Парадокс, на цивільному я доволі нейтрально ставився до зброї,... в деяких моментах навіть негативно. Вона мене лякала, але в армії чим більше калібр, тим більше мені подобається озброєння. Чи то відчуття контролю, чи то підвищення впевненості в собі – щось у тому, як зброя впливає на мій настрій. Коли тримаю в руках щось потужніше, я відчуваю себе більш захищеним і спроможним. Це як ментальна підзарядка: знати, що можу захистити себе і своїх друзів, дає мені якийсь спокій. Дивуюсь)show more

Ці пики, які повинні гнити у в’язниці, почуваються в... країні (і за її межами) царками, мають право голосу й вирішують долю України. Я зараз навіть не знаю, як описати емоцію, яку я відчуваю. Але це щось дуже-дуже погане, на межі.show more

Служити це вже реально «западло», попав в армію то... значить ти лох, не сумів знайти гроші відкупитися. Навіть блоХери вже не приховують, що за свою відстрочку платять великі гроші і радіють що не попали в армію. А ми в армії «кончені невдахи», так відчуваю себе, дивлячись на це.show more

нарешті вдалося це на відео зловити!! ще коли Моніка... була цуценям, то я її вкривала пледиком. і ось вона виросла і навчилася сама себе вкривати, але інколи їй не виходить і тоді вона дивиться на мене типу «допоможи»😁🥹show more

не любою це діло, но якшо мені пообіцяють застілля... після, я готова їхать хоть до всіх своїх друзів в село на картоплюshow more

мені аж поплохєло коли я була кордупликом, з мамою... і групою таких же мам і дітей гуляли в парку атракціонів, мама подивилася на колесо огляду і сказала: "я, як інженер, не полізу на конструкцію, яка тримається одним болтіком посерединці" а тут навіть слово "тримається" відноснеshow more

Коли мені в черговий раз починає здаватися, що я... страшне, негарне та товсте, я знімаю такі відео Щоб потім прийти, подивитись і впевнитись, що не так то все і погано Працюєshow more

Келлог вірить, якщо Україна дотягне до весни, то перевага... перейде до неї: "Я розумію, що зараз сувора зима. Я розумію, що відбувається в Києві. Я розумію, які там морози. Але я справді вірю, що як Україна переживе цю зиму —січень, лютий — і доживе до березня та квітня, то перевага буде на її боці". Відео: Clash Reportshow more

Перший раз, коли я на позиції попав під нормальний... такий обстріл. Спочатку по нам трошки попрацювала арта, потім гради, а потім ще досипали артою. Трошки вскрили на бліндажик і поєбашили обладнання, яке було на вулиці. Було дуже страшно і якби не пацани, які до того вже мали досвід в піхоті, то хуй його як би я це переніс. Завжди більш впевнено почувався себе на позиціях з пацанами, у яких був піхотний досвід за плечима. Після цього ми швиденько зібрались, залетіла машинка і ми швиденько закинули в неї майно і на сйоби. Але у нас залишилась там же ще одна позиція, яку потрібно було вивезти і забрати пацанів. Але це вже інша історія :) З вас 100 гривнів, якщо дочитали і посмялись з мого переляканого обличчя.show more

Я дуже пунктуальний і терпіти не можу запізнюватись, та... коли запізнюються до мене на зустріч. Але це піздец 👇🏻show more

Дивився вчора це відео, яке запостила величезна кількість каналів,... і сміявся. Правда в тому, що ані зараз, ані після завершення війни ухилянтам не буде соромно. Бо якщо вони не у війську, то страх чи небажання служити переважили. Ті, в кого баланс пріоритетів інший, вже носять однострій. І так, я не знаю жодного нещасного ухилянта. Майже всі живуть своє краще життя в Україні чи за її межами і точно себе не картають. Подивіться відео з Буковелю, багато там людей, які плачуть через внутрішню кризу? На четвертий рік війни апеляція до сорому та гордості не працює. Час це визнати.show more

Це моє відео з мого інстаграму. 2 грудня 2013-го... року. 12 років тому. Моя боротьба почалася саме тоді, під стінами АП. Я пам'ятаю навіщо я вийшов, я пам'ятаю ті настрої, запахи, обличчя... Я пам'ятаю надію, яка з'явилася на можливість йти нам власним курсом і розвиватися туди, куди ми хочемо. Багатьох, хто тоді був поруч і з ким ми пройшли ту зиму вже немає в живих. Частина отримала за цей час страшні поранення, і я говорю не тільки по фізичні. А якась частина досі стоїть на захисті держави. Стоїть до останнього. Навіть тоді, коли почувала себе кинутими і зрадженими. А таке бувало і не раз. Ми частково або повністю відмовилися від свого нормального життя. Від повноцінного створення сім'ї, побудови цивільних кар'єр, реалізації своїх мрій... Віддали частку своєї свободи, здоров'я, часу, навичок заради служіння і захисту країни та народу. І тепер, коли постає питання в вищих ешелонах влади і командування про підписання ганебного миру на умовах агресора, я не можу повірити, що вся ця боротьба може стати даремною. Що ті люди, які 12 років тому вийшли на площі своїх міст з дерев'яними щитами і в будівельних касках, пройшли увесь цей шлях заради свободи себе і свого народу, зробили це двома. Зараз найважчий момент нашої боротьби і ми повинні вистояти. Ми самі собі не пробачимо, якщо здамося. Ми себе потім зжеремо. Я впевнений, що багато хто розуміє про що я. А наші діти нас проклянуть. Якщо Путін дійсно більше не хоче воювати, як зазначають вестерни - значить треба бити з усієї сили, що є. Можливо зараз - це наш шанс зломити ситуацію на наш бік! Але для цього треба декілька передумов. Причому негайно: 1. Критичні кадрові зміни в апаратах керівництва країни 2. Реформа самої системи влади 3. Армійська реформа Якщо зараз це швидко і рішуче реалізувати - ми вистоїмо. І ми покажемо всьому світу, шо ми не невдахи, яких треба жаліти, бо не змогли зберегти свою країну, культуру і державність, а гідний народ! Народ дуже добрий, гостинний але за своє голову відгризе. Треба вистояти. Треба змінитися. Інакше не буде в нас майбутнього. З Днем Гідності, друзі 🫡show more