і ударних вертольотів «Apache». Тоді ж, завдяки його підтримці, ми зробили важливі кроки на шляху до автокефалії Православної Церкви України. Сьогодні проросійські канали намагаються створити ілюзію загрози від можливого повернення Трампа. Але я впевнений, що наші відносини з будь-якою адміністрацією в США ґрунтуватимуться на підтримці нашої держави та боротьбі за свободу.

Петро Порошенко

220,466 görüntüleme • 1 yıl önce

23 листопада 2025 року «Європейська Солідарність» звернулась до колег у парламенті, щоб зібрати підписи та відправити у відставку уряд, де половина складу є фігурантами «міндічгейту» та корупціонерами. Починаючи з 25 листопада, ми наполягали на створенні коаліції національної єдності у Верховній Раді. Заява Микити Потураєва про складання повноважень народного депутата сьогодні яскраво свідчить про те, що в парламенті немає монобільшості, а тому є ризик незаконних дій під час формування нового уряду. Сьогодні буда зустріч із кандидатом на посаду прем’єра. І можу наголосити, що Сергій Корецький справив позитивне враження. Але ми підняли питання, чому у списку нового уряду немає Михайла Федорова? Чому його кандидатуру на посаду міністра оборони не змогли відстояти? Це дозволило б владі уникнути картонкового майдану. Чому Верховна Рада не здатна запросити чинного міністра оборони, щоб заслухати його звіт? Чого боятись? Наявність Федорові в уряді — це посилення Кабміну чи послаблення? Відповідь очевидна. Ми виступали за відставку попереднього уряду для того, щоб мати змогу формувати уряд національної єдності. Сергій Корецький — це представник ані партійного уряду, ані монобільшості. Тому я хотів би, щоб ми скористались цим шансом. Щоб парламент повернув собі суб’єктність. Щоб він ніс конституційну відповідальність за Уряд. Також на зустрічі із Сергієм ми підняли питання повернення 40 мільярдів гривень армії. Питання повернення військового ПДФО у бригади. Питання ліквідації програми «національний кешбек». Питання забезпечення незалежності антикорупційних органів. І на наше здивування, почули відповідь, що вони готові із цим працювати, працювати в діалозі із парламентом. Подивимось.

23 листопада 2025 року «Європейська Солідарність» звернулась до колег у парламенті, щоб зібрати підписи та відправити у відставку уряд, де половина складу є фігурантами «міндічгейту» та корупціонерами. Починаючи з 25 листопада, ми наполягали на створенні коаліції національної єдності у Верховній Раді. Заява Микити Потураєва про складання повноважень народного депутата сьогодні яскраво свідчить про те, що в парламенті немає монобільшості, а тому є ризик незаконних дій під час формування нового уряду. Сьогодні буда зустріч із кандидатом на посаду прем’єра. І можу наголосити, що Сергій Корецький справив позитивне враження. Але ми підняли питання, чому у списку нового уряду немає Михайла Федорова? Чому його кандидатуру на посаду міністра оборони не змогли відстояти? Це дозволило б владі уникнути картонкового майдану. Чому Верховна Рада не здатна запросити чинного міністра оборони, щоб заслухати його звіт? Чого боятись? Наявність Федорові в уряді — це посилення Кабміну чи послаблення? Відповідь очевидна. Ми виступали за відставку попереднього уряду для того, щоб мати змогу формувати уряд національної єдності. Сергій Корецький — це представник ані партійного уряду, ані монобільшості. Тому я хотів би, щоб ми скористались цим шансом. Щоб парламент повернув собі суб’єктність. Щоб він ніс конституційну відповідальність за Уряд. Також на зустрічі із Сергієм ми підняли питання повернення 40 мільярдів гривень армії. Питання повернення військового ПДФО у бригади. Питання ліквідації програми «національний кешбек». Питання забезпечення незалежності антикорупційних органів. І на наше здивування, почули відповідь, що вони готові із цим працювати, працювати в діалозі із парламентом. Подивимось.

