Loading video...

Video Failed to Load

There was a problem loading this video. This could be due to a temporary network issue or the video might be unavailable.

У Сумській області дуже важка ситуація, — ОВА Прикордонні райони вирівнюють із землею ФАБами, КАБами, артилерією. Через роботу арти люди майже не виходять із підвалів. За добу може бути до 500 прильотів. Деякі села виглядають уже як Мар'їнка та Бахмут.

Олег Володарський

11,188 subscribers

25,753 views • 2 years ago •via X (Twitter)

News & Politics Comedy

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

10 Comments

Ярослав Фрейнак2 years ago

@KaktusTina Просто невистачає слів!!!((( А гундосий кричить ,що нам непотрібна допомога французького легіону!!!(((

Lida Sha2 years ago

@SergSopot Зате є переможеньки рдк в росії(((

michal77w2 years ago

Кацапы нелюди свиньи рафинированные

Viktor2 years ago

Пидары ебучие начали на Донбассе в 14-ом,продолжают дальше гандоньё конченное.

Plivač2 years ago

А зехеопс мовчить, ніяких заяв, окрім міліон, міліон "алых роз"

Everything in Its Right Place2 years ago

@CrimeaUA1 Що там по телемарафону!

Ukrainian Messor2 years ago

Чекаю вас у Харківській області, можу показати прикордоння вам, яке рівняють з землею вже більше року

Олег Володарський2 years ago

Слобожанщина болить не меньш ніж Сумщина … Болить уся Україна ! Без винятку …

N_Rybka2 years ago

Місцеві самостійно рятуються, сіра зона розширяється....

Олег Володарський2 years ago

Проїзджав там в літку …понад самим кордоном … Путівль …Шостка …Суми …і до самого кінця …за Чернігівщину … Де ми їхали усюди були обстріли …

Related Videos

🐷московити стирають Вугледар 🏚Ситуація навколо міста критична та продовжує ускладнюватися. кацапи пробують оточити населений пункт, а паралельно з цим, вони його просто рівняють із землею артилерією, КАБАми тощо. 👤 Тримати до останнього — означає ставити руїни вище за ціну наших військових, що є неприпустимим. Про сьогоднішні наслідки потрібно було думати раніше, а тепер вже запізно. Хоча бійці 72 бригади не здаються і попри все продовжують виконувати свою роботу. ⛳ І це чергові кадри, які необхідно показувати нашим партнерам — поки ведуться політичні дискусії про обмеження і дозволи, кацапи просто знищують цілі міста і села авіаційними бомбами з літаків, які б мали знищуватися, але немає чим.

🐷московити стирають Вугледар 🏚Ситуація навколо міста критична та продовжує ускладнюватися. кацапи пробують оточити населений пункт, а паралельно з цим, вони його просто рівняють із землею артилерією, КАБАми тощо. 👤 Тримати до останнього — означає ставити руїни вище за ціну наших військових, що є неприпустимим. Про сьогоднішні наслідки потрібно було думати раніше, а тепер вже запізно. Хоча бійці 72 бригади не здаються і попри все продовжують виконувати свою роботу. ⛳ І це чергові кадри, які необхідно показувати нашим партнерам — поки ведуться політичні дискусії про обмеження і дозволи, кацапи просто знищують цілі міста і села авіаційними бомбами з літаків, які б мали знищуватися, але немає чим.

DeepState UA

170,185 views • 2 years ago

Сьогодні ми маємо підтверджені дані: від 19 до 34 тисяч польських жертв та близько 20 тисяч українських. Організація Об’єднаних Націй визнала на Волині геноцид поляків відповідно до закону який прийняв сейм Польщі, але не визнала звірячих убивств Армії Крайової проти українців. Постійні нападки на українську сторону за шанування Героїв УПА контрастують із тим, як поляки спокійно возвеличують бійців Армії Крайової, яких у Польщі вважають великими героями та виправдовують навіть після їхньої смерті у судах проводичи амністії. Запитайте будь-якого поляка, чи винні бійці Армії Крайової у вбивствах українців — відповідь буде одна: «Ні, це була відплата, а не геноцид українського населення». Проте ми всі розуміємо, що вбивство мирних жінок і дітей не може бути "відплатою" — це була зачистка території від українців. Ще один неприємний момент ці дії продовжувалися з 20-х років по 47-й і підтримувалась на рівні держави Польщі. І скільки було вбито чи закатовано українців ніхто не рахує. Проте ми дуже добре пам'ятаємо, що відбувається в Польщі вже зараз:

Сьогодні ми маємо підтверджені дані: від 19 до 34 тисяч польських жертв та близько 20 тисяч українських. Організація Об’єднаних Націй визнала на Волині геноцид поляків відповідно до закону який прийняв сейм Польщі, але не визнала звірячих убивств Армії Крайової проти українців. Постійні нападки на українську сторону за шанування Героїв УПА контрастують із тим, як поляки спокійно возвеличують бійців Армії Крайової, яких у Польщі вважають великими героями та виправдовують навіть після їхньої смерті у судах проводичи амністії. Запитайте будь-якого поляка, чи винні бійці Армії Крайової у вбивствах українців — відповідь буде одна: «Ні, це була відплата, а не геноцид українського населення». Проте ми всі розуміємо, що вбивство мирних жінок і дітей не може бути "відплатою" — це була зачистка території від українців. Ще один неприємний момент ці дії продовжувалися з 20-х років по 47-й і підтримувалась на рівні держави Польщі. І скільки було вбито чи закатовано українців ніхто не рахує. Проте ми дуже добре пам'ятаємо, що відбувається в Польщі вже зараз:

Petrenko AndryiⒸ (Ukraine)

