Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

На главную

Я вам казав, що спроби організувати блокаду Криму з повітря ні до чого не призведуть? Росіяни організували пости та патрулі вздовж трас, які збивають українські дрони. Протидія – знайдена. Росіяни за кілька тижнів зобили те, чого Україна не може зробити вже чотири роки – правильно організувати ППО. По Україні...

WendenGall's profile picture

Wenden

6,019 subscribers

17,531 просмотров • 2 месяцев назад •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

Комментарии: 0

Нет доступных комментариев

Здесь появятся комментарии из оригинального поста

Похожие видео

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 просмотров • 3 месяцев назад

😡 Валерій ПРОЗАПАС: "Однією з причин звільнення Малюка була його відмова підписувати санкції проти Петра Порошенка", - каже відома журналістка, і одразу додає - "Але зараз про це не будемо". Чому ж "не будемо"? Вже ніби все давно зрозуміло і з "небажанням заканчувати війну", і з "наживанням на крові" та "здачею Маріуполя", і з "плівками" російського сенатора Деркача, і зі "справами" від Баканова і ДБР, і з "Роттердамом+", і з Мінськими угодами (які зупинили вогонь), і з тотальним багаторічним медіакілерством від персонажів типу Дубінського, Пєтрова, Куліка, Кузьміна, які всі тепер під держзрадою - то чому "не будемо"? Більше того, за рік так і не надано жодної підстави для тих "санкцій", може тому Малюк не захотів брати в цьому участь - то чому "не будемо"? Звідки ця омерта від молодих, розумних, патріотичних людей - які буквально відмовляються бачити і говорити про найбільшу з часів більшовиків брехню, яка призвела до страшних наслідків? Справа ж не особисто в Порошенку (той Криголам якось все це витримує) - а от разом з ним "термосами" була запльована Гідність, крихку ефективність держави зламали "pohuy!", а смертельну небезпеку "проєбалі" під сміх "а то пУтін нападьот" - про це теж "не будемо"? Дайте суспільству шанс більше не повторювати цих фатальних помилок - давайте будемо про це говорити, тим більше в День Соборності.
0:17

😡 Валерій ПРОЗАПАС: "Однією з причин звільнення Малюка була його відмова підписувати санкції проти Петра Порошенка", - каже відома журналістка, і одразу додає - "Але зараз про це не будемо". Чому ж "не будемо"? Вже ніби все давно зрозуміло і з "небажанням заканчувати війну", і з "наживанням на крові" та "здачею Маріуполя", і з "плівками" російського сенатора Деркача, і зі "справами" від Баканова і ДБР, і з "Роттердамом+", і з Мінськими угодами (які зупинили вогонь), і з тотальним багаторічним медіакілерством від персонажів типу Дубінського, Пєтрова, Куліка, Кузьміна, які всі тепер під держзрадою - то чому "не будемо"? Більше того, за рік так і не надано жодної підстави для тих "санкцій", може тому Малюк не захотів брати в цьому участь - то чому "не будемо"? Звідки ця омерта від молодих, розумних, патріотичних людей - які буквально відмовляються бачити і говорити про найбільшу з часів більшовиків брехню, яка призвела до страшних наслідків? Справа ж не особисто в Порошенку (той Криголам якось все це витримує) - а от разом з ним "термосами" була запльована Гідність, крихку ефективність держави зламали "pohuy!", а смертельну небезпеку "проєбалі" під сміх "а то пУтін нападьот" - про це теж "не будемо"? Дайте суспільству шанс більше не повторювати цих фатальних помилок - давайте будемо про це говорити, тим більше в День Соборності.

Справа Громад

16,653 просмотров • 7 месяцев назад

Дивився вчора це відео, яке запостила величезна кількість каналів, і сміявся. Правда в тому, що ані зараз, ані після завершення війни ухилянтам не буде соромно. Бо якщо вони не у війську, то страх чи небажання служити переважили. Ті, в кого баланс пріоритетів інший, вже носять однострій. І так, я не знаю жодного нещасного ухилянта. Майже всі живуть своє краще життя в Україні чи за її межами і точно себе не картають. Подивіться відео з Буковелю, багато там людей, які плачуть через внутрішню кризу? На четвертий рік війни апеляція до сорому та гордості не працює. Час це визнати.
0:17

Дивився вчора це відео, яке запостила величезна кількість каналів, і сміявся. Правда в тому, що ані зараз, ані після завершення війни ухилянтам не буде соромно. Бо якщо вони не у війську, то страх чи небажання служити переважили. Ті, в кого баланс пріоритетів інший, вже носять однострій. І так, я не знаю жодного нещасного ухилянта. Майже всі живуть своє краще життя в Україні чи за її межами і точно себе не картають. Подивіться відео з Буковелю, багато там людей, які плачуть через внутрішню кризу? На четвертий рік війни апеляція до сорому та гордості не працює. Час це визнати.

