Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

На главную

😱 Просто жах! Сім’я зі Львова накинулася на бійця, який прийшов оформити інвалідність і попросився без черги 🗣Краще б тебе москалі добили — цілі руки й ноги, то який же ти ветеран? Тобі не на фронт, а в психлікарню. Телеграмна служба новин

vipgal51's profile picture

Galina

5,314 subscribers

87,276 просмотров • 1 год назад •via X (Twitter)

Здоровье и велнесНовости и политика
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

Комментарии: 11

Фото профиля Світлана
Світлана1 год назад

Мабуть у неділю до церкви ходять

Фото профиля Kate__Mariupol
Kate__Mariupol1 год назад

Зато на украинском разговаривают! Это ж мы русскоязычные зло для западенцев. А вот оно как получается(((

Фото профиля Виталий Балджи
Виталий Балджи1 год назад

Во Львове кацапов не меньше чем в Мариуполе и Донецке , многие военньіе пенсьі туда, а потом своих вьіродков на кацапщине воспитьівали,так что там еще работатб и работать.

Фото профиля SvitUA
SvitUA1 год назад

Хтось здивований? Хіба тим, що вони не у штатах на повному утриманні, а хату свою здають за дорого

Фото профиля Е В-а
Е В-а1 год назад

Каже ,що в неї син у війску. Хіба мати військового може таке побажати іншому війсковому?

Фото профиля PoleVik🇺🇦❗
PoleVik🇺🇦❗1 год назад

Рагулятина! Такі і здають житло переселенцям за овергроші!🤬

Фото профиля Юрий
Юрий1 год назад

Потвори відчувають безкарність, тому вилазе вся гниль та ненависть. Такі не гірше за ворога..

Фото профиля Владимир Лысенко
Владимир Лысенко1 год назад

Яке прізвище цього подружжя?Може хтось має інформацію де вони мешкають?.... Заздалегідь дякую.

Фото профиля КІТ
КІТ1 год назад

В нас для таких є термін, який став цілою культурою " Рагулі " 😡

Фото профиля Hero Company
Hero Company2 лет назад

WILL YOU HELP OUR VETERANS? Your purchase gives back by funding a life-saving service dog for Veterans suffering from PTSD. 🇺🇸 Join the cause. Get Yours👇

Фото профиля Лариса Гуменюк
Лариса Гуменюк1 год назад

Хтось хлопці найдіть ціх потвор навчіть іх ввічливості і поваги

Похожие видео

9 вересня 2020 року від тяжкого недугу помер ветеран АТО Денис Янтар, який став відомим після словесної перепалки з Зеленським на передовій у жовтні 2019 року, коли Зеленський вимагав від ветеранів скласти зброю та залишити бойові позиції «Послухай, я президент цієї країни. Мені 42-й рік. Я ж не лох якийсь. Я до тебе прийшов і сказав: зброю приберіть. А ти мене не переводь на акції…».
4:20

9 вересня 2020 року від тяжкого недугу помер ветеран АТО Денис Янтар, який став відомим після словесної перепалки з Зеленським на передовій у жовтні 2019 року, коли Зеленський вимагав від ветеранів скласти зброю та залишити бойові позиції «Послухай, я президент цієї країни. Мені 42-й рік. Я ж не лох якийсь. Я до тебе прийшов і сказав: зброю приберіть. А ти мене не переводь на акції…».

Сергій Погребецький

133,525 просмотров • 24 дней назад

Сергій Стерненко випустив 15 хвилинне відео, в якому на замовлення Офісу Президента розповідав, чому Зеленський з Татаровим після 21 травня мають лишитись при владі, і що вони залишаються легітимними. Також він використав фрагмент з мого відео, в якому я закликав Зеленського піти добровільно з посади не прикриваючись війною. За це Стерненко назвав мене «істотою», напевно дуже злий на мене за те, що я спалив його з дерибаном донатів на криптогаманцях. Хоча далі ніби не помічаючи процитував закон, в якому сказано про добровільне складання повноважень президента. Але все одно запевнив, що патріоти Зеленський і Татаров мають лишатись при владі до закінчення воєнного стану, який продовжує саме Зеленський. А тому хай залишається при владі хоч 10-20 років. А що? Якщо Путіну можна, то чому б Зеленському не спробувати? Стерненко, за скільки тебе купили, що ти випустив це ганебне відео? Чи тримають на привʼязці через твою кримінальну справу? Моє відео можете кидати Стерненко в коментарях. Підпишись на тг канал новин правди:
5:03

Сергій Стерненко випустив 15 хвилинне відео, в якому на замовлення Офісу Президента розповідав, чому Зеленський з Татаровим після 21 травня мають лишитись при владі, і що вони залишаються легітимними. Також він використав фрагмент з мого відео, в якому я закликав Зеленського піти добровільно з посади не прикриваючись війною. За це Стерненко назвав мене «істотою», напевно дуже злий на мене за те, що я спалив його з дерибаном донатів на криптогаманцях. Хоча далі ніби не помічаючи процитував закон, в якому сказано про добровільне складання повноважень президента. Але все одно запевнив, що патріоти Зеленський і Татаров мають лишатись при владі до закінчення воєнного стану, який продовжує саме Зеленський. А тому хай залишається при владі хоч 10-20 років. А що? Якщо Путіну можна, то чому б Зеленському не спробувати? Стерненко, за скільки тебе купили, що ти випустив це ганебне відео? Чи тримають на привʼязці через твою кримінальну справу? Моє відео можете кидати Стерненко в коментарях. Підпишись на тг канал новин правди:

Myroslav Oleshko

23,098 просмотров • 2 лет назад

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 просмотров • 5 месяцев назад

Насправді це дуже цікавий керівник медичної служби — депутатка Аліна Михайлова. Вона не їде до США вивчати досвід американських бойових медиків, евакуацію поранених під вогнем чи нові протоколи допомоги в умовах сучасної війни. Ні. Вона їде на IT-тусовку по темі штучного інтелекту. І тут виникає перше логічне питання: а яким боком керівник медичного підрозділу до ШІ? Навіщо саме їй ця поїздка? Які компетенції вона там набуватиме, які знання привезе назад і як це врятує хоча б одного нашого бійця? Чи, може, це просто красива назва для того, щоб поїхати? Бо далі — місяць відсутності. Кілька днів якихось «занять» з ШІ, а потім просто подорожі Америкою. Фотографії біля океану, усмішки, краєвиди. І все це публікується. Відкрито. Без жодного сорому. А в цей час її підопічні — медики, яких вона формально очолює, — без вихідних, без відпусток, без права на «місяць перезавантаження» борсаються в крові. Медики, яким Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Вони не можуть дозволити собі навіть нормально виспатися, не те що океан. Вони тримають лінію життя там, де смерть ходить поряд. А їхня керівниця в цей момент спокійно дозволяє собі те, чого не може дозволити собі жоден з них. І ось тут починаються справжні роздуми. Коли людина обіймає таку посаду під час повномасштабної війни, вона бере на себе не просто формальну відповідальність. Вона бере моральний обов’язок. Обов’язок бути з тими, хто щодня ризикує життям. Обов’язок показувати приклад стійкості, а не приклад того, як можна вийти з гри на місяць і назвати це «розвитком». Це вже не про волонтерство. Волонтерство — це коли ти віддаєш себе. А тут виглядає так, ніби посада стала особистим бізнес-проєктом. Можливістю поєднати «служіння» з приємними поїздками, гарними фото і новими знайомствами в IT-середовищі. І ніхто не питає: а чи етично це? Чи не зраджуєш ти тих, хто вірить, що ти на своєму місці саме зараз? Мені здається, саме в такі моменти стає видно справжню ціну слів «ми з вами», «ми разом», «ми не здамося». Коли твої підлеглі живуть у пеклі, а ти публікуєш захід сонця над Тихим океаном — це вже не просто «відпустка». Це сигнал. Сигнал про те, наскільки глибоко розійшлися реальність війни і реальність тих, хто має керувати в цій війні. І найгірше — що такі історії не поодинокі. Вони повторюються. І щоразу ми робимо вигляд, ніби це нормально. Ніби можна бути керівником у війні й одночасно жити так, ніби війни немає, збираючи гроші в цивільних які не можуть собі подібного дозволити. А медики продовжують працювати. Без права на місяць у США. Без права навіть на тиждень тиші. Медики, яким я повторю: Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Може, час уже називати речі своїми іменами?
0:20

