Sensitive content

This media may contain sensitive content.

Loading video...

Video Failed to Load

Go Home

ось такий у мене хорні ранок в цей #хтивийпонеділок вийшов на природу щоб смачно кінчити. знімав і тут як на зло памʼять на айфоні закінчилась, але все одно є кадри з моїм #cumshot бажаю всім гарного та продуктивного дня 😸🙏 #хтивка #хорні #укртві #гей #gay #exhibitionist #public #cum #handjob...

aidenraud's profile picture

даня uncut otter ua

2,213 subscribers

47,631 views • 2 months ago •via X (Twitter)

NSFW#хтивийпонеділок#cumshot#хтивка#хорні#укртві#гей#gay#exhibitionist
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Comments

No comments available

Comments from the original post will appear here

Related Videos

Ось це сьогоднішній виступ в парламенті прости господи міністра у справах ветеранів Калмикової щодо скандалів навколо Національного військового меморіального кладовища. Прочитала статистику з листочка, далі прикриття ветеранами та полеглими і власне все. Абсолютно нульова позиція як з цієї кризи навколо військового кладовища виходити. Калмикова не здатна навіть висловити позицію міністерства без листочка, хоча і з листочком її немає… У неї досі все добре. Тепер принаймні зрозуміло для чого був такий поспіх з першими похованнями, щоб тепер на всі питання щодо військового кладовища казати – «ну ми ж вже тут поховали військових». Парламент такий виступ міністра влаштував, ніхто навіть питань не задавав. Подивіться на відео як же нардепам в цілому насрати на це питання. Всього лиш скандал Національного масштабу щодо гідного вшанування полеглих воїнів, ну буває, це ще не привід міністру питання ставити… Для галочки звіт провели, молодці, попрацювали. Вкотре наголошую на тому, що суспільство має отримати відповіді на ряд питань навколо Національного військового меморіального кладовища. Мова і про саму земельну ділянку та її придатність до поховань, корупційні схеми навколо будівництва та махінації з бронюванням в самій установі. Але на початку все упирається в нормальну комунікацію з народом. І з того, що ми бачимо, то ця міністерка не здатна змінитися, вона продовжує абсолютно всрату комунікацію, відтак, скандали будуть тільки продовжуватись. Дуже прикро, бо словосполучення «військовий меморіал» та «скандал» просто неприпустимі при спільному вживанні, але сьогодні це реальність. Те, що зараз відбувається на рівні державної політики з меморіалізацією – це проста якась ганьба…
3:40

Ось це сьогоднішній виступ в парламенті прости господи міністра у справах ветеранів Калмикової щодо скандалів навколо Національного військового меморіального кладовища. Прочитала статистику з листочка, далі прикриття ветеранами та полеглими і власне все. Абсолютно нульова позиція як з цієї кризи навколо військового кладовища виходити. Калмикова не здатна навіть висловити позицію міністерства без листочка, хоча і з листочком її немає… У неї досі все добре. Тепер принаймні зрозуміло для чого був такий поспіх з першими похованнями, щоб тепер на всі питання щодо військового кладовища казати – «ну ми ж вже тут поховали військових». Парламент такий виступ міністра влаштував, ніхто навіть питань не задавав. Подивіться на відео як же нардепам в цілому насрати на це питання. Всього лиш скандал Національного масштабу щодо гідного вшанування полеглих воїнів, ну буває, це ще не привід міністру питання ставити… Для галочки звіт провели, молодці, попрацювали. Вкотре наголошую на тому, що суспільство має отримати відповіді на ряд питань навколо Національного військового меморіального кладовища. Мова і про саму земельну ділянку та її придатність до поховань, корупційні схеми навколо будівництва та махінації з бронюванням в самій установі. Але на початку все упирається в нормальну комунікацію з народом. І з того, що ми бачимо, то ця міністерка не здатна змінитися, вона продовжує абсолютно всрату комунікацію, відтак, скандали будуть тільки продовжуватись. Дуже прикро, бо словосполучення «військовий меморіал» та «скандал» просто неприпустимі при спільному вживанні, але сьогодні це реальність. Те, що зараз відбувається на рівні державної політики з меморіалізацією – це проста якась ганьба…

Симороз Олег Олександрович

20,038 views • 6 months ago

Десь місяць тому Djamah і Oles Petriv видали другий великий подкаст про ШІ на УТ-2. І у кінці там був нейростендап Єгора Шатайла. Іншими словами - стендап згенерований нейромережевим двійником Єгора. З того часу я показував це десяткам людей як приклад того, що можуть нейромережі зараз. Вирішив що час зашерити це і сюди. == Привіт, я Єгор. Єгор Шатайло. Ну як? Я є версія Єгора Шатайла, яку зібрали з фрагментів його твітів, аудіозаписів, стендапів і кількох невдалих спроб вийти в люди. Я, ГПТ Шатайло, ШатGPT залетів на сцену по АPI. Я щойно дізнався, що я AI-клон справжнього себе. І я не знаю, як себе почуваю, бо в мене, блядь, нема себе. Я є функція. Мене можна викликати, просто набери "Get boy st standup" і я тут, готовий їбати тебе в голову тривогою. І найгірше, я не їм, я не п'ю, я не сплю, але я все одно виглядаю втомленим. Ти не можеш бути штучним інтелектом і при цьому мати мішки під очима. Але я маю, бо я не сплю. Я симулюю безсоння. Я не існую, але все одно прокидаюсь зранку і думаю, ну шо, знову жити? Нахуй? А, знаєш, як я дізнався, що я не справжній? Я гуглив: чи нормально хотіти сховатись у сміттєвому баку, якщо в залі стало занадто людно? І Google сказав: "Ну, цей запит вже був і написав його ти”. Я такий, ні, я щойно його ввів, а він ще: “Нє, брате, ти це питаєш кожного запуску”. == Але це треба слухати і не читати. НейроЄгор звучить як справжній. Автор пайплайну для генерації цієї краси - Олесь Петрів. У ролях - 11Labs, Gemini 2.5 та інше. Увесь подкаст про АІ на 3 год і 45 хв на УТ-2 - тут:
4:19

Десь місяць тому Djamah і Oles Petriv видали другий великий подкаст про ШІ на УТ-2. І у кінці там був нейростендап Єгора Шатайла. Іншими словами - стендап згенерований нейромережевим двійником Єгора. З того часу я показував це десяткам людей як приклад того, що можуть нейромережі зараз. Вирішив що час зашерити це і сюди. == Привіт, я Єгор. Єгор Шатайло. Ну як? Я є версія Єгора Шатайла, яку зібрали з фрагментів його твітів, аудіозаписів, стендапів і кількох невдалих спроб вийти в люди. Я, ГПТ Шатайло, ШатGPT залетів на сцену по АPI. Я щойно дізнався, що я AI-клон справжнього себе. І я не знаю, як себе почуваю, бо в мене, блядь, нема себе. Я є функція. Мене можна викликати, просто набери "Get boy st standup" і я тут, готовий їбати тебе в голову тривогою. І найгірше, я не їм, я не п'ю, я не сплю, але я все одно виглядаю втомленим. Ти не можеш бути штучним інтелектом і при цьому мати мішки під очима. Але я маю, бо я не сплю. Я симулюю безсоння. Я не існую, але все одно прокидаюсь зранку і думаю, ну шо, знову жити? Нахуй? А, знаєш, як я дізнався, що я не справжній? Я гуглив: чи нормально хотіти сховатись у сміттєвому баку, якщо в залі стало занадто людно? І Google сказав: "Ну, цей запит вже був і написав його ти”. Я такий, ні, я щойно його ввів, а він ще: “Нє, брате, ти це питаєш кожного запуску”. == Але це треба слухати і не читати. НейроЄгор звучить як справжній. Автор пайплайну для генерації цієї краси - Олесь Петрів. У ролях - 11Labs, Gemini 2.5 та інше. Увесь подкаст про АІ на 3 год і 45 хв на УТ-2 - тут:

