Loading video...

Video Failed to Load

Go Home

Тішить, що на похорон психопата, якого вбив львівʼянин, захищаючись від протиправних посягань, вийшли лише кілька родичів та таких самих #ТЦК шників-садистів. Пропаганда влади, не зважаючи на масову істерію, яку вона здійняла у всіх засобах інформації, обкакалась! #Україна

WendenGall's profile picture

Wenden

5,026 subscribers

30,573 views • 8 months ago •via X (Twitter)

ComedyNews & Politics#ТЦК#Україна
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Comments

No comments available

Comments from the original post will appear here

Related Videos

Ми всі сподівалися, що «портновщина» та «єрмаковщина» вивітрилися з кабінетів Банкової. Але попри те, що Єрмака все ж звільнили з Офісу Президента, а портнов безславно помер, нічого не змінилося. Рішення у Верховному Суді у справі антиконституційних та незаконних санкцій це підтвердили: мій позов не задовольнили. Але справа не у конкретних прізвищах, а у тому, що за цим рішенням криється. Мова йде про кожного українця та про наш євроінтеграційний шлях. Мова йде про кожного, хто прагне побачити Україну частиною Європейського Союзу. Наш статус кандидата в члени ЄС — це не заслуга Порошенка чи Зеленського. Це пролита кров українських воїнів та жертв російської агресії в Україні. Але у кожній заяві Європейського Союзу значиться, що двері для нас відкриті на основі merit-based. Що означає, що Україна має робити необхідні кроки на шляху до членства, а ЄС дає зелене світло у разі прогресу. Лише за останній місяць було ухвалено кілька базових документів: Резолюція Європейського Парламенту, рішення ПА ОБСЄ та Резолюція Європейської Народної Партії. У всіх чорним по білому написано, що санкції проти опозиції є незаконними, позасудовими та антиконституційними. Застосовувати санкції проти громадян та резидентів України також є незаконним. Але, певно, під тиском влади та співробітників СБУ колегія суддів не встигла їх прочитати. Сьогодні всі, хто намагається побудувати в Україні авторитаризм замість демократії, домоглися свого. Швидше за все, у липні нам не відкриють сім євроінтеграційних кластерів. Першими у черзі на отримання членства є Чорногорія, Північна Македонія та Албанія. Україна ж позбавлена цього шансу, зокрема і через це рішення. Але провина лежить не на суддях, а на тих, хто чинить тиск на них та їхні родини. На тих, хто нехтує верховенством права. Я хотів би висловити слова вдячності всім, хто підтримує демократію в Україні, — активістам, закордонним партнерам та журналістам. Ми точно подаватимемо позов до Верховної Палати Верховного Суду. І твердо переконаний, що точно переможемо в ЄСПЛ.
15:45

Ми всі сподівалися, що «портновщина» та «єрмаковщина» вивітрилися з кабінетів Банкової. Але попри те, що Єрмака все ж звільнили з Офісу Президента, а портнов безславно помер, нічого не змінилося. Рішення у Верховному Суді у справі антиконституційних та незаконних санкцій це підтвердили: мій позов не задовольнили. Але справа не у конкретних прізвищах, а у тому, що за цим рішенням криється. Мова йде про кожного українця та про наш євроінтеграційний шлях. Мова йде про кожного, хто прагне побачити Україну частиною Європейського Союзу. Наш статус кандидата в члени ЄС — це не заслуга Порошенка чи Зеленського. Це пролита кров українських воїнів та жертв російської агресії в Україні. Але у кожній заяві Європейського Союзу значиться, що двері для нас відкриті на основі merit-based. Що означає, що Україна має робити необхідні кроки на шляху до членства, а ЄС дає зелене світло у разі прогресу. Лише за останній місяць було ухвалено кілька базових документів: Резолюція Європейського Парламенту, рішення ПА ОБСЄ та Резолюція Європейської Народної Партії. У всіх чорним по білому написано, що санкції проти опозиції є незаконними, позасудовими та антиконституційними. Застосовувати санкції проти громадян та резидентів України також є незаконним. Але, певно, під тиском влади та співробітників СБУ колегія суддів не встигла їх прочитати. Сьогодні всі, хто намагається побудувати в Україні авторитаризм замість демократії, домоглися свого. Швидше за все, у липні нам не відкриють сім євроінтеграційних кластерів. Першими у черзі на отримання членства є Чорногорія, Північна Македонія та Албанія. Україна ж позбавлена цього шансу, зокрема і через це рішення. Але провина лежить не на суддях, а на тих, хто чинить тиск на них та їхні родини. На тих, хто нехтує верховенством права. Я хотів би висловити слова вдячності всім, хто підтримує демократію в Україні, — активістам, закордонним партнерам та журналістам. Ми точно подаватимемо позов до Верховної Палати Верховного Суду. І твердо переконаний, що точно переможемо в ЄСПЛ.

Петро Порошенко

19,333 views • 1 month ago

Сьогодні у Верховній Раді обговорюється не проста угода. Це тест на зрілість влади та її спроможність укладати стратегічні союзи відповідально, прозоро, з повагою до національного інтересу і до партнерів. Мова йде точно не про копалини. Йдеться про довіру — довіру Сполучених Штатів Америки. Держави, яка надає нам зброю, санкції та дипломатичний щит. Вже пʼять місяців, як цю довіру поставлено під загрозу. Недбало, по-дилетантськи, похапцем. Бо перемови провели так, ніби обмінювали не ресурси на безпеку, а суверенітет — на ресурси. Влада це розуміє, тому президента в залі Верховної Ради сьогодні немає. І тому не він подав цю угоду. На ратифікацію винесено документ не з високими державницькими візіями, а продукт пʼяти-шести знаменитих менеджерів, яких ніхто не знає. Та які так і не спромоглися навіть пояснити ні народу України, ні «Європейській Солідарності», що ми взагалі підписали. Не буває стратегічного партнерства без стратегічної поваги. Не буває прозорості, якщо існують таємничі додатки. Додатки та таємниці від парламенту, від народу, що воює, та від суспільства, яке одинадцять років захищає суверенітет. Народ запитує: «Де в угоді слова про безпеку? Коли буде припинення війни? Коли буде мир? Чи хоча б перемир’я?» Хочу нагадати, що останні півроку ми в «Європейській Солідарності» постійно говорили про стратегічну важливість партнерства зі США, без якого не буде ані перемоги, ані миру. Не ми пропонували надра в обмін на безпеку в «плані перемоги» президента Зеленського. І не «ЄС» розганяла антиамериканську істерію, щоб здобути два міфічних відсотки рейтингу. Ми весь час били на сполох і казали, що це дорога до катастрофи. І не треба перекладати з хворої голови на здорову замість вибачитися і залучити всіх, об’єднавши для роботи на український інтерес. Ми — за чесну угоду. Для цього ми пропонуємо: два читання — як того вимагає Регламент. Перше — вже зараз. А друге — після того, як будуть внесені ключові принципи. Або проголосувати їх в нашій заяві до ратифікації зараз: це — посилання на українсько-американську угоду про гарантії безпеки. З Кримською декларацією, яку я ініціював з президентом Трампом. З нормою про спрямування частини прибутків на американську військову допомогу для ЗСУ вже. І, звісно, висновок Конституційного Суду — бо правова чистота ратифікації є умовою її легітимності в очах українців та наших партнерів. Маємо діяти професійно і патріотично. Бо лише так можна повернути довіру. І лише з довірою — виграти в росії.
3:10

Сьогодні у Верховній Раді обговорюється не проста угода. Це тест на зрілість влади та її спроможність укладати стратегічні союзи відповідально, прозоро, з повагою до національного інтересу і до партнерів. Мова йде точно не про копалини. Йдеться про довіру — довіру Сполучених Штатів Америки. Держави, яка надає нам зброю, санкції та дипломатичний щит. Вже пʼять місяців, як цю довіру поставлено під загрозу. Недбало, по-дилетантськи, похапцем. Бо перемови провели так, ніби обмінювали не ресурси на безпеку, а суверенітет — на ресурси. Влада це розуміє, тому президента в залі Верховної Ради сьогодні немає. І тому не він подав цю угоду. На ратифікацію винесено документ не з високими державницькими візіями, а продукт пʼяти-шести знаменитих менеджерів, яких ніхто не знає. Та які так і не спромоглися навіть пояснити ні народу України, ні «Європейській Солідарності», що ми взагалі підписали. Не буває стратегічного партнерства без стратегічної поваги. Не буває прозорості, якщо існують таємничі додатки. Додатки та таємниці від парламенту, від народу, що воює, та від суспільства, яке одинадцять років захищає суверенітет. Народ запитує: «Де в угоді слова про безпеку? Коли буде припинення війни? Коли буде мир? Чи хоча б перемир’я?» Хочу нагадати, що останні півроку ми в «Європейській Солідарності» постійно говорили про стратегічну важливість партнерства зі США, без якого не буде ані перемоги, ані миру. Не ми пропонували надра в обмін на безпеку в «плані перемоги» президента Зеленського. І не «ЄС» розганяла антиамериканську істерію, щоб здобути два міфічних відсотки рейтингу. Ми весь час били на сполох і казали, що це дорога до катастрофи. І не треба перекладати з хворої голови на здорову замість вибачитися і залучити всіх, об’єднавши для роботи на український інтерес. Ми — за чесну угоду. Для цього ми пропонуємо: два читання — як того вимагає Регламент. Перше — вже зараз. А друге — після того, як будуть внесені ключові принципи. Або проголосувати їх в нашій заяві до ратифікації зараз: це — посилання на українсько-американську угоду про гарантії безпеки. З Кримською декларацією, яку я ініціював з президентом Трампом. З нормою про спрямування частини прибутків на американську військову допомогу для ЗСУ вже. І, звісно, висновок Конституційного Суду — бо правова чистота ратифікації є умовою її легітимності в очах українців та наших партнерів. Маємо діяти професійно і патріотично. Бо лише так можна повернути довіру. І лише з довірою — виграти в росії.