Насправді це дуже цікавий керівник медичної служби — депутатка Аліна Михайлова. Вона не їде до США вивчати досвід американських бойових медиків, евакуацію поранених під вогнем чи нові протоколи допомоги в умовах сучасної війни. Ні. Вона їде на IT-тусовку по темі штучного інтелекту. І тут виникає перше логічне питання: а яким боком керівник медичного підрозділу до ШІ? Навіщо саме їй ця поїздка? Які компетенції вона там набуватиме, які знання привезе назад і як це врятує хоча б одного нашого бійця? Чи, може, це просто красива назва для того, щоб поїхати? Бо далі — місяць відсутності. Кілька днів якихось «занять» з ШІ, а потім просто подорожі Америкою. Фотографії біля океану, усмішки, краєвиди. І все це публікується. Відкрито. Без жодного сорому. А в цей час її підопічні — медики, яких вона формально очолює, — без вихідних, без відпусток, без права на «місяць перезавантаження» борсаються в крові. Медики, яким Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Вони не можуть дозволити собі навіть нормально виспатися, не те що океан. Вони тримають лінію життя там, де смерть ходить поряд. А їхня керівниця в цей момент спокійно дозволяє собі те, чого не може дозволити собі жоден з них. І ось тут починаються справжні роздуми. Коли людина обіймає таку посаду під час повномасштабної війни, вона бере на себе не просто формальну відповідальність. Вона бере моральний обов’язок. Обов’язок бути з тими, хто щодня ризикує життям. Обов’язок показувати приклад стійкості, а не приклад того, як можна вийти з гри на місяць і назвати це «розвитком». Це вже не про волонтерство. Волонтерство — це коли ти віддаєш себе. А тут виглядає так, ніби посада стала особистим бізнес-проєктом. Можливістю поєднати «служіння» з приємними поїздками, гарними фото і новими знайомствами в IT-середовищі. І ніхто не питає: а чи етично це? Чи не зраджуєш ти тих, хто вірить, що ти на своєму місці саме зараз? Мені здається, саме в такі моменти стає видно справжню ціну слів «ми з вами», «ми разом», «ми не здамося». Коли твої підлеглі живуть у пеклі, а ти публікуєш захід сонця над Тихим океаном — це вже не просто «відпустка». Це сигнал. Сигнал про те, наскільки глибоко розійшлися реальність війни і реальність тих, хто має керувати в цій війні. І найгірше — що такі історії не поодинокі. Вони повторюються. І щоразу ми робимо вигляд, ніби це нормально. Ніби можна бути керівником у війні й одночасно жити так, ніби війни немає, збираючи гроші в цивільних які не можуть собі подібного дозволити. А медики продовжують працювати. Без права на місяць у США. Без права навіть на тиждень тиші. Медики, яким я повторю: Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Може, час уже називати речі своїми іменами?

Myroslav Oleshko

24,631 просмотров • 5 месяцев назад

Дорогі воїни-розвідники, побратими і посестри! ГУР — це родина назавжди для кожного, хто мав честь стати до цих лав. Який шлях ми б не обрали, які б посади не обіймали в майбутньому — наші серця назавжди будуть разом. Я вітаю всіх співробітників Головного управління розвідки з професійним святом і дякую кожному, хто допомагає роботі. Вже 34 роки ГУР стоїть на варті безпеки України, а за час повномасштабної війни ви стали однією з найсильніших опор української державності та свободи. Я бажаю вам сталевого духу і міцної руки, надійного друга поряд, який прикриє спину. Завдання, які виконує ГУР — це найскладніші завдання з існуючих, і розвідник завжди має бути готовим їх виконати. Подвиги наших полеглих побратимів назавжди залишаться в нашій памʼяті й стануть прикладом для нових поколінь. Будьмо гідними їхнього чину! І кожен з нас має памʼятати про честь організації і ніколи не дозволяти ганьбити її. Зі святом вас, найсильніші люди найміцнішої країни! Ми єдині! Слава ГУР і слава Україні!
1:09

Дорогі воїни-розвідники, побратими і посестри! ГУР — це родина назавжди для кожного, хто мав честь стати до цих лав. Який шлях ми б не обрали, які б посади не обіймали в майбутньому — наші серця назавжди будуть разом. Я вітаю всіх співробітників Головного управління розвідки з професійним святом і дякую кожному, хто допомагає роботі. Вже 34 роки ГУР стоїть на варті безпеки України, а за час повномасштабної війни ви стали однією з найсильніших опор української державності та свободи. Я бажаю вам сталевого духу і міцної руки, надійного друга поряд, який прикриє спину. Завдання, які виконує ГУР — це найскладніші завдання з існуючих, і розвідник завжди має бути готовим їх виконати. Подвиги наших полеглих побратимів назавжди залишаться в нашій памʼяті й стануть прикладом для нових поколінь. Будьмо гідними їхнього чину! І кожен з нас має памʼятати про честь організації і ніколи не дозволяти ганьбити її. Зі святом вас, найсильніші люди найміцнішої країни! Ми єдині! Слава ГУР і слава Україні!

