Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Bu video yüklenirken bir sorun oluştu. Bu geçici bir ağ sorunundan kaynaklanıyor olabilir veya video kullanılamıyor olabilir.

Ana Sayfaya Dön

У Рівному — черговий треш. ТЦК разом із поліцейським напали на українця. Побили. Запхнули в машину. І поїхали далі. Людину — фактично викрали. Він увесь у крові. Без пояснень. Без жодних законних підстав. Нагадаємо: жодне військове формування не має права викрадати людей. І тим паче — бити українців, у... show more

Актуальна Правда

6,895 subscribers

19,017 görüntüleme • 7 ay önce •via X (Twitter)

Haberler & Politika

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

⚡ “Лівий блокпост” у Білій Церкві: хто і що там перевіряє? У Білій Церкві помітили дивну картину. Люди у формі разом із представниками ТЦК вирішили створити власний “блокпост”. Без чітких пояснень. Без зрозумілих документів. Нібито шукають водіїв у стані сп’яніння… але виглядає це зовсім інакше. Коли немає прозорості — виникає головне питання: ❗ яка насправді мета таких дій? ❓ Скільки ще таких “ініціатив” має з’явитися, щоб хтось навів лад?

⚡ “Лівий блокпост” у Білій Церкві: хто і що там перевіряє? У Білій Церкві помітили дивну картину. Люди у формі разом із представниками ТЦК вирішили створити власний “блокпост”. Без чітких пояснень. Без зрозумілих документів. Нібито шукають водіїв у стані сп’яніння… але виглядає це зовсім інакше. Коли немає прозорості — виникає головне питання: ❗ яка насправді мета таких дій? ❓ Скільки ще таких “ініціатив” має з’явитися, щоб хтось навів лад?

Актуальна Правда

11,704 görüntüleme • 5 ay önce

⚡ “Не за це я воював…” — слова, від яких стає соромно Захисник, який пройшов війну, більше не стримує емоцій. Він повернувся в тил — і побачив те, що не вкладається в голові: зростання цін, хаос, безкарність… і відчуття, що в країні, за яку він боровся, щось пішло не так. “Не за це я воював” — каже він. І в цих словах — біль тисяч тих, хто віддав здоров’я, роки життя і частину себе за Україну. Коли замість порядку люди бачать беззаконня і байдужість, коли з фронту повертаються у реальність, яка їх ламає не менше, ніж війна… ❓ Скільки ще таких голосів має пролунати, щоб їх нарешті почули? Бо найстрашніше — коли ті, хто захищав країну, починають сумніватися, за що саме вони боролися. ⚠️

⚡ “Не за це я воював…” — слова, від яких стає соромно Захисник, який пройшов війну, більше не стримує емоцій. Він повернувся в тил — і побачив те, що не вкладається в голові: зростання цін, хаос, безкарність… і відчуття, що в країні, за яку він боровся, щось пішло не так. “Не за це я воював” — каже він. І в цих словах — біль тисяч тих, хто віддав здоров’я, роки життя і частину себе за Україну. Коли замість порядку люди бачать беззаконня і байдужість, коли з фронту повертаються у реальність, яка їх ламає не менше, ніж війна… ❓ Скільки ще таких голосів має пролунати, щоб їх нарешті почули? Бо найстрашніше — коли ті, хто захищав країну, починають сумніватися, за що саме вони боролися. ⚠️

Актуальна Правда

20,121 görüntüleme • 5 ay önce

Яскравий приклад морального падіння багатьох українців - воювати і вмирати за омріяну #Україна має будь-хто, але не він. В українця є для того безліч причин, але визнання прав інших – немає. Це те, що зробила з українцями її влада, еліта за багато десятилть - створила таким моральних деградантів. Так, що не ображайтесь на нормальних людей з інших країн, як і не поважають українців - українці зневажають самі себе. .... — Я йшов би до кордонів Кубані, Курщини і далі, бо це історично наші території. — А як ви оцінюєте дії #ТЦК? — Та нормально, у них є свій план — вони його виконують. — Що потрібно, щоб ви пішли на фронт воювати? — Від мене більше фінансової користі тут, у Барселоні, я не здатний воювати.

Яскравий приклад морального падіння багатьох українців - воювати і вмирати за омріяну #Україна має будь-хто, але не він. В українця є для того безліч причин, але визнання прав інших – немає. Це те, що зробила з українцями її влада, еліта за багато десятилть - створила таким моральних деградантів. Так, що не ображайтесь на нормальних людей з інших країн, як і не поважають українців - українці зневажають самі себе. .... — Я йшов би до кордонів Кубані, Курщини і далі, бо це історично наші території. — А як ви оцінюєте дії #ТЦК? — Та нормально, у них є свій план — вони його виконують. — Що потрібно, щоб ви пішли на фронт воювати? — Від мене більше фінансової користі тут, у Барселоні, я не здатний воювати.

Wenden

17,331 görüntüleme • 1 yıl önce

ЗБІР НА FPV ІЗ АВТОМАТИЧНИМ НАВЕДЕННЯМ НА ЦІЛЬ! Наші дрони еволюціонували та тепер вміють уражати цілі майже самостійно! На цьому відео знищення російського танка за допомогою саме такого дрона💥 Це спільна робота 60 та 63 механізованих бригад. Дрон залітав на ціль в умовах активного подавлення системами РЕБ, але це не завадило йому. Бо на фінальному етапі він вже сам зробив свою справу😉 Технологія нова, потребує вдосконалення і масштабування. Тому я прошу у якості подарунка мені на ДН задонатити на такі дрони. Вони нівелюють роботу ворожого РЕБ у більшості випадків та дозволяють ще ефективніше бити ворога! Ціль – 50 мільйонів гривень. На ці кошти ми придбаємо 1300+ таких дронів та проінвестуємо у саму технологію. Це будуть як квадрокоптерні FPV, так і літакові. Як денні, так і нічні. І так, це не перше подібне рішення в Україні. Але одне із перших успішних застосувань. І ворог, на жаль, теж має подібні напрацювання. Вже понад місяць росіяни тестують схожу технологію, тому ми тим паче має вкластись у розвиток. А як продукт буде повністю готовий – залучимо до закупівель і державу. Щоб ще більше масштабуватись. Монобанка Карта банки 5375411215349155 Приват 5168745030910761 PayPal sternenkopaypal@gmail.com Погнали!