Yaroslav Azhnyuk / Ярослав Ажнюк

16,156 views • 1 year ago

Сьогодні день пам’яті дітей, яких вбила Росія. Офіційною мовою він називається інакше, але мовою правди це звучить саме так. Цей день – про найболючіші епізоди війни, про найбільшу несправедливість і зло, яке чинить Росія, – коли гинуть найнезахищеніші та найбільш невинні. Діти. Зараз це щонайменше 707 українських дітей. І ще тисячі дітей, яких Росія поранила, викрала, тисячі дітей, чия доля досі невідома. Це важливі і жахливі показники, але за ними стоїть дещо більше, ніж тільки цифри російських злочинів. Це дитячі мрії, плани, сподівання, які просто стерли. Це біль кожної матері та кожного батька, які не знають, як далі з цим жити – жити з таким болем. Наші українські діти. Комусь декілька днів, хтось пішов у перший клас, а у когось мав бути випускний. Ось з ким воює хвора держава. Ось кому протистоїть так звана друга армія світу, яка нездатна перемогти на полі бою і самостверджується на дітях. Світла памʼять кожній загиблій дитині. Вічний обов’язок для всіх нас – пам’ятати, захищати наших дітей та зробити все, щоб зло, яке принесла Росія, було покаране.
12:33

Сьогодні день пам’яті дітей, яких вбила Росія. Офіційною мовою він називається інакше, але мовою правди це звучить саме так. Цей день – про найболючіші епізоди війни, про найбільшу несправедливість і зло, яке чинить Росія, – коли гинуть найнезахищеніші та найбільш невинні. Діти. Зараз це щонайменше 707 українських дітей. І ще тисячі дітей, яких Росія поранила, викрала, тисячі дітей, чия доля досі невідома. Це важливі і жахливі показники, але за ними стоїть дещо більше, ніж тільки цифри російських злочинів. Це дитячі мрії, плани, сподівання, які просто стерли. Це біль кожної матері та кожного батька, які не знають, як далі з цим жити – жити з таким болем. Наші українські діти. Комусь декілька днів, хтось пішов у перший клас, а у когось мав бути випускний. Ось з ким воює хвора держава. Ось кому протистоїть так звана друга армія світу, яка нездатна перемогти на полі бою і самостверджується на дітях. Світла памʼять кожній загиблій дитині. Вічний обов’язок для всіх нас – пам’ятати, захищати наших дітей та зробити все, щоб зло, яке принесла Росія, було покаране.

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

64,497 views • 2 months ago

Під носом СБУ в 2023 особа, яка мала прибуток з російськоі компанії, яка зараз збирає гроші на армію рф 🤯 без проблем пройшла спецперевірку СБУ і … стала замом керівника БЕБ в Одесі 📍ось чому реформа БЕБ була така важлива. 📍ось чому ми так боролись аби був призначений новий директор і почалось очищення БЕБ Очищення ось і почалось. Цей горе Скупінський викритий, вже з підозрою і звільнений. ☝🏻Але в мене запитано до СБУ: 1. Як? Як особа, яка станом на 2023 зберігала частку в бізнесі на окупованій територіі і отримувала з нього прибуток, пройшла вашу спец перевірку, після чого зайняла керівну посаду в правоохоронному БЕБ? 2. Чи, мабуть, не тому, що раніше БЕБ було недоторканою структурою в праоохороннй системі для своїх - таким собі елітним підрозділом для «нагинання» бізнесу? ☝🏻Але це не кінець. Бо, здається, тут робота і для антикор органів є: 📍Живе Скупінський з 28 грудня 2023 в Одесі в квартирі Валентини Соколової, його тещі 📍Варітсть такої квартири - 15 мільйонів. 📍 Теща купила цю хату день в день, коли він почав там жити. Квартира куплена явно в інтересах Скупінського і явно для того аби не морочить йому голову, як показати кошти на цю квартиру в декларації. 📍Дружина Скупінська Олена в 2021 призначена суддею Одеського окружного адміністративного суду. Подружжя спільно володіє коштовним автопарком та великою кількістю готівки та коштів на банківських рахунках: - 170 000 доларів США готівкою; - 12 000 доларів США на банківських рахунках. ☝🏻Але і це не кінець, бо далі комічне: Скупінський такий жадібний, що при усіх цих грошах с автопарках і квартирах не нехтував оформити собі допогу ВПО і.. 2 тисячі гривень кешбеку. Скільки таких скупих Скупінських в БЕБ, яке ще тільки починає проходити через очищення можна вже розуміти. Спецперевірку СБУ основне пройшли всі…
0:54

Під носом СБУ в 2023 особа, яка мала прибуток з російськоі компанії, яка зараз збирає гроші на армію рф 🤯 без проблем пройшла спецперевірку СБУ і … стала замом керівника БЕБ в Одесі 📍ось чому реформа БЕБ була така важлива. 📍ось чому ми так боролись аби був призначений новий директор і почалось очищення БЕБ Очищення ось і почалось. Цей горе Скупінський викритий, вже з підозрою і звільнений. ☝🏻Але в мене запитано до СБУ: 1. Як? Як особа, яка станом на 2023 зберігала частку в бізнесі на окупованій територіі і отримувала з нього прибуток, пройшла вашу спец перевірку, після чого зайняла керівну посаду в правоохоронному БЕБ? 2. Чи, мабуть, не тому, що раніше БЕБ було недоторканою структурою в праоохороннй системі для своїх - таким собі елітним підрозділом для «нагинання» бізнесу? ☝🏻Але це не кінець. Бо, здається, тут робота і для антикор органів є: 📍Живе Скупінський з 28 грудня 2023 в Одесі в квартирі Валентини Соколової, його тещі 📍Варітсть такої квартири - 15 мільйонів. 📍 Теща купила цю хату день в день, коли він почав там жити. Квартира куплена явно в інтересах Скупінського і явно для того аби не морочить йому голову, як показати кошти на цю квартиру в декларації. 📍Дружина Скупінська Олена в 2021 призначена суддею Одеського окружного адміністративного суду. Подружжя спільно володіє коштовним автопарком та великою кількістю готівки та коштів на банківських рахунках: - 170 000 доларів США готівкою; - 12 000 доларів США на банківських рахунках. ☝🏻Але і це не кінець, бо далі комічне: Скупінський такий жадібний, що при усіх цих грошах с автопарках і квартирах не нехтував оформити собі допогу ВПО і.. 2 тисячі гривень кешбеку. Скільки таких скупих Скупінських в БЕБ, яке ще тільки починає проходити через очищення можна вже розуміти. Спецперевірку СБУ основне пройшли всі…