Kyrylo Budanov

124,976 просмотров • 28 дней назад

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.
0:40

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Alex

59,962 просмотров • 1 год назад

Маріанна Адамська, власниця приміщення на Куренівці (вул.Данченка, 1), яке вона здала аптеці, виклала шокуюче відео: як мешканці під'їзду просто силоміць зупинили монтаж підіймача - це обов'язкова вимога до аптек, щоб маломобільні люди мали туди доступ. Без пандуса (але з невисоким нахилом) чи підіймача аптекам не видають ліцензії. На затвердженому містом (і схваленому пожежниками) проєкті видно: підіймач займає десь половину ширини сходів у під'їзді. І саме от цим звуженням сходів і обурились мешканці. Обурились так, що тричі не давали змонтувати конструкцію. -- Маріанна Адамська в Threads: "Але мешканці будинку сказали: «Ні». Три рази вони зупиняли монтаж. Під час останньої спроби у мене виривали телефон, тикали в обличчя якимись посвідченнями, кричали й погрожували. ЖЕК повністю відсторонився. Усі звернення ігноруються, бо він боїться без «дозволу мешканців» щось погоджувати. І це — під час війни. Коли таких людей стає все більше. Виявляється, тільки здорові люди можуть вирішувати, чи потрібен підйомник. Наразі на всіх учасників інциденту подано заяви в поліцію. Ми чекаємо на правову оцінку їхніх дій. Але питання просте: чи може купка мешканців заборонити людині на візку потрапити в аптеку? Бо сьогодні це аптека. Завтра — лікарня. А післязавтра — ти сам". -- Низька соціальна відповідальність не дивує. Дивує інше: гарантовано ж у кожного з цих обурених мешканців є друг, родич, знайомий, колега, який отримав поранення на війні і втратив повноцінну мобільність (навіть як не на візочку, то і з костуром, і з незвичним протезом сильно сходами не поскачеш). Вони ж на власні очі бачили проблеми таких людей. І це ніяк на них не вплинуло? От просто наплювати? Але найогидніше, що і тут вилізло наше звичне, корупційно-кумівське: "Бачиш, де я працюю?!". Це подавалось як абсолютний аргумент, щоб не суперечити власнику документу.
0:59

Маріанна Адамська, власниця приміщення на Куренівці (вул.Данченка, 1), яке вона здала аптеці, виклала шокуюче відео: як мешканці під'їзду просто силоміць зупинили монтаж підіймача - це обов'язкова вимога до аптек, щоб маломобільні люди мали туди доступ. Без пандуса (але з невисоким нахилом) чи підіймача аптекам не видають ліцензії. На затвердженому містом (і схваленому пожежниками) проєкті видно: підіймач займає десь половину ширини сходів у під'їзді. І саме от цим звуженням сходів і обурились мешканці. Обурились так, що тричі не давали змонтувати конструкцію. -- Маріанна Адамська в Threads: "Але мешканці будинку сказали: «Ні». Три рази вони зупиняли монтаж. Під час останньої спроби у мене виривали телефон, тикали в обличчя якимись посвідченнями, кричали й погрожували. ЖЕК повністю відсторонився. Усі звернення ігноруються, бо він боїться без «дозволу мешканців» щось погоджувати. І це — під час війни. Коли таких людей стає все більше. Виявляється, тільки здорові люди можуть вирішувати, чи потрібен підйомник. Наразі на всіх учасників інциденту подано заяви в поліцію. Ми чекаємо на правову оцінку їхніх дій. Але питання просте: чи може купка мешканців заборонити людині на візку потрапити в аптеку? Бо сьогодні це аптека. Завтра — лікарня. А післязавтра — ти сам". -- Низька соціальна відповідальність не дивує. Дивує інше: гарантовано ж у кожного з цих обурених мешканців є друг, родич, знайомий, колега, який отримав поранення на війні і втратив повноцінну мобільність (навіть як не на візочку, то і з костуром, і з незвичним протезом сильно сходами не поскачеш). Вони ж на власні очі бачили проблеми таких людей. І це ніяк на них не вплинуло? От просто наплювати? Але найогидніше, що і тут вилізло наше звичне, корупційно-кумівське: "Бачиш, де я працюю?!". Це подавалось як абсолютний аргумент, щоб не суперечити власнику документу.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

33,149 просмотров • 8 месяцев назад

Лютий мороз, гори снігу, ожеледиця — і поруч божевільний північно-східний сусід, який не полишає власних мрій і намагається зламати українців холодом і темрявою. Київ і досі живе в надзвичайно складних умовах. Російські удари знищили частину генерації, що забезпечувала місто теплом. У домівках холодно, люди змушені виживати без світла й нормального обігріву. Саме тому наша київська команда Європейська Солідарність разом з Фондом Порошенка підготували вже другу партію газових пальників. Перша партія миттєво розійшлася серед киян, які не мають газових плит у будинках. Тож є потреба передавати їх і надалі. Газовий пальник — це не просто побутова річ. Це можливість зігріти руки, розігріти їжу, нагріти воду. І це підтримка не лише для киян, а й для рятувальників, електриків, енергетиків та комунальників, які працюють на межі людських можливостей, ліквідовуючи наслідки обстрілів у -20, без відпочинку й тепла. Ми продовжуємо робити те, що зараз справді необхідно — допомагати тим, кому найважче. Бо в такі дні особливо важливо триматися разом.
1:00

Лютий мороз, гори снігу, ожеледиця — і поруч божевільний північно-східний сусід, який не полишає власних мрій і намагається зламати українців холодом і темрявою. Київ і досі живе в надзвичайно складних умовах. Російські удари знищили частину генерації, що забезпечувала місто теплом. У домівках холодно, люди змушені виживати без світла й нормального обігріву. Саме тому наша київська команда Європейська Солідарність разом з Фондом Порошенка підготували вже другу партію газових пальників. Перша партія миттєво розійшлася серед киян, які не мають газових плит у будинках. Тож є потреба передавати їх і надалі. Газовий пальник — це не просто побутова річ. Це можливість зігріти руки, розігріти їжу, нагріти воду. І це підтримка не лише для киян, а й для рятувальників, електриків, енергетиків та комунальників, які працюють на межі людських можливостей, ліквідовуючи наслідки обстрілів у -20, без відпочинку й тепла. Ми продовжуємо робити те, що зараз справді необхідно — допомагати тим, кому найважче. Бо в такі дні особливо важливо триматися разом.

Петро Порошенко

18,362 просмотров • 8 месяцев назад

Польські геостратеги плачуть над втраченими можливостями Петро Зихович: Ви дуже часто говорили про вісь Стокгольм-Варшава-Анкара. І подивіться, що зараз роблять українці. Купують "Гріпени" у Швеції, чудово домовляються зі Стокгольмом, купують корабель у Туреччини, зміцнюють відносини з Туреччиною на Чорному морі проти росії Бачиш, вони реалізують... У мене таке враження, що вони хотіли б замінити Варшаву як сполучну ланку і лідера всієї цієї осі держав від північних країн до Босфору Яцек Бартосяк: І бачиш, маєш відповідь, Петре, ось тобі й відповідь: як вони "хотіли б". Вони її вже замінюють, тому що Польща пасивна і "приварена" до старої фортеці НАТО і Заходу. Не веде жодної такої регіональної політики щодо закупівель, технологій, рішень тощо Ну, Польща пасивна, але очікує, що й далі домінуватиме в усіх ідеях, хоча нічого в цьому напрямку не робить Ось і все. це ти дуже влучно це підмітив, саме так воно і є. А вони, не будучи в Європейському Союзі, щось там роблять при своєму низькому ВВП, десь "стріляють", а ми обговорюємо історію тоді як уся Україна в інтернеті дивиться на палаючу москву та петербург І все, а ми будемо їх "повчати". І щоб було зрозуміло, повторю ще раз, бо зараз скажуть, що я антипольський... Який антипольський? Strategy&Future створено для того, щоб дати амбіції Роки роботи, роки роботи над тим, щоб ми стали суб’єктними. Роки роботи, але ми прикуті за земляним валом нібито суперстійкого НАТО та Америки Нехай вони приймають за нас рішення і нічого більше. І це наслідки такої політики. Ми пропускаємо великий історичний момент, який дав би нам можливість відвернути наслідки Великої Північної війни Ми пропускаємо цей момент. На щастя, я був свідком цієї історії і знаю, що маю в голові та в серці, і які були можливості.
1:59

