Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Zur Startseite

Через припинення транзиту газу втрати російського бюджету становитимуть близько 5 мільярдів доларів на рік. Це дуже великі гроші. Але ще у 2022 році, крім газу, ми вимагали припинити постачання нафти нафтопроводом «Дружба». Ви знаєте, скільки нафти нафтопровід «Дружба» прокачав у 2024 році? За офіційними даними, цифра становить 300 тисяч...

poroshenko's profile picture

Петро Порошенко

1,172,007 subscribers

62,044 Aufrufe • vor 1 Jahr •via X (Twitter)

Wissenschaft & TechnologieNachrichten & PolitikFinanzen
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

10 Kommentare

Profilbild von Яскраве Слово
Яскраве Словоvor 1 Jahr

А в 2014-19 не вимагали припинити

Profilbild von SevDi7
SevDi7vor 1 Jahr

А якби ти хйня соєва припинив транзит ще в 2015-2018, рашка б втратили трилйоні доларів. Але ти навіть фабрику свою липецьку закрив лише 1 квітня 2017, виплативши всі борги і податки в бюджет рашки, щоб в тебе не конфіскували обладнання. Жалюгідна жадібна потвора

Profilbild von Dali_bude
Dali_budevor 1 Jahr

А що тобі заважало це зробити з 1998 року?

Profilbild von Dmytro Kogan
Dmytro Koganvor 1 Jahr

Це ж той нафтопровід, який ви Медведчуку віддали? Чи інший? )))

Profilbild von Vitaly
Vitalyvor 1 Jahr

По тій же причині по якій за вашої каденції це також не зробили.

Profilbild von Kotik iz Posadok
Kotik iz Posadokvor 1 Jahr

Ви такий мудрий політик. Нам би такого презедентом в 2014-му. Не було б таких проблем як зараз 💯.

Profilbild von Dr.Swine
Dr.Swinevor 1 Jahr

Коли є діючий контракт, Україна не може припинити його виконання в односторонньому порядку. І ви це добре знаєте. Досить популістських заяв.

Profilbild von Та що з Конотопа
Та що з Конотопаvor 1 Jahr

👍💪 Щоб потвора-рашка здохла, треба перестати її годувати. Усім світом разом.

Profilbild von Kostas Ivanokis
Kostas Ivanokisvor 1 Jahr

Це той Порошенко вимагає зипинити транзит нафти котрий допоміг медведчуку отримати нафтопровід у власність в замін на віджатий в Криму завод рішення анулювали і сивочолий встиг його продати і ще отримував відсоток від прокачки нафти медвечуковським трубопроводом чи то був інший ?

Profilbild von Гаразд💙💛
Гаразд💙💛vor 1 Jahr

з 2014 по 2019 року якось Петро не дуже хотів зупиняти нафтопровід Дружба, а навпаки з Медведчуком дуже тісно по ньому працювали і заробляли . Краще мовчати

Ähnliche Videos

На жаль, обговорення проєкту ухвалення бюджету свідчить про повну неадекватність дій Верховної Ради. Коли всі українці починають свій ранок з deepstate-map, бачачи, що здаються чергові села, ви намагаєтеся протягнути зарплату прокурорів і 400 тисяч гривень зарплати оцієї «фантастичної» позиції, яка на сьогодні принижує державу. Ви забираєте ці гроші в армії, ви забираєте ці гроші у тих, хто в окопах. Ви забираєте ці гроші виплатами прокурорам-«інвалідам», БЕБам, яким ви підвищуєте зарплату на 70%. І не вірте, будь ласка, коли вам кажуть, що це гроші партнерів. Бо запозичення через ОВДП — і є головне фінансування, вони беруть у борг у держави для того, щоб купувати прокурорів, купувати звіти рахункової палати і фінансувати силовиків. Можна скільки завгодно тиснути на місцеві ради, щоб вони голосували за підтримку «плану перемоги», але цей документ свідчить, що це бюджет плану капітуляції. Росія, яка підвищила воєнні видатки на 36%, сьогодні вже всемеро перевищує фінансування Збройних сил України. І вони збираються це робити у 25-му, у 26-му роках. А з цим бюджетом ви тиснете і примушуєте Збройні Сили України бути без боєприпасів, без забезпечення. Я хочу твердо сказати, що мені соромно дивитися в скляні очі окремих депутатів. Це було у 21-му році, коли я з цієї трибуни казав: «Дайте 60 мільярдів Збройним Силам». Це було у 23-му році, коли ми з цієї трибуни казали: «Дайте гроші на фортифікацію, будуючи другу лінію оборони біля Мар'їнки, Авдіївки, Вугледара». Тоді ви казали: «Ні, бо ми наступаємо». Сьогодні, коли ми кажемо, забезпечте Збройні сили пакетом Save Soldier. У кожного воїна має бути не тільки бронежилет кевларовий і шолом, а й те, що зараз потрібно на фронті. FPV, Mavic, РЕБи, засоби протидії технічній розвідці, необхідні запасні частини, які, на жаль, парламент забрав як ПДФО, який мав іти на рахунки бригад. Створіть спеціальний фонд військовим, не підвищуйте податки найманим працівникам, заветуте цей закон і, врешті-решт, будуйте план перемоги.
3:08

