Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Beim Laden dieses Videos ist ein Problem aufgetreten. Dies könnte an einem vorübergehenden Netzwerkproblem liegen oder das Video ist möglicherweise nicht verfügbar.

Що робив Zеленський в Омані? Чи треба ще пояснювати, що він діяв, як зрадник на користь хуйла, адже ще ніхто не зміг заперечити сконцентровані та приведені у відео факти, де "гарант" зраджує Україну, адже всі його дії потому свідчать саме про це. Тому й переговори, які зараз веде зрадник... нічого хорошого Україні не принесуть, НІЧОГО. Не буде ніякого перемир'я, не буде Україні надані гарантії безпеки крім таких же, як Будапештські. І тільки арешт/відставка/суд зрадника дасть змогу Україні привести до влади єдиного, хто зможе зупинити війну, заморозити конфлікт (і це мін.), а саме Пороха, який вже один раз це зробив, зміг, хоч вкраїнчики і вішали на нього всіх собак, від цибулі і до підірваних складів. Треба врешті-решт ставати дорослими, треба навчитися відповідати за свої вчинки, якими б вони не були.show more

Serhii Sokolov

2,419 subscribers

11,150 Aufrufe • vor 9 Monaten •via X (Twitter)

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Kommentare

Keine Kommentare verfügbar

Kommentare vom Original-Post werden hier angezeigt

Ähnliche Videos

Дмитро Кулеба аналізує результати переговорів Трампа та Зеленського, а ще прийдешній саміт з путіним: "Проблема в тому, що Трамп і путін можуть розмовляти скільки завгодно. Але залучити путіна до переговорів не означає змусити путіна вести переговори. І я задаюся питанням, чи вже усвідомив це президент Трамп. Доки путін вірить, що може виграти цю війну на полі бою, він буде уникати будь-яких угод і домовленостей, і ми будемо чути більше слів про його відданість і більше обіцянок від Трампа, що путін готовий укласти угоду, але жодна угода не відбудеться». Єдине повідомлення, яке передає Путін, таке: я буду платити будь-яку ціну стільки, скільки потрібно, щоб виграти цю війну. А що ви готові платити і як довго? Ось яке питання він ставить Європі та Сполученим Штатам Америки. Ось і все. Все інше, що ми бачимо, — це лише шум. Я ніколи не втомлюся повторювати, що ключ до миру лежить на європейській землі. Він не в Сполучених Штатах. Він в Європі. Тому Європа має абсолютно вирішальне значення. І доки Україна та решта Європи триматимуться разом, ніхто, ані президент Трамп, ані президент путін, не зможе їх роз'єднати. Але вони мають триматися разом. І саме це робить Зеленський, дзвонячи своїм колегам після свого І саме це робить Зеленський, телефонуючи своїм колегам після зустрічі з президентом Трампом".

Дмитро Кулеба аналізує результати переговорів Трампа та Зеленського, а ще прийдешній саміт з путіним: "Проблема в тому, що Трамп і путін можуть розмовляти скільки завгодно. Але залучити путіна до переговорів не означає змусити путіна вести переговори. І я задаюся питанням, чи вже усвідомив це президент Трамп. Доки путін вірить, що може виграти цю війну на полі бою, він буде уникати будь-яких угод і домовленостей, і ми будемо чути більше слів про його відданість і більше обіцянок від Трампа, що путін готовий укласти угоду, але жодна угода не відбудеться». Єдине повідомлення, яке передає Путін, таке: я буду платити будь-яку ціну стільки, скільки потрібно, щоб виграти цю війну. А що ви готові платити і як довго? Ось яке питання він ставить Європі та Сполученим Штатам Америки. Ось і все. Все інше, що ми бачимо, — це лише шум. Я ніколи не втомлюся повторювати, що ключ до миру лежить на європейській землі. Він не в Сполучених Штатах. Він в Європі. Тому Європа має абсолютно вирішальне значення. І доки Україна та решта Європи триматимуться разом, ніхто, ані президент Трамп, ані президент путін, не зможе їх роз'єднати. Але вони мають триматися разом. І саме це робить Зеленський, дзвонячи своїм колегам після свого І саме це робить Зеленський, телефонуючи своїм колегам після зустрічі з президентом Трампом".

5 канал 🇺🇦

40,436 Aufrufe • vor 11 Monaten

Зараз не про хейт, спробую пояснити обстановку, як я її бачу і що з цим робити. Чому жінок часто не хочуть бачити в підрозділах? 1. Стигма раз : жінки емоційні і не управляємі. Тут грає збірний образ усіх жінок, що знав умовний командир: дружина або мама, яка завжди права. А що, як треба буде фізично дисциплінувати? То якось не красіво жінку бити, як тоді нею управляти? 2. Пєтушині бої. Чоловіки в більшій вірогідності почнуть конкурувати за її увагу. А якщо ще й молода, красіва і не заміжня, то всьо, пиздець, коней не зупинити. Бо жінки асоціюються з сексуальним задоволенням. 3. Стигма два : жінка фізично слабка і її треба захищати. Але не тоді, коли медик, хай тягає 300-х наче їх кілограми легші за загальноприйняті кілограми 😁 Наче чоловік не може бути здихляком, якого треба поганяти по фізухі, а от жінкою і займатись нема про що, можна хрест ставити зразу. 4. Стигма три : вони всі тут шукають собі чоловіків, або прийшли за своїми чоловіками і це не ота бойова мотивація, що в бравих козаків. Ну не без того, зустрічала таких жінок, але і зустрічала чоловіків (переважна більшість), які не мають жодної мотивації перебувати у війську. І шо тепер? Давайте всіх розгонимо? Хто воювати буде? Більшість (на мою думку) доброволиць, що йдуть на бойову посаду мають чи не найміцнішу мотивацію рубати ворога. 5. Соціальні ролі. Мужицький мужик войну воює, а ця беззахисна жінка хай дітей ростить. І тільки так, бо так роками виглядали стосунки і ролі, а особливо у кадрових військових старої школи. Тут можна додавати ще пункти, але все це говорить про одне - мати жінку в підрозділі не зручно, не зрозуміло, не обов'язково. Мої висновки: жінки це великий мобілізаційний потенціал. Звісно не перекриє весь дефіцит і на половину, але все ж. Щоб використати цей ресурс, треба адаптуватися і змінювати бачення світу в першу чергу командирам. Є світові приклади, як це зробити успішно. Чого нам не вистачає? Уявіть, що кількість особового складу можна доповнити хоча б на 15%... вже заманливо, правда? Тут не буде про методи залучення жінок у військо, це окрема і важка тема. Поговоримо пізніше.