«Булка» харківський

109,629 просмотров • 7 месяцев назад

Відео минулорічне з Маріуполя, дуже страшно уявити,хто ті люди які там. І те скільки загинуло в Маріуполі людей,я вже не кажу про тварин,ми можемо ще довго не дізнатись💔а може і взагалі💔
0:18

Відео минулорічне з Маріуполя, дуже страшно уявити,хто ті люди які там. І те скільки загинуло в Маріуполі людей,я вже не кажу про тварин,ми можемо ще довго не дізнатись💔а може і взагалі💔

Людмила 🇺🇦

31,769 просмотров • 1 год назад

Як ви вже знаєте, бувають випадки, коли «Дронопад» із різних причин не робить «бум». І тоді доводиться збивати російські дрони своєю головою (жарт) і навіть трубою (не жарт). Іншими словами, пілоти роблять усе, щоби підбити, збити та добити ціль, яка несе загрозу.
0:13

Як ви вже знаєте, бувають випадки, коли «Дронопад» із різних причин не робить «бум». І тоді доводиться збивати російські дрони своєю головою (жарт) і навіть трубою (не жарт). Іншими словами, пілоти роблять усе, щоби підбити, збити та добити ціль, яка несе загрозу.

Повернись живим

42,442 просмотров • 10 месяцев назад

Ну цій машинці вже усьо, не доїхала до нас, але є та яка дуже сильно потребує ремонту, авто в якому я буквально живу, працюю, і навіть сплю. Ціль: 80к Термін: як завжди на вчора… Буду вдячний за підтримку 🤝 п.с: я не вмію писати пости про збори(
0:13

Ну цій машинці вже усьо, не доїхала до нас, але є та яка дуже сильно потребує ремонту, авто в якому я буквально живу, працюю, і навіть сплю. Ціль: 80к Термін: як завжди на вчора… Буду вдячний за підтримку 🤝 п.с: я не вмію писати пости про збори(

Хорт бля

80,510 просмотров • 10 месяцев назад

За чотири роки Сталін уже був у Берліні, а путін навіть не дійшов до Києва. І не дійде, — президент Фінляндії Стубб
0:11

За чотири роки Сталін уже був у Берліні, а путін навіть не дійшов до Києва. І не дійде, — президент Фінляндії Стубб

M: аr:a

27,465 просмотров • 9 месяцев назад

Вони наскільки дегенерати, що не можуть прочитати з листочка правильно текст Українською «Наше завдання зруйнувати довіру, яку так важко виборюють наші захисники» А може так і хотіли сказати, я вже не орієнтуюсь.
0:12

Вони наскільки дегенерати, що не можуть прочитати з листочка правильно текст Українською «Наше завдання зруйнувати довіру, яку так важко виборюють наші захисники» А може так і хотіли сказати, я вже не орієнтуюсь.

Юнкер

37,827 просмотров • 7 месяцев назад

Потап і Каменських назвали абсурдну умову, за якої "зволять" повернутися в Україну, та поглузували з болісної теми для киян Потап і Настя Каменських, які після початку повномасштабної війни живуть за кордоном і дедалі рідше з'являються в Україні, під час виступу на фестивалі Лайми Вайкуле в Юрмалі (Латвія) назвали умову, за якої нібито готові повернутися до Києва з концертом. Щоправда, їхній "жарт" українців сприйняли не як дотепність, а як відверте глузування з теми, яка лише нещодавно стала болючою для мешканців столиці.
0:18

Потап і Каменських назвали абсурдну умову, за якої "зволять" повернутися в Україну, та поглузували з болісної теми для киян Потап і Настя Каменських, які після початку повномасштабної війни живуть за кордоном і дедалі рідше з'являються в Україні, під час виступу на фестивалі Лайми Вайкуле в Юрмалі (Латвія) назвали умову, за якої нібито готові повернутися до Києва з концертом. Щоправда, їхній "жарт" українців сприйняли не як дотепність, а як відверте глузування з теми, яка лише нещодавно стала болючою для мешканців столиці.