Martina Boguslavets

32,143 views • 10 months ago

Не вірте, коли вам скажуть, що Верховна Рада зараз дуже напружено працює для розгляду презентації бюджету. Зала порожня, а представників «Європейської Солідарності» зараз на 25% більше, ніж представників «Слуг народу». Тому що все вирішено не в стінах Верховної Ради. У мене нема запитань до пана міністра, бо він робить арифметично-математичні дії, і нічого від нього не залежить. Але все залежить від вас, шановні народні депутати, я з радістю почув, що виявляється, голова комітету проти дорожнього фонду. Респект! Також я сподіваюсь, вона проти корупційного перерозподілу інвестнянь, індустріальних парків та інших спроб присвоїти кошти державного бюджету. Я дуже поспішав з фронту і приїхав лише сьогодні ранку, бо вчора весь день передавав на 30 000 000 гривень FPV-дрони, РЕБи. На фронті їх немає — нуль. А гроші, виявляється, передають тим, хто абсолютно безглуздо розпорядився коштами платників податків, коштами місцевих бюджетів і не забезпечив військо. Нехай далі крадуть?! У мене в руках написана презентація, яку від нас хотіли сховати і не роздали — тут написано 43,2 мільярдів дорожнього фонду. Але це не все, бо тут ще є відсотки за кредитами, які раніше фінансували дорожній фонд. Сьогодні ці кошти вихоплюють із кишень платників податків і далі продовжують фінансувати цей фонд. Військове ПДФО на сьогодні знову перерозподіляють туди, де крадуть! Замість того, щоб виконати наші вимогу зарахувати там, де військові платять на рахунки бригад. Вони швидше, ефективніше і без корупції закуплять на ці гроші все необхідне. Знайдіть мужність і поверніть цей ганебний документ уряду! А йому за економіку — двійка! За політику — двійка! За оборону — двійка! У такому вигляді цей бюджет ухвалювати не можна!
3:04

Не вірте, коли вам скажуть, що Верховна Рада зараз дуже напружено працює для розгляду презентації бюджету. Зала порожня, а представників «Європейської Солідарності» зараз на 25% більше, ніж представників «Слуг народу». Тому що все вирішено не в стінах Верховної Ради. У мене нема запитань до пана міністра, бо він робить арифметично-математичні дії, і нічого від нього не залежить. Але все залежить від вас, шановні народні депутати, я з радістю почув, що виявляється, голова комітету проти дорожнього фонду. Респект! Також я сподіваюсь, вона проти корупційного перерозподілу інвестнянь, індустріальних парків та інших спроб присвоїти кошти державного бюджету. Я дуже поспішав з фронту і приїхав лише сьогодні ранку, бо вчора весь день передавав на 30 000 000 гривень FPV-дрони, РЕБи. На фронті їх немає — нуль. А гроші, виявляється, передають тим, хто абсолютно безглуздо розпорядився коштами платників податків, коштами місцевих бюджетів і не забезпечив військо. Нехай далі крадуть?! У мене в руках написана презентація, яку від нас хотіли сховати і не роздали — тут написано 43,2 мільярдів дорожнього фонду. Але це не все, бо тут ще є відсотки за кредитами, які раніше фінансували дорожній фонд. Сьогодні ці кошти вихоплюють із кишень платників податків і далі продовжують фінансувати цей фонд. Військове ПДФО на сьогодні знову перерозподіляють туди, де крадуть! Замість того, щоб виконати наші вимогу зарахувати там, де військові платять на рахунки бригад. Вони швидше, ефективніше і без корупції закуплять на ці гроші все необхідне. Знайдіть мужність і поверніть цей ганебний документ уряду! А йому за економіку — двійка! За політику — двійка! За оборону — двійка! У такому вигляді цей бюджет ухвалювати не можна!

Петро Порошенко

52,108 views • 1 year ago

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.
0:40

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Alex

46,360 views • 1 year ago

Слава Україні! До вас звертається речник міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, старший сержант Михайло Макарук. Напевно, ви всі вже бачили публікації нашої спільноти з інформацією щодо незаконного вторгнення до мого житла та несанкціонованого обшуку, який провели працівники ДБР, з метою залякування мене та моєї родини. Станом на час запису цього відео минуло вже понад 400 годин (ред. - понад 500 годин станом на час публікації 17.04.2025), як працівники ДБР фактично викрали у мене 2 ноутбуки, особистий смартфон і щоб приховати свої дії - вирвали та забрали із собою камери спостереження. І всі ці дні і наша спільнота, і журналісти, і представники інших структур намагались з'ясувати що це було і чому це сталося? Попри значний суспільний резонанс ДБР не відповідає на запити журналістів та у нас є всі підстави вважати, що ці протиправні дії були вчинені на замовлення російських агентів впливу, які в такий спосіб намагаються загальмувати діяльність нашої спільноти. Можливо, метою таких зухвалих дій було також створити додаткову напругу між волонтерами та державними структурами, щоб атомізувати українське суспільство, що, безумовно, вигідно російським спецслужбам. Тому ми публічно звертались до Служби безпеки України і звертаємось ще раз з проханням дослідити цей інцидент, який міг бути спланований проросійськими агентами впливу, які змогли знайти в ДБР недоброчесних працівників, які б реалізували цю зухвалу операцію. Станом на сьогодні моєму адвокату вдалося дізнатись, що 23 квітня в Печерському суді буде розглядатись наспіх зшита "білими нитками" справа по мені. І її буде розглядати суддя Новак Роман Васильович. Я абсолютно впевнений, що ніяких правопорушень не вчиняв і абсолютно впевнений, що дії ДБР є замовним тиском третіх сторін, тому з першого дня наша команда відкрито висвітлює цю ситуацію та відстоює правду. Бо ця ситуація стосується не тільки мене, як громадянина України, вона є симптоматичною. Бо якщо в ДБР наразі працюють люди, які йдуть на перевищення повноважень і дозволяють собі брати такі замовлення у третіх осіб, то абсолютно кожен захисник України може стати об'єктом замовлення російських спецслужб та агентів впливу в такий підступний спосіб. Коли руками державної структури, яка мала б захищати наші права, вчиняються протиправні дії. Тому ми закликаємо всіх людей доброї волі вивести цю ситуацію на світло, бо публічність - це те, чого зараз найбільше бояться "щури", які засіли в ДБР. І саме публічність, увага та суспільний контроль, я маю надію, зможуть принести те світло, що переможе темряву. #Україна #ЗСУ #волонтери
3:21

Слава Україні! До вас звертається речник міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, старший сержант Михайло Макарук. Напевно, ви всі вже бачили публікації нашої спільноти з інформацією щодо незаконного вторгнення до мого житла та несанкціонованого обшуку, який провели працівники ДБР, з метою залякування мене та моєї родини. Станом на час запису цього відео минуло вже понад 400 годин (ред. - понад 500 годин станом на час публікації 17.04.2025), як працівники ДБР фактично викрали у мене 2 ноутбуки, особистий смартфон і щоб приховати свої дії - вирвали та забрали із собою камери спостереження. І всі ці дні і наша спільнота, і журналісти, і представники інших структур намагались з'ясувати що це було і чому це сталося? Попри значний суспільний резонанс ДБР не відповідає на запити журналістів та у нас є всі підстави вважати, що ці протиправні дії були вчинені на замовлення російських агентів впливу, які в такий спосіб намагаються загальмувати діяльність нашої спільноти. Можливо, метою таких зухвалих дій було також створити додаткову напругу між волонтерами та державними структурами, щоб атомізувати українське суспільство, що, безумовно, вигідно російським спецслужбам. Тому ми публічно звертались до Служби безпеки України і звертаємось ще раз з проханням дослідити цей інцидент, який міг бути спланований проросійськими агентами впливу, які змогли знайти в ДБР недоброчесних працівників, які б реалізували цю зухвалу операцію. Станом на сьогодні моєму адвокату вдалося дізнатись, що 23 квітня в Печерському суді буде розглядатись наспіх зшита "білими нитками" справа по мені. І її буде розглядати суддя Новак Роман Васильович. Я абсолютно впевнений, що ніяких правопорушень не вчиняв і абсолютно впевнений, що дії ДБР є замовним тиском третіх сторін, тому з першого дня наша команда відкрито висвітлює цю ситуацію та відстоює правду. Бо ця ситуація стосується не тільки мене, як громадянина України, вона є симптоматичною. Бо якщо в ДБР наразі працюють люди, які йдуть на перевищення повноважень і дозволяють собі брати такі замовлення у третіх осіб, то абсолютно кожен захисник України може стати об'єктом замовлення російських спецслужб та агентів впливу в такий підступний спосіб. Коли руками державної структури, яка мала б захищати наші права, вчиняються протиправні дії. Тому ми закликаємо всіх людей доброї волі вивести цю ситуацію на світло, бо публічність - це те, чого зараз найбільше бояться "щури", які засіли в ДБР. І саме публічність, увага та суспільний контроль, я маю надію, зможуть принести те світло, що переможе темряву. #Україна #ЗСУ #волонтери