Петро Порошенко

28,321 görüntüleme • 2 ay önce

Відсьогодні наша команда починає постачати у війська дрони-камікадзе. Ви знаєте, ми вже передавали і будемо передавати в ЗСУ сотні «Мавіків», «Аутелів», «Посейдонів», «Валькірій». Але дронів багато не буває. Бо дедалі частіше хлопці просять саме FPV. Вони їм дуже потрібні. Бо втрати на війні в живій силі, і в легкій техніці на сьогоднішній день — це велика частина роботи таких дронів. Ба більше, такі дрони, іноді, можуть замінити оператора Стугни разом з самою Стугною. І тоді не військовий буде ризикувати своїм життям, виходячи в нерівний бій з ворожою технікою, а лише дрон. Ці працюють на відстані до 12-ти кілометрів і можуть нести з собою 1.5 кілограми вибухівки. Першу партію ми закупили в українського виробника. Всього — 50 FPV-дронів. Перші 25 — підуть в окремий розвідбат вже сьогодні. Наступні 25 — приїдуть до кінця тижня. Також для двох бригад ми уклали контракт на 400 дронів. Найближчим часом передамо їх у війська. Про точність бойового застосування дронів я вам розповідати не буду, ви і так все знаєте. Але те, що вони підвищать ефективність Збройних Сил України — тут сумнівів немає. Орки пошкодують, що прийшли на нашу землю. Докладемо максимальних зусиль для цього.

Відсьогодні наша команда починає постачати у війська дрони-камікадзе. Ви знаєте, ми вже передавали і будемо передавати в ЗСУ сотні «Мавіків», «Аутелів», «Посейдонів», «Валькірій». Але дронів багато не буває. Бо дедалі частіше хлопці просять саме FPV. Вони їм дуже потрібні. Бо втрати на війні в живій силі, і в легкій техніці на сьогоднішній день — це велика частина роботи таких дронів. Ба більше, такі дрони, іноді, можуть замінити оператора Стугни разом з самою Стугною. І тоді не військовий буде ризикувати своїм життям, виходячи в нерівний бій з ворожою технікою, а лише дрон. Ці працюють на відстані до 12-ти кілометрів і можуть нести з собою 1.5 кілограми вибухівки. Першу партію ми закупили в українського виробника. Всього — 50 FPV-дронів. Перші 25 — підуть в окремий розвідбат вже сьогодні. Наступні 25 — приїдуть до кінця тижня. Також для двох бригад ми уклали контракт на 400 дронів. Найближчим часом передамо їх у війська. Про точність бойового застосування дронів я вам розповідати не буду, ви і так все знаєте. Але те, що вони підвищать ефективність Збройних Сил України — тут сумнівів немає. Орки пошкодують, що прийшли на нашу землю. Докладемо максимальних зусиль для цього.

Петро Порошенко

106,152 görüntüleme • 2 yıl önce

Щойно Печерський суд на замовлення Банкової засунув в СіЗО ось Кудрицького, бо він не давав їм протягувати іх людей до енерго бюджету💲і «будувати тут Білорусь» саме СІЗО вимагав прокурор Корженко, пояснюючи тим, що Кудрицький має … 3 дітей 🤦🏻‍♀️ 1️⃣ Кудрицький - ексголова Укренерго, якому ДБР Зеленського шиє справу за 2018 рік і завдяки якому ми зараз сидимо не в повному блекауті, бо він приєднав нас до енергосистем ЄС 2️⃣ Ручне ДБР арештує Кудрицького наступного дня після оцих його слів і цього інтервʼю 3️⃣ Ось за що насправді Офіс руками свого Державного Бюро Репресій ДБР закриває в СІЗО: 📍1. Закупівельні ціни, які тримав Кудрицький в Укренерго, зберігали довіру міжнародників, ті довіряли йому і мали з ним хороші стосунки. А це, як вже знаємо, часто гріх на Банковій. 📍2. Кудрицький не давав Міненерго будувати обʼєкти, аби ті могли заробляти на маржі. Надуману справу 2018 року, яку викопали за 7 років, коментувати юридично таке ж безглуздя, як і все, на що йде Офіс аби розправитись з усіма, хто політично чи фінансово незручний. Так само, як риторично коментувати, чому в 2020 Зеленському Кудрицький був ок для призначення і тоді справи за 2018 рік не малювали. ☝🏻Сьогоднішній вечір - це ще одна причина, чому ручне ДБР повинне бути перезавантажене разом з Прокураторою і Нацполом. Бо хлопці з ручних правоохоронних органів стають безвідказними і влаштовують нам тут 2013, за яким спостерігає Захід. ☝🏻Уявіть, до речі, обличчя 🗿сьогодні західних партнерів і компаній, які зараз ввечері спостерігають за цим цирком. Сором, що я це все спостерігаю в 2025 році. Підтримка Володимиру Кудрицькому.