Петро Порошенко

18,114 views • 1 year ago

В Києві, на масиві Троєщина, відбувається справжній бунт. При спробу викрасти людину, #ТЦК отримали не просто опір, а масовий спротив. Все більше і більше людей виходить на протест. Все це відбувається на фоні масованої повітряної атаки, яку проводить Росія, і, як кажуть пабліки, направлена буде в основному на столицю. Очевидно терпіння людей вже не витримує. Вдень терор Української влади, вночі терор агресора – на пʼятому році війни люди вже не мають терпіння. Регулярне "заспокійливе" від #Зеленський та укрпропаганди все усім остогидло! У заклинання Зеленського, що він хоче миру – викликаю рвотний рефлекс. Всі ми бачимо його дії, і слова вже просто не чують. Так, в Зеленського та його шайки бандитів, які утримують владу в #Україна, є ще чим захищатись – сотні тисяч поліцейських ще не задіювались проти народу. Але його це не врятує. Це – як атомна зброя. Нею можна лише лякати. Сам факт її застосування – визнання поразки. Так і поліція, яку так скурпульозно збирав Зеленський всі роки війни. Її застосування лише розізлить націю. А сама поліція – теж частина нації і їй теж набрид клоун, який не хоче миру, бо боїться суду, втративши владу. Зеленський перебуває в дуже крихкій позиції. В будь-який момент його режим рухне. Але, скоріше за все, знищать його із середини. Десятки людей лише чекають моменту знищити "ненависного диктатора" підхопити владу, яка в Україні дає казкові бариші. Так буває...
0:40

В Києві, на масиві Троєщина, відбувається справжній бунт. При спробу викрасти людину, #ТЦК отримали не просто опір, а масовий спротив. Все більше і більше людей виходить на протест. Все це відбувається на фоні масованої повітряної атаки, яку проводить Росія, і, як кажуть пабліки, направлена буде в основному на столицю. Очевидно терпіння людей вже не витримує. Вдень терор Української влади, вночі терор агресора – на пʼятому році війни люди вже не мають терпіння. Регулярне "заспокійливе" від #Зеленський та укрпропаганди все усім остогидло! У заклинання Зеленського, що він хоче миру – викликаю рвотний рефлекс. Всі ми бачимо його дії, і слова вже просто не чують. Так, в Зеленського та його шайки бандитів, які утримують владу в #Україна, є ще чим захищатись – сотні тисяч поліцейських ще не задіювались проти народу. Але його це не врятує. Це – як атомна зброя. Нею можна лише лякати. Сам факт її застосування – визнання поразки. Так і поліція, яку так скурпульозно збирав Зеленський всі роки війни. Її застосування лише розізлить націю. А сама поліція – теж частина нації і їй теж набрид клоун, який не хоче миру, бо боїться суду, втративши владу. Зеленський перебуває в дуже крихкій позиції. В будь-який момент його режим рухне. Але, скоріше за все, знищать його із середини. Десятки людей лише чекають моменту знищити "ненависного диктатора" підхопити владу, яка в Україні дає казкові бариші. Так буває...

Wenden

16,633 views • 2 months ago

Держави програють війни на полі бою значно рідше, ніж вони програють їх у інститутах, лабораторіях та на виробництві за десять років до їх початку. Коли країна роками недофінансовує інженерну освіту, скорочує дослідження, втрачає виробничі компетенції або звикає покладатися на чужі технології, вона поступово накопичує стратегічний дефіцит. Він стає помітним лише тоді, коли починається війна. Втім, ми маємо вилізти з помиральної ями, зробити правильні висновки з власних минулих помилок і рухатись вперед, а також брати ініціативу в свої руки, не чекаючи зміни державних політик чи фінансування. На днях ми зробили надзвичайно важливе випробування: повністю керований маневровий польот ракети FP-7.X, що ляже в основу майбутнього протибалістичного перехоплювача FREYJA. Наскільки б нереальною та амбіційною не звучала ця мета сьогодні, ми докладаємо всіх можливих та неможливих зусиль, для того, щоб вона стала реальністю якомога швидше і Україна змогла закрити своє небо самотужки. Кожне успішне випробування нової ракети є кроком у бік нашого технологічного суверенітету. Адже наша справжня незалежність визначається, в тому числі, чи здатні ми створювати критичні технології власними силами. Чи здатні приймати стратегічні рішення без залежності від чужих політичних циклів, виробництв або пріоритетів.
0:34

Держави програють війни на полі бою значно рідше, ніж вони програють їх у інститутах, лабораторіях та на виробництві за десять років до їх початку. Коли країна роками недофінансовує інженерну освіту, скорочує дослідження, втрачає виробничі компетенції або звикає покладатися на чужі технології, вона поступово накопичує стратегічний дефіцит. Він стає помітним лише тоді, коли починається війна. Втім, ми маємо вилізти з помиральної ями, зробити правильні висновки з власних минулих помилок і рухатись вперед, а також брати ініціативу в свої руки, не чекаючи зміни державних політик чи фінансування. На днях ми зробили надзвичайно важливе випробування: повністю керований маневровий польот ракети FP-7.X, що ляже в основу майбутнього протибалістичного перехоплювача FREYJA. Наскільки б нереальною та амбіційною не звучала ця мета сьогодні, ми докладаємо всіх можливих та неможливих зусиль, для того, щоб вона стала реальністю якомога швидше і Україна змогла закрити своє небо самотужки. Кожне успішне випробування нової ракети є кроком у бік нашого технологічного суверенітету. Адже наша справжня незалежність визначається, в тому числі, чи здатні ми створювати критичні технології власними силами. Чи здатні приймати стратегічні рішення без залежності від чужих політичних циклів, виробництв або пріоритетів.

terekh

246,529 views • 2 months ago

Сьогодні почався новий вектор історії. Ми пишемо історію. І вона зводиться до одного простого, але випалювального слова «ляпас». Тотальний, нищівний і абсолютно невідворотний. Понад 120 дронів в один момент зламали міф про «неприступну» столицю ворога. Москва та область здригнулися від масованої атаки. Палає технопарк «Елма» у Зеленограді, вибухає Сонячногірська наливна станція, розлітається на шматки Московський НПЗ. Те, що вони вважали своїм глибоким тилом, сьогодні перетворилося на зону вогню та паніки. Це наймасштабніший удар, який доводить – недоторканних місць більше немає. Кожна російська родина – від Дагестану до Архангельська, від Калінінграда до острова Ратманова – має нарешті закарбувати у своїй голові: війна, яку ви принесли на нашу землю, вже вибила ваші власні двері. Ми цього не обирали. Україна – це нація творців. Ми вміємо створювати технології, плекати культуру і будувати майбутнє для своїх дітей. Але коли загарбник приходить, щоб стерти нашу самоідентичність і забрати наші здобутки, життя наших людей, мова дипломатії закінчується. Починається мова сили. Сьогодні ми остаточно довели: ми більше не будемо лише жертовно захищатися. Ми вміємо бити у відповідь. Жорстко, технологічно і прямо в серце агресора. Ви прийшли на нашу землю окупантами. Тепер ви будете здригатися від кожного звуку в небі. Ви будете отримувати цей гучний, нищівний ляпас щодня – і вчитися жити в страху, який самі ж і породили.
1:29

Сьогодні почався новий вектор історії. Ми пишемо історію. І вона зводиться до одного простого, але випалювального слова «ляпас». Тотальний, нищівний і абсолютно невідворотний. Понад 120 дронів в один момент зламали міф про «неприступну» столицю ворога. Москва та область здригнулися від масованої атаки. Палає технопарк «Елма» у Зеленограді, вибухає Сонячногірська наливна станція, розлітається на шматки Московський НПЗ. Те, що вони вважали своїм глибоким тилом, сьогодні перетворилося на зону вогню та паніки. Це наймасштабніший удар, який доводить – недоторканних місць більше немає. Кожна російська родина – від Дагестану до Архангельська, від Калінінграда до острова Ратманова – має нарешті закарбувати у своїй голові: війна, яку ви принесли на нашу землю, вже вибила ваші власні двері. Ми цього не обирали. Україна – це нація творців. Ми вміємо створювати технології, плекати культуру і будувати майбутнє для своїх дітей. Але коли загарбник приходить, щоб стерти нашу самоідентичність і забрати наші здобутки, життя наших людей, мова дипломатії закінчується. Починається мова сили. Сьогодні ми остаточно довели: ми більше не будемо лише жертовно захищатися. Ми вміємо бити у відповідь. Жорстко, технологічно і прямо в серце агресора. Ви прийшли на нашу землю окупантами. Тепер ви будете здригатися від кожного звуку в небі. Ви будете отримувати цей гучний, нищівний ляпас щодня – і вчитися жити в страху, який самі ж і породили.

1st Separate USC

24,543 views • 3 months ago

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.
0:33

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.

