Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Ana Sayfaya Dön

⚖️ Розлучені, але не зовсім? Кандидатка до ВАКС Ольга Певна розірвала шлюб у 2015-му, але вже за два роки в експодружжя народилася ще одна спільна дитина. Колишній чоловік користується її авто, подорожі разом, спільні витрати. P.S. Суддя Певна далі у конкурсі до ВАКС 👇

Auto_Maidan's profile picture

Автомайдан

9,082 subscribers

10,916 görüntüleme • 5 ay önce •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

Телеканал «Квартал TV» (мовить з 8.08.2016, проєкт запустили Студія "Квартал-95" та група компаній "1+1 медіа") припиняє мовлення — останній етер відбудеться 30 квітня 2026 року. Провайдери аудіовізуальних сервісів вже отримали офіційний лист із повідомленням про закриття каналу. Його копія є в розпорядженні редакції Mediasat. У зверненні до партнерів телекомпанія попросила вжити всіх необхідних організаційних і технічних заходів, пов’язаних із припиненням мовлення каналу, та завершити розрахунки відповідно до умов чинних договорів. Наприкінці 2025 року «Квартал TV» відмовився від ліцензії на трансляцію у державному мультиплексі MX-7, подавши відповідну заяву до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. Керівництво каналу пояснило цей крок економічною недоцільністю — за рік роботи в цифровому форматі витрати на утримання ліцензії суттєво перевищили доходи. Нібито "нестабільність рекламного ринку" змусила команду "переглянути витрати". В 2025-му представники «Квартал TV» наголошували, що канал не припиняє діяльності й продовжуватиме мовлення через кабельні мережі, супутниковий зв’язок і OTT-платформи. Утім цей лист свідчить, що «Квартал TV» усе ж зупиняє роботу повністю. == Дожартувались. Вони вже майже нікому не цікаві. Так, зали ще збирають - знаходяться любителі раз на скількись місяців прийти подивитись вживу. Але платити за щоденні потуги "Кварталу" "в гумор" телеглядачі вже не хочуть. Це дійсно хороша, оптимістична новина.
0:24

Телеканал «Квартал TV» (мовить з 8.08.2016, проєкт запустили Студія "Квартал-95" та група компаній "1+1 медіа") припиняє мовлення — останній етер відбудеться 30 квітня 2026 року. Провайдери аудіовізуальних сервісів вже отримали офіційний лист із повідомленням про закриття каналу. Його копія є в розпорядженні редакції Mediasat. У зверненні до партнерів телекомпанія попросила вжити всіх необхідних організаційних і технічних заходів, пов’язаних із припиненням мовлення каналу, та завершити розрахунки відповідно до умов чинних договорів. Наприкінці 2025 року «Квартал TV» відмовився від ліцензії на трансляцію у державному мультиплексі MX-7, подавши відповідну заяву до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. Керівництво каналу пояснило цей крок економічною недоцільністю — за рік роботи в цифровому форматі витрати на утримання ліцензії суттєво перевищили доходи. Нібито "нестабільність рекламного ринку" змусила команду "переглянути витрати". В 2025-му представники «Квартал TV» наголошували, що канал не припиняє діяльності й продовжуватиме мовлення через кабельні мережі, супутниковий зв’язок і OTT-платформи. Утім цей лист свідчить, що «Квартал TV» усе ж зупиняє роботу повністю. == Дожартувались. Вони вже майже нікому не цікаві. Так, зали ще збирають - знаходяться любителі раз на скількись місяців прийти подивитись вживу. Але платити за щоденні потуги "Кварталу" "в гумор" телеглядачі вже не хочуть. Це дійсно хороша, оптимістична новина.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

22,455 görüntüleme • 5 ay önce

«Росія хотіла домовитись за мир і швидко підписати, але ми затягували і були проти миру.» - Арахамія. Кожного разу, коли хтось говорить про те, що війну можна було закінчити ще у 2022 році, вилітають потужники й починають кричати про «капітуляцію». А тепер — пряма мова Арахамії, який особисто брав участь у тих переговорах. Він прямо каже, що Україна була зацікавлена в затягуванні переговорного процесу, тоді як Росія, навпаки, хотіла домовитися про мир. І головна вимога Росії, за його словами, була одна: Україна не вступає до НАТО. В яке нас і так ніхто не бере, про що публічно казав Байден, Трамп і лідери Німеччини. Все. Не капітуляція. Не роззброєння України. Не знищення ЗСУ. Не російський уряд у Києві. Просто — не вступати до НАТО. Народні депутати просто з вказівки Зеленського мали б проголосувати і прибрати з Конституції маразм про «шлях до НАТО», замінивши про нейтралітет. Ну що, вступили вже? Є НАТО? 😏 За те є після відмови від миру 200 000 загиблих солдат, знищена інфраструктура, купа знищених та втрачених вщент міст. І мільярди, мільярди доларів які за ці роки заробили Зеленський, Єрмак, Міндіч, Стерненко, Притула, Мудра, прокурори, ТЦКшники. Подальшу війну, воювати далі і обректи народ на страждання - це вибір держави Україна, Зеленського, партії війни.
0:59

«Росія хотіла домовитись за мир і швидко підписати, але ми затягували і були проти миру.» - Арахамія. Кожного разу, коли хтось говорить про те, що війну можна було закінчити ще у 2022 році, вилітають потужники й починають кричати про «капітуляцію». А тепер — пряма мова Арахамії, який особисто брав участь у тих переговорах. Він прямо каже, що Україна була зацікавлена в затягуванні переговорного процесу, тоді як Росія, навпаки, хотіла домовитися про мир. І головна вимога Росії, за його словами, була одна: Україна не вступає до НАТО. В яке нас і так ніхто не бере, про що публічно казав Байден, Трамп і лідери Німеччини. Все. Не капітуляція. Не роззброєння України. Не знищення ЗСУ. Не російський уряд у Києві. Просто — не вступати до НАТО. Народні депутати просто з вказівки Зеленського мали б проголосувати і прибрати з Конституції маразм про «шлях до НАТО», замінивши про нейтралітет. Ну що, вступили вже? Є НАТО? 😏 За те є після відмови від миру 200 000 загиблих солдат, знищена інфраструктура, купа знищених та втрачених вщент міст. І мільярди, мільярди доларів які за ці роки заробили Зеленський, Єрмак, Міндіч, Стерненко, Притула, Мудра, прокурори, ТЦКшники. Подальшу війну, воювати далі і обректи народ на страждання - це вибір держави Україна, Зеленського, партії війни.