Зараз не про хейт, спробую пояснити обстановку, як я її бачу і що з цим робити. Чому жінок часто не хочуть бачити в підрозділах? 1. Стигма раз : жінки емоційні і не управляємі. Тут грає збірний образ усіх жінок, що знав умовний командир: дружина або мама, яка завжди права. А що, як треба буде фізично дисциплінувати? То якось не красіво жінку бити, як тоді нею управляти? 2. Пєтушині бої. Чоловіки в більшій вірогідності почнуть конкурувати за її увагу. А якщо ще й молода, красіва і не заміжня, то всьо, пиздець, коней не зупинити. Бо жінки асоціюються з сексуальним задоволенням. 3. Стигма два : жінка фізично слабка і її треба захищати. Але не тоді, коли медик, хай тягає 300-х наче їх кілограми легші за загальноприйняті кілограми 😁 Наче чоловік не може бути здихляком, якого треба поганяти по фізухі, а от жінкою і займатись нема про що, можна хрест ставити зразу. 4. Стигма три : вони всі тут шукають собі чоловіків, або прийшли за своїми чоловіками і це не ота бойова мотивація, що в бравих козаків. Ну не без того, зустрічала таких жінок, але і зустрічала чоловіків (переважна більшість), які не мають жодної мотивації перебувати у війську. І шо тепер? Давайте всіх розгонимо? Хто воювати буде? Більшість (на мою думку) доброволиць, що йдуть на бойову посаду мають чи не найміцнішу мотивацію рубати ворога. 5. Соціальні ролі. Мужицький мужик войну воює, а ця беззахисна жінка хай дітей ростить. І тільки так, бо так роками виглядали стосунки і ролі, а особливо у кадрових військових старої школи. Тут можна додавати ще пункти, але все це говорить про одне - мати жінку в підрозділі не зручно, не зрозуміло, не обов'язково. Мої висновки: жінки це великий мобілізаційний потенціал. Звісно не перекриє весь дефіцит і на половину, але все ж. Щоб використати цей ресурс, треба адаптуватися і змінювати бачення світу в першу чергу командирам. Є світові приклади, як це зробити успішно. Чого нам не вистачає? Уявіть, що кількість особового складу можна доповнити хоча б на 15%... вже заманливо, правда? Тут не буде про методи залучення жінок у військо, це окрема і важка тема. Поговоримо пізніше.

Калина

30,832 Aufrufe • vor 10 Monaten

І про тупі інформаційні технології шахраїв для яких війна - це виключно можливість за рахунок маніпуляції та брехні збільшити свою аудиторію. І про такі речі треба говорити, це не можна замовчувати. Те, що робить шахрай Діма Гордон - це максимального рівня мерзотство. Бо на відміну від минулого, коли він грався з втюхуванням «зціленням Кашпіровського» та пірамідок, зараз він користується почуттями слабких людей, які за три роки повномасштабного вторгнення на жаль, досі вірять у казки таких як Гордон. Гордон до речі, перед самою повномасштабною війною розповідав байку, що піде воювати якщо буде повномасштабне вторгнення)) Коли ця війна забрала стільки людей, залишила сиротами дітей, в багатьох родинах батьки ховають своїх дітей, коли гинуть цілі родини, ця наволоч маніпулює на цьому вигадуючи «сенсацію». Не просто з новини навіть, а «сенсацію» про перебіг війни. І я сподіваюсь всі розуміють наскільки це верх цинізму. І от в цьому контексті я хочу звернутися до лідерів громадської думки, до військових та ветеранів зокрема. Я не знаю як ви й після такого зможете ходити до цієї наволочі. Ну бо ходили ж і не один, і не раз і продовжуєте. От зараз і подивимось у кого є позиція, а хто має принципи рівня Гордона.

І про тупі інформаційні технології шахраїв для яких війна - це виключно можливість за рахунок маніпуляції та брехні збільшити свою аудиторію. І про такі речі треба говорити, це не можна замовчувати. Те, що робить шахрай Діма Гордон - це максимального рівня мерзотство. Бо на відміну від минулого, коли він грався з втюхуванням «зціленням Кашпіровського» та пірамідок, зараз він користується почуттями слабких людей, які за три роки повномасштабного вторгнення на жаль, досі вірять у казки таких як Гордон. Гордон до речі, перед самою повномасштабною війною розповідав байку, що піде воювати якщо буде повномасштабне вторгнення)) Коли ця війна забрала стільки людей, залишила сиротами дітей, в багатьох родинах батьки ховають своїх дітей, коли гинуть цілі родини, ця наволоч маніпулює на цьому вигадуючи «сенсацію». Не просто з новини навіть, а «сенсацію» про перебіг війни. І я сподіваюсь всі розуміють наскільки це верх цинізму. І от в цьому контексті я хочу звернутися до лідерів громадської думки, до військових та ветеранів зокрема. Я не знаю як ви й після такого зможете ходити до цієї наволочі. Ну бо ходили ж і не один, і не раз і продовжуєте. От зараз і подивимось у кого є позиція, а хто має принципи рівня Гордона.

