Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Zur Startseite

🇺🇦🇵🇱 Про засідання Парламентської асамблеї Україна-Польща, яку співочолюю з української сторони. Головні підсумки у виступі з трибуни Verkhovna Rada of Ukraine - Ukrainian Parliament. Асамблея відбулася в епіцентрі кризи українсько-польських відносин. Саме тому її головним результатом є те, що ми зберегли діалог! Історична пам'ять потребує гідності з обох боків....

22,111 Aufrufe • vor 1 Monat •via X (Twitter)

0 Kommentare

Keine Kommentare verfügbar

Kommentare vom Original-Post werden hier angezeigt

Ähnliche Videos

Я дуже добре пам’ятаю відкритий лист польської інтелектуальної еліти, президентів, депутатів, духовенства до українців у 2016 році. У відповідь на аналогічний лист з української сторони. Тоді всі підвердили формулу «Пробачаємо і просимо пробачення» за кривди, якої колись зазнали обидва наші народи. Де ми звернули не туди? Чому ми зараз опинилися у важкій кризі? Для чого ця ескалація? Ці питання сьогодні ставлять собі багато українців і поляків. І про це я говорила у своєму виступі на парламентській Асамблеї України та Польщі в Гданську. Історична пам'ять наших народів формувалася по-різному. Саме тому окремі постаті й події досі викликають різні оцінки в Україні та Польщі. Але кожна нація має право на встановлення історичної справедливості, вивчення архівів і свідчень, проведення пошукових робіт. #Україна #Польща #Гданськ #URC2026

Olena Kondratiuk

10,271 Aufrufe • vor 1 Monat

Разом із першою леді Оленою Зеленською зустрілися з представниками української громади в США. Хороша розмова про результати цього візиту до США, переговори з Президентом США Дональдом Трампом і важлива зміна його сигналів щодо підтримки України. І ми говорили з Президентом про багато речей. Передусім це підтримка України політично, підтримка України стратегічно, що буде в майбутньому, але дуже важлива тактична підтримка, що зараз, щоб вистояти. Важливо, що ми повертаємось із цим додому. Розповів про спільну з партнерами в США та Європі роботу щодо посилення санкцій проти Росії та вторинних санкцій, розвитку співпраці із США в межах різних угод: щодо мінералів, дронів та закупівлі зброї. Дуже важливо, щоб навіть за тисячі кілометрів від України голос нашої країни звучав і щоб про Україну памʼятали. Я дякую за те, що Україна звучить, ми її бачимо й чуємо. Бачимо повагу до України.

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

105,783 Aufrufe • vor 10 Monaten

14 грудня — крутий день, коли Україні відкрили шлях до членства в ЄС. Буквально щойно мені зателефонувала посол ЄС в Україні Катерина Матернова. Як же бринів її голос. Це Новина, яку ми так чекали… Новина, яка стала можливою завдяки боротьбі найкращих наших воїнів…Тому дякую за неї всьому українському народові і його Збройним силам. Вікно можливостей було дуже вузьким і коротким. Але нам вдалося. Вдалося кожному, хто про це мріяв. І величезна роль у цьому європейських лідерів, які відстоюють Україну як свою державу. Тому я вдячний кожному з них, хто сказав так, і навіть тому, хто вийшов з залу. Але початок переговорів — це не фініш, а продовження важкої роботи. Шлях до членства — це не спринт, а марафон чи точніше «багатоборство», де від кандидата знадобляться всі сили, навички та вміння. Особливо важливо це під час війни. Але, впевнений, ми здужаємо. Шлях до членства — це не про пафосні заяви та обіцянки, а про чисельні системні та ефективні реформи. Тому шлях до членства — це верховенство права, свобода слова і парламентський плюралізм і всі копенгагенські критерії. Шлях до членства — це не про формальні оцінки в звітах, а дієві кроки з розбудови успішної держави, які відчуватимуть українські громадяни. Шлях до членства — це також про діалог з кожною столицею Обʼєднаної Європи. Це не лише про комфортні столиці, а й про некомфортні. Знаю,10 минулих років було непросто.Ця боротьба почалася під час Революції Гідності. Ми долали подібні виклики і під час укладення Угоди про асоціацію, і в часи боротьби за безвіз. Маємо готуватись і пройти всі етапи цього «євроінтеграційного багатоборства» разом, в одній команді, в дусі справжньої єдності та взаємопідтримки. Щиро вважаю, що прийшов час для прагматичного об’єднання зусиль всіх демократичних сил в рамках коаліції та уряду національної єдності на засадах спільної відповідальності та довіри. Також це і потужний сигнал світу — і союзникам, і нашому ворогові (уявляю собі кислу міну путіна) — про міць та рішучість України боротись та Перемогти. Майбутнє України в ЄС і НАТО з нашою Армією, Мовою та Вірою!