33,710 views • 2 months ago

Звернення до українських та міжнародних ЗМІ Дорогі друзі, сьогодні я хочу попросити вас про допомогу та привернути увагу до ситуації, яка, на мою думку, заслуговує на широкий міжнародний розголос. Йдеться про мого друга Генрі Henry 🦩 🇩🇪🇪🇺🇺🇦 , який протягом багатьох років регулярно проводив акції протесту перед Російським домом у Берліні, відкрито висловлюючи свою підтримку Україні та критикуючи російську політику. Наразі, за його словами, проти нього було подано вже 92 заяви до поліції. Значна частина цих заяв, як він стверджує, пов’язана з конфліктами зі співробітниками Російського дому та містить звинувачення в образах, тілесних ушкодженнях та інших правопорушеннях. Проблема полягає в тому, що велика кількість заяв поступово формує значний обсяг матеріалів у поліцейській справі Генрі. У результаті він побоюється, що його починають сприймати не як громадянина, який реалізує своє право на мирний протест, а як правопорушника. Генрі вважає, що таким чином проти нього може використовуватися система правосуддя та адміністративні механізми. На його думку, це може бути частиною ширшої стратегії залякування та тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії. Особливо тривожним є випадок, який стався з його партнеркою Аннетт. Під час ситуації, пов’язаної із закриттям Російського дому, вона, за її словами, була силоміць відкинута до стіни та отримала травму зап’ястя. За словами Генрі та Аннетт, вони лише хотіли відкрити пляшку шампанського, щоб відзначити закриття установи, і зробити кілька фотографій. Відео та додаткові матеріали щодо цієї ситуації я додаю нижче. Але ця історія важлива не лише через конкретний конфлікт. Вона порушує набагато ширше питання: чи можуть демократичні правові системи використовуватися для тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії? Ми повинні дуже уважно стежити за тим, щоб право на свободу слова та мирний протест залишалося захищеним навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Тому я звертаюся до українських журналістів, редакцій та медіа: Будь ласка, зверніть увагу на цю історію. Розслідуйте її. Розкажіть про те, що сталося з Генрі та Аннетт, і, за можливості, поспілкуйтеся з усіма сторонами конфлікту. Я також прошу передати цю інформацію міжнародним медіа. Не можна залишати подібні випадки без уваги. Люди, які підтримують Україну та виступають проти російської агресії, повинні мати можливість робити це без страху перед переслідуванням чи залякуванням. Будь ласка, допоможіть поширити цю історію. Дякую кожному, хто зверне на неї увагу, поширить інформацію або допоможе донести її до журналістів та міжнародних медіа. Ось ще посилання на прес-матеріали німецькою мовою. Якщо буде потрібно, можна скористатися Google Перекладачем. UNITED24 Media UNITED24

Звернення до українських та міжнародних ЗМІ Дорогі друзі, сьогодні я хочу попросити вас про допомогу та привернути увагу до ситуації, яка, на мою думку, заслуговує на широкий міжнародний розголос. Йдеться про мого друга Генрі Henry 🦩 🇩🇪🇪🇺🇺🇦 , який протягом багатьох років регулярно проводив акції протесту перед Російським домом у Берліні, відкрито висловлюючи свою підтримку Україні та критикуючи російську політику. Наразі, за його словами, проти нього було подано вже 92 заяви до поліції. Значна частина цих заяв, як він стверджує, пов’язана з конфліктами зі співробітниками Російського дому та містить звинувачення в образах, тілесних ушкодженнях та інших правопорушеннях. Проблема полягає в тому, що велика кількість заяв поступово формує значний обсяг матеріалів у поліцейській справі Генрі. У результаті він побоюється, що його починають сприймати не як громадянина, який реалізує своє право на мирний протест, а як правопорушника. Генрі вважає, що таким чином проти нього може використовуватися система правосуддя та адміністративні механізми. На його думку, це може бути частиною ширшої стратегії залякування та тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії. Особливо тривожним є випадок, який стався з його партнеркою Аннетт. Під час ситуації, пов’язаної із закриттям Російського дому, вона, за її словами, була силоміць відкинута до стіни та отримала травму зап’ястя. За словами Генрі та Аннетт, вони лише хотіли відкрити пляшку шампанського, щоб відзначити закриття установи, і зробити кілька фотографій. Відео та додаткові матеріали щодо цієї ситуації я додаю нижче. Але ця історія важлива не лише через конкретний конфлікт. Вона порушує набагато ширше питання: чи можуть демократичні правові системи використовуватися для тиску на людей, які відкрито підтримують Україну та виступають проти російської агресії? Ми повинні дуже уважно стежити за тим, щоб право на свободу слова та мирний протест залишалося захищеним навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Тому я звертаюся до українських журналістів, редакцій та медіа: Будь ласка, зверніть увагу на цю історію. Розслідуйте її. Розкажіть про те, що сталося з Генрі та Аннетт, і, за можливості, поспілкуйтеся з усіма сторонами конфлікту. Я також прошу передати цю інформацію міжнародним медіа. Не можна залишати подібні випадки без уваги. Люди, які підтримують Україну та виступають проти російської агресії, повинні мати можливість робити це без страху перед переслідуванням чи залякуванням. Будь ласка, допоможіть поширити цю історію. Дякую кожному, хто зверне на неї увагу, поширить інформацію або допоможе донести її до журналістів та міжнародних медіа. Ось ще посилання на прес-матеріали німецькою мовою. Якщо буде потрібно, можна скористатися Google Перекладачем. UNITED24 Media UNITED24