Симороз Олег Олександрович

76,522 Aufrufe • vor 1 Jahr

Українці у Польщі носять прапори УПА, а як би поставились українці, якби поляки вдягали в Україні бейджі з Підсудським? Дещиця: "Для поляків історична пам'ять є дуже важливою і тому треба тут балансувати. Я не погоджуюся з тим, що поляки дуже різко виступають проти наших національних символів, зокрема, червоно-чорного прапора. Але це є символи боротьби нашої за свою свободу. Ми показали зрілість, коли визнали, що в Польщі були свої герої: був свій Пілсудський, був свій Дмовський, який не дуже добре відносився до українців, Пілсудський, який зрадив українців, потім він вибачався, але це вже нічого не означало. Але вони для поляків є герої, і ми це шануємо, і ми не критикуємо, якщо б хтось з поляків заїхав з наклейкою Пілсудського на машині в Україну".

Українці у Польщі носять прапори УПА, а як би поставились українці, якби поляки вдягали в Україні бейджі з Підсудським? Дещиця: "Для поляків історична пам'ять є дуже важливою і тому треба тут балансувати. Я не погоджуюся з тим, що поляки дуже різко виступають проти наших національних символів, зокрема, червоно-чорного прапора. Але це є символи боротьби нашої за свою свободу. Ми показали зрілість, коли визнали, що в Польщі були свої герої: був свій Пілсудський, був свій Дмовський, який не дуже добре відносився до українців, Пілсудський, який зрадив українців, потім він вибачався, але це вже нічого не означало. Але вони для поляків є герої, і ми це шануємо, і ми не критикуємо, якщо б хтось з поляків заїхав з наклейкою Пілсудського на машині в Україну".

5 канал 🇺🇦

15,972 Aufrufe • vor 5 Monaten

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 Aufrufe • vor 5 Monaten

#Зеленський дав відповідь на мирний план президента США Дональда Трампа. 1. Вступ #Україна в #НАТО. 2. Далекобійні ракети США. 3. Мільйонна [чи восьмисоттисячна, не зрозуміло] армія України на зовнішньому утриманні. І тоді Зеленський віддасть корисні копалини #США. По понктах: 1. Україна НЕ вступить в НАТО за будь-яких умов. В першу чергу – через відсутність стабільної демократії, прав людини і верховенства права. Адже це не військовий союз. НАТО – військово–ПОЛІТИЧНИЙ союз. Потрібно також відповідати політичним стандартам. 2. Далекобійні ракети – не дадуть. Чому? Щоб Україна САМА не спровокувала війну з Росією, АБО з іншим сусідом. Те, що це свавільна, ненадійна держава, Україна довела десятиліттями порушеннь домовленостей і нехтування інтересами партнерів. А Курська афера поставила крапку у цьому питання на кілька десятиліть. 3. Мільйонна армія... Вартість утримння цієї армії буде порядка СТО МІЛЬЯРДІВ на рік. Чому зараз, під час війни армія коштує 40 млрд. а під час миру буде 100 млрд.? Не логічно? Логічно. Де проживають зараз військові? Де небудь - в палатках, в окопах, на кинутих квартирах і т.д. В мирний час їм треба буде казарми і вся супутня інфраструктура - їдальні, навчальні, тренувальні, складські, ремонтні..., а ще - школи і дитсадки родинам... І озброїти цю араву чимось треба і техніку треба... Зараз це все дається майже безкоштовно. Це ще велике запитання, чи 100 млрд. буде достатньо... Але, ГОЛОВНЕ – сильна українська армія буде небезпечна для сусідів, які її утримуватимуть – див. п.2... А це – нонсенс! Сильна українська армія може захотіти реваншу з РФ і спровокувати нову війну, яка нікому не потрібна. Підсумок. Зеленському відомо, що для США ці умови – неприйнятні. Зеленський відкинув пропозицію про мир. Зеленський і його ляльководи не зупиняють війну. Вони втягують у неї Європу. В надії втягнути США. При чому, не важливо на чиїй стороні – чи ЄС чи РФ! В будь-якому випадку, Трамп буде в програшній ситуації. Але це вже інша тема.