На жаль, обговорення проєкту ухвалення бюджету свідчить про повну неадекватність дій Верховної Ради. Коли всі українці починають свій ранок з deepstate-map, бачачи, що здаються чергові села, ви намагаєтеся протягнути зарплату прокурорів і 400 тисяч гривень зарплати оцієї «фантастичної» позиції, яка на сьогодні принижує державу. Ви забираєте ці гроші в армії, ви забираєте ці гроші у тих, хто в окопах. Ви забираєте ці гроші виплатами прокурорам-«інвалідам», БЕБам, яким ви підвищуєте зарплату на 70%. І не вірте, будь ласка, коли вам кажуть, що це гроші партнерів. Бо запозичення через ОВДП — і є головне фінансування, вони беруть у борг у держави для того, щоб купувати прокурорів, купувати звіти рахункової палати і фінансувати силовиків. Можна скільки завгодно тиснути на місцеві ради, щоб вони голосували за підтримку «плану перемоги», але цей документ свідчить, що це бюджет плану капітуляції. Росія, яка підвищила воєнні видатки на 36%, сьогодні вже всемеро перевищує фінансування Збройних сил України. І вони збираються це робити у 25-му, у 26-му роках. А з цим бюджетом ви тиснете і примушуєте Збройні Сили України бути без боєприпасів, без забезпечення. Я хочу твердо сказати, що мені соромно дивитися в скляні очі окремих депутатів. Це було у 21-му році, коли я з цієї трибуни казав: «Дайте 60 мільярдів Збройним Силам». Це було у 23-му році, коли ми з цієї трибуни казали: «Дайте гроші на фортифікацію, будуючи другу лінію оборони біля Мар'їнки, Авдіївки, Вугледара». Тоді ви казали: «Ні, бо ми наступаємо». Сьогодні, коли ми кажемо, забезпечте Збройні сили пакетом Save Soldier. У кожного воїна має бути не тільки бронежилет кевларовий і шолом, а й те, що зараз потрібно на фронті. FPV, Mavic, РЕБи, засоби протидії технічній розвідці, необхідні запасні частини, які, на жаль, парламент забрав як ПДФО, який мав іти на рахунки бригад. Створіть спеціальний фонд військовим, не підвищуйте податки найманим працівникам, заветуте цей закон і, врешті-решт, будуйте план перемоги.

Петро Порошенко

59,862 Aufrufe • vor 1 Jahr

Федоров: З першого дня, як прийшли, ми запустили нову систему закупівель, основану на даних Раніше Генеральний штаб писав перелік компаній, у яких потрібно вироби купувати. Ми змінили систему, ми започаткували новий наказ, де ми говоримо, що потрібно обирати серед топ-компаній Топ-10 по рейтингу по е-балах, по Datachain і по замовленням на Brave1 Market – обираються по кожній категорії топ-10, і 80% дронів закуповується серед цих топів, щоб якість дронів покращити на фронті Бо сьогодні настільки багато мотлоху на фронт постачається, що потрібно було попрацювати над якістю. А 20% закуповується через тендери. Це був перший крок, і це змінило якість закупівель Другий крок – ми запустили відкриті тендери. Спершу купили 155-й дальнього калібру, і ми зекономили, уявіть собі... було, здається, п'ять компаній-переможців... ми знизили на кожному снаряді 1000 доларів. Це приклад, як працюють тендери Потім ми запустили тендер на "КримСтрайк", на 150-160 тисяч дронів. Подалося на цей тендер 59 компаній. Це наша конкурентна перевага. Здешевшання буде 20-30%. Ми більше 100 мільйонів доларів зекономили на тендері по артилерії Якщо ми говоримо, що в цьому році бюджет на дрони буде 20+ мільярдів доларів, то 20% економії – це великі гроші, які ми можемо інвестувати в щось інше І зрозуміло, що ми зупинили велику кількість контрактів, які напряму підписувалися з іноземцями українськими компаніями, про які я навіть не знав, коли прийшов А дізнався, знаєте як? Я приїжджаю в країну, кажу: Так, любий міністр, ми не купуємо більше короткий 155-й, не давайте гроші на ремонти "Леопардів", не робіть те, не робіть те... Приїжджаю в Україну, а в мене розривається телефон: Ви нам контракт зламали! У нас вже був давно підписаний рамковий контракт, компанія така, компанія така... будь ласка, скажіть, нехай вони заплатять за контракт, ми виконаємо його І ми поступаємо дуже погано як держава, що ми про це не знали, і що ламаємо бізнес-стратегію компаній. Але з іншого боку, якщо у нас зараз профіцит короткого 155-го на фронті, як я морально можу сказати: Давайте цій компанії дозволимо ще продати державі 155-й"? І тоді доводиться приймати рішення: тільки дальній. Контракти зупиняються, партнери перекладають гроші на дальні контракти
3:13

Федоров: З першого дня, як прийшли, ми запустили нову систему закупівель, основану на даних Раніше Генеральний штаб писав перелік компаній, у яких потрібно вироби купувати. Ми змінили систему, ми започаткували новий наказ, де ми говоримо, що потрібно обирати серед топ-компаній Топ-10 по рейтингу по е-балах, по Datachain і по замовленням на Brave1 Market – обираються по кожній категорії топ-10, і 80% дронів закуповується серед цих топів, щоб якість дронів покращити на фронті Бо сьогодні настільки багато мотлоху на фронт постачається, що потрібно було попрацювати над якістю. А 20% закуповується через тендери. Це був перший крок, і це змінило якість закупівель Другий крок – ми запустили відкриті тендери. Спершу купили 155-й дальнього калібру, і ми зекономили, уявіть собі... було, здається, п'ять компаній-переможців... ми знизили на кожному снаряді 1000 доларів. Це приклад, як працюють тендери Потім ми запустили тендер на "КримСтрайк", на 150-160 тисяч дронів. Подалося на цей тендер 59 компаній. Це наша конкурентна перевага. Здешевшання буде 20-30%. Ми більше 100 мільйонів доларів зекономили на тендері по артилерії Якщо ми говоримо, що в цьому році бюджет на дрони буде 20+ мільярдів доларів, то 20% економії – це великі гроші, які ми можемо інвестувати в щось інше І зрозуміло, що ми зупинили велику кількість контрактів, які напряму підписувалися з іноземцями українськими компаніями, про які я навіть не знав, коли прийшов А дізнався, знаєте як? Я приїжджаю в країну, кажу: Так, любий міністр, ми не купуємо більше короткий 155-й, не давайте гроші на ремонти "Леопардів", не робіть те, не робіть те... Приїжджаю в Україну, а в мене розривається телефон: Ви нам контракт зламали! У нас вже був давно підписаний рамковий контракт, компанія така, компанія така... будь ласка, скажіть, нехай вони заплатять за контракт, ми виконаємо його І ми поступаємо дуже погано як держава, що ми про це не знали, і що ламаємо бізнес-стратегію компаній. Але з іншого боку, якщо у нас зараз профіцит короткого 155-го на фронті, як я морально можу сказати: Давайте цій компанії дозволимо ще продати державі 155-й"? І тоді доводиться приймати рішення: тільки дальній. Контракти зупиняються, партнери перекладають гроші на дальні контракти