Останній Капіталіст

65,267 views • 2 months ago

Втеча з концтабору. Важко, але можливо. І, до речі, не лякайтесь рішення #ЄС про, ніби-то, відмову від надання притулку українським чоловікам. Це лише рекомендаційне рішення, кожна країна має свої правила, і далеко не кожна приймає рекомендацію ЄС. Крім того, це стосується спрощеного порядку надання притулку громадянам #Україна, який діє з 2022. Українці можуть отримати притулок на загальних підставах. Різниця в термінах — замість негайної видачі документа, може тривати розгляд кілька тижнів, чи місяць-два. Але в Україну вас не депортують ніяк, якщо ви доведете, що в Україні існує загроза для вашого життя. А вона тут на кожному кроці — вас можуть, наприклад, закатувати в #ТЦК, свідчень ви можете надати цілий вагон. До речі, це рішення ЄС, яке вибив #Зеленський — постріл собі у ногу. Досі ЄС замовчували жахіття, які відбуваються в Україні, в т.ч. в ТЦК та #ЗСУ. Тепер ці факти будуть розглядатись у відкритих судових слуханнях під час розгляду справ про надання притулку, і розповсюджуватись в інформаційному просторі країн ЄС. І в народів країн ЄС буде все більше виникати запитань до своїх урядів — яких страшний і жорстокий режим вони підтримують в Україні.
1:51

Втеча з концтабору. Важко, але можливо. І, до речі, не лякайтесь рішення #ЄС про, ніби-то, відмову від надання притулку українським чоловікам. Це лише рекомендаційне рішення, кожна країна має свої правила, і далеко не кожна приймає рекомендацію ЄС. Крім того, це стосується спрощеного порядку надання притулку громадянам #Україна, який діє з 2022. Українці можуть отримати притулок на загальних підставах. Різниця в термінах — замість негайної видачі документа, може тривати розгляд кілька тижнів, чи місяць-два. Але в Україну вас не депортують ніяк, якщо ви доведете, що в Україні існує загроза для вашого життя. А вона тут на кожному кроці — вас можуть, наприклад, закатувати в #ТЦК, свідчень ви можете надати цілий вагон. До речі, це рішення ЄС, яке вибив #Зеленський — постріл собі у ногу. Досі ЄС замовчували жахіття, які відбуваються в Україні, в т.ч. в ТЦК та #ЗСУ. Тепер ці факти будуть розглядатись у відкритих судових слуханнях під час розгляду справ про надання притулку, і розповсюджуватись в інформаційному просторі країн ЄС. І в народів країн ЄС буде все більше виникати запитань до своїх урядів — яких страшний і жорстокий режим вони підтримують в Україні.

Wenden

95,124 views • 14 days ago

Корупція по областях в регіонах зараз теж відчуває себе безкарною, як ніколи. 📍І там за її викриття бʼють так, що ти 2 тижні у лікарні. Як було з активістом Олександром Морозом з Лубен або з журналістом Олексієм Таймурзіним з Кривого Рогу. 📍Хтось з місцевих викривачів і активістів воює і йому не до того. 📍Хтось мовчить, бо боїться, що так само ось побʼють, чи натравлять ТЦК. 📍А так було з журналістом Щульгатом, коли СБУ натравили на нього ТЦК за його викриттям Вітюка з СБУ. Тому всі, хто продовжує на місцях публічно викривати корупцію - для мене люди, які перш за все після військових потребуть нашої підтримки. Мала честь на масштабному Donbas Media Forum вести захід, де якраз шукали відповідь, як зробити регіональні розслідування масовими: 1. Щоб про ці розслідування говорила вся Україна. 2. Щоб було більше самих регіональних розслідувань як таких. 3. Шукала відповіді на ці питання із цими людьми: ▪️ Максим Савчук, «Слідство.Інфо» ▪️ Марія Землянська, ▪️ Артур Чемирис, черкаське медіа "18000" ▪️ Сергій Сидоров, Запорізький центр розслідувань ▪️ Віталій Болган, Одеса, Центр публічних розслідувань редактор «Інтент» ☝🏻Бо для мене нема регіональних тем, коли мова про корупцію. 1. Бо коли Тетяна Крупа з Хмельницького наживалась у МСЕК - то це сором всієї країни а не лише Хмельницького. 2. Бо коли керівники ОДА Зеленського пиляли на фортифікаціях на Донеччині чи на Харківщині- то це ризики і ганьба для всіх нас, а не лише для Куп'янська. 3. Бо памʼятайте, що усі ці корупційні гроші могли б іти нашим військовим. Люди, які не бояться і на місцях продовжують викривати корупцію - для мене той мотиватор і надія, чому кожного отакого ранку встаю і далі працюю над цим всім
0:58

Корупція по областях в регіонах зараз теж відчуває себе безкарною, як ніколи. 📍І там за її викриття бʼють так, що ти 2 тижні у лікарні. Як було з активістом Олександром Морозом з Лубен або з журналістом Олексієм Таймурзіним з Кривого Рогу. 📍Хтось з місцевих викривачів і активістів воює і йому не до того. 📍Хтось мовчить, бо боїться, що так само ось побʼють, чи натравлять ТЦК. 📍А так було з журналістом Щульгатом, коли СБУ натравили на нього ТЦК за його викриттям Вітюка з СБУ. Тому всі, хто продовжує на місцях публічно викривати корупцію - для мене люди, які перш за все після військових потребуть нашої підтримки. Мала честь на масштабному Donbas Media Forum вести захід, де якраз шукали відповідь, як зробити регіональні розслідування масовими: 1. Щоб про ці розслідування говорила вся Україна. 2. Щоб було більше самих регіональних розслідувань як таких. 3. Шукала відповіді на ці питання із цими людьми: ▪️ Максим Савчук, «Слідство.Інфо» ▪️ Марія Землянська, ▪️ Артур Чемирис, черкаське медіа "18000" ▪️ Сергій Сидоров, Запорізький центр розслідувань ▪️ Віталій Болган, Одеса, Центр публічних розслідувань редактор «Інтент» ☝🏻Бо для мене нема регіональних тем, коли мова про корупцію. 1. Бо коли Тетяна Крупа з Хмельницького наживалась у МСЕК - то це сором всієї країни а не лише Хмельницького. 2. Бо коли керівники ОДА Зеленського пиляли на фортифікаціях на Донеччині чи на Харківщині- то це ризики і ганьба для всіх нас, а не лише для Куп'янська. 3. Бо памʼятайте, що усі ці корупційні гроші могли б іти нашим військовим. Люди, які не бояться і на місцях продовжують викривати корупцію - для мене той мотиватор і надія, чому кожного отакого ранку встаю і далі працюю над цим всім

Martina Boguslavets

24,293 views • 10 months ago

Бюджет — це стратегія розвитку держави, реалізація та імплементація програми дій уряду, що обрахована в цифрах. Що ви маєте намір розвивати, коли уряд уже декілька років не подає до органу, якому він підконтрольний і підзвітний, програму дій? У позиціях поточного року уряд обдурив парламент і не врахував 500 мільярдів гривень на оборону. Бо вони думали, що війна закінчиться в серпні. Бюджет в умовах воєнного стану — це питання війни і миру. Армія — це пріоритет. Представники депутатів мали б бути на засіданні Ради нацбезпеки й оборони, що стосувалося затвердження військової частини державного бюджету. Хто з вас щось про це чув? Безумовно, що наші партнери є нашим пріоритетом. Президент Байден має першим почути від української влади плани перемоги і плани миру. А парламент? А народ? Коли українці заслужать право знати, в який спосіб ми будемо забезпечувати перемогу і мир? Суспільство заслужило на дорослу і чесну розмову замість знеболювального «канабісу» на телемарафоні. Суспільство заслужило чесну розмову. Уявіть собі, що Данія фінансує 18 САУ «Богдана», а Україна фінансує брехливий телемарафон. Фінансує за рахунок коштів, які вона видирає в солдатів, які недоотримують премії, недоотримують FPV-дрони. Лише вчора я завіз 80 нічних «Мавіків», а держава спромоглась на 50 за цілий минулий місяць. Це неприйнятно. Ми маємо повернути цей бюджет і розглядати бюджет Оборони і Перемоги!
3:04

Бюджет — це стратегія розвитку держави, реалізація та імплементація програми дій уряду, що обрахована в цифрах. Що ви маєте намір розвивати, коли уряд уже декілька років не подає до органу, якому він підконтрольний і підзвітний, програму дій? У позиціях поточного року уряд обдурив парламент і не врахував 500 мільярдів гривень на оборону. Бо вони думали, що війна закінчиться в серпні. Бюджет в умовах воєнного стану — це питання війни і миру. Армія — це пріоритет. Представники депутатів мали б бути на засіданні Ради нацбезпеки й оборони, що стосувалося затвердження військової частини державного бюджету. Хто з вас щось про це чув? Безумовно, що наші партнери є нашим пріоритетом. Президент Байден має першим почути від української влади плани перемоги і плани миру. А парламент? А народ? Коли українці заслужать право знати, в який спосіб ми будемо забезпечувати перемогу і мир? Суспільство заслужило на дорослу і чесну розмову замість знеболювального «канабісу» на телемарафоні. Суспільство заслужило чесну розмову. Уявіть собі, що Данія фінансує 18 САУ «Богдана», а Україна фінансує брехливий телемарафон. Фінансує за рахунок коштів, які вона видирає в солдатів, які недоотримують премії, недоотримують FPV-дрони. Лише вчора я завіз 80 нічних «Мавіків», а держава спромоглась на 50 за цілий минулий місяць. Це неприйнятно. Ми маємо повернути цей бюджет і розглядати бюджет Оборони і Перемоги!