ЗБІР НА FPV ІЗ АВТОМАТИЧНИМ НАВЕДЕННЯМ НА ЦІЛЬ! Наші дрони еволюціонували та тепер вміють уражати цілі майже самостійно! На цьому відео знищення російського танка за допомогою саме такого дрона💥 Це спільна робота 60 та 63 механізованих бригад. Дрон залітав на ціль в умовах активного подавлення системами РЕБ, але це не завадило йому. Бо на фінальному етапі він вже сам зробив свою справу😉 Технологія нова, потребує вдосконалення і масштабування. Тому я прошу у якості подарунка мені на ДН задонатити на такі дрони. Вони нівелюють роботу ворожого РЕБ у більшості випадків та дозволяють ще ефективніше бити ворога! Ціль – 50 мільйонів гривень. На ці кошти ми придбаємо 1300+ таких дронів та проінвестуємо у саму технологію. Це будуть як квадрокоптерні FPV, так і літакові. Як денні, так і нічні. І так, це не перше подібне рішення в Україні. Але одне із перших успішних застосувань. І ворог, на жаль, теж має подібні напрацювання. Вже понад місяць росіяни тестують схожу технологію, тому ми тим паче має вкластись у розвиток. А як продукт буде повністю готовий – залучимо до закупівель і державу. Щоб ще більше масштабуватись. Монобанка Карта банки 5375411215349155 Приват 5168745030910761 PayPal [email protected] Погнали!

Serhii Sternenko

1,534,122 görüntüleme • 2 yıl önce

Окупанти ТЦК ЗСУ з мусорами увірвались в будинок мешканця села без жодних дозволів, зламавши замок. Якби мешканець житла їх перестріляв, то полковник Штефан і Зеленський нили б, що вбили чергових героїв війни. «Вадим Анатолійович живу в селі Пʼятничани, Камʼянець-Подільському районі, Хмельницька область. Хочу поділитися ситуацією, яка сталася зі мною. Поки мене не було вдома, до будинку, який я орендую, незаконно проникли представники ТЦК. За словами свідків, їх було близько 6 людей, і вони були з дубінками. Вони вирвали замок на дверях і фактично вдерлися в житло без мого дозволу чи присутності. Хочу окремо наголосити: це житло не є моєю власністю, я його винаймаю, але це не дає нікому права вдиратися всередину та пошкоджувати майно. Вважаю такі дії грубим порушенням моїх прав і недоторканності житла. Ніхто не має права заходити до чужого дому без законних підстав і відповідних процедур. Я не буду мовчати і боятися. Я показую це людям, щоб ви бачили правду і не залишалися осторонь. Ми маємо обʼєднуватися і відстоювати свої права законним шляхом. Звертаюся до дільничого громади - зверніть увагу на цю ситуацію і на те, що відбувається. Також хочу зазначити, що подібні випадки вже траплялися раніше, але належної реакції з боку керівництва громади я не бачу. Публікую це відео, щоб привернути увагу до ситуації та отримати розголос. Не ігноруйте - сьогодні це сталося зі мною, завтра може статися з вами.»

Окупанти ТЦК ЗСУ з мусорами увірвались в будинок мешканця села без жодних дозволів, зламавши замок. Якби мешканець житла їх перестріляв, то полковник Штефан і Зеленський нили б, що вбили чергових героїв війни. «Вадим Анатолійович живу в селі Пʼятничани, Камʼянець-Подільському районі, Хмельницька область. Хочу поділитися ситуацією, яка сталася зі мною. Поки мене не було вдома, до будинку, який я орендую, незаконно проникли представники ТЦК. За словами свідків, їх було близько 6 людей, і вони були з дубінками. Вони вирвали замок на дверях і фактично вдерлися в житло без мого дозволу чи присутності. Хочу окремо наголосити: це житло не є моєю власністю, я його винаймаю, але це не дає нікому права вдиратися всередину та пошкоджувати майно. Вважаю такі дії грубим порушенням моїх прав і недоторканності житла. Ніхто не має права заходити до чужого дому без законних підстав і відповідних процедур. Я не буду мовчати і боятися. Я показую це людям, щоб ви бачили правду і не залишалися осторонь. Ми маємо обʼєднуватися і відстоювати свої права законним шляхом. Звертаюся до дільничого громади - зверніть увагу на цю ситуацію і на те, що відбувається. Також хочу зазначити, що подібні випадки вже траплялися раніше, але належної реакції з боку керівництва громади я не бачу. Публікую це відео, щоб привернути увагу до ситуації та отримати розголос. Не ігноруйте - сьогодні це сталося зі мною, завтра може статися з вами.»

Myroslav Oleshko

19,755 görüntüleme • 4 ay önce

А В ЧОМУ ВІН НЕ ПРАВИЙ? Українець різко висловився про продовження воєнного стану Чоловік заявив, що влада має чесно пояснити громадянам, навіщо знову продовжувати обмеження, якщо держава не може повноцінно забезпечити людей базовими умовами життя — теплом та електроенергією. За його словами, у ситуації, коли частина українців змушена жити без світла і тепла, варто хоча б дати можливість виїхати тим, хто не витримує цих умов, замість того щоб утримувати людей у стані безвиході. Також він поставив запитання: чи справедливо обмежувати свободу пересування, якщо держава не здатна гарантувати мінімальні стандарти безпеки та комфорту?

А В ЧОМУ ВІН НЕ ПРАВИЙ? Українець різко висловився про продовження воєнного стану Чоловік заявив, що влада має чесно пояснити громадянам, навіщо знову продовжувати обмеження, якщо держава не може повноцінно забезпечити людей базовими умовами життя — теплом та електроенергією. За його словами, у ситуації, коли частина українців змушена жити без світла і тепла, варто хоча б дати можливість виїхати тим, хто не витримує цих умов, замість того щоб утримувати людей у стані безвиході. Також він поставив запитання: чи справедливо обмежувати свободу пересування, якщо держава не здатна гарантувати мінімальні стандарти безпеки та комфорту?

Актуальна Правда

11,393 görüntüleme • 7 ay önce

Ми всі маємо шанувати роботу тих наших людей, які попри всі виклики забезпечують світлом і теплом. Часто це по-справжньому героїчна робота – під обстрілами, на прикордонній та прифронтовій території. І хоч сьогодні не День енергетика, фактично кожен день в Україні зараз, в умовах постійних російських ударів, – це день ось таких наших людей, які відновлюють постачання електрики, відбудовують лінії передач, дбають про те, щоб наші українські міста і села могли жити. Сьогодні відзначив державними нагородами саме таких наших людей. Наші енергетики роблять неймовірні речі, і наша вдячність їм має бути відповідною. Сергій Титаренко, Віктор Мартиненко й Андрій Євменов із Сумщини. Артур Оболенський з Чернігівщини. Олександр Середенко з Києва. Дмитро Степанов і Сергій Шевченко з Харкова. Роман Міняйленко із Запоріжжя. Максим Танітовський з Одеси. Також відзначив орденом «За мужність» посмертно Анатолія Савченка – водія Чернігівської дільниці «Чернігівобленерго». Він загинув цього місяця від удару російського дрона під час ліквідації наслідків обстрілу. І щодня тисячі наших людей працюють у таких умовах, щоб врятувати життя від ударів російських терористів і щоб Україна могла вистояти в цій війні. Нашими людьми можна тільки пишатись. Дякую кожному й кожній! Слава Україні!