Останній Капіталіст

14,688 Aufrufe • vor 2 Monaten

Вся країна попередні два дні жила надією на результат саміту НАТО у Вільнюсі. Я не бачу, де знайшли перемогу ті, хто стверджує, що Вільнюс був дуже вдалим для України. На жаль, вчорашній Вільнюс був дуже схожий на Вільнюс 2013 року, коли Україна не підписала Угоду про асоціацію. І я її підписав одразу ж після обрання. А нині не отримала заслуженого запрошення до НАТО, хоча українські Збройні Сили боронять східний фланг НАТО. Не парламент, не президент, не Офіс і не уряд зробили свій внесок. Єдині, хто зробив цей внесок, — це Збройні Сили України. Вони воюють краще за будь-яку іншу країну НАТО. На жаль, і підсумковий документ Вільнюса-23 є ксерокопією Бухареста 2008 року. Заява Сімки нагадує виключно протокол про наміри. Той, хто хоче подивитися, — там слово гарантії відсутнє. Єдине, що там є — це початок консультацій у випадку, якщо буде майбутня війна. Я знаю як ці консультації я проводив у 2014 році і ні в якому разі нам не можна це повторити. Не треба нам слів про відкриті двері. Якщо двері відкриті, дайте нам зайти. Якщо ви нас не пускаєте, це означає двері закриті, і кажіть правду. Але ми маємо подякувати партнерам за зброю, далекобійні ракети, радіоелектронну боротьбу, протиповітряну оборону. Без них було би значно важче. І друге, засмучує сварка, яка розгортається навколо саміту. Одні накидаються на владу. Іншим в усьому крайній Байден. Хто винен — з’ясуємо після війни. А зараз нам треба за рік підготуватися до Вашингтонського саміту, бо це не Байден призначав Татарова, Думу, забезпечував корупцію на 36 мільярдів. А єдине, що є у нас в Сімці — це впровадження реформ: судова реформа, захист демократії, включно з парламентською, повага до прав людини, захист ЗМІ – свободи ЗМІ. Це наша відповідальність.
3:07

Вся країна попередні два дні жила надією на результат саміту НАТО у Вільнюсі. Я не бачу, де знайшли перемогу ті, хто стверджує, що Вільнюс був дуже вдалим для України. На жаль, вчорашній Вільнюс був дуже схожий на Вільнюс 2013 року, коли Україна не підписала Угоду про асоціацію. І я її підписав одразу ж після обрання. А нині не отримала заслуженого запрошення до НАТО, хоча українські Збройні Сили боронять східний фланг НАТО. Не парламент, не президент, не Офіс і не уряд зробили свій внесок. Єдині, хто зробив цей внесок, — це Збройні Сили України. Вони воюють краще за будь-яку іншу країну НАТО. На жаль, і підсумковий документ Вільнюса-23 є ксерокопією Бухареста 2008 року. Заява Сімки нагадує виключно протокол про наміри. Той, хто хоче подивитися, — там слово гарантії відсутнє. Єдине, що там є — це початок консультацій у випадку, якщо буде майбутня війна. Я знаю як ці консультації я проводив у 2014 році і ні в якому разі нам не можна це повторити. Не треба нам слів про відкриті двері. Якщо двері відкриті, дайте нам зайти. Якщо ви нас не пускаєте, це означає двері закриті, і кажіть правду. Але ми маємо подякувати партнерам за зброю, далекобійні ракети, радіоелектронну боротьбу, протиповітряну оборону. Без них було би значно важче. І друге, засмучує сварка, яка розгортається навколо саміту. Одні накидаються на владу. Іншим в усьому крайній Байден. Хто винен — з’ясуємо після війни. А зараз нам треба за рік підготуватися до Вашингтонського саміту, бо це не Байден призначав Татарова, Думу, забезпечував корупцію на 36 мільярдів. А єдине, що є у нас в Сімці — це впровадження реформ: судова реформа, захист демократії, включно з парламентською, повага до прав людини, захист ЗМІ – свободи ЗМІ. Це наша відповідальність.

