Loading video...

Video Failed to Load

Go Home

На наші плечі — плечі українського народу — випала історична роль: завершити визвольну боротьбу нашою Перемогою. Ми приречені на Перемогу. Інакше бути не може, і ні про які компроміси чи поступки мови йти не може.

Drapatyi_M's profile picture

Михайло Драпатий

6,692 subscribers

11,595 views • 1 month ago •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Comments

No comments available

Comments from the original post will appear here

Related Videos

Про якого Тищенка, Бойка та решту ми говоримо якщо правоохоронна система не може покарати проросійських малолєток, які здійснюють наругу з українських символів бо мають впливових батьків. Пан міліціонер з Офіса Президента побудував чітку понятійну систему, де закон може бути застосований тільки до простого народу, разом з тим є чітка каста недоторканих. Пане Президент, не треба говорити про повагу до ветеранів, коли біля народного меморіалу памʼяті загиблих військових на Майдані Незалежності можуть безкарно врубати російську музичку, а після цього топтати український прапор.
0:13

Про якого Тищенка, Бойка та решту ми говоримо якщо правоохоронна система не може покарати проросійських малолєток, які здійснюють наругу з українських символів бо мають впливових батьків. Пан міліціонер з Офіса Президента побудував чітку понятійну систему, де закон може бути застосований тільки до простого народу, разом з тим є чітка каста недоторканих. Пане Президент, не треба говорити про повагу до ветеранів, коли біля народного меморіалу памʼяті загиблих військових на Майдані Незалежності можуть безкарно врубати російську музичку, а після цього топтати український прапор.

Симороз Олег Олександрович

169,468 views • 1 year ago

У @tytanovi_rehab ветерани щодня тренуються, щоб бути готовими до остеоінтегративного протезування. Вони вже здолали війну — тепер борються за рух, за самостійність, за життя без болю. Але збір майже зупинився. Ми запрошуємо зірок, розігруємо електрокар, просимо про репости. І все це — щоб зібрати кошти на операції, які не фінансує держава. 💔 Якщо не можеш донатити — просто зроби репост. Це не коштує нічого, але може змінити все. 🔗 Банка : #TYTANOVI
0:15

У @tytanovi_rehab ветерани щодня тренуються, щоб бути готовими до остеоінтегративного протезування. Вони вже здолали війну — тепер борються за рух, за самостійність, за життя без болю. Але збір майже зупинився. Ми запрошуємо зірок, розігруємо електрокар, просимо про репости. І все це — щоб зібрати кошти на операції, які не фінансує держава. 💔 Якщо не можеш донатити — просто зроби репост. Це не коштує нічого, але може змінити все. 🔗 Банка : #TYTANOVI

TYTANOVI Rehab 🇺🇦

20,209 views • 1 year ago

Це моє відео з мого інстаграму. 2 грудня 2013-го року. 12 років тому. Моя боротьба почалася саме тоді, під стінами АП. Я пам'ятаю навіщо я вийшов, я пам'ятаю ті настрої, запахи, обличчя... Я пам'ятаю надію, яка з'явилася на можливість йти нам власним курсом і розвиватися туди, куди ми хочемо. Багатьох, хто тоді був поруч і з ким ми пройшли ту зиму вже немає в живих. Частина отримала за цей час страшні поранення, і я говорю не тільки по фізичні. А якась частина досі стоїть на захисті держави. Стоїть до останнього. Навіть тоді, коли почувала себе кинутими і зрадженими. А таке бувало і не раз. Ми частково або повністю відмовилися від свого нормального життя. Від повноцінного створення сім'ї, побудови цивільних кар'єр, реалізації своїх мрій... Віддали частку своєї свободи, здоров'я, часу, навичок заради служіння і захисту країни та народу. І тепер, коли постає питання в вищих ешелонах влади і командування про підписання ганебного миру на умовах агресора, я не можу повірити, що вся ця боротьба може стати даремною. Що ті люди, які 12 років тому вийшли на площі своїх міст з дерев'яними щитами і в будівельних касках, пройшли увесь цей шлях заради свободи себе і свого народу, зробили це двома. Зараз найважчий момент нашої боротьби і ми повинні вистояти. Ми самі собі не пробачимо, якщо здамося. Ми себе потім зжеремо. Я впевнений, що багато хто розуміє про що я. А наші діти нас проклянуть. Якщо Путін дійсно більше не хоче воювати, як зазначають вестерни - значить треба бити з усієї сили, що є. Можливо зараз - це наш шанс зломити ситуацію на наш бік! Але для цього треба декілька передумов. Причому негайно: 1. Критичні кадрові зміни в апаратах керівництва країни 2. Реформа самої системи влади 3. Армійська реформа Якщо зараз це швидко і рішуче реалізувати - ми вистоїмо. І ми покажемо всьому світу, шо ми не невдахи, яких треба жаліти, бо не змогли зберегти свою країну, культуру і державність, а гідний народ! Народ дуже добрий, гостинний але за своє голову відгризе. Треба вистояти. Треба змінитися. Інакше не буде в нас майбутнього. З Днем Гідності, друзі 🫡
0:14

