Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Ana Sayfaya Dön

Слухати годинне інтерв’ю Кличка на УП просто не можливо. Він бреше з першої по останню хвилину. Виявляється все він готувався до опалювального сезону під масованими обстрілами ворога, це просто ми хайпуємо… Реконструювати 100500 раз парк Наталка, будувати скляний мостік на штучний острів, недорозвʼязки в районах і нуль реальної важливої...

SymorozOfficial's profile picture

Симороз Олег Олександрович

27,812 subscribers

29,029 görüntüleme • 8 ay önce •via X (Twitter)

KomediHaberler & PolitikaSpor
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

І в чому він не правий? Друг Зеленського — Міндіч, директор «Кварталу 95». Той самий, що сміявся на сцені, коли країна вже плакала. А тепер — у корупційній схемі з енергетики, мільярди розійшлись по кишенях. І знаєте, що найцікавіше? Він спокійно виїхав з країни, де чоловікам заборонено навіть наблизитись до кордону. 🤔 Як це можливо? Хто дав “добро”? І чому знову друзі президента грабують Україну під час війни — без страху, без сорому, без наслідків. Це не просто скандал — це плювок у кожного, хто воює, донатить і виживає.
2:50

І в чому він не правий? Друг Зеленського — Міндіч, директор «Кварталу 95». Той самий, що сміявся на сцені, коли країна вже плакала. А тепер — у корупційній схемі з енергетики, мільярди розійшлись по кишенях. І знаєте, що найцікавіше? Він спокійно виїхав з країни, де чоловікам заборонено навіть наблизитись до кордону. 🤔 Як це можливо? Хто дав “добро”? І чому знову друзі президента грабують Україну під час війни — без страху, без сорому, без наслідків. Це не просто скандал — це плювок у кожного, хто воює, донатить і виживає.

Актуальна Правда

34,515 görüntüleme • 10 ay önce

Він називає себе пафосно «девелопер», але в просто народі це жлобозабудовник одна штука. Засновник будівельної компанії «KAN» Ігорюня Ніконов в чергове звинуватив активістів у всіх бідах, він бідненький витрачає час на них, йому чесному класному бізнесмену вони жити не дають. І людина, яка не шарить глибоко у київській тематиці може пожаліти ж цього «девелопера», особливо після таких його байок на широку аудиторію. Тож варто нагадати, хто такий Ігор Ніконов? Ніконов – це давній соратник та тіньовий бізнес-партнер Віталія Кличка по тупому бетонуванню Києва. На посаді першого заступника мера Кличка (так-так, бізнес успіх криється в цьому) він нарішав купу схем з дерибану київської землі. Далі бабло неслося в урядову будівельну інспекцію і він по безпрєдєлу забудоував Київ комерційним житлом без соціальної інфраструктури, без шкіл, без садочків, без транспортної інфраструктури, в супереч функціональному та цільовому призначенню, тупо робив бабло з красивими обгортками у вигляді «комфорт супер-дупер таун», по факту закриті мурашники відірвані від міста. Ось це вся історія успіху. Намутити через Кличка за дві копійки землі та в тупу залити її бетоном і тепер робити хлібало успішного бізнесу, ну-ну. А ті, хто кажуть, що не можна будувати великі житлові обʼєкти без сукупної інфраструктури, без лікарень, без закладів комунальної освіти, не можна знищувати культурну спадщину, то це для Ніколова «погані активісти». Ну база. В принципі типова історія столичного жлобозабудовника, якому все мало і мало.
0:55