Петро Порошенко

196,645 Aufrufe • vor 3 Jahren

Мерц: Наразі я маю кілька пропозицій щодо того, як ми можемо крок за кроком наблизити Україну до Європейського Союзу Тому що ми повинні дати людям в Україні, а це все ще 35 мільйонів українців перспективу, що вони є її частиною Україна відчуває себе європейською країною. Вона і є європейською країною. І тому ми повинні залишатися відкритими для нових членів. Європейський Союз не повинен стати ексклюзивним клубом Україна повинна мати європейську перспективу. Ми не повинні втратити Україну на користь росії навіть на рівні почуттів. Натомість ми повинні сказати людям в Україні: "У вас є майбутнє в Європі". Процеси вступу до Європейського Союзу – це процеси, які завжди тривають дуже довго У Зеленського колись була ідея вступити до ЄС 1 січня 2027 року. Це не спрацює. Навіть 1 січня 2028 року не є реалістичним І я також сказав Зеленському: "Будь обережним, не плекай занадто великих надій, які потім знову супроводжуватимуться розчаруванням" Колись Україна підпише угоду про припинення вогню. Колись, сподіваюся, буде мирний договір із росією. Тоді, можливо, частина території України більше не буде українською Якщо він захоче донести це до власного населення і отримати підтримку більшості, а він повинен провести референдум з цього приводу, тоді він повинен одночасно сказати населенню: "Але я відкрив для вас шлях до Європи" І ми маємо дати на це правдиву відповідь. Ми не маємо казати: "Колись ви зможете прийти", натомість ми маємо сказати Україні: Так, є конкретний план дій, поетапні зміни того, як ви можете наблизитися до Європейського Союзу, і це перші кроки, які є правдивими, незворотними і які зрештою приведуть до повноправного членства в ЄС Це займе тривалий час, але ми повинні почати. Будь-який шлях, яким хочеш пройти, починається з першого кроку
2:14

Мерц: Наразі я маю кілька пропозицій щодо того, як ми можемо крок за кроком наблизити Україну до Європейського Союзу Тому що ми повинні дати людям в Україні, а це все ще 35 мільйонів українців перспективу, що вони є її частиною Україна відчуває себе європейською країною. Вона і є європейською країною. І тому ми повинні залишатися відкритими для нових членів. Європейський Союз не повинен стати ексклюзивним клубом Україна повинна мати європейську перспективу. Ми не повинні втратити Україну на користь росії навіть на рівні почуттів. Натомість ми повинні сказати людям в Україні: "У вас є майбутнє в Європі". Процеси вступу до Європейського Союзу – це процеси, які завжди тривають дуже довго У Зеленського колись була ідея вступити до ЄС 1 січня 2027 року. Це не спрацює. Навіть 1 січня 2028 року не є реалістичним І я також сказав Зеленському: "Будь обережним, не плекай занадто великих надій, які потім знову супроводжуватимуться розчаруванням" Колись Україна підпише угоду про припинення вогню. Колись, сподіваюся, буде мирний договір із росією. Тоді, можливо, частина території України більше не буде українською Якщо він захоче донести це до власного населення і отримати підтримку більшості, а він повинен провести референдум з цього приводу, тоді він повинен одночасно сказати населенню: "Але я відкрив для вас шлях до Європи" І ми маємо дати на це правдиву відповідь. Ми не маємо казати: "Колись ви зможете прийти", натомість ми маємо сказати Україні: Так, є конкретний план дій, поетапні зміни того, як ви можете наблизитися до Європейського Союзу, і це перші кроки, які є правдивими, незворотними і які зрештою приведуть до повноправного членства в ЄС Це займе тривалий час, але ми повинні почати. Будь-який шлях, яким хочеш пройти, починається з першого кроку

Останній Капіталіст

17,688 Aufrufe • vor 4 Monaten

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше
0:59

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Martina Boguslavets

21,904 Aufrufe • vor 11 Monaten

У мене складається враження, що влада і Україна живуть у різних реальностях. У реальності влади немає темряви, немає розбомбленого Харкова, Одеси, яка уражена ракетами. Немає 18 годин темряви по всій країні. Немає ракет у Тернополі… А є «Єдиний телемарафон», є стратегічні комунікації і брехня телеграм-каналів. Армія ж виснажена. Воює зараз без зброї та без підвищення грошового забезпечення. Але з бюджетом, який було проголосовано та підписано в стінах Верховної Ради… Ці дві реальності не розуміють одна одну. Сьогодні ми вже зареєстрували зміни до ухваленого Бюджету-2026. У цих змінах кошти з зарплат депутатів та «нацкешбеку» на суму 100 мільярдів гривень передаються Збройним Силам. Я дуже прошу всіх депутатів зараз поставити підпис і негайно розглянути ці зміни. Аморально вимагати від наших партнерів санкцій проти росії, а самим відмовлятися проголосувати заборону транзиту російської нафти через нафтопровід «Дружба». Аморально вимагати демократії і не заборонити позасудові обшуки в детективів НАБУ, лідерів опозиції і громадських активістів. Аморально боротися з росією і не забороняти російські телеграм-канали. І аморально стверджувати, що ви «боретеся з корупцією» і не відправляти у відставку фігурантів «Міндічгейту» зі складу чинного уряду і влади. «Європейська Солідарність» зібрала вже більше ста підписів за відставку Кабміну. Залишилося небагато, але це наш обов'язок — відправити корупціонерів у відставку. Бо ті, хто проти цього, стають співучасниками корупційних дій.
3:00

У мене складається враження, що влада і Україна живуть у різних реальностях. У реальності влади немає темряви, немає розбомбленого Харкова, Одеси, яка уражена ракетами. Немає 18 годин темряви по всій країні. Немає ракет у Тернополі… А є «Єдиний телемарафон», є стратегічні комунікації і брехня телеграм-каналів. Армія ж виснажена. Воює зараз без зброї та без підвищення грошового забезпечення. Але з бюджетом, який було проголосовано та підписано в стінах Верховної Ради… Ці дві реальності не розуміють одна одну. Сьогодні ми вже зареєстрували зміни до ухваленого Бюджету-2026. У цих змінах кошти з зарплат депутатів та «нацкешбеку» на суму 100 мільярдів гривень передаються Збройним Силам. Я дуже прошу всіх депутатів зараз поставити підпис і негайно розглянути ці зміни. Аморально вимагати від наших партнерів санкцій проти росії, а самим відмовлятися проголосувати заборону транзиту російської нафти через нафтопровід «Дружба». Аморально вимагати демократії і не заборонити позасудові обшуки в детективів НАБУ, лідерів опозиції і громадських активістів. Аморально боротися з росією і не забороняти російські телеграм-канали. І аморально стверджувати, що ви «боретеся з корупцією» і не відправляти у відставку фігурантів «Міндічгейту» зі складу чинного уряду і влади. «Європейська Солідарність» зібрала вже більше ста підписів за відставку Кабміну. Залишилося небагато, але це наш обов'язок — відправити корупціонерів у відставку. Бо ті, хто проти цього, стають співучасниками корупційних дій.