Це моє відео з мого інстаграму. 2 грудня 2013-го року. 12 років тому. Моя боротьба почалася саме тоді, під стінами АП. Я пам'ятаю навіщо я вийшов, я пам'ятаю ті настрої, запахи, обличчя... Я пам'ятаю надію, яка з'явилася на можливість йти нам власним курсом і розвиватися туди, куди ми хочемо. Багатьох, хто тоді був поруч і з ким ми пройшли ту зиму вже немає в живих. Частина отримала за цей час страшні поранення, і я говорю не тільки по фізичні. А якась частина досі стоїть на захисті держави. Стоїть до останнього. Навіть тоді, коли почувала себе кинутими і зрадженими. А таке бувало і не раз. Ми частково або повністю відмовилися від свого нормального життя. Від повноцінного створення сім'ї, побудови цивільних кар'єр, реалізації своїх мрій... Віддали частку своєї свободи, здоров'я, часу, навичок заради служіння і захисту країни та народу. І тепер, коли постає питання в вищих ешелонах влади і командування про підписання ганебного миру на умовах агресора, я не можу повірити, що вся ця боротьба може стати даремною. Що ті люди, які 12 років тому вийшли на площі своїх міст з дерев'яними щитами і в будівельних касках, пройшли увесь цей шлях заради свободи себе і свого народу, зробили це двома. Зараз найважчий момент нашої боротьби і ми повинні вистояти. Ми самі собі не пробачимо, якщо здамося. Ми себе потім зжеремо. Я впевнений, що багато хто розуміє про що я. А наші діти нас проклянуть. Якщо Путін дійсно більше не хоче воювати, як зазначають вестерни - значить треба бити з усієї сили, що є. Можливо зараз - це наш шанс зломити ситуацію на наш бік! Але для цього треба декілька передумов. Причому негайно: 1. Критичні кадрові зміни в апаратах керівництва країни 2. Реформа самої системи влади 3. Армійська реформа Якщо зараз це швидко і рішуче реалізувати - ми вистоїмо. І ми покажемо всьому світу, шо ми не невдахи, яких треба жаліти, бо не змогли зберегти свою країну, культуру і державність, а гідний народ! Народ дуже добрий, гостинний але за своє голову відгризе. Треба вистояти. Треба змінитися. Інакше не буде в нас майбутнього. З Днем Гідності, друзі 🫡

✙Імператор мавіка

55,361 views • 9 months ago

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 views • 3 months ago

Зеленський в Давосі, після зустрічі з Трампом веде себе дуже дивно! Він став жорстко критикувати та, навіть, принижувати Європу: –– Минулого року тут, у Давосі, я закінчив свою промову наступними словами — Європа повинна знати, як захищатися. Пройшов рік, і нічого не змінилося. –– Чому Трамп може зупиняти танкери тіньового флоту, а Європа — не може? –– Хто відповість, якщо Путін нападе на Литву або Польщу? –– Європа надсилає 30 військових до Гренландії. Навіщо це? Який меседж воно несе? Кому? –– Якщо російські бойові кораблі вільно ходять навколо Гренландії — Україна може допомогти. –– Чому Трамп може зупиняти танкери з тіньового флоту і захоплювати нафту, а Європа ні? Знаючи Європейських лідерів-шахраїв, їм цей виступ точно не сподобається. Чи означає це розрив Зеленського з Єврошахраями? Побачимо скоро.
0:17

Зеленський в Давосі, після зустрічі з Трампом веде себе дуже дивно! Він став жорстко критикувати та, навіть, принижувати Європу: –– Минулого року тут, у Давосі, я закінчив свою промову наступними словами — Європа повинна знати, як захищатися. Пройшов рік, і нічого не змінилося. –– Чому Трамп може зупиняти танкери тіньового флоту, а Європа — не може? –– Хто відповість, якщо Путін нападе на Литву або Польщу? –– Європа надсилає 30 військових до Гренландії. Навіщо це? Який меседж воно несе? Кому? –– Якщо російські бойові кораблі вільно ходять навколо Гренландії — Україна може допомогти. –– Чому Трамп може зупиняти танкери з тіньового флоту і захоплювати нафту, а Європа ні? Знаючи Європейських лідерів-шахраїв, їм цей виступ точно не сподобається. Чи означає це розрив Зеленського з Єврошахраями? Побачимо скоро.