Ми всі маємо шанувати роботу тих наших людей, які попри всі виклики забезпечують світлом і теплом. Часто це по-справжньому героїчна робота – під обстрілами, на прикордонній та прифронтовій території. І хоч сьогодні не День енергетика, фактично кожен день в Україні зараз, в умовах постійних російських ударів, – це день ось таких наших людей, які відновлюють постачання електрики, відбудовують лінії передач, дбають про те, щоб наші українські міста і села могли жити. Сьогодні відзначив державними нагородами саме таких наших людей. Наші енергетики роблять неймовірні речі, і наша вдячність їм має бути відповідною. Сергій Титаренко, Віктор Мартиненко й Андрій Євменов із Сумщини. Артур Оболенський з Чернігівщини. Олександр Середенко з Києва. Дмитро Степанов і Сергій Шевченко з Харкова. Роман Міняйленко із Запоріжжя. Максим Танітовський з Одеси. Також відзначив орденом «За мужність» посмертно Анатолія Савченка – водія Чернігівської дільниці «Чернігівобленерго». Він загинув цього місяця від удару російського дрона під час ліквідації наслідків обстрілу. І щодня тисячі наших людей працюють у таких умовах, щоб врятувати життя від ударів російських терористів і щоб Україна могла вистояти в цій війні. Нашими людьми можна тільки пишатись. Дякую кожному й кожній! Слава Україні!

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

72,350 görüntüleme • 10 ay önce

Навіжені фашисти? Раптом вкраїнчики вирішили зробити міф кремлівської пропаганди реальністю — почати утискати російськомовних, фактично порушуючи Конституцію. І тим самим - роз’єднувати країну ще більше. Ситуація в потягу, коли навіжена ухилянтка у вишиванці вирішила вказувати іншим людям, якою мовою їм розмовляти у приватній розмові. Не подобається чути - можна вийти чи просто не слухати. Сиди там на своєму другому ярусі і не булькай. Це ж навіжена, увімкнувши камеру - вирішила робити контент, спеціально, заради піару. Очевидно, інакше камеру не увімкнула би, знімаючи людей без їх дозволу. Чи є виходом федералізація? Уявімо: місцева влада Львова запроваджує заборону розмовляти російською з покаранням у 15 років ув’язнення. І що далі? Російськомовні кияни чи одесити просто перестануть туди їздити. Подивимось, скільки ресторанів та бізнесів зможуть вижити в умовах такого абсурду. Будь-які утиски треба жорстко карати: і тих, кого не влаштовує українська, і тих, кого дратує російська чи будь-яка інша мова. Бо якщо дозволяти подібну дискримінацію - це означає руйнувати суспільство зсередини. І тоді справжнім переможцем буде не Україна. Режим Зеленського та вічної війни в усій красі.

Навіжені фашисти? Раптом вкраїнчики вирішили зробити міф кремлівської пропаганди реальністю — почати утискати російськомовних, фактично порушуючи Конституцію. І тим самим - роз’єднувати країну ще більше. Ситуація в потягу, коли навіжена ухилянтка у вишиванці вирішила вказувати іншим людям, якою мовою їм розмовляти у приватній розмові. Не подобається чути - можна вийти чи просто не слухати. Сиди там на своєму другому ярусі і не булькай. Це ж навіжена, увімкнувши камеру - вирішила робити контент, спеціально, заради піару. Очевидно, інакше камеру не увімкнула би, знімаючи людей без їх дозволу. Чи є виходом федералізація? Уявімо: місцева влада Львова запроваджує заборону розмовляти російською з покаранням у 15 років ув’язнення. І що далі? Російськомовні кияни чи одесити просто перестануть туди їздити. Подивимось, скільки ресторанів та бізнесів зможуть вижити в умовах такого абсурду. Будь-які утиски треба жорстко карати: і тих, кого не влаштовує українська, і тих, кого дратує російська чи будь-яка інша мова. Бо якщо дозволяти подібну дискримінацію - це означає руйнувати суспільство зсередини. І тоді справжнім переможцем буде не Україна. Режим Зеленського та вічної війни в усій красі.

Myroslav Oleshko

26,674 görüntüleme • 11 ay önce

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Востаннє у залі Київської міської ради я був 24 і 25 лютого 2022 року. Ми всі пам’ятаємо ті дні. Вулиці столиці були порожні. Не було ні поліції, ні СБУ, ні ТЦК, ні правоохоронців, ні ДБР. Боронити Київ лишилися 72-га бригада. Наші десантники 80-ї і 81-ї бригад. 169-й центр. Сили спеціальних операцій. І підрозділи територіальної оборони — 112-й і 41-й. І разом із ними — тисячі добровольців. У перший день у нашому офісі зібралися дві тисячі людей. На питання, чому вони прийшли, відповідь була дуже проста: казали, що у вас тут можна отримати автомати. І тоді не стояло питання, кому, як і з ким об’єднуватися. Ми тоді всі були єдині. І саме від цієї єдності залежало, чи вистоїть Київ. Але небезпека, яка сьогодні сконцентрувалася над Києвом, не менша, ніж чотири роки тому. Але є величезна проблема: сьогодні нам бракує єдності. Кількість запусків балістичних ракет по Києву не порівнюється з жодним іншим населеним пунктом чи територіальною громадою України. І це атака не проти Банкової чи Хрещатика. Це атака проти України. Вони дуже хотіли, щоб Київ зламався, щоб Київ утік, щоб Київ замерз. Але наші з вами зусилля не дали цього зробити. Саме тому мені бридко сьогодні бачити дискусію, коли Банкова намагається перекинути відповідальність на Кличка, на міську раду, аби самим відійти від повної відповідальності, яку несе держава. І так, ми виступили проти вилучення у місцевого самоврядування коштів податку на доходи фізичних осіб. Якщо сьогодні порахувати, скільки коштів за рахунок ПДФО було вилучено з бюджету Києва, то це 24 мільярди гривень. Але на цьому не зупинилися. Вони поставили нове питання: давайте вилучимо з бюджету міста Києва ще 8 мільярдів гривень. І на запитання — а чому? — жодної притомної відповіді немає. Бо закони про місцеве самоврядування не дають права робити подібні речі. Просто Міндічу дуже потрібні гроші. Бо у них там Чернишов, Алі-Баба і ще багато охочих до ресурсів. Грошей їм не вистачає — тож вирішили збирати їх із Києва. Але чому ми сьогодні тут? До нашої команди звернувся міський голова з проханням підтримати плани столиці на наступний рік. Ми готові підтримати це зробити. Але ми точно братимемо участь у його доопрацюванні, щоб був використаний увесь наш досвід. Досвід компетентних, ефективних, професійних людей. Ми переконані, що система енергетичної децентралізації — це шлях, який має бути започаткований у Києві. І вважаємо, що Міністерство фінансів має випустити спеціальні облігації державної внутрішньої позики на 20 мільярдів гривень із цільовим призначенням — вирішення питання енергозабезпечення міста Києва і підготовки міста до зими. Це не подарунок і не політична подачка. Це відповідальне бюджетне рішення. І сьогодні наше завдання дуже просте — не з’ясовувати стосунки, а зробити так, щоб Київ був готовий до наступної зими. Саме тому ми готові об’єднуватися. Готові долучатися. Готові продемонструвати те, чого ми вимагаємо в парламенті, — коаліцію національної єдності. росіяни думали, що зможуть зламати Київ ракетами. Не змогли. І було б прикро, якби столицю ослабили вже не ракети, а бюрократія і політичні оборудки. Київ — місто, яке пережило імперії. І Київ переживе багато «незламних», «потужних» політичних амбіцій. Бо кияни дуже круті. І місто дуже круте. І представляти Київ — це велика честь. Але це і велика відповідальність.