Щойно Печерський суд на замовлення Банкової засунув в СіЗО ось Кудрицького, бо він не давав їм протягувати іх людей до енерго бюджету💲і «будувати тут Білорусь» саме СІЗО вимагав прокурор Корженко, пояснюючи тим, що Кудрицький має … 3 дітей 🤦🏻‍♀️ 1️⃣ Кудрицький - ексголова Укренерго, якому ДБР Зеленського шиє справу за 2018 рік і завдяки якому ми зараз сидимо не в повному блекауті, бо він приєднав нас до енергосистем ЄС 2️⃣ Ручне ДБР арештує Кудрицького наступного дня після оцих його слів і цього інтервʼю 3️⃣ Ось за що насправді Офіс руками свого Державного Бюро Репресій ДБР закриває в СІЗО: 📍1. Закупівельні ціни, які тримав Кудрицький в Укренерго, зберігали довіру міжнародників, ті довіряли йому і мали з ним хороші стосунки. А це, як вже знаємо, часто гріх на Банковій. 📍2. Кудрицький не давав Міненерго будувати обʼєкти, аби ті могли заробляти на маржі. Надуману справу 2018 року, яку викопали за 7 років, коментувати юридично таке ж безглуздя, як і все, на що йде Офіс аби розправитись з усіма, хто політично чи фінансово незручний. Так само, як риторично коментувати, чому в 2020 Зеленському Кудрицький був ок для призначення і тоді справи за 2018 рік не малювали. ☝🏻Сьогоднішній вечір - це ще одна причина, чому ручне ДБР повинне бути перезавантажене разом з Прокураторою і Нацполом. Бо хлопці з ручних правоохоронних органів стають безвідказними і влаштовують нам тут 2013, за яким спостерігає Захід. ☝🏻Уявіть, до речі, обличчя 🗿сьогодні західних партнерів і компаній, які зараз ввечері спостерігають за цим цирком. Сором, що я це все спостерігаю в 2025 році. Підтримка Володимиру Кудрицькому.

Martina Boguslavets

50,891 görüntüleme • 10 ay önce

Сьогодні ми згадуємо і вшановуємо памʼять усіх жертв одного з найбільш жорстоких злочинів радянської влади – депортації Кримськотатарського народу. Депортації, яка стала актом очевидного геноциду проти Кримськотатарського народу. 1944 рік назавжди буде в історії як спроба знищити народ – коли і малих, і дорослих викинули з рідного дому та відправили в чужий край. Значна частина народу загинула в дорозі, багато хто не витримав у місцях вигнання – щонайменше третина, і це може бути дуже стриманою оцінкою. Ми памʼятаємо про них. Ми не забули і не пробачили те, що сталося. Жоден народ не заслуговує на подібне. І тим більше Росія не зупинилась на тому, що вже зробила, і почала нову війну проти України саме з Криму. І знов намагається позбавити дому Кримськотатарський народ і всіх нас, всіх українців. Ми захищаємось від цього і, поки будемо разом і допомагатимемо одне одному, точно захистимось. Вічна памʼять усім жертвам депортації 1944 року. Вічна слава тим, хто бореться за життя і захищає Україну.

Сьогодні ми згадуємо і вшановуємо памʼять усіх жертв одного з найбільш жорстоких злочинів радянської влади – депортації Кримськотатарського народу. Депортації, яка стала актом очевидного геноциду проти Кримськотатарського народу. 1944 рік назавжди буде в історії як спроба знищити народ – коли і малих, і дорослих викинули з рідного дому та відправили в чужий край. Значна частина народу загинула в дорозі, багато хто не витримав у місцях вигнання – щонайменше третина, і це може бути дуже стриманою оцінкою. Ми памʼятаємо про них. Ми не забули і не пробачили те, що сталося. Жоден народ не заслуговує на подібне. І тим більше Росія не зупинилась на тому, що вже зробила, і почала нову війну проти України саме з Криму. І знов намагається позбавити дому Кримськотатарський народ і всіх нас, всіх українців. Ми захищаємось від цього і, поки будемо разом і допомагатимемо одне одному, точно захистимось. Вічна памʼять усім жертвам депортації 1944 року. Вічна слава тим, хто бореться за життя і захищає Україну.