Wenden

24,058 views • 7 months ago

Я вам казав, що спроби організувати блокаду Криму з повітря ні до чого не призведуть? Росіяни організували пости та патрулі вздовж трас, які збивають українські дрони. Протидія – знайдена. Росіяни за кілька тижнів зобили те, чого Україна не може зробити вже чотири роки – правильно організувати ППО. По Україні російські дрони пролітають тисячу кілометрів, а в Росії їх знищують за сотню-другу. Одна з основних причин – корумпована і самодурна система влади. Система, яка не здатна змінити ситуацію на полі бою, та НЕ ХОЧЕ закінчувати безнадійну і безперспективну війну, щоб не втратити казкові корупційні доходи від війни.
0:14

Я вам казав, що спроби організувати блокаду Криму з повітря ні до чого не призведуть? Росіяни організували пости та патрулі вздовж трас, які збивають українські дрони. Протидія – знайдена. Росіяни за кілька тижнів зобили те, чого Україна не може зробити вже чотири роки – правильно організувати ППО. По Україні російські дрони пролітають тисячу кілометрів, а в Росії їх знищують за сотню-другу. Одна з основних причин – корумпована і самодурна система влади. Система, яка не здатна змінити ситуацію на полі бою, та НЕ ХОЧЕ закінчувати безнадійну і безперспективну війну, щоб не втратити казкові корупційні доходи від війни.

Wenden

17,531 views • 2 months ago

Я обіцяла йому дім, але, можливо, чесно цю обіцянку не вдасться виконати. Котик стресовий, може ходити мимо лотка, якщо не виконати інструкції по його адаптації вдома. Нічого складного, послухати поради зоопсихолога, як краще організувати перші дні та лоток. На жаль, коли чесно кажеш людям як є, це майже забирає шанси на прилаштування. Сумно і несправедливо. Петра два рази повертали в притулок, йому потрібен спокій і дім без маленьких дітей та інших тварин. Чи це можливо? Київ? Ми маємо зоопсихолога, яка допоможе йому стати вашим улюбленим і найкращим в світі 🥹
0:14

Я обіцяла йому дім, але, можливо, чесно цю обіцянку не вдасться виконати. Котик стресовий, може ходити мимо лотка, якщо не виконати інструкції по його адаптації вдома. Нічого складного, послухати поради зоопсихолога, як краще організувати перші дні та лоток. На жаль, коли чесно кажеш людям як є, це майже забирає шанси на прилаштування. Сумно і несправедливо. Петра два рази повертали в притулок, йому потрібен спокій і дім без маленьких дітей та інших тварин. Чи це можливо? Київ? Ми маємо зоопсихолога, яка допоможе йому стати вашим улюбленим і найкращим в світі 🥹

Міністерство котячих справ

12,863 views • 7 months ago

😡 Валерій ПРОЗАПАС: "Однією з причин звільнення Малюка була його відмова підписувати санкції проти Петра Порошенка", - каже відома журналістка, і одразу додає - "Але зараз про це не будемо". Чому ж "не будемо"? Вже ніби все давно зрозуміло і з "небажанням заканчувати війну", і з "наживанням на крові" та "здачею Маріуполя", і з "плівками" російського сенатора Деркача, і зі "справами" від Баканова і ДБР, і з "Роттердамом+", і з Мінськими угодами (які зупинили вогонь), і з тотальним багаторічним медіакілерством від персонажів типу Дубінського, Пєтрова, Куліка, Кузьміна, які всі тепер під держзрадою - то чому "не будемо"? Більше того, за рік так і не надано жодної підстави для тих "санкцій", може тому Малюк не захотів брати в цьому участь - то чому "не будемо"? Звідки ця омерта від молодих, розумних, патріотичних людей - які буквально відмовляються бачити і говорити про найбільшу з часів більшовиків брехню, яка призвела до страшних наслідків? Справа ж не особисто в Порошенку (той Криголам якось все це витримує) - а от разом з ним "термосами" була запльована Гідність, крихку ефективність держави зламали "pohuy!", а смертельну небезпеку "проєбалі" під сміх "а то пУтін нападьот" - про це теж "не будемо"? Дайте суспільству шанс більше не повторювати цих фатальних помилок - давайте будемо про це говорити, тим більше в День Соборності.
0:17

