Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Ana Sayfaya Dön

Скажу одне. Окуляри, які імітують сп'яніння від канабісу — роблять це неправдиво. 😁

20,747 görüntüleme • 2 ay önce •via X (Twitter)

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

😡 Валерій ПРОЗАПАС: "Однією з причин звільнення Малюка була його відмова підписувати санкції проти Петра Порошенка", - каже відома журналістка, і одразу додає - "Але зараз про це не будемо". Чому ж "не будемо"? Вже ніби все давно зрозуміло і з "небажанням заканчувати війну", і з "наживанням на крові" та "здачею Маріуполя", і з "плівками" російського сенатора Деркача, і зі "справами" від Баканова і ДБР, і з "Роттердамом+", і з Мінськими угодами (які зупинили вогонь), і з тотальним багаторічним медіакілерством від персонажів типу Дубінського, Пєтрова, Куліка, Кузьміна, які всі тепер під держзрадою - то чому "не будемо"? Більше того, за рік так і не надано жодної підстави для тих "санкцій", може тому Малюк не захотів брати в цьому участь - то чому "не будемо"? Звідки ця омерта від молодих, розумних, патріотичних людей - які буквально відмовляються бачити і говорити про найбільшу з часів більшовиків брехню, яка призвела до страшних наслідків? Справа ж не особисто в Порошенку (той Криголам якось все це витримує) - а от разом з ним "термосами" була запльована Гідність, крихку ефективність держави зламали "pohuy!", а смертельну небезпеку "проєбалі" під сміх "а то пУтін нападьот" - про це теж "не будемо"? Дайте суспільству шанс більше не повторювати цих фатальних помилок - давайте будемо про це говорити, тим більше в День Соборності.

Справа Громад

16,653 görüntüleme • 8 ay önce

"Хороший русскій" Чічваркін розкритикував удари ЗСУ по Wildberries - бо це "вбивство мирних людей". А заодно детально розкритикував наші удари по НПЗ, логістичних центрах, заправках тощо - мовляв, це не те, що потрібно для припинення війни, зате це "жахливо" віддаляє момент відновлення партнерських стосунків українців з росіянами, не те що братерських. Коротше, неправильно ми воюємо і не з тими - адже це "багато сліз" росіян. -- «Безумовно, це феноменально картинка впливу: ви мовчали, а війна прийшла у ваш будинок. Величезна кількість неплатежів можливо, безліч банкрутств, багато сліз. Чи це впливає на зупинку війни? Ні. Рівно навпаки. Щоб війна зупинилася, є наступний ланцюг: нафтовидобуток, транспортування нафти, отримання за неї грошей та оплата рекрутів та безпілотників. Ось ця схема потрібна для ведення війни. Нічого іншого не потрібно. У цій схемі немає НПЗ, немає Wildberies, немає логістичних центрів, заправок». -- Долучився до критики і Пастухов: мовляв, не треба робити вигляд, що удари ЗСУ по Wildberries - не терор. І прирівняв це до ударів по київських ТЕЦ минулої зими - мовляв, це абсолютно одне й те саме. А казати інакше - "святенницьке заняття". І навіть не погребував залякати українців: "ніяких нелегітимних цілей не існує, це правило боїв без правил працює в обидва боки". "Досягнута симетрія війни передбачає, що обидві сторони однаково порушують тепер «закони та звичаї війни». Тобто, тепер це в них спільний порядок денний - в усіх поголовно "хороших русскіх": повністю прирівняти жертву до агресора. Того, хто обороняється заради виживання, - і того, хто вбиває просто бо це спосіб існування. Пастухов ще й з наших європейських партнерів пробує зробити "співучасників українського терору щодо мирних російських жертв". "Довго вдавати, що Україна захищається від терору, але сама лише завдає ударів по «легітимних цілях», не вийде. І тоді доведеться визнати, що Європа виявилася по вуха втягнута в конфлікт, в якому обидві сторони використовують терор як метод досягнення своїх цілей". От ця термінологія - "обидві сторони", "симетричні дії", "еквівалентні інструменти" - вона настільки ж отруйна, наскільки й брехлива та безжальна щодо українських сотень тисяч загиблих і мільйонів затероризованих. Але це тепер стандартна термінологія "хороших русскіх". Які нібито весь час, і тепер теж, "на боці українців". Те, що "хорошиє русскіє" прямо зараз створюють цілий фронт для накидання от такого "еквівалентного" порядку денного Європі й Америці, вже очевидно. Добре би стала очевидною ще й потреба для нас вичищати це гівно з вух партнерів. Синхронно з армією "хороших русскіх" доводити, що ніякої "симетрії" не може існувати між вбивцею і жертвою, між агресором і атакованою державою. Але все ж яка вони всі мразота. Сидять в країнах, які "беруть співучасть в терорі мирних росіян" і прекрасно там почуваються. І диктують всім, що нещасних росіян недопустимо лякати, розоряти, лишати без бензину і без покупок. Тобто, вони хочуть, щоб Путін якось пішов, війна припинилась, теплі місця для них звільнились (включно з кріслом диктатора), але щоб наслідків війни не було відчутно. Бо це ми негідні збереження нашого життя, в нас руйнування і масові вбивства - це практично природно. Але яке це дає нам право відповідати росіянам настільки жорстко, щоб кожен відчув війну на собі?! Так що тепер ми терористи. І ставитись до нас мають відповідно. Логічне продовження - "і ніякої допомоги". -- Нагадаю, всі от ці моралісти досі сидять чи не на кожному українському каналі і пояснюють українцям, як правильно жити і воювати.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