Він називає себе пафосно «девелопер», але в просто народі це жлобозабудовник одна штука. Засновник будівельної компанії «KAN» Ігорюня Ніконов в чергове звинуватив активістів у всіх бідах, він бідненький витрачає час на них, йому чесному класному бізнесмену вони жити не дають. І людина, яка не шарить глибоко у київській тематиці може пожаліти ж цього «девелопера», особливо після таких його байок на широку аудиторію. Тож варто нагадати, хто такий Ігор Ніконов? Ніконов – це давній соратник та тіньовий бізнес-партнер Віталія Кличка по тупому бетонуванню Києва. На посаді першого заступника мера Кличка (так-так, бізнес успіх криється в цьому) він нарішав купу схем з дерибану київської землі. Далі бабло неслося в урядову будівельну інспекцію і він по безпрєдєлу забудоував Київ комерційним житлом без соціальної інфраструктури, без шкіл, без садочків, без транспортної інфраструктури, в супереч функціональному та цільовому призначенню, тупо робив бабло з красивими обгортками у вигляді «комфорт супер-дупер таун», по факту закриті мурашники відірвані від міста. Ось це вся історія успіху. Намутити через Кличка за дві копійки землі та в тупу залити її бетоном і тепер робити хлібало успішного бізнесу, ну-ну. А ті, хто кажуть, що не можна будувати великі житлові обʼєкти без сукупної інфраструктури, без лікарень, без закладів комунальної освіти, не можна знищувати культурну спадщину, то це для Ніколова «погані активісти». Ну база. В принципі типова історія столичного жлобозабудовника, якому все мало і мало.

Симороз Олег Олександрович

30,075 görüntüleme • 2 ay önce

"Гріємось від думки про Зеленського": нардеп Гончаренко про загрозу для старту опалювального сезону: "От що у нас з опалювальним сезоном? Коли українці отримують тепло в батареях? А відповідь така, що його може і не бути. Бо не захищено виявилось абсолютно все. З виділених 36 млрд на захист пішло всього 18 млрд! А куди ділись решта грошей? По карманах? Це просто катастрофа! Спочатку ми будемо грітись від думки, що у нас лідер Зеленський, далі дихати, як каже Милованов. Ну і якось проживем"
3:05

"Гріємось від думки про Зеленського": нардеп Гончаренко про загрозу для старту опалювального сезону: "От що у нас з опалювальним сезоном? Коли українці отримують тепло в батареях? А відповідь така, що його може і не бути. Бо не захищено виявилось абсолютно все. З виділених 36 млрд на захист пішло всього 18 млрд! А куди ділись решта грошей? По карманах? Це просто катастрофа! Спочатку ми будемо грітись від думки, що у нас лідер Зеленський, далі дихати, як каже Милованов. Ну і якось проживем"

5 канал 🇺🇦

22,291 görüntüleme • 11 ay önce

Що таке ефект меншовартості? Та ось він на відео. Спостерігав як нещодавно особи з нашої країни, з мʼяко кажучи дуже поганим сприйняття реальності їхали до Бухаресту на концерт російського репчика від «нейтрального» макса коржа. Явище жалюгідне, бо все розганяється під соусом «всєравно ми все адінакавиє, у нас общая музика». Але моє улюблене це те, що дехто реально вірить, що цей переляканий імпотент нібито виступає проти війни в Україні. Це смішно, бо він боїться навіть чути імʼя того, хто вбиває українців. Ну а родзинкою стало те, що цей чорт забирав українські прапори у глядачів перед концертом. Ну і тут вже власне треба говорити, що це не просто «нейтральний» лох, це ворог! Дуже прошу батьків працювати зі своїми дітьми, бо потім у 18 вже пізно, а зі сторони це максимально соромно…
0:27

Що таке ефект меншовартості? Та ось він на відео. Спостерігав як нещодавно особи з нашої країни, з мʼяко кажучи дуже поганим сприйняття реальності їхали до Бухаресту на концерт російського репчика від «нейтрального» макса коржа. Явище жалюгідне, бо все розганяється під соусом «всєравно ми все адінакавиє, у нас общая музика». Але моє улюблене це те, що дехто реально вірить, що цей переляканий імпотент нібито виступає проти війни в Україні. Це смішно, бо він боїться навіть чути імʼя того, хто вбиває українців. Ну а родзинкою стало те, що цей чорт забирав українські прапори у глядачів перед концертом. Ну і тут вже власне треба говорити, що це не просто «нейтральний» лох, це ворог! Дуже прошу батьків працювати зі своїми дітьми, бо потім у 18 вже пізно, а зі сторони це максимально соромно…

