Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

Возникла проблема при загрузке этого видео. Это может быть связано с временными проблемами сети или видео может быть недоступно.

На главную

Українська стрибунка у воду та призерка світу Софія Лискун змінила громадянство на російське. Її колеги розповіли, що вона постійно розмовляла російською мовою, але як таких ворожих наративів не просувала. Лискун рішення пояснила некомпетентністю українських тренерів.

5 канал 🇺🇦

449,703 subscribers

46,281 просмотров • 8 месяцев назад •via X (Twitter)

Новости и политика Спорт

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

Комментарии: 0

Нет доступных комментариев

Здесь появятся комментарии из оригинального поста

Похожие видео

Українська чемпіонка Європи та віцечемпіонка світу прийняла громадянство росії, відмовившись виступати за Україну стрибунка у воду Софія Лискун офіційно отримала російський паспорт. Спортсменка відмовилася від українського громадянства і зачитала нову присягу на камеру.

Українська чемпіонка Європи та віцечемпіонка світу прийняла громадянство росії, відмовившись виступати за Україну стрибунка у воду Софія Лискун офіційно отримала російський паспорт. Спортсменка відмовилася від українського громадянства і зачитала нову присягу на камеру.

Олег Володарський

32,853 просмотров • 8 месяцев назад

«Я покоління найбільш зрусифікованих. У нас не було українських шкіл. Я розмовляла російською мовою», — розповідає Тетяна Чорновол, військова та колишня народна депутатка. При цьому, каже жінка, вона розуміла ще з дитинства, що росія нападе на Україну. Про те, яку роль в усвідомленні цього відіграв аналіз української історії — дивіться у повному відео

«Я покоління найбільш зрусифікованих. У нас не було українських шкіл. Я розмовляла російською мовою», — розповідає Тетяна Чорновол, військова та колишня народна депутатка. При цьому, каже жінка, вона розуміла ще з дитинства, що росія нападе на Україну. Про те, яку роль в усвідомленні цього відіграв аналіз української історії — дивіться у повному відео

hromadske

26,703 просмотров • 9 месяцев назад

На прикладі нового фільму Стівена Спілберга я розумію, що Україна доходить уже до якогось неймовірного крінжу, ксенофобії, лицемірства та повного піздєца. В оригіналі героїня раптово починає говорити російською. Раніше, коли персонажі в оригіналі говорили російською, в українському дубляжі її так і залишали. Бо українська та російська — це дві різні мови, і їхнє використання цілком вписується в контекст. Це російському дубляжу довелося б вигадувати якусь іншу мову — і зрозуміло чому. Але тепер російську мову, яка звучить в оригіналі фільму Спілберга, в українському дубляжі замінили на італійську. Господи, лицеміри! Більша частина населення України розмовляє російською - включно з лицемірною сімейкою Зеленського і Єрмаком з Портніковим які белькочуть російською з коханцями в ліжку. Якщо вона прозвучить у кінотеатрі протягом двадцяти секунд — світ упаде? Навіщо це робити й обманювати мене як глядача, який прийшов дивитися творіння Спілберга? І це не претензія до талановитих акторів дубляжу. Це претензія до студії яка це рішення затвердила, до йобнутої влади та Міністерства культури, яке вже, сука, всіх залякало, наче за часів якогось фашизму та сталінізму.

На прикладі нового фільму Стівена Спілберга я розумію, що Україна доходить уже до якогось неймовірного крінжу, ксенофобії, лицемірства та повного піздєца. В оригіналі героїня раптово починає говорити російською. Раніше, коли персонажі в оригіналі говорили російською, в українському дубляжі її так і залишали. Бо українська та російська — це дві різні мови, і їхнє використання цілком вписується в контекст. Це російському дубляжу довелося б вигадувати якусь іншу мову — і зрозуміло чому. Але тепер російську мову, яка звучить в оригіналі фільму Спілберга, в українському дубляжі замінили на італійську. Господи, лицеміри! Більша частина населення України розмовляє російською - включно з лицемірною сімейкою Зеленського і Єрмаком з Портніковим які белькочуть російською з коханцями в ліжку. Якщо вона прозвучить у кінотеатрі протягом двадцяти секунд — світ упаде? Навіщо це робити й обманювати мене як глядача, який прийшов дивитися творіння Спілберга? І це не претензія до талановитих акторів дубляжу. Це претензія до студії яка це рішення затвердила, до йобнутої влади та Міністерства культури, яке вже, сука, всіх залякало, наче за часів якогось фашизму та сталінізму.

Myroslav Oleshko

16,588 просмотров • 24 дней назад

Прем'єр-міністри Бельгії Вевер: москва чітко дала нам зрозуміти, що якщо її активи будуть конфісковані, Бельгія та я відчуватимемо наслідки вічно Я розумію, що для всіх це здається гарною ідеєю. Є поганий хлопець— путін. У нього багато грошей у Брюсселі, ми беремо їх і даємо хорошому— Україні. Це як поезія про Робін Гуда. Ось що відбувається під час війни: ми заморожуємо активи, нерухомі, суверенні активи. І наприкінці війни, коли є сторона, яка програла, зазвичай за мирним договором вона зобов'язана віддати активи для компенсації переможцям. Але хто в цій залі справді вірить, що росія програє цю війну? Це неможливо! Рано чи пізно ця війна закінчиться, але росія ніколи не програє цю війну. Навіть не бажано, щоб країна з ядерною зброєю програла війну і стала нестабільною, це навіть не в наших інтересах. Отже, це ілюзія, що колись ми повернемо заморожені активи, бо росія програє війну і буде змушена їх віддати. Це повна ілюзія. Це байка, яку ми розповідаємо собі і намагаємося в неї вірити. Всі за європейським столом переконали себе в цій байці. Тож, мовляв, якщо зрештою росія втратить ці гроші, ми можемо вже зараз їх використати і вкрасти у путіна. Він має прийняти це спокійно. Відгуки з москви не свідчать, що вони приймуть це спокійно. Вони дали нам знати, що Бельгія і ви, я особисто, будете це відчувати до самої вічності. Мені здається, вічність - це досить довгий період. Думаю, це російською означає, що вони розглядають можливість відправити нас у вічність. Вони можуть зробити контрконфіскації в росії. Euroclear має шістнадцять мільярдів заморожених активів у росії. Вони їх заберуть. Усі заводи бельгійців у росії, вони їх заберуть. Потім, усі інші європейські країни, які погодились на це рішення, можуть стати вразливими до контрконфіскацій. Суди в росії, вони почнуть нас судити. Можливо, росія переконає інші держави, як Білорусь, Китай, можливо, виконувати рішення російських судів щодо конфіскації західних активів. Ми ж не воюємо з росією, так? Ми навіть не воюємо, тож крадемо гроші ворожої країни, але програємо, і ми не в стані війни з росією, ризикуємо контрзаходами, ризикуємо... у нас є інвестиційний договір з росією, тож ми зазнаємо судових позовів та арбітражів.