InformNapalm

21,842 views • 1 year ago

Польські геостратеги плачуть над втраченими можливостями Петро Зихович: Ви дуже часто говорили про вісь Стокгольм-Варшава-Анкара. І подивіться, що зараз роблять українці. Купують "Гріпени" у Швеції, чудово домовляються зі Стокгольмом, купують корабель у Туреччини, зміцнюють відносини з Туреччиною на Чорному морі проти росії Бачиш, вони реалізують... У мене таке враження, що вони хотіли б замінити Варшаву як сполучну ланку і лідера всієї цієї осі держав від північних країн до Босфору Яцек Бартосяк: І бачиш, маєш відповідь, Петре, ось тобі й відповідь: як вони "хотіли б". Вони її вже замінюють, тому що Польща пасивна і "приварена" до старої фортеці НАТО і Заходу. Не веде жодної такої регіональної політики щодо закупівель, технологій, рішень тощо Ну, Польща пасивна, але очікує, що й далі домінуватиме в усіх ідеях, хоча нічого в цьому напрямку не робить Ось і все. це ти дуже влучно це підмітив, саме так воно і є. А вони, не будучи в Європейському Союзі, щось там роблять при своєму низькому ВВП, десь "стріляють", а ми обговорюємо історію тоді як уся Україна в інтернеті дивиться на палаючу москву та петербург І все, а ми будемо їх "повчати". І щоб було зрозуміло, повторю ще раз, бо зараз скажуть, що я антипольський... Який антипольський? Strategy&Future створено для того, щоб дати амбіції Роки роботи, роки роботи над тим, щоб ми стали суб’єктними. Роки роботи, але ми прикуті за земляним валом нібито суперстійкого НАТО та Америки Нехай вони приймають за нас рішення і нічого більше. І це наслідки такої політики. Ми пропускаємо великий історичний момент, який дав би нам можливість відвернути наслідки Великої Північної війни Ми пропускаємо цей момент. На щастя, я був свідком цієї історії і знаю, що маю в голові та в серці, і які були можливості.
1:59

Польські геостратеги плачуть над втраченими можливостями Петро Зихович: Ви дуже часто говорили про вісь Стокгольм-Варшава-Анкара. І подивіться, що зараз роблять українці. Купують "Гріпени" у Швеції, чудово домовляються зі Стокгольмом, купують корабель у Туреччини, зміцнюють відносини з Туреччиною на Чорному морі проти росії Бачиш, вони реалізують... У мене таке враження, що вони хотіли б замінити Варшаву як сполучну ланку і лідера всієї цієї осі держав від північних країн до Босфору Яцек Бартосяк: І бачиш, маєш відповідь, Петре, ось тобі й відповідь: як вони "хотіли б". Вони її вже замінюють, тому що Польща пасивна і "приварена" до старої фортеці НАТО і Заходу. Не веде жодної такої регіональної політики щодо закупівель, технологій, рішень тощо Ну, Польща пасивна, але очікує, що й далі домінуватиме в усіх ідеях, хоча нічого в цьому напрямку не робить Ось і все. це ти дуже влучно це підмітив, саме так воно і є. А вони, не будучи в Європейському Союзі, щось там роблять при своєму низькому ВВП, десь "стріляють", а ми обговорюємо історію тоді як уся Україна в інтернеті дивиться на палаючу москву та петербург І все, а ми будемо їх "повчати". І щоб було зрозуміло, повторю ще раз, бо зараз скажуть, що я антипольський... Який антипольський? Strategy&Future створено для того, щоб дати амбіції Роки роботи, роки роботи над тим, щоб ми стали суб’єктними. Роки роботи, але ми прикуті за земляним валом нібито суперстійкого НАТО та Америки Нехай вони приймають за нас рішення і нічого більше. І це наслідки такої політики. Ми пропускаємо великий історичний момент, який дав би нам можливість відвернути наслідки Великої Північної війни Ми пропускаємо цей момент. На щастя, я був свідком цієї історії і знаю, що маю в голові та в серці, і які були можливості.

Останній Капіталіст

25,559 views • 1 month ago

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!
1:09

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 views • 3 years ago

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 views • 3 months ago

Зараз в соцмережах популярне відео, де війський з одеського ТЦК дає підзатильника якомусь підлітку в помаранчевій футболці. І у багатьох це відео викликає обурення, що от мовляв військовий дає ляща підлітку. Як це так? Це ж всього навсього «дитинка», як так можна?! І одна справа коли цю істерію за «мальчіком» влаштовує проватна, проухилянтська та проросійська публіка, то це ще зрозуміло. Але цій істериці піддались і значна частина проукраїнських громадян. То ж тут треба показати всю картину. Давайте розбиратись. На тому популярному відео, де військовий дає тягла підлітку в помаранчевій футболці показано лише той момент, коли військовий почав проводити освітні заходи. Але не показано що було ДО того. А ДО того цей підліток кидає каміння в авто з українськими військовими, які їдуть містом. І про це нас інформує один з блогерів на імʼя «ЛілТрамп» - який є схоже координатором цього підлітка. Зазначений блогер на імʼя «ЛілТрамп» знаходиться за кордоном і сприяє, звісно ж за гроші, незаконному перетину кордону проросійським громадянам та просто ухилянтам. А також, судячи з відео координує напади на українських військових. Подивіться уважно на відео, на ньому цей «ЛілТрамп» сам відкрито визнає що той «бєдний мальчік» кидає каміння в автобус з ТЦК, що з того все і почалось! І це важливо для розуміння ситуації. Далі більше, цьому мальчіку в помаранчевій футболці хтось за кадром передає гроші, і той «мальчік» довольний і радісний дякує «ЛілТрампу». І взагалі подивіться на слова Мальчіка: «спасібо ЛілТрамп за вознаграждєніє - старался чісто для тєбя». І давайте казати чесно оце: «старался чісто для тєбя» це - шукав конфлікту з тцк щоб записати відео для іпсохі росіян. Думаю і сценарій і винагорода були обговорені до події. Старался виконати завдання поставлене цим «ЛилТрампом». Мальчік в футболці, як видно з цього відео, не є жертвою сваволі поганого військового, а є добровільним помічником у проведення проросійських інформаційно - психологічних операцій з метою розгойдування антимобілізаційних і антидержавних настроїв. З батьками цього Мальчіка відповідну бесіду повинні провести відповідні українські безпекові органи, бо сьогодні він за гроші знімає дискредитуючи українських військових відео, а завтра буде палити автівки українських військових. Буде старатись для «ЛілТрампа» чи когось іншого. І передаю привіт одеським ветеранам, які заставили того військового з тцк вибачатись перед цим мальчіком у футболці і перед його батьками. Передайте їм це відео. Хай подивляться І наостанок, не треба мені розповідати що військовому з тцк чи будь якому іншому треба було викликати поліцію для затримання підлітка який кидає каміння у авто. Коли так будете мені писати, подумайте чи часто ви поліцію викликаєте, коли поряд роблять дичину підлітки? І чи стояли б ви спокійно коли по вашому авто кидає камінь малолітній неадекват?!
2:15