Berliner Dicker 🐾

26,774 views • 8 days ago

Як політик, мав би приєднатися до потужного хору критики на адресу Трампа, щоби зняти свою порцію вершків. Але як державник, вважаю за потрібне запропонувати перейти від бурхливих емоцій до розсудливого раціо. Час починати дорослу розмову і робити аналіз ситуації, щоб зрозуміти, як нам подолати кризу у стосунках із Сполученими Штатами. Вони залишаються нашим ключовим елементом порятунку держави, і ми ризикуємо це партнерство втратити. А це, в свою чергу, суттєво ускладнить становище України у війні з росією. І Макрон, і Стармер, і врешті сам Зеленський, визнали, що без Америки виграти не можливо, бо доведеться недоречними рейтингами збивати балістику. Отже, на тлі усього сказаного нам потрібна відповідь на питання, як рятувати ситуацію і що робити. Вражає, як показово і дуже швидко перейшли від стратегії і «плану перемоги» до замірів рейтингів, яке є десятим питанням, що, на превеликий жаль чомусь стало головним. Перше, що треба зробити, припинити спілкування з американцями у форматі стадіону, бо ця перепалка йде не на користь Україні, якими б красномовними не були аргументи. Дискусія з Трампом потребує дипломатичної майстерності, тиші і терпіння, достатніх для того, аби не рефлексувати на кожну його заяву. Я з ним працював три роки, я. Знаю, про що кажу. Вдумайтеся, як філігранно очільники Канади, Мексики, Данії і навіть Панами добилися свого в діалозі з Трампом після його приголомшливих і сенсаційних заяв. Подивіться, як акуратно шукає до нього підходи президент Франції. Всі вони вміють тримати емоції в руках. По-друге, владі слід провести роботу над помилками, розібратися, хто із п'яти-шести «потужних» менеджерів не менш «потужно» провалив розбудову стосунків з новою американською адміністрацією. Хто замість того, щоб навести мости, їх попалив? І тепер проблеми влади в комунікаціях із Вашингтоном стали проблемою всієї країни. Наша команда ще в жовтні-листопаді-грудні і січні попереджала про ці проблеми комунікації української влади з командою Трампа. Нас не лише не почули, а навіть намагалася блокувати парламентські поїздки опозиції. Третє, саме тому слід сформувати коло фахових переговорників як для перемовин із США, так і з Євросоюзом, роль та значення якого очевидно зараз зростають, хоча я не бачу навіть теоретичні можливості, коли Євросоюз при всій повазі зміг би нам повною мірою постачати ті обсяги зброї, якими забезпечила нас Сполучені Штати. Якщо у влади є розрахунки, хай їх покажуть і заспокоять суспільство. По-четверте, треба збільшувати роль міжпарламентської дипломатії, і взагалі роль парламенту. Я готовий їхати до Брюсселю чи Вашингтону, аби рятувати ситуацію. І це мають бути інші депутати, фахові дипломати-важковаговики, авторитетні представники громадянського суспільства. Подивіться, яких мастодонтів повиставляли в переговорні групи американці та росіяни. Попри те, що своїми антиконституційними санкціями Зеленський ставить під загрозу зриву мою програму фінансової приватної підтримки Збройних Сил (мені хочуть незаконно і позасудово заборонити як платежі, таr оборонні закупівлі), за минулий тиждень я побував у двох точках фронту, під Покровськом, і під Курщиною. Вважаю, що назріло питання про негайну зустріч президента та військового керівництва з лідерами парламентських фракцій. Бо ситуація на фронті так само дуже складна, і якщо це помножити на геополітичні проблеми, то вона може розвиватися у вкрай несприятливий спосіб. І, нарешті, про головне. Монополія на владу Офісу над позбавленим субєктності парламентом повністю себе вичерпала. Нам сьогодні потрібні посилення і нова якість внутрішньої єдності. Час слів минув. Замість декларацій, відосиків потрібні дії. Очевидною є необхідність створення коаліції уряду національної єдності з професійним міністрами міністрами, викинувши із співпраці «п’яту колону» кремля партію опзж. Приберіть мову єдиного марафону і почніть чесну розмову з суспільством, бо саме така політика бравади і непрофесіоналізму нас привела до того, де ми зараз є. 1/2

Як політик, мав би приєднатися до потужного хору критики на адресу Трампа, щоби зняти свою порцію вершків. Але як державник, вважаю за потрібне запропонувати перейти від бурхливих емоцій до розсудливого раціо. Час починати дорослу розмову і робити аналіз ситуації, щоб зрозуміти, як нам подолати кризу у стосунках із Сполученими Штатами. Вони залишаються нашим ключовим елементом порятунку держави, і ми ризикуємо це партнерство втратити. А це, в свою чергу, суттєво ускладнить становище України у війні з росією. І Макрон, і Стармер, і врешті сам Зеленський, визнали, що без Америки виграти не можливо, бо доведеться недоречними рейтингами збивати балістику. Отже, на тлі усього сказаного нам потрібна відповідь на питання, як рятувати ситуацію і що робити. Вражає, як показово і дуже швидко перейшли від стратегії і «плану перемоги» до замірів рейтингів, яке є десятим питанням, що, на превеликий жаль чомусь стало головним. Перше, що треба зробити, припинити спілкування з американцями у форматі стадіону, бо ця перепалка йде не на користь Україні, якими б красномовними не були аргументи. Дискусія з Трампом потребує дипломатичної майстерності, тиші і терпіння, достатніх для того, аби не рефлексувати на кожну його заяву. Я з ним працював три роки, я. Знаю, про що кажу. Вдумайтеся, як філігранно очільники Канади, Мексики, Данії і навіть Панами добилися свого в діалозі з Трампом після його приголомшливих і сенсаційних заяв. Подивіться, як акуратно шукає до нього підходи президент Франції. Всі вони вміють тримати емоції в руках. По-друге, владі слід провести роботу над помилками, розібратися, хто із п'яти-шести «потужних» менеджерів не менш «потужно» провалив розбудову стосунків з новою американською адміністрацією. Хто замість того, щоб навести мости, їх попалив? І тепер проблеми влади в комунікаціях із Вашингтоном стали проблемою всієї країни. Наша команда ще в жовтні-листопаді-грудні і січні попереджала про ці проблеми комунікації української влади з командою Трампа. Нас не лише не почули, а навіть намагалася блокувати парламентські поїздки опозиції. Третє, саме тому слід сформувати коло фахових переговорників як для перемовин із США, так і з Євросоюзом, роль та значення якого очевидно зараз зростають, хоча я не бачу навіть теоретичні можливості, коли Євросоюз при всій повазі зміг би нам повною мірою постачати ті обсяги зброї, якими забезпечила нас Сполучені Штати. Якщо у влади є розрахунки, хай їх покажуть і заспокоять суспільство. По-четверте, треба збільшувати роль міжпарламентської дипломатії, і взагалі роль парламенту. Я готовий їхати до Брюсселю чи Вашингтону, аби рятувати ситуацію. І це мають бути інші депутати, фахові дипломати-важковаговики, авторитетні представники громадянського суспільства. Подивіться, яких мастодонтів повиставляли в переговорні групи американці та росіяни. Попри те, що своїми антиконституційними санкціями Зеленський ставить під загрозу зриву мою програму фінансової приватної підтримки Збройних Сил (мені хочуть незаконно і позасудово заборонити як платежі, таr оборонні закупівлі), за минулий тиждень я побував у двох точках фронту, під Покровськом, і під Курщиною. Вважаю, що назріло питання про негайну зустріч президента та військового керівництва з лідерами парламентських фракцій. Бо ситуація на фронті так само дуже складна, і якщо це помножити на геополітичні проблеми, то вона може розвиватися у вкрай несприятливий спосіб. І, нарешті, про головне. Монополія на владу Офісу над позбавленим субєктності парламентом повністю себе вичерпала. Нам сьогодні потрібні посилення і нова якість внутрішньої єдності. Час слів минув. Замість декларацій, відосиків потрібні дії. Очевидною є необхідність створення коаліції уряду національної єдності з професійним міністрами міністрами, викинувши із співпраці «п’яту колону» кремля партію опзж. Приберіть мову єдиного марафону і почніть чесну розмову з суспільством, бо саме така політика бравади і непрофесіоналізму нас привела до того, де ми зараз є. 1/2