Прем'єр-міністри Бельгії Вевер: москва чітко дала нам зрозуміти, що якщо її активи будуть конфісковані, Бельгія та я відчуватимемо наслідки вічно Я розумію, що для всіх це здається гарною ідеєю. Є поганий хлопець— путін. У нього багато грошей у Брюсселі, ми беремо їх і даємо хорошому— Україні. Це як поезія про Робін Гуда. Ось що відбувається під час війни: ми заморожуємо активи, нерухомі, суверенні активи. І наприкінці війни, коли є сторона, яка програла, зазвичай за мирним договором вона зобов'язана віддати активи для компенсації переможцям. Але хто в цій залі справді вірить, що росія програє цю війну? Це неможливо! Рано чи пізно ця війна закінчиться, але росія ніколи не програє цю війну. Навіть не бажано, щоб країна з ядерною зброєю програла війну і стала нестабільною, це навіть не в наших інтересах. Отже, це ілюзія, що колись ми повернемо заморожені активи, бо росія програє війну і буде змушена їх віддати. Це повна ілюзія. Це байка, яку ми розповідаємо собі і намагаємося в неї вірити. Всі за європейським столом переконали себе в цій байці. Тож, мовляв, якщо зрештою росія втратить ці гроші, ми можемо вже зараз їх використати і вкрасти у путіна. Він має прийняти це спокійно. Відгуки з москви не свідчать, що вони приймуть це спокійно. Вони дали нам знати, що Бельгія і ви, я особисто, будете це відчувати до самої вічності. Мені здається, вічність - це досить довгий період. Думаю, це російською означає, що вони розглядають можливість відправити нас у вічність. Вони можуть зробити контрконфіскації в росії. Euroclear має шістнадцять мільярдів заморожених активів у росії. Вони їх заберуть. Усі заводи бельгійців у росії, вони їх заберуть. Потім, усі інші європейські країни, які погодились на це рішення, можуть стати вразливими до контрконфіскацій. Суди в росії, вони почнуть нас судити. Можливо, росія переконає інші держави, як Білорусь, Китай, можливо, виконувати рішення російських судів щодо конфіскації західних активів. Ми ж не воюємо з росією, так? Ми навіть не воюємо, тож крадемо гроші ворожої країни, але програємо, і ми не в стані війни з росією, ризикуємо контрзаходами, ризикуємо... у нас є інвестиційний договір з росією, тож ми зазнаємо судових позовів та арбітражів.

Останній Капіталіст

166,778 просмотров • 8 месяцев назад

Що відчуває кожен з вас, коли чує або вимовляє Збройні Сили України? Правильно — гордість. Бо це — найсильніший і найвідоміший у світі український бренд! Гордість — бо пам’ятаємо, як проходила випробування перша українська далекобійна ракета. Потім — ця ракета втопила «Москву». Гордість — бо бачимо, як Збройні Сили стримують навалу, якої боявся або може і зараз боїться весь світ. Партнери давали нам тиждень. Орки — взагалі три дні. А скоро піде третій рік, як ми тримаємося. І маємо перемогти. Гордість — бо знаємо про результати роботи розвідників, десантури, ССО, артилеристів, танкістів, піхоти, пілотів. Всіх. Гордість — коли приїжджаємо на Схід і Південь, бачимо втомлені обличчя воїнів. Чуємо від них, що техніка, яку ми привозимо, рятує життя і додає позитиву військовим. Гордість — коли називаємо друзями і побратимами понад дві тисячі членів нашої команди, які пішли на фронт в перші ж дні війни добровольцями. Біль та горе — бо втратили 74 наших партійців. Більшість з них — це мої та наші близькі люди… Ми відчуваємо біль за кожного із наших загиблих співвітчизників, військових і цивільних. Втрати великі. Але армія наша сильна. І спираючись на нашу беззастережну підтримку, на підтримку всього українського народу, а може і світу, вона переможе. Не дарма у нас День захисника України збігається з Покровою. А тепер, після переходу нашої Церкви з російського на людський календар, День Збройних Сил припадає на Миколая. А може Миколай — на День Збройних Сил. Через Миколая наша команда передала багато «іграшок» військовим: мавіки, фпвішки, бронетехніку, РЕБ, колеса, Посейдони. І водночас — відправила цукерки дітям. Хто виробник — я вам не скажу, рекламувати не буду) Як віруюча людина прошу Миколая Чудотворця молити Бога за нас. Але українці здавна кажуть: «Віра без діл — мертва». І ми не просто віримо у ЗСУ, але усім, чим можемо, їм допомагаємо. Всі разом. Бо ми — українці! Нація, яку знає і якою захоплюється зараз весь світ. Вітаю усіх зі святами!

Що відчуває кожен з вас, коли чує або вимовляє Збройні Сили України? Правильно — гордість. Бо це — найсильніший і найвідоміший у світі український бренд! Гордість — бо пам’ятаємо, як проходила випробування перша українська далекобійна ракета. Потім — ця ракета втопила «Москву». Гордість — бо бачимо, як Збройні Сили стримують навалу, якої боявся або може і зараз боїться весь світ. Партнери давали нам тиждень. Орки — взагалі три дні. А скоро піде третій рік, як ми тримаємося. І маємо перемогти. Гордість — бо знаємо про результати роботи розвідників, десантури, ССО, артилеристів, танкістів, піхоти, пілотів. Всіх. Гордість — коли приїжджаємо на Схід і Південь, бачимо втомлені обличчя воїнів. Чуємо від них, що техніка, яку ми привозимо, рятує життя і додає позитиву військовим. Гордість — коли називаємо друзями і побратимами понад дві тисячі членів нашої команди, які пішли на фронт в перші ж дні війни добровольцями. Біль та горе — бо втратили 74 наших партійців. Більшість з них — це мої та наші близькі люди… Ми відчуваємо біль за кожного із наших загиблих співвітчизників, військових і цивільних. Втрати великі. Але армія наша сильна. І спираючись на нашу беззастережну підтримку, на підтримку всього українського народу, а може і світу, вона переможе. Не дарма у нас День захисника України збігається з Покровою. А тепер, після переходу нашої Церкви з російського на людський календар, День Збройних Сил припадає на Миколая. А може Миколай — на День Збройних Сил. Через Миколая наша команда передала багато «іграшок» військовим: мавіки, фпвішки, бронетехніку, РЕБ, колеса, Посейдони. І водночас — відправила цукерки дітям. Хто виробник — я вам не скажу, рекламувати не буду) Як віруюча людина прошу Миколая Чудотворця молити Бога за нас. Але українці здавна кажуть: «Віра без діл — мертва». І ми не просто віримо у ЗСУ, але усім, чим можемо, їм допомагаємо. Всі разом. Бо ми — українці! Нація, яку знає і якою захоплюється зараз весь світ. Вітаю усіх зі святами!