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

77,052 görüntüleme • 4 ay önce

COVID почався 6 років тому. Саме 12 березня 2020 року по всій Україні почав діяти карантин. Перед цим у січні-лютому 2020 року з держрезерву "зникло" понад 500 (!!!) тонн медичних масок. Вони були продані за "бросовими" цінами за кордон. У тому числі і в Китай і в росію, а потім нам же наша держава закуповувала мед.маски у того ж Китаю, але вже в десятки разів дорожче. Китаю продавали по 45.000$ за тонну, Польщі по 18.700$, а росії найдешевше - лише по 3.300$ або по 25 копійок за маску(!!!). Згадайте ціни у нас, коли ввели карантин?!! Ворогу та оккупанту продали 19 тонн медичних масок! Для ЗСУ медичні маски купували волонтери. А пам'ятаєте з якою помпою у квітні 2020 року Зеленський зустрічав літак "Мрію" з медичними масками з Китаю? Тими, які завіз "Епіцентр"? Тобто "Слуги народу" спочатку продали маски, а потім із помпою їх закуповували і продавали нам, але вже у 30-50 разів дорожче! Впевнений, що різниця в ціні опинилась у певних кишенях. Це вже бізнес на крові чи щось інше?

COVID почався 6 років тому. Саме 12 березня 2020 року по всій Україні почав діяти карантин. Перед цим у січні-лютому 2020 року з держрезерву "зникло" понад 500 (!!!) тонн медичних масок. Вони були продані за "бросовими" цінами за кордон. У тому числі і в Китай і в росію, а потім нам же наша держава закуповувала мед.маски у того ж Китаю, але вже в десятки разів дорожче. Китаю продавали по 45.000$ за тонну, Польщі по 18.700$, а росії найдешевше - лише по 3.300$ або по 25 копійок за маску(!!!). Згадайте ціни у нас, коли ввели карантин?!! Ворогу та оккупанту продали 19 тонн медичних масок! Для ЗСУ медичні маски купували волонтери. А пам'ятаєте з якою помпою у квітні 2020 року Зеленський зустрічав літак "Мрію" з медичними масками з Китаю? Тими, які завіз "Епіцентр"? Тобто "Слуги народу" спочатку продали маски, а потім із помпою їх закуповували і продавали нам, але вже у 30-50 разів дорожче! Впевнений, що різниця в ціні опинилась у певних кишенях. Це вже бізнес на крові чи щось інше?