#Зеленський дав відповідь на мирний план президента США Дональда Трампа. 1. Вступ #Україна в #НАТО. 2. Далекобійні ракети США. 3. Мільйонна [чи восьмисоттисячна, не зрозуміло] армія України на зовнішньому утриманні. І тоді Зеленський віддасть корисні копалини #США. По понктах: 1. Україна НЕ вступить в НАТО за будь-яких умов. В першу чергу – через відсутність стабільної демократії, прав людини і верховенства права. Адже це не військовий союз. НАТО – військово–ПОЛІТИЧНИЙ союз. Потрібно також відповідати політичним стандартам. 2. Далекобійні ракети – не дадуть. Чому? Щоб Україна САМА не спровокувала війну з Росією, АБО з іншим сусідом. Те, що це свавільна, ненадійна держава, Україна довела десятиліттями порушеннь домовленостей і нехтування інтересами партнерів. А Курська афера поставила крапку у цьому питання на кілька десятиліть. 3. Мільйонна армія... Вартість утримння цієї армії буде порядка СТО МІЛЬЯРДІВ на рік. Чому зараз, під час війни армія коштує 40 млрд. а під час миру буде 100 млрд.? Не логічно? Логічно. Де проживають зараз військові? Де небудь - в палатках, в окопах, на кинутих квартирах і т.д. В мирний час їм треба буде казарми і вся супутня інфраструктура - їдальні, навчальні, тренувальні, складські, ремонтні..., а ще - школи і дитсадки родинам... І озброїти цю араву чимось треба і техніку треба... Зараз це все дається майже безкоштовно. Це ще велике запитання, чи 100 млрд. буде достатньо... Але, ГОЛОВНЕ – сильна українська армія буде небезпечна для сусідів, які її утримуватимуть – див. п.2... А це – нонсенс! Сильна українська армія може захотіти реваншу з РФ і спровокувати нову війну, яка нікому не потрібна. Підсумок. Зеленському відомо, що для США ці умови – неприйнятні. Зеленський відкинув пропозицію про мир. Зеленський і його ляльководи не зупиняють війну. Вони втягують у неї Європу. В надії втягнути США. При чому, не важливо на чиїй стороні – чи ЄС чи РФ! В будь-якому випадку, Трамп буде в програшній ситуації. Але це вже інша тема.

Wenden

60,889 Aufrufe • vor 1 Jahr

Трамп про Україну: Я вважаю, що те, що сталося, насправді вражає Війна, яка мала закінчитися дуже швидко. Не знаю, чи ви знаєте цю історію, але коли все почалося, у путіна були сотні танків, що їхали по шосе Там є шосе, бетонне, дуже хороше шосе, міцне, як скеля, прямо до Києва. І десь на півдорозі, він би дістався туди за три години, рухаючись зі швидкістю 51 миля на годину, що є приблизно максимальною швидкістю для танка І в них була, знаєте, пам'ятаєте ту велику колону танків, так? І в них був якийсь генерал, якого мабуть вже немає з нами Генерал вирішив замість того, щоб одразу вирушити на Київ і закінчити війну в перший же день, не думаю, що хтось взагалі знає цю історію, поїхати через поля, через бруд і багнюку А за кілька днів до того пройшла рекордна злива, і ті танки застрягли в тому багні. І я дав їм Джавеліни, і вони знищили танки. Я дав їх ще до того, як це сталося Але знаєте, є такий вислів, бо кажуть: "О, ти такий добрий до росії". Я не добрий до росії. Я був дуже суворим до росії. Я був дуже суворим до Китаю, суворішим за будь-кого. Ось чому вони мене поважають У мене добрі стосунки з цими людьми, але я дав їм "Джавеліни". "Джавелін" – це протитанкова зброя, і ті танки були знищені. І всі казали: "Що сталося?", бо знаєте, у них є супутники, так, супутникові знімки А танки стояли в ряд і не рухалися кілька днів. А потім вони прийшли, вони вдарили по них... Вони були, вони були фактично заблоковані в сипучих пісках Знаєте, це був бруд, як сипучі піски. Вони не могли рухатися. Якби генерал просто... Це говорить вам про те, чому війна – це завжди ризик Якби цей генерал просто поїхав прямо по бетонній трасі, вони були б у Києві за чотири години, і Україна нічого не змогла б з цим вдіяти Та війна закінчилася б за один день. Це було чотири з половиною роки тому. Тож це була жахлива помилка І ось генерал, який вирішує замість того, щоб їхати прямо по шосе в місто, вони б нічого не могли вдіяти, вони були абсолютно не готові. І не тільки це: коли вони знищили всі ці танки, це додало їм впевненості Знаєте, впевненість – це дуже важливо

Трамп про Україну: Я вважаю, що те, що сталося, насправді вражає Війна, яка мала закінчитися дуже швидко. Не знаю, чи ви знаєте цю історію, але коли все почалося, у путіна були сотні танків, що їхали по шосе Там є шосе, бетонне, дуже хороше шосе, міцне, як скеля, прямо до Києва. І десь на півдорозі, він би дістався туди за три години, рухаючись зі швидкістю 51 миля на годину, що є приблизно максимальною швидкістю для танка І в них була, знаєте, пам'ятаєте ту велику колону танків, так? І в них був якийсь генерал, якого мабуть вже немає з нами Генерал вирішив замість того, щоб одразу вирушити на Київ і закінчити війну в перший же день, не думаю, що хтось взагалі знає цю історію, поїхати через поля, через бруд і багнюку А за кілька днів до того пройшла рекордна злива, і ті танки застрягли в тому багні. І я дав їм Джавеліни, і вони знищили танки. Я дав їх ще до того, як це сталося Але знаєте, є такий вислів, бо кажуть: "О, ти такий добрий до росії". Я не добрий до росії. Я був дуже суворим до росії. Я був дуже суворим до Китаю, суворішим за будь-кого. Ось чому вони мене поважають У мене добрі стосунки з цими людьми, але я дав їм "Джавеліни". "Джавелін" – це протитанкова зброя, і ті танки були знищені. І всі казали: "Що сталося?", бо знаєте, у них є супутники, так, супутникові знімки А танки стояли в ряд і не рухалися кілька днів. А потім вони прийшли, вони вдарили по них... Вони були, вони були фактично заблоковані в сипучих пісках Знаєте, це був бруд, як сипучі піски. Вони не могли рухатися. Якби генерал просто... Це говорить вам про те, чому війна – це завжди ризик Якби цей генерал просто поїхав прямо по бетонній трасі, вони були б у Києві за чотири години, і Україна нічого не змогла б з цим вдіяти Та війна закінчилася б за один день. Це було чотири з половиною роки тому. Тож це була жахлива помилка І ось генерал, який вирішує замість того, щоб їхати прямо по шосе в місто, вони б нічого не могли вдіяти, вони були абсолютно не готові. І не тільки це: коли вони знищили всі ці танки, це додало їм впевненості Знаєте, впевненість – це дуже важливо