Симороз Олег Олександрович

39,808 görüntüleme • 4 ay önce

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 görüntüleme • 5 ay önce

Репортер: Що скажете про те, що путіна запросили на Аляску? Колишній Радник Трампа з національної безпеки Болтон: Ну, дуже мило з боку путіна приїхати до колишньої російської Америки на цей саміт. Це не так погано, як запрошення Трампом талібів до Кемп-Девіда щодо Афганістану, але нагадує про це. Єдине краще місце для путіна, ніж Аляска, було б у москві. Отже, початкова ситуація, гадаю, – це велика перемога путіна. Він лідер-ізгой держави-парії, і його вітатимуть у США. По-друге, маю відчуття, що все швидко схиляється на користь росії. Ех, ми ще не зовсім повернулися до 28 лютого в Овальному кабінеті, коли Трамп сказав Зеленському: «У вас немає козирів». Але зараз росія та США обговорюють умови, які вони представлять Зеленському, і цілком можливо, що у Зеленського тут немає вибору. Капітуляція – це завжди спосіб досягти миру, і здається, коли слухаєш Трампа про прогрес, що навіть без зустрічі путін повернув свою магію з Трампом, і все розчарування та обурення змінилося на розмови про угоду між Трампом і путіним. Мушу сказати, зі стратегічної точки зору та інтересів США, це був не найкращий день.
1:45

Репортер: Що скажете про те, що путіна запросили на Аляску? Колишній Радник Трампа з національної безпеки Болтон: Ну, дуже мило з боку путіна приїхати до колишньої російської Америки на цей саміт. Це не так погано, як запрошення Трампом талібів до Кемп-Девіда щодо Афганістану, але нагадує про це. Єдине краще місце для путіна, ніж Аляска, було б у москві. Отже, початкова ситуація, гадаю, – це велика перемога путіна. Він лідер-ізгой держави-парії, і його вітатимуть у США. По-друге, маю відчуття, що все швидко схиляється на користь росії. Ех, ми ще не зовсім повернулися до 28 лютого в Овальному кабінеті, коли Трамп сказав Зеленському: «У вас немає козирів». Але зараз росія та США обговорюють умови, які вони представлять Зеленському, і цілком можливо, що у Зеленського тут немає вибору. Капітуляція – це завжди спосіб досягти миру, і здається, коли слухаєш Трампа про прогрес, що навіть без зустрічі путін повернув свою магію з Трампом, і все розчарування та обурення змінилося на розмови про угоду між Трампом і путіним. Мушу сказати, зі стратегічної точки зору та інтересів США, це був не найкращий день.

Останній Капіталіст

45,888 görüntüleme • 1 yıl önce

🔍‼️Верифікувати матеріали Ваганяна можуть лише правоохоронці. Звинувачення дуже серйозні: нардеп Гончаренко про корупційний скандал щодо Баканова "У Ваганяна є фотографії з Бакановим, відео спільного досугу, спільного проведення часу і так далі. Це точно не можна сказати, що це просто якесь там божевілля. Чи все це є правдою, на це мають відповісти правоохоронні органи, а в кінцевому рахунку суд. Якщо правда те, що він говорить, навіть на третину, то це повна катастрофа. Бо це означає, що нашою службою безпеки керувала злочинна організація." — зазначає Олексій Гончаренко , народний депутат України, фракція "Європейська солідарність". За його словами, на засідання ТСК викликали самого Баканова, але Національна поліція відповідає, що вона не може його знайти. "Це насправді теж і не просто дивно. Якщо він не хоче добровільно приходити на засідання ТСК, то ми маємо право застосувати привід. І його поліція має тоді примусово привезти. А вони нам відповідають, що взагалі його знайти не можуть." ✍️КИЇВ24 відкритий до висвітлення позицій усіх згаданих сторін у цій новині для збереження балансу думок в етері. ❔Мільйонні відкати осідали в Офісі президента за часів, коли Службою безпеки України керував друг президента Зеленського Іван Баканов. Такі звинувачення пролунали напередодні у Верховній Раді - на засіданні Тимчасової слідчої комісії щодо корупції під час війни. На ній свідчив одеський бізнесмен Сергій Ваганян.
3:44