Зараз в соцмережах популярне відео, де війський з одеського ТЦК дає підзатильника якомусь підлітку в помаранчевій футболці. І у багатьох це відео викликає обурення, що от мовляв військовий дає ляща підлітку. Як це так? Це ж всього навсього «дитинка», як так можна?! І одна справа коли цю істерію за «мальчіком» влаштовує проватна, проухилянтська та проросійська публіка, то це ще зрозуміло. Але цій істериці піддались і значна частина проукраїнських громадян. То ж тут треба показати всю картину. Давайте розбиратись. На тому популярному відео, де військовий дає тягла підлітку в помаранчевій футболці показано лише той момент, коли військовий почав проводити освітні заходи. Але не показано що було ДО того. А ДО того цей підліток кидає каміння в авто з українськими військовими, які їдуть містом. І про це нас інформує один з блогерів на імʼя «ЛілТрамп» - який є схоже координатором цього підлітка. Зазначений блогер на імʼя «ЛілТрамп» знаходиться за кордоном і сприяє, звісно ж за гроші, незаконному перетину кордону проросійським громадянам та просто ухилянтам. А також, судячи з відео координує напади на українських військових. Подивіться уважно на відео, на ньому цей «ЛілТрамп» сам відкрито визнає що той «бєдний мальчік» кидає каміння в автобус з ТЦК, що з того все і почалось! І це важливо для розуміння ситуації. Далі більше, цьому мальчіку в помаранчевій футболці хтось за кадром передає гроші, і той «мальчік» довольний і радісний дякує «ЛілТрампу». І взагалі подивіться на слова Мальчіка: «спасібо ЛілТрамп за вознаграждєніє - старался чісто для тєбя». І давайте казати чесно оце: «старался чісто для тєбя» це - шукав конфлікту з тцк щоб записати відео для іпсохі росіян. Думаю і сценарій і винагорода були обговорені до події. Старался виконати завдання поставлене цим «ЛилТрампом». Мальчік в футболці, як видно з цього відео, не є жертвою сваволі поганого військового, а є добровільним помічником у проведення проросійських інформаційно - психологічних операцій з метою розгойдування антимобілізаційних і антидержавних настроїв. З батьками цього Мальчіка відповідну бесіду повинні провести відповідні українські безпекові органи, бо сьогодні він за гроші знімає дискредитуючи українських військових відео, а завтра буде палити автівки українських військових. Буде старатись для «ЛілТрампа» чи когось іншого. І передаю привіт одеським ветеранам, які заставили того військового з тцк вибачатись перед цим мальчіком у футболці і перед його батьками. Передайте їм це відео. Хай подивляться І наостанок, не треба мені розповідати що військовому з тцк чи будь якому іншому треба було викликати поліцію для затримання підлітка який кидає каміння у авто. Коли так будете мені писати, подумайте чи часто ви поліцію викликаєте, коли поряд роблять дичину підлітки? І чи стояли б ви спокійно коли по вашому авто кидає камінь малолітній неадекват?!

Vitalii «Donetsk» Ovcharenko 🇺🇦

155,384 views • 6 days ago

Трамп про Україну: Я вважаю, що те, що сталося, насправді вражає Війна, яка мала закінчитися дуже швидко. Не знаю, чи ви знаєте цю історію, але коли все почалося, у путіна були сотні танків, що їхали по шосе Там є шосе, бетонне, дуже хороше шосе, міцне, як скеля, прямо до Києва. І десь на півдорозі, він би дістався туди за три години, рухаючись зі швидкістю 51 миля на годину, що є приблизно максимальною швидкістю для танка І в них була, знаєте, пам'ятаєте ту велику колону танків, так? І в них був якийсь генерал, якого мабуть вже немає з нами Генерал вирішив замість того, щоб одразу вирушити на Київ і закінчити війну в перший же день, не думаю, що хтось взагалі знає цю історію, поїхати через поля, через бруд і багнюку А за кілька днів до того пройшла рекордна злива, і ті танки застрягли в тому багні. І я дав їм Джавеліни, і вони знищили танки. Я дав їх ще до того, як це сталося Але знаєте, є такий вислів, бо кажуть: "О, ти такий добрий до росії". Я не добрий до росії. Я був дуже суворим до росії. Я був дуже суворим до Китаю, суворішим за будь-кого. Ось чому вони мене поважають У мене добрі стосунки з цими людьми, але я дав їм "Джавеліни". "Джавелін" – це протитанкова зброя, і ті танки були знищені. І всі казали: "Що сталося?", бо знаєте, у них є супутники, так, супутникові знімки А танки стояли в ряд і не рухалися кілька днів. А потім вони прийшли, вони вдарили по них... Вони були, вони були фактично заблоковані в сипучих пісках Знаєте, це був бруд, як сипучі піски. Вони не могли рухатися. Якби генерал просто... Це говорить вам про те, чому війна – це завжди ризик Якби цей генерал просто поїхав прямо по бетонній трасі, вони були б у Києві за чотири години, і Україна нічого не змогла б з цим вдіяти Та війна закінчилася б за один день. Це було чотири з половиною роки тому. Тож це була жахлива помилка І ось генерал, який вирішує замість того, щоб їхати прямо по шосе в місто, вони б нічого не могли вдіяти, вони були абсолютно не готові. І не тільки це: коли вони знищили всі ці танки, це додало їм впевненості Знаєте, впевненість – це дуже важливо
2:31

Трамп про Україну: Я вважаю, що те, що сталося, насправді вражає Війна, яка мала закінчитися дуже швидко. Не знаю, чи ви знаєте цю історію, але коли все почалося, у путіна були сотні танків, що їхали по шосе Там є шосе, бетонне, дуже хороше шосе, міцне, як скеля, прямо до Києва. І десь на півдорозі, він би дістався туди за три години, рухаючись зі швидкістю 51 миля на годину, що є приблизно максимальною швидкістю для танка І в них була, знаєте, пам'ятаєте ту велику колону танків, так? І в них був якийсь генерал, якого мабуть вже немає з нами Генерал вирішив замість того, щоб одразу вирушити на Київ і закінчити війну в перший же день, не думаю, що хтось взагалі знає цю історію, поїхати через поля, через бруд і багнюку А за кілька днів до того пройшла рекордна злива, і ті танки застрягли в тому багні. І я дав їм Джавеліни, і вони знищили танки. Я дав їх ще до того, як це сталося Але знаєте, є такий вислів, бо кажуть: "О, ти такий добрий до росії". Я не добрий до росії. Я був дуже суворим до росії. Я був дуже суворим до Китаю, суворішим за будь-кого. Ось чому вони мене поважають У мене добрі стосунки з цими людьми, але я дав їм "Джавеліни". "Джавелін" – це протитанкова зброя, і ті танки були знищені. І всі казали: "Що сталося?", бо знаєте, у них є супутники, так, супутникові знімки А танки стояли в ряд і не рухалися кілька днів. А потім вони прийшли, вони вдарили по них... Вони були, вони були фактично заблоковані в сипучих пісках Знаєте, це був бруд, як сипучі піски. Вони не могли рухатися. Якби генерал просто... Це говорить вам про те, чому війна – це завжди ризик Якби цей генерал просто поїхав прямо по бетонній трасі, вони були б у Києві за чотири години, і Україна нічого не змогла б з цим вдіяти Та війна закінчилася б за один день. Це було чотири з половиною роки тому. Тож це була жахлива помилка І ось генерал, який вирішує замість того, щоб їхати прямо по шосе в місто, вони б нічого не могли вдіяти, вони були абсолютно не готові. І не тільки це: коли вони знищили всі ці танки, це додало їм впевненості Знаєте, впевненість – це дуже важливо