Петро Порошенко

26,989 просмотров • 2 лет назад

Лора Лумер: Зараз я перебуваю в Києві, Україна, всередині Лаври, яка є найстарішим монастирем у всій Україні І я хотіла показати вам дещо, окрім неймовірної краси цього багатовікового монастиря 15 червня росіяни випустили два безпілотники "Шахед" по цьому монастирю. І ви можете побачити он там, якщо наблизити: вікна були повністю вибиті, а уламки від "Шахедів" впали на підлогу і ледь не спричинили масштабну пожежу конструкції Але я хочу знову наблизити і показати вам дещо. Бо що я вважаю справжнім лицемірством з боку росіян і путіна – це те, як путін постійно зображує росію як якогось рятівника християнства Йому подобається так себе підносити, і він каже, що росія намагається денацифікувати Україну. І що їм потрібно вторгнутися в Україну, бо, мовляв, треба зробити її частиною своєї християнської імперії Ну, якщо ви так дбаєте про християнство, навіщо ж тоді бомбити дронами найстаріший монастир в Україні? Навіщо це робити? Та ще цікавіше за сам факт того, що вони вдарили дронами по найстарішому монастирю, – це кут, під яким ці дрони залетіли в монастир Можна стверджувати, що путін і російські солдати намагалися поцілити дроном у Ісуса Христа Не думаю, що це збіг, що забиті дошками вікна, куди влучили ці "Шахеди" і де опинилися всі уламки та шрапнель, яка розлетілася по всьому монастирю, були прямо перед, точніше прямо за Дівою Марією та Ісусом Христом І що ж це за такий захисник християнства, який намагається поцілити дроном в Ісуса Христа та Діву Марію? І от вони кажуть, що Діва Марія зрештою захистила Ісуса Христа від вогню, бо саме на Діву Марію пішов увесь дим та уламки від "Шахеда". Але це досить іронічно, і мені вже просто накипіло Як американці, як людині, яка є союзником християн і яка хоче зберегти юдео-християнські цінності, мені вже набридло бачити американських інфлюенсерів, ну таких як Такер Карлсон, Кендіс Оуенс чи Нік Фуентес та інших представників цих альтернативних правих Мені вже просто гидко слухати, як ці люди стверджують, ніби росія – це оплот свободи, оплот надії та ідеальна держава для християнства Ви не зможете подивитися мені в очі і серйозно сказати, що захищаєте християнство, коли б’єте дронами по найстарішому монастирю в Україні і буквально намагаєтеся підірвати Ісуса Христа "Шахедом" Тож просто хотіла вам це показати, бо нас завалюють величезною кількістю російської пропаганди

Лора Лумер: Зараз я перебуваю в Києві, Україна, всередині Лаври, яка є найстарішим монастирем у всій Україні І я хотіла показати вам дещо, окрім неймовірної краси цього багатовікового монастиря 15 червня росіяни випустили два безпілотники "Шахед" по цьому монастирю. І ви можете побачити он там, якщо наблизити: вікна були повністю вибиті, а уламки від "Шахедів" впали на підлогу і ледь не спричинили масштабну пожежу конструкції Але я хочу знову наблизити і показати вам дещо. Бо що я вважаю справжнім лицемірством з боку росіян і путіна – це те, як путін постійно зображує росію як якогось рятівника християнства Йому подобається так себе підносити, і він каже, що росія намагається денацифікувати Україну. І що їм потрібно вторгнутися в Україну, бо, мовляв, треба зробити її частиною своєї християнської імперії Ну, якщо ви так дбаєте про християнство, навіщо ж тоді бомбити дронами найстаріший монастир в Україні? Навіщо це робити? Та ще цікавіше за сам факт того, що вони вдарили дронами по найстарішому монастирю, – це кут, під яким ці дрони залетіли в монастир Можна стверджувати, що путін і російські солдати намагалися поцілити дроном у Ісуса Христа Не думаю, що це збіг, що забиті дошками вікна, куди влучили ці "Шахеди" і де опинилися всі уламки та шрапнель, яка розлетілася по всьому монастирю, були прямо перед, точніше прямо за Дівою Марією та Ісусом Христом І що ж це за такий захисник християнства, який намагається поцілити дроном в Ісуса Христа та Діву Марію? І от вони кажуть, що Діва Марія зрештою захистила Ісуса Христа від вогню, бо саме на Діву Марію пішов увесь дим та уламки від "Шахеда". Але це досить іронічно, і мені вже просто накипіло Як американці, як людині, яка є союзником християн і яка хоче зберегти юдео-християнські цінності, мені вже набридло бачити американських інфлюенсерів, ну таких як Такер Карлсон, Кендіс Оуенс чи Нік Фуентес та інших представників цих альтернативних правих Мені вже просто гидко слухати, як ці люди стверджують, ніби росія – це оплот свободи, оплот надії та ідеальна держава для християнства Ви не зможете подивитися мені в очі і серйозно сказати, що захищаєте християнство, коли б’єте дронами по найстарішому монастирю в Україні і буквально намагаєтеся підірвати Ісуса Христа "Шахедом" Тож просто хотіла вам це показати, бо нас завалюють величезною кількістю російської пропаганди

Останній Капіталіст

18,269 просмотров • 1 месяц назад

Верх ідіотизму в 109-ій гімназії імені Тараса Шевченка у Печерському районі міста Києва. Там директорка школи увімкнула режим совкового коменданта і не пускала учнів початкової школи на навчання через шорти! Директор школи Віталія Іванівна Полякова явно не дружить зі здоровим глуздом, бо дозволяє собі порушувати конституційне право дитини на здобуття освіти, зокрема статтю 53 головного закону України, яка гарантує дитині доступ до освітнього процесу. І якщо ми вже навіть говоримо про діловий одяг, який на мою думку для початкової школи точно не такий важливий як, наприклад для старшої школи, то тут Віталія Іванівна явно має подивитися в дзеркало, бо вона більше схожа на божевільного вахтера, ніж на директора столичної гімназії. Ну і так, питати з дітей за одяг після чергової нічної повітряної тривоги, це дико і тупо не людяно, бо в таких умовах, те, що вони ходять в школу, це вже чудово. Директорка Віталія Полякова називає себе психологом. У 2018 вона стала кандидатом психологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії психодіагностики та науково-психологічної інформації, співпрацює з Інститутом психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. Тут я сподіваюсь вони здогадаються припинити співпрацю з такою «науковицею». Уявіть, людина, яка називає себе психологом, посилає дитину з молодшої школи до батьків і не пускає в школу через шорти. Я до речі, ношу шорти круглий рік, а тут виявляється, що в школу б мене не пустили… Сподіваюсь Відділ освіти відреагує на цю неадекватну пані, прийме правильне рішення та звільнить її з роботи. Таким людям не варто працювати з дітьми. Авторитет завойовується не на фейс-контролі біля воріт школи.