Петро Порошенко

55,582 Aufrufe • vor 2 Jahren

Усі ми потребуємо визначеності, зокрема інституційної визначеності. І дуже добре, що Рада Україна – НАТО дійсно може дати нам необхідну інституційну визначеність. Для нас важливо, що Рада Україна – НАТО буде інструментом інтеграції, а не просто партнерства. Поки ми йдемо до членства в НАТО, Україна потребує дієвих гарантій безпеки – саме на шляху в Альянс. Зараз маємо відповідний пакет гарантій, і я прошу вас підтримати та приєднатись до нього. Наразі зафіксовано, що на шляху до членства України в НАТО не буде потрібно Плану дій щодо членства. І це справедливо. Дякую вам за це визнання. Окремо хочу звернути увагу на формулювання щодо «умов», до яких маємо прийти, щоб отримати запрошення в НАТО. Абсолютна більшість наших людей розраховує на конкретику щодо цих умов. Ми сприймаємо їх саме як безпекові умови. Ми розуміємо, що Україна не може стати членом НАТО, поки триває війна. Але потім це буде наша спільна сила – коли Україна приєднається до Альянсу. #UkraineNATO33 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

703,102 Aufrufe • vor 3 Jahren

Те, що відбулося цієї ночі у Білому домі, — це не просто зустріч лідерів. Це не просто саміт за участю Європи, США та України. Це ключовий етап у боротьбі за нашу свободу, демократію та існування України. Вчора перемогла єдність — єдність європейська, трансатлантична і єдність з Україною. Те, що злочинцю путіну не вдалося розхитати. Світ має чітко зрозуміти: територіальні поступки — табу. Це руйнація міжнародного права. Я пишаюся, що саме з цієї трибуни Верховна Рада підтримала мою пропозицію про закріплення в Конституції курсу України до ЄС та НАТО. І путін ніколи не матиме права вето на доленосні зміни для України. Це стратегічний курс нашої держави. Але ми маємо пам’ятати: путіну потрібен не лише Донбас — йому потрібна вся Україна. Саме тому він вимагає скорочення нашої армії, офіційного статусу для російської мови та «захисту» російської церкви. Тому наше завдання — захистити Армію, Мову і Віру. Бо саме вони є основою української державності. Якщо ж путін відмовиться зупинитися, відповіддю має стати «План Б»: більше зброї, більше фінансової допомоги, більше санкцій, відкриті двері НАТО та ЄС. І наостанок: ми маємо запросити президента України, щоб Верховна Рада була поінформована — що відбулося на перемовинах, що є, і як ми спільно будемо діяти далі.