🔍‼️Верифікувати матеріали Ваганяна можуть лише правоохоронці. Звинувачення дуже серйозні: нардеп Гончаренко про корупційний скандал щодо Баканова "У Ваганяна є фотографії з Бакановим, відео спільного досугу, спільного проведення часу і так далі. Це точно не можна сказати, що це просто якесь там божевілля. Чи все це є правдою, на це мають відповісти правоохоронні органи, а в кінцевому рахунку суд. Якщо правда те, що він говорить, навіть на третину, то це повна катастрофа. Бо це означає, що нашою службою безпеки керувала злочинна організація." — зазначає Олексій Гончаренко , народний депутат України, фракція "Європейська солідарність". За його словами, на засідання ТСК викликали самого Баканова, але Національна поліція відповідає, що вона не може його знайти. "Це насправді теж і не просто дивно. Якщо він не хоче добровільно приходити на засідання ТСК, то ми маємо право застосувати привід. І його поліція має тоді примусово привезти. А вони нам відповідають, що взагалі його знайти не можуть." ✍️КИЇВ24 відкритий до висвітлення позицій усіх згаданих сторін у цій новині для збереження балансу думок в етері. ❔Мільйонні відкати осідали в Офісі президента за часів, коли Службою безпеки України керував друг президента Зеленського Іван Баканов. Такі звинувачення пролунали напередодні у Верховній Раді - на засіданні Тимчасової слідчої комісії щодо корупції під час війни. На ній свідчив одеський бізнесмен Сергій Ваганян.

Kyiv24

10,200 görüntüleme • 7 ay önce

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!
1:09

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 görüntüleme • 3 yıl önce

Маріанна Адамська, власниця приміщення на Куренівці (вул.Данченка, 1), яке вона здала аптеці, виклала шокуюче відео: як мешканці під'їзду просто силоміць зупинили монтаж підіймача - це обов'язкова вимога до аптек, щоб маломобільні люди мали туди доступ. Без пандуса (але з невисоким нахилом) чи підіймача аптекам не видають ліцензії. На затвердженому містом (і схваленому пожежниками) проєкті видно: підіймач займає десь половину ширини сходів у під'їзді. І саме от цим звуженням сходів і обурились мешканці. Обурились так, що тричі не давали змонтувати конструкцію. -- Маріанна Адамська в Threads: "Але мешканці будинку сказали: «Ні». Три рази вони зупиняли монтаж. Під час останньої спроби у мене виривали телефон, тикали в обличчя якимись посвідченнями, кричали й погрожували. ЖЕК повністю відсторонився. Усі звернення ігноруються, бо він боїться без «дозволу мешканців» щось погоджувати. І це — під час війни. Коли таких людей стає все більше. Виявляється, тільки здорові люди можуть вирішувати, чи потрібен підйомник. Наразі на всіх учасників інциденту подано заяви в поліцію. Ми чекаємо на правову оцінку їхніх дій. Але питання просте: чи може купка мешканців заборонити людині на візку потрапити в аптеку? Бо сьогодні це аптека. Завтра — лікарня. А післязавтра — ти сам". -- Низька соціальна відповідальність не дивує. Дивує інше: гарантовано ж у кожного з цих обурених мешканців є друг, родич, знайомий, колега, який отримав поранення на війні і втратив повноцінну мобільність (навіть як не на візочку, то і з костуром, і з незвичним протезом сильно сходами не поскачеш). Вони ж на власні очі бачили проблеми таких людей. І це ніяк на них не вплинуло? От просто наплювати? Але найогидніше, що і тут вилізло наше звичне, корупційно-кумівське: "Бачиш, де я працюю?!". Це подавалось як абсолютний аргумент, щоб не суперечити власнику документу.
0:59