19,778 görüntüleme • 2 ay önce

У трамваї Познані побили українця за мову. Радний міста Познань Анджей Прендке (Andrzej Prendke) став свідком нападу у трамваї №13. Двох агресивних чоловіків обурило, що пасажир розмовляв зі своєю партнеркою українською мовою. Все почалося з матюків і криків про «наших жінок». Далі — більше. Нападники повалили українця на підлогу трамвая і били його ногами. Коли жінка намагалася захистити партнера, вона теж постраждала. Пасажири втрутилися, намагаючись відтягнути агресорів, які у відповідь погрожували іншим і кричали, що «роблять це для вас» Після виходу з трамвая радний запропонував допомогу з поліцією та збором свідчень. Пара тоді відмовилася, але Прендке залишив свій номер. Відео він оприлюднив як застереження і для ідентифікації нападників, наголосивши: ксенофобія й насильство у Польщі нікуди не зникли. Хуйова Варшава (

жозефина бонапард

76,430 görüntüleme • 9 ay önce

‼️ Просто чергова показова історія про тих, які готові воювати українцями, їх же таврувати «ухилянтами» - але при тому, це аж ніяк не має стосуватись їхніх близьких 🔸 Акт перший: Голова Громадської антикорупційної ради при Міноборони Юрій Гудименко із Демсокира наголошує на необхідності системних обмежень для тих, хто ухиляється від бусифікації (блокування рахунків та обмеження у політичних правах, тощо). 🔸 Акт другий: журналісти 👉 знаходять, що чоловік його рідної сестри Олени спокійно працює тренером в спортивному клубі і не мобілізований. 🔸 Акт третій: після появи цієї інформації, профіль тренера закривається і стає приватним, а голова ГАР при Міноборони Юра мовчить… не хоче коментувати, як так сталось – що звичайних українців він готовий таврувати «ухилянтами», а брат дружити – то формат «ето другое»… 📌 І знаєте: така ситуація із 95% всіма тих, хто так гучно кричить «ухилянти на фронт»… 📌 І це називається: готові воювати до останнього, але безпосередньої фронтової - своєї участі, і участі своїх близьких…