Петро Порошенко

16,932 görüntüleme • 5 ay önce

Україна входить у, можливо, найважчу осінь за всі роки Незалежності. І найбільша небезпека цієї осені — не лише те, що робитиме ворог. Найбільша небезпека — зустріти його удари державою, яка неспроможна. Ми входимо в осінь без Міністра оборони, без очільника Служби безпеки, без Міністра закордонних справ. Тому що монобільшість не завершила формування влади — і пішла на місячну перерву. Тому що влада не чує людей на вулиці. На жаль, війна на канікули не пішла. Після російських ударів по складах і торговельній інфраструктурі в окремих містах виникають перебої з постачанням. Логістичний центр — це інфраструктура національної безпеки, а підприємець, який платить зарплату і податки, — людина, яка утримує армію, яка захищає Україну. Хочу сказати уряду дуже просту річ: під час війни бізнесу від держави потрібні не перевіряльники і додаткові перевірки на сплату податків. Йому потрібен захист: Страхування воєнних ризиків. Доступ до фінансування. Захист критичної логістики. Мораторій на безглузді перевірки і силовий тиск силовиків. Підтримка експорту. Механізми швидкого відновлення підприємств після російських атак. Наша команда цей місяць не відпочивала: ми зустрічалися з підприємцями, військовими, виробниками, громадами, експертами. Ми приходимо до парламенту не з черговим списком того, що влада зробила неправильно. Ми приходимо з планом дій — компетентним і ефективним. Восени 2026 року країні потрібен не ще один серіальний сезон з яскравими спецефектами. Країні потрібен план виживання. Перше — захист життя людей. Два роки закон про укриття, який розробила «Європейська Солідарність», навіть не виносили на розгляд Ради. Зараз кожна громада повинна отримати чіткий стандарт стійкості: укриття, резервне живлення, вода, тепло, зв’язок, водовідведення, запаси, альтернативна логістика. Кожна гривня з цих 40 мільярдів, передбачених на плани стійкості, має бути під публічним контролем. Друге — Армія. Ми вимагаємо негайно повернути 40 мільярдів гривень, на які були скорочені закупівлі озброєння. І потрібна нова мотиваційна модель служби: зрозумілі строки, ротації, зростання оплати залежно від тривалості служби, стартовий пакет мобілізованого і реальні сучасні і адекватні соціальні гарантії. Третє — технології. Технологія, яка довела ефективність на фронті, повинна мати прискорений маршрут: випробування — кодифікація — контракт — масштабування. У визначений строк. І в це треба інвестувати частину оборонного бюджету, аби розробити технологічні переваги. Але це можливо без «своїх» виробників. Без штучно створених монополій. Четверте — бізнес і економіка. «Європейська Солідарність» пропонує пакет економічної стійкості: Страхування воєнних ризиків. Доступне фінансування відновлення після атак. Мораторій на силовий тиск і безпідставні перевірки. І без вас важко. Захист логістичних вузлів і критичних складів. Програми підтримки експорту. Аграрний експорт, порівняно з минулим роком, вже впав на 57%. І головне — передбачувані правила. П’яте — зима. Уряд має вже зараз представити парламенту карту енергетичної стійкості країни. Шосте — Європа. Європейська інтеграція — це наш шанс як на відновлення так і на нашу безпеку після війни. Потрібно виконати пакет Качки–Кос: верховенство права, перезавантаження ДБР, Держфінмоніторинг, незалежність і посилення НАБУ та САП. І нарешті — відповідальність уряду. Премʼєр-міністр має щоквартально звітувати про виконання програми у ВР. А уряд і парламентські фракції повинні працювати регулярно. І окремою державною ціллю має стати підготовка країни до можливого припинення вогню. «Європейська Солідарність» готова підтримувати кожне рішення, яке дає більше зброї армії, більше можливостей українському виробнику, більше захисту бізнесу, більше незалежності правосуддю і швидше веде Україну до Європейського Союзу. І ми не дамо голосів за корупцію, нові шлагбауми для підприємців, чиновницьку сваволю чи чергові бюджетні атракціони популізму.