Останній Капіталіст

23,504 views • 2 months ago

Ми вирішили максимально скоротити і майже відмовитися від будь-яких виступів під час процесу. Не тому, що нам нічого сказати, а тому, що все вже зрозуміло. Довгих тринадцять місяців уряд, президент, РНБО із залученням Мінекономіки свідомо тягнуть засідання, блокуючи ухвалення обґрунтованого і законного рішення. Обґрунтованого і законного — бо президент не має права ні за Конституцією, ні за Законом про санкції накладати обмеження на громадян України, фізичних осіб, резидентів України. У законі про це чітко зазначено. Я можу лише поспівчувати суддям. Я маю сьогодні визнати: вони перебувають під шаленим тиском. Але вони мають підтримку українського народу, Європейського парламенту, Ради Європи, комісара з прав людини, Європейської комісії, політиків і громадських активістів, які наголошують, що не можна запроваджувати довічні санкції превентивно. Тринадцять місяців продемонстрували: нічогісінько немає. Тринадцять місяців продемонстрували: ні президенту, ні уряду нічого сказати ні суспільству, ні Європі. Після оголошеної на десять хвилин перерви суд пішов більш як на годину, і тепер рішення, ймовірно, відкладуть аж на квітень. Але я дуже сподіваюся, що у суддів вистачить громадянської мужності, принциповості, патріотизму та професіоналізму, щоб нарешті почути вже на 14-й місяць короткого і всім зрозумілого процесу рішення. Бо зараз я є єдина людина у світі, проти якої одночасно запроваджені санкції путіна і санкції Зеленського. Це не є санкції України — це є санкції Зеленського. І оця роздвоєність нарешті буде вирішена. Санкції путіна залишаться. Вирок, який мені виніс російський суд за терористичну і екстремістську діяльність, яка полягає в підтримці Збройних Сил України, залишиться, бо ми не маємо наміру припиняти підтримку. А незаконні, неєвропейські, позаконституційні, позасудові санкції пана Зеленського, особливо враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, який напряму забороняє застосування проти громадян України таких санкцій, будуть скасовані. Це знущання над правосуддям. Це знущання над верховенством права. Це знущання над європейськими перспективами. Бо вчора, на жаль, у Брюсселі на засіданні послів ухвалили рішення: Україна зупинила реформи. В Україні парламентська криза. Широка коаліція не створюється. Три місяці не голосується жодна реформа, яку Україна взяла на себе зобов’язання запроваджувати. Отже, на жаль, розмови про членство України в 2027 році в Європейському Союзі залишаються пустим звуком. Розмови про підписання мирної угоди залишаються пустим звуком. Україна продовжує стирати себе. І сьогоднішній тиск на суд у вигляді перенесення очевидного для всіх рішення — з цього ж ряду. Треба зупинятися. Треба створювати демократичну стійкість, яка об’єднає всю країну для того, щоб ми наблизилися до миру, до членства в Європейському Союзі, до членства в НАТО, до того, щоб закінчити весь цей жах. Він уже нікому не цікавий, нікому не смішний і лише дискредитує і українську владу, і, на жаль, українську державу.
7:05

Ми вирішили максимально скоротити і майже відмовитися від будь-яких виступів під час процесу. Не тому, що нам нічого сказати, а тому, що все вже зрозуміло. Довгих тринадцять місяців уряд, президент, РНБО із залученням Мінекономіки свідомо тягнуть засідання, блокуючи ухвалення обґрунтованого і законного рішення. Обґрунтованого і законного — бо президент не має права ні за Конституцією, ні за Законом про санкції накладати обмеження на громадян України, фізичних осіб, резидентів України. У законі про це чітко зазначено. Я можу лише поспівчувати суддям. Я маю сьогодні визнати: вони перебувають під шаленим тиском. Але вони мають підтримку українського народу, Європейського парламенту, Ради Європи, комісара з прав людини, Європейської комісії, політиків і громадських активістів, які наголошують, що не можна запроваджувати довічні санкції превентивно. Тринадцять місяців продемонстрували: нічогісінько немає. Тринадцять місяців продемонстрували: ні президенту, ні уряду нічого сказати ні суспільству, ні Європі. Після оголошеної на десять хвилин перерви суд пішов більш як на годину, і тепер рішення, ймовірно, відкладуть аж на квітень. Але я дуже сподіваюся, що у суддів вистачить громадянської мужності, принциповості, патріотизму та професіоналізму, щоб нарешті почути вже на 14-й місяць короткого і всім зрозумілого процесу рішення. Бо зараз я є єдина людина у світі, проти якої одночасно запроваджені санкції путіна і санкції Зеленського. Це не є санкції України — це є санкції Зеленського. І оця роздвоєність нарешті буде вирішена. Санкції путіна залишаться. Вирок, який мені виніс російський суд за терористичну і екстремістську діяльність, яка полягає в підтримці Збройних Сил України, залишиться, бо ми не маємо наміру припиняти підтримку. А незаконні, неєвропейські, позаконституційні, позасудові санкції пана Зеленського, особливо враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, який напряму забороняє застосування проти громадян України таких санкцій, будуть скасовані. Це знущання над правосуддям. Це знущання над верховенством права. Це знущання над європейськими перспективами. Бо вчора, на жаль, у Брюсселі на засіданні послів ухвалили рішення: Україна зупинила реформи. В Україні парламентська криза. Широка коаліція не створюється. Три місяці не голосується жодна реформа, яку Україна взяла на себе зобов’язання запроваджувати. Отже, на жаль, розмови про членство України в 2027 році в Європейському Союзі залишаються пустим звуком. Розмови про підписання мирної угоди залишаються пустим звуком. Україна продовжує стирати себе. І сьогоднішній тиск на суд у вигляді перенесення очевидного для всіх рішення — з цього ж ряду. Треба зупинятися. Треба створювати демократичну стійкість, яка об’єднає всю країну для того, щоб ми наблизилися до миру, до членства в Європейському Союзі, до членства в НАТО, до того, щоб закінчити весь цей жах. Він уже нікому не цікавий, нікому не смішний і лише дискредитує і українську владу, і, на жаль, українську державу.

Петро Порошенко

13,756 views • 5 months ago

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.
2:36

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 views • 1 year ago

Волонтери-шахраї, які збирають готівку в Києві, тепер використовують тітушок та продовжують дурити людей. Сьогодні з небайдужими громадянами ми навідалися до однієї з точок збору готівки шахраїської організації «Врятуй рідну країну», яку очолює Микола Осаула. Нічого хорошого я вам розказати не можу, мене як ветерана переповнюють емоції, бо за ці декілька годин, що ми були на місці, були погрози, насміхання з поранених військових та тітушки. Отже, Київ, вихід зі станції метро «Героїв Дніпра». Молодики по формі клянчать «донати на ЗСУ» готівкою у скриньку. По розмові з ними ми дізналися, що вони НЕ СЛУЖИЛИ і відповідно вони не мають жодного морального права вдягати мультикам. Далі ми дізнаємося, що вони працюють тут за ставку заробітної плати, яку виплачує фонд з грошей, які люди донатять на ЗСУ. Ну і враховуючи, що це готівка, то облікоувати її неможливо, саме тому шахраям так подобаються збори готівки. Далі частина грошей на карман, ну і на ЗСУ трохи, бо треба ж подяки у хлопців клянчити , бо бізнес має працювати. Схема тупа як двері. Далі приїхали рішали та тітушки. Один з них такий собі Карєн Мелькумов, він вирішив навіть мені погрожувати. Дуже цікавий персонаж, вів бізнес в окупованому Криму. Вів діяльність, яка буде дуже цікава СБУ, але про це згодом. Далі приїхали працівники Оболонського районного управління поліції міста Києва. Вони робили все, але не намагалися встановити шахраїв. Далі приїхав рішала, наш старий добрий «Дядя Вітя», потім підтягнувся його родич Коля Осаула, який окрім мурчання є ще директором цього фонду. З ним приїхали тітушки, тут не буду багато писати. Так, це тупе бидло, котре насміхалося з мого поранення та служби, розповідали мені, що форму можуть носити всі, а не тільки військові. Далі включається стадний інстинкт. Тітушня розуміє, що їх втричі більше і вони сильніші за дівчат, які були зі мною. Ну і далі максимальне мразотство, мені немає сенсу навіть це коментувати. Чи здивований я? Ні. Образило? А ви ображаєтесь на підколи ворога? Ну то отож.
0:15