😡 Валерій ПРОЗАПАС: "Однією з причин звільнення Малюка була його відмова підписувати санкції проти Петра Порошенка", - каже відома журналістка, і одразу додає - "Але зараз про це не будемо". Чому ж "не будемо"? Вже ніби все давно зрозуміло і з "небажанням заканчувати війну", і з "наживанням на крові" та "здачею Маріуполя", і з "плівками" російського сенатора Деркача, і зі "справами" від Баканова і ДБР, і з "Роттердамом+", і з Мінськими угодами (які зупинили вогонь), і з тотальним багаторічним медіакілерством від персонажів типу Дубінського, Пєтрова, Куліка, Кузьміна, які всі тепер під держзрадою - то чому "не будемо"? Більше того, за рік так і не надано жодної підстави для тих "санкцій", може тому Малюк не захотів брати в цьому участь - то чому "не будемо"? Звідки ця омерта від молодих, розумних, патріотичних людей - які буквально відмовляються бачити і говорити про найбільшу з часів більшовиків брехню, яка призвела до страшних наслідків? Справа ж не особисто в Порошенку (той Криголам якось все це витримує) - а от разом з ним "термосами" була запльована Гідність, крихку ефективність держави зламали "pohuy!", а смертельну небезпеку "проєбалі" під сміх "а то пУтін нападьот" - про це теж "не будемо"? Дайте суспільству шанс більше не повторювати цих фатальних помилок - давайте будемо про це говорити, тим більше в День Соборності.

Справа Громад

16,653 views • 7 months ago

🗣 Фінляндія ніколи не визнає окупований півострів Крим, а також Донецьку та Луганську області частиною Росії, - Стубб 💬«Я хочу переконатися, що Україна, коли закінчиться війна, збереже свою незалежність, збереже свій суверенітет – іншими словами, стане членом ЄС і, сподіваємось, членом НАТО, а також збереже свою територіальну цілісність. Саме за це ми всі зараз боремося», – сказав Стубб. Президент Фінляндії назвав президента Трампа «єдиним, хто може змусити» Путіна сісти за стіл переговорів щодо війни в Україні. Він розповів, що одного разу Трамп запитав його, чи може він довіряти Путіну, на що Стубб дав негативну відповідь.
0:10

🗣 Фінляндія ніколи не визнає окупований півострів Крим, а також Донецьку та Луганську області частиною Росії, - Стубб 💬«Я хочу переконатися, що Україна, коли закінчиться війна, збереже свою незалежність, збереже свій суверенітет – іншими словами, стане членом ЄС і, сподіваємось, членом НАТО, а також збереже свою територіальну цілісність. Саме за це ми всі зараз боремося», – сказав Стубб. Президент Фінляндії назвав президента Трампа «єдиним, хто може змусити» Путіна сісти за стіл переговорів щодо війни в Україні. Він розповів, що одного разу Трамп запитав його, чи може він довіряти Путіну, на що Стубб дав негативну відповідь.

Ukrinform

33,249 views • 10 months ago

Ми щодня звітуємо про закупівлю дронів, але це далеко не все, що постачає наш фонд. Для підрозділу APACHI ( ми закрили ще один важливий запит — обладнання для намотування, зварювання та вимірювання оптоволокна. Чому це важливо: 📌дешевше, ніж купувати готові рішення 📌у багатьох ВЧ є дрони, які вже неактуальні, але прекрасно підходять під оптику 📌виробники просто не встигають за попитом 📌коротший «маршрут» від виробництва до бригади — менше затримок І головне — наші військові можуть оперативно виправляти недоліки та модернізувати техніку самостійно Дякуємо вам за постійну підтримку нашого війська. Працюємо далі. Донатьте на Русоріз! Постійна банка на FPV: PayPal (нелетальні закупівлі): sternenkopaypal@gmail.com
0:19