Польські геостратеги плачуть над втраченими можливостями Петро Зихович: Ви дуже часто говорили про вісь Стокгольм-Варшава-Анкара. І подивіться, що зараз роблять українці. Купують "Гріпени" у Швеції, чудово домовляються зі Стокгольмом, купують корабель у Туреччини, зміцнюють відносини з Туреччиною на Чорному морі проти росії Бачиш, вони реалізують... У мене таке враження, що вони хотіли б замінити Варшаву як сполучну ланку і лідера всієї цієї осі держав від північних країн до Босфору Яцек Бартосяк: І бачиш, маєш відповідь, Петре, ось тобі й відповідь: як вони "хотіли б". Вони її вже замінюють, тому що Польща пасивна і "приварена" до старої фортеці НАТО і Заходу. Не веде жодної такої регіональної політики щодо закупівель, технологій, рішень тощо Ну, Польща пасивна, але очікує, що й далі домінуватиме в усіх ідеях, хоча нічого в цьому напрямку не робить Ось і все. це ти дуже влучно це підмітив, саме так воно і є. А вони, не будучи в Європейському Союзі, щось там роблять при своєму низькому ВВП, десь "стріляють", а ми обговорюємо історію тоді як уся Україна в інтернеті дивиться на палаючу москву та петербург І все, а ми будемо їх "повчати". І щоб було зрозуміло, повторю ще раз, бо зараз скажуть, що я антипольський... Який антипольський? Strategy&Future створено для того, щоб дати амбіції Роки роботи, роки роботи над тим, щоб ми стали суб’єктними. Роки роботи, але ми прикуті за земляним валом нібито суперстійкого НАТО та Америки Нехай вони приймають за нас рішення і нічого більше. І це наслідки такої політики. Ми пропускаємо великий історичний момент, який дав би нам можливість відвернути наслідки Великої Північної війни Ми пропускаємо цей момент. На щастя, я був свідком цієї історії і знаю, що маю в голові та в серці, і які були можливості.

Останній Капіталіст

25,559 просмотров • 2 месяцев назад

Подивилася половину інтервʼю Мендель Такеру Карлсону Tucker Carlson. Такої кількості нових «замєчатєльних історій» про життя в Україні, опущу розповіді про самого президента, навіть раша тудей не вигадувала ніколи. Про хвилину мовчання, спалення книг і парковку на місці людей з інвалідністю як жарт щодо голосування - не чула ніде. Не вірю, що поява Мендель у проросійського Карлсона з такими наративами - це випадковість. Але примітно ще дещо. Це одна хвороба багатьох українських президентів. Зеленський став переможцем у наборі до команди випадкових людей, шахраїв і просто довбойобів. Так безвідповідально набрати всіх цих випадкових людей з неоднозначною репутацією в команду очільника воюючої країни- це треба вміти. Від Баканова, який призначав очільниками СБУ південних регіонів агентів кремля до Мендель. При чому всі ці призначення були одобрені і підписані Зеленським. Принцип: лояльність, своість- вища за професійні якості, рано чи пізно проявить свою неспроможність. Плюс відсутність елементарної культури. Внутрішньої культури і цінностей в цих людях. Шістки ведуть себе як шістки. В критичних ситуаціях їхня тупість стає злочином. Методи їхньої помсти ниці і жалюгідні. Ситуація наступна. Ти береш в своє оточення підлизунів. Які тобі лицемірно підтакують. Тримаєш їх близько. На скільки можна близько. А потім при першій можливості, якщо ти їх звільниш, вони будуть ницо тобі мстити, підставлять тебе у найнеочікуваніший період, обіллють лайном. Бо вони шістки. Там масштаб мислення тунельний. І, підставляючи тебе, разом з тобою бездумно піддадуть ризику допомогу країні, яка у війні. Твоїй же країні. Зараз буде дуже багато нарізок цього лайна. Всюди. Противник перекладе це всіма мовами. Сподіваюся, що на даному етапі це вже ніяк не вплине на допомогу Україні європейцями. Про США вже нема що говорити. Допомоги там і так нема. Але. Мендель - ти ТП. Кончена і підступна потвора. І так, пане Володимире Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський, це теж наслідок ваших рішень. А тому і ваша відповідальність. Як і всі діяння ваших інших дружків. Ні обіцянок ні пробачень.
4:48

Подивилася половину інтервʼю Мендель Такеру Карлсону Tucker Carlson. Такої кількості нових «замєчатєльних історій» про життя в Україні, опущу розповіді про самого президента, навіть раша тудей не вигадувала ніколи. Про хвилину мовчання, спалення книг і парковку на місці людей з інвалідністю як жарт щодо голосування - не чула ніде. Не вірю, що поява Мендель у проросійського Карлсона з такими наративами - це випадковість. Але примітно ще дещо. Це одна хвороба багатьох українських президентів. Зеленський став переможцем у наборі до команди випадкових людей, шахраїв і просто довбойобів. Так безвідповідально набрати всіх цих випадкових людей з неоднозначною репутацією в команду очільника воюючої країни- це треба вміти. Від Баканова, який призначав очільниками СБУ південних регіонів агентів кремля до Мендель. При чому всі ці призначення були одобрені і підписані Зеленським. Принцип: лояльність, своість- вища за професійні якості, рано чи пізно проявить свою неспроможність. Плюс відсутність елементарної культури. Внутрішньої культури і цінностей в цих людях. Шістки ведуть себе як шістки. В критичних ситуаціях їхня тупість стає злочином. Методи їхньої помсти ниці і жалюгідні. Ситуація наступна. Ти береш в своє оточення підлизунів. Які тобі лицемірно підтакують. Тримаєш їх близько. На скільки можна близько. А потім при першій можливості, якщо ти їх звільниш, вони будуть ницо тобі мстити, підставлять тебе у найнеочікуваніший період, обіллють лайном. Бо вони шістки. Там масштаб мислення тунельний. І, підставляючи тебе, разом з тобою бездумно піддадуть ризику допомогу країні, яка у війні. Твоїй же країні. Зараз буде дуже багато нарізок цього лайна. Всюди. Противник перекладе це всіма мовами. Сподіваюся, що на даному етапі це вже ніяк не вплине на допомогу Україні європейцями. Про США вже нема що говорити. Допомоги там і так нема. Але. Мендель - ти ТП. Кончена і підступна потвора. І так, пане Володимире Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський, це теж наслідок ваших рішень. А тому і ваша відповідальність. Як і всі діяння ваших інших дружків. Ні обіцянок ні пробачень.