Останній Капіталіст

23,504 Aufrufe • vor 3 Monaten

Польща не передала Україні літаки МіГ-29, бо Україна не передала технології дронів Ведучий: Чи отримали ми вже від України технології дронів, які вони мали нам надати в обмін на літаки МіГ-29, а мали б надати за вже отриману і отримувану допомогу? Для безпеки Польщі ми повинні їх мати і вже ними користуватися. Питання, що ви відповісте? Заступник міністра оборони Томчик: Пам’ятаймо, ми не передавали Україні МіГів Ведучий: Вони не отримали від нас винищувачів? Томчик: Ні Ведучий: Навіть частинами? Томчик: Ну, ні Ведучий: І не отримають? Томчик: Що стосується тієї партії, про яку ми говорили, то, думаю, у цьому питанні вже міститься вся відповідь Ведучий: Але як же так із цими винищувачами? Ми не дали їм жодних літаків? Томчик: Ми давали їм МіГи, їх передав ще попередній уряд, уряд ПіС (партія "Право і справедливість"), і це питання публічно обговорювалося. Натомість... Ведучий: Теперішній? Томчик: ...у питанні МіГів, про які ми говорили, нинішній уряд не передавав МіГи Україні Ведучий: І не передасть? Томчик: Все міститься в цьому питанні. Тобто ми домовилися з українською стороною про передачу технологій. Якщо це питання буде остаточно узгоджене, то справа завершиться успіхом. Доки цього не станеться, передачі не буде Ведучий: Розумію, пане міністре, ситуація проста: спочатку ви даєте нам технологію дронів, потім ми даємо вам МіГи Томчик: Ні, це так не працює. Просто... Ведучий: А як інакше? Томчик: Триває діалог між Польщею та Україною. Поляки чітко сказали: оскільки ми розбудовуємо власні потужності у сфері дронів, ми хотіли б мати можливість користуватися й українськими напрацюваннями І, звісно, ми передамо техніку Україні, якщо це питання буде остаточно вирішене. У цьому плані нічого не змінилося, але питання ще не закрите

Польща не передала Україні літаки МіГ-29, бо Україна не передала технології дронів Ведучий: Чи отримали ми вже від України технології дронів, які вони мали нам надати в обмін на літаки МіГ-29, а мали б надати за вже отриману і отримувану допомогу? Для безпеки Польщі ми повинні їх мати і вже ними користуватися. Питання, що ви відповісте? Заступник міністра оборони Томчик: Пам’ятаймо, ми не передавали Україні МіГів Ведучий: Вони не отримали від нас винищувачів? Томчик: Ні Ведучий: Навіть частинами? Томчик: Ну, ні Ведучий: І не отримають? Томчик: Що стосується тієї партії, про яку ми говорили, то, думаю, у цьому питанні вже міститься вся відповідь Ведучий: Але як же так із цими винищувачами? Ми не дали їм жодних літаків? Томчик: Ми давали їм МіГи, їх передав ще попередній уряд, уряд ПіС (партія "Право і справедливість"), і це питання публічно обговорювалося. Натомість... Ведучий: Теперішній? Томчик: ...у питанні МіГів, про які ми говорили, нинішній уряд не передавав МіГи Україні Ведучий: І не передасть? Томчик: Все міститься в цьому питанні. Тобто ми домовилися з українською стороною про передачу технологій. Якщо це питання буде остаточно узгоджене, то справа завершиться успіхом. Доки цього не станеться, передачі не буде Ведучий: Розумію, пане міністре, ситуація проста: спочатку ви даєте нам технологію дронів, потім ми даємо вам МіГи Томчик: Ні, це так не працює. Просто... Ведучий: А як інакше? Томчик: Триває діалог між Польщею та Україною. Поляки чітко сказали: оскільки ми розбудовуємо власні потужності у сфері дронів, ми хотіли б мати можливість користуватися й українськими напрацюваннями І, звісно, ми передамо техніку Україні, якщо це питання буде остаточно вирішене. У цьому плані нічого не змінилося, але питання ще не закрите

Останній Капіталіст

77,634 Aufrufe • vor 3 Monaten

Помилка ВРУ - слуга нардеп Бужанський з піною у рта рік нам верзе; що «нікакіх конкурсов нє будєт» для начальників правоохоронних органів. 📍Бужанський не в курсі, що як би він, Офіс Зеленського та МВС це не блокували - конкурси тепер точно будуть. Бо прозорі конкурси каже нам провести ЄС в останньому своєму Звіті. 📍Бужанський не в курсі, що вони будуть не лише для керівників Нацполіції але і для ДБР, і для прокуратури, і на посаду Генпрокурора. 📍Бужанський не в курсі, що вони не просто будуть, а будуть з обов’язковою участю іноземних експертів в усіх конкурсних комісіях від країн, які останні роки допомагають Україні. 📍Бужанський не в курсі, що іноземні експерти ще й матимуть переважне правом голосу в цих комісіях. Як було на конкурсах на директора НАБУ, БЕБ і зараз на голову митниці. 📍Бужанський, Іонушас та МВС, які хочуть заблокувати реформу та подають законопроект 13716 про насправді фейкові конкурси для керівників МВС не в курсі , що такі законопроекти і намагання надурити ЄС лише більше запевняють ЄС, що конкурси треба точно і точно з іноземцями Скоро вам детально розкажу про законопроект 13716 від МВС, яким хочуть підмінити поняття та ввести в оману ЄС і нас усіх, бо правоохоронна система дуже боїться і буде блокувати очищення. Поможіть аби це побачило більше українців аби ніякі бужанські не диктували нам правила в країні, які через них і маємо тепер ремонтувати