Петро Порошенко

22,221 Aufrufe • vor 9 Monaten

Прем'єр-міністри Бельгії Вевер: москва чітко дала нам зрозуміти, що якщо її активи будуть конфісковані, Бельгія та я відчуватимемо наслідки вічно Я розумію, що для всіх це здається гарною ідеєю. Є поганий хлопець— путін. У нього багато грошей у Брюсселі, ми беремо їх і даємо хорошому— Україні. Це як поезія про Робін Гуда. Ось що відбувається під час війни: ми заморожуємо активи, нерухомі, суверенні активи. І наприкінці війни, коли є сторона, яка програла, зазвичай за мирним договором вона зобов'язана віддати активи для компенсації переможцям. Але хто в цій залі справді вірить, що росія програє цю війну? Це неможливо! Рано чи пізно ця війна закінчиться, але росія ніколи не програє цю війну. Навіть не бажано, щоб країна з ядерною зброєю програла війну і стала нестабільною, це навіть не в наших інтересах. Отже, це ілюзія, що колись ми повернемо заморожені активи, бо росія програє війну і буде змушена їх віддати. Це повна ілюзія. Це байка, яку ми розповідаємо собі і намагаємося в неї вірити. Всі за європейським столом переконали себе в цій байці. Тож, мовляв, якщо зрештою росія втратить ці гроші, ми можемо вже зараз їх використати і вкрасти у путіна. Він має прийняти це спокійно. Відгуки з москви не свідчать, що вони приймуть це спокійно. Вони дали нам знати, що Бельгія і ви, я особисто, будете це відчувати до самої вічності. Мені здається, вічність - це досить довгий період. Думаю, це російською означає, що вони розглядають можливість відправити нас у вічність. Вони можуть зробити контрконфіскації в росії. Euroclear має шістнадцять мільярдів заморожених активів у росії. Вони їх заберуть. Усі заводи бельгійців у росії, вони їх заберуть. Потім, усі інші європейські країни, які погодились на це рішення, можуть стати вразливими до контрконфіскацій. Суди в росії, вони почнуть нас судити. Можливо, росія переконає інші держави, як Білорусь, Китай, можливо, виконувати рішення російських судів щодо конфіскації західних активів. Ми ж не воюємо з росією, так? Ми навіть не воюємо, тож крадемо гроші ворожої країни, але програємо, і ми не в стані війни з росією, ризикуємо контрзаходами, ризикуємо... у нас є інвестиційний договір з росією, тож ми зазнаємо судових позовів та арбітражів.
3:06

Прем'єр-міністри Бельгії Вевер: москва чітко дала нам зрозуміти, що якщо її активи будуть конфісковані, Бельгія та я відчуватимемо наслідки вічно Я розумію, що для всіх це здається гарною ідеєю. Є поганий хлопець— путін. У нього багато грошей у Брюсселі, ми беремо їх і даємо хорошому— Україні. Це як поезія про Робін Гуда. Ось що відбувається під час війни: ми заморожуємо активи, нерухомі, суверенні активи. І наприкінці війни, коли є сторона, яка програла, зазвичай за мирним договором вона зобов'язана віддати активи для компенсації переможцям. Але хто в цій залі справді вірить, що росія програє цю війну? Це неможливо! Рано чи пізно ця війна закінчиться, але росія ніколи не програє цю війну. Навіть не бажано, щоб країна з ядерною зброєю програла війну і стала нестабільною, це навіть не в наших інтересах. Отже, це ілюзія, що колись ми повернемо заморожені активи, бо росія програє війну і буде змушена їх віддати. Це повна ілюзія. Це байка, яку ми розповідаємо собі і намагаємося в неї вірити. Всі за європейським столом переконали себе в цій байці. Тож, мовляв, якщо зрештою росія втратить ці гроші, ми можемо вже зараз їх використати і вкрасти у путіна. Він має прийняти це спокійно. Відгуки з москви не свідчать, що вони приймуть це спокійно. Вони дали нам знати, що Бельгія і ви, я особисто, будете це відчувати до самої вічності. Мені здається, вічність - це досить довгий період. Думаю, це російською означає, що вони розглядають можливість відправити нас у вічність. Вони можуть зробити контрконфіскації в росії. Euroclear має шістнадцять мільярдів заморожених активів у росії. Вони їх заберуть. Усі заводи бельгійців у росії, вони їх заберуть. Потім, усі інші європейські країни, які погодились на це рішення, можуть стати вразливими до контрконфіскацій. Суди в росії, вони почнуть нас судити. Можливо, росія переконає інші держави, як Білорусь, Китай, можливо, виконувати рішення російських судів щодо конфіскації західних активів. Ми ж не воюємо з росією, так? Ми навіть не воюємо, тож крадемо гроші ворожої країни, але програємо, і ми не в стані війни з росією, ризикуємо контрзаходами, ризикуємо... у нас є інвестиційний договір з росією, тож ми зазнаємо судових позовів та арбітражів.