Петро Порошенко

747,366 views • 1 year ago

«Спасибі» чи «дякую»? 🤔 Слово «спасибі» з’являється в українських писемних пам’ятках уже з XVI століття. Воно походить від давнього вислову «спаси, Боже» («спаси Біг / Бог»), який у процесі живого мовлення злився в одне слово. За своїм походженням «спасибі» — спільнослов’янське, а отже, це не калька з російської мови, як іноді помилково вважають. Це слово зафіксоване у Словнику Бориса Грінченка, де свідомо уникали росіянізмів. Його активно вживали українські класики, а в мові й досі живе безліч фразеологізмів зі словом «спасибі». Водночас слово «дякую» є ще давнішим. Деякі мовознавці пов’язують його з німецьким danke, яке прийшло до нас через посередництво польської мови. Та насправді його корені сягають значно глибше — ще часів Римської імперії. Ареал поширення слова «дякую» надзвичайно широкий: воно охоплює майже всі індоєвропейські мови, тож його справедливо вважають словом спільноєвропейського походження. Про це неодноразово говорили Олександр Авраменко, Юлія Мороз, Олександр Пономарів, Роксолана Зорівчак. Ми разом із медіа «ШоТам» вирішили узагальнити ці пояснення й поділитися ними з вами. І насамкінець — щиро. Дякуємо кожному й кожній, хто був із нами протягом усього року, стежив за медіа #ШОТАМ та авторкою нашої мовної рубрики — філологинею Аліною Острозькою. Спасибі за вашу підтримку, коментарі й активність — вони безцінні для нас. Ми безмежно вдячні, що ви поруч і залишаєтеся з нами 💛

«Спасибі» чи «дякую»? 🤔 Слово «спасибі» з’являється в українських писемних пам’ятках уже з XVI століття. Воно походить від давнього вислову «спаси, Боже» («спаси Біг / Бог»), який у процесі живого мовлення злився в одне слово. За своїм походженням «спасибі» — спільнослов’янське, а отже, це не калька з російської мови, як іноді помилково вважають. Це слово зафіксоване у Словнику Бориса Грінченка, де свідомо уникали росіянізмів. Його активно вживали українські класики, а в мові й досі живе безліч фразеологізмів зі словом «спасибі». Водночас слово «дякую» є ще давнішим. Деякі мовознавці пов’язують його з німецьким danke, яке прийшло до нас через посередництво польської мови. Та насправді його корені сягають значно глибше — ще часів Римської імперії. Ареал поширення слова «дякую» надзвичайно широкий: воно охоплює майже всі індоєвропейські мови, тож його справедливо вважають словом спільноєвропейського походження. Про це неодноразово говорили Олександр Авраменко, Юлія Мороз, Олександр Пономарів, Роксолана Зорівчак. Ми разом із медіа «ШоТам» вирішили узагальнити ці пояснення й поділитися ними з вами. І насамкінець — щиро. Дякуємо кожному й кожній, хто був із нами протягом усього року, стежив за медіа #ШОТАМ та авторкою нашої мовної рубрики — філологинею Аліною Острозькою. Спасибі за вашу підтримку, коментарі й активність — вони безцінні для нас. Ми безмежно вдячні, що ви поруч і залишаєтеся з нами 💛

#ШОТАМ

19,782 views • 8 months ago

Маск: Ну, я не впевнений, що ми визначаємо кінцевий результат, скажімо, війни в Україні Я справді сподіваюся, що буде досягнуто якоїсь мирної угоди найближчим часом. Тому що ось уже два чи три роки лінія фронту майже не рухається, і щодня на передовій гине багато людей Я думаю, що тут багато видавання бажаного за дійсне, коли люди кажуть: "росія має повністю відступити" тощо, але це нереально. Я справді вважаю, що потрібен мир Ми маємо бути прагматичними. На мою думку, було б жахливо, якби ще три роки люди безглуздо гинули на лінії фронту Ви повинні подумати, як пояснити це дітям тих чоловіків, що гинуть на фронті. З російського боку теж мобілізують і відправляють людей Мене дуже ображають вишукані дипломати, які вечеряють із семи страв у розкішних місцях, поки люди гинуть на фронті, і які повчають, що росія має відступити, хоча вона цього не зробить росія не збирається відступати. Тож справді має бути прийнятний мир на таких умовах Репортер: Чи вважаєте ви своєю відповідальністю відігравати роль у тому, щоб схилити шальки терезів до того, що ви вважаєте правильним шляхом до миру? Маск: Я хотів би цього, адже вже давно виступаю за мир Кілька років тому я писав, що тут справді потрібні певні поступки росії. Це не означає, що я проросійський, я просто прагматичний Інакше люди гинутимуть роками, нічого не досягнувши. Саме це і сталося Репортер: Я знаю. Маю на увазі, що українці діють досить успішно зараз завдяки своїм неймовірним можливостям дронів, завдаючи ударів по території росії Загальний консенсус полягає в тому, що баланс війни змінюється. Але моя думка не стільки про те, що є правильним... Маск: Україна не збирається повертати ці території. Цього не станеться