Myroslav Oleshko

15,664 görüntüleme • 2 ay önce

Він повернувся. Його кроки нерішучі на землі, яку він упізнає, але не наважується прийняти як реальність. Кордон уже позаду, та його тіло ще цього не знає. Тоді він падає навколішки. Він цілує землю. Не як вивчений жест, а як той, хто хапається за життя, торкнувшись небуття. Українська земля холодна, шорстка, жива. Вона ніколи йому не брехала. Вона ніколи його не зраджувала. І вперше за багато місяців — можливо, років — він плаче без страху. Він плаче за тим, що в нього відібрали. Він плаче за ночами без неба. Він плаче за приглушеними криками, за іменами, прошепотілими в темряві, за тими, хто не повернувся. Його тіло несе сліди ув’язнення, але найбільше говорить його погляд. Погляд, у якому жах не зміг убити людяність. Погляд, що бачив, як низько може впасти людина… і все ж обрав залишитися людиною. Перед ним земля мовчить. Вона приймає. Вона розуміє. Бо він протистояв не лише стінам чи кайданам. Він зіткнувся з холодною машиною, з організованою ніччю, з системою, що прагне стерти обличчя, зламати волю, перетворити людей на цифри, на тіні, на мовчання. Темрява не завжди кричить. Іноді вона адмініструє. Вона підписує. Вона зачиняє двері й називає це порядком. Але темрява не перемогла. Бо чоловік, що стоїть навколішки, цілуючи свою землю зі сльозами, сильніший за будь-які ґрати. Бо серце, яке не зламалося, — це поразка для тих, хто хоче все знищити. Бо людяність, навіть поранена, навіть тремтлива, залишається світлом, яке неможливо повністю загасити. Сьогодні з ним має плакати вся земля. Не лише від болю. Але й від поваги. І від обіцянки: ніколи не відвертати погляд, коли тінь вважає, що може панувати без свідків. ❤️

тату Аня зубко 🫡 Xena

52,387 görüntüleme • 8 ay önce

В Києві, на масиві Троєщина, відбувається справжній бунт. При спробу викрасти людину, #ТЦК отримали не просто опір, а масовий спротив. Все більше і більше людей виходить на протест. Все це відбувається на фоні масованої повітряної атаки, яку проводить Росія, і, як кажуть пабліки, направлена буде в основному на столицю. Очевидно терпіння людей вже не витримує. Вдень терор Української влади, вночі терор агресора – на пʼятому році війни люди вже не мають терпіння. Регулярне "заспокійливе" від #Зеленський та укрпропаганди все усім остогидло! У заклинання Зеленського, що він хоче миру – викликаю рвотний рефлекс. Всі ми бачимо його дії, і слова вже просто не чують. Так, в Зеленського та його шайки бандитів, які утримують владу в #Україна, є ще чим захищатись – сотні тисяч поліцейських ще не задіювались проти народу. Але його це не врятує. Це – як атомна зброя. Нею можна лише лякати. Сам факт її застосування – визнання поразки. Так і поліція, яку так скурпульозно збирав Зеленський всі роки війни. Її застосування лише розізлить націю. А сама поліція – теж частина нації і їй теж набрид клоун, який не хоче миру, бо боїться суду, втративши владу. Зеленський перебуває в дуже крихкій позиції. В будь-який момент його режим рухне. Але, скоріше за все, знищать його із середини. Десятки людей лише чекають моменту знищити "ненависного диктатора" підхопити владу, яка в Україні дає казкові бариші. Так буває...