Ми щодня звітуємо про закупівлю дронів, але це далеко не все, що постачає наш фонд. Для підрозділу APACHI ( ми закрили ще один важливий запит — обладнання для намотування, зварювання та вимірювання оптоволокна. Чому це важливо: 📌дешевше, ніж купувати готові рішення 📌у багатьох ВЧ є дрони, які вже неактуальні, але прекрасно підходять під оптику 📌виробники просто не встигають за попитом 📌коротший «маршрут» від виробництва до бригади — менше затримок І головне — наші військові можуть оперативно виправляти недоліки та модернізувати техніку самостійно Дякуємо вам за постійну підтримку нашого війська. Працюємо далі. Донатьте на Русоріз! Постійна банка на FPV: PayPal (нелетальні закупівлі): [email protected]

Спільнота Стерненка

17,151 views • 8 months ago

Він повернувся. Його кроки нерішучі на землі, яку він упізнає, але не наважується прийняти як реальність. Кордон уже позаду, та його тіло ще цього не знає. Тоді він падає навколішки. Він цілує землю. Не як вивчений жест, а як той, хто хапається за життя, торкнувшись небуття. Українська земля холодна, шорстка, жива. Вона ніколи йому не брехала. Вона ніколи його не зраджувала. І вперше за багато місяців — можливо, років — він плаче без страху. Він плаче за тим, що в нього відібрали. Він плаче за ночами без неба. Він плаче за приглушеними криками, за іменами, прошепотілими в темряві, за тими, хто не повернувся. Його тіло несе сліди ув’язнення, але найбільше говорить його погляд. Погляд, у якому жах не зміг убити людяність. Погляд, що бачив, як низько може впасти людина… і все ж обрав залишитися людиною. Перед ним земля мовчить. Вона приймає. Вона розуміє. Бо він протистояв не лише стінам чи кайданам. Він зіткнувся з холодною машиною, з організованою ніччю, з системою, що прагне стерти обличчя, зламати волю, перетворити людей на цифри, на тіні, на мовчання. Темрява не завжди кричить. Іноді вона адмініструє. Вона підписує. Вона зачиняє двері й називає це порядком. Але темрява не перемогла. Бо чоловік, що стоїть навколішки, цілуючи свою землю зі сльозами, сильніший за будь-які ґрати. Бо серце, яке не зламалося, — це поразка для тих, хто хоче все знищити. Бо людяність, навіть поранена, навіть тремтлива, залишається світлом, яке неможливо повністю загасити. Сьогодні з ним має плакати вся земля. Не лише від болю. Але й від поваги. І від обіцянки: ніколи не відвертати погляд, коли тінь вважає, що може панувати без свідків. ❤️
0:15

Він повернувся. Його кроки нерішучі на землі, яку він упізнає, але не наважується прийняти як реальність. Кордон уже позаду, та його тіло ще цього не знає. Тоді він падає навколішки. Він цілує землю. Не як вивчений жест, а як той, хто хапається за життя, торкнувшись небуття. Українська земля холодна, шорстка, жива. Вона ніколи йому не брехала. Вона ніколи його не зраджувала. І вперше за багато місяців — можливо, років — він плаче без страху. Він плаче за тим, що в нього відібрали. Він плаче за ночами без неба. Він плаче за приглушеними криками, за іменами, прошепотілими в темряві, за тими, хто не повернувся. Його тіло несе сліди ув’язнення, але найбільше говорить його погляд. Погляд, у якому жах не зміг убити людяність. Погляд, що бачив, як низько може впасти людина… і все ж обрав залишитися людиною. Перед ним земля мовчить. Вона приймає. Вона розуміє. Бо він протистояв не лише стінам чи кайданам. Він зіткнувся з холодною машиною, з організованою ніччю, з системою, що прагне стерти обличчя, зламати волю, перетворити людей на цифри, на тіні, на мовчання. Темрява не завжди кричить. Іноді вона адмініструє. Вона підписує. Вона зачиняє двері й називає це порядком. Але темрява не перемогла. Бо чоловік, що стоїть навколішки, цілуючи свою землю зі сльозами, сильніший за будь-які ґрати. Бо серце, яке не зламалося, — це поразка для тих, хто хоче все знищити. Бо людяність, навіть поранена, навіть тремтлива, залишається світлом, яке неможливо повністю загасити. Сьогодні з ним має плакати вся земля. Не лише від болю. Але й від поваги. І від обіцянки: ніколи не відвертати погляд, коли тінь вважає, що може панувати без свідків. ❤️

тату Аня зубко 🫡 Xena

52,304 views • 6 months ago