Верх ідіотизму в 109-ій гімназії імені Тараса Шевченка у Печерському районі міста Києва. Там директорка школи увімкнула режим совкового коменданта і не пускала учнів початкової школи на навчання через шорти! Директор школи Віталія Іванівна Полякова явно не дружить зі здоровим глуздом, бо дозволяє собі порушувати конституційне право дитини на здобуття освіти, зокрема статтю 53 головного закону України, яка гарантує дитині доступ до освітнього процесу. І якщо ми вже навіть говоримо про діловий одяг, який на мою думку для початкової школи точно не такий важливий як, наприклад для старшої школи, то тут Віталія Іванівна явно має подивитися в дзеркало, бо вона більше схожа на божевільного вахтера, ніж на директора столичної гімназії. Ну і так, питати з дітей за одяг після чергової нічної повітряної тривоги, це дико і тупо не людяно, бо в таких умовах, те, що вони ходять в школу, це вже чудово. Директорка Віталія Полякова називає себе психологом. У 2018 вона стала кандидатом психологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії психодіагностики та науково-психологічної інформації, співпрацює з Інститутом психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. Тут я сподіваюсь вони здогадаються припинити співпрацю з такою «науковицею». Уявіть, людина, яка називає себе психологом, посилає дитину з молодшої школи до батьків і не пускає в школу через шорти. Я до речі, ношу шорти круглий рік, а тут виявляється, що в школу б мене не пустили… Сподіваюсь Відділ освіти відреагує на цю неадекватну пані, прийме правильне рішення та звільнить її з роботи. Таким людям не варто працювати з дітьми. Авторитет завойовується не на фейс-контролі біля воріт школи.

Симороз Олег Олександрович

299,144 просмотров • 11 месяцев назад

Крістіна Синя сейчас в Херсонская область, Херсон. Мій батько жертва російського «сафарі» . Вчора біля 19 години батько повертався додому і зненацька з будівлі лікарні цілеспрямовано дрон підлітає до нього та робить «скид» . Батько отримує поранення ,дзвонить мені,я викликаю швидку допомогу,батько кличе на допомогу, але у відповідь - тиша . Тиша від людей ,які були поряд і бачили його .Байдужість в дії та в голосі після того як вони підійшли ближче . Вони подивились і пішли ,мовчки,спокійно Охоронець у пологовому ,бачив також ,і також нічого не зробив ,він спостерігав ,мовчки,з будівлі . В медичному закладі не було турнікету ? Працівник в медичному закладі не міг хоча б подзвонить у швидку !? ЦЕ ТРАПИЛОСЬ БІЛЯ ЛІКАРНІ ! Неповага до своїх же ,неповага до військового ,який захищав їх та їх сімʼї .Мені соромно та огидно …я не знаю для чого багато людей українських та іноземних гине .Я не знаю за що страждають їх сім’ї. Не доведи Господь чути як твій батько в біді ,в небезпеці,поруч байдужі люди. Не доведи Господь чути крики та стогін від болю. Не доведи Господь чути благання про допомогу . Російське «сафарі» - це наша реальність . Кожен день протягом року люди гинуть,втрачають дім,роботу,близьку людину ,отримують поранення .Реальність, яка торкнулась і моєї сім’ї. Спочатку під час російської окупації мій батько важко постраждав від російського прикладу автомата ,кацапськими руками . Після того він вивозив в неймовірно екстремальних умовах своїх побратимів ,виїжджав на зустріч зі смертю і виривав з її лап своїх братів . Має серйозну травму ,ходить на милицях, і зараз через лапи російського звіра став жертвою «сафарі». Росія - гній ! Горіти вам всім та вашим сімʼям у пеклі тисячоліттями ! Подяки медикам з «швидкої медичної допомоги» ,подяка лікарям в лікарні і всім причиним в допомозі .Подяка всім службам за хоробрість та службу

Крістіна Синя сейчас в Херсонская область, Херсон. Мій батько жертва російського «сафарі» . Вчора біля 19 години батько повертався додому і зненацька з будівлі лікарні цілеспрямовано дрон підлітає до нього та робить «скид» . Батько отримує поранення ,дзвонить мені,я викликаю швидку допомогу,батько кличе на допомогу, але у відповідь - тиша . Тиша від людей ,які були поряд і бачили його .Байдужість в дії та в голосі після того як вони підійшли ближче . Вони подивились і пішли ,мовчки,спокійно Охоронець у пологовому ,бачив також ,і також нічого не зробив ,він спостерігав ,мовчки,з будівлі . В медичному закладі не було турнікету ? Працівник в медичному закладі не міг хоча б подзвонить у швидку !? ЦЕ ТРАПИЛОСЬ БІЛЯ ЛІКАРНІ ! Неповага до своїх же ,неповага до військового ,який захищав їх та їх сімʼї .Мені соромно та огидно …я не знаю для чого багато людей українських та іноземних гине .Я не знаю за що страждають їх сім’ї. Не доведи Господь чути як твій батько в біді ,в небезпеці,поруч байдужі люди. Не доведи Господь чути крики та стогін від болю. Не доведи Господь чути благання про допомогу . Російське «сафарі» - це наша реальність . Кожен день протягом року люди гинуть,втрачають дім,роботу,близьку людину ,отримують поранення .Реальність, яка торкнулась і моєї сім’ї. Спочатку під час російської окупації мій батько важко постраждав від російського прикладу автомата ,кацапськими руками . Після того він вивозив в неймовірно екстремальних умовах своїх побратимів ,виїжджав на зустріч зі смертю і виривав з її лап своїх братів . Має серйозну травму ,ходить на милицях, і зараз через лапи російського звіра став жертвою «сафарі». Росія - гній ! Горіти вам всім та вашим сімʼям у пеклі тисячоліттями ! Подяки медикам з «швидкої медичної допомоги» ,подяка лікарям в лікарні і всім причиним в допомозі .Подяка всім службам за хоробрість та службу