Маріанна Адамська, власниця приміщення на Куренівці (вул.Данченка, 1), яке вона здала аптеці, виклала шокуюче відео: як мешканці під'їзду просто силоміць зупинили монтаж підіймача - це обов'язкова вимога до аптек, щоб маломобільні люди мали туди доступ. Без пандуса (але з невисоким нахилом) чи підіймача аптекам не видають ліцензії. На затвердженому містом (і схваленому пожежниками) проєкті видно: підіймач займає десь половину ширини сходів у під'їзді. І саме от цим звуженням сходів і обурились мешканці. Обурились так, що тричі не давали змонтувати конструкцію. -- Маріанна Адамська в Threads: "Але мешканці будинку сказали: «Ні». Три рази вони зупиняли монтаж. Під час останньої спроби у мене виривали телефон, тикали в обличчя якимись посвідченнями, кричали й погрожували. ЖЕК повністю відсторонився. Усі звернення ігноруються, бо він боїться без «дозволу мешканців» щось погоджувати. І це — під час війни. Коли таких людей стає все більше. Виявляється, тільки здорові люди можуть вирішувати, чи потрібен підйомник. Наразі на всіх учасників інциденту подано заяви в поліцію. Ми чекаємо на правову оцінку їхніх дій. Але питання просте: чи може купка мешканців заборонити людині на візку потрапити в аптеку? Бо сьогодні це аптека. Завтра — лікарня. А післязавтра — ти сам". -- Низька соціальна відповідальність не дивує. Дивує інше: гарантовано ж у кожного з цих обурених мешканців є друг, родич, знайомий, колега, який отримав поранення на війні і втратив повноцінну мобільність (навіть як не на візочку, то і з костуром, і з незвичним протезом сильно сходами не поскачеш). Вони ж на власні очі бачили проблеми таких людей. І це ніяк на них не вплинуло? От просто наплювати? Але найогидніше, що і тут вилізло наше звичне, корупційно-кумівське: "Бачиш, де я працюю?!". Це подавалось як абсолютний аргумент, щоб не суперечити власнику документу.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

33,149 görüntüleme • 8 ay önce

Насправді це дуже цікавий керівник медичної служби — депутатка Аліна Михайлова. Вона не їде до США вивчати досвід американських бойових медиків, евакуацію поранених під вогнем чи нові протоколи допомоги в умовах сучасної війни. Ні. Вона їде на IT-тусовку по темі штучного інтелекту. І тут виникає перше логічне питання: а яким боком керівник медичного підрозділу до ШІ? Навіщо саме їй ця поїздка? Які компетенції вона там набуватиме, які знання привезе назад і як це врятує хоча б одного нашого бійця? Чи, може, це просто красива назва для того, щоб поїхати? Бо далі — місяць відсутності. Кілька днів якихось «занять» з ШІ, а потім просто подорожі Америкою. Фотографії біля океану, усмішки, краєвиди. І все це публікується. Відкрито. Без жодного сорому. А в цей час її підопічні — медики, яких вона формально очолює, — без вихідних, без відпусток, без права на «місяць перезавантаження» борсаються в крові. Медики, яким Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Вони не можуть дозволити собі навіть нормально виспатися, не те що океан. Вони тримають лінію життя там, де смерть ходить поряд. А їхня керівниця в цей момент спокійно дозволяє собі те, чого не може дозволити собі жоден з них. І ось тут починаються справжні роздуми. Коли людина обіймає таку посаду під час повномасштабної війни, вона бере на себе не просто формальну відповідальність. Вона бере моральний обов’язок. Обов’язок бути з тими, хто щодня ризикує життям. Обов’язок показувати приклад стійкості, а не приклад того, як можна вийти з гри на місяць і назвати це «розвитком». Це вже не про волонтерство. Волонтерство — це коли ти віддаєш себе. А тут виглядає так, ніби посада стала особистим бізнес-проєктом. Можливістю поєднати «служіння» з приємними поїздками, гарними фото і новими знайомствами в IT-середовищі. І ніхто не питає: а чи етично це? Чи не зраджуєш ти тих, хто вірить, що ти на своєму місці саме зараз? Мені здається, саме в такі моменти стає видно справжню ціну слів «ми з вами», «ми разом», «ми не здамося». Коли твої підлеглі живуть у пеклі, а ти публікуєш захід сонця над Тихим океаном — це вже не просто «відпустка». Це сигнал. Сигнал про те, наскільки глибоко розійшлися реальність війни і реальність тих, хто має керувати в цій війні. І найгірше — що такі історії не поодинокі. Вони повторюються. І щоразу ми робимо вигляд, ніби це нормально. Ніби можна бути керівником у війні й одночасно жити так, ніби війни немає, збираючи гроші в цивільних які не можуть собі подібного дозволити. А медики продовжують працювати. Без права на місяць у США. Без права навіть на тиждень тиші. Медики, яким я повторю: Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Може, час уже називати речі своїми іменами?
0:20