Myroslav Oleshko

80,263 görüntüleme • 19 gün önce

Серед російських продавців паніка, тому що найбільший маркетплейс піднімає комісії до 40% Wildberries – найбільший маркетплейс московії, аудиторія якого перевищує 85 млн на місяць, а частка ринку онлайн-торгівлі сягає 45%. З 7 липня Wildberries підвищує комісію для продавців, що одночасно б’є по малому бізнесу та гаманцях десятків мільйонів російських покупців Аж на 20% зросла комісія для DBS-продавців, тобто тих продавців, які лише розміщують товар на платформі Wildberries, але зберігають й доставляють товар самі У низці категорій комісія тепер 40-41%. І серед DBS-продавців найбільша паніка Для FBS-продавців (товар зберігає сам продавець на своєму складі, а доставляє Wildberries) комісію збільшили на 6%. Для FBW-продавців (все робить Wildberries: від зберігання до доставки) – на 5% Wildberries пояснює свої дії паливною кризою: паливо подорожчало, а логістичні витрати зросли. Переважно це справді так. Хоча інший великий маркетплейс Ozon, який є конкурентом Wildberries, ще у квітні рекордно підняв комісії до 50-55% Wildberries та Ozon разом складають від 63% до 77% ринку онлайн-торгівлі, тому підвищення комісій може бути наслідком дуополії Давайте подивимось на наслідки для DBS-продавця з товаром за 10 тисяч рублів. До підвищення при комісії близько 20% він віддавав платформі 2 тисячі рублів Ще умовно 1000-1500 витрачав на власну доставку, плюс реклама. При закупівельній ціні 6000 рублів залишалося 500-1000 прибутку. Нова комісія 40% забирає 4000 рублів. І та сама угода дає мінус 1500-2000 з кожного продажу А FBS та FBW-продавці платять не лише комісію на 5-6% більшу, а й за приймання на сортувальному центрі, логістику до покупця, повернення, штрафи за повільне збирання. І додаткова комісія так само з’їдає прибуток цих продавців, якщо не перекласти це в ціну товару Передусім це б’є по дрібних підприємцях, які будуть просто змушені піти з ринку або працювати в мінус. Просто підняти ціну товару не вийде, оскільки продавець впирається у стелю платоспроможності покупця, а також стає менш конкурентоспроможним з FBS та FBW Підняти ціну вийде для унікальних та нішевих продуктів, але знову ж таки це впирається у платоспроможність покупця Для пересічного російського покупця ж це розтягнутий у часі податок на споживання. Подорожчає до 90% асортименту платформи, через яку купує понад 85 мільйонів людей щомісяця Асортимент товарів теж стане біднішим. А де звужується вибір, там зменшується цінова конкуренція між продавцями, і ціни ростуть удруге, вже з іншої причини Але найголовніше. Для мешканців російських сіл або невеликих міст маркетплейси часто є єдиним способом купити необхідні речі, і за переважно нижчими цінами Але тепер найвищі комісії якраз у масових категоріях: одяг, побутова хімія, дитячі товари, гігієна. Тобто дорожчає саме те, що купують бідніші У грудні путін казав, що маркетплейси стримують інфляцію. Тепер вони не стримують її, а навпаки – посилюють
1:00

Серед російських продавців паніка, тому що найбільший маркетплейс піднімає комісії до 40% Wildberries – найбільший маркетплейс московії, аудиторія якого перевищує 85 млн на місяць, а частка ринку онлайн-торгівлі сягає 45%. З 7 липня Wildberries підвищує комісію для продавців, що одночасно б’є по малому бізнесу та гаманцях десятків мільйонів російських покупців Аж на 20% зросла комісія для DBS-продавців, тобто тих продавців, які лише розміщують товар на платформі Wildberries, але зберігають й доставляють товар самі У низці категорій комісія тепер 40-41%. І серед DBS-продавців найбільша паніка Для FBS-продавців (товар зберігає сам продавець на своєму складі, а доставляє Wildberries) комісію збільшили на 6%. Для FBW-продавців (все робить Wildberries: від зберігання до доставки) – на 5% Wildberries пояснює свої дії паливною кризою: паливо подорожчало, а логістичні витрати зросли. Переважно це справді так. Хоча інший великий маркетплейс Ozon, який є конкурентом Wildberries, ще у квітні рекордно підняв комісії до 50-55% Wildberries та Ozon разом складають від 63% до 77% ринку онлайн-торгівлі, тому підвищення комісій може бути наслідком дуополії Давайте подивимось на наслідки для DBS-продавця з товаром за 10 тисяч рублів. До підвищення при комісії близько 20% він віддавав платформі 2 тисячі рублів Ще умовно 1000-1500 витрачав на власну доставку, плюс реклама. При закупівельній ціні 6000 рублів залишалося 500-1000 прибутку. Нова комісія 40% забирає 4000 рублів. І та сама угода дає мінус 1500-2000 з кожного продажу А FBS та FBW-продавці платять не лише комісію на 5-6% більшу, а й за приймання на сортувальному центрі, логістику до покупця, повернення, штрафи за повільне збирання. І додаткова комісія так само з’їдає прибуток цих продавців, якщо не перекласти це в ціну товару Передусім це б’є по дрібних підприємцях, які будуть просто змушені піти з ринку або працювати в мінус. Просто підняти ціну товару не вийде, оскільки продавець впирається у стелю платоспроможності покупця, а також стає менш конкурентоспроможним з FBS та FBW Підняти ціну вийде для унікальних та нішевих продуктів, але знову ж таки це впирається у платоспроможність покупця Для пересічного російського покупця ж це розтягнутий у часі податок на споживання. Подорожчає до 90% асортименту платформи, через яку купує понад 85 мільйонів людей щомісяця Асортимент товарів теж стане біднішим. А де звужується вибір, там зменшується цінова конкуренція між продавцями, і ціни ростуть удруге, вже з іншої причини Але найголовніше. Для мешканців російських сіл або невеликих міст маркетплейси часто є єдиним способом купити необхідні речі, і за переважно нижчими цінами Але тепер найвищі комісії якраз у масових категоріях: одяг, побутова хімія, дитячі товари, гігієна. Тобто дорожчає саме те, що купують бідніші У грудні путін казав, що маркетплейси стримують інфляцію. Тепер вони не стримують її, а навпаки – посилюють

Останній Капіталіст

24,641 görüntüleme • 2 ay önce

Полякова вчора знов робила вигляд, що не розуміє суті невдоволення українців через її активне сприяння вибілюванню "хороших русскіх". До чого там були плачі за тяжкою долею Пугачової і Ґалкіна - хтозна. Але Полякова прямо твердить, що росіянам, які обрали Путіна (нагадаю, при владі він вже 26 років, за нього голосували не раз і не два) і платять податки, достатньо виїхати з Росії, щоб мати чисту совість. І українці не мають права в чомусь таких росіян звинувачувати та демонструвати невдоволення. Ну і само собою, Полякова "не ділить людей на хороших і поганих за національністю" - в сенсі, знов, як і у Верховній Раді, захищає "хороших русскіх". Легко і невимушено прокручує звичну маніпуляцію: як "хороший русскій" в Європі може бути гіршим від українського корупціонера у вишиванці в тій же Європі?! А всі росіяни - теж "люди", їх не можна обвинувачувати, бо українці більш винуваті... Полірнула ці одкровення Оля матюками, ще й натицяла факів крупним планом на камеру. І багато кого з українців навіть переконала, що не можна так з росіянами, що там взагалі більше хороших, не можна ненавидіти всіх - так тільки дурні роблять. Бо росіяни образяться. Полякова чимдалі активніше готує собі ґрунт для повернення на російську сцену.
2:01