жозефина бонапард

36,027 просмотров • 9 месяцев назад

Лінтяй. Блогер. Монах. Бармен. Хортиця. Святоша. Батя. Шустрий. Далі… Кожен із нас має власний список імен. Їх рідко озвучують вголос. Але навіть пошепки вони звучать голосніше за найгучніші гасла. За кожним — маленька історія довжиною в ціле життя. За кожним — не лише сльози і молитви, а й десятки теплих, подекуди неочевидних, але таких важливих історій. Не раз чув, як ті, хто тільки шукає себе у вірі, ставили запитання: чому Ісус пішов на таку жертву? Чому Господь не врятував Свого Сина і дозволив закатувати Його? Чи були сумніви у самого Христа, поки Він ішов на Голгофу? Чи не мав Він бажання кинути Свого хреста, відступити убік, лишити Свою варту і дозволити людству самому відповідати за свої вчинки й рішення? На тринадцятому році війни, думаю, кожен не один десяток разів зважував глибину власної жертви і власної втоми. Кожен замислювався: а чи варті його особисті вчинки такої ціни? Коли світ з’їхав з глузду, а ті, хто мали би бути лідерами, торгують цінностями і життями. І здається, що в абсолютній темряві час завмирає, вимагаючи відповідей. А тоді — у раптовій тиші після важкого бою — раптом чується спів птахів. Або, наче глюк у системі, посеред тіні посадки раптом розцвітає весняна квітка. Над руїною піднімається сонце і оспівує перемогу життя. Тоді посеред сліз оживає любов. Серед слабкості проростають опори. А суворі воїни на мить перетворюються на хлопчаків із веселими очима і азартом у голосі. Це і означає, що Бог говорить до тебе Своєю мовою. Шлях, яким ми йдемо, неймовірно важкий. Для когось, на жаль, він закінчився назавжди, а хтось щойно розпочав свою подорож. Але всі ці дороги сходяться тут — і не просто в молитві та вірі, а в нашій спільній боротьбі за перемогу життя над смертю. Бо життя — сильніше. Бо любов — ніколи не минає. Лего та Іра, Маестро, Кондор, Лєший, Капрал, Боїм, дякую Вам за те, що поділилися своїми історіями. Україна вистоїть. І ми разом із нею. Христос Воскрес!

Лінтяй. Блогер. Монах. Бармен. Хортиця. Святоша. Батя. Шустрий. Далі… Кожен із нас має власний список імен. Їх рідко озвучують вголос. Але навіть пошепки вони звучать голосніше за найгучніші гасла. За кожним — маленька історія довжиною в ціле життя. За кожним — не лише сльози і молитви, а й десятки теплих, подекуди неочевидних, але таких важливих історій. Не раз чув, як ті, хто тільки шукає себе у вірі, ставили запитання: чому Ісус пішов на таку жертву? Чому Господь не врятував Свого Сина і дозволив закатувати Його? Чи були сумніви у самого Христа, поки Він ішов на Голгофу? Чи не мав Він бажання кинути Свого хреста, відступити убік, лишити Свою варту і дозволити людству самому відповідати за свої вчинки й рішення? На тринадцятому році війни, думаю, кожен не один десяток разів зважував глибину власної жертви і власної втоми. Кожен замислювався: а чи варті його особисті вчинки такої ціни? Коли світ з’їхав з глузду, а ті, хто мали би бути лідерами, торгують цінностями і життями. І здається, що в абсолютній темряві час завмирає, вимагаючи відповідей. А тоді — у раптовій тиші після важкого бою — раптом чується спів птахів. Або, наче глюк у системі, посеред тіні посадки раптом розцвітає весняна квітка. Над руїною піднімається сонце і оспівує перемогу життя. Тоді посеред сліз оживає любов. Серед слабкості проростають опори. А суворі воїни на мить перетворюються на хлопчаків із веселими очима і азартом у голосі. Це і означає, що Бог говорить до тебе Своєю мовою. Шлях, яким ми йдемо, неймовірно важкий. Для когось, на жаль, він закінчився назавжди, а хтось щойно розпочав свою подорож. Але всі ці дороги сходяться тут — і не просто в молитві та вірі, а в нашій спільній боротьбі за перемогу життя над смертю. Бо життя — сильніше. Бо любов — ніколи не минає. Лего та Іра, Маестро, Кондор, Лєший, Капрал, Боїм, дякую Вам за те, що поділилися своїми історіями. Україна вистоїть. І ми разом із нею. Христос Воскрес!

Петро Порошенко

11,194 просмотров • 4 месяцев назад

Ніч, яку щойно пережила Україна, знову сказала нам те, що ми, на жаль, давно знаємо: путін не хоче миру. Для нього мир — це поразка його імперської манії. Він не прагне припинення вогню і не має наміру добровільно завершувати війну. Він хоче, щоб Україна втомилася, щоб світ відвернувся, щоб страх став сильнішим за гідність, а виснаження — сильнішим за волю. Але війна залежить не лише від бажання диктатора. Війна — це ресурси, час, технології, союзники, економіка, стійкість суспільства і співвідношення сил. І саме тому сьогодні я хочу сказати дуже відповідально: Україна може бути близька до миру як ніколи за останні чотири роки. Йдеться про шанс припинити вогонь — негайно, без умов і всеосяжно. І розпочати переговори за участі Сполучених Штатів і Європи. Найімовірніше, ми говоримо про найближчі кілька місяців, коли збігаються військові, технологічні, економічні й політичні чинники, здатні створити для росії ситуацію, в якій продовження війни ставатиме дедалі дорожчим і небезпечнішим. Насамперед тому, що Збройні Сили України вкотре довели: найсильніша дипломатія починається там, де ворог розуміє ціну агресії. Час дипломатії дронів настав. Водночас маємо бути чесними із собою: перевага у технологіях не буває вічною. Ворог вчиться, адаптується, перебудовує захист, шукає слабкі місця і намагається наздогнати нас там, де сьогодні ми сильніші. Другий чинник — ситуація на фронті, де російська армія, попри весь блеф кремлівської пропаганди, буксує значно більше, ніж москва готова визнати. Третій чинник — міжнародний політичний календар, який не можна ігнорувати, якщо ми хочемо не просто правильно говорити, а реально впливати на рішення союзників. Сполучені Штати входять у період проміжних виборів до Конгресу, і нам треба тверезо розуміти: для американського виборця Україна не буде єдиною темою. Там будуть інфляція, світові ціни на енергоносії, Близький Схід, економіка, міграція, безпека. І якщо ми хочемо, щоб українське питання залишалося у фокусі не як проблема, а як стратегічний пріоритет вільного світу, діяти треба зараз. Якщо говорити мовою, яку розуміє сам путін, — це примус до миру. Тому найближчі місяці мають стати часом максимальної концентрації держави. Посилювати фронт, нарощувати виробництво зброї, масштабувати дрони, РЕБ і далекобійні рішення, зміцнювати економіку воєнного часу, працювати із союзниками не в режимі прохача, а в режимі держави, яка пропонує спільну стратегію безпеки для всієї Європи. І так само важливо — навчитися говорити одне з одним усередині країни. Наша команда готова надати весь свій досвід, усі міжнародні контакти й усі можливості, здобуті за десятиліття роботи в українській політиці, дипломатії та безпековій сфері. Бо історія не завжди відчиняє двері широко. Іноді вона лише на мить залишає шпарину. Але народи, які хочуть жити, мають встигати пройти навіть крізь неї. Я хочу, щоб українці почули головне: мир можливий. путін хоче, щоб ми звикли до темряви. Але Україна вже не раз доводила, що після найтяжчої ночі вона не просто чекає світанку — вона здатна сама вмикати світло і будувати своє майбутнє.

