正在加载视频...

视频加载失败

Та не, подруга, ты не угадала. ⚡️Українці мають навчитись і навчити дітей, онуків й правнуків жити в умовах, коли в будь-який момент може не стати світла, тепла і води. Це наше нове життя, — радниця секретаря Ради Нацбезпеки з питань енергетики Бабій

46,925 次观看 • 7 个月前 •via X (Twitter)

0 条评论

暂无评论

原始帖子的评论将显示在这里

相关视频

18-річний хлопець повернувся з Польщі до України. Та згодом він публічно пожалкував про це рішення й закликав інших не повторювати його помилки. В його словах прозвучала гірка правда: “В Україні немає майбутнього”. Наступного ж дня — у стилі, що більше нагадує кадирівську Чечню, ніж європейську державу — з’явилось відео з вибаченням. Бандити Зеленського змусили зректися своєї думки. Не злочину, не наклепу — а власної точки зору. І цим “вибаченням” держава лише підтвердила кожне слово хлопця. Вільна країна — це не гасло. Це право бути собою, навіть коли ти не згоден. Свобода — це не коли ти можеш говорити лише “правильне згідно лінії партії”, а коли можеш говорити те, що думаєш, і залишитися людиною, а не ворогом держави. Зеленський - мразь. Батьки дітей після такого ще більше почнуть вивозити дітей.

Myroslav Oleshko

59,094 次观看 • 1 年前

Лютий мороз, гори снігу, ожеледиця — і поруч божевільний північно-східний сусід, який не полишає власних мрій і намагається зламати українців холодом і темрявою. Київ і досі живе в надзвичайно складних умовах. Російські удари знищили частину генерації, що забезпечувала місто теплом. У домівках холодно, люди змушені виживати без світла й нормального обігріву. Саме тому наша київська команда Європейська Солідарність разом з Фондом Порошенка підготували вже другу партію газових пальників. Перша партія миттєво розійшлася серед киян, які не мають газових плит у будинках. Тож є потреба передавати їх і надалі. Газовий пальник — це не просто побутова річ. Це можливість зігріти руки, розігріти їжу, нагріти воду. І це підтримка не лише для киян, а й для рятувальників, електриків, енергетиків та комунальників, які працюють на межі людських можливостей, ліквідовуючи наслідки обстрілів у -20, без відпочинку й тепла. Ми продовжуємо робити те, що зараз справді необхідно — допомагати тим, кому найважче. Бо в такі дні особливо важливо триматися разом.

Петро Порошенко

18,362 次观看 • 7 个月前

Сьогодні на Національному молитовному сніданку в одному залі поруч один з одним знаходяться люди різних церков, політичних поглядів, різних професій і національностей. Але саме такі заходи підкреслюють: будь-які розбіжності між нами не мають значення, коли мова йде про головне – правду, мир і про те, як молитва у важкі миті єднає всіх. Це та спільна мова, якою ми не завжди говоримо одне з одним, але якою вміємо говорити з небом про найважливіше. Говоріть про Україну більше, робіть для України більше, відвідуйте українців, коли це можливо. Адже всі ми сьогодні прагнемо не лише миру на нашій землі – ми боремось за безпеку і майбутнє України, Європи, усього світу, де мають панувати не війна і страх, а найкраще в людях: повага, добро, право кожного на життя. Помолімося сьогодні за три важливі речі. За тих, хто в полоні, – щоб дочекалися. За тих, хто в бою, – щоб повернулися. І за мир для України – справедливий і довгий.

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

43,176 次观看 • 27 天前

Коли ми говоримо про уряд національної єдності, мова йде про довіру та відповідальність. Бо країна у війні не може жити в режимі «хтось вирішив — і всі натиснули кнопки». Україні потрібен уряд, сформований на компетентній основі. Який матиме підтримку значно ширших верств суспільства, ніж вузька партійна база. Це шанс зібрати державу в кулак, прибрати хаос і повернути людям віру, що влада працює на фронт, а не на власні рейтинги. Але є ключова умова, без якої «уряд єдності» перетвориться на декорацію. Потрібна деєрмакізація. Бо сьогодні ми маємо не парламент народу — ми маємо парламент Офісу Президента. Рішення часто ухвалюються не в комітетах, не в залі, не в дискусіях, а в кулуарах і кабінетах. І це вбиває найголовніше — інституції. А без інституцій війна не виграється. Деєрмакізація — це повернення країни з режиму «ручного управління» в режим держави. Ми готові офіційно відмовитися від посад у виконавчій владі, обмежившись контролюючими парламентськими функціями. Не заради крісел — заради того, щоб кожен наступний крок влади проходив через фільтр компетентності та відповідальності, а не через «телефонне право». І це не абстракція. Коли зникає тиск «сірого координатора», починає працювати те, що мало працювати завжди: правоохоронна система, антикорупційні органи, парламентський контроль. Держава оживає. Інституції починають дихати. Єдність — це коли країною керують закони, а не кабінети. Єдність — це коли економіка переводиться на військові рейки, а бюджет працює на фронт. Єдність — це коли народ довіряє, бо бачить справедливість. Ми зобов’язані зробити це. Заради наших воїнів, заради майбутнього, заради України.

Петро Порошенко

11,501 次观看 • 9 个月前

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 次观看 • 4 个月前