Помилка ВРУ - слуга нардеп Бужанський з піною у рта рік нам верзе; що «нікакіх конкурсов нє будєт» для начальників правоохоронних органів. 📍Бужанський не в курсі, що як би він, Офіс Зеленського та МВС це не блокували - конкурси тепер точно будуть. Бо прозорі конкурси каже нам провести ЄС в останньому своєму Звіті. 📍Бужанський не в курсі, що вони будуть не лише для керівників Нацполіції але і для ДБР, і для прокуратури, і на посаду Генпрокурора. 📍Бужанський не в курсі, що вони не просто будуть, а будуть з обов’язковою участю іноземних експертів в усіх конкурсних комісіях від країн, які останні роки допомагають Україні. 📍Бужанський не в курсі, що іноземні експерти ще й матимуть переважне правом голосу в цих комісіях. Як було на конкурсах на директора НАБУ, БЕБ і зараз на голову митниці. 📍Бужанський, Іонушас та МВС, які хочуть заблокувати реформу та подають законопроект 13716 про насправді фейкові конкурси для керівників МВС не в курсі , що такі законопроекти і намагання надурити ЄС лише більше запевняють ЄС, що конкурси треба точно і точно з іноземцями Скоро вам детально розкажу про законопроект 13716 від МВС, яким хочуть підмінити поняття та ввести в оману ЄС і нас усіх, бо правоохоронна система дуже боїться і буде блокувати очищення. Поможіть аби це побачило більше українців аби ніякі бужанські не диктували нам правила в країні, які через них і маємо тепер ремонтувати

Martina Boguslavets

23,121 Aufrufe • vor 10 Monaten

Сьогодні у Верховній Раді обговорюється не проста угода. Це тест на зрілість влади та її спроможність укладати стратегічні союзи відповідально, прозоро, з повагою до національного інтересу і до партнерів. Мова йде точно не про копалини. Йдеться про довіру — довіру Сполучених Штатів Америки. Держави, яка надає нам зброю, санкції та дипломатичний щит. Вже пʼять місяців, як цю довіру поставлено під загрозу. Недбало, по-дилетантськи, похапцем. Бо перемови провели так, ніби обмінювали не ресурси на безпеку, а суверенітет — на ресурси. Влада це розуміє, тому президента в залі Верховної Ради сьогодні немає. І тому не він подав цю угоду. На ратифікацію винесено документ не з високими державницькими візіями, а продукт пʼяти-шести знаменитих менеджерів, яких ніхто не знає. Та які так і не спромоглися навіть пояснити ні народу України, ні «Європейській Солідарності», що ми взагалі підписали. Не буває стратегічного партнерства без стратегічної поваги. Не буває прозорості, якщо існують таємничі додатки. Додатки та таємниці від парламенту, від народу, що воює, та від суспільства, яке одинадцять років захищає суверенітет. Народ запитує: «Де в угоді слова про безпеку? Коли буде припинення війни? Коли буде мир? Чи хоча б перемир’я?» Хочу нагадати, що останні півроку ми в «Європейській Солідарності» постійно говорили про стратегічну важливість партнерства зі США, без якого не буде ані перемоги, ані миру. Не ми пропонували надра в обмін на безпеку в «плані перемоги» президента Зеленського. І не «ЄС» розганяла антиамериканську істерію, щоб здобути два міфічних відсотки рейтингу. Ми весь час били на сполох і казали, що це дорога до катастрофи. І не треба перекладати з хворої голови на здорову замість вибачитися і залучити всіх, об’єднавши для роботи на український інтерес. Ми — за чесну угоду. Для цього ми пропонуємо: два читання — як того вимагає Регламент. Перше — вже зараз. А друге — після того, як будуть внесені ключові принципи. Або проголосувати їх в нашій заяві до ратифікації зараз: це — посилання на українсько-американську угоду про гарантії безпеки. З Кримською декларацією, яку я ініціював з президентом Трампом. З нормою про спрямування частини прибутків на американську військову допомогу для ЗСУ вже. І, звісно, висновок Конституційного Суду — бо правова чистота ратифікації є умовою її легітимності в очах українців та наших партнерів. Маємо діяти професійно і патріотично. Бо лише так можна повернути довіру. І лише з довірою — виграти в росії.