Wenden

16,698 görüntüleme • 3 ay önce

Це моє відео з мого інстаграму. 2 грудня 2013-го року. 12 років тому. Моя боротьба почалася саме тоді, під стінами АП. Я пам'ятаю навіщо я вийшов, я пам'ятаю ті настрої, запахи, обличчя... Я пам'ятаю надію, яка з'явилася на можливість йти нам власним курсом і розвиватися туди, куди ми хочемо. Багатьох, хто тоді був поруч і з ким ми пройшли ту зиму вже немає в живих. Частина отримала за цей час страшні поранення, і я говорю не тільки по фізичні. А якась частина досі стоїть на захисті держави. Стоїть до останнього. Навіть тоді, коли почувала себе кинутими і зрадженими. А таке бувало і не раз. Ми частково або повністю відмовилися від свого нормального життя. Від повноцінного створення сім'ї, побудови цивільних кар'єр, реалізації своїх мрій... Віддали частку своєї свободи, здоров'я, часу, навичок заради служіння і захисту країни та народу. І тепер, коли постає питання в вищих ешелонах влади і командування про підписання ганебного миру на умовах агресора, я не можу повірити, що вся ця боротьба може стати даремною. Що ті люди, які 12 років тому вийшли на площі своїх міст з дерев'яними щитами і в будівельних касках, пройшли увесь цей шлях заради свободи себе і свого народу, зробили це двома. Зараз найважчий момент нашої боротьби і ми повинні вистояти. Ми самі собі не пробачимо, якщо здамося. Ми себе потім зжеремо. Я впевнений, що багато хто розуміє про що я. А наші діти нас проклянуть. Якщо Путін дійсно більше не хоче воювати, як зазначають вестерни - значить треба бити з усієї сили, що є. Можливо зараз - це наш шанс зломити ситуацію на наш бік! Але для цього треба декілька передумов. Причому негайно: 1. Критичні кадрові зміни в апаратах керівництва країни 2. Реформа самої системи влади 3. Армійська реформа Якщо зараз це швидко і рішуче реалізувати - ми вистоїмо. І ми покажемо всьому світу, шо ми не невдахи, яких треба жаліти, бо не змогли зберегти свою країну, культуру і державність, а гідний народ! Народ дуже добрий, гостинний але за своє голову відгризе. Треба вистояти. Треба змінитися. Інакше не буде в нас майбутнього. З Днем Гідності, друзі 🫡

✙Імператор мавіка

55,361 görüntüleme • 10 ay önce

"У тебе завтра х*й стояти не буде": як жінки з Конотопа зустріли окупантів 2 березня 2022 року намагалися взяти місто Конотоп під свій контроль - їм не вдалося. І знову, як у Херсоні, Енергодарі, Мелітополі та інших містах противнику протистояли звичайні люди без зброї. Чи не найвідомішим епізодом стало відео, де місцева мешканка прямо в обличчя російському солдату, який сидів на броні танка, пообіцяла йому «невимовні страждання». «Ти взагалі знаєш, де ти перебуваєш? Це Конотоп! Тут кожна друга жінка — відьма. У тебе завтра стояти вже не буде, я тобі серйозно кажу!» — ця фраза миттєво стала віральною і перетворилася на символ неприйняття окупантів. 2 березня 2022 року російські військові виставили ультиматум міській владі: або місто здається, або його розносять артилерією. Мер Конотопа Артем Семеніхін вийшов до людей, які зібралися біля міськради, і запитав їхню думку. Люди одностайно проголосували за опір. Окупанти були змушені відступити від ідеї штурму та прямого керування містом, натомість вони стояли на околицях та блокпостах, поки українські сили не витіснили їх з області на початку квітня. Мешканці Конотопа неодноразово виходили на перехоплення ворожої техніки без зброї. Коли російські переговорники намагалися пройти до будівлі міської ради, цивільні створили «коридор ганьби», вигукуючи прокляття та гасла, що чітко вказували напрямок руху російського корабля. Окупанти йшли під супровід криків «Ганьба!» та «Геть звідси!». Вже у перші дні з’ясувалося, що «друга армія світу» має величезні проблеми з логістикою: Російські солдати ходили по місту з каністрами, намагаючись купити пальне. Були зафіксовані випадки мародерства, коли окупанти грабували магазини, шукаючи їжу. Конотоп не прийняв окупацію. Завдяки єдності громади, зухвалості мера та славнозвісному «відьомському» бекграунду, місто змогло протриматися психологічно та фактично до повного звільнення Сумщини. Напевно, це було вперше в історії воєн, коли цивільне, мирне населення не пустило до свого міста озброєного до зуба ворога. Подвиг Конотопських жителів увійшов в історію України.

Сергій Погребецький

11,112 görüntüleme • 7 ay önce