Полякова вчора знов робила вигляд, що не розуміє суті невдоволення українців через її активне сприяння вибілюванню "хороших русскіх". До чого там були плачі за тяжкою долею Пугачової і Ґалкіна - хтозна. Але Полякова прямо твердить, що росіянам, які обрали Путіна (нагадаю, при владі він вже 26 років, за нього голосували не раз і не два) і платять податки, достатньо виїхати з Росії, щоб мати чисту совість. І українці не мають права в чомусь таких росіян звинувачувати та демонструвати невдоволення. Ну і само собою, Полякова "не ділить людей на хороших і поганих за національністю" - в сенсі, знов, як і у Верховній Раді, захищає "хороших русскіх". Легко і невимушено прокручує звичну маніпуляцію: як "хороший русскій" в Європі може бути гіршим від українського корупціонера у вишиванці в тій же Європі?! А всі росіяни - теж "люди", їх не можна обвинувачувати, бо українці більш винуваті... Полірнула ці одкровення Оля матюками, ще й натицяла факів крупним планом на камеру. І багато кого з українців навіть переконала, що не можна так з росіянами, що там взагалі більше хороших, не можна ненавидіти всіх - так тільки дурні роблять. Бо росіяни образяться. Полякова чимдалі активніше готує собі ґрунт для повернення на російську сцену.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

18,648 görüntüleme • 1 ay önce

35 років тому Україна стала незалежною. Але незалежність живе не лише в документах, кордонах чи символах. Вона живе в людях. У тих, хто щодня залишається, працює, захищає, рятує, відновлює… І знову обирає незалежність. Сьогодні я хочу сказати вам найважливіше слово: дякую! Дякую воїнам. Тим, хто тримає фронт. Тим, хто втомився, але не відступив. Тим, на чиє коротке повідомлення «я живий», щодня чекають удома. Дякую військовим медикам. Тим, хто йде туди, звідки інші намагаються вийти. Хто під вогнем повертає людині шанс побачити ранок. Дякую волонтерам. Тим, хто вже 12 років прокидається з думкою про фронт. Хто шукає, збирає, купує, везе і при цьому ніколи не запитує, що це змінить. Бо знає: іноді одна машина, один дрон, одна аптечка чи навіть турнікет змінюють усе. Дякую рятувальникам. Тим, хто заходить у вогонь, хто розбирає руїни руками, хто до останнього шукає під завалами людину, дитину, навіть домашню тварину, бо кожне життя є важливим. Дякую енергетикам і комунальникам. Тим, хто після найтемнішої ночі повертає світло. Хто ще до ранку прибирає уламки з вулиць, щоб наші міста прокинулися і знову жили. Дякую аграріям. Тим, хто сіє на землі, яку ще вчора розміновували. Хто збирає хліб під тривогами і годує армію, громаду, Україну. Дякую вчителям. Тим, хто навчає під землею, без світла, іноді без тепла, хто серед війни разом із дітьми, з нашим майбутнім. Дякую лікарям. Тим, хто не запитує, скільки ще витримає, а хто просто входить до наступної палати і робить усе, щоб людина жила. І дякую родинам. Тим, хто чекає, бо це насправді непросто. Хто підтримує, хто вчиться жити з тривогою і все одно знаходить сили любити, працювати, виховувати дітей. На жаль, ми не зможемо назвати кожного і не зможемо подякувати кожному особисто, але ми знаємо головне: країну тримають не абстрактні слова — її тримають люди, такі, як ви. 35 років тому ми проголосували за незалежність, а сьогодні ми, українці, щодня доводимо, що країна має велике майбутнє. Дякую за те, що Україна вистояла! За те, що Україна живе! І за те, що Україна буде, точно буде!
4:02

35 років тому Україна стала незалежною. Але незалежність живе не лише в документах, кордонах чи символах. Вона живе в людях. У тих, хто щодня залишається, працює, захищає, рятує, відновлює… І знову обирає незалежність. Сьогодні я хочу сказати вам найважливіше слово: дякую! Дякую воїнам. Тим, хто тримає фронт. Тим, хто втомився, але не відступив. Тим, на чиє коротке повідомлення «я живий», щодня чекають удома. Дякую військовим медикам. Тим, хто йде туди, звідки інші намагаються вийти. Хто під вогнем повертає людині шанс побачити ранок. Дякую волонтерам. Тим, хто вже 12 років прокидається з думкою про фронт. Хто шукає, збирає, купує, везе і при цьому ніколи не запитує, що це змінить. Бо знає: іноді одна машина, один дрон, одна аптечка чи навіть турнікет змінюють усе. Дякую рятувальникам. Тим, хто заходить у вогонь, хто розбирає руїни руками, хто до останнього шукає під завалами людину, дитину, навіть домашню тварину, бо кожне життя є важливим. Дякую енергетикам і комунальникам. Тим, хто після найтемнішої ночі повертає світло. Хто ще до ранку прибирає уламки з вулиць, щоб наші міста прокинулися і знову жили. Дякую аграріям. Тим, хто сіє на землі, яку ще вчора розміновували. Хто збирає хліб під тривогами і годує армію, громаду, Україну. Дякую вчителям. Тим, хто навчає під землею, без світла, іноді без тепла, хто серед війни разом із дітьми, з нашим майбутнім. Дякую лікарям. Тим, хто не запитує, скільки ще витримає, а хто просто входить до наступної палати і робить усе, щоб людина жила. І дякую родинам. Тим, хто чекає, бо це насправді непросто. Хто підтримує, хто вчиться жити з тривогою і все одно знаходить сили любити, працювати, виховувати дітей. На жаль, ми не зможемо назвати кожного і не зможемо подякувати кожному особисто, але ми знаємо головне: країну тримають не абстрактні слова — її тримають люди, такі, як ви. 35 років тому ми проголосували за незалежність, а сьогодні ми, українці, щодня доводимо, що країна має велике майбутнє. Дякую за те, що Україна вистояла! За те, що Україна живе! І за те, що Україна буде, точно буде!

Петро Порошенко

13,575 görüntüleme • 1 ay önce

34 роки тому ми відновили свою Незалежність. За неї боролися десятки поколінь. Тисячу років ми йшли до неї. І того дня, 24 серпня 1991-го, ми отримали шанс. Не всі тоді розуміли, наскільки це важливо. Для когось — вихідний, сцена на Майдані, пісні й вірші. Але саме тоді розпочалася нова історія України. 2004-го був перший іспит. І ми його склали. 2014-го — другий. І тоді вся країна встала разом, щоб відстояти Гідність і Незалежність. А сьогодні ми проходимо третій. І цього разу ніякого перескладання не буде. Ми платимо дуже високу ціну. За право говорити власною мовою. За право жити у власному домі. За право бути собою. Ми вже зробили кроки, які здавалися неможливими. Але найтяжчий шлях ще попереду. І пройти його ми мусимо — за тих, хто не повернувся з бою. Нам потрібно зберегти все, що робило нас сильними: Рішучість Помаранчевої революції. Гідність Майдану. Безстрашність воїнів 2014-го. І Незалежність, яку ми відстояли 24 лютого. Наше завтра будується сьогодні. Його основи — сильна Армія. Рідна Мова. Віра в Господа і в себе. Європейський Союз і НАТО. Мрію, щоб за кілька років ми говорили не про типи ракет і шахедів, що літають над нашим українськими містами. А про цивільні лоукости, які так само як і 2017 року нарешті полетять до Відня на філіжанку кави. Щоб проблеми Європейського Союзу стали й нашими й ми разом вирішували їх. Щоб нарешті в усіх українських хатах, в усіх квартирах пролунало: «Мамо, я вдома». З Днем Незалежності! Слава Україні!
3:15