Сергій Погребецький

16,329 görüntüleme • 6 ay önce

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Петро Порошенко

16,932 görüntüleme • 6 ay önce

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 görüntüleme • 1 yıl önce

Сьогодні Путін виступив із промовою до Дня ВМФ і, сам того не помітивши, озвучив головну тезу кампанії за вигнання Росії з ООН. Цитую дослівно. «У нас ведь современный миропорядок складывался после Второй мировой войны, после Великой Отечественной войны. Складывался на основе устава объединённых наций, а устав формировался странами-победительницами – Советским Союзом, Соединёнными Штатами, Великобританией. Этот устав – это основа современного международного права.» Усе правильно. Статут ООН формував Радянський Союз. Росії в цьому реченні немає — у 1945 році такого суб'єкта міжнародного права не існувало взагалі. Зате існувала Україна: УРСР підписала Статут у Сан-Франциско і ратифікувала його як держава-засновниця. Францію і Китай Путін звично загубив, але не відволікаємось. «А потом, когда Советский Союз развалили, одно из государств-учредителей ООН, одно из государств-основателей ООН и создателей международного права, система международных отношений перестала существовать.» Знову правильно. Держава-засновниця ООН припинила існування. Це не оцінка — це юридичний факт, який самі росіяни зафіксували в Біловезькій угоді. А тепер кульмінація: «Почему это Россия, уже не Советский Союз, а Россия, которая потеряла известный потенциал, должна пользоваться такими же благами, как страна-победительница во Второй мировой войне, и начали править.» Це найкраще питання, яке Путін поставив за чверть століття при владі. Справді: чому Росія, яка — його ж словами — «уже не Советский Союз», має користуватися правами переможниці та засновниці? Відповідаємо. Росія ніколи не вступала в ООН. Стаття 4 Статуту передбачає чітку процедуру: заявка, рекомендація Ради Безпеки, голосування Генеральної Асамблеї. Жодного з цих кроків РФ не проходила. 24 грудня 1991 року Єльцин просто надіслав листа генсеку ООН, що Росія «продовжує» членство СРСР. Лист. Без заявки, без рекомендації, без голосування. Табличку на кріслі переклеїли — і все. Більше того. Росія не просто не проходила процедуру вступу — це єдина країна в ООН, яка не ратифікувала її Статут. СРСР ратифікував. Україна ратифікувала. Білорусь ратифікувала. Російська Федерація — ні. Держава, що не ратифікувала установчий документ організації, тридцять п'ять років сидить у ній із правом вето. Тобто у святковій промові Путін власноруч підтвердив нашу аргументацію: Статут писав СРСР, СРСР припинив існування, Росія — не СРСР, не переможниця і не засновниця. Саме це ми доводимо міжнародним партнерам у кампанії за вигнання РФ із Радбезу ООН. Тепер — із посиланням на першоджерело. Дякуємо карликовому диктатору за чистосердечне зізнання.

Сьогодні Путін виступив із промовою до Дня ВМФ і, сам того не помітивши, озвучив головну тезу кампанії за вигнання Росії з ООН. Цитую дослівно. «У нас ведь современный миропорядок складывался после Второй мировой войны, после Великой Отечественной войны. Складывался на основе устава объединённых наций, а устав формировался странами-победительницами – Советским Союзом, Соединёнными Штатами, Великобританией. Этот устав – это основа современного международного права.» Усе правильно. Статут ООН формував Радянський Союз. Росії в цьому реченні немає — у 1945 році такого суб'єкта міжнародного права не існувало взагалі. Зате існувала Україна: УРСР підписала Статут у Сан-Франциско і ратифікувала його як держава-засновниця. Францію і Китай Путін звично загубив, але не відволікаємось. «А потом, когда Советский Союз развалили, одно из государств-учредителей ООН, одно из государств-основателей ООН и создателей международного права, система международных отношений перестала существовать.» Знову правильно. Держава-засновниця ООН припинила існування. Це не оцінка — це юридичний факт, який самі росіяни зафіксували в Біловезькій угоді. А тепер кульмінація: «Почему это Россия, уже не Советский Союз, а Россия, которая потеряла известный потенциал, должна пользоваться такими же благами, как страна-победительница во Второй мировой войне, и начали править.» Це найкраще питання, яке Путін поставив за чверть століття при владі. Справді: чому Росія, яка — його ж словами — «уже не Советский Союз», має користуватися правами переможниці та засновниці? Відповідаємо. Росія ніколи не вступала в ООН. Стаття 4 Статуту передбачає чітку процедуру: заявка, рекомендація Ради Безпеки, голосування Генеральної Асамблеї. Жодного з цих кроків РФ не проходила. 24 грудня 1991 року Єльцин просто надіслав листа генсеку ООН, що Росія «продовжує» членство СРСР. Лист. Без заявки, без рекомендації, без голосування. Табличку на кріслі переклеїли — і все. Більше того. Росія не просто не проходила процедуру вступу — це єдина країна в ООН, яка не ратифікувала її Статут. СРСР ратифікував. Україна ратифікувала. Білорусь ратифікувала. Російська Федерація — ні. Держава, що не ратифікувала установчий документ організації, тридцять п'ять років сидить у ній із правом вето. Тобто у святковій промові Путін власноруч підтвердив нашу аргументацію: Статут писав СРСР, СРСР припинив існування, Росія — не СРСР, не переможниця і не засновниця. Саме це ми доводимо міжнародним партнерам у кампанії за вигнання РФ із Радбезу ООН. Тепер — із посиланням на першоджерело. Дякуємо карликовому диктатору за чистосердечне зізнання.