Маск: Ну, я не впевнений, що ми визначаємо кінцевий результат, скажімо, війни в Україні Я справді сподіваюся, що буде досягнуто якоїсь мирної угоди найближчим часом. Тому що ось уже два чи три роки лінія фронту майже не рухається, і щодня на передовій гине багато людей Я думаю, що тут багато видавання бажаного за дійсне, коли люди кажуть: "росія має повністю відступити" тощо, але це нереально. Я справді вважаю, що потрібен мир Ми маємо бути прагматичними. На мою думку, було б жахливо, якби ще три роки люди безглуздо гинули на лінії фронту Ви повинні подумати, як пояснити це дітям тих чоловіків, що гинуть на фронті. З російського боку теж мобілізують і відправляють людей Мене дуже ображають вишукані дипломати, які вечеряють із семи страв у розкішних місцях, поки люди гинуть на фронті, і які повчають, що росія має відступити, хоча вона цього не зробить росія не збирається відступати. Тож справді має бути прийнятний мир на таких умовах Репортер: Чи вважаєте ви своєю відповідальністю відігравати роль у тому, щоб схилити шальки терезів до того, що ви вважаєте правильним шляхом до миру? Маск: Я хотів би цього, адже вже давно виступаю за мир Кілька років тому я писав, що тут справді потрібні певні поступки росії. Це не означає, що я проросійський, я просто прагматичний Інакше люди гинутимуть роками, нічого не досягнувши. Саме це і сталося Репортер: Я знаю. Маю на увазі, що українці діють досить успішно зараз завдяки своїм неймовірним можливостям дронів, завдаючи ударів по території росії Загальний консенсус полягає в тому, що баланс війни змінюється. Але моя думка не стільки про те, що є правильним... Маск: Україна не збирається повертати ці території. Цього не станеться

Останній Капіталіст

12,701 views • 2 months ago

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.

Петро Порошенко

54,950 views • 1 year ago

У мене є лише одне питання: чому поляки не хочуть говорити про власні злочини, зокрема про те, як на Волині було знищено 20 000 українців? Вони уникають розмови про повну історію — від 1920-х до 1947 року, коли проводилися полонізація, пацифікація, вбивства полонених, концтабори для українців, вбивство дітей та жінок на Волині, переселення й позбавлення майна, а також операція «Вісла». Це тривало майже сорок років. Чому вони викреслили ці 40 років зі своєї історії? Ведуча (Агнешка Гоздира): «Останнім часом я спілкувалася з багатьма експертами, і ви робите саме те, що я від них чула, і що я вважаю взагалі непотрібним. Тобто: досить уже цього занурення в чутливість українців, які, мовляв, бачать Бандеру інакше, ніж ми, які мусять те, мусять се... Мусять, воюють, ми це цінуємо, поважаємо. Натомість ми перебуваємо в Польщі й хотіли б, щоб розуміли і нас. Перестаньмо бути такими, знаєте, надмірно емпатичними». Гість (С. Цьвік): «Звісно, але я розумію, розумію, що далеко не всім сподобається те, що я скажу, бо я не буду говорити те, що дехто хотів би почути, а говоритиму правду. А правда полягає в тому, що ми вважаємо себе кращими за українців. Так, ми вважаємо українців гіршими... через призму геноциду та етнічних чисток на Волині, де Бандери тоді навіть не було...» Ведуча: «Я не знаю, який висновок із вашої заяви, бо я також не до кінця розумію, про що йдеться, коли ви кажете, що "ми вважаємо себе кращими за українців". У якому сенсі? У якому сенсі ми вважаємо себе кращими?» Гість: «У тому сенсі, що ми можемо вирішувати за них. Що саме ми можемо...» Ведуча: «Ні, тому що ми не хочемо вирішувати за них у їхніх інших справах. Ми лише хочемо, щоб у них на пам'ятниках не стояли люди, які найжорстокішим чином винищували поляків. Ось чого ми хочемо. Хіба це забагато?» Гість: «Вони, мабуть, хотіли б, щоб на наших пам'ятниках не з'являлися...» Ведуча: «Але історична правда одна...»

У мене є лише одне питання: чому поляки не хочуть говорити про власні злочини, зокрема про те, як на Волині було знищено 20 000 українців? Вони уникають розмови про повну історію — від 1920-х до 1947 року, коли проводилися полонізація, пацифікація, вбивства полонених, концтабори для українців, вбивство дітей та жінок на Волині, переселення й позбавлення майна, а також операція «Вісла». Це тривало майже сорок років. Чому вони викреслили ці 40 років зі своєї історії? Ведуча (Агнешка Гоздира): «Останнім часом я спілкувалася з багатьма експертами, і ви робите саме те, що я від них чула, і що я вважаю взагалі непотрібним. Тобто: досить уже цього занурення в чутливість українців, які, мовляв, бачать Бандеру інакше, ніж ми, які мусять те, мусять се... Мусять, воюють, ми це цінуємо, поважаємо. Натомість ми перебуваємо в Польщі й хотіли б, щоб розуміли і нас. Перестаньмо бути такими, знаєте, надмірно емпатичними». Гість (С. Цьвік): «Звісно, але я розумію, розумію, що далеко не всім сподобається те, що я скажу, бо я не буду говорити те, що дехто хотів би почути, а говоритиму правду. А правда полягає в тому, що ми вважаємо себе кращими за українців. Так, ми вважаємо українців гіршими... через призму геноциду та етнічних чисток на Волині, де Бандери тоді навіть не було...» Ведуча: «Я не знаю, який висновок із вашої заяви, бо я також не до кінця розумію, про що йдеться, коли ви кажете, що "ми вважаємо себе кращими за українців". У якому сенсі? У якому сенсі ми вважаємо себе кращими?» Гість: «У тому сенсі, що ми можемо вирішувати за них. Що саме ми можемо...» Ведуча: «Ні, тому що ми не хочемо вирішувати за них у їхніх інших справах. Ми лише хочемо, щоб у них на пам'ятниках не стояли люди, які найжорстокішим чином винищували поляків. Ось чого ми хочемо. Хіба це забагато?» Гість: «Вони, мабуть, хотіли б, щоб на наших пам'ятниках не з'являлися...» Ведуча: «Але історична правда одна...»