Насправді це дуже цікавий керівник медичної служби — депутатка Аліна Михайлова. Вона не їде до США вивчати досвід американських бойових медиків, евакуацію поранених під вогнем чи нові протоколи допомоги в умовах сучасної війни. Ні. Вона їде на IT-тусовку по темі штучного інтелекту. І тут виникає перше логічне питання: а яким боком керівник медичного підрозділу до ШІ? Навіщо саме їй ця поїздка? Які компетенції вона там набуватиме, які знання привезе назад і як це врятує хоча б одного нашого бійця? Чи, може, це просто красива назва для того, щоб поїхати? Бо далі — місяць відсутності. Кілька днів якихось «занять» з ШІ, а потім просто подорожі Америкою. Фотографії біля океану, усмішки, краєвиди. І все це публікується. Відкрито. Без жодного сорому. А в цей час її підопічні — медики, яких вона формально очолює, — без вихідних, без відпусток, без права на «місяць перезавантаження» борсаються в крові. Медики, яким Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Вони не можуть дозволити собі навіть нормально виспатися, не те що океан. Вони тримають лінію життя там, де смерть ходить поряд. А їхня керівниця в цей момент спокійно дозволяє собі те, чого не може дозволити собі жоден з них. І ось тут починаються справжні роздуми. Коли людина обіймає таку посаду під час повномасштабної війни, вона бере на себе не просто формальну відповідальність. Вона бере моральний обов’язок. Обов’язок бути з тими, хто щодня ризикує життям. Обов’язок показувати приклад стійкості, а не приклад того, як можна вийти з гри на місяць і назвати це «розвитком». Це вже не про волонтерство. Волонтерство — це коли ти віддаєш себе. А тут виглядає так, ніби посада стала особистим бізнес-проєктом. Можливістю поєднати «служіння» з приємними поїздками, гарними фото і новими знайомствами в IT-середовищі. І ніхто не питає: а чи етично це? Чи не зраджуєш ти тих, хто вірить, що ти на своєму місці саме зараз? Мені здається, саме в такі моменти стає видно справжню ціну слів «ми з вами», «ми разом», «ми не здамося». Коли твої підлеглі живуть у пеклі, а ти публікуєш захід сонця над Тихим океаном — це вже не просто «відпустка». Це сигнал. Сигнал про те, наскільки глибоко розійшлися реальність війни і реальність тих, хто має керувати в цій війні. І найгірше — що такі історії не поодинокі. Вони повторюються. І щоразу ми робимо вигляд, ніби це нормально. Ніби можна бути керівником у війні й одночасно жити так, ніби війни немає, збираючи гроші в цивільних які не можуть собі подібного дозволити. А медики продовжують працювати. Без права на місяць у США. Без права навіть на тиждень тиші. Медики, яким я повторю: Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Може, час уже називати речі своїми іменами?

Myroslav Oleshko

24,631 görüntüleme • 5 ay önce

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.
0:40

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Alex

59,962 görüntüleme • 1 yıl önce

Мерц порівнює вторгнення росії в Україну з анексією Гітлером Австрії та частину Чехословаччини у 1938 році. Політика "умиротворення" не спрацювала: Було б правильніше використати 1938 рік як історичну аналогію. Насправді, це була та картина, яку ми мали б побачити ще у 2014 році. І що найпізніше, з 2022 року ми знаємо, що це агресивна війна росії проти України, проти Європи. І якщо Україна впаде, то він не зупиниться. Так само, як у 1938 році Судетської області було недостатньо. путін не зупиниться. Хто сьогодні ще вірить, що йому цього вже цілком вистачить, то й нехай дуже уважно проаналізує його стратегії, його документи, його промови, його виступи Ні, любі друзі, тут йдеться про фундаментальну зміну кордонів у Європі, відновлення колишнього радянського союзу в його старих межах з масовою загрозою, зокрема військовою, для тих країн, які колись належали до цієї імперії. Тому, на мій погляд, найважливіший пріоритет, який ми зараз маємо виконати у сфері зовнішньої та безпекової політики, по-перше, щоб ми це усвідомили. По-друге, щоб ми продовжували надавати допомогу Україні, щоб ми це не ставили під сумнів, щоб ми пов'язали це з єдністю Європи. Я ще раз долучаю Британію до цих стратегічних напрямків, щоб ми намагалися зберегти НАТО та Західний Альянс, якомога довше, але щоб ми також інвестували у власну обороноздатність, аби знову спрацювало стримування.
1:48