Україна входить у, можливо, найважчу осінь за всі роки Незалежності. І найбільша небезпека цієї осені — не лише те, що робитиме ворог. Найбільша небезпека — зустріти його удари державою, яка неспроможна. Ми входимо в осінь без Міністра оборони, без очільника Служби безпеки, без Міністра закордонних справ. Тому що монобільшість не завершила формування влади — і пішла на місячну перерву. Тому що влада не чує людей на вулиці. На жаль, війна на канікули не пішла. Після російських ударів по складах і торговельній інфраструктурі в окремих містах виникають перебої з постачанням. Логістичний центр — це інфраструктура національної безпеки, а підприємець, який платить зарплату і податки, — людина, яка утримує армію, яка захищає Україну. Хочу сказати уряду дуже просту річ: під час війни бізнесу від держави потрібні не перевіряльники і додаткові перевірки на сплату податків. Йому потрібен захист: Страхування воєнних ризиків. Доступ до фінансування. Захист критичної логістики. Мораторій на безглузді перевірки і силовий тиск силовиків. Підтримка експорту. Механізми швидкого відновлення підприємств після російських атак. Наша команда цей місяць не відпочивала: ми зустрічалися з підприємцями, військовими, виробниками, громадами, експертами. Ми приходимо до парламенту не з черговим списком того, що влада зробила неправильно. Ми приходимо з планом дій — компетентним і ефективним. Восени 2026 року країні потрібен не ще один серіальний сезон з яскравими спецефектами. Країні потрібен план виживання. Перше — захист життя людей. Два роки закон про укриття, який розробила «Європейська Солідарність», навіть не виносили на розгляд Ради. Зараз кожна громада повинна отримати чіткий стандарт стійкості: укриття, резервне живлення, вода, тепло, зв’язок, водовідведення, запаси, альтернативна логістика. Кожна гривня з цих 40 мільярдів, передбачених на плани стійкості, має бути під публічним контролем. Друге — Армія. Ми вимагаємо негайно повернути 40 мільярдів гривень, на які були скорочені закупівлі озброєння. І потрібна нова мотиваційна модель служби: зрозумілі строки, ротації, зростання оплати залежно від тривалості служби, стартовий пакет мобілізованого і реальні сучасні і адекватні соціальні гарантії. Третє — технології. Технологія, яка довела ефективність на фронті, повинна мати прискорений маршрут: випробування — кодифікація — контракт — масштабування. У визначений строк. І в це треба інвестувати частину оборонного бюджету, аби розробити технологічні переваги. Але це можливо без «своїх» виробників. Без штучно створених монополій. Четверте — бізнес і економіка. «Європейська Солідарність» пропонує пакет економічної стійкості: Страхування воєнних ризиків. Доступне фінансування відновлення після атак. Мораторій на силовий тиск і безпідставні перевірки. І без вас важко. Захист логістичних вузлів і критичних складів. Програми підтримки експорту. Аграрний експорт, порівняно з минулим роком, вже впав на 57%. І головне — передбачувані правила. П’яте — зима. Уряд має вже зараз представити парламенту карту енергетичної стійкості країни. Шосте — Європа. Європейська інтеграція — це наш шанс як на відновлення так і на нашу безпеку після війни. Потрібно виконати пакет Качки–Кос: верховенство права, перезавантаження ДБР, Держфінмоніторинг, незалежність і посилення НАБУ та САП. І нарешті — відповідальність уряду. Премʼєр-міністр має щоквартально звітувати про виконання програми у ВР. А уряд і парламентські фракції повинні працювати регулярно. І окремою державною ціллю має стати підготовка країни до можливого припинення вогню. «Європейська Солідарність» готова підтримувати кожне рішення, яке дає більше зброї армії, більше можливостей українському виробнику, більше захисту бізнесу, більше незалежності правосуддю і швидше веде Україну до Європейського Союзу. І ми не дамо голосів за корупцію, нові шлагбауми для підприємців, чиновницьку сваволю чи чергові бюджетні атракціони популізму.

Петро Порошенко

38,238 görüntüleme • 7 gün önce

Лінтяй. Блогер. Монах. Бармен. Хортиця. Святоша. Батя. Шустрий. Далі… Кожен із нас має власний список імен. Їх рідко озвучують вголос. Але навіть пошепки вони звучать голосніше за найгучніші гасла. За кожним — маленька історія довжиною в ціле життя. За кожним — не лише сльози і молитви, а й десятки теплих, подекуди неочевидних, але таких важливих історій. Не раз чув, як ті, хто тільки шукає себе у вірі, ставили запитання: чому Ісус пішов на таку жертву? Чому Господь не врятував Свого Сина і дозволив закатувати Його? Чи були сумніви у самого Христа, поки Він ішов на Голгофу? Чи не мав Він бажання кинути Свого хреста, відступити убік, лишити Свою варту і дозволити людству самому відповідати за свої вчинки й рішення? На тринадцятому році війни, думаю, кожен не один десяток разів зважував глибину власної жертви і власної втоми. Кожен замислювався: а чи варті його особисті вчинки такої ціни? Коли світ з’їхав з глузду, а ті, хто мали би бути лідерами, торгують цінностями і життями. І здається, що в абсолютній темряві час завмирає, вимагаючи відповідей. А тоді — у раптовій тиші після важкого бою — раптом чується спів птахів. Або, наче глюк у системі, посеред тіні посадки раптом розцвітає весняна квітка. Над руїною піднімається сонце і оспівує перемогу життя. Тоді посеред сліз оживає любов. Серед слабкості проростають опори. А суворі воїни на мить перетворюються на хлопчаків із веселими очима і азартом у голосі. Це і означає, що Бог говорить до тебе Своєю мовою. Шлях, яким ми йдемо, неймовірно важкий. Для когось, на жаль, він закінчився назавжди, а хтось щойно розпочав свою подорож. Але всі ці дороги сходяться тут — і не просто в молитві та вірі, а в нашій спільній боротьбі за перемогу життя над смертю. Бо життя — сильніше. Бо любов — ніколи не минає. Лего та Іра, Маестро, Кондор, Лєший, Капрал, Боїм, дякую Вам за те, що поділилися своїми історіями. Україна вистоїть. І ми разом із нею. Христос Воскрес!

Лінтяй. Блогер. Монах. Бармен. Хортиця. Святоша. Батя. Шустрий. Далі… Кожен із нас має власний список імен. Їх рідко озвучують вголос. Але навіть пошепки вони звучать голосніше за найгучніші гасла. За кожним — маленька історія довжиною в ціле життя. За кожним — не лише сльози і молитви, а й десятки теплих, подекуди неочевидних, але таких важливих історій. Не раз чув, як ті, хто тільки шукає себе у вірі, ставили запитання: чому Ісус пішов на таку жертву? Чому Господь не врятував Свого Сина і дозволив закатувати Його? Чи були сумніви у самого Христа, поки Він ішов на Голгофу? Чи не мав Він бажання кинути Свого хреста, відступити убік, лишити Свою варту і дозволити людству самому відповідати за свої вчинки й рішення? На тринадцятому році війни, думаю, кожен не один десяток разів зважував глибину власної жертви і власної втоми. Кожен замислювався: а чи варті його особисті вчинки такої ціни? Коли світ з’їхав з глузду, а ті, хто мали би бути лідерами, торгують цінностями і життями. І здається, що в абсолютній темряві час завмирає, вимагаючи відповідей. А тоді — у раптовій тиші після важкого бою — раптом чується спів птахів. Або, наче глюк у системі, посеред тіні посадки раптом розцвітає весняна квітка. Над руїною піднімається сонце і оспівує перемогу життя. Тоді посеред сліз оживає любов. Серед слабкості проростають опори. А суворі воїни на мить перетворюються на хлопчаків із веселими очима і азартом у голосі. Це і означає, що Бог говорить до тебе Своєю мовою. Шлях, яким ми йдемо, неймовірно важкий. Для когось, на жаль, він закінчився назавжди, а хтось щойно розпочав свою подорож. Але всі ці дороги сходяться тут — і не просто в молитві та вірі, а в нашій спільній боротьбі за перемогу життя над смертю. Бо життя — сильніше. Бо любов — ніколи не минає. Лего та Іра, Маестро, Кондор, Лєший, Капрал, Боїм, дякую Вам за те, що поділилися своїми історіями. Україна вистоїть. І ми разом із нею. Христос Воскрес!