Сьогодні у Верховній Раді обговорюється не проста угода. Це тест на зрілість влади та її спроможність укладати стратегічні союзи відповідально, прозоро, з повагою до національного інтересу і до партнерів. Мова йде точно не про копалини. Йдеться про довіру — довіру Сполучених Штатів Америки. Держави, яка надає нам зброю, санкції та дипломатичний щит. Вже пʼять місяців, як цю довіру поставлено під загрозу. Недбало, по-дилетантськи, похапцем. Бо перемови провели так, ніби обмінювали не ресурси на безпеку, а суверенітет — на ресурси. Влада це розуміє, тому президента в залі Верховної Ради сьогодні немає. І тому не він подав цю угоду. На ратифікацію винесено документ не з високими державницькими візіями, а продукт пʼяти-шести знаменитих менеджерів, яких ніхто не знає. Та які так і не спромоглися навіть пояснити ні народу України, ні «Європейській Солідарності», що ми взагалі підписали. Не буває стратегічного партнерства без стратегічної поваги. Не буває прозорості, якщо існують таємничі додатки. Додатки та таємниці від парламенту, від народу, що воює, та від суспільства, яке одинадцять років захищає суверенітет. Народ запитує: «Де в угоді слова про безпеку? Коли буде припинення війни? Коли буде мир? Чи хоча б перемир’я?» Хочу нагадати, що останні півроку ми в «Європейській Солідарності» постійно говорили про стратегічну важливість партнерства зі США, без якого не буде ані перемоги, ані миру. Не ми пропонували надра в обмін на безпеку в «плані перемоги» президента Зеленського. І не «ЄС» розганяла антиамериканську істерію, щоб здобути два міфічних відсотки рейтингу. Ми весь час били на сполох і казали, що це дорога до катастрофи. І не треба перекладати з хворої голови на здорову замість вибачитися і залучити всіх, об’єднавши для роботи на український інтерес. Ми — за чесну угоду. Для цього ми пропонуємо: два читання — як того вимагає Регламент. Перше — вже зараз. А друге — після того, як будуть внесені ключові принципи. Або проголосувати їх в нашій заяві до ратифікації зараз: це — посилання на українсько-американську угоду про гарантії безпеки. З Кримською декларацією, яку я ініціював з президентом Трампом. З нормою про спрямування частини прибутків на американську військову допомогу для ЗСУ вже. І, звісно, висновок Конституційного Суду — бо правова чистота ратифікації є умовою її легітимності в очах українців та наших партнерів. Маємо діяти професійно і патріотично. Бо лише так можна повернути довіру. І лише з довірою — виграти в росії.

Петро Порошенко

18,114 Aufrufe • vor 1 Jahr

Мені байдуже до зірваних (чи ні) політичних карʼєр Буданова чи Федорова. Бо як антикора мене дуже хвилює ось це: 📍1. Щоб Буданов не повторив шлях Єрмака із узурпації влади Офісом Зеленського, то маємо це контролювати. І так, пане Кириле, ми будемо. 📍2. Щоб новий Голова Прикордонної не повторив шлях Дейнеко, звільнення якого ми чи не єдині вимагали, то маємо контролювати. І так, пане Клименко, ми будемо контролювати, кого ви запропонуєте натомість. 📍3. Щоб новим керівником ДБР не став черговий Сухачов, то маємо це контролювати. І так, пане Іонушас, ми будемо контролювати, який законопроект про конкурси в ДБР ви будете штовхати в Верховній Раді. Тому: Чуда не буде. Все лише в наших руках. По іншому ще не було. І, можливо, і не повинно бути в демократії, де корисні зміни треба виборювати й контролювати владу. Я звикла ніколи не робити поспішних висновків, стримана в оцінках аби не розчаровуватися. Поки усе це - це не більше, аніж: ▪️нові виклики, які достойно маємо пройти із якісним і швидким моніторингом усіх цих перезавантажень ▪️ аби не дати єрмаківщині повернутися вже з іншими іменами та обличчями Знаю, що дехто з верхівки влади ображається на мене і команду за справедливу критику. Але я щиро не уявляю іншої риторики від справді незалежних громадських антикорупційних організацій як поміркований оптимізм. Ми точно зробимо чесні висновки лише з часом і за результатами саме цих людей на нових посадах з їх новим функціоналом, який, на жаль, обнуляє всі попередні заслуги. Такі правила чесної гри. Є правда ще дехто, хто грає нечесно. І це Генпрокурор Кравченко. Чекаємо наступного кадрового рішення від Зеленського

Мені байдуже до зірваних (чи ні) політичних карʼєр Буданова чи Федорова. Бо як антикора мене дуже хвилює ось це: 📍1. Щоб Буданов не повторив шлях Єрмака із узурпації влади Офісом Зеленського, то маємо це контролювати. І так, пане Кириле, ми будемо. 📍2. Щоб новий Голова Прикордонної не повторив шлях Дейнеко, звільнення якого ми чи не єдині вимагали, то маємо контролювати. І так, пане Клименко, ми будемо контролювати, кого ви запропонуєте натомість. 📍3. Щоб новим керівником ДБР не став черговий Сухачов, то маємо це контролювати. І так, пане Іонушас, ми будемо контролювати, який законопроект про конкурси в ДБР ви будете штовхати в Верховній Раді. Тому: Чуда не буде. Все лише в наших руках. По іншому ще не було. І, можливо, і не повинно бути в демократії, де корисні зміни треба виборювати й контролювати владу. Я звикла ніколи не робити поспішних висновків, стримана в оцінках аби не розчаровуватися. Поки усе це - це не більше, аніж: ▪️нові виклики, які достойно маємо пройти із якісним і швидким моніторингом усіх цих перезавантажень ▪️ аби не дати єрмаківщині повернутися вже з іншими іменами та обличчями Знаю, що дехто з верхівки влади ображається на мене і команду за справедливу критику. Але я щиро не уявляю іншої риторики від справді незалежних громадських антикорупційних організацій як поміркований оптимізм. Ми точно зробимо чесні висновки лише з часом і за результатами саме цих людей на нових посадах з їх новим функціоналом, який, на жаль, обнуляє всі попередні заслуги. Такі правила чесної гри. Є правда ще дехто, хто грає нечесно. І це Генпрокурор Кравченко. Чекаємо наступного кадрового рішення від Зеленського