34 роки тому ми відновили свою Незалежність. За неї боролися десятки поколінь. Тисячу років ми йшли до неї. І того дня, 24 серпня 1991-го, ми отримали шанс. Не всі тоді розуміли, наскільки це важливо. Для когось — вихідний, сцена на Майдані, пісні й вірші. Але саме тоді розпочалася нова історія України. 2004-го був перший іспит. І ми його склали. 2014-го — другий. І тоді вся країна встала разом, щоб відстояти Гідність і Незалежність. А сьогодні ми проходимо третій. І цього разу ніякого перескладання не буде. Ми платимо дуже високу ціну. За право говорити власною мовою. За право жити у власному домі. За право бути собою. Ми вже зробили кроки, які здавалися неможливими. Але найтяжчий шлях ще попереду. І пройти його ми мусимо — за тих, хто не повернувся з бою. Нам потрібно зберегти все, що робило нас сильними: Рішучість Помаранчевої революції. Гідність Майдану. Безстрашність воїнів 2014-го. І Незалежність, яку ми відстояли 24 лютого. Наше завтра будується сьогодні. Його основи — сильна Армія. Рідна Мова. Віра в Господа і в себе. Європейський Союз і НАТО. Мрію, щоб за кілька років ми говорили не про типи ракет і шахедів, що літають над нашим українськими містами. А про цивільні лоукости, які так само як і 2017 року нарешті полетять до Відня на філіжанку кави. Щоб проблеми Європейського Союзу стали й нашими й ми разом вирішували їх. Щоб нарешті в усіх українських хатах, в усіх квартирах пролунало: «Мамо, я вдома». З Днем Незалежності! Слава Україні!

Петро Порошенко

23,761 görüntüleme • 1 yıl önce

Польські геостратеги плачуть над втраченими можливостями Петро Зихович: Ви дуже часто говорили про вісь Стокгольм-Варшава-Анкара. І подивіться, що зараз роблять українці. Купують "Гріпени" у Швеції, чудово домовляються зі Стокгольмом, купують корабель у Туреччини, зміцнюють відносини з Туреччиною на Чорному морі проти росії Бачиш, вони реалізують... У мене таке враження, що вони хотіли б замінити Варшаву як сполучну ланку і лідера всієї цієї осі держав від північних країн до Босфору Яцек Бартосяк: І бачиш, маєш відповідь, Петре, ось тобі й відповідь: як вони "хотіли б". Вони її вже замінюють, тому що Польща пасивна і "приварена" до старої фортеці НАТО і Заходу. Не веде жодної такої регіональної політики щодо закупівель, технологій, рішень тощо Ну, Польща пасивна, але очікує, що й далі домінуватиме в усіх ідеях, хоча нічого в цьому напрямку не робить Ось і все. це ти дуже влучно це підмітив, саме так воно і є. А вони, не будучи в Європейському Союзі, щось там роблять при своєму низькому ВВП, десь "стріляють", а ми обговорюємо історію тоді як уся Україна в інтернеті дивиться на палаючу москву та петербург І все, а ми будемо їх "повчати". І щоб було зрозуміло, повторю ще раз, бо зараз скажуть, що я антипольський... Який антипольський? Strategy&Future створено для того, щоб дати амбіції Роки роботи, роки роботи над тим, щоб ми стали суб’єктними. Роки роботи, але ми прикуті за земляним валом нібито суперстійкого НАТО та Америки Нехай вони приймають за нас рішення і нічого більше. І це наслідки такої політики. Ми пропускаємо великий історичний момент, який дав би нам можливість відвернути наслідки Великої Північної війни Ми пропускаємо цей момент. На щастя, я був свідком цієї історії і знаю, що маю в голові та в серці, і які були можливості.
1:59

Польські геостратеги плачуть над втраченими можливостями Петро Зихович: Ви дуже часто говорили про вісь Стокгольм-Варшава-Анкара. І подивіться, що зараз роблять українці. Купують "Гріпени" у Швеції, чудово домовляються зі Стокгольмом, купують корабель у Туреччини, зміцнюють відносини з Туреччиною на Чорному морі проти росії Бачиш, вони реалізують... У мене таке враження, що вони хотіли б замінити Варшаву як сполучну ланку і лідера всієї цієї осі держав від північних країн до Босфору Яцек Бартосяк: І бачиш, маєш відповідь, Петре, ось тобі й відповідь: як вони "хотіли б". Вони її вже замінюють, тому що Польща пасивна і "приварена" до старої фортеці НАТО і Заходу. Не веде жодної такої регіональної політики щодо закупівель, технологій, рішень тощо Ну, Польща пасивна, але очікує, що й далі домінуватиме в усіх ідеях, хоча нічого в цьому напрямку не робить Ось і все. це ти дуже влучно це підмітив, саме так воно і є. А вони, не будучи в Європейському Союзі, щось там роблять при своєму низькому ВВП, десь "стріляють", а ми обговорюємо історію тоді як уся Україна в інтернеті дивиться на палаючу москву та петербург І все, а ми будемо їх "повчати". І щоб було зрозуміло, повторю ще раз, бо зараз скажуть, що я антипольський... Який антипольський? Strategy&Future створено для того, щоб дати амбіції Роки роботи, роки роботи над тим, щоб ми стали суб’єктними. Роки роботи, але ми прикуті за земляним валом нібито суперстійкого НАТО та Америки Нехай вони приймають за нас рішення і нічого більше. І це наслідки такої політики. Ми пропускаємо великий історичний момент, який дав би нам можливість відвернути наслідки Великої Північної війни Ми пропускаємо цей момент. На щастя, я був свідком цієї історії і знаю, що маю в голові та в серці, і які були можливості.

Останній Капіталіст

25,559 görüntüleme • 2 ay önce

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.
6:57

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.

Петро Порошенко

54,950 görüntüleme • 1 yıl önce

Червінський: Андрія Єрмака у 2019-му мені представили як людину, яка "буде формувати кадрову політику СБУ". "Перша наша зустріч з Єрмаком — їх було дві — і вона дала старт, чому я потім став таким критиком влади. Сергій Шумський, це людина, яка товаришувалася з Денисом Єрмаком близько. Він після перемоги Зеленського прийшов до мене і каже, що прийшли люди, яких я гарно знаю, і вони озвучують тези, що вони хочуть змінити Службу безпеки України на краще, побороти в ній корупцію, корупційні схеми, економічні схеми. Запропонували зустріч з Андрієм Єрмаком. На той момент я навіть не знав, хто це такий. Каже, це людина, яка буде формувати — він вже тоді заявив — що він буде формувати кадрову політику СБУ. Я здивувався, мовляв, як це може бути. Ми з ним зустрілися і сказав, що так, нам такі люди цікаві, тому що ми ведемо війну з росіянами, це наші результати. Він підтвердив, що їм це цікаво. Потім відбулася ще одна така зустріч, а вже за 2-3 дні після другої зустрічі до мене підходить цей Сергій і каже, що Романе, мені дуже соромно тобі це казати, я розумію, що, мабуть, я не маю права навіть від цього казати, але мене Денис попросив за ці дві зустрічі по 10 тисяч доларів з тебе, щоб ти заплатив. Розумієте, дисонанс такий. Він каже, що ми боремося з корупцією, але просить грошей. Я відповів, що готовий їх вже посадити до в'язниці".
1:18