Петро Порошенко

11,194 görüntüleme • 4 ay önce

Якщо на початку війни усі в Європі казали «конфлікт в Україні», згодом — «війна в Україні», потім — «російська агресія проти України», то зараз це «російська агресія проти Європи». Російські безпілотники в повітряному просторі країн Балтії та Польщі допомогли відкрити очі всім європейським націям. Європа більше не має жодних ілюзій. Про це говорили під час Міжнародної безпекової конференції у шведському Вісбі, куди завітав на запрошення, на шляху до Парламентської асамблеї НАТО. Наші головні висновки: не довіряти путіну, не боятись путіна та завжди бути готовими до атак. У 2014 та 2022 ми двічі здивували світ. Нині ніхто не сумнівається в тому, що Україна вистоїть. Але тепер ми маємо разом працювати над тим, щоб вистояла і Україна, і Європа. Ми будемо раді поділитися знаннями, які засвоїли. Існують три нагальні уроки для Європи. Перший: підготовка має бути реальною, а не на папері. Другий: економічна стійкість — це безпека. Європейську економіку слід перевести на військові рейки. Третій: соціальна та політична стійкість є вирішальними. Ми повинні створити потужності для негайного виробництва найсучасніших дронів та виробляти їх зараз для України. А в майбутньому виробляти їх для об’єднаних європейських збройних сил. Разом із тим маємо виробляти ракети далекого радіуса дії, які будуть здатні у відповідь на російську агресію знищити російську енергетичну та нафтопереробну інфраструктуру. Без них росія не зможе вижити. В такій ситуації, я переконаний, Україна та Європа здатні захистити себе, незалежно від влади у Вашингтоні чи москві. Існує термін «позика на реконструкцію». Якщо так і далі триватиме, нічого буде відновлювати. Має бути позика на оборону. Ми не повинні гаяти час, а вже завтра розпочати використання російських заморожених активів. Час грає на путіна. Не на Україну і не на Європу. Суверенна, демократична, європейська Україна — це не лише в наших інтересах. В інтересах усієї Європи мати стабільну безпекову ситуацію на континенті. Тому нам потрібні два блоки гарантій безпеки. По-перше, це оборонна промисловість та спільне виробництво зброї з використанням українського досвіду. Ми не можемо дозволити собі програти битву за технології ні росії, ні Китаю. Ми повинні бути лідерами. По-друге, Європа має бути рішучіша щодо санкцій. Зупинити весь російський експорт нафти можливо, і це наша мета — зупинити здатність путіна фінансувати війну. Найнебезпечніший удар кремля сьогодні — не військовий. Найнебезпечніший — політичний. Мета — розколоти Європу, послабити ЄС, послабити НАТО і привести до влади популістів та ізоляціоністів. Розділіть нас, і ми програємо. Саме тут європейська та трансатлантична єдність є життєво важливою. Наш найбільший щит — це єдність. Наша головна умова — демократія. Якщо ми будемо тримати і щит, і меч у єдності, жоден ворог не зможе зламати Україну та Європу.

Якщо на початку війни усі в Європі казали «конфлікт в Україні», згодом — «війна в Україні», потім — «російська агресія проти України», то зараз це «російська агресія проти Європи». Російські безпілотники в повітряному просторі країн Балтії та Польщі допомогли відкрити очі всім європейським націям. Європа більше не має жодних ілюзій. Про це говорили під час Міжнародної безпекової конференції у шведському Вісбі, куди завітав на запрошення, на шляху до Парламентської асамблеї НАТО. Наші головні висновки: не довіряти путіну, не боятись путіна та завжди бути готовими до атак. У 2014 та 2022 ми двічі здивували світ. Нині ніхто не сумнівається в тому, що Україна вистоїть. Але тепер ми маємо разом працювати над тим, щоб вистояла і Україна, і Європа. Ми будемо раді поділитися знаннями, які засвоїли. Існують три нагальні уроки для Європи. Перший: підготовка має бути реальною, а не на папері. Другий: економічна стійкість — це безпека. Європейську економіку слід перевести на військові рейки. Третій: соціальна та політична стійкість є вирішальними. Ми повинні створити потужності для негайного виробництва найсучасніших дронів та виробляти їх зараз для України. А в майбутньому виробляти їх для об’єднаних європейських збройних сил. Разом із тим маємо виробляти ракети далекого радіуса дії, які будуть здатні у відповідь на російську агресію знищити російську енергетичну та нафтопереробну інфраструктуру. Без них росія не зможе вижити. В такій ситуації, я переконаний, Україна та Європа здатні захистити себе, незалежно від влади у Вашингтоні чи москві. Існує термін «позика на реконструкцію». Якщо так і далі триватиме, нічого буде відновлювати. Має бути позика на оборону. Ми не повинні гаяти час, а вже завтра розпочати використання російських заморожених активів. Час грає на путіна. Не на Україну і не на Європу. Суверенна, демократична, європейська Україна — це не лише в наших інтересах. В інтересах усієї Європи мати стабільну безпекову ситуацію на континенті. Тому нам потрібні два блоки гарантій безпеки. По-перше, це оборонна промисловість та спільне виробництво зброї з використанням українського досвіду. Ми не можемо дозволити собі програти битву за технології ні росії, ні Китаю. Ми повинні бути лідерами. По-друге, Європа має бути рішучіша щодо санкцій. Зупинити весь російський експорт нафти можливо, і це наша мета — зупинити здатність путіна фінансувати війну. Найнебезпечніший удар кремля сьогодні — не військовий. Найнебезпечніший — політичний. Мета — розколоти Європу, послабити ЄС, послабити НАТО і привести до влади популістів та ізоляціоністів. Розділіть нас, і ми програємо. Саме тут європейська та трансатлантична єдність є життєво важливою. Наш найбільший щит — це єдність. Наша головна умова — демократія. Якщо ми будемо тримати і щит, і меч у єдності, жоден ворог не зможе зламати Україну та Європу.

