Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

На главную

Черговий напад ксенофобії випердольки: у метро Гамбурга полька влаштувала істерику українкам. Жінка в агресивній формі наказувала українкам «повертатися додому», обзивала український народ «п*дорасами», а росіян раптом назвала «хорошими людьми». І хоча запис інциденту вийшов не найкращої якості, зміст цього дикого шовіністичного монологу розібрати абсолютно нескладно. Поляки, що з вами...

44,152 просмотров • 2 дней назад •via X (Twitter)

Комментарии: 0

Нет доступных комментариев

Здесь появятся комментарии из оригинального поста

Похожие видео

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 просмотров • 4 месяцев назад

#Буданов: "Допоки йде війна, питання мобілізації вирішити не можна". Ми усі "бачимо" бусифікацію в Росії, в Ізраїлі, в Ірані,в Пакистані, в Венесуелі, в Камбоджі, в Тайланді... Ніде у світі, пане Буданов Kyrylo Budanov , не проводиться примусова мобілізація, тим більше –– із ганебним полюванням на невинних людей! #Буданов: "Людина, яка живе в Україні, де 12 років йде війна, 4 роки повномасштабна, вважає, що воювати повинен хтось інший — вона правильно поступає чи ні?". Відповідь: ТАК, абсолютно ПРАВИЛЬНО поступає ця людина. НІХТО НІКОМУ НІЧОГО НЕ ПОВИНЕН! Так в #Україна поступає 29 000 000 людей! У війську – один мільйон, решта так і поступають – воює не він, а хтось інший! З другого боку, пане Kyrylo Budanov, це право людини –– не захищатись. Ви ж нікого не штрафуєте і в тюрму не садите, хто не захищає свій магазин чи будинок від грабіжників, правда? В питанні захисту країни –– те ж саме! А ваш ОБОВʼЯЗОК, пане Kyrylo Budanov, як влади –– створити такі умови, щоб достатня кількість людкй мало бажання захищати свою країну. Для цього, в першу чергу, треба щоб люди розуміли, що ця країна –– СВОЯ. А не ВАША. Тепер вона ВАША –– ви отримуєте дивіденти з цієї країни і любди не мають жодного впливу на ВАС. Тому –– вперед! Самі й захищайте! Так вам відповідають українці! А зараз #Україна –– виняток у світі. Виродок у світі!

Wenden

24,553 просмотров • 6 месяцев назад