Червінський: Андрія Єрмака у 2019-му мені представили як людину, яка "буде формувати кадрову політику СБУ". "Перша наша зустріч з Єрмаком — їх було дві — і вона дала старт, чому я потім став таким критиком влади. Сергій Шумський, це людина, яка товаришувалася з Денисом Єрмаком близько. Він після перемоги Зеленського прийшов до мене і каже, що прийшли люди, яких я гарно знаю, і вони озвучують тези, що вони хочуть змінити Службу безпеки України на краще, побороти в ній корупцію, корупційні схеми, економічні схеми. Запропонували зустріч з Андрієм Єрмаком. На той момент я навіть не знав, хто це такий. Каже, це людина, яка буде формувати — він вже тоді заявив — що він буде формувати кадрову політику СБУ. Я здивувався, мовляв, як це може бути. Ми з ним зустрілися і сказав, що так, нам такі люди цікаві, тому що ми ведемо війну з росіянами, це наші результати. Він підтвердив, що їм це цікаво. Потім відбулася ще одна така зустріч, а вже за 2-3 дні після другої зустрічі до мене підходить цей Сергій і каже, що Романе, мені дуже соромно тобі це казати, я розумію, що, мабуть, я не маю права навіть від цього казати, але мене Денис попросив за ці дві зустрічі по 10 тисяч доларів з тебе, щоб ти заплатив. Розумієте, дисонанс такий. Він каже, що ми боремося з корупцією, але просить грошей. Я відповів, що готовий їх вже посадити до в'язниці".

5 канал 🇺🇦

10,123 görüntüleme • 4 ay önce

Сьогодні вночі Київ був під ударом балістичних ракет та іранських ударних дронів «Shahed». Це вже третя масована атака за останні три тижні. 4 квітня росіяни вдарили по дитячому майданчику в Кривому Розі, а два тижні тому обстріляли мирне населення міста Суми у Вербну неділю. Серед загиблих і мій близький друг — Юрій Юла. Свій виступ на Міжпарламентській раді Україна — НАТО розпочав зі вшанування пам’яті загиблих від російських ракетних ударів. росія має власну мотивацію, вбиваючи цивільних. Вони хочуть залякати нас, зробити так, щоб українці почали боятися. Але ми не боїмося і не маємо наміру капітулювати. Так само як під час Другої світової війни після нацистських бомбардувань Лондона британці у відповідь об’єдналися проти ворога. По-перше, наш пріоритет — це посилення протиповітряної оборони. Наразі не лише Україна не захищена від російських ракет, а й Європа також. Це означає, що ми повинні разом почати виробляти ракети ППО та балістичні ракети дальньої дії. Нам потрібно збільшити спільне виробництво не в 10, а у 1000 разів. По-друге, ми повинні забезпечити членство України в НАТО. На Бухарестському саміті НАТО у 2008 році нас запевнили, що двері Альянсу для нас відкриті. Якщо вони відкриті, то впустіть нас. Українці не сприймають заяви лідерів деяких країн про те, що настав час переглянути рішення, ухвалені в Бухаресті. Майбутнє України — в НАТО, тому що лише за цієї умови можна зберегти стабільну безпекову ситуацію на континенті. Наше членство в НАТО в інтересах кожного народу, кожної нації, що представлена на Міжпарламентській раді. Тому я пропоную зробити послання парламентарів країн — членів НАТО: Україна має бути запрошена до альянсу на Гаазькому саміті в червні. Саме питання України має бути першочерговим, бо це інвестиція в стабільну безпекову ситуацію на континенті. Але якщо говорити про мир, то в нас є п’ять безкомпромісних пунктів, на які ми ніколи не погодимося: 1. Жодних компромісів щодо територіальної цілісності. 2. Жодних компромісів щодо національного суверенітету та ідентичності. 3. Жодних компромісів щодо нашої обороноздатності. 4. Жодних компромісів щодо санкцій проти росії. 5. Жодних компромісів щодо нашого членства в НАТО. І є ще один пункт, який не стосується наших партнерів: жодних компромісів щодо демократії всередині України. Ми виграли перший етап війни, тому що ми були вільною і демократичною нацією, що боролася проти російського авторитарного режиму путіна. Тому ми не маємо допустити, щоб проти політичних опонентів влада могла запроваджувати незаконні, неконституційні, позасудові та політично вмотивовані санкції. Українці готові до миру, але ми ніколи не повернемося до статусу російської колонії. Перемогти в цій битві ми можемо лише разом. Тільки разом ми зможемо перемогти путіна. І я не сумніваюся, що ми переможемо.
8:35

Сьогодні вночі Київ був під ударом балістичних ракет та іранських ударних дронів «Shahed». Це вже третя масована атака за останні три тижні. 4 квітня росіяни вдарили по дитячому майданчику в Кривому Розі, а два тижні тому обстріляли мирне населення міста Суми у Вербну неділю. Серед загиблих і мій близький друг — Юрій Юла. Свій виступ на Міжпарламентській раді Україна — НАТО розпочав зі вшанування пам’яті загиблих від російських ракетних ударів. росія має власну мотивацію, вбиваючи цивільних. Вони хочуть залякати нас, зробити так, щоб українці почали боятися. Але ми не боїмося і не маємо наміру капітулювати. Так само як під час Другої світової війни після нацистських бомбардувань Лондона британці у відповідь об’єдналися проти ворога. По-перше, наш пріоритет — це посилення протиповітряної оборони. Наразі не лише Україна не захищена від російських ракет, а й Європа також. Це означає, що ми повинні разом почати виробляти ракети ППО та балістичні ракети дальньої дії. Нам потрібно збільшити спільне виробництво не в 10, а у 1000 разів. По-друге, ми повинні забезпечити членство України в НАТО. На Бухарестському саміті НАТО у 2008 році нас запевнили, що двері Альянсу для нас відкриті. Якщо вони відкриті, то впустіть нас. Українці не сприймають заяви лідерів деяких країн про те, що настав час переглянути рішення, ухвалені в Бухаресті. Майбутнє України — в НАТО, тому що лише за цієї умови можна зберегти стабільну безпекову ситуацію на континенті. Наше членство в НАТО в інтересах кожного народу, кожної нації, що представлена на Міжпарламентській раді. Тому я пропоную зробити послання парламентарів країн — членів НАТО: Україна має бути запрошена до альянсу на Гаазькому саміті в червні. Саме питання України має бути першочерговим, бо це інвестиція в стабільну безпекову ситуацію на континенті. Але якщо говорити про мир, то в нас є п’ять безкомпромісних пунктів, на які ми ніколи не погодимося: 1. Жодних компромісів щодо територіальної цілісності. 2. Жодних компромісів щодо національного суверенітету та ідентичності. 3. Жодних компромісів щодо нашої обороноздатності. 4. Жодних компромісів щодо санкцій проти росії. 5. Жодних компромісів щодо нашого членства в НАТО. І є ще один пункт, який не стосується наших партнерів: жодних компромісів щодо демократії всередині України. Ми виграли перший етап війни, тому що ми були вільною і демократичною нацією, що боролася проти російського авторитарного режиму путіна. Тому ми не маємо допустити, щоб проти політичних опонентів влада могла запроваджувати незаконні, неконституційні, позасудові та політично вмотивовані санкції. Українці готові до миру, але ми ніколи не повернемося до статусу російської колонії. Перемогти в цій битві ми можемо лише разом. Тільки разом ми зможемо перемогти путіна. І я не сумніваюся, що ми переможемо.