Ніч, яку щойно пережила Україна, знову сказала нам те, що ми, на жаль, давно знаємо: путін не хоче миру. Для нього мир — це поразка його імперської манії. Він не прагне припинення вогню і не має наміру добровільно завершувати війну. Він хоче, щоб Україна втомилася, щоб світ відвернувся, щоб страх став сильнішим за гідність, а виснаження — сильнішим за волю. Але війна залежить не лише від бажання диктатора. Війна — це ресурси, час, технології, союзники, економіка, стійкість суспільства і співвідношення сил. І саме тому сьогодні я хочу сказати дуже відповідально: Україна може бути близька до миру як ніколи за останні чотири роки. Йдеться про шанс припинити вогонь — негайно, без умов і всеосяжно. І розпочати переговори за участі Сполучених Штатів і Європи. Найімовірніше, ми говоримо про найближчі кілька місяців, коли збігаються військові, технологічні, економічні й політичні чинники, здатні створити для росії ситуацію, в якій продовження війни ставатиме дедалі дорожчим і небезпечнішим. Насамперед тому, що Збройні Сили України вкотре довели: найсильніша дипломатія починається там, де ворог розуміє ціну агресії. Час дипломатії дронів настав. Водночас маємо бути чесними із собою: перевага у технологіях не буває вічною. Ворог вчиться, адаптується, перебудовує захист, шукає слабкі місця і намагається наздогнати нас там, де сьогодні ми сильніші. Другий чинник — ситуація на фронті, де російська армія, попри весь блеф кремлівської пропаганди, буксує значно більше, ніж москва готова визнати. Третій чинник — міжнародний політичний календар, який не можна ігнорувати, якщо ми хочемо не просто правильно говорити, а реально впливати на рішення союзників. Сполучені Штати входять у період проміжних виборів до Конгресу, і нам треба тверезо розуміти: для американського виборця Україна не буде єдиною темою. Там будуть інфляція, світові ціни на енергоносії, Близький Схід, економіка, міграція, безпека. І якщо ми хочемо, щоб українське питання залишалося у фокусі не як проблема, а як стратегічний пріоритет вільного світу, діяти треба зараз. Якщо говорити мовою, яку розуміє сам путін, — це примус до миру. Тому найближчі місяці мають стати часом максимальної концентрації держави. Посилювати фронт, нарощувати виробництво зброї, масштабувати дрони, РЕБ і далекобійні рішення, зміцнювати економіку воєнного часу, працювати із союзниками не в режимі прохача, а в режимі держави, яка пропонує спільну стратегію безпеки для всієї Європи. І так само важливо — навчитися говорити одне з одним усередині країни. Наша команда готова надати весь свій досвід, усі міжнародні контакти й усі можливості, здобуті за десятиліття роботи в українській політиці, дипломатії та безпековій сфері. Бо історія не завжди відчиняє двері широко. Іноді вона лише на мить залишає шпарину. Але народи, які хочуть жити, мають встигати пройти навіть крізь неї. Я хочу, щоб українці почули головне: мир можливий. путін хоче, щоб ми звикли до темряви. Але Україна вже не раз доводила, що після найтяжчої ночі вона не просто чекає світанку — вона здатна сама вмикати світло і будувати своє майбутнє.

Петро Порошенко

11,038 просмотров • 2 месяцев назад

Хочу звернути вашу увагу на обставини та причини запровадження санкцій проти мене. Рівно за два тижні до появи інформації про санкції я, як лідер «Європейської Солідарності», разом із нашою політичною силою ініціював петицію щодо запровадження санкцій Президентом України проти державного злочинця Андрія Портнова. Це загальновідомий факт. Петицію було зареєстровано, відповідну заяву зроблено у Верховній Раді, і вона дуже швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів. Нам намагалися блокувати цю петицію в Офісі Президента та в уряді — представниками відповідача. Але ми її зареєстрували. У відповідь отримали дивний лист за підписом пані Свириденко, де зазначалося, що підстав для реагування та запровадження санкцій вони не бачать. Паралельно я отримав прямі погрози від пана Портнова — що він буде мститися, і що санкції будуть запроваджені проти мене. Я наголошую: влада, Офіс Президента, пан Єрмак, у співпраці з паном Портновим, який відвідував Офіс Президента, координували зусилля щодо запровадження цих санкцій. Документи, подані моїми захисниками, є доказовою базою абсолютного збігу фейкової аргументації, яку використовував і пан Портнов, і телеграм-канали, пов’язані з Офісом Президента. На це ми вже звертали увагу в судовому засіданні. 13 лютого, одразу після засідання РНБО, під час відвідування Хмельницької АЕС, Президент Зеленський, стоячи поруч із кримінальним злочинцем та фігурантом «Міндіч-гейту», заявив, що причиною санкцій є нібито «виведений Порошенком мільярд». Одинадцятий місяць влада «товче воду в ступі», але ми так і не почули жодного слова, жодного доказу про цей «мільярд». Друга теза — що замість фінансування Збройних Сил України Порошенко нібито фінансує партійні структури. Це брехня. Жодної копійки туди не пішло. Натомість на ЗСУ було спрямовано 7,5 мільярда гривень. Тому в мене є лише дві версії. Або пан Портнов, пан Єрмак і пан Пронін ввели Президента в оману — і тоді виходить, що Президент бреше. Або ж вони втягнули його в цю історію, і він є співучасником злочину. Я дуже сподіваюся, що має місце перша версія. Докази, які представлені суду, є неспростовними. Для пана Портнова — організатора розстрілів на Майдані, де загинули мої побратими — не знайшлося підстав для санкцій. А для Порошенка — знайшлися. І вже майже рік вони не можуть принести до суду жодного доказу. На цьому, думаю, і варто поставити крапку.