Останній Капіталіст

166,926 Aufrufe • vor 9 Monaten

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.
13:36

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Петро Порошенко

16,932 Aufrufe • vor 6 Monaten

Це відео ви не знайдете на українських просторах, бо в свій час в його видалення було вкинуто дуже серйозні ресурси. Це архівний відеозапис. 2005 рік. москва. Молодий Олексій Арестович разом з Дмитром Корчинським та ідеологом «русского міра» Олександром Дугіним розповідають про те, які вони братушки і «як зберегти росію матушку від оранжевої чуми». Це чітко чутно на відео. Спонсор показу провладні корупціонери, які намагаючись дискредитувати нашу команду Народовладдя, додумалися для своєї чергової чорнухи купити Корчинського, помічник якого на камеру зачитав написаний йому текст і звинуватив Юрій Левченко у роботі на ФСБ. Корчинський ніколи не був самостійним вуличним активістом, в різний час він працював на спецслужби України та рф. За моєю інформацією нині Корчинський виконує замовлення голови Офісу президента Андрія Єрмака, який вирішив покарати кривдників його подільниці - голови партії «слуга народу» Олени Шуляк. Він не вперше виконує його замовлення, наприклад в 2022 Корчинський на своїх медіа ресурсах публічно відбілював Єрмака через зокрема серйозні звинувачення в США щодо призначення Татарова заступником керівника Офісу Президента, в Конгресі тоді лунали публічні заяви, що Єрмак має піти у відставку, це публікували американській ЗМІ. Єрмак тоді витратив сотні тисяч доларів щоб перебити цю заяву в українському інфопросторі. На цьому відео я думаю ми побачили дуже багато. Тому я публічно звертаюсь до Служби безпеки України та прошу допитати Олексія Арестовича та Дмитра Корчинського, які очевидно були завербовані росіюєю ще у 2005 році. І вимагаю також допитати голову Офісу Президента Єрмака, у якого довгий час працював Арестович, з яким ділилися конференційною інформацією, яку ворог міг використовувати проти України, а також задайте йому питання, які зв’язки його повʼязують з Корчинським. Прошу поширити.
13:14

Це відео ви не знайдете на українських просторах, бо в свій час в його видалення було вкинуто дуже серйозні ресурси. Це архівний відеозапис. 2005 рік. москва. Молодий Олексій Арестович разом з Дмитром Корчинським та ідеологом «русского міра» Олександром Дугіним розповідають про те, які вони братушки і «як зберегти росію матушку від оранжевої чуми». Це чітко чутно на відео. Спонсор показу провладні корупціонери, які намагаючись дискредитувати нашу команду Народовладдя, додумалися для своєї чергової чорнухи купити Корчинського, помічник якого на камеру зачитав написаний йому текст і звинуватив Юрій Левченко у роботі на ФСБ. Корчинський ніколи не був самостійним вуличним активістом, в різний час він працював на спецслужби України та рф. За моєю інформацією нині Корчинський виконує замовлення голови Офісу президента Андрія Єрмака, який вирішив покарати кривдників його подільниці - голови партії «слуга народу» Олени Шуляк. Він не вперше виконує його замовлення, наприклад в 2022 Корчинський на своїх медіа ресурсах публічно відбілював Єрмака через зокрема серйозні звинувачення в США щодо призначення Татарова заступником керівника Офісу Президента, в Конгресі тоді лунали публічні заяви, що Єрмак має піти у відставку, це публікували американській ЗМІ. Єрмак тоді витратив сотні тисяч доларів щоб перебити цю заяву в українському інфопросторі. На цьому відео я думаю ми побачили дуже багато. Тому я публічно звертаюсь до Служби безпеки України та прошу допитати Олексія Арестовича та Дмитра Корчинського, які очевидно були завербовані росіюєю ще у 2005 році. І вимагаю також допитати голову Офісу Президента Єрмака, у якого довгий час працював Арестович, з яким ділилися конференційною інформацією, яку ворог міг використовувати проти України, а також задайте йому питання, які зв’язки його повʼязують з Корчинським. Прошу поширити.

Симороз Олег Олександрович

249,816 Aufrufe • vor 3 Jahren

Хочу звернути вашу увагу на обставини та причини запровадження санкцій проти мене. Рівно за два тижні до появи інформації про санкції я, як лідер «Європейської Солідарності», разом із нашою політичною силою ініціював петицію щодо запровадження санкцій Президентом України проти державного злочинця Андрія Портнова. Це загальновідомий факт. Петицію було зареєстровано, відповідну заяву зроблено у Верховній Раді, і вона дуже швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів. Нам намагалися блокувати цю петицію в Офісі Президента та в уряді — представниками відповідача. Але ми її зареєстрували. У відповідь отримали дивний лист за підписом пані Свириденко, де зазначалося, що підстав для реагування та запровадження санкцій вони не бачать. Паралельно я отримав прямі погрози від пана Портнова — що він буде мститися, і що санкції будуть запроваджені проти мене. Я наголошую: влада, Офіс Президента, пан Єрмак, у співпраці з паном Портновим, який відвідував Офіс Президента, координували зусилля щодо запровадження цих санкцій. Документи, подані моїми захисниками, є доказовою базою абсолютного збігу фейкової аргументації, яку використовував і пан Портнов, і телеграм-канали, пов’язані з Офісом Президента. На це ми вже звертали увагу в судовому засіданні. 13 лютого, одразу після засідання РНБО, під час відвідування Хмельницької АЕС, Президент Зеленський, стоячи поруч із кримінальним злочинцем та фігурантом «Міндіч-гейту», заявив, що причиною санкцій є нібито «виведений Порошенком мільярд». Одинадцятий місяць влада «товче воду в ступі», але ми так і не почули жодного слова, жодного доказу про цей «мільярд». Друга теза — що замість фінансування Збройних Сил України Порошенко нібито фінансує партійні структури. Це брехня. Жодної копійки туди не пішло. Натомість на ЗСУ було спрямовано 7,5 мільярда гривень. Тому в мене є лише дві версії. Або пан Портнов, пан Єрмак і пан Пронін ввели Президента в оману — і тоді виходить, що Президент бреше. Або ж вони втягнули його в цю історію, і він є співучасником злочину. Я дуже сподіваюся, що має місце перша версія. Докази, які представлені суду, є неспростовними. Для пана Портнова — організатора розстрілів на Майдані, де загинули мої побратими — не знайшлося підстав для санкцій. А для Порошенка — знайшлися. І вже майже рік вони не можуть принести до суду жодного доказу. На цьому, думаю, і варто поставити крапку.
4:13