Олег Володарський

22,580 просмотров • 1 месяц назад

Це моє відео з мого інстаграму. 2 грудня 2013-го року. 12 років тому. Моя боротьба почалася саме тоді, під стінами АП. Я пам'ятаю навіщо я вийшов, я пам'ятаю ті настрої, запахи, обличчя... Я пам'ятаю надію, яка з'явилася на можливість йти нам власним курсом і розвиватися туди, куди ми хочемо. Багатьох, хто тоді був поруч і з ким ми пройшли ту зиму вже немає в живих. Частина отримала за цей час страшні поранення, і я говорю не тільки по фізичні. А якась частина досі стоїть на захисті держави. Стоїть до останнього. Навіть тоді, коли почувала себе кинутими і зрадженими. А таке бувало і не раз. Ми частково або повністю відмовилися від свого нормального життя. Від повноцінного створення сім'ї, побудови цивільних кар'єр, реалізації своїх мрій... Віддали частку своєї свободи, здоров'я, часу, навичок заради служіння і захисту країни та народу. І тепер, коли постає питання в вищих ешелонах влади і командування про підписання ганебного миру на умовах агресора, я не можу повірити, що вся ця боротьба може стати даремною. Що ті люди, які 12 років тому вийшли на площі своїх міст з дерев'яними щитами і в будівельних касках, пройшли увесь цей шлях заради свободи себе і свого народу, зробили це двома. Зараз найважчий момент нашої боротьби і ми повинні вистояти. Ми самі собі не пробачимо, якщо здамося. Ми себе потім зжеремо. Я впевнений, що багато хто розуміє про що я. А наші діти нас проклянуть. Якщо Путін дійсно більше не хоче воювати, як зазначають вестерни - значить треба бити з усієї сили, що є. Можливо зараз - це наш шанс зломити ситуацію на наш бік! Але для цього треба декілька передумов. Причому негайно: 1. Критичні кадрові зміни в апаратах керівництва країни 2. Реформа самої системи влади 3. Армійська реформа Якщо зараз це швидко і рішуче реалізувати - ми вистоїмо. І ми покажемо всьому світу, шо ми не невдахи, яких треба жаліти, бо не змогли зберегти свою країну, культуру і державність, а гідний народ! Народ дуже добрий, гостинний але за своє голову відгризе. Треба вистояти. Треба змінитися. Інакше не буде в нас майбутнього. З Днем Гідності, друзі 🫡
0:14

Це моє відео з мого інстаграму. 2 грудня 2013-го року. 12 років тому. Моя боротьба почалася саме тоді, під стінами АП. Я пам'ятаю навіщо я вийшов, я пам'ятаю ті настрої, запахи, обличчя... Я пам'ятаю надію, яка з'явилася на можливість йти нам власним курсом і розвиватися туди, куди ми хочемо. Багатьох, хто тоді був поруч і з ким ми пройшли ту зиму вже немає в живих. Частина отримала за цей час страшні поранення, і я говорю не тільки по фізичні. А якась частина досі стоїть на захисті держави. Стоїть до останнього. Навіть тоді, коли почувала себе кинутими і зрадженими. А таке бувало і не раз. Ми частково або повністю відмовилися від свого нормального життя. Від повноцінного створення сім'ї, побудови цивільних кар'єр, реалізації своїх мрій... Віддали частку своєї свободи, здоров'я, часу, навичок заради служіння і захисту країни та народу. І тепер, коли постає питання в вищих ешелонах влади і командування про підписання ганебного миру на умовах агресора, я не можу повірити, що вся ця боротьба може стати даремною. Що ті люди, які 12 років тому вийшли на площі своїх міст з дерев'яними щитами і в будівельних касках, пройшли увесь цей шлях заради свободи себе і свого народу, зробили це двома. Зараз найважчий момент нашої боротьби і ми повинні вистояти. Ми самі собі не пробачимо, якщо здамося. Ми себе потім зжеремо. Я впевнений, що багато хто розуміє про що я. А наші діти нас проклянуть. Якщо Путін дійсно більше не хоче воювати, як зазначають вестерни - значить треба бити з усієї сили, що є. Можливо зараз - це наш шанс зломити ситуацію на наш бік! Але для цього треба декілька передумов. Причому негайно: 1. Критичні кадрові зміни в апаратах керівництва країни 2. Реформа самої системи влади 3. Армійська реформа Якщо зараз це швидко і рішуче реалізувати - ми вистоїмо. І ми покажемо всьому світу, шо ми не невдахи, яких треба жаліти, бо не змогли зберегти свою країну, культуру і державність, а гідний народ! Народ дуже добрий, гостинний але за своє голову відгризе. Треба вистояти. Треба змінитися. Інакше не буде в нас майбутнього. З Днем Гідності, друзі 🫡