Хочу звернути вашу увагу на обставини та причини запровадження санкцій проти мене. Рівно за два тижні до появи інформації про санкції я, як лідер «Європейської Солідарності», разом із нашою політичною силою ініціював петицію щодо запровадження санкцій Президентом України проти державного злочинця Андрія Портнова. Це загальновідомий факт. Петицію було зареєстровано, відповідну заяву зроблено у Верховній Раді, і вона дуже швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів. Нам намагалися блокувати цю петицію в Офісі Президента та в уряді — представниками відповідача. Але ми її зареєстрували. У відповідь отримали дивний лист за підписом пані Свириденко, де зазначалося, що підстав для реагування та запровадження санкцій вони не бачать. Паралельно я отримав прямі погрози від пана Портнова — що він буде мститися, і що санкції будуть запроваджені проти мене. Я наголошую: влада, Офіс Президента, пан Єрмак, у співпраці з паном Портновим, який відвідував Офіс Президента, координували зусилля щодо запровадження цих санкцій. Документи, подані моїми захисниками, є доказовою базою абсолютного збігу фейкової аргументації, яку використовував і пан Портнов, і телеграм-канали, пов’язані з Офісом Президента. На це ми вже звертали увагу в судовому засіданні. 13 лютого, одразу після засідання РНБО, під час відвідування Хмельницької АЕС, Президент Зеленський, стоячи поруч із кримінальним злочинцем та фігурантом «Міндіч-гейту», заявив, що причиною санкцій є нібито «виведений Порошенком мільярд». Одинадцятий місяць влада «товче воду в ступі», але ми так і не почули жодного слова, жодного доказу про цей «мільярд». Друга теза — що замість фінансування Збройних Сил України Порошенко нібито фінансує партійні структури. Це брехня. Жодної копійки туди не пішло. Натомість на ЗСУ було спрямовано 7,5 мільярда гривень. Тому в мене є лише дві версії. Або пан Портнов, пан Єрмак і пан Пронін ввели Президента в оману — і тоді виходить, що Президент бреше. Або ж вони втягнули його в цю історію, і він є співучасником злочину. Я дуже сподіваюся, що має місце перша версія. Докази, які представлені суду, є неспростовними. Для пана Портнова — організатора розстрілів на Майдані, де загинули мої побратими — не знайшлося підстав для санкцій. А для Порошенка — знайшлися. І вже майже рік вони не можуть принести до суду жодного доказу. На цьому, думаю, і варто поставити крапку.

Петро Порошенко

13,603 просмотров • 8 месяцев назад

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.

Останній Капіталіст

65,267 просмотров • 2 месяцев назад

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Martina Boguslavets

21,904 просмотров • 10 месяцев назад

Україна — у надзвичайно складному моменті своєї історії. Протягом останніх тижнів наклалися одразу кілька криз. Перша — безпекова, пов’язана з погіршенням глобальної ситуації. Війна на Близькому Сході різко змінила міжнародний порядок денний. Вона відволікає увагу світу від України. Разом з увагою у той регіон перетікають і ресурси: зброя та фінанси. Переговори щодо формату миру і гарантій безпеки для України фактично поставлені на паузу. Натомість росія отримує подарунок долі — вибух цін на газ та нафту, та ще і тимчасове скасування санкцій. Друга криза — повна зупинка євроінтеграційних процесів та реформ. Народ прагне членства України в Європейському Союзі. Три місяці тому Україна узгодила з єврокомісаркою з розширення Мартою Кос чіткий план з десяти кроків. Його можна було б виконати приблизно за десять парламентських днів, якби на те була політична воля. Минуло понад сто днів. Не виконано жодного пункту. Ситуація починає нагадувати старий анекдот: людина щодня молиться про виграш у лотерею, але навіть не купила квитка. Третє: внутрішня парламентська криза. Вона не вигадана і не є політичною риторикою. Вона реальна. Коаліції, існування якої вимагає Конституція, не існує ані де-юре, ані де-факто. Десятки мільйонів українців стали заручниками кількох десятків депутатів, фігурантів корупційних плівок. Вони влаштували італійський страйк, блокуючи роботу парламенту, лише тому, що комусь не подобаються антикорупційні розслідування, хтось вимагає знищення плівок. Саме тому настав час наголосити: вихід із кризи — це коаліція національної єдності. Оскільки під час воєнного стану вибори провести неможливо, єдиний конституційний шлях виходу з кризи — формування нової парламентської більшості з новою програмою дорослих рішень. Вона має складатися щонайменше з трьох блоків. Перший — безпековий. Посилення оборони, модернізація армії, відновлення міжнародної коаліції підтримки України та активна дипломатія для повернення теми гарантій безпеки на глобальний порядок денний. Другий — соціальний. Захист людей всередині країни. Підвищення пенсій. Підготовка до наступної зими. Підтримка армії, ветеранів, родин військових і тих, хто щодня тримає на собі економіку воюючої держави. Третій — євроінтеграційний. Замість аукціону дат вступу потрібно нарешті робити реформи. Ті самі десять кроків, про які домовилися з Європейською Комісією. І які парламент здатен ухвалити буквально за кілька робочих днів. Фракція «Європейської Солідарності» готова голосувати за ці рішення незалежно від того, перебуваємо ми у коаліції чи ні. Ми готові до серйозної і відповідальної розмови з Президентом України. Така зустріч має відбутися невідкладно — за участі керівництва парламенту, уряду і представників демократичної опозиції. На жаль, влада не почула нас наприкінці 2021 року, коли ми попереджали про небезпеку великої війни. Дуже хотілося б, щоб цього разу наші слова були почуті. Бо у кризах виграють ті країни, де політики здатні поставити державу вище за власні рейтинги.