Хочу звернути вашу увагу на обставини та причини запровадження санкцій проти мене. Рівно за два тижні до появи інформації про санкції я, як лідер «Європейської Солідарності», разом із нашою політичною силою ініціював петицію щодо запровадження санкцій Президентом України проти державного злочинця Андрія Портнова. Це загальновідомий факт. Петицію було зареєстровано, відповідну заяву зроблено у Верховній Раді, і вона дуже швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів. Нам намагалися блокувати цю петицію в Офісі Президента та в уряді — представниками відповідача. Але ми її зареєстрували. У відповідь отримали дивний лист за підписом пані Свириденко, де зазначалося, що підстав для реагування та запровадження санкцій вони не бачать. Паралельно я отримав прямі погрози від пана Портнова — що він буде мститися, і що санкції будуть запроваджені проти мене. Я наголошую: влада, Офіс Президента, пан Єрмак, у співпраці з паном Портновим, який відвідував Офіс Президента, координували зусилля щодо запровадження цих санкцій. Документи, подані моїми захисниками, є доказовою базою абсолютного збігу фейкової аргументації, яку використовував і пан Портнов, і телеграм-канали, пов’язані з Офісом Президента. На це ми вже звертали увагу в судовому засіданні. 13 лютого, одразу після засідання РНБО, під час відвідування Хмельницької АЕС, Президент Зеленський, стоячи поруч із кримінальним злочинцем та фігурантом «Міндіч-гейту», заявив, що причиною санкцій є нібито «виведений Порошенком мільярд». Одинадцятий місяць влада «товче воду в ступі», але ми так і не почули жодного слова, жодного доказу про цей «мільярд». Друга теза — що замість фінансування Збройних Сил України Порошенко нібито фінансує партійні структури. Це брехня. Жодної копійки туди не пішло. Натомість на ЗСУ було спрямовано 7,5 мільярда гривень. Тому в мене є лише дві версії. Або пан Портнов, пан Єрмак і пан Пронін ввели Президента в оману — і тоді виходить, що Президент бреше. Або ж вони втягнули його в цю історію, і він є співучасником злочину. Я дуже сподіваюся, що має місце перша версія. Докази, які представлені суду, є неспростовними. Для пана Портнова — організатора розстрілів на Майдані, де загинули мої побратими — не знайшлося підстав для санкцій. А для Порошенка — знайшлися. І вже майже рік вони не можуть принести до суду жодного доказу. На цьому, думаю, і варто поставити крапку.

Петро Порошенко

13,603 Aufrufe • vor 9 Monaten

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!
1:09

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 Aufrufe • vor 3 Jahren

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.
6:57

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.

Петро Порошенко

54,950 Aufrufe • vor 1 Jahr

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.
2:36

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 Aufrufe • vor 1 Jahr

Сьогодні країна живе в абсолютно ненормальному режимі через терор росіян проти цивільних. Повітряні тривоги одна за одною, міста постійно зупиняються, люди годинами не можуть нормально дістатися на роботу чи повернутися додому. І головне питання, яке я сьогодні чую: а що нам робити далі? Як у цьому жити? Це питання не лише із Слов’янська чи Краматорська. Це питання із Києва, Дніпра, Сум, Чернігова, Харкова, Херсона, Запоріжжя. Завтра 1 вересня. Тисячі батьків досі не розуміють, як навчатимуться їхні діти, особливо там, де немає нормальних укриттів. Це вже не просто незручності війни. Це ситуація, яка ризикує стати неконтрольованою. Ми вступили в новий етап війни, який показав глибину кризи державного управління в країні. Давайте чесно скажемо, що робить путін. Він намагається не просто бити по Києву. Він хоче вимкнути Київ. Виснажити постійними тривогами. Паралізувати транспорт. Зупинити підприємства. Розірвати логістику. Змусити людей зрештою сказати: тут неможливо жити. Бо Київ для нього — особлива ціль. Сьогодні недостатньо просто закликати людей потерпіти. Треба нарешті організувати життя столиці і відповідно до тієї війни, яку росія веде сьогодні, а не тієї, до якої ми готувалися вчора. По-перше, місто не може безкінечно зупинятися. Безпека — безумовно понад усе. Але якщо тривоги стають постійними, значить, мають змінюватися і правила роботи міста. Уряд, військові, міська влада, транспортники, бізнес мають сісти за один стіл і дати людям зрозумілий алгоритм. Як усе працюватиме далі? І не треба недооцінювати ціну цього хаосу. Коли годинами стоїть Київ — стоїть величезна частина української економіки. Це мільярди, які не потраплять з бюджету до армії. По-друге, початок навчального року. Де зрозуміле рішення для батьків? Дайте людям правила. Візьміть на себе відповідальність. Для цього і існує держава. По-третє, поверніть Києву 8 мільярдів та ПДФО бойових бригад, бо цього тижня Київ вперше вимушений проводити секвестр бюджету. Скорочувати всі видатки, аби захистити місто. Сьогодні гроші Києву потрібні для укриттів. Нам треба будувати ще один рівень міста — захищений. По-четверте, бізнес. Потрібне страхування воєнних ризиків. Гроші на швидке відновлення після ударів. Нова логістика. Можливість бізнесу вкладати кошти у власний захист, включно з приватними системами ППО. І парламент нарешті має нормально працювати. Треба вести переговори з МВФ, ухвалювати закони, від яких залежить фінансова стабільність країни. По-пʼяте, енергетика. путін вже заявив, що його основною ціллю є енергетика, і саме енергетика Києва, захист якої залишили без фінансування. Тому мала маневрена генерація, когенерація, резервне живлення лікарень, водоканалів, зв'язку мають встановлюватися уже. Коли держава не встигає, українці завжди рятували себе самі. Це наша величезна сила. Тому я звертаюся до ОСББ, підприємців, волонтерів, просто сусідів: перевірте свої укриття. Подумайте про резервне живлення. Про воду. Про літніх людей у вашому будинку, яким під час тривоги нікуди йти і які самі не впораються. Наша команда точно буде поруч. І я хочу подякувати всім, хто сьогодні не дає цьому місту зупинитися. Рятувальникам і пожежникам. Медикам, особливо швидкій. Комунальникам. Водіям. Енергетикам. Підприємцям. Людям, які після чергової безсонної ночі все одно відкривають магазини, аптеки, підприємства. Вчителям. путін хоче, щоб Київ втомився. От цього ми йому точно не подаруємо. Але стійкість — це коли держава організувала життя так, щоб люди могли жити навіть тоді, коли ворог робить усе, аби вони не могли. Києву потрібен план, як жити. З цими вимогами ми завтра йдемо на відкриття нової сесії Верховної Ради. Ми опозиція, але ми готові до співпраці з владою у законодавчому забезпечення усіх необхідних рішень, аж до створення коаліції та уряду національної єдності. Але потрібні швидкі і відповідальні дії влади.
11:35