Петро Порошенко

20,524 görüntüleme • 10 ay önce

Представник президента вперше не прийшов на суд проти неконституційних і незаконних санкцій. Єдиною тактикою влади з самого початку було затягування процесу. Кодекс адміністративного судочинства абсолютно чітко визначає часові межі щодо подання та обґрунтування доказів, представлення позицій та ухвалення рішень. Високий суд увесь час ішов назустріч представникам влади. Але вони пів року не відповідали на законні вимоги суду і позивача надати документи, які доводять обґрунтованість ухвалення рішень. Виявляється, пів року можна ігнорувати суд, ховати документи і, зрештою, перейти до прямої фальсифікації. Немає жодних ілюзій: влада не виграє цю справу. Тому єдиною виграшною тактикою для них лишається затягувати судове засідання. Скільки ще держава та верховенство права будуть зґвалтовані таким брутальним паплюженням прав і демократії? У мене немає запитань до пані Пантюхової, представниці президента. Мені вона в залі не потрібна. Я подавав позов до Зеленського, який зараз перебуває в Україні. Уся риторика та дії президента пов’язані зараз із виборами. Він дає доручення парламенту підготувати виборче законодавство, де напряму заборонятиметься брати участь у виборах підсанкційним особам. На тлі корупційних скандалів — «міндічгейту» та операції «Кісєля-Шефіра» — нам треба терміново рятувати три речі. Перше — це довіра суспільства до влади. Бо наразі влада є прогнилою та корумпованою і становить загрозу нацбезпеці. Друге — повернення довіри фронту до тилу. Третє — повернення довіри наших партнерів до держави Україна. Інакше ми не отримаємо ні грошей, ні зброї, ні технологій, ні політичної підтримки. Бо допомога партнерів була пов’язана лише з двома факторами. Фактор перший — незалежність антикорупційних органів, які досі перебувають під загрозою. І другий фактор — верховенство права. Верховенство права — це незалежність судів. Верховенство права — це права опозиції, права людини, права журналістів і права громадських активістів. І врешті-решт, свобода. Єдине, що влада може зробити — це не з'явитися на суд. Тут має бути не представниця Зеленського, а він сам. Тому відсутність влади в залі судового засідання — це іспит для суду та держави.

Представник президента вперше не прийшов на суд проти неконституційних і незаконних санкцій. Єдиною тактикою влади з самого початку було затягування процесу. Кодекс адміністративного судочинства абсолютно чітко визначає часові межі щодо подання та обґрунтування доказів, представлення позицій та ухвалення рішень. Високий суд увесь час ішов назустріч представникам влади. Але вони пів року не відповідали на законні вимоги суду і позивача надати документи, які доводять обґрунтованість ухвалення рішень. Виявляється, пів року можна ігнорувати суд, ховати документи і, зрештою, перейти до прямої фальсифікації. Немає жодних ілюзій: влада не виграє цю справу. Тому єдиною виграшною тактикою для них лишається затягувати судове засідання. Скільки ще держава та верховенство права будуть зґвалтовані таким брутальним паплюженням прав і демократії? У мене немає запитань до пані Пантюхової, представниці президента. Мені вона в залі не потрібна. Я подавав позов до Зеленського, який зараз перебуває в Україні. Уся риторика та дії президента пов’язані зараз із виборами. Він дає доручення парламенту підготувати виборче законодавство, де напряму заборонятиметься брати участь у виборах підсанкційним особам. На тлі корупційних скандалів — «міндічгейту» та операції «Кісєля-Шефіра» — нам треба терміново рятувати три речі. Перше — це довіра суспільства до влади. Бо наразі влада є прогнилою та корумпованою і становить загрозу нацбезпеці. Друге — повернення довіри фронту до тилу. Третє — повернення довіри наших партнерів до держави Україна. Інакше ми не отримаємо ні грошей, ні зброї, ні технологій, ні політичної підтримки. Бо допомога партнерів була пов’язана лише з двома факторами. Фактор перший — незалежність антикорупційних органів, які досі перебувають під загрозою. І другий фактор — верховенство права. Верховенство права — це незалежність судів. Верховенство права — це права опозиції, права людини, права журналістів і права громадських активістів. І врешті-решт, свобода. Єдине, що влада може зробити — це не з'явитися на суд. Тут має бути не представниця Зеленського, а він сам. Тому відсутність влади в залі судового засідання — це іспит для суду та держави.

Петро Порошенко

16,802 görüntüleme • 7 ay önce

Не вірте, коли вам скажуть, що Верховна Рада зараз дуже напружено працює для розгляду презентації бюджету. Зала порожня, а представників «Європейської Солідарності» зараз на 25% більше, ніж представників «Слуг народу». Тому що все вирішено не в стінах Верховної Ради. У мене нема запитань до пана міністра, бо він робить арифметично-математичні дії, і нічого від нього не залежить. Але все залежить від вас, шановні народні депутати, я з радістю почув, що виявляється, голова комітету проти дорожнього фонду. Респект! Також я сподіваюсь, вона проти корупційного перерозподілу інвестнянь, індустріальних парків та інших спроб присвоїти кошти державного бюджету. Я дуже поспішав з фронту і приїхав лише сьогодні ранку, бо вчора весь день передавав на 30 000 000 гривень FPV-дрони, РЕБи. На фронті їх немає — нуль. А гроші, виявляється, передають тим, хто абсолютно безглуздо розпорядився коштами платників податків, коштами місцевих бюджетів і не забезпечив військо. Нехай далі крадуть?! У мене в руках написана презентація, яку від нас хотіли сховати і не роздали — тут написано 43,2 мільярдів дорожнього фонду. Але це не все, бо тут ще є відсотки за кредитами, які раніше фінансували дорожній фонд. Сьогодні ці кошти вихоплюють із кишень платників податків і далі продовжують фінансувати цей фонд. Військове ПДФО на сьогодні знову перерозподіляють туди, де крадуть! Замість того, щоб виконати наші вимогу зарахувати там, де військові платять на рахунки бригад. Вони швидше, ефективніше і без корупції закуплять на ці гроші все необхідне. Знайдіть мужність і поверніть цей ганебний документ уряду! А йому за економіку — двійка! За політику — двійка! За оборону — двійка! У такому вигляді цей бюджет ухвалювати не можна!

Не вірте, коли вам скажуть, що Верховна Рада зараз дуже напружено працює для розгляду презентації бюджету. Зала порожня, а представників «Європейської Солідарності» зараз на 25% більше, ніж представників «Слуг народу». Тому що все вирішено не в стінах Верховної Ради. У мене нема запитань до пана міністра, бо він робить арифметично-математичні дії, і нічого від нього не залежить. Але все залежить від вас, шановні народні депутати, я з радістю почув, що виявляється, голова комітету проти дорожнього фонду. Респект! Також я сподіваюсь, вона проти корупційного перерозподілу інвестнянь, індустріальних парків та інших спроб присвоїти кошти державного бюджету. Я дуже поспішав з фронту і приїхав лише сьогодні ранку, бо вчора весь день передавав на 30 000 000 гривень FPV-дрони, РЕБи. На фронті їх немає — нуль. А гроші, виявляється, передають тим, хто абсолютно безглуздо розпорядився коштами платників податків, коштами місцевих бюджетів і не забезпечив військо. Нехай далі крадуть?! У мене в руках написана презентація, яку від нас хотіли сховати і не роздали — тут написано 43,2 мільярдів дорожнього фонду. Але це не все, бо тут ще є відсотки за кредитами, які раніше фінансували дорожній фонд. Сьогодні ці кошти вихоплюють із кишень платників податків і далі продовжують фінансувати цей фонд. Військове ПДФО на сьогодні знову перерозподіляють туди, де крадуть! Замість того, щоб виконати наші вимогу зарахувати там, де військові платять на рахунки бригад. Вони швидше, ефективніше і без корупції закуплять на ці гроші все необхідне. Знайдіть мужність і поверніть цей ганебний документ уряду! А йому за економіку — двійка! За політику — двійка! За оборону — двійка! У такому вигляді цей бюджет ухвалювати не можна!

