Легендарний «Мазепа-фест» У нульових Полтава гуділа на всю країну. На Співочому полі, де нині пустка – колись співали «Бумбокс», «Кому вниз» та інші. Це був «Мазепа-фест». Яким був найбільший музичний фестиваль міста 👇

Ідея фестивалю зʼявилася в осередку «Просвіти». Вони хотіли зруйнувати імперський міф про Полтаву як місто Петра І. Щоб протистояти пафосним святкуванням «перемоги» в Полтавській битві, вирішили влаштувати українське свято з гетьманом на афіші. ↓

Так 2003 року в місті зʼявляється «Мазепа-фест». Присвячений Мазепі й козакам, які загинули в битві за волю. На сцені – «Мертвий півень», «Плач Єремії», «Бумбокс». Полтава вибирала своє. 📹: YouTube-канал «Олександр Штепа» ↓

Це був акт культурного спротиву. Під український рок молодь знайомилася з постаттю Мазепи. «Мазепа взагалі був визначною особистістю, він багато зробив для нашої України. Він намагався визволити наш народ від російського ярма. І взагалі він увійшов в історію сильною особистістю», – роздумує молодь про гетьмана в архівному відео з фестивалю. 📷: Дар'я Розумняк ↓

Важливою складовою «Мазепа-фесту» став день українського кіно, який вперше відбувся 2005 року в полтавському кінотеатрі «Алмаз». ↓

Полтава на кілька днів перетворювалася на місто з новою ідентичністю. З прапорами, піснями й відчуттям, що українське – це круто. «Мазепа-фест» збирав не тільки місцевих, а й молодь з усієї країни. Полтаві пророчили звання майбутньої столиці українського року. ↓

Хоч у фестивалі присутня історична складова, більшість людей приходили просто відриватися. І це нормально, бо ж фестивалі для цього і придумали. Але приходили вони відриватись саме під українську музику. У 2003-му, 2004-му і, навіть, в 2010-му. Мазепа фест виховував нове покоління, навчав українськості. І той, хто хотів відшукати українське – знаходив його. ↓

Сьогодні фесту немає. Але архіви, відео і спогади – лишилися. А разом із ними – ідея, що Полтава була і є центром не «русской культури», а української сили. ↓

Як писав @volohatenko : «Бидло хоче в Пітєр, а еліта на “Мазепа-фест 2004”».

Олег ти шо плачеш?

Єдине місто де молодь розмовляла українською овсякденною,та й на базарах більшисть теж .Початок 90х.Харків був іншим.