Сьогодні країна живе в абсолютно ненормальному режимі через терор росіян проти цивільних. Повітряні тривоги одна за одною, міста постійно зупиняються, люди годинами не можуть нормально дістатися на роботу чи повернутися додому. І головне питання, яке я сьогодні чую: а що нам робити далі? Як у цьому жити? Це питання не лише із Слов’янська чи Краматорська. Це питання із Києва, Дніпра, Сум, Чернігова, Харкова, Херсона, Запоріжжя. Завтра 1 вересня. Тисячі батьків досі не розуміють, як навчатимуться їхні діти, особливо там, де немає нормальних укриттів. Це вже не просто незручності війни. Це ситуація, яка ризикує стати неконтрольованою. Ми вступили в новий етап війни, який показав глибину кризи державного управління в країні. Давайте чесно скажемо, що робить путін. Він намагається не просто бити по Києву. Він хоче вимкнути Київ. Виснажити постійними тривогами. Паралізувати транспорт. Зупинити підприємства. Розірвати логістику. Змусити людей зрештою сказати: тут неможливо жити. Бо Київ для нього — особлива ціль. Сьогодні недостатньо просто закликати людей потерпіти. Треба нарешті організувати життя столиці і відповідно до тієї війни, яку росія веде сьогодні, а не тієї, до якої ми готувалися вчора. По-перше, місто не може безкінечно зупинятися. Безпека — безумовно понад усе. Але якщо тривоги стають постійними, значить, мають змінюватися і правила роботи міста. Уряд, військові, міська влада, транспортники, бізнес мають сісти за один стіл і дати людям зрозумілий алгоритм. Як усе працюватиме далі? І не треба недооцінювати ціну цього хаосу. Коли годинами стоїть Київ — стоїть величезна частина української економіки. Це мільярди, які не потраплять з бюджету до армії. По-друге, початок навчального року. Де зрозуміле рішення для батьків? Дайте людям правила. Візьміть на себе відповідальність. Для цього і існує держава. По-третє, поверніть Києву 8 мільярдів та ПДФО бойових бригад, бо цього тижня Київ вперше вимушений проводити секвестр бюджету. Скорочувати всі видатки, аби захистити місто. Сьогодні гроші Києву потрібні для укриттів. Нам треба будувати ще один рівень міста — захищений. По-четверте, бізнес. Потрібне страхування воєнних ризиків. Гроші на швидке відновлення після ударів. Нова логістика. Можливість бізнесу вкладати кошти у власний захист, включно з приватними системами ППО. І парламент нарешті має нормально працювати. Треба вести переговори з МВФ, ухвалювати закони, від яких залежить фінансова стабільність країни. По-пʼяте, енергетика. путін вже заявив, що його основною ціллю є енергетика, і саме енергетика Києва, захист якої залишили без фінансування. Тому мала маневрена генерація, когенерація, резервне живлення лікарень, водоканалів, зв'язку мають встановлюватися уже. Коли держава не встигає, українці завжди рятували себе самі. Це наша величезна сила. Тому я звертаюся до ОСББ, підприємців, волонтерів, просто сусідів: перевірте свої укриття. Подумайте про резервне живлення. Про воду. Про літніх людей у вашому будинку, яким під час тривоги нікуди йти і які самі не впораються. Наша команда точно буде поруч. І я хочу подякувати всім, хто сьогодні не дає цьому місту зупинитися. Рятувальникам і пожежникам. Медикам, особливо швидкій. Комунальникам. Водіям. Енергетикам. Підприємцям. Людям, які після чергової безсонної ночі все одно відкривають магазини, аптеки, підприємства. Вчителям. путін хоче, щоб Київ втомився. От цього ми йому точно не подаруємо. Але стійкість — це коли держава організувала життя так, щоб люди могли жити навіть тоді, коли ворог робить усе, аби вони не могли. Києву потрібен план, як жити. З цими вимогами ми завтра йдемо на відкриття нової сесії Верховної Ради. Ми опозиція, але ми готові до співпраці з владою у законодавчому забезпечення усіх необхідних рішень, аж до створення коаліції та уряду національної єдності. Але потрібні швидкі і відповідальні дії влади.

Петро Порошенко

32,372 Aufrufe • vor 21 Tagen