Петро Порошенко

52,108 görüntüleme • 1 yıl önce

Прокурор зачитує переписку між Єрмаком та "гадалкою" Веронікою Анікієвич “Вероніка Феншуй” за 24 грудня 2025, яка радить йому виїхати за кордон Вероніка Феншуй: Я сьогодні дуже зла. Тому заздалегідь прошу вибачення за різкість, але, з іншого боку, можливо, моя різкість налаштує вас на іншу хвилю. Усе починається зі слів, які ми говоримо собі та іншим. Ви протягом останніх місяців не ескалюєте, відповідаєте на нападки й побиття, не відповідаєте. Ескалюють вони, ви дозволяєте цьому бути. Ні про яку ескалацію тут не йдеться, якщо ви почнете щось робити, то це не ескалація, а елементарна самооборона, але ви цього не робите. Вас обох кошмарять психологічно, ви мовчите. З кожною новою історією, новим колом ситуація погіршується, але ви мовчите. Що повинно ще статися, щоб ви почали діяти, і він почав діяти? У нього з'їли всіх його людей, він мовчить. Коли вони доїдять вас, почнуть їсти його, запевняю вас. Якщо продовжувати стратегію страуса, то так і буде. Ви готові принести себе в жертву тільки, щоб бути для нього хорошими? Вони не залишать вас і його в спокої. Їм потрібна влада. Якщо ви їх не зупините, то вони її отримають. Питання в тому, що будете робити ви, і де ви будете? Ситуація така, що або ви, або вас. Далі Єрмак у відповідь на це повідомлення пише: "Фіала, Українська правда, Ткач, Мусаєва, Желєзняк, Арахамія, Гончаренко. Я готовий на все. Я на все готовий. Завтра готовий". Вероніка Феншуй відповідає йому: Ви зараз турбуєтеся про папір і про арешт на якийсь відносно короткий час. Це, звісно, неприємно, ніхто з цим не сперечається. Але на зараз у вас є друг, гарант, немає серйозних доказів, після чого у вас з'являється моральне і юридичне право їх знищувати. Але якщо вони отримають владу, то вони тоді будуть діяти більш серйозно, і не буде друга, гаранта і більше повноважень. І найкраще буде, це якщо ви встигнете і зможете виїхати за кордон. Подумайте над цим і над тим, що якби вас зараз повернули на 1-2 місяці назад, то ви напевно б діяли зовсім по-іншому. Ось якщо запускати цю ситуацію, і далі через час буде приблизно так само.

Прокурор зачитує переписку між Єрмаком та "гадалкою" Веронікою Анікієвич “Вероніка Феншуй” за 24 грудня 2025, яка радить йому виїхати за кордон Вероніка Феншуй: Я сьогодні дуже зла. Тому заздалегідь прошу вибачення за різкість, але, з іншого боку, можливо, моя різкість налаштує вас на іншу хвилю. Усе починається зі слів, які ми говоримо собі та іншим. Ви протягом останніх місяців не ескалюєте, відповідаєте на нападки й побиття, не відповідаєте. Ескалюють вони, ви дозволяєте цьому бути. Ні про яку ескалацію тут не йдеться, якщо ви почнете щось робити, то це не ескалація, а елементарна самооборона, але ви цього не робите. Вас обох кошмарять психологічно, ви мовчите. З кожною новою історією, новим колом ситуація погіршується, але ви мовчите. Що повинно ще статися, щоб ви почали діяти, і він почав діяти? У нього з'їли всіх його людей, він мовчить. Коли вони доїдять вас, почнуть їсти його, запевняю вас. Якщо продовжувати стратегію страуса, то так і буде. Ви готові принести себе в жертву тільки, щоб бути для нього хорошими? Вони не залишать вас і його в спокої. Їм потрібна влада. Якщо ви їх не зупините, то вони її отримають. Питання в тому, що будете робити ви, і де ви будете? Ситуація така, що або ви, або вас. Далі Єрмак у відповідь на це повідомлення пише: "Фіала, Українська правда, Ткач, Мусаєва, Желєзняк, Арахамія, Гончаренко. Я готовий на все. Я на все готовий. Завтра готовий". Вероніка Феншуй відповідає йому: Ви зараз турбуєтеся про папір і про арешт на якийсь відносно короткий час. Це, звісно, неприємно, ніхто з цим не сперечається. Але на зараз у вас є друг, гарант, немає серйозних доказів, після чого у вас з'являється моральне і юридичне право їх знищувати. Але якщо вони отримають владу, то вони тоді будуть діяти більш серйозно, і не буде друга, гаранта і більше повноважень. І найкраще буде, це якщо ви встигнете і зможете виїхати за кордон. Подумайте над цим і над тим, що якби вас зараз повернули на 1-2 місяці назад, то ви напевно б діяли зовсім по-іншому. Ось якщо запускати цю ситуацію, і далі через час буде приблизно так само.

Останній Капіталіст

14,073 görüntüleme • 3 ay önce

Зараз не про хейт, спробую пояснити обстановку, як я її бачу і що з цим робити. Чому жінок часто не хочуть бачити в підрозділах? 1. Стигма раз : жінки емоційні і не управляємі. Тут грає збірний образ усіх жінок, що знав умовний командир: дружина або мама, яка завжди права. А що, як треба буде фізично дисциплінувати? То якось не красіво жінку бити, як тоді нею управляти? 2. Пєтушині бої. Чоловіки в більшій вірогідності почнуть конкурувати за її увагу. А якщо ще й молода, красіва і не заміжня, то всьо, пиздець, коней не зупинити. Бо жінки асоціюються з сексуальним задоволенням. 3. Стигма два : жінка фізично слабка і її треба захищати. Але не тоді, коли медик, хай тягає 300-х наче їх кілограми легші за загальноприйняті кілограми 😁 Наче чоловік не може бути здихляком, якого треба поганяти по фізухі, а от жінкою і займатись нема про що, можна хрест ставити зразу. 4. Стигма три : вони всі тут шукають собі чоловіків, або прийшли за своїми чоловіками і це не ота бойова мотивація, що в бравих козаків. Ну не без того, зустрічала таких жінок, але і зустрічала чоловіків (переважна більшість), які не мають жодної мотивації перебувати