Петро Порошенко

21,682 Aufrufe • vor 1 Jahr

Ми платимо страшну ціну за право бути вільними. Але українська боротьба — це не лише про Україну. Результат цієї війни визначає майбутнє Європи та архітектуру світової безпеки. Про це сьогодні говорив на конференції з питань європейської та глобальної безпеки в Кембриджі. Велика Британія добре знає, що таке стояти наодинці проти ворога. Саме тому ми так цінуємо цю підтримку. Що означає перемога для України? Це збереження нашої нації, нашої незалежності, нашого руху до Європейського Союзу та членства в НАТО. І це єдиний результат, який ми приймемо. Бо путіну не потрібні Донецьк чи Крим. Йому потрібна вся Україна. Його мета — поставити тут прокремлівський уряд. Ми цього не допустимо. Ми ніколи не здамося. Ні у 2014, ні у 2015, ні у 2022-му і точно не зараз. Обмін територіями навіть не обговорюється. Ніхто — ані Порошенко, ані Зеленський, ані будь-хто інший в Україні цього не підпише. І ми точно не будемо обмежувати власні Збройні Сили, бо саме вони — гарантія нашої безпеки і безпеки Європи. Сьогодні Україна має найкраще військо на континенті, створене з нуля у 2014 році. Але ця війна потребує не лише танків. Вона потребує сучасних технологій, дронів, роботів, засобів РЕБ. Ми готові ділитися досвідом і розвивати оборонну промисловість разом із партнерами. Моя порада союзникам: допомогу Україні не можна вважати благодійністю. Це найефективніша інвестиція у вашу власну безпеку. Бо якщо Путіна не зупинити в Україні — він прийде у Лондон, Брюссель чи Берлін. Мир можливий. Але не можна довіряти Путіну, не можна його боятися, не можна намагатися домовитися з ним. Він розуміє лише мову сили. І коли ми, об’єднавшись, почнемо говорити з ним цією мовою, тоді буде мир, тоді буде перемога. Ми повинні припинити втрачати людей, територію і час. Якщо немає всеосяжного припинення вогню, має бути план Б: більше зброї, більше підтримки оборонної промисловості, більше рішучості. Єдність — ось що дає нам силу. І єдність в Європі ми сьогодні бачимо. Разом ми переможемо!

Петро Порошенко

13,614 Aufrufe • vor 11 Monaten

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.

Останній Капіталіст

65,205 Aufrufe • vor 2 Monaten

Віткофф: Ми вважаємо, що майже завершили роботу з протоколами безпеки, які важливі, щоб українці знали: коли це закінчиться, то закінчиться назавжди Але ми також вважаємо, що критично важливо те, що ми дуже близькі до завершення найпотужнішої угоди про процвітання, яку будь-яка країна бачила після подібних конфліктів. Це відкриє величезні можливості для українців, для людей, які повертаються з війни і знайдуть чудову роботу. Ми працюємо з BlackRock, з Ларрі Фінком у цьому проєкті, і вважаємо, що це буде надзвичайно важливо для народу України. І ми віримо, що міцна економіка прямо пов'язана з цими протоколами безпеки. Це робить Україну сильною, незалежною державою, і ми вважаємо це вкрай важливим для її довгострокового майбутнього. Ми чули, як президент Зеленський та інші присутні говорили про земельні питання – це буде найкритичніше питання, і ми продовжимо ці обговорення. І сподіваємось, що зможемо знайти певні компроміси щодо цього.

Останній Капіталіст

20,680 Aufrufe • vor 7 Monaten

Мерц: Наразі я маю кілька пропозицій щодо того, як ми можемо крок за кроком наблизити Україну до Європейського Союзу Тому що ми повинні дати людям в Україні, а це все ще 35 мільйонів українців перспективу, що вони є її частиною Україна відчуває себе європейською країною. Вона і є європейською країною. І тому ми повинні залишатися відкритими для нових членів. Європейський Союз не повинен стати ексклюзивним клубом Україна повинна мати європейську перспективу. Ми не повинні втратити Україну на користь росії навіть на рівні почуттів. Натомість ми повинні сказати людям в Україні: "У вас є майбутнє в Європі". Процеси вступу до Європейського Союзу – це процеси, які завжди тривають дуже довго У Зеленського колись була ідея вступити до ЄС 1 січня 2027 року. Це не спрацює. Навіть 1 січня 2028 року не є реалістичним І я також сказав Зеленському: "Будь обережним, не плекай занадто великих надій, які потім знову супроводжуватимуться розчаруванням" Колись Україна підпише угоду про припинення вогню. Колись, сподіваюся, буде мирний договір із росією. Тоді, можливо, частина території України більше не буде українською Якщо він захоче донести це до власного населення і отримати підтримку більшості, а він повинен провести референдум з цього приводу, тоді він повинен одночасно сказати населенню: "Але я відкрив для вас шлях до Європи" І ми маємо дати на це правдиву відповідь. Ми не маємо казати: "Колись ви зможете прийти", натомість ми маємо сказати Україні: Так, є конкретний план дій, поетапні зміни того, як ви можете наблизитися до Європейського Союзу, і це перші кроки, які є правдивими, незворотними і які зрештою приведуть до повноправного членства в ЄС Це займе тривалий час, але ми повинні почати. Будь-який шлях, яким хочеш пройти, починається з першого кроку