Denys Shtilierman

486,007 görüntüleme • 1 ay önce

Сьогодні всі погляди прикуті до мирних перемовин, проте ми не повинні забувати, що боротьба на полі бою триває. Війна продовжується, а дипломатія не зменшила інтенсивності чи жорстокості боїв. Як не зменшується кількість ударних безпілотників та балістичних ракет, які атакують українські міста, об’єкти критичної та енергетичної інфраструктури. З цього почав свій виступ на позачерговому саміті ЄНП. Беззаперечно, Україна хоче миру. Але мир не може бути ціною капітуляції. Він не може бути побудований на легалізації агресії і не може дати москві право вето на наше європейське майбутнє. Саме тому наші принципи прості та не підлягають обговоренню: суверенітет, територіальна цілісність, національна ідентичність, сильні Збройні Сили як гарантія безпеки, відповідальність за військові та воєнні злочини та непохитний курс на членство в ЄС і НАТО. Будь-що менше — це не мир, а лише пауза перед більшою війною. Наші ключові принципи мають залишатися незмінними: нічого про Україну без України, нічого про Європу без Європи, нічого про НАТО без НАТО. І ще один ключовий принцип — не погоджено нічого, доки не погоджено все. Не слід мати жодних ілюзій: путін не прийме нічого, крім капітуляції. З досвіду 2015 року можу стверджувати, що розпочати потрібно з негайного припинення вогню. Якщо Україна припинить стріляти — не буде України. Але якщо припинить стріляти росія, то настане мир. Зараз ми перебуваємо у найсерйознішій політичній кризі під час війни — кризі довіри. Відновлення довіри має бути нашим найважливішим пріоритетом. Україні потрібна ширша демократична парламентська коаліція та уряд національного порятунку. Такий уряд не послабив би Президента, а навпаки, дозволив би всім нам зосередитися на війні та дипломатії, тоді як інституції відновлять баланс та довіру. Без довіри, верховенства права, справжньої демократії, системи стримувань і противаг та внутрішньої єдності — немає стійкості. А без стійкості немає майбутнього для демократичної європейської України.

Сьогодні всі погляди прикуті до мирних перемовин, проте ми не повинні забувати, що боротьба на полі бою триває. Війна продовжується, а дипломатія не зменшила інтенсивності чи жорстокості боїв. Як не зменшується кількість ударних безпілотників та балістичних ракет, які атакують українські міста, об’єкти критичної та енергетичної інфраструктури. З цього почав свій виступ на позачерговому саміті ЄНП. Беззаперечно, Україна хоче миру. Але мир не може бути ціною капітуляції. Він не може бути побудований на легалізації агресії і не може дати москві право вето на наше європейське майбутнє. Саме тому наші принципи прості та не підлягають обговоренню: суверенітет, територіальна цілісність, національна ідентичність, сильні Збройні Сили як гарантія безпеки, відповідальність за військові та воєнні злочини та непохитний курс на членство в ЄС і НАТО. Будь-що менше — це не мир, а лише пауза перед більшою війною. Наші ключові принципи мають залишатися незмінними: нічого про Україну без України, нічого про Європу без Європи, нічого про НАТО без НАТО. І ще один ключовий принцип — не погоджено нічого, доки не погоджено все. Не слід мати жодних ілюзій: путін не прийме нічого, крім капітуляції. З досвіду 2015 року можу стверджувати, що розпочати потрібно з негайного припинення вогню. Якщо Україна припинить стріляти — не буде України. Але якщо припинить стріляти росія, то настане мир. Зараз ми перебуваємо у найсерйознішій політичній кризі під час війни — кризі довіри. Відновлення довіри має бути нашим найважливішим пріоритетом. Україні потрібна ширша демократична парламентська коаліція та уряд національного порятунку. Такий уряд не послабив би Президента, а навпаки, дозволив би всім нам зосередитися на війні та дипломатії, тоді як інституції відновлять баланс та довіру. Без довіри, верховенства права, справжньої демократії, системи стримувань і противаг та внутрішньої єдності — немає стійкості. А без стійкості немає майбутнього для демократичної європейської України.

Петро Порошенко

10,341 görüntüleme • 10 ay önce