Petrenko AndryiⒸ (Ukraine)

15,827 views • 2 months ago

FPV-дрони можна використовувати багаторазово! Ділимося секретом разом з побратимами з 21 батальйону Сармат) Ідея проста: один виліт на велику відстань може бути невдалим навіть у найкращого пілота. А коли чіпляєш на дрон гранату, летиш, скидаєш і повертаєшся — так робити можна безкінечну кількість разів. Встановлюєш скид із сервопривродом на FPVшку і летиш кошмарити окупантів максимально ефективно. Для цього в 56 бригаді використовують наші FPV-дрони. Бо вони якісні, максимально зручні в керуванні та безпечні для пілота завдяки платам ініціації. І саме така комплектація дозволяє робити ефективні багаторазові вильоти. Використовують в бригаді їх і як бомбери-камікадзе, і як скид. Бо дронів від держави дуже бракує, майже все силами волонтерів, тому адаптують пташок під кожне конкретне завдання, аби берегти. Тому знову привезли їм чергову партію дронів, ще 100 FPV «Вирій» та 4 Мавіки, зокрема з нічним баченням. А на додачу — зарядні станції Bluetti і комплекс купольного РЕБ «Шатро»! Бо коли люди ефективно використовують техніку, ставляться до неї по-хазяйськи і ще й максимально нищать окупантів — бажання допомагати найкращим потроюється! Продовжуємо працювати!

FPV-дрони можна використовувати багаторазово! Ділимося секретом разом з побратимами з 21 батальйону Сармат) Ідея проста: один виліт на велику відстань може бути невдалим навіть у найкращого пілота. А коли чіпляєш на дрон гранату, летиш, скидаєш і повертаєшся — так робити можна безкінечну кількість разів. Встановлюєш скид із сервопривродом на FPVшку і летиш кошмарити окупантів максимально ефективно. Для цього в 56 бригаді використовують наші FPV-дрони. Бо вони якісні, максимально зручні в керуванні та безпечні для пілота завдяки платам ініціації. І саме така комплектація дозволяє робити ефективні багаторазові вильоти. Використовують в бригаді їх і як бомбери-камікадзе, і як скид. Бо дронів від держави дуже бракує, майже все силами волонтерів, тому адаптують пташок під кожне конкретне завдання, аби берегти. Тому знову привезли їм чергову партію дронів, ще 100 FPV «Вирій» та 4 Мавіки, зокрема з нічним баченням. А на додачу — зарядні станції Bluetti і комплекс купольного РЕБ «Шатро»! Бо коли люди ефективно використовують техніку, ставляться до неї по-хазяйськи і ще й максимально нищать окупантів — бажання допомагати найкращим потроюється! Продовжуємо працювати!

Петро Порошенко

22,719 views • 2 years ago

До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики? Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади. Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента. Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента. Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ. Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль. Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.

До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики? Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади. Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента. Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента. Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ. Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль. Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.

Петро Порошенко

81,081 views • 10 months ago

Ніч, яку щойно пережила Україна, знову сказала нам те, що ми, на жаль, давно знаємо: путін не хоче миру. Для нього мир — це поразка його імперської манії. Він не прагне припинення вогню і не має наміру добровільно завершувати війну. Він хоче, щоб Україна втомилася, щоб світ відвернувся, щоб страх став сильнішим за гідність, а виснаження — сильнішим за волю. Але війна залежить не лише від бажання диктатора. Війна — це ресурси, час, технології, союзники, економіка, стійкість суспільства і співвідношення сил. І саме тому сьогодні я хочу сказати дуже відповідально: Україна може бути близька до миру як ніколи за останні чотири роки. Йдеться про шанс припинити вогонь — негайно, без умов і всеосяжно. І розпочати переговори за участі Сполучених Штатів і Європи. Найімовірніше, ми говоримо про найближчі кілька місяців, коли збігаються військові, технологічні, економічні й політичні чинники, здатні створити для росії ситуацію, в якій продовження війни ставатиме дедалі дорожчим і небезпечнішим. Насамперед тому, що Збройні Сили України вкотре довели: найсильніша дипломатія починається там, де ворог розуміє ціну агресії. Час дипломатії дронів настав. Водночас маємо бути чесними із собою: перевага у технологіях не буває вічною. Ворог вчиться, адаптується, перебудовує захист, шукає слабкі місця і намагається наздогнати нас там, де сьогодні ми сильніші. Другий чинник — ситуація на фронті, де російська армія, попри весь блеф кремлівської пропаганди, буксує значно більше, ніж москва готова визнати. Третій чинник — міжнародний політичний календар, який не можна ігнорувати, якщо ми хочемо не просто правильно говорити, а реально впливати на рішення союзників. Сполучені Штати входять у період проміжних виборів до Конгресу, і нам треба тверезо розуміти: для американського виборця Україна не буде єдиною темою. Там будуть інфляція, світові ціни на енергоносії, Близький Схід, економіка, міграція, безпека. І якщо ми хочемо, щоб українське питання залишалося у фокусі не як проблема, а як стратегічний пріоритет вільного світу, діяти треба зараз. Якщо говорити мовою, яку розуміє сам путін, — це примус до миру. Тому найближчі місяці мають стати часом максимальної концентрації держави. Посилювати фронт, нарощувати виробництво зброї, масштабувати дрони, РЕБ і далекобійні рішення, зміцнювати економіку воєнного часу, працювати із союзниками не в режимі прохача, а в режимі держави, яка пропонує спільну стратегію безпеки для всієї Європи. І так само важливо — навчитися говорити одне з одним усередині країни. Наша команда готова надати весь свій досвід, усі міжнародні контакти й усі можливості, здобуті за десятиліття роботи в українській політиці, дипломатії та безпековій сфері. Бо історія не завжди відчиняє двері широко. Іноді вона лише на мить залишає шпарину. Але народи, які хочуть жити, мають встигати пройти навіть крізь неї. Я хочу, щоб українці почули головне: мир можливий. путін хоче, щоб ми звикли до темряви. Але Україна вже не раз доводила, що після найтяжчої ночі вона не просто чекає світанку — вона здатна сама вмикати світло і будувати своє майбутнє.