Мерц порівнює вторгнення росії в Україну з анексією Гітлером Австрії та частину Чехословаччини у 1938 році. Політика "умиротворення" не спрацювала: Було б правильніше використати 1938 рік як історичну аналогію. Насправді, це була та картина, яку ми мали б побачити ще у 2014 році. І що найпізніше, з 2022 року ми знаємо, що це агресивна війна росії проти України, проти Європи. І якщо Україна впаде, то він не зупиниться. Так само, як у 1938 році Судетської області було недостатньо. путін не зупиниться. Хто сьогодні ще вірить, що йому цього вже цілком вистачить, то й нехай дуже уважно проаналізує його стратегії, його документи, його промови, його виступи Ні, любі друзі, тут йдеться про фундаментальну зміну кордонів у Європі, відновлення колишнього радянського союзу в його старих межах з масовою загрозою, зокрема військовою, для тих країн, які колись належали до цієї імперії. Тому, на мій погляд, найважливіший пріоритет, який ми зараз маємо виконати у сфері зовнішньої та безпекової політики, по-перше, щоб ми це усвідомили. По-друге, щоб ми продовжували надавати допомогу Україні, щоб ми це не ставили під сумнів, щоб ми пов'язали це з єдністю Європи. Я ще раз долучаю Британію до цих стратегічних напрямків, щоб ми намагалися зберегти НАТО та Західний Альянс, якомога довше, але щоб ми також інвестували у власну обороноздатність, аби знову спрацювало стримування.

Останній Капіталіст

22,321 görüntüleme • 9 ay önce

🗣 Портников заявив, що зміна головнокомандувача заради протестів може мати небезпечні наслідки "І помітьте, що прізвища всіх тих бойових генералів із оцим баченням світу, армії, фронту, вони не згадуються учасниками протестів з картонками, тому що вони згадують тільки, можливо, тих, хто, на їхню думку, може бути реальним головнокомандувачем з точки зору логіки стосунків з Федоровим. Тобто потрібно, щоб поруч із 35-річним хлопцем, який очолював Міністерство оборони, був 35-річний головком. І це красиво виглядає до моменту, поки ворог не входить у Київ і перетворює учасників протесту на криваве місиво на вулицях української столиці. Тоді стає вже не так цікаво, скільки років головкому. І тоді стає вже не так цікаво, наскільки в нього широка посмішка. Цікаво, в яку саме частину твого тіла потрапить багнет того, хто ходить вулицями Києва і зачищає його від українців. От що стає цікавим і чому потрібно запобігти в найближчі роки російсько-української війни. Це не значить, що хтось із тих людей, про кого зараз говорять як про можливих кандидатів на посаду головнокомандувача Збройних сил України, не може виявитися реальним керівником війська. Може, ми просто про це не знаємо. Це знову буде лотерейне рішення, ухвалене не для того, щоб підвищити ефективність Збройних сил України, а для того, щоб мінімізувати протест на вулицях", — Віталій Портников.
2:15

🗣 Портников заявив, що зміна головнокомандувача заради протестів може мати небезпечні наслідки "І помітьте, що прізвища всіх тих бойових генералів із оцим баченням світу, армії, фронту, вони не згадуються учасниками протестів з картонками, тому що вони згадують тільки, можливо, тих, хто, на їхню думку, може бути реальним головнокомандувачем з точки зору логіки стосунків з Федоровим. Тобто потрібно, щоб поруч із 35-річним хлопцем, який очолював Міністерство оборони, був 35-річний головком. І це красиво виглядає до моменту, поки ворог не входить у Київ і перетворює учасників протесту на криваве місиво на вулицях української столиці. Тоді стає вже не так цікаво, скільки років головкому. І тоді стає вже не так цікаво, наскільки в нього широка посмішка. Цікаво, в яку саме частину твого тіла потрапить багнет того, хто ходить вулицями Києва і зачищає його від українців. От що стає цікавим і чому потрібно запобігти в найближчі роки російсько-української війни. Це не значить, що хтось із тих людей, про кого зараз говорять як про можливих кандидатів на посаду головнокомандувача Збройних сил України, не може виявитися реальним керівником війська. Може, ми просто про це не знаємо. Це знову буде лотерейне рішення, ухвалене не для того, щоб підвищити ефективність Збройних сил України, а для того, щоб мінімізувати протест на вулицях", — Віталій Портников.