Yanina Sokolova

63,864 просмотров • 4 месяцев назад

Федоров: Це ізоляція та токсикація тих, хто розвивається. В тебе виходить – красава, відстійник Драпатий, третя догана, до побачення. Вибачте, Драпатий, думаю, вам після цього виступу буде четверта догана Не хотілося б цього зробити, але в нас вже немає виходу про це не говорити Тобто якщо людина в щось дається... Лазер повітряних сил – окей, не будемо два місяці давати тобі підписувати якогось командувача. Не будемо давати розподіл. Давайте проведемо навчання для тебе для того, щоб ти займався бюрократією, а не роботою. І так далі. Тобто це постійна проблема, яка є Неможливо реалізувати жодний системний проєкт, тому що постійно стикаєшся з проблемою "а навіщо?", "а як?", "а давайте продавлювати?". Є багато різних проєктів, про які я говорив під час мого виступу в парламенті Про те, що ми можемо зробити це, нам потрібно закопувати логістику, це зміниться... зміниться ситуація на полі бою. Зараз буде другий фронт в повітрі. Але для цього потрібна організаційна спроможність робити це далі Стирання людського капіталу без аналізу. Насправді ми провели велику роботу, ми побудували вперше таку систему аналізу в режимі реального часу поля бою, втрат. Щоденні почали отримувати звіти по втратах Але рішення кого підтримати, а кого не підтримати, кого посилити, кого не посилити – не приймається на основі даних. Вони приймаються на основі лояльності. І не можна розвивати систему, виходячи з цього пункту
1:37

Федоров: Це ізоляція та токсикація тих, хто розвивається. В тебе виходить – красава, відстійник Драпатий, третя догана, до побачення. Вибачте, Драпатий, думаю, вам після цього виступу буде четверта догана Не хотілося б цього зробити, але в нас вже немає виходу про це не говорити Тобто якщо людина в щось дається... Лазер повітряних сил – окей, не будемо два місяці давати тобі підписувати якогось командувача. Не будемо давати розподіл. Давайте проведемо навчання для тебе для того, щоб ти займався бюрократією, а не роботою. І так далі. Тобто це постійна проблема, яка є Неможливо реалізувати жодний системний проєкт, тому що постійно стикаєшся з проблемою "а навіщо?", "а як?", "а давайте продавлювати?". Є багато різних проєктів, про які я говорив під час мого виступу в парламенті Про те, що ми можемо зробити це, нам потрібно закопувати логістику, це зміниться... зміниться ситуація на полі бою. Зараз буде другий фронт в повітрі. Але для цього потрібна організаційна спроможність робити це далі Стирання людського капіталу без аналізу. Насправді ми провели велику роботу, ми побудували вперше таку систему аналізу в режимі реального часу поля бою, втрат. Щоденні почали отримувати звіти по втратах Але рішення кого підтримати, а кого не підтримати, кого посилити, кого не посилити – не приймається на основі даних. Вони приймаються на основі лояльності. І не можна розвивати систему, виходячи з цього пункту

Останній Капіталіст

25,540 просмотров • 2 месяцев назад

Такого шансу закінчити війну Україна ще не мала. Вузьке вікно можливостей зараз відкрите. Тримається воно на стійкості та спроможності Сил оборони — на безпілотних системах, на діпстрайках. Коли росіяни нарешті відчули те, що щодня відчувають кияни, львів'яни, дніпряни, вони відчули й силу збройної відсічі. Це нова дипломатія. Дипломатія дронів. І найкращий дипломат сьогодні — Збройні Сили України. Щоб армія боронила Україну і тримала переговорну позицію, їй потрібна проста річ: гроші. А уряд подав бюджет, який забирає з Міністерства оборони 40 мільярдів гривень зі статті, що прямо передбачає закупівлю озброєння, і перекидає їх у резервний фонд — поза парламентським контролем. Тому команда Європейської Солідарності підготувала пакет поправок. Перше. Залишити Міністерству оборони 40 мільярдів гривень, передбачених на закупівлю зброї. Руки геть від грошей на армію! Друге. Президент у січні, лютому, березні прямо доручив підняти грошове забезпечення військовим на передовій — від 250 до 400 тисяч гривень залежно від бойових завдань. Ми шукали це доручення в урядовому проєкті… Але так нічого і не знайшли, тому ми вимагаємо передбачити кошти на це рішення. Третє. Кошти від військового збору мають іти виключно у спецфонд і витрачатися лише на оборону. А ще — дозволити експорт оборонних технологій там, де держава сама не може їх закупити. Четверте. Ми знайшли ще 7 мільярдів на грошове забезпечення військових. Мільярд — це брехливий пропагандистський телемарафон, який досі оплачують платники податків, 4 мільярди на відосики, анімаційні фільми та аудіовізуальні шоу, ще 2 мільярди на інші непотрібні проєкти. Ці гроші мають піти не на відосики, а на фронт. П'яте. Збільшити до 20 відсотків частку ПДФО, що йде безпосередньо бойовим бригадам. Жодної корупції — бригада витрачає на себе сама. Жодної черги — пальне, запчастини, ремонт можна закупити за тиждень. Це визнали й на Ставці за участі президента та міністра оборони. Шосте. Підвищене грошове забезпечення в СБУ, Національній гвардії та Державній прикордонній службі мають отримувати ті, хто безпосередньо бере участь у боях. Сьоме. Обмежити резервний фонд виключно війною, подоланням наслідків війни та наслідків надзвичайних ситуацій. Жодних кешбеків. Усі ці поправки об'єднує одна логіка. Більше грошей для армії. Більше справедливості для тих, хто воює та жодного ручного дерибану коштів платників податків.
18:04

Такого шансу закінчити війну Україна ще не мала. Вузьке вікно можливостей зараз відкрите. Тримається воно на стійкості та спроможності Сил оборони — на безпілотних системах, на діпстрайках. Коли росіяни нарешті відчули те, що щодня відчувають кияни, львів'яни, дніпряни, вони відчули й силу збройної відсічі. Це нова дипломатія. Дипломатія дронів. І найкращий дипломат сьогодні — Збройні Сили України. Щоб армія боронила Україну і тримала переговорну позицію, їй потрібна проста річ: гроші. А уряд подав бюджет, який забирає з Міністерства оборони 40 мільярдів гривень зі статті, що прямо передбачає закупівлю озброєння, і перекидає їх у резервний фонд — поза парламентським контролем. Тому команда Європейської Солідарності підготувала пакет поправок. Перше. Залишити Міністерству оборони 40 мільярдів гривень, передбачених на закупівлю зброї. Руки геть від грошей на армію! Друге. Президент у січні, лютому, березні прямо доручив підняти грошове забезпечення військовим на передовій — від 250 до 400 тисяч гривень залежно від бойових завдань. Ми шукали це доручення в урядовому проєкті… Але так нічого і не знайшли, тому ми вимагаємо передбачити кошти на це рішення. Третє. Кошти від військового збору мають іти виключно у спецфонд і витрачатися лише на оборону. А ще — дозволити експорт оборонних технологій там, де держава сама не може їх закупити. Четверте. Ми знайшли ще 7 мільярдів на грошове забезпечення військових. Мільярд — це брехливий пропагандистський телемарафон, який досі оплачують платники податків, 4 мільярди на відосики, анімаційні фільми та аудіовізуальні шоу, ще 2 мільярди на інші непотрібні проєкти. Ці гроші мають піти не на відосики, а на фронт. П'яте. Збільшити до 20 відсотків частку ПДФО, що йде безпосередньо бойовим бригадам. Жодної корупції — бригада витрачає на себе сама. Жодної черги — пальне, запчастини, ремонт можна закупити за тиждень. Це визнали й на Ставці за участі президента та міністра оборони. Шосте. Підвищене грошове забезпечення в СБУ, Національній гвардії та Державній прикордонній службі мають отримувати ті, хто безпосередньо бере участь у боях. Сьоме. Обмежити резервний фонд виключно війною, подоланням наслідків війни та наслідків надзвичайних ситуацій. Жодних кешбеків. Усі ці поправки об'єднує одна логіка. Більше грошей для армії. Більше справедливості для тих, хто воює та жодного ручного дерибану коштів платників податків.