Ніч, яку щойно пережила Україна, знову сказала нам те, що ми, на жаль, давно знаємо: путін не хоче миру. Для нього мир — це поразка його імперської манії. Він не прагне припинення вогню і не має наміру добровільно завершувати війну. Він хоче, щоб Україна втомилася, щоб світ відвернувся, щоб страх став сильнішим за гідність, а виснаження — сильнішим за волю. Але війна залежить не лише від бажання диктатора. Війна — це ресурси, час, технології, союзники, економіка, стійкість суспільства і співвідношення сил. І саме тому сьогодні я хочу сказати дуже відповідально: Україна може бути близька до миру як ніколи за останні чотири роки. Йдеться про шанс припинити вогонь — негайно, без умов і всеосяжно. І розпочати переговори за участі Сполучених Штатів і Європи. Найімовірніше, ми говоримо про найближчі кілька місяців, коли збігаються військові, технологічні, економічні й політичні чинники, здатні створити для росії ситуацію, в якій продовження війни ставатиме дедалі дорожчим і небезпечнішим. Насамперед тому, що Збройні Сили України вкотре довели: найсильніша дипломатія починається там, де ворог розуміє ціну агресії. Час дипломатії дронів настав. Водночас маємо бути чесними із собою: перевага у технологіях не буває вічною. Ворог вчиться, адаптується, перебудовує захист, шукає слабкі місця і намагається наздогнати нас там, де сьогодні ми сильніші. Другий чинник — ситуація на фронті, де російська армія, попри весь блеф кремлівської пропаганди, буксує значно більше, ніж москва готова визнати. Третій чинник — міжнародний політичний календар, який не можна ігнорувати, якщо ми хочемо не просто правильно говорити, а реально впливати на рішення союзників. Сполучені Штати входять у період проміжних виборів до Конгресу, і нам треба тверезо розуміти: для американського виборця Україна не буде єдиною темою. Там будуть інфляція, світові ціни на енергоносії, Близький Схід, економіка, міграція, безпека. І якщо ми хочемо, щоб українське питання залишалося у фокусі не як проблема, а як стратегічний пріоритет вільного світу, діяти треба зараз. Якщо говорити мовою, яку розуміє сам путін, — це примус до миру. Тому найближчі місяці мають стати часом максимальної концентрації держави. Посилювати фронт, нарощувати виробництво зброї, масштабувати дрони, РЕБ і далекобійні рішення, зміцнювати економіку воєнного часу, працювати із союзниками не в режимі прохача, а в режимі держави, яка пропонує спільну стратегію безпеки для всієї Європи. І так само важливо — навчитися говорити одне з одним усередині країни. Наша команда готова надати весь свій досвід, усі міжнародні контакти й усі можливості, здобуті за десятиліття роботи в українській політиці, дипломатії та безпековій сфері. Бо історія не завжди відчиняє двері широко. Іноді вона лише на мить залишає шпарину. Але народи, які хочуть жити, мають встигати пройти навіть крізь неї. Я хочу, щоб українці почули головне: мир можливий. путін хоче, щоб ми звикли до темряви. Але Україна вже не раз доводила, що після найтяжчої ночі вона не просто чекає світанку — вона здатна сама вмикати світло і будувати своє майбутнє.

Петро Порошенко

11,038 views • 3 months ago

Сьогодні країна живе в абсолютно ненормальному режимі через терор росіян проти цивільних. Повітряні тривоги одна за одною, міста постійно зупиняються, люди годинами не можуть нормально дістатися на роботу чи повернутися додому. І головне питання, яке я сьогодні чую: а що нам робити далі? Як у цьому жити? Це питання не лише із Слов’янська чи Краматорська. Це питання із Києва, Дніпра, Сум, Чернігова, Харкова, Херсона, Запоріжжя. Завтра 1 вересня. Тисячі батьків досі не розуміють, як навчатимуться їхні діти, особливо там, де немає нормальних укриттів. Це вже не просто незручності війни. Це ситуація, яка ризикує стати неконтрольованою. Ми вступили в новий етап війни, який показав глибину кризи державного управління в країні. Давайте чесно скажемо, що робить путін. Він намагається не просто бити по Києву. Він хоче вимкнути Київ. Виснажити постійними тривогами. Паралізувати транспорт. Зупинити підприємства. Розірвати логістику. Змусити людей зрештою сказати: тут неможливо жити. Бо Київ для нього — особлива ціль. Сьогодні недостатньо просто закликати людей потерпіти. Треба нарешті організувати життя столиці і відповідно до тієї війни, яку росія веде сьогодні, а не тієї, до якої ми готувалися вчора. По-перше, місто не може безкінечно зупинятися. Безпека — безумовно понад усе. Але якщо тривоги стають постійними, значить, мають змінюватися і правила роботи міста. Уряд, військові, міська влада, транспортники, бізнес мають сісти за один стіл і дати людям зрозумілий алгоритм. Як усе працюватиме далі? І не треба недооцінювати ціну цього хаосу. Коли годинами стоїть Київ — стоїть величезна частина української економіки. Це мільярди, які не потраплять з бюджету до армії. По-друге, початок навчального року. Де зрозуміле рішення для батьків? Дайте людям правила. Візьміть на себе відповідальність. Для цього і існує держава. По-третє, поверніть Києву 8 мільярдів та ПДФО бойових бригад, бо цього тижня Київ вперше вимушений проводити секвестр бюджету. Скорочувати всі видатки, аби захистити місто. Сьогодні гроші Києву потрібні для укриттів. Нам треба будувати ще один рівень міста — захищений. По-четверте, бізнес. Потрібне страхування воєнних ризиків. Гроші на швидке відновлення після ударів. Нова логістика. Можливість бізнесу вкладати кошти у власний захист, включно з приватними системами ППО. І парламент нарешті має нормально працювати. Треба вести переговори з МВФ, ухвалювати закони, від яких залежить фінансова стабільність країни. По-пʼяте, енергетика. путін вже заявив, що його основною ціллю є енергетика, і саме енергетика Києва, захист якої залишили без фінансування. Тому мала маневрена генерація, когенерація, резервне живлення лікарень, водоканалів, зв'язку мають встановлюватися уже. Коли держава не встигає, українці завжди рятували себе самі. Це наша величезна сила. Тому я звертаюся до ОСББ, підприємців, волонтерів, просто сусідів: перевірте свої укриття. Подумайте про резервне живлення. Про воду. Про літніх людей у вашому будинку, яким під час тривоги нікуди йти і які самі не впораються. Наша команда точно буде поруч. І я хочу подякувати всім, хто сьогодні не дає цьому місту зупинитися. Рятувальникам і пожежникам. Медикам, особливо швидкій. Комунальникам. Водіям. Енергетикам. Підприємцям. Людям, які після чергової безсонної ночі все одно відкривають магазини, аптеки, підприємства. Вчителям. путін хоче, щоб Київ втомився. От цього ми йому точно не подаруємо. Але стійкість — це коли держава організувала життя так, щоб люди могли жити навіть тоді, коли ворог робить усе, аби вони не могли. Києву потрібен план, як жити. З цими вимогами ми завтра йдемо на відкриття нової сесії Верховної Ради. Ми опозиція, але ми готові до співпраці з владою у законодавчому забезпечення усіх необхідних рішень, аж до створення коаліції та уряду національної єдності. Але потрібні швидкі і відповідальні дії влади.