✙Імператор мавіка

55,361 просмотров • 9 месяцев назад

Прийшли результати КТ по Процику. Кістка черепа зруйнована, барабанної перетинки немає, гній проник глибоко у мозок. Хлопцю лишилося кілька днів в муках. Настя привезла мені улюбленця - у клініці Проца тимчасово знеболили тож він був спокійний і в'яленький. Ми вирішили не бути егоїстами і не тягнути в очікуванні смерті. Щойно Кіа з підбитою дупою зідзвонилася з "Умкою", домовилася за евтаназію і понесла туди мого неймовірного їжана. Процичок, ти тільки пам'ятай, що ми тебе дуже любимо. Зараз ти ще в переносці, сонний і вмиротворений, а за півгодинки вже нічого не болітиме і ти помандруєш по Райдузі, веселий і повний сил. Сумуватиму, мій подарок долі. Сьогодні і завтра постів з їжаками не буде. Я не стягую.
0:12

Прийшли результати КТ по Процику. Кістка черепа зруйнована, барабанної перетинки немає, гній проник глибоко у мозок. Хлопцю лишилося кілька днів в муках. Настя привезла мені улюбленця - у клініці Проца тимчасово знеболили тож він був спокійний і в'яленький. Ми вирішили не бути егоїстами і не тягнути в очікуванні смерті. Щойно Кіа з підбитою дупою зідзвонилася з "Умкою", домовилася за евтаназію і понесла туди мого неймовірного їжана. Процичок, ти тільки пам'ятай, що ми тебе дуже любимо. Зараз ти ще в переносці, сонний і вмиротворений, а за півгодинки вже нічого не болітиме і ти помандруєш по Райдузі, веселий і повний сил. Сумуватиму, мій подарок долі. Сьогодні і завтра постів з їжаками не буде. Я не стягую.

Душний Їж 🦔

29,285 просмотров • 1 год назад

Ось це, панове Поляки та Європейці – те, що відбувається в Україні пана Зеленського. Людина втікає на дельтаплані на волю з України, де, як відомо, кордони закриті. По людині стріляють прикордонники. Бойовими патронами. Намагаються вбити! Для чого? Яку користь дасть вбивство нещасної людини Україні? Ні мертвий, ні коли втече, цей чоловік користі Україні не принесе. Може, хай летить і живе? Ні! Не повірите, якщо скажу. Українській владі це вбивство принесе величезне задоволення. Як приносило задоволення Marcus Licinius Crassus розпʼяття рабів Спартака. Точно таке ж. Ви живете в зовсім іншій цивіліації, ніж Україна, на дві тисячі років різниця у вас з Україною, вам це важко зрозуміти.
0:14

Ось це, панове Поляки та Європейці – те, що відбувається в Україні пана Зеленського. Людина втікає на дельтаплані на волю з України, де, як відомо, кордони закриті. По людині стріляють прикордонники. Бойовими патронами. Намагаються вбити! Для чого? Яку користь дасть вбивство нещасної людини Україні? Ні мертвий, ні коли втече, цей чоловік користі Україні не принесе. Може, хай летить і живе? Ні! Не повірите, якщо скажу. Українській владі це вбивство принесе величезне задоволення. Як приносило задоволення Marcus Licinius Crassus розпʼяття рабів Спартака. Точно таке ж. Ви живете в зовсім іншій цивіліації, ніж Україна, на дві тисячі років різниця у вас з Україною, вам це важко зрозуміти.

Wenden

12,486 просмотров • 2 месяцев назад