Петро Порошенко

28,149 views • 1 year ago

Рагнарек. Битва за Соледар Вимагаю дати мені рацію. Дослуховую ібушачій доклад, як групі Дока було важко, мол води не було, патронів теж. Хоча ж блять казав піздуйте забивайтесь. В них не було навітть трьохсотих. Окей. Так, ви ж блять хоть скажіть, що відходите підараси. Матюкаюсь, поки слухаю, як йобаний дід, а сам розумію, що все - в мене в тилу вже реальні підари. Виходжу на ротного “- Прошу відійти за железку та вирівнятись зі всіми.” Перша ж думка, якби зробив я - посадив би пару кулеметників під вагон і вже через полотно хуй хто пробіжится. Якщо ця думка зявилась в мене, то очевидно, що від ворога не варто очікувати тупість. У відповідь ротний ригає коротке “- Тримайтесь.” Шо блять тримайтесь, сука. Далі, через хвилин пять додає “- З ранку буде контратака.” Починаю вдягатись і крутити в голові, що робити з цією піздою. Ну блять, шо - піздуємо в атаку на пагорб Ж. Із-за особливості рєлєфу ця блятська точка була в рівень з третім етажем Д1. А край дороги проходив акурат під домом і завертав вліво, а отже контролюя іі я унеможливлював заход на свій район. Де ти підар пес Патрон? Розумія, що часу обмаль і зважаючи на важливість меропріятія, збираю команду з шести своіх бійців. Піздую до полтавчан. Строю всіх. Кажу, ну шо панове, дєла наші різко стали хуйові. Треба атакувати. Зайняли пагорб підари чи ні, я не єбу в душі, але якщо ми його не займем, то нам пізда точно. Відбираю ще додатково вісім чоловік во глове з іх головним сержантом Німцем. І в повній тиші підкрадаємось двійками на рубіж атаки. Зайняв вихідну позицію на невеличкому цвинтарі, створив умови для перехрестного вогню, передова чітвірка вриваєтся в будівлі. Занімаєм два доми на пагорбі без бою. Ояєбу удача. Ставлю старшим Юриста в підмогу залишаю йому рекса Лео. Блять, хто раніше читав - це той чувак, що вибіг працювать по танку в свій час з незарядженим ПСРЛом. В цій хуєті він лише питав “- Куди хуярить, шеф.” Це я до того, що воїнами не народжуються мої солоденькі іми стають на війні. Нарізав вогневі точки та задачі, роблю додаткову рекогнсциніровку вулиці зліва, з Джексоном. Даю наказ натягувать на точку бк та піздую назад. На місце своіх пацанів, що пішли на точку Ж, розводим полтовчан по передній лінії. На ранок планую зібрать ще одну штурмову команду і провернуть всеж атаку на Д1 при підтримці з точки Ж. Вже не роздягаясь забиваюсь в підвал і вирубаюсь на пару годин. До ранку мороз потрохи спадає, і сонце, що так чудно світило не вилазить. Фенрір проковтнув його з кінцями. Свинцове похмуре небо ахуєно доповнює ібушачий розклад на полі бою. Готуємось без зпіху. Ретельно. Піздячка вже явно буде вже за наші життя. Поки готую групу поступає доклад від пацанів Археолога, що підари атакують з іх краю села та одна група проникла на ж.д полотно. Я блять вже в повному кільці по докладам. Ібаний ротний. На фоні відпрацьовує вертоліт. Зміщаю свою групу на точку С. Виводжу полтавчан на заміну своїх пацанів з якими планую атакувати. Додатково відбираю двох самих бойовиків з полтавчан до себе в групу. Поки переміщаюсь між точками починає наібурювати спг з танком. Вже настільки відчуття страху притуплене, що я ходжу в повний ріст на похуях на вибухи. Один з вибухів в парі десятків метрів відправляє в мою сторону осколок. Він проносется акурат перед моім носом. Я відчуваю жар на шкірі та розумію, що ще трішки і мені б відірвало лице к хуям. Так, типова блять помилка. Обратна сторона медалі на війні від паніки. Попускаюсь і через силу починаю падать, коли свистить. Взяв ком взвода полтавчан та придав йому ще тройку пацанів, роблю засаду в домі Г на фланзі. Сили моі занад то розтягнуті і всяке блять можливо. Інструктую іх щоб працювали з середини приміщені (підпустивши підарів якщо побачать по ближче) через одну кімнату. Фактор несподіванки і все таке, на окна кидаємо сітки від ліжок для маскування. На фоні знову починає ібурить кулемет на точці А та піздують доклади, що вже сунуть тіпи в масхалатах та кікіморах. Ігри закінчились.
0:25

Рагнарек. Битва за Соледар Вимагаю дати мені рацію. Дослуховую ібушачій доклад, як групі Дока було важко, мол води не було, патронів теж. Хоча ж блять казав піздуйте забивайтесь. В них не було навітть трьохсотих. Окей. Так, ви ж блять хоть скажіть, що відходите підараси. Матюкаюсь, поки слухаю, як йобаний дід, а сам розумію, що все - в мене в тилу вже реальні підари. Виходжу на ротного “- Прошу відійти за железку та вирівнятись зі всіми.” Перша ж думка, якби зробив я - посадив би пару кулеметників під вагон і вже через полотно хуй хто пробіжится. Якщо ця думка зявилась в мене, то очевидно, що від ворога не варто очікувати тупість. У відповідь ротний ригає коротке “- Тримайтесь.” Шо блять тримайтесь, сука. Далі, через хвилин пять додає “- З ранку буде контратака.” Починаю вдягатись і крутити в голові, що робити з цією піздою. Ну блять, шо - піздуємо в атаку на пагорб Ж. Із-за особливості рєлєфу ця блятська точка була в рівень з третім етажем Д1. А край дороги проходив акурат під домом і завертав вліво, а отже контролюя іі я унеможливлював заход на свій район. Де ти підар пес Патрон? Розумія, що часу обмаль і зважаючи на важливість меропріятія, збираю команду з шести своіх бійців. Піздую до полтавчан. Строю всіх. Кажу, ну шо панове, дєла наші різко стали хуйові. Треба атакувати. Зайняли пагорб підари чи ні, я не єбу в душі, але якщо ми його не займем, то нам пізда точно. Відбираю ще додатково вісім чоловік во глове з іх головним сержантом Німцем. І в повній тиші підкрадаємось двійками на рубіж атаки. Зайняв вихідну позицію на невеличкому цвинтарі, створив умови для перехрестного вогню, передова чітвірка вриваєтся в будівлі. Занімаєм два доми на пагорбі без бою. Ояєбу удача. Ставлю старшим Юриста в підмогу залишаю йому рекса Лео. Блять, хто раніше читав - це той чувак, що вибіг працювать по танку в свій час з незарядженим ПСРЛом. В цій хуєті він лише питав “- Куди хуярить, шеф.” Це я до того, що воїнами не народжуються мої солоденькі іми стають на війні. Нарізав вогневі точки та задачі, роблю додаткову рекогнсциніровку вулиці зліва, з Джексоном. Даю наказ натягувать на точку бк та піздую назад. На місце своіх пацанів, що пішли на точку Ж, розводим полтовчан по передній лінії. На ранок планую зібрать ще одну штурмову команду і провернуть всеж атаку на Д1 при підтримці з точки Ж. Вже не роздягаясь забиваюсь в підвал і вирубаюсь на пару годин. До ранку мороз потрохи спадає, і сонце, що так чудно світило не вилазить. Фенрір проковтнув його з кінцями. Свинцове похмуре небо ахуєно доповнює ібушачий розклад на полі бою. Готуємось без зпіху. Ретельно. Піздячка вже явно буде вже за наші життя. Поки готую групу поступає доклад від пацанів Археолога, що підари атакують з іх краю села та одна група проникла на ж.д полотно. Я блять вже в повному кільці по докладам. Ібаний ротний. На фоні відпрацьовує вертоліт. Зміщаю свою групу на точку С. Виводжу полтавчан на заміну своїх пацанів з якими планую атакувати. Додатково відбираю двох самих бойовиків з полтавчан до себе в групу. Поки переміщаюсь між точками починає наібурювати спг з танком. Вже настільки відчуття страху притуплене, що я ходжу в повний ріст на похуях на вибухи. Один з вибухів в парі десятків метрів відправляє в мою сторону осколок. Він проносется акурат перед моім носом. Я відчуваю жар на шкірі та розумію, що ще трішки і мені б відірвало лице к хуям. Так, типова блять помилка. Обратна сторона медалі на війні від паніки. Попускаюсь і через силу починаю падать, коли свистить. Взяв ком взвода полтавчан та придав йому ще тройку пацанів, роблю засаду в домі Г на фланзі. Сили моі занад то розтягнуті і всяке блять можливо. Інструктую іх щоб працювали з середини приміщені (підпустивши підарів якщо побачать по ближче) через одну кімнату. Фактор несподіванки і все таке, на окна кидаємо сітки від ліжок для маскування. На фоні знову починає ібурить кулемет на точці А та піздують доклади, що вже сунуть тіпи в масхалатах та кікіморах. Ігри закінчились.

Brave Samurai

206,946 views • 2 years ago

До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики? Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади. Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента. Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента. Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ. Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль. Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.
9:32

До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики? Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади. Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента. Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента. Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ. Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль. Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.

Петро Порошенко

81,054 views • 9 months ago

Ми вирішили максимально скоротити і майже відмовитися від будь-яких виступів під час процесу. Не тому, що нам нічого сказати, а тому, що все вже зрозуміло. Довгих тринадцять місяців уряд, президент, РНБО із залученням Мінекономіки свідомо тягнуть засідання, блокуючи ухвалення обґрунтованого і законного рішення. Обґрунтованого і законного — бо президент не має права ні за Конституцією, ні за Законом про санкції накладати обмеження на громадян України, фізичних осіб, резидентів України. У законі про це чітко зазначено. Я можу лише поспівчувати суддям. Я маю сьогодні визнати: вони перебувають під шаленим тиском. Але вони мають підтримку українського народу, Європейського парламенту, Ради Європи, комісара з прав людини, Європейської комісії, політиків і громадських активістів, які наголошують, що не можна запроваджувати довічні санкції превентивно. Тринадцять місяців продемонстрували: нічогісінько немає. Тринадцять місяців продемонстрували: ні президенту, ні уряду нічого сказати ні суспільству, ні Європі. Після оголошеної на десять хвилин перерви суд пішов більш як на годину, і тепер рішення, ймовірно, відкладуть аж на квітень. Але я дуже сподіваюся, що у суддів вистачить громадянської мужності, принциповості, патріотизму та професіоналізму, щоб нарешті почути вже на 14-й місяць короткого і всім зрозумілого процесу рішення. Бо зараз я є єдина людина у світі, проти якої одночасно запроваджені санкції путіна і санкції Зеленського. Це не є санкції України — це є санкції Зеленського. І оця роздвоєність нарешті буде вирішена. Санкції путіна залишаться. Вирок, який мені виніс російський суд за терористичну і екстремістську діяльність, яка полягає в підтримці Збройних Сил України, залишиться, бо ми не маємо наміру припиняти підтримку. А незаконні, неєвропейські, позаконституційні, позасудові санкції пана Зеленського, особливо враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, який напряму забороняє застосування проти громадян України таких санкцій, будуть скасовані. Це знущання над правосуддям. Це знущання над верховенством права. Це знущання над європейськими перспективами. Бо вчора, на жаль, у Брюсселі на засіданні послів ухвалили рішення: Україна зупинила реформи. В Україні парламентська криза. Широка коаліція не створюється. Три місяці не голосується жодна реформа, яку Україна взяла на себе зобов’язання запроваджувати. Отже, на жаль, розмови про членство України в 2027 році в Європейському Союзі залишаються пустим звуком. Розмови про підписання мирної угоди залишаються пустим звуком. Україна продовжує стирати себе. І сьогоднішній тиск на суд у вигляді перенесення очевидного для всіх рішення — з цього ж ряду. Треба зупинятися. Треба створювати демократичну стійкість, яка об’єднає всю країну для того, щоб ми наблизилися до миру, до членства в Європейському Союзі, до членства в НАТО, до того, щоб закінчити весь цей жах. Він уже нікому не цікавий, нікому не смішний і лише дискредитує і українську владу, і, на жаль, українську державу.
7:05