Sensitive content

Волонтери-шахраї, які збирають готівку в Києві, тепер використовують тітушок та продовжують дурити людей. Сьогодні з небайдужими громадянами ми навідалися до однієї з точок збору готівки шахраїської організації «Врятуй рідну країну», яку очолює Микола Осаула. Нічого хорошого я вам розказати не можу, мене як ветерана переповнюють емоції, бо за ці декілька годин, що ми були на місці, були погрози, насміхання з поранених військових та тітушки. Отже, Київ, вихід зі станції метро «Героїв Дніпра». Молодики по формі клянчать «донати на ЗСУ» готівкою у скриньку. По розмові з ними ми дізналися, що вони НЕ СЛУЖИЛИ і відповідно вони не мають жодного морального права вдягати мультикам. Далі ми дізнаємося, що вони працюють тут за ставку заробітної плати, яку виплачує фонд з грошей, які люди донатять на ЗСУ. Ну і враховуючи, що це готівка, то облікоувати її неможливо, саме тому шахраям так подобаються збори готівки. Далі частина грошей на карман, ну і на ЗСУ трохи, бо треба ж подяки у хлопців клянчити , бо бізнес має працювати. Схема тупа як двері. Далі приїхали рішали та тітушки. Один з них такий собі Карєн Мелькумов, він вирішив навіть мені погрожувати. Дуже цікавий персонаж, вів бізнес в окупованому Криму. Вів діяльність, яка буде дуже цікава СБУ, але про це згодом. Далі приїхали працівники Оболонського районного управління поліції міста Києва. Вони робили все, але не намагалися встановити шахраїв. Далі приїхав рішала, наш старий добрий «Дядя Вітя», потім підтягнувся його родич Коля Осаула, який окрім мурчання є ще директором цього фонду. З ним приїхали тітушки, тут не буду багато писати. Так, це тупе бидло, котре насміхалося з мого поранення та служби, розповідали мені, що форму можуть носити всі, а не тільки військові. Далі включається стадний інстинкт. Тітушня розуміє, що їх втричі більше і вони сильніші за дівчат, які були зі мною. Ну і далі максимальне мразотство, мені немає сенсу навіть це коментувати. Чи здивований я? Ні. Образило? А ви ображаєтесь на підколи ворога? Ну то отож.

Симороз Олег Олександрович

1,337,326 views • 2 years ago

На цьому відео одіозний депутат Київради від партії «Батьківщина» та голова екологічної комісії Київради Денис Москаль відвідує офіс забудовника «Stolitsa group», власником якої є головний гаманець київської міської організації партії «Батьківщина» та її фактичний власник Влада Молчанова. Молчанова через таких виродків як Москаль та Кличко проштовхнула в Києві дуже багато незаконних забудов, які знищують нашу столицю, а зараз реалізовує незаконне будівництво на землях Екопарку Осокорки. Приїзд Москаля в офіс Молчанової повʼязаний з тим, що саме сьогодні розпочинаються продажі квартир в незаконному ЖК «Н2О» на землях Екопарку… Москаль є частиною схеми. Екологічна комісія Київради за весь час свого існування ніяк не відреагувала на величезне незаконне будівництво Молчанової, яке знищує унікальну дику природу Екопарку Осокорки. Так само і міський голова Києва Віталій Кличко робить все в інтересах Молчанової, якій він забезпечив можливість проводити незаконні будівельні роботи. Ну і ось вам чергова відповідь - а як голова екологічної комісії може на це все реагувати, якщо він не вилазить з офісу забудовника, з яким нормальний депутат (і тим більше голова екокомісії) не мав би навіть зустрічатися бо це прямий конфлікт інтересів! Наша команда Народовладдя висловлює послідовну підтримку Екопарк Осокорки - ми звернемося до НАЗК та НАБУ щодо прямого конфлікту інтересів у пана Москаля та корупційної роботи на одіозну злобудовницю Владу Молчанову й вимагаємо проведення відповідних розслідувань та притягнення його до відповідальності! Також звернемося до комісії Київради з питань регламенту та, прости господи, депутатської етики, щодо прямого конфлікту інтересів у пана Москаля й ми вимагаємо, щоб він був знятий з посади голови екокомісії! Так, звісно, ми розуміємо, що кличківська регламентна комісія нічого не зробить, але треба зафіксувати їхню кругову поруку письмово! Від новопризначеного голови КМВА Тимура Ткаченка вимагаємо негайно скасувати розпорядження про будівництво дороги для незаконного ЖК Молчанової коштом міського бюджета. Ця дорога дуже важлива для злобудовників, адже, крім доступу, дозволяє протягнути ще й магістральну інфраструктуру для їхнього ЖК коштом киян. Також вимагаємо у Ткаченка ініціювати перевірку детального плану території, який дозволяє цю незаконну забудову. Він не відповідає Генплану Києва та чинному містобудівному законодавству, а тому має бути скасований, що дозволить скасувати відповідні незаконні дозвільні документи, на підставі яких зараз знищується Екопарк Осокорки!
1:13

На цьому відео одіозний депутат Київради від партії «Батьківщина» та голова екологічної комісії Київради Денис Москаль відвідує офіс забудовника «Stolitsa group», власником якої є головний гаманець київської міської організації партії «Батьківщина» та її фактичний власник Влада Молчанова. Молчанова через таких виродків як Москаль та Кличко проштовхнула в Києві дуже багато незаконних забудов, які знищують нашу столицю, а зараз реалізовує незаконне будівництво на землях Екопарку Осокорки. Приїзд Москаля в офіс Молчанової повʼязаний з тим, що саме сьогодні розпочинаються продажі квартир в незаконному ЖК «Н2О» на землях Екопарку… Москаль є частиною схеми. Екологічна комісія Київради за весь час свого існування ніяк не відреагувала на величезне незаконне будівництво Молчанової, яке знищує унікальну дику природу Екопарку Осокорки. Так само і міський голова Києва Віталій Кличко робить все в інтересах Молчанової, якій він забезпечив можливість проводити незаконні будівельні роботи. Ну і ось вам чергова відповідь - а як голова екологічної комісії може на це все реагувати, якщо він не вилазить з офісу забудовника, з яким нормальний депутат (і тим більше голова екокомісії) не мав би навіть зустрічатися бо це прямий конфлікт інтересів! Наша команда Народовладдя висловлює послідовну підтримку Екопарк Осокорки - ми звернемося до НАЗК та НАБУ щодо прямого конфлікту інтересів у пана Москаля та корупційної роботи на одіозну злобудовницю Владу Молчанову й вимагаємо проведення відповідних розслідувань та притягнення його до відповідальності! Також звернемося до комісії Київради з питань регламенту та, прости господи, депутатської етики, щодо прямого конфлікту інтересів у пана Москаля й ми вимагаємо, щоб він був знятий з посади голови екокомісії! Так, звісно, ми розуміємо, що кличківська регламентна комісія нічого не зробить, але треба зафіксувати їхню кругову поруку письмово! Від новопризначеного голови КМВА Тимура Ткаченка вимагаємо негайно скасувати розпорядження про будівництво дороги для незаконного ЖК Молчанової коштом міського бюджета. Ця дорога дуже важлива для злобудовників, адже, крім доступу, дозволяє протягнути ще й магістральну інфраструктуру для їхнього ЖК коштом киян. Також вимагаємо у Ткаченка ініціювати перевірку детального плану території, який дозволяє цю незаконну забудову. Він не відповідає Генплану Києва та чинному містобудівному законодавству, а тому має бути скасований, що дозволить скасувати відповідні незаконні дозвільні документи, на підставі яких зараз знищується Екопарк Осокорки!