Петро Порошенко

32,592 görüntüleme • 1 yıl önce

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше
0:59

Помийки Офісу Зеленського почали проти мене дискредитаційну кампанію, в якій ні слова правди. Дякую усім, хто останні 24 год бачили це і писали слова підтримки. 📍Причин є 2: 1. Предметна критика Зеленського і його людей за все, що вони робили останній рік аби знищити антикорупційні розслідування в Україні. 2. Вимога і міжнародна робота моя і команди задля очищення правоохоронних органів - із конкурсами на керівників Нацполу і Генпрокурора 📍Ціна питання: Ми провело міні розслідування і дізнались, що пости, які ви кидали мені з ТГ помийок і сайтів - зливних бачків коштують від 20 тисяч гривень і до десятків тисяч доларів. 📍То про що брешуть? 1️⃣ Про джерело мого доходу не кажуть правду. ПРАВДА: за усе життя я 0 днів працювала на державних посадах за гроші українців, а зуміла робити корисну антикорупційну роботу для країни, не використавши жодної гривні українських платників податків. Офіс знає, що ми завжди працювали в міжнародних проектах, які ми вигравали на міжнародних конкурсах на нашу громадську антикорупційну роботу, і це їх дратує ще більше. По усіх наших проетах ми ще й міжнародні аудити річні проходимо. Влада про такі прозорі гроші може хіба мріяти. 2️⃣ Про те, що я купила собі квартиру під час війни після 2022 року за 2 мільйони. 📍ПРАВДА : я купила однокімнатну квартиру в 2019 році ще на етапі котловану за 29 тисяч доларів. На той час - в еквіваленті 700 тисяч гривень, які збирала років так 10. 2 роки тому її здали нарешті в експлуатацію, я її прийняла у власність. Це засвітилось в реєстрі. Але ідіоти, яких найняли аби писати про мене статті, погано розуміють, що дата приватизації не означає дату купівлі. Як і ціну. Яка 5 року тому на квартири була геть інша. Каюсь, за 10 років можна було і більше зібрати, ніж 29 тисяч доларів. Дохід дозволяв. Враховуючи, що з 2015 по 2019 я взагалі працювала на двох роботах паралельно: юридичним радником в міжнародному проєкті і юристом в медичній практиці. 3️⃣ Про мою маму. Рахують гроші моєї мами і закидають відсутність в неї офіційних доходів, крім пару десятків тисяч гривень за багато років. 📍ПРАВДА: моя мама вже більше 15 років живе і працює в Європі. Останні 10 років - в Лондоні. В 2007 вона, працюючи в Тернополі лікарем за копійки, поїхала на заробітки до Європи, як багато хто тоді їздив, і так і не повернулась. Там всі ці роки мама офіційно працює, багато років тим же лікарем, до речі. Дохід має вищий за мій. І зрозуміло, що теж може купити нерухомість в Україні. І не тільки. За цей їй, до речі, окрема подяка, що протягом років вона інвестує в Україну, як і допомагає постійно нашій арміі. 4️⃣ Є ще багато нісенітниць про звʼязки з рсосією, про батька, який насправді помер в 2013 від раку але вони пишуть, що він живий і живе там, про те що я веду якісь рсосійські соцмережі, які видалені років так 10 тому. Але от звідки фото з моіх студентських років, до яких я вже і сама втратила доступ - відповідь ми чудово знаємо. 📍Про що забули в Офісі? 1. Вони забули, що я працювала над корисними речами для країни саме в міжнародних проєктах за гроші західних платників податків, з яких платила постійно високі податки навпаки в український бюджет. 2. Вони забули, що побачили мої такі детальні доходи лише тому, що мені нічого ховати і це мій особистий вибір аби вони це бачили. 3. Вони забули, що всі роки я подавала декларації самовільно, коли цього від мене не вимагав закон. Бо я так хотіла. 4. Вони забули, що з тих же міркувань також 2 роки тому я ще й стала членом Громадської ради доброчесності, яка шукає недоброчесних на руку суддів. І частина моїх декларацій була подана як членкині цієї ради. 5. Хоча багатьох, знаю, зупиняло те, що треба подавати деклараціію і люди відмовлялись ставати членами Ради. Мене це не зупиняє. Навпаки. ☝🏻Вони не уявляють, як весь цей тиск мотивує мене і команду після усіх атак на нас робити нашу громадську антикорупційну роботу ще заповзятіше

Martina Boguslavets

21,904 görüntüleme • 11 ay önce

Подивилася половину інтервʼю Мендель Такеру Карлсону Tucker Carlson. Такої кількості нових «замєчатєльних історій» про життя в Україні, опущу розповіді про самого президента, навіть раша тудей не вигадувала ніколи. Про хвилину мовчання, спалення книг і парковку на місці людей з інвалідністю як жарт щодо голосування - не чула ніде. Не вірю, що поява Мендель у проросійського Карлсона з такими наративами - це випадковість. Але примітно ще дещо. Це одна хвороба багатьох українських президентів. Зеленський став переможцем у наборі до команди випадкових людей, шахраїв і просто довбойобів. Так безвідповідально набрати всіх цих випадкових людей з неоднозначною репутацією в команду очільника воюючої країни- це треба вміти. Від Баканова, який призначав очільниками СБУ південних регіонів агентів кремля до Мендель. При чому всі ці призначення були одобрені і підписані Зеленським. Принцип: лояльність, своість- вища за професійні якості, рано чи пізно проявить свою неспроможність. Плюс відсутність елементарної культури. Внутрішньої культури і цінностей в цих людях. Шістки ведуть себе як шістки. В критичних ситуаціях їхня тупість стає злочином. Методи їхньої помсти ниці і жалюгідні. Ситуація наступна. Ти береш в своє оточення підлизунів. Які тобі лицемірно підтакують. Тримаєш їх близько. На скільки можна близько. А потім при першій можливості, якщо ти їх звільниш, вони будуть ницо тобі мстити, підставлять тебе у найнеочікуваніший період, обіллють лайном. Бо вони шістки. Там масштаб мислення тунельний. І, підставляючи тебе, разом з тобою бездумно піддадуть ризику допомогу країні, яка у війні. Твоїй же країні. Зараз буде дуже багато нарізок цього лайна. Всюди. Противник перекладе це всіма мовами. Сподіваюся, що на даному етапі це вже ніяк не вплине на допомогу Україні європейцями. Про США вже нема що говорити. Допомоги там і так нема. Але. Мендель - ти ТП. Кончена і підступна потвора. І так, пане Володимире Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський, це теж наслідок ваших рішень. А тому і ваша відповідальність. Як і всі діяння ваших інших дружків. Ні обіцянок ні пробачень.
4:48