Ми вирішили максимально скоротити і майже відмовитися від будь-яких виступів під час процесу. Не тому, що нам нічого сказати, а тому, що все вже зрозуміло. Довгих тринадцять місяців уряд, президент, РНБО із залученням Мінекономіки свідомо тягнуть засідання, блокуючи ухвалення обґрунтованого і законного рішення. Обґрунтованого і законного — бо президент не має права ні за Конституцією, ні за Законом про санкції накладати обмеження на громадян України, фізичних осіб, резидентів України. У законі про це чітко зазначено. Я можу лише поспівчувати суддям. Я маю сьогодні визнати: вони перебувають під шаленим тиском. Але вони мають підтримку українського народу, Європейського парламенту, Ради Європи, комісара з прав людини, Європейської комісії, політиків і громадських активістів, які наголошують, що не можна запроваджувати довічні санкції превентивно. Тринадцять місяців продемонстрували: нічогісінько немає. Тринадцять місяців продемонстрували: ні президенту, ні уряду нічого сказати ні суспільству, ні Європі. Після оголошеної на десять хвилин перерви суд пішов більш як на годину, і тепер рішення, ймовірно, відкладуть аж на квітень. Але я дуже сподіваюся, що у суддів вистачить громадянської мужності, принциповості, патріотизму та професіоналізму, щоб нарешті почути вже на 14-й місяць короткого і всім зрозумілого процесу рішення. Бо зараз я є єдина людина у світі, проти якої одночасно запроваджені санкції путіна і санкції Зеленського. Це не є санкції України — це є санкції Зеленського. І оця роздвоєність нарешті буде вирішена. Санкції путіна залишаться. Вирок, який мені виніс російський суд за терористичну і екстремістську діяльність, яка полягає в підтримці Збройних Сил України, залишиться, бо ми не маємо наміру припиняти підтримку. А незаконні, неєвропейські, позаконституційні, позасудові санкції пана Зеленського, особливо враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, який напряму забороняє застосування проти громадян України таких санкцій, будуть скасовані. Це знущання над правосуддям. Це знущання над верховенством права. Це знущання над європейськими перспективами. Бо вчора, на жаль, у Брюсселі на засіданні послів ухвалили рішення: Україна зупинила реформи. В Україні парламентська криза. Широка коаліція не створюється. Три місяці не голосується жодна реформа, яку Україна взяла на себе зобов’язання запроваджувати. Отже, на жаль, розмови про членство України в 2027 році в Європейському Союзі залишаються пустим звуком. Розмови про підписання мирної угоди залишаються пустим звуком. Україна продовжує стирати себе. І сьогоднішній тиск на суд у вигляді перенесення очевидного для всіх рішення — з цього ж ряду. Треба зупинятися. Треба створювати демократичну стійкість, яка об’єднає всю країну для того, щоб ми наблизилися до миру, до членства в Європейському Союзі, до членства в НАТО, до того, щоб закінчити весь цей жах. Він уже нікому не цікавий, нікому не смішний і лише дискредитує і українську владу, і, на жаль, українську державу.

Петро Порошенко

13,756 views • 5 months ago

Україна — у надзвичайно складному моменті своєї історії. Протягом останніх тижнів наклалися одразу кілька криз. Перша — безпекова, пов’язана з погіршенням глобальної ситуації. Війна на Близькому Сході різко змінила міжнародний порядок денний. Вона відволікає увагу світу від України. Разом з увагою у той регіон перетікають і ресурси: зброя та фінанси. Переговори щодо формату миру і гарантій безпеки для України фактично поставлені на паузу. Натомість росія отримує подарунок долі — вибух цін на газ та нафту, та ще і тимчасове скасування санкцій. Друга криза — повна зупинка євроінтеграційних процесів та реформ. Народ прагне членства України в Європейському Союзі. Три місяці тому Україна узгодила з єврокомісаркою з розширення Мартою Кос чіткий план з десяти кроків. Його можна було б виконати приблизно за десять парламентських днів, якби на те була політична воля. Минуло понад сто днів. Не виконано жодного пункту. Ситуація починає нагадувати старий анекдот: людина щодня молиться про виграш у лотерею, але навіть не купила квитка. Третє: внутрішня парламентська криза. Вона не вигадана і не є політичною риторикою. Вона реальна. Коаліції, існування якої вимагає Конституція, не існує ані де-юре, ані де-факто. Десятки мільйонів українців стали заручниками кількох десятків депутатів, фігурантів корупційних плівок. Вони влаштували італійський страйк, блокуючи роботу парламенту, лише тому, що комусь не подобаються антикорупційні розслідування, хтось вимагає знищення плівок. Саме тому настав час наголосити: вихід із кризи — це коаліція національної єдності. Оскільки під час воєнного стану вибори провести неможливо, єдиний конституційний шлях виходу з кризи — формування нової парламентської більшості з новою програмою дорослих рішень. Вона має складатися щонайменше з трьох блоків. Перший — безпековий. Посилення оборони, модернізація армії, відновлення міжнародної коаліції підтримки України та активна дипломатія для повернення теми гарантій безпеки на глобальний порядок денний. Другий — соціальний. Захист людей всередині країни. Підвищення пенсій. Підготовка до наступної зими. Підтримка армії, ветеранів, родин військових і тих, хто щодня тримає на собі економіку воюючої держави. Третій — євроінтеграційний. Замість аукціону дат вступу потрібно нарешті робити реформи. Ті самі десять кроків, про які домовилися з Європейською Комісією. І які парламент здатен ухвалити буквально за кілька робочих днів. Фракція «Європейської Солідарності» готова голосувати за ці рішення незалежно від того, перебуваємо ми у коаліції чи ні. Ми готові до серйозної і відповідальної розмови з Президентом України. Така зустріч має відбутися невідкладно — за участі керівництва парламенту, уряду і представників демократичної опозиції. На жаль, влада не почула нас наприкінці 2021 року, коли ми попереджали про небезпеку великої війни. Дуже хотілося б, щоб цього разу наші слова були почуті. Бо у кризах виграють ті країни, де політики здатні поставити державу вище за власні рейтинги.
6:29

Україна — у надзвичайно складному моменті своєї історії. Протягом останніх тижнів наклалися одразу кілька криз. Перша — безпекова, пов’язана з погіршенням глобальної ситуації. Війна на Близькому Сході різко змінила міжнародний порядок денний. Вона відволікає увагу світу від України. Разом з увагою у той регіон перетікають і ресурси: зброя та фінанси. Переговори щодо формату миру і гарантій безпеки для України фактично поставлені на паузу. Натомість росія отримує подарунок долі — вибух цін на газ та нафту, та ще і тимчасове скасування санкцій. Друга криза — повна зупинка євроінтеграційних процесів та реформ. Народ прагне членства України в Європейському Союзі. Три місяці тому Україна узгодила з єврокомісаркою з розширення Мартою Кос чіткий план з десяти кроків. Його можна було б виконати приблизно за десять парламентських днів, якби на те була політична воля. Минуло понад сто днів. Не виконано жодного пункту. Ситуація починає нагадувати старий анекдот: людина щодня молиться про виграш у лотерею, але навіть не купила квитка. Третє: внутрішня парламентська криза. Вона не вигадана і не є політичною риторикою. Вона реальна. Коаліції, існування якої вимагає Конституція, не існує ані де-юре, ані де-факто. Десятки мільйонів українців стали заручниками кількох десятків депутатів, фігурантів корупційних плівок. Вони влаштували італійський страйк, блокуючи роботу парламенту, лише тому, що комусь не подобаються антикорупційні розслідування, хтось вимагає знищення плівок. Саме тому настав час наголосити: вихід із кризи — це коаліція національної єдності. Оскільки під час воєнного стану вибори провести неможливо, єдиний конституційний шлях виходу з кризи — формування нової парламентської більшості з новою програмою дорослих рішень. Вона має складатися щонайменше з трьох блоків. Перший — безпековий. Посилення оборони, модернізація армії, відновлення міжнародної коаліції підтримки України та активна дипломатія для повернення теми гарантій безпеки на глобальний порядок денний. Другий — соціальний. Захист людей всередині країни. Підвищення пенсій. Підготовка до наступної зими. Підтримка армії, ветеранів, родин військових і тих, хто щодня тримає на собі економіку воюючої держави. Третій — євроінтеграційний. Замість аукціону дат вступу потрібно нарешті робити реформи. Ті самі десять кроків, про які домовилися з Європейською Комісією. І які парламент здатен ухвалити буквально за кілька робочих днів. Фракція «Європейської Солідарності» готова голосувати за ці рішення незалежно від того, перебуваємо ми у коаліції чи ні. Ми готові до серйозної і відповідальної розмови з Президентом України. Така зустріч має відбутися невідкладно — за участі керівництва парламенту, уряду і представників демократичної опозиції. На жаль, влада не почула нас наприкінці 2021 року, коли ми попереджали про небезпеку великої війни. Дуже хотілося б, щоб цього разу наші слова були почуті. Бо у кризах виграють ті країни, де політики здатні поставити державу вище за власні рейтинги.