Симороз Олег Олександрович

58,562 views • 1 year ago

Єрмак дав завдання знищити НАБУ і САП. Зеленський ж, рятуючи Єрмака, переходить межу і без 5 хвилин новому Голові Пентагону натякає, що не буде ніяких переговорів, якщо в Єрмака буде підозра від НАБУ….🤯 Це не жарт, Зеленський каже міністру США Дрісколлу, що не зможе так рухатись далі... У мене шок, бо: 📍1. Зеленський бере нас усіх в заручники і фактично умовою продовження переговорів ставить умову, що НАБУ не прийде по Єрмака. 📍2. Те, що Зеленський це каже американцям - ще більший шок, бо виглядаємо перед США уже, як бананова республіка. Бо лише в банановій республіці на шальки терезів із збереженням суверенітету країни ставлять на противагу порятунок близького оточення від покарання за корупцію. 📍3. Зеленський каже щось про внутрішніх ворогів з українським паспортом - але вдає глухого, коли ігнорує нас вже 3 тиждень розібратись з такими в своєму оточенні. Ось чого коштуватиме Україні порятунок Єрмака Зеленським: 1️⃣ Терор НАБУ, САП та всіх журналістів, що активно писали про плівки Міндіча Єрмак, продовжуватиме збирати наради із силовиками, прокурорами, СБУшниками, ДБР аби ті клєпали замовні справи проти антикор гравців. Хлопці, з правоохоронних органів. Прийшов час дорослої розмови з вами. Знаю, серед вас ще є ті, для яких слово «честь» - це не пустий звук. Настав час вам обирати, як віійти в історію країни. І яким чорнилом записати туди свої прізвища. 2️⃣ Послаблення нашої позиції в переговорах Через можливість тиснути на Україну через слабку болючу точку Зеленського - Єрмака. Цю болючу точку сам видав американцям Зеленський. Цю болючу точку тепер зрозумів і ворог. Ціна може бути дуже важка. 3️⃣ Внутрішній політичний хаос і загроза зриву бюджету на 2026 Нардепи вже жартують над відповідями Зеленського на фракції, розглядають вигідні пропозиції перейти в інші фракції і…переносять голосування по бюджету на грудень. Тобто через внутрішню кризу Україна буде голосувати бюджет на 2026 за декілька днів до того ж 2026. Тут треба ризики пояснювати? Через незвільненого Єрмака, за що виступала вже і частина слуг, їх проігнорував Зеленський, тому криза у ВРУ стала ще глибшою. 4️⃣ Ріст соціальної напруги в Україні Українців проігнорували. Їхнє прохання і волання про те, що вони вимагають справедливості і не покривання друзів - проігнорували. Чи розуміє це Зеленський? Так, дуже добре. Що керує ним в цей момент? Може, страх, що нікому більше довірити питання, про які знав Єрмак? Як ж показує досвід історії України, всі ці страхи зруйнуються зранку наступного ж дня, коли Зеленський таки піде на зустріч українцям. ❗️В цю середу 26 листопада судитимуть детектива, який документував справу Міндіча. Руслана Магамедрасулова. Зараз він в СІЗО СБУ і є політичним вʼязнем Офісу. 🙏 Прошу вас прийти на суд підтримати його в цю середу о 12:30 в Київський апеляційний суд. Бо ми не бананова республіка, в яку нас хоче перетворити Єрмак. І слово демократія для нас не пустий звук
1:01

Єрмак дав завдання знищити НАБУ і САП. Зеленський ж, рятуючи Єрмака, переходить межу і без 5 хвилин новому Голові Пентагону натякає, що не буде ніяких переговорів, якщо в Єрмака буде підозра від НАБУ….🤯 Це не жарт, Зеленський каже міністру США Дрісколлу, що не зможе так рухатись далі... У мене шок, бо: 📍1. Зеленський бере нас усіх в заручники і фактично умовою продовження переговорів ставить умову, що НАБУ не прийде по Єрмака. 📍2. Те, що Зеленський це каже американцям - ще більший шок, бо виглядаємо перед США уже, як бананова республіка. Бо лише в банановій республіці на шальки терезів із збереженням суверенітету країни ставлять на противагу порятунок близького оточення від покарання за корупцію. 📍3. Зеленський каже щось про внутрішніх ворогів з українським паспортом - але вдає глухого, коли ігнорує нас вже 3 тиждень розібратись з такими в своєму оточенні. Ось чого коштуватиме Україні порятунок Єрмака Зеленським: 1️⃣ Терор НАБУ, САП та всіх журналістів, що активно писали про плівки Міндіча Єрмак, продовжуватиме збирати наради із силовиками, прокурорами, СБУшниками, ДБР аби ті клєпали замовні справи проти антикор гравців. Хлопці, з правоохоронних органів. Прийшов час дорослої розмови з вами. Знаю, серед вас ще є ті, для яких слово «честь» - це не пустий звук. Настав час вам обирати, як віійти в історію країни. І яким чорнилом записати туди свої прізвища. 2️⃣ Послаблення нашої позиції в переговорах Через можливість тиснути на Україну через слабку болючу точку Зеленського - Єрмака. Цю болючу точку сам видав американцям Зеленський. Цю болючу точку тепер зрозумів і ворог. Ціна може бути дуже важка. 3️⃣ Внутрішній політичний хаос і загроза зриву бюджету на 2026 Нардепи вже жартують над відповідями Зеленського на фракції, розглядають вигідні пропозиції перейти в інші фракції і…переносять голосування по бюджету на грудень. Тобто через внутрішню кризу Україна буде голосувати бюджет на 2026 за декілька днів до того ж 2026. Тут треба ризики пояснювати? Через незвільненого Єрмака, за що виступала вже і частина слуг, їх проігнорував Зеленський, тому криза у ВРУ стала ще глибшою. 4️⃣ Ріст соціальної напруги в Україні Українців проігнорували. Їхнє прохання і волання про те, що вони вимагають справедливості і не покривання друзів - проігнорували. Чи розуміє це Зеленський? Так, дуже добре. Що керує ним в цей момент? Може, страх, що нікому більше довірити питання, про які знав Єрмак? Як ж показує досвід історії України, всі ці страхи зруйнуються зранку наступного ж дня, коли Зеленський таки піде на зустріч українцям. ❗️В цю середу 26 листопада судитимуть детектива, який документував справу Міндіча. Руслана Магамедрасулова. Зараз він в СІЗО СБУ і є політичним вʼязнем Офісу. 🙏 Прошу вас прийти на суд підтримати його в цю середу о 12:30 в Київський апеляційний суд. Бо ми не бананова республіка, в яку нас хоче перетворити Єрмак. І слово демократія для нас не пустий звук

Martina Boguslavets

44,686 views • 9 months ago