Подивилася половину інтервʼю Мендель Такеру Карлсону Tucker Carlson. Такої кількості нових «замєчатєльних історій» про життя в Україні, опущу розповіді про самого президента, навіть раша тудей не вигадувала ніколи. Про хвилину мовчання, спалення книг і парковку на місці людей з інвалідністю як жарт щодо голосування - не чула ніде. Не вірю, що поява Мендель у проросійського Карлсона з такими наративами - це випадковість. Але примітно ще дещо. Це одна хвороба багатьох українських президентів. Зеленський став переможцем у наборі до команди випадкових людей, шахраїв і просто довбойобів. Так безвідповідально набрати всіх цих випадкових людей з неоднозначною репутацією в команду очільника воюючої країни- це треба вміти. Від Баканова, який призначав очільниками СБУ південних регіонів агентів кремля до Мендель. При чому всі ці призначення були одобрені і підписані Зеленським. Принцип: лояльність, своість- вища за професійні якості, рано чи пізно проявить свою неспроможність. Плюс відсутність елементарної культури. Внутрішньої культури і цінностей в цих людях. Шістки ведуть себе як шістки. В критичних ситуаціях їхня тупість стає злочином. Методи їхньої помсти ниці і жалюгідні. Ситуація наступна. Ти береш в своє оточення підлизунів. Які тобі лицемірно підтакують. Тримаєш їх близько. На скільки можна близько. А потім при першій можливості, якщо ти їх звільниш, вони будуть ницо тобі мстити, підставлять тебе у найнеочікуваніший період, обіллють лайном. Бо вони шістки. Там масштаб мислення тунельний. І, підставляючи тебе, разом з тобою бездумно піддадуть ризику допомогу країні, яка у війні. Твоїй же країні. Зараз буде дуже багато нарізок цього лайна. Всюди. Противник перекладе це всіма мовами. Сподіваюся, що на даному етапі це вже ніяк не вплине на допомогу Україні європейцями. Про США вже нема що говорити. Допомоги там і так нема. Але. Мендель - ти ТП. Кончена і підступна потвора. І так, пане Володимире Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський, це теж наслідок ваших рішень. А тому і ваша відповідальність. Як і всі діяння ваших інших дружків. Ні обіцянок ні пробачень.

Yanina Sokolova

63,760 görüntüleme • 4 ay önce

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.
13:36

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Петро Порошенко

16,932 görüntüleme • 6 ay önce

Маск: Ну, я не впевнений, що ми визначаємо кінцевий результат, скажімо, війни в Україні Я справді сподіваюся, що буде досягнуто якоїсь мирної угоди найближчим часом. Тому що ось уже два чи три роки лінія фронту майже не рухається, і щодня на передовій гине багато людей Я думаю, що тут багато видавання бажаного за дійсне, коли люди кажуть: "росія має повністю відступити" тощо, але це нереально. Я справді вважаю, що потрібен мир Ми маємо бути прагматичними. На мою думку, було б жахливо, якби ще три роки люди безглуздо гинули на лінії фронту Ви повинні подумати, як пояснити це дітям тих чоловіків, що гинуть на фронті. З російського боку теж мобілізують і відправляють людей Мене дуже ображають вишукані дипломати, які вечеряють із семи страв у розкішних місцях, поки люди гинуть на фронті, і які повчають, що росія має відступити, хоча вона цього не зробить росія не збирається відступати. Тож справді має бути прийнятний мир на таких умовах Репортер: Чи вважаєте ви своєю відповідальністю відігравати роль у тому, щоб схилити шальки терезів до того, що ви вважаєте правильним шляхом до миру? Маск: Я хотів би цього, адже вже давно виступаю за мир Кілька років тому я писав, що тут справді потрібні певні поступки росії. Це не означає, що я проросійський, я просто прагматичний Інакше люди гинутимуть роками, нічого не досягнувши. Саме це і сталося Репортер: Я знаю. Маю на увазі, що українці діють досить успішно зараз завдяки своїм неймовірним можливостям дронів, завдаючи ударів по території росії Загальний консенсус полягає в тому, що баланс війни змінюється. Але моя думка не стільки про те, що є правильним... Маск: Україна не збирається повертати ці території. Цього не станеться
2:52

Маск: Ну, я не впевнений, що ми визначаємо кінцевий результат, скажімо, війни в Україні Я справді сподіваюся, що буде досягнуто якоїсь мирної угоди найближчим часом. Тому що ось уже два чи три роки лінія фронту майже не рухається, і щодня на передовій гине багато людей Я думаю, що тут багато видавання бажаного за дійсне, коли люди кажуть: "росія має повністю відступити" тощо, але це нереально. Я справді вважаю, що потрібен мир Ми маємо бути прагматичними. На мою думку, було б жахливо, якби ще три роки люди безглуздо гинули на лінії фронту Ви повинні подумати, як пояснити це дітям тих чоловіків, що гинуть на фронті. З російського боку теж мобілізують і відправляють людей Мене дуже ображають вишукані дипломати, які вечеряють із семи страв у розкішних місцях, поки люди гинуть на фронті, і які повчають, що росія має відступити, хоча вона цього не зробить росія не збирається відступати. Тож справді має бути прийнятний мир на таких умовах Репортер: Чи вважаєте ви своєю відповідальністю відігравати роль у тому, щоб схилити шальки терезів до того, що ви вважаєте правильним шляхом до миру? Маск: Я хотів би цього, адже вже давно виступаю за мир Кілька років тому я писав, що тут справді потрібні певні поступки росії. Це не означає, що я проросійський, я просто прагматичний Інакше люди гинутимуть роками, нічого не досягнувши. Саме це і сталося Репортер: Я знаю. Маю на увазі, що українці діють досить успішно зараз завдяки своїм неймовірним можливостям дронів, завдаючи ударів по території росії Загальний консенсус полягає в тому, що баланс війни змінюється. Але моя думка не стільки про те, що є правильним... Маск: Україна не збирається повертати ці території. Цього не станеться

Останній Капіталіст

12,701 görüntüleme • 2 ay önce

Поки ми боронимо країну, ми втратили державу. І в мене зовсім нема питань до Міндіча, Татарова, навіть Зеленського. Хто вони такі, я розумів з самого початку. В мене питання до вас, тих, хто дивиться зараз це відео. За винятком невеликої кількості людей, які є волонтерами і витримали цей марафон, і декілька сотень людей, які ще залишили силу донатити на Збройні Сили. Питання до всіх інших. Де ти, мій народе? Той народ, який в 22-му виходив з голими руками проти ворківських танків. Який не боявся нічого. Де ти зараз? Ви боїтеся поліції, ТЦК, поховалися в теплих помешканнях. Ви пропонували їй яйця по 17, браковані міни для ЗСУ, Конституцію на паузі для себе. І ось ми отримали зруйновану державу. Колись в одному з своїх відео про СЗЧ я казав, що у кожного є межа, після якої він прийме рішення йти в СЗЧ. Ось такий час настає для мене. Я не розумію, для кого я і мої хлопці мають залишатися тут. Дати час далі грабувати країну? Чи що? Звісно, я нікуди не піду, але ж думки такі є. А на що надійтесь ви? В моїх постах, в коментах під ними дуже багато сподівань, що військові прийдуть. Шановні друзі, ми знесилині з непровлення. В прямому сенсі цього слова. Мої, хлопці, знаходяться десятками діб на позиції. На відновлення, дві-три доби, і знову на позиції. Ви думаєте, що у нас залишаться сили розгрібати те лайно, яке дозволили створити ви? Чого ви боїтеся? Знайдіть в собі сили хоч розпосюдити цей пост і задуматися, яка доля цій країні.
2:00