Україна — у надзвичайно складному моменті своєї історії. Протягом останніх тижнів наклалися одразу кілька криз. Перша — безпекова, пов’язана з погіршенням глобальної ситуації. Війна на Близькому Сході різко змінила міжнародний порядок денний. Вона відволікає увагу світу від України. Разом з увагою у той регіон перетікають і ресурси: зброя та фінанси. Переговори щодо формату миру і гарантій безпеки для України фактично поставлені на паузу. Натомість росія отримує подарунок долі — вибух цін на газ та нафту, та ще і тимчасове скасування санкцій. Друга криза — повна зупинка євроінтеграційних процесів та реформ. Народ прагне членства України в Європейському Союзі. Три місяці тому Україна узгодила з єврокомісаркою з розширення Мартою Кос чіткий план з десяти кроків. Його можна було б виконати приблизно за десять парламентських днів, якби на те була політична воля. Минуло понад сто днів. Не виконано жодного пункту. Ситуація починає нагадувати старий анекдот: людина щодня молиться про виграш у лотерею, але навіть не купила квитка. Третє: внутрішня парламентська криза. Вона не вигадана і не є політичною риторикою. Вона реальна. Коаліції, існування якої вимагає Конституція, не існує ані де-юре, ані де-факто. Десятки мільйонів українців стали заручниками кількох десятків депутатів, фігурантів корупційних плівок. Вони влаштували італійський страйк, блокуючи роботу парламенту, лише тому, що комусь не подобаються антикорупційні розслідування, хтось вимагає знищення плівок. Саме тому настав час наголосити: вихід із кризи — це коаліція національної єдності. Оскільки під час воєнного стану вибори провести неможливо, єдиний конституційний шлях виходу з кризи — формування нової парламентської більшості з новою програмою дорослих рішень. Вона має складатися щонайменше з трьох блоків. Перший — безпековий. Посилення оборони, модернізація армії, відновлення міжнародної коаліції підтримки України та активна дипломатія для повернення теми гарантій безпеки на глобальний порядок денний. Другий — соціальний. Захист людей всередині країни. Підвищення пенсій. Підготовка до наступної зими. Підтримка армії, ветеранів, родин військових і тих, хто щодня тримає на собі економіку воюючої держави. Третій — євроінтеграційний. Замість аукціону дат вступу потрібно нарешті робити реформи. Ті самі десять кроків, про які домовилися з Європейською Комісією. І які парламент здатен ухвалити буквально за кілька робочих днів. Фракція «Європейської Солідарності» готова голосувати за ці рішення незалежно від того, перебуваємо ми у коаліції чи ні. Ми готові до серйозної і відповідальної розмови з Президентом України. Така зустріч має відбутися невідкладно — за участі керівництва парламенту, уряду і представників демократичної опозиції. На жаль, влада не почула нас наприкінці 2021 року, коли ми попереджали про небезпеку великої війни. Дуже хотілося б, щоб цього разу наші слова були почуті. Бо у кризах виграють ті країни, де політики здатні поставити державу вище за власні рейтинги.

Петро Порошенко

26,400 просмотров • 5 месяцев назад

14 грудня — крутий день, коли Україні відкрили шлях до членства в ЄС. Буквально щойно мені зателефонувала посол ЄС в Україні Катерина Матернова. Як же бринів її голос. Це Новина, яку ми так чекали… Новина, яка стала можливою завдяки боротьбі найкращих наших воїнів…Тому дякую за неї всьому українському народові і його Збройним силам. Вікно можливостей було дуже вузьким і коротким. Але нам вдалося. Вдалося кожному, хто про це мріяв. І величезна роль у цьому європейських лідерів, які відстоюють Україну як свою державу. Тому я вдячний кожному з них, хто сказав так, і навіть тому, хто вийшов з залу. Але початок переговорів — це не фініш, а продовження важкої роботи. Шлях до членства — це не спринт, а марафон чи точніше «багатоборство», де від кандидата знадобляться всі сили, навички та вміння. Особливо важливо це під час війни. Але, впевнений, ми здужаємо. Шлях до членства — це не про пафосні заяви та обіцянки, а про чисельні системні та ефективні реформи. Тому шлях до членства — це верховенство права, свобода слова і парламентський плюралізм і всі копенгагенські критерії. Шлях до членства — це не про формальні оцінки в звітах, а дієві кроки з розбудови успішної держави, які відчуватимуть українські громадяни. Шлях до членства — це також про діалог з кожною столицею Обʼєднаної Європи. Це не лише про комфортні столиці, а й про некомфортні. Знаю,10 минулих років було непросто.Ця боротьба почалася під час Революції Гідності. Ми долали подібні виклики і під час укладення Угоди про асоціацію, і в часи боротьби за безвіз. Маємо готуватись і пройти всі етапи цього «євроінтеграційного багатоборства» разом, в одній команді, в дусі справжньої єдності та взаємопідтримки. Щиро вважаю, що прийшов час для прагматичного об’єднання зусиль всіх демократичних сил в рамках коаліції та уряду національної єдності на засадах спільної відповідальності та довіри. Також це і потужний сигнал світу — і союзникам, і нашому ворогові (уявляю собі кислу міну путіна) — про міць та рішучість України боротись та Перемогти. Майбутнє України в ЄС і НАТО з нашою Армією, Мовою та Вірою!

14 грудня — крутий день, коли Україні відкрили шлях до членства в ЄС. Буквально щойно мені зателефонувала посол ЄС в Україні Катерина Матернова. Як же бринів її голос. Це Новина, яку ми так чекали… Новина, яка стала можливою завдяки боротьбі найкращих наших воїнів…Тому дякую за неї всьому українському народові і його Збройним силам. Вікно можливостей було дуже вузьким і коротким. Але нам вдалося. Вдалося кожному, хто про це мріяв. І величезна роль у цьому європейських лідерів, які відстоюють Україну як свою державу. Тому я вдячний кожному з них, хто сказав так, і навіть тому, хто вийшов з залу. Але початок переговорів — це не фініш, а продовження важкої роботи. Шлях до членства — це не спринт, а марафон чи точніше «багатоборство», де від кандидата знадобляться всі сили, навички та вміння. Особливо важливо це під час війни. Але, впевнений, ми здужаємо. Шлях до членства — це не про пафосні заяви та обіцянки, а про чисельні системні та ефективні реформи. Тому шлях до членства — це верховенство права, свобода слова і парламентський плюралізм і всі копенгагенські критерії. Шлях до членства — це не про формальні оцінки в звітах, а дієві кроки з розбудови успішної держави, які відчуватимуть українські громадяни. Шлях до членства — це також про діалог з кожною столицею Обʼєднаної Європи. Це не лише про комфортні столиці, а й про некомфортні. Знаю,10 минулих років було непросто.Ця боротьба почалася під час Революції Гідності. Ми долали подібні виклики і під час укладення Угоди про асоціацію, і в часи боротьби за безвіз. Маємо готуватись і пройти всі етапи цього «євроінтеграційного багатоборства» разом, в одній команді, в дусі справжньої єдності та взаємопідтримки. Щиро вважаю, що прийшов час для прагматичного об’єднання зусиль всіх демократичних сил в рамках коаліції та уряду національної єдності на засадах спільної відповідальності та довіри. Також це і потужний сигнал світу — і союзникам, і нашому ворогові (уявляю собі кислу міну путіна) — про міць та рішучість України боротись та Перемогти. Майбутнє України в ЄС і НАТО з нашою Армією, Мовою та Вірою!

Петро Порошенко

55,582 просмотров • 2 лет назад