Сьогодні країна живе в абсолютно ненормальному режимі через терор росіян проти цивільних. Повітряні тривоги одна за одною, міста постійно зупиняються, люди годинами не можуть нормально дістатися на роботу чи повернутися додому. І головне питання, яке я сьогодні чую: а що нам робити далі? Як у цьому жити? Це питання не лише із Слов’янська чи Краматорська. Це питання із Києва, Дніпра, Сум, Чернігова, Харкова, Херсона, Запоріжжя. Завтра 1 вересня. Тисячі батьків досі не розуміють, як навчатимуться їхні діти, особливо там, де немає нормальних укриттів. Це вже не просто незручності війни. Це ситуація, яка ризикує стати неконтрольованою. Ми вступили в новий етап війни, який показав глибину кризи державного управління в країні. Давайте чесно скажемо, що робить путін. Він намагається не просто бити по Києву. Він хоче вимкнути Київ. Виснажити постійними тривогами. Паралізувати транспорт. Зупинити підприємства. Розірвати логістику. Змусити людей зрештою сказати: тут неможливо жити. Бо Київ для нього — особлива ціль. Сьогодні недостатньо просто закликати людей потерпіти. Треба нарешті організувати життя столиці і відповідно до тієї війни, яку росія веде сьогодні, а не тієї, до якої ми готувалися вчора. По-перше, місто не може безкінечно зупинятися. Безпека — безумовно понад усе. Але якщо тривоги стають постійними, значить, мають змінюватися і правила роботи міста. Уряд, військові, міська влада, транспортники, бізнес мають сісти за один стіл і дати людям зрозумілий алгоритм. Як усе працюватиме далі? І не треба недооцінювати ціну цього хаосу. Коли годинами стоїть Київ — стоїть величезна частина української економіки. Це мільярди, які не потраплять з бюджету до армії. По-друге, початок навчального року. Де зрозуміле рішення для батьків? Дайте людям правила. Візьміть на себе відповідальність. Для цього і існує держава. По-третє, поверніть Києву 8 мільярдів та ПДФО бойових бригад, бо цього тижня Київ вперше вимушений проводити секвестр бюджету. Скорочувати всі видатки, аби захистити місто. Сьогодні гроші Києву потрібні для укриттів. Нам треба будувати ще один рівень міста — захищений. По-четверте, бізнес. Потрібне страхування воєнних ризиків. Гроші на швидке відновлення після ударів. Нова логістика. Можливість бізнесу вкладати кошти у власний захист, включно з приватними системами ППО. І парламент нарешті має нормально працювати. Треба вести переговори з МВФ, ухвалювати закони, від яких залежить фінансова стабільність країни. По-пʼяте, енергетика. путін вже заявив, що його основною ціллю є енергетика, і саме енергетика Києва, захист якої залишили без фінансування. Тому мала маневрена генерація, когенерація, резервне живлення лікарень, водоканалів, зв'язку мають встановлюватися уже. Коли держава не встигає, українці завжди рятували себе самі. Це наша величезна сила. Тому я звертаюся до ОСББ, підприємців, волонтерів, просто сусідів: перевірте свої укриття. Подумайте про резервне живлення. Про воду. Про літніх людей у вашому будинку, яким під час тривоги нікуди йти і які самі не впораються. Наша команда точно буде поруч. І я хочу подякувати всім, хто сьогодні не дає цьому місту зупинитися. Рятувальникам і пожежникам. Медикам, особливо швидкій. Комунальникам. Водіям. Енергетикам. Підприємцям. Людям, які після чергової безсонної ночі все одно відкривають магазини, аптеки, підприємства. Вчителям. путін хоче, щоб Київ втомився. От цього ми йому точно не подаруємо. Але стійкість — це коли держава організувала життя так, щоб люди могли жити навіть тоді, коли ворог робить усе, аби вони не могли. Києву потрібен план, як жити. З цими вимогами ми завтра йдемо на відкриття нової сесії Верховної Ради. Ми опозиція, але ми готові до співпраці з владою у законодавчому забезпечення усіх необхідних рішень, аж до створення коаліції та уряду національної єдності. Але потрібні швидкі і відповідальні дії влади.

Петро Порошенко

32,372 views • 23 days ago