Петро Порошенко

10,441 просмотров • 4 месяцев назад

STARSHIP З TEMU Ні, КНР не обійшов SpaceX і не запустив успішно багаторазову ракету. На кадрах, які поширюються з таким заголовком в мережі, – прототип першого ступеня кнрівської ракети Яньшінгже-1. Ступінь має висоту 26 метрів, а висота польоту склала 2.5 кілометри. Метою випробування була не "реактивна посадка на воду", а "реактивне гальмування" над водою, бо якби китайці дійсно могли "посадити" цей носій, вони б це зробили. А так ми бачимо, що прототип просто плюхнувся у воду з працюючими двигунами. Перший ступінь носія Starship, для порівняння, має висоту у понад 70 метрів. Прототип вже двічі усіпшно виводив другий ступінь на суборбітальну траєкторію та здійснив кілька посадок з космосу у абсолютно новому для людства форматі – коли його "ловлять" робо-руками прямо над місцем старту. Тобто Яньшінгже – це буквально "Старшип з Temu": пародія, що має зовнішню подобу, але ані за характеристиками, ані за програмою випробувань навіть поруч не стоїть зі SpaceX. Мені дивно бачити купу постів про це, бо люди з якоюсь метою добровільно поширюють китайську комуністичну пропаганду (так, подібні ролики є її частинами). І вам важко буде мені заперечити, бо я маю просте завдання для всіх, хто вирішили, що КНР щось там зробила. Просто погугліть кількість китайських випробувань перших ступенів а-ля Falcon 9. З красивими відосіками та обіцянками захопити ринок за рік. Їх точно більше десятка. Відосіків. А ракет так і нема. Це відома схема "fake it till you get enough investments": кіно, спрямоване на дурників, що понесуть в цей стартап гроші. І це – дуже наочна демонстрація того, чому на цьому каналі нема новин з КНР. P.S. Головним козирем Starship є двигун Raptor, який китайці зможуть відтворити хіба що якщо перекуплять собі всіх інженерів SpaceX. Тож краще подивіться наше велике відео про цей двигун: І не давайте вводити себе в оману.
0:32

STARSHIP З TEMU Ні, КНР не обійшов SpaceX і не запустив успішно багаторазову ракету. На кадрах, які поширюються з таким заголовком в мережі, – прототип першого ступеня кнрівської ракети Яньшінгже-1. Ступінь має висоту 26 метрів, а висота польоту склала 2.5 кілометри. Метою випробування була не "реактивна посадка на воду", а "реактивне гальмування" над водою, бо якби китайці дійсно могли "посадити" цей носій, вони б це зробили. А так ми бачимо, що прототип просто плюхнувся у воду з працюючими двигунами. Перший ступінь носія Starship, для порівняння, має висоту у понад 70 метрів. Прототип вже двічі усіпшно виводив другий ступінь на суборбітальну траєкторію та здійснив кілька посадок з космосу у абсолютно новому для людства форматі – коли його "ловлять" робо-руками прямо над місцем старту. Тобто Яньшінгже – це буквально "Старшип з Temu": пародія, що має зовнішню подобу, але ані за характеристиками, ані за програмою випробувань навіть поруч не стоїть зі SpaceX. Мені дивно бачити купу постів про це, бо люди з якоюсь метою добровільно поширюють китайську комуністичну пропаганду (так, подібні ролики є її частинами). І вам важко буде мені заперечити, бо я маю просте завдання для всіх, хто вирішили, що КНР щось там зробила. Просто погугліть кількість китайських випробувань перших ступенів а-ля Falcon 9. З красивими відосіками та обіцянками захопити ринок за рік. Їх точно більше десятка. Відосіків. А ракет так і нема. Це відома схема "fake it till you get enough investments": кіно, спрямоване на дурників, що понесуть в цей стартап гроші. І це – дуже наочна демонстрація того, чому на цьому каналі нема новин з КНР. P.S. Головним козирем Starship є двигун Raptor, який китайці зможуть відтворити хіба що якщо перекуплять собі всіх інженерів SpaceX. Тож краще подивіться наше велике відео про цей двигун: І не давайте вводити себе в оману.