Петро Порошенко

26,400 views • 5 months ago

Половина країни не спала після вчорашнього відео з Вашингтону. Ми тримали кулаки за Україну. І зараз у всіх питання: що робити далі? Хтось чекав від мене критики Зеленського. Але ні, критики не буде, бо це не те, чого зараз потребує країна. Я поясню в декількох тезах, стоячи тут, разом з бригадами, які боронять український Південь. Ми сьогодні привезли їм допомогу, яку законтрактували раніше. Бо що б не відбувалося, потрібно продовжувати посилювати українську Армію. Стосунки України і США — це не стосунки лише Зеленського і Трампа. Це — стосунки двох великих народів, які знають, що демократія і свобода — не пусті слова ні для України, ні для США. І ми не можемо дозволити собі розповсюджувати антиамериканські настрої. Найперше, про що ми маємо зараз думати — це Збройні Сили України, які внаслідок тих чи інших дій можуть залишитися без постачання американської зброї. І це ні в якому разі не є критикою президента Зеленського, бо єдине, що зараз потребує Україна — це єдності. Чомусь з інформаційного поля зникає Армія — події на фронті, де є прориви ворога, ситуація із забезпеченням, зникає питання обороноздатності держави. Так не повинно бути. Ми дуже сподіваємося, що у президента Зеленського є «План Б». Віримо, що після зустрічі в Лондоні та Брюсселі, ми вийдемо з декількома важливими меседжами: ☑️ Єдність Європи. Сподіваємося, що Європа надасть нам зброю, фінансування, посилить інвестиції в оборонну промисловість. Допоможе нам повернути за стіл переговорів наших американських партнерів. Потрібно відновлювати двопартійну підтримку США та парламентську дипломатію. Ми не можемо послаблювати нашу міць. ☑️ Єдність всередині країни. Єдність у парламенті та переформатування Уряду в Уряд національної єдності. ☑️ Третє, що ми хочемо почути: коли і як закінчувати війну? Не ховатися за гарантії безпеки. Ми маємо зберегти державу. Ми маємо не допустити капітуляцію. Гарантом безпеки України мають бути ЗСУ. Крапка! Маємо припинити балачки та допомагати Армії.
4:44

Половина країни не спала після вчорашнього відео з Вашингтону. Ми тримали кулаки за Україну. І зараз у всіх питання: що робити далі? Хтось чекав від мене критики Зеленського. Але ні, критики не буде, бо це не те, чого зараз потребує країна. Я поясню в декількох тезах, стоячи тут, разом з бригадами, які боронять український Південь. Ми сьогодні привезли їм допомогу, яку законтрактували раніше. Бо що б не відбувалося, потрібно продовжувати посилювати українську Армію. Стосунки України і США — це не стосунки лише Зеленського і Трампа. Це — стосунки двох великих народів, які знають, що демократія і свобода — не пусті слова ні для України, ні для США. І ми не можемо дозволити собі розповсюджувати антиамериканські настрої. Найперше, про що ми маємо зараз думати — це Збройні Сили України, які внаслідок тих чи інших дій можуть залишитися без постачання американської зброї. І це ні в якому разі не є критикою президента Зеленського, бо єдине, що зараз потребує Україна — це єдності. Чомусь з інформаційного поля зникає Армія — події на фронті, де є прориви ворога, ситуація із забезпеченням, зникає питання обороноздатності держави. Так не повинно бути. Ми дуже сподіваємося, що у президента Зеленського є «План Б». Віримо, що після зустрічі в Лондоні та Брюсселі, ми вийдемо з декількома важливими меседжами: ☑️ Єдність Європи. Сподіваємося, що Європа надасть нам зброю, фінансування, посилить інвестиції в оборонну промисловість. Допоможе нам повернути за стіл переговорів наших американських партнерів. Потрібно відновлювати двопартійну підтримку США та парламентську дипломатію. Ми не можемо послаблювати нашу міць. ☑️ Єдність всередині країни. Єдність у парламенті та переформатування Уряду в Уряд національної єдності. ☑️ Третє, що ми хочемо почути: коли і як закінчувати війну? Не ховатися за гарантії безпеки. Ми маємо зберегти державу. Ми маємо не допустити капітуляцію. Гарантом безпеки України мають бути ЗСУ. Крапка! Маємо припинити балачки та допомагати Армії.

Петро Порошенко

221,632 views • 1 year ago

Ніч, яку щойно пережила Україна, знову сказала нам те, що ми, на жаль, давно знаємо: путін не хоче миру. Для нього мир — це поразка його імперської манії. Він не прагне припинення вогню і не має наміру добровільно завершувати війну. Він хоче, щоб Україна втомилася, щоб світ відвернувся, щоб страх став сильнішим за гідність, а виснаження — сильнішим за волю. Але війна залежить не лише від бажання диктатора. Війна — це ресурси, час, технології, союзники, економіка, стійкість суспільства і співвідношення сил. І саме тому сьогодні я хочу сказати дуже відповідально: Україна може бути близька до миру як ніколи за останні чотири роки. Йдеться про шанс припинити вогонь — негайно, без умов і всеосяжно. І розпочати переговори за участі Сполучених Штатів і Європи. Найімовірніше, ми говоримо про найближчі кілька місяців, коли збігаються військові, технологічні, економічні й політичні чинники, здатні створити для росії ситуацію, в якій продовження війни ставатиме дедалі дорожчим і небезпечнішим. Насамперед тому, що Збройні Сили України вкотре довели: найсильніша дипломатія починається там, де ворог розуміє ціну агресії. Час дипломатії дронів настав. Водночас маємо бути чесними із собою: перевага у технологіях не буває вічною. Ворог вчиться, адаптується, перебудовує захист, шукає слабкі місця і намагається наздогнати нас там, де сьогодні ми сильніші. Другий чинник — ситуація на фронті, де російська армія, попри весь блеф кремлівської пропаганди, буксує значно більше, ніж москва готова визнати. Третій чинник — міжнародний політичний календар, який не можна ігнорувати, якщо ми хочемо не просто правильно говорити, а реально впливати на рішення союзників. Сполучені Штати входять у період проміжних виборів до Конгресу, і нам треба тверезо розуміти: для американського виборця Україна не буде єдиною темою. Там будуть інфляція, світові ціни на енергоносії, Близький Схід, економіка, міграція, безпека. І якщо ми хочемо, щоб українське питання залишалося у фокусі не як проблема, а як стратегічний пріоритет вільного світу, діяти треба зараз. Якщо говорити мовою, яку розуміє сам путін, — це примус до миру. Тому найближчі місяці мають стати часом максимальної концентрації держави. Посилювати фронт, нарощувати виробництво зброї, масштабувати дрони, РЕБ і далекобійні рішення, зміцнювати економіку воєнного часу, працювати із союзниками не в режимі прохача, а в режимі держави, яка пропонує спільну стратегію безпеки для всієї Європи. І так само важливо — навчитися говорити одне з одним усередині країни. Наша команда готова надати весь свій досвід, усі міжнародні контакти й усі можливості, здобуті за десятиліття роботи в українській політиці, дипломатії та безпековій сфері. Бо історія не завжди відчиняє двері широко. Іноді вона лише на мить залишає шпарину. Але народи, які хочуть жити, мають встигати пройти навіть крізь неї. Я хочу, щоб українці почули головне: мир можливий. путін хоче, щоб ми звикли до темряви. Але Україна вже не раз доводила, що після найтяжчої ночі вона не просто чекає світанку — вона здатна сама вмикати світло і будувати своє майбутнє.
8:19

Ніч, яку щойно пережила Україна, знову сказала нам те, що ми, на жаль, давно знаємо: путін не хоче миру. Для нього мир — це поразка його імперської манії. Він не прагне припинення вогню і не має наміру добровільно завершувати війну. Він хоче, щоб Україна втомилася, щоб світ відвернувся, щоб страх став сильнішим за гідність, а виснаження — сильнішим за волю. Але війна залежить не лише від бажання диктатора. Війна — це ресурси, час, технології, союзники, економіка, стійкість суспільства і співвідношення сил. І саме тому сьогодні я хочу сказати дуже відповідально: Україна може бути близька до миру як ніколи за останні чотири роки. Йдеться про шанс припинити вогонь — негайно, без умов і всеосяжно. І розпочати переговори за участі Сполучених Штатів і Європи. Найімовірніше, ми говоримо про найближчі кілька місяців, коли збігаються військові, технологічні, економічні й політичні чинники, здатні створити для росії ситуацію, в якій продовження війни ставатиме дедалі дорожчим і небезпечнішим. Насамперед тому, що Збройні Сили України вкотре довели: найсильніша дипломатія починається там, де ворог розуміє ціну агресії. Час дипломатії дронів настав. Водночас маємо бути чесними із собою: перевага у технологіях не буває вічною. Ворог вчиться, адаптується, перебудовує захист, шукає слабкі місця і намагається наздогнати нас там, де сьогодні ми сильніші. Другий чинник — ситуація на фронті, де російська армія, попри весь блеф кремлівської пропаганди, буксує значно більше, ніж москва готова визнати. Третій чинник — міжнародний політичний календар, який не можна ігнорувати, якщо ми хочемо не просто правильно говорити, а реально впливати на рішення союзників. Сполучені Штати входять у період проміжних виборів до Конгресу, і нам треба тверезо розуміти: для американського виборця Україна не буде єдиною темою. Там будуть інфляція, світові ціни на енергоносії, Близький Схід, економіка, міграція, безпека. І якщо ми хочемо, щоб українське питання залишалося у фокусі не як проблема, а як стратегічний пріоритет вільного світу, діяти треба зараз. Якщо говорити мовою, яку розуміє сам путін, — це примус до миру. Тому найближчі місяці мають стати часом максимальної концентрації держави. Посилювати фронт, нарощувати виробництво зброї, масштабувати дрони, РЕБ і далекобійні рішення, зміцнювати економіку воєнного часу, працювати із союзниками не в режимі прохача, а в режимі держави, яка пропонує спільну стратегію безпеки для всієї Європи. І так само важливо — навчитися говорити одне з одним усередині країни. Наша команда готова надати весь свій досвід, усі міжнародні контакти й усі можливості, здобуті за десятиліття роботи в українській політиці, дипломатії та безпековій сфері. Бо історія не завжди відчиняє двері широко. Іноді вона лише на мить залишає шпарину. Але народи, які хочуть жити, мають встигати пройти навіть крізь неї. Я хочу, щоб українці почули головне: мир можливий. путін хоче, щоб ми звикли до темряви. Але Україна вже не раз доводила, що після найтяжчої ночі вона не просто чекає світанку — вона здатна сама вмикати світло і будувати своє майбутнє.