Martina Boguslavets

16,283 Aufrufe • vor 9 Monaten

Послухайте цей діалог між репортером BILD та проросійським політиком від "АдН" Гансом-Томасом Тільшнайдером Репортер: Це... тут написано: "російська армія" Політик АдН: Так, так. Мені її колись подарували Репортер: Хто? Політик АдН: Хтось у Берліні, так Репортер: Чому... чому у вас тут стоїть горнятко російської армії? Політик АдН: Мені його хтось подарував, так. Хтось подарував. Я не хотів його викидати, чому б і ні? Так, а ще в мене тут... Репортер: Але ж це та сама армія, яка нападає на Україну, яка веде гібридну війну в Німеччині Політик АдН: Я не пов’язую з цим нічого особливого. Це просто горнятко, яке мені подарували і яке тут стоїть, поруч з іншими речами Репортер: А що для вас означає російська армія? Якщо ми вже про це заговорили... Політик АдН: Ну, це насправді не наша війна. Це не наша війна. Горнятко просто стоїть. Я не надаю йому великого значення. Його мені колись подарували, я навіть точно не пам'ятаю коли Репортер: А як ви ставитеся до російської армії? Політик АдН: Це не моя справа. Ця війна в Україні – не наша війна Репортер: Але ви їх підтримуєте? Політик АдН: Ні, я, звісно, не солідаризуюся ні з російською армією, ні з українською армією, бо це не наша війна Репортер: Але ж це про щось говорить, чи не так? Якби в мене десь стояло таке горнятко, я б подумав... Політик АдН: Знаєте, я не дуже перевіряю подарунки. Он там позаду в мене ще є матрьошка. Хтось її колись залишив Репортер: А від Бундесверу (німецької армії) у вас нічого немає? Політик АдН: Так звідти мені ніхто нічого не дарував. Але я б теж поставив, у мене з цим немає проблем Репортер: російська армія – вони наші вороги чи ні? Політик АдН: Та облиште ви вже це дурне горнятко. Вони, так би мовити, ні вороги, ні друзі. У держав немає друзів, у держав є інтереси. І воно просто тут стоїть Репортер: А ви вірите, що росія стоїть за нещодавною гібридною атакою в Лейпцигу? Політик АдН: Я цього не знаю. Я не фахівець у таких питаннях Репортер: Добре. І за скільки років це все накопичилося тут, у вашому офісі? Політик АдН: Коли я його відкрив? Треба згадати. Здається, у 2022 році. Можливо, так, у 2022 Репортер: І тут книжки, і все інше... "Книга Гітлера". Ви її читали? Політик АдН: Ні. Я мало що тут читав. Це пожертвувані книги, вони прийшли в коробках, я їх просто розставив. Так само як і це горнятко. Це теж... це було в Берліні, хто ж це був, хто мені його подарував? Репортер: Горнятко з російською символікою Політик АдН: Я вже не пам’ятаю, не пам’ятаю. Але я відставлю його вбік. Добре, досить про це

Послухайте цей діалог між репортером BILD та проросійським політиком від "АдН" Гансом-Томасом Тільшнайдером Репортер: Це... тут написано: "російська армія" Політик АдН: Так, так. Мені її колись подарували Репортер: Хто? Політик АдН: Хтось у Берліні, так Репортер: Чому... чому у вас тут стоїть горнятко російської армії? Політик АдН: Мені його хтось подарував, так. Хтось подарував. Я не хотів його викидати, чому б і ні? Так, а ще в мене тут... Репортер: Але ж це та сама армія, яка нападає на Україну, яка веде гібридну війну в Німеччині Політик АдН: Я не пов’язую з цим нічого особливого. Це просто горнятко, яке мені подарували і яке тут стоїть, поруч з іншими речами Репортер: А що для вас означає російська армія? Якщо ми вже про це заговорили... Політик АдН: Ну, це насправді не наша війна. Це не наша війна. Горнятко просто стоїть. Я не надаю йому великого значення. Його мені колись подарували, я навіть точно не пам'ятаю коли Репортер: А як ви ставитеся до російської армії? Політик АдН: Це не моя справа. Ця війна в Україні – не наша війна Репортер: Але ви їх підтримуєте? Політик АдН: Ні, я, звісно, не солідаризуюся ні з російською армією, ні з українською армією, бо це не наша війна Репортер: Але ж це про щось говорить, чи не так? Якби в мене десь стояло таке горнятко, я б подумав... Політик АдН: Знаєте, я не дуже перевіряю подарунки. Он там позаду в мене ще є матрьошка. Хтось її колись залишив Репортер: А від Бундесверу (німецької армії) у вас нічого немає? Політик АдН: Так звідти мені ніхто нічого не дарував. Але я б теж поставив, у мене з цим немає проблем Репортер: російська армія – вони наші вороги чи ні? Політик АдН: Та облиште ви вже це дурне горнятко. Вони, так би мовити, ні вороги, ні друзі. У держав немає друзів, у держав є інтереси. І воно просто тут стоїть Репортер: А ви вірите, що росія стоїть за нещодавною гібридною атакою в Лейпцигу? Політик АдН: Я цього не знаю. Я не фахівець у таких питаннях Репортер: Добре. І за скільки років це все накопичилося тут, у вашому офісі? Політик АдН: Коли я його відкрив? Треба згадати. Здається, у 2022 році. Можливо, так, у 2022 Репортер: І тут книжки, і все інше... "Книга Гітлера". Ви її читали? Політик АдН: Ні. Я мало що тут читав. Це пожертвувані книги, вони прийшли в коробках, я їх просто розставив. Так само як і це горнятко. Це теж... це було в Берліні, хто ж це був, хто мені його подарував? Репортер: Горнятко з російською символікою Політик АдН: Я вже не пам’ятаю, не пам’ятаю. Але я відставлю його вбік. Добре, досить про це

Останній Капіталіст

33,824 Aufrufe • vor 1 Monat

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 Aufrufe • vor 3 Jahren