The Alpha Centauri

12,189 просмотров • 1 год назад

Цей тиждень може стати одним із вирішальних у питанні війни і миру. 15 серпня, на Алясці говоритимуть про війну росії проти України та можливе припинення вогню. І саме зараз надзвичайно важливо нагадати: ми — не об’єкт торгу, ми — самостійна, суверенна держава, яка заплатила найвищу ціну за своє право бути вільною. Пріоритет команди «Європейської Солідарності» залишається незмінним — перемога України і максимальна підтримка Збройних Сил. Але ми також розуміємо: гармати можуть замовкнути лише тоді, коли починають говорити дипломати. І дипломатія — це ще один фронт, де треба вміти перемагати. По-перше, ми підтримуємо повне й безумовне припинення вогню по наявній лінії зіткнення. Переговори потребують тиші. Якщо ж це неможливо негайно — розглядаємо проміжний, менш бажаний варіант: припинення вогню у повітрі та на морі, але із гарантованим найкоротшим, дуже стислим переходом до режиму повної тиші. По-друге, припинення вогню не може обумовлюватися втратою територій. Україна не торгує своїми землями. Тоді то не «угода про мир», а небезпечний прецедент, якщо хтось пробує силою перекроїти кордони. Наші кордони закріплені Конституцією і є міжнародно визнані. По-третє, принцип «нічого про Україну без України», запроваджений нашою командою — непорушний. Це означає нашу обов’язкову присутність за будь-яким столом переговорів. Ніхто не має права вирішувати нашу долю за нашою спиною, і будь-які рішення, що стосуються українського суверенітету, територіальної цілісності та безпеки, мають ухвалюватися лише за участі України. Так само «нічого про безпеку Європи без Європи». Україна — частина європейської системи безпеки. Доля континенту не може вирішуватися в переговорах між двома державами, якими б впливовими вони не були, без нашого голосу, без голосу наших європейських партнерів. По-четверте, щоб уникнути помилок минулого, українська делегація має бути підсилена найкращими дипломатами й фахівцями, які користуються довірою українського суспільства та наших партнерів. Потрібно зняти штучні обмеження на парламентську дипломатію, щоб у розмові з Конгресом, Адміністрацією США, бізнесом і громадськістю Америки звучав потужний і єдиний український голос. По-п’яте, чим складніші й болючіші рішення, тим більше влада зобов’язана чесно говорити з суспільством. Директиви на переговори мають бути обговорені в парламенті, хоча би з лідерами фракцій, а не ухвалюватися в тиші кабінетів. Єдність народжується не в умовах переслідувань опозиції, журналістів чи активістів, а в умовах довіри та прозорості. Українці мають право знати правду — про ситуацію на фронті, про стан мобілізації, про економіку, оборонне виробництво і міжнародну підтримку. Правду — а не заспокійливі пропагандистські відеороликиєдиного марафону. Тому вкотре закликаю створити коаліцію національної єдності в парламенті. Замість пересування ліжок, сформувати уряд національного порятунку. Він має діяти швидко: перекрити корупційні схеми, припинити мародерство і марнотратство. Спрямувати кожну гривню на фронт і безпосередньо бригадам, в тому числі і кошти ПДФО. Будувати фортифікації на фронті та укриття в тилу. Впроваджувати НАТОвські стандарти захисту життя солдатів. Перевести економіку на воєнні рейки. Ми повинні виконати умови, які відкриють двері до повної фінансової підтримки від партнерів — завершити судову реформу, очистити прокуратуру. Перезавантажити ДБР, назавжди позбавившись «портновщини». Рішення, які прийматимуться найближчим часом, визначатимуть долю не лише України, а й майбутнє всієї системи міжнародної безпеки. Ми готові говорити. Але говорити так, щоб світ почув: Україна не зламається, не продасть свій суверенітет і ніколи не проміняє свободу. І як би не називалося місце зустрічі — Париж, Аляска чи навіть Антарктида — ми там волею народу, який воює, щоб перемогти. Вирішення викликів глобальної стабільності починається з України. Поки триває російська війна проти України, неможливо уявити повернення до глобального миру, безпеки й стабільності.
5:40

Цей тиждень може стати одним із вирішальних у питанні війни і миру. 15 серпня, на Алясці говоритимуть про війну росії проти України та можливе припинення вогню. І саме зараз надзвичайно важливо нагадати: ми — не об’єкт торгу, ми — самостійна, суверенна держава, яка заплатила найвищу ціну за своє право бути вільною. Пріоритет команди «Європейської Солідарності» залишається незмінним — перемога України і максимальна підтримка Збройних Сил. Але ми також розуміємо: гармати можуть замовкнути лише тоді, коли починають говорити дипломати. І дипломатія — це ще один фронт, де треба вміти перемагати. По-перше, ми підтримуємо повне й безумовне припинення вогню по наявній лінії зіткнення. Переговори потребують тиші. Якщо ж це неможливо негайно — розглядаємо проміжний, менш бажаний варіант: припинення вогню у повітрі та на морі, але із гарантованим найкоротшим, дуже стислим переходом до режиму повної тиші. По-друге, припинення вогню не може обумовлюватися втратою територій. Україна не торгує своїми землями. Тоді то не «угода про мир», а небезпечний прецедент, якщо хтось пробує силою перекроїти кордони. Наші кордони закріплені Конституцією і є міжнародно визнані. По-третє, принцип «нічого про Україну без України», запроваджений нашою командою — непорушний. Це означає нашу обов’язкову присутність за будь-яким столом переговорів. Ніхто не має права вирішувати нашу долю за нашою спиною, і будь-які рішення, що стосуються українського суверенітету, територіальної цілісності та безпеки, мають ухвалюватися лише за участі України. Так само «нічого про безпеку Європи без Європи». Україна — частина європейської системи безпеки. Доля континенту не може вирішуватися в переговорах між двома державами, якими б впливовими вони не були, без нашого голосу, без голосу наших європейських партнерів. По-четверте, щоб уникнути помилок минулого, українська делегація має бути підсилена найкращими дипломатами й фахівцями, які користуються довірою українського суспільства та наших партнерів. Потрібно зняти штучні обмеження на парламентську дипломатію, щоб у розмові з Конгресом, Адміністрацією США, бізнесом і громадськістю Америки звучав потужний і єдиний український голос. По-п’яте, чим складніші й болючіші рішення, тим більше влада зобов’язана чесно говорити з суспільством. Директиви на переговори мають бути обговорені в парламенті, хоча би з лідерами фракцій, а не ухвалюватися в тиші кабінетів. Єдність народжується не в умовах переслідувань опозиції, журналістів чи активістів, а в умовах довіри та прозорості. Українці мають право знати правду — про ситуацію на фронті, про стан мобілізації, про економіку, оборонне виробництво і міжнародну підтримку. Правду — а не заспокійливі пропагандистські відеороликиєдиного марафону. Тому вкотре закликаю створити коаліцію національної єдності в парламенті. Замість пересування ліжок, сформувати уряд національного порятунку. Він має діяти швидко: перекрити корупційні схеми, припинити мародерство і марнотратство. Спрямувати кожну гривню на фронт і безпосередньо бригадам, в тому числі і кошти ПДФО. Будувати фортифікації на фронті та укриття в тилу. Впроваджувати НАТОвські стандарти захисту життя солдатів. Перевести економіку на воєнні рейки. Ми повинні виконати умови, які відкриють двері до повної фінансової підтримки від партнерів — завершити судову реформу, очистити прокуратуру. Перезавантажити ДБР, назавжди позбавившись «портновщини». Рішення, які прийматимуться найближчим часом, визначатимуть долю не лише України, а й майбутнє всієї системи міжнародної безпеки. Ми готові говорити. Але говорити так, щоб світ почув: Україна не зламається, не продасть свій суверенітет і ніколи не проміняє свободу. І як би не називалося місце зустрічі — Париж, Аляска чи навіть Антарктида — ми там волею народу, який воює, щоб перемогти. Вирішення викликів глобальної стабільності починається з України. Поки триває російська війна проти України, неможливо уявити повернення до глобального миру, безпеки й стабільності.