Поки ми боронимо країну, ми втратили державу. І в мене зовсім нема питань до Міндіча, Татарова, навіть Зеленського. Хто вони такі, я розумів з самого початку. В мене питання до вас, тих, хто дивиться зараз це відео. За винятком невеликої кількості людей, які є волонтерами і витримали цей марафон, і декілька сотень людей, які ще залишили силу донатити на Збройні Сили. Питання до всіх інших. Де ти, мій народе? Той народ, який в 22-му виходив з голими руками проти ворківських танків. Який не боявся нічого. Де ти зараз? Ви боїтеся поліції, ТЦК, поховалися в теплих помешканнях. Ви пропонували їй яйця по 17, браковані міни для ЗСУ, Конституцію на паузі для себе. І ось ми отримали зруйновану державу. Колись в одному з своїх відео про СЗЧ я казав, що у кожного є межа, після якої він прийме рішення йти в СЗЧ. Ось такий час настає для мене. Я не розумію, для кого я і мої хлопці мають залишатися тут. Дати час далі грабувати країну? Чи що? Звісно, я нікуди не піду, але ж думки такі є. А на що надійтесь ви? В моїх постах, в коментах під ними дуже багато сподівань, що військові прийдуть. Шановні друзі, ми знесилині з непровлення. В прямому сенсі цього слова. Мої, хлопці, знаходяться десятками діб на позиції. На відновлення, дві-три доби, і знову на позиції. Ви думаєте, що у нас залишаться сили розгрібати те лайно, яке дозволили створити ви? Чого ви боїтеся? Знайдіть в собі сили хоч розпосюдити цей пост і задуматися, яка доля цій країні.

Актуальна Правда

31,928 görüntüleme • 10 ay önce

Україна зараз переживає найтяжчі часи за всі роки незалежності. У Києві люди мерзнуть. Є випадки смертей від холоду. Попереду — морози до мінус 25 уже на початку наступного тижня. Майже 700 будинків у столиці досі залишаються без води, електроенергії та тепла. За оцінками фахівців, ситуація може ще більше погіршитися у разі нової російської ракетної атаки, на яку, за даними розвідки, ми очікуємо вже вихідними. Київ ризикує перетворитися на зону, непридатну для життя. Безумовно, головний винуватець — путін. Але відповідальність лежить і на владі. На злочинній бездіяльності. На корупції, яка вже доведена незалежними антикорупційними інституціями у справі «Міндічгейт». Саме через це блокувалося виділення коштів на захист критичної енергетичної інфраструктури. У 2014 році морози були такими самими — мінус 20–25. У державній скарбниці тоді був нуль. Плани агресора нічим не відрізнялися: удари по генерації, атаки на ТЕЦ у Щасті та Слов’янську, блокування постачання вугілля. Росія тоді зірвала всі контракти і припинила відвантаження з Кузбасу. Ми ухвалювали рішення. Давали накази закуповувати вугілля на українській території, в українських шахт і виробників за цінами, вдвічі нижчими за альтернативні. Ми захистили країну. І за 11 років дехто про це забув. Сьогодні ж замість реальних дій влада займається спробами політичної розправи і дискредитації лідера опозиції. Цей процес провалився. Ця справа — справжнє кладовище генеральних прокурорів. Луценко назвав її булшитом. Рябошапка — трешем. Обох звільнили за відмову підписувати підозру. Венедіктова «зникла» у відпустці, щоб уникнути відповідальності. Підписував підозру незаконно заступник, якого згодом звільнили і притягнули до кримінальної відповідальності. Потім був Костін — і знову втеча від відповідальності. Сьогодні в суді — ноунейми без аргументів і доказів. Коли 24 лютого прокурори тікали з Києва і палили матеріали справ, хтось мав боронити столицю. А сьогодні ці самі люди фабрикують справи, відволікаючи увагу від корупційних скандалів: «Міндічгейт», «Бакановгейт», «Кісільгейт», конверти для депутатів, мішки з грошима в кабінетах, знищена оборонка і вкрадені кошти, які мали йти на захист держави. Ми живемо у двох різних реальностях. В одній — міндічі, баканови і їхні покровителі крадуть і руйнують країну. В іншій — ми захищаємо Україну, допомагаємо армії, відстоюємо державу і правду. 11 років тому ми врятували країну від холоду. 11 років тому почали будувати армію. 11 років тому підписали Угоду про асоціацію з ЄС і Зону вільної торгівлі. 11 років тому виграли час, який дав змогу Україні вистояти у 2022-му і зламати путінський сценарій знищення нашої держави. Україна вистоїть!
9:57

Україна зараз переживає найтяжчі часи за всі роки незалежності. У Києві люди мерзнуть. Є випадки смертей від холоду. Попереду — морози до мінус 25 уже на початку наступного тижня. Майже 700 будинків у столиці досі залишаються без води, електроенергії та тепла. За оцінками фахівців, ситуація може ще більше погіршитися у разі нової російської ракетної атаки, на яку, за даними розвідки, ми очікуємо вже вихідними. Київ ризикує перетворитися на зону, непридатну для життя. Безумовно, головний винуватець — путін. Але відповідальність лежить і на владі. На злочинній бездіяльності. На корупції, яка вже доведена незалежними антикорупційними інституціями у справі «Міндічгейт». Саме через це блокувалося виділення коштів на захист критичної енергетичної інфраструктури. У 2014 році морози були такими самими — мінус 20–25. У державній скарбниці тоді був нуль. Плани агресора нічим не відрізнялися: удари по генерації, атаки на ТЕЦ у Щасті та Слов’янську, блокування постачання вугілля. Росія тоді зірвала всі контракти і припинила відвантаження з Кузбасу. Ми ухвалювали рішення. Давали накази закуповувати вугілля на українській території, в українських шахт і виробників за цінами, вдвічі нижчими за альтернативні. Ми захистили країну. І за 11 років дехто про це забув. Сьогодні ж замість реальних дій влада займається спробами політичної розправи і дискредитації лідера опозиції. Цей процес провалився. Ця справа — справжнє кладовище генеральних прокурорів. Луценко назвав її булшитом. Рябошапка — трешем. Обох звільнили за відмову підписувати підозру. Венедіктова «зникла» у відпустці, щоб уникнути відповідальності. Підписував підозру незаконно заступник, якого згодом звільнили і притягнули до кримінальної відповідальності. Потім був Костін — і знову втеча від відповідальності. Сьогодні в суді — ноунейми без аргументів і доказів. Коли 24 лютого прокурори тікали з Києва і палили матеріали справ, хтось мав боронити столицю. А сьогодні ці самі люди фабрикують справи, відволікаючи увагу від корупційних скандалів: «Міндічгейт», «Бакановгейт», «Кісільгейт», конверти для депутатів, мішки з грошима в кабінетах, знищена оборонка і вкрадені кошти, які мали йти на захист держави. Ми живемо у двох різних реальностях. В одній — міндічі, баканови і їхні покровителі крадуть і руйнують країну. В іншій — ми захищаємо Україну, допомагаємо армії, відстоюємо державу і правду. 11 років тому ми врятували країну від холоду. 11 років тому почали будувати армію. 11 років тому підписали Угоду про асоціацію з ЄС і Зону вільної торгівлі. 11 років тому виграли час, який дав змогу Україні вистояти у 2022-му і зламати путінський сценарій знищення нашої держави. Україна вистоїть!

Петро Порошенко

21,200 görüntüleme • 7 ay önce

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.
2:36

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 görüntüleme • 1 yıl önce