Breaking News

31,305 görüntüleme • 2 ay önce

Репортер: Днями ви сказали, що не впевнені, чи варто надавати Україні зенітно-ракетні комплекси Патріот, які обговорювалися Ви хочете побачити більше дій від Зеленського, перш ніж підете на такий крок? Трамп: Що ж, це великий крок. Послухайте, у нас найкраща зброя у світі. У нас найкращі дрони у світі, люди цього не знають. У нас найкраще озброєння у світі У випадку з президентом Зеленським, він хотів би отримати Патріоти, вони хотіли б отримати Томагавки, які, знаєте, є смертоносними: одні наступальні, інші оборонні Але коли ви даєте комусь ракети... здається, було випущено п'ять ракет, вони летіли зі швидкістю 8600 миль на годину. Подумайте про це – 8600 Ось машина: якщо ви їдете 60, це вже трохи швидко, якщо 100... а тут 8600 миль на годину, і це були великі ракети Їх випустили по Йорданії, і наші хлопці були там. Бінг, бінг, бінг-бінг-бінг, бінг, бінг, бінг-бінг-бінг. Добре? Я не хочу бути Байденом. Мені треба бути дуже обережним Це був би чудовий звуковий фрагмент для новин: було п'ять ракет, і ми збили всі п'ять ще до того, як вони наблизилися. Ніхто інший не має такої спроможності. Ця зброя неймовірна І ми повинні бути дуже обережними, дозволяючи комусь їх будувати. Знаєте, це дуже важливо. Зараз ми будуємо багато заводів, щоб виготовляти ці та інші ракети Ракета Томагавк – це просто щось, ніхто ніколи не бачив нічого подібного. Треба бути дуже розважливим, треба бути дуже обережним На даний момент ми на це не погодилися. Ми обговорюємо це, але таку технологію важко віддавати Я не думаю, що це коли-небудь станеться, бо ті люди, яким ви даєте цю технологію, можуть колись повернутися проти вас. Знаєте, це можливо. Подивіться на історію воєн – таке траплялося кілька разів за ці роки
2:03

Репортер: Днями ви сказали, що не впевнені, чи варто надавати Україні зенітно-ракетні комплекси Патріот, які обговорювалися Ви хочете побачити більше дій від Зеленського, перш ніж підете на такий крок? Трамп: Що ж, це великий крок. Послухайте, у нас найкраща зброя у світі. У нас найкращі дрони у світі, люди цього не знають. У нас найкраще озброєння у світі У випадку з президентом Зеленським, він хотів би отримати Патріоти, вони хотіли б отримати Томагавки, які, знаєте, є смертоносними: одні наступальні, інші оборонні Але коли ви даєте комусь ракети... здається, було випущено п'ять ракет, вони летіли зі швидкістю 8600 миль на годину. Подумайте про це – 8600 Ось машина: якщо ви їдете 60, це вже трохи швидко, якщо 100... а тут 8600 миль на годину, і це були великі ракети Їх випустили по Йорданії, і наші хлопці були там. Бінг, бінг, бінг-бінг-бінг, бінг, бінг, бінг-бінг-бінг. Добре? Я не хочу бути Байденом. Мені треба бути дуже обережним Це був би чудовий звуковий фрагмент для новин: було п'ять ракет, і ми збили всі п'ять ще до того, як вони наблизилися. Ніхто інший не має такої спроможності. Ця зброя неймовірна І ми повинні бути дуже обережними, дозволяючи комусь їх будувати. Знаєте, це дуже важливо. Зараз ми будуємо багато заводів, щоб виготовляти ці та інші ракети Ракета Томагавк – це просто щось, ніхто ніколи не бачив нічого подібного. Треба бути дуже розважливим, треба бути дуже обережним На даний момент ми на це не погодилися. Ми обговорюємо це, але таку технологію важко віддавати Я не думаю, що це коли-небудь станеться, бо ті люди, яким ви даєте цю технологію, можуть колись повернутися проти вас. Знаєте, це можливо. Подивіться на історію воєн – таке траплялося кілька разів за ці роки

Останній Капіталіст

34,190 görüntüleme • 2 ay önce