Петро Порошенко

11,038 views • 2 months ago

Несподіванки не сталося. Як і прогнозував в інтерв’ю німецькому виданню BILD, припинення вогню не відбулося. За одну лише ніч путін укотре довів, що йому не можна вірити. Що угоди з росією не варті паперу, на якому вони написані, — вислів, який приписують ще Бісмарку. Смертоносні російські ракети та ударні дрони чомусь не послухалися наказу свого верховного… Отже, його всупереч усім обіцянкам не було взагалі. Путін ніби винайшов perpetum mobile війни і не має наміру її завершувати… Не дарма вчора, перед розмовою з президентом Трампом, він на зустрічі з олігархами ділився своїми фюрерськими фантазіями про захоплення Одеси. Це така сама маячня, як колись про Київ за три дні. Даремно сподіватися на те, що одна чи кілька розмов зупинять ці три роки, 11 років війни загалом. І століття спроб стерти Україну з мапи світу. Попри оптимістичні заяви учасників, у нас, українців, справедливо немає відчуття, що вчорашня телефонна розмова наблизила нас до миру. Маю сказати, що попереду складні перемови. Для путіна навіть стіл переговорів — це продовження війни в інший спосіб. Проте з того, що відбулося вчора, коли путін де-факто відкинув ідею президента Трампа про повне припинення вогню, всім треба зробити правильні висновки. Або путін приймає пропозицію президента Трампа про повне припинення вогню, або Трамп задіює «план Б», про який він казав. Такий «план Б» критично важливий і має з’явитися на столі. Це — ще суворіші санкції. Міністр фінансів США Скотт Бессент вчора сказав, що Дональд Трамп готовий максимально посилити економічний тиск на росію. Їхній поточний рівень оцінив як 6 із 10, отже, резерви є, і непогані. Росію треба позбавити ресурсів для ведення війни. Від цього світ лише виграє. Також це — постачання Україні тих видів американської зброї, від надання яких Білий дім утримувався досі. Зрештою, нам потрібна нова двопартійна резолюція Конгресу Сполучених Штатів про подальшу різнобічну підтримку України. І я готовий долучитися до лобіювання цієї резолюції. Маю, до речі, запрошення до Вашингтону та Флориди на зустрічі високого рівня. Сподіваюся, що в Офісі вистачить розуму цього разу не блокувати мою поїздку до США так, як щойно він заборонив мені виїхати на політичну асамблею Європейської народної партії, лідируючої політичної сили Європейського Союзу. Очевидно, що попереду на нас очікують важкі драматичні місяці. І антиамериканська істерія з метою перекласти відповідальність нам не допоможе результативно пройти цей час. Україна, як і Європа, повинна бути за столом переговорів і твердо відстояти принцип «нічого про Україну без України». Ми не можемо більше втрачати час, людей і території. Ми зацікавлені в тому, щоби пропозиція президента Трампа про повне припинення вогню реалізувалася. Для нас це можливість нарешті не на папері, а на реальній місцевості звести фортифікації і перетворити степовий простір сходу і півдня на неприступні рови, вали і мінні поля. І в разі, якщо путін порушить припинення вогню, це унеможливить його подальші наступальні дії. Складність і драматичність ситуації вимагає негайної зустрічі Володимира Зеленського з лідерами парламентських фракцій. Парламент не може дізнаватися про нашу переговорну позицію із зарубіжних мас-медіа. Вважаю, така зустріч має відбутися одразу після розмови Зеленського з Трампом. Попри системні антиконституційні кроки влади щодо опозиції для нас, «Європейської Солідарності», завжди на першому місці є інтереси держави. Треба робити все, що в цих складних умовах може посилити Україну. Нав’язуватися ми теж не будемо, але за будь-яких обставин готові до спільної роботи і спільної відповідальності. Ми не дамо путіну жодних надій, що скориставшись руйнацією єдності йому вдасться розхитати ситуацію в країні, спричинити внутрішню дестабілізацію, виграти від порушень демократії Україні. І в цій його гібридній війні не варто підігрувати. Ми вистоїмо як держава в єдності, це очевидний постулат. Гріх не робити висновків з української історії.
6:47

Несподіванки не сталося. Як і прогнозував в інтерв’ю німецькому виданню BILD, припинення вогню не відбулося. За одну лише ніч путін укотре довів, що йому не можна вірити. Що угоди з росією не варті паперу, на якому вони написані, — вислів, який приписують ще Бісмарку. Смертоносні російські ракети та ударні дрони чомусь не послухалися наказу свого верховного… Отже, його всупереч усім обіцянкам не було взагалі. Путін ніби винайшов perpetum mobile війни і не має наміру її завершувати… Не дарма вчора, перед розмовою з президентом Трампом, він на зустрічі з олігархами ділився своїми фюрерськими фантазіями про захоплення Одеси. Це така сама маячня, як колись про Київ за три дні. Даремно сподіватися на те, що одна чи кілька розмов зупинять ці три роки, 11 років війни загалом. І століття спроб стерти Україну з мапи світу. Попри оптимістичні заяви учасників, у нас, українців, справедливо немає відчуття, що вчорашня телефонна розмова наблизила нас до миру. Маю сказати, що попереду складні перемови. Для путіна навіть стіл переговорів — це продовження війни в інший спосіб. Проте з того, що відбулося вчора, коли путін де-факто відкинув ідею президента Трампа про повне припинення вогню, всім треба зробити правильні висновки. Або путін приймає пропозицію президента Трампа про повне припинення вогню, або Трамп задіює «план Б», про який він казав. Такий «план Б» критично важливий і має з’явитися на столі. Це — ще суворіші санкції. Міністр фінансів США Скотт Бессент вчора сказав, що Дональд Трамп готовий максимально посилити економічний тиск на росію. Їхній поточний рівень оцінив як 6 із 10, отже, резерви є, і непогані. Росію треба позбавити ресурсів для ведення війни. Від цього світ лише виграє. Також це — постачання Україні тих видів американської зброї, від надання яких Білий дім утримувався досі. Зрештою, нам потрібна нова двопартійна резолюція Конгресу Сполучених Штатів про подальшу різнобічну підтримку України. І я готовий долучитися до лобіювання цієї резолюції. Маю, до речі, запрошення до Вашингтону та Флориди на зустрічі високого рівня. Сподіваюся, що в Офісі вистачить розуму цього разу не блокувати мою поїздку до США так, як щойно він заборонив мені виїхати на політичну асамблею Європейської народної партії, лідируючої політичної сили Європейського Союзу. Очевидно, що попереду на нас очікують важкі драматичні місяці. І антиамериканська істерія з метою перекласти відповідальність нам не допоможе результативно пройти цей час. Україна, як і Європа, повинна бути за столом переговорів і твердо відстояти принцип «нічого про Україну без України». Ми не можемо більше втрачати час, людей і території. Ми зацікавлені в тому, щоби пропозиція президента Трампа про повне припинення вогню реалізувалася. Для нас це можливість нарешті не на папері, а на реальній місцевості звести фортифікації і перетворити степовий простір сходу і півдня на неприступні рови, вали і мінні поля. І в разі, якщо путін порушить припинення вогню, це унеможливить його подальші наступальні дії. Складність і драматичність ситуації вимагає негайної зустрічі Володимира Зеленського з лідерами парламентських фракцій. Парламент не може дізнаватися про нашу переговорну позицію із зарубіжних мас-медіа. Вважаю, така зустріч має відбутися одразу після розмови Зеленського з Трампом. Попри системні антиконституційні кроки влади щодо опозиції для нас, «Європейської Солідарності», завжди на першому місці є інтереси держави. Треба робити все, що в цих складних умовах може посилити Україну. Нав’язуватися ми теж не будемо, але за будь-яких обставин готові до спільної роботи і спільної відповідальності. Ми не дамо путіну жодних надій, що скориставшись руйнацією єдності йому вдасться розхитати ситуацію в країні, спричинити внутрішню дестабілізацію, виграти від порушень демократії Україні. І в цій його гібридній війні не варто підігрувати. Ми вистоїмо як держава в єдності, це очевидний постулат. Гріх не робити висновків з української історії.

