Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Ana Sayfaya Dön

Вечір хуєчір

15,493 görüntüleme • 11 ay önce •via X (Twitter)

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

«Тату, я пишаюся тобою і чекаю на тебе!» – сьогодні ці слова українських дітей звучать як найсильніший оберіг. Війна змусила багатьох чоловіків доводити свою любов і відповідальність, захищаючи власних дітей зі зброєю в руках далеко від дому. Хтось сьогодні почує дитячий голос лише у слухавці. Хтось дивитиметься на фото, пропускаючи день народження, шкільне свято чи звичайний сімейний вечір. А хтось, на жаль, уже ніколи не зможе обійняти свого сина чи доньку. У День батька дякую кожному українському татові, який виховує, підтримує, навчає, працює і бореться за майбутнє своїх дітей. Я вдячний моєму батькові за все, що він зробив для мене. Особлива шана батькам, які сьогодні захищають Україну. І вічна пам’ять тим, хто віддав за неї своє життя. Пам’ятаємо також про дітей, у яких війна забрала найдорожче – батька. Наш обов’язок – зробити все, щоб вони знали: подвиг їхніх тат пам’ятає і шанує вся країна. Слава Україні!

Kyrylo Budanov

52,829 görüntüleme • 17 gün önce

Орбан про поразку на виборах: Якщо ви запитаєте про мої почуття, я можу сказати, що я відчував біль і порожнечу І я досить швидко зрозумів з перших результатів, що той приріст явки, який ми отримали, тобто скільки людей проголосувало додатково, не розподіляється таким же чином з точки зору партійних симпатій, як 70-71% Навпаки, всі, хто прийшов, прийшов проти нас, все це протест, все це протестує проти нас, хочуть голосувати проти нас. І тоді я побачив, що з цим біда І потім я пройшов через ті емоційні "американські гірки", якими ми всі подорожуємо з того часу і досі Тож якщо ви запитаєте про ранок наступного дня, або навіть про той вечір… Я думаю, що в неділю був лише біль, а в понеділок вже й порожнеча. І відтоді я лікую себе робочою терапією і намагаюся якось вигнати або заповнити цю порожнечу, якось позбутися її

Останній Капіталіст

20,141 görüntüleme • 2 ay önce

Спочатку ти чуєш дзвіночок. Тихий звук. Майже безперервний. Дзвіночки висять на дереві, що росте на дитячому майданчику у Кривому Розі. Їх весь час тріпає вітер. Потім ти бачиш гору іграшок. Вони «сидять» на лавочках, гойдалках, гірках. А над ними — дитячі портрети. Читаю текст під фото: Тимофій (3 роки), Арина (7 років), Радислав (7 років), Герман (9 років), Аліна (15 років), Данило (15 років), Микита (15 років), Костянтин (16 років), Микита (17 років)... Біль. Сюр. Дитячий майданчик, який перетворився на місце скорботи і меморіал. Кривавий квітневий вечір у Кривому Розі. Балістика. 20 загиблих просто на цьому самому місці. Намагаюся поглядом прикинути, де ж росіяни могли тут побачити збори військових. Навколо в полі зору — жодного об’єкта, бодай якось схожого на ціль. Будинок, майданчик, магазинчик, кафе. А потім нагадую собі: це і є їхня мета — знищити наше майбутнє, розбити якомога більше сердець, понівечити якомога більше родин. Не пробачимо їм ніколи...

Петро Порошенко

11,524 görüntüleme • 1 yıl önce