Петро Порошенко

37,682 просмотров • 1 год назад

Орбан заявив, що саме Угорщина забезпечує Україну електроенергією та газом, хоча частину допомоги розкрадають чиновники: "Крах України був би великою проблемою для Угорщини. Тобто Угорщина не лише не зацікавлена в занепаді України: ми маємо зробити багато, щоб цього не допустити. Це добре розуміє і сільська людина, і спекулянт на ринку нерухомості. Вартість твоєї ділянки визначається не лише тим, яка вона сама, а й тим, який у тебе сусід, у якому він стані і хто там живе. Назву вам дві цифри. 44% усієї електроенергії України надходить з Угорщини. Без цього система вже зруйнувалася б. 58% газопостачання України також іде з Угорщини. Додам у дужках: ми імпортуємо російський газ і частину його передаємо українцям. Світ трохи складніший, ніж здається з росії. Отже, нам потрібна стабільна Україна. Ми надаємл допомогу, хоча боляче усвідомлювати, що частину цієї допомоги крадуть. Війна не зміцнює Україну - вона її руйнує. Україну може зміцнити лише мир".
1:07

Орбан заявив, що саме Угорщина забезпечує Україну електроенергією та газом, хоча частину допомоги розкрадають чиновники: "Крах України був би великою проблемою для Угорщини. Тобто Угорщина не лише не зацікавлена в занепаді України: ми маємо зробити багато, щоб цього не допустити. Це добре розуміє і сільська людина, і спекулянт на ринку нерухомості. Вартість твоєї ділянки визначається не лише тим, яка вона сама, а й тим, який у тебе сусід, у якому він стані і хто там живе. Назву вам дві цифри. 44% усієї електроенергії України надходить з Угорщини. Без цього система вже зруйнувалася б. 58% газопостачання України також іде з Угорщини. Додам у дужках: ми імпортуємо російський газ і частину його передаємо українцям. Світ трохи складніший, ніж здається з росії. Отже, нам потрібна стабільна Україна. Ми надаємл допомогу, хоча боляче усвідомлювати, що частину цієї допомоги крадуть. Війна не зміцнює Україну - вона її руйнує. Україну може зміцнити лише мир".

5 канал 🇺🇦

34,705 просмотров • 9 месяцев назад

За останні дні чи не в кожного другого побачив це фото з окупованого Мелітополя з підписом про мобілізованих українців до лав російської армії Але на фото зовсім не нещасні люди, яких окупант примусово мобілізував. На фото — складання присяги новоствореному підрозділу МО РФ «БАРС-Запоріжжя» на контрактній основі. Тобто всі особи, яких ви бачите на цьому фото — це зрадники своєї країни та наймані вбивці, які добровільно вступили до лав окупаційних військ На сторінках багатьох із цих персонажів у соціальних мережах — суцільна пропутінська риторика. В інтерв’ю вони з гордістю читають вірші про захист батьківщини — нової батьківщини, адже свою справжню вони продали за 38 тисяч російських рублів, які МО РФ виплачує за підписання контракту Ніколи не плутайте примусово мобілізованих українців до лав російської армії зі справжніми покидьками та зрадниками, які добровільно підписали контракти. Примусова мобілізація до лав ЗС РФ на окупованих територіях України забрала життя десятків тисяч людей, яких кидали в перших рядах на штурм українських позицій, іноді навіть без належного спорядження. І це задокументований історичний факт. За три хвилі такої мобілізації у 2022 році не пощастило й багатьом звичайним українцям, які з тих чи інших причин не встигли або не змогли залишити окуповані території. Вони не проходили ВЛК, не отримували підготовки, часто навіть не мали місць базування чи якихось військових документів, не знали в якій частині вони тепер служать, адже їх буквально складали під парканами штабелями, а потім, мов свиней, відправляли потягами та уралами на фронт Станом на сьогодні на окупованих територіях України мобілізації немає. Існує лише кілька способів потрапляння українців до лав ЗС РФ: - строкова служба; - служба за контрактом; - служба за контрактом шляхом маніпуляцій і сфабрикованих кримінальних справ Це не означає, що з цих причин і у нас не повинно бути мобілізації, або що умови життя на окупованих територіях кращі. Просто російська влада боїться втрачати рейтинги й використовує інші способи залучення людей до своїх лав. А охочих за 38 тисяч або за 200 тисяч рублів піти на смерть усе ще багато. Це зумовлено великою чисельністю населення та значною часткою справді бідних людей, які загрузли в іпотечних боргах, а інколи навіть у боргах за ящик водяри в сільському магазині Це також не означає, що будь-якої миті на окупованих територіях знову не можуть масово зігнати людей під паркан, як це вже було. Це лише питання часу, пов’язане з чисельною перевагою в кількості населення. Але це не означає, що ми можемо називати справжніх зрадників «простими хлопцями, мобілізованими з вулиці». Усі ці фото — вагома підстава для того, щоб СБУ відкривала кримінальні провадження щодо кожного з них, тільки треба називати це правильно
2:27

За останні дні чи не в кожного другого побачив це фото з окупованого Мелітополя з підписом про мобілізованих українців до лав російської армії Але на фото зовсім не нещасні люди, яких окупант примусово мобілізував. На фото — складання присяги новоствореному підрозділу МО РФ «БАРС-Запоріжжя» на контрактній основі. Тобто всі особи, яких ви бачите на цьому фото — це зрадники своєї країни та наймані вбивці, які добровільно вступили до лав окупаційних військ На сторінках багатьох із цих персонажів у соціальних мережах — суцільна пропутінська риторика. В інтерв’ю вони з гордістю читають вірші про захист батьківщини — нової батьківщини, адже свою справжню вони продали за 38 тисяч російських рублів, які МО РФ виплачує за підписання контракту Ніколи не плутайте примусово мобілізованих українців до лав російської армії зі справжніми покидьками та зрадниками, які добровільно підписали контракти. Примусова мобілізація до лав ЗС РФ на окупованих територіях України забрала життя десятків тисяч людей, яких кидали в перших рядах на штурм українських позицій, іноді навіть без належного спорядження. І це задокументований історичний факт. За три хвилі такої мобілізації у 2022 році не пощастило й багатьом звичайним українцям, які з тих чи інших причин не встигли або не змогли залишити окуповані території. Вони не проходили ВЛК, не отримували підготовки, часто навіть не мали місць базування чи якихось військових документів, не знали в якій частині вони тепер служать, адже їх буквально складали під парканами штабелями, а потім, мов свиней, відправляли потягами та уралами на фронт Станом на сьогодні на окупованих територіях України мобілізації немає. Існує лише кілька способів потрапляння українців до лав ЗС РФ: - строкова служба; - служба за контрактом; - служба за контрактом шляхом маніпуляцій і сфабрикованих кримінальних справ Це не означає, що з цих причин і у нас не повинно бути мобілізації, або що умови життя на окупованих територіях кращі. Просто російська влада боїться втрачати рейтинги й використовує інші способи залучення людей до своїх лав. А охочих за 38 тисяч або за 200 тисяч рублів піти на смерть усе ще багато. Це зумовлено великою чисельністю населення та значною часткою справді бідних людей, які загрузли в іпотечних боргах, а інколи навіть у боргах за ящик водяри в сільському магазині Це також не означає, що будь-якої миті на окупованих територіях знову не можуть масово зігнати людей під паркан, як це вже було. Це лише питання часу, пов’язане з чисельною перевагою в кількості населення. Але це не означає, що ми можемо називати справжніх зрадників «простими хлопцями, мобілізованими з вулиці». Усі ці фото — вагома підстава для того, щоб СБУ відкривала кримінальні провадження щодо кожного з них, тільки треба називати це правильно

східний

41,421 просмотров • 2 месяцев назад