Петро Порошенко

99,773 views • 1 year ago

Хочу звернути вашу увагу на обставини та причини запровадження санкцій проти мене. Рівно за два тижні до появи інформації про санкції я, як лідер «Європейської Солідарності», разом із нашою політичною силою ініціював петицію щодо запровадження санкцій Президентом України проти державного злочинця Андрія Портнова. Це загальновідомий факт. Петицію було зареєстровано, відповідну заяву зроблено у Верховній Раді, і вона дуже швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів. Нам намагалися блокувати цю петицію в Офісі Президента та в уряді — представниками відповідача. Але ми її зареєстрували. У відповідь отримали дивний лист за підписом пані Свириденко, де зазначалося, що підстав для реагування та запровадження санкцій вони не бачать. Паралельно я отримав прямі погрози від пана Портнова — що він буде мститися, і що санкції будуть запроваджені проти мене. Я наголошую: влада, Офіс Президента, пан Єрмак, у співпраці з паном Портновим, який відвідував Офіс Президента, координували зусилля щодо запровадження цих санкцій. Документи, подані моїми захисниками, є доказовою базою абсолютного збігу фейкової аргументації, яку використовував і пан Портнов, і телеграм-канали, пов’язані з Офісом Президента. На це ми вже звертали увагу в судовому засіданні. 13 лютого, одразу після засідання РНБО, під час відвідування Хмельницької АЕС, Президент Зеленський, стоячи поруч із кримінальним злочинцем та фігурантом «Міндіч-гейту», заявив, що причиною санкцій є нібито «виведений Порошенком мільярд». Одинадцятий місяць влада «товче воду в ступі», але ми так і не почули жодного слова, жодного доказу про цей «мільярд». Друга теза — що замість фінансування Збройних Сил України Порошенко нібито фінансує партійні структури. Це брехня. Жодної копійки туди не пішло. Натомість на ЗСУ було спрямовано 7,5 мільярда гривень. Тому в мене є лише дві версії. Або пан Портнов, пан Єрмак і пан Пронін ввели Президента в оману — і тоді виходить, що Президент бреше. Або ж вони втягнули його в цю історію, і він є співучасником злочину. Я дуже сподіваюся, що має місце перша версія. Докази, які представлені суду, є неспростовними. Для пана Портнова — організатора розстрілів на Майдані, де загинули мої побратими — не знайшлося підстав для санкцій. А для Порошенка — знайшлися. І вже майже рік вони не можуть принести до суду жодного доказу. На цьому, думаю, і варто поставити крапку.
4:13

Хочу звернути вашу увагу на обставини та причини запровадження санкцій проти мене. Рівно за два тижні до появи інформації про санкції я, як лідер «Європейської Солідарності», разом із нашою політичною силою ініціював петицію щодо запровадження санкцій Президентом України проти державного злочинця Андрія Портнова. Це загальновідомий факт. Петицію було зареєстровано, відповідну заяву зроблено у Верховній Раді, і вона дуже швидко набрала необхідні 25 тисяч голосів. Нам намагалися блокувати цю петицію в Офісі Президента та в уряді — представниками відповідача. Але ми її зареєстрували. У відповідь отримали дивний лист за підписом пані Свириденко, де зазначалося, що підстав для реагування та запровадження санкцій вони не бачать. Паралельно я отримав прямі погрози від пана Портнова — що він буде мститися, і що санкції будуть запроваджені проти мене. Я наголошую: влада, Офіс Президента, пан Єрмак, у співпраці з паном Портновим, який відвідував Офіс Президента, координували зусилля щодо запровадження цих санкцій. Документи, подані моїми захисниками, є доказовою базою абсолютного збігу фейкової аргументації, яку використовував і пан Портнов, і телеграм-канали, пов’язані з Офісом Президента. На це ми вже звертали увагу в судовому засіданні. 13 лютого, одразу після засідання РНБО, під час відвідування Хмельницької АЕС, Президент Зеленський, стоячи поруч із кримінальним злочинцем та фігурантом «Міндіч-гейту», заявив, що причиною санкцій є нібито «виведений Порошенком мільярд». Одинадцятий місяць влада «товче воду в ступі», але ми так і не почули жодного слова, жодного доказу про цей «мільярд». Друга теза — що замість фінансування Збройних Сил України Порошенко нібито фінансує партійні структури. Це брехня. Жодної копійки туди не пішло. Натомість на ЗСУ було спрямовано 7,5 мільярда гривень. Тому в мене є лише дві версії. Або пан Портнов, пан Єрмак і пан Пронін ввели Президента в оману — і тоді виходить, що Президент бреше. Або ж вони втягнули його в цю історію, і він є співучасником злочину. Я дуже сподіваюся, що має місце перша версія. Докази, які представлені суду, є неспростовними. Для пана Портнова — організатора розстрілів на Майдані, де загинули мої побратими — не знайшлося підстав для санкцій. А для Порошенка — знайшлися. І вже майже рік вони не можуть принести до суду жодного доказу. На цьому, думаю, і варто поставити крапку.

Петро Порошенко

13,603 views • 8 months ago

Сенатор-демократ Кріс Мерфі: Зараз в адміністрації Трампа обговорюється найсерйозніша корупція американської зовнішньої політики Її описують як мирний план для припинення російської війни в Україні, але якщо подивитись на деталі, це немає нічого спільного з миром. Це бізнес-угода, щоб збагатити людей навколо Дональда Трампа. Це просто суцільна корупція. Я розповім вам цю історію. За даними Wall Street Journal, минулого місяця путін відправив голову свого суверенного фонду для переговорів про припинення війни в Україні зі Стівом Віткофом, який є одним із друзів-мільярдерів Трампа, а також одним із його радників з нацбезпеки. Вони зустрілися в Майамі Біч, Джаред Кушнер теж був там. путін не надіслав свого міністра закордонних справ. І це важливо. Він надіслав свого фінансового представника, того, хто контролює мільярди, що надходять від нафтових операцій росії. Чому він це зробив? Тому що він знає, як змусити трампівців погодитися зрадити Україну, запропонувавши угоду, яка зробить друзів-мільярдерів Трампа ще багатшими. Ось кілька прикладів. ExxonMobil зараз веде таємні переговори з роснафтою, найбільшою державною енергетичною компанією росії, щодо масштабного газового проєкту на далекому сході росії. Таке може статися лише якщо війна закінчиться і санкції з компанії будуть знято. Багаті донори Трампа зараз теж прагнуть долучитись до справи. Один донор нещодавно заплатив сотні тисяч доларів лобісту, близькому до оточення Трампа, щоб купити "Північний потік-2", російський газопровід. І знову ж таки, це те, на чому ці інвестори зможуть збагатитися лише за умови, що війна завершиться, а Сполучені Штати знімуть свої санкції. Ще один близький соратник Трампа веде переговори про придбання частки в російському арктичному газовому проєкті. Отже, це те, що отримують друзі-мільярдери Трампа. Але що отримує Україна? Нічого. Ця угода зраджує Україну. Насправді, вона вимагатиме від України віддати росії територію, яку вона навіть зараз не контролює. Вона надає амністію за всі воєнні злочини, які скоїв путін. Вона не створює реальних гарантій безпеки для України в майбутньому. Ця "мирна" угода — катастрофа для України, але вона відверто показує, наскільки хитрий володимир путін. Він знає, як підійти до Дональда Трампа та Стіва Віткофа, підкупити їх, підкупити їхніх друзів, робити послуги для їхнього мільярдерського оточення. І якщо зробити це, тоді вони готові продати українську безпеку, європейську безпеку та американську національну безпеку. Це жахлива угода для України, але дуже вигідна угода для Трампа та його друзів-мільярдерів, Віткоффа.
2:52

Сенатор-демократ Кріс Мерфі: Зараз в адміністрації Трампа обговорюється найсерйозніша корупція американської зовнішньої політики Її описують як мирний план для припинення російської війни в Україні, але якщо подивитись на деталі, це немає нічого спільного з миром. Це бізнес-угода, щоб збагатити людей навколо Дональда Трампа. Це просто суцільна корупція. Я розповім вам цю історію. За даними Wall Street Journal, минулого місяця путін відправив голову свого суверенного фонду для переговорів про припинення війни в Україні зі Стівом Віткофом, який є одним із друзів-мільярдерів Трампа, а також одним із його радників з нацбезпеки. Вони зустрілися в Майамі Біч, Джаред Кушнер теж був там. путін не надіслав свого міністра закордонних справ. І це важливо. Він надіслав свого фінансового представника, того, хто контролює мільярди, що надходять від нафтових операцій росії. Чому він це зробив? Тому що він знає, як змусити трампівців погодитися зрадити Україну, запропонувавши угоду, яка зробить друзів-мільярдерів Трампа ще багатшими. Ось кілька прикладів. ExxonMobil зараз веде таємні переговори з роснафтою, найбільшою державною енергетичною компанією росії, щодо масштабного газового проєкту на далекому сході росії. Таке може статися лише якщо війна закінчиться і санкції з компанії будуть знято. Багаті донори Трампа зараз теж прагнуть долучитись до справи. Один донор нещодавно заплатив сотні тисяч доларів лобісту, близькому до оточення Трампа, щоб купити "Північний потік-2", російський газопровід. І знову ж таки, це те, на чому ці інвестори зможуть збагатитися лише за умови, що війна завершиться, а Сполучені Штати знімуть свої санкції. Ще один близький соратник Трампа веде переговори про придбання частки в російському арктичному газовому проєкті. Отже, це те, що отримують друзі-мільярдери Трампа. Але що отримує Україна? Нічого. Ця угода зраджує Україну. Насправді, вона вимагатиме від України віддати росії територію, яку вона навіть зараз не контролює. Вона надає амністію за всі воєнні злочини, які скоїв путін. Вона не створює реальних гарантій безпеки для України в майбутньому. Ця "мирна" угода — катастрофа для України, але вона відверто показує, наскільки хитрий володимир путін. Він знає, як підійти до Дональда Трампа та Стіва Віткофа, підкупити їх, підкупити їхніх друзів, робити послуги для їхнього мільярдерського оточення. І якщо зробити це, тоді вони готові продати українську безпеку, європейську безпеку та американську національну безпеку. Це жахлива угода для України, але дуже вигідна угода для Трампа та його друзів-мільярдерів, Віткоффа.

Останній Капіталіст

49,181 views • 8 months ago