Останній Капіталіст

17,688 Aufrufe • vor 3 Monaten

Українське зерно зруйнувало польський ринок Міністр оборони Польщі Косіняк-Камиш: Ми підкрутили (Україні) гайки. Тобто наші попередники погодилися на повне свавілля Звідси були черги українського зерна, якби ми виставили їх у вагонах, то від Кракова до Варшави, яке в'їхало як "технічне зерно", зруйнувало польський ринок, похитнуло польське сільське господарство на багато років Отож, це зробили наші попередники. Ми це заблокували, змінили правила на європейському рівні. Вони стали суворішими, ніж на початку війни. Але звісно Україна користується тим, що сьогодні є державою, яка перебуває під загрозою Ведучий: А чи маємо ми важелі впливу на Україну? Косіняк-Камиш: Маємо Ведучий: А чи використовуємо їх? Які саме? Косіняк-Камиш: Багаторазово Я вважаю, що Україна бореться також і за нашу справу. Ми не можемо про це забувати, бо дехто в Польщі намагаються замовчати те, що Україна вже чотири роки виснажує рф І це на користь Польщі та на користь Європи. Я вдячний за це, і про це теж не можна забувати

Останній Капіталіст

28,772 Aufrufe • vor 1 Monat

Тоді як ми передаємо Збройним Силам техніку та укріплюємо обороноздатність держави, парламент ухвалює бюджет. І я ще раз наголошу: ухвалює всупереч позиції найбільшої опозиційної партії, яка проголосувала проти, — «Європейської Солідарності». Чому ми голосували проти? Тому що попри наші надзусилля, хоч я і вдячний за те, що завдяки діалогу нам вдалося знайти додатковий мільярд для війська, влада протягнула корупційні виплати депутатам у вигляді так званих «200 тисяч гривень на місяць». Ми будемо ініціювати вилучення цих коштів і спрямування їх до бюджету на оборону. Друга позиція: ми наполягали, щоб дорожнє будівництво було прив’язане виключно до потреб оборони — логістичних маршрутів, евакуаційних шляхів, антидронових укріплень. Але замість цього вони будують дороги на 9 мільярдів гривень — собі, або до своїх курортів. Це погано закінчиться. Також у бюджеті немає індексації для військовослужбовців. Так, нам вдалося записати доручення протягом першого кварталу підвищити ПДФО з 10% до 20%. Але й тут маємо проблему: оборонні та енергетичні закупівлі залишаються наскрізь корумпованими. І реакція влади на Міндічгейт — млява та ганебна. Не звільнили урядовців, причетних до схем. Не звільнили керівництво моніторингу, яке покривало корупцію і брало участь у розкраданнях бюджету під час будівництва фортифікацій на Покровському напрямку. Думають, що вдалося відволікти увагу. Не вдасться. Ми маємо негайно відновити діалог із нашими американськими партнерами — він фактично втрачений. Я дуже очікував, що з Брюсселя українська делегація повернеться з рішенням щодо використання заморожених російських активів. Не втрачаю надії, що це рішення буде. Я чекав наближення нового, 20-го пакета санкцій ЄС. Чекав, що у разі відмови путіна виконувати умови США та Європи, будуть ухвалені додаткові санкції G7 та Євросоюзу. Я очікував додаткову зброю, якої нам критично не вистачає на фронті, включно з далекобійними та протиповітряними системами. Але внаслідок відсутності реакції влади на корупційний скандал ми ризикуємо залишитися навіть без грошей. Тому ми не дозволимо зам’яти цю справу. Тому ми будемо вимагати, щоб переговорна делегація негайно прибула до Верховної Ради. І тому будемо наполягати на діях щодо притягнення до відповідальності всіх причетних — і в енергетиці, і в оборонних закупівлях, і скрізь. Бо те, що НАБУ показало — це лише верхівка айсберга.

Петро Порошенко

13,659 Aufrufe • vor 8 Monaten

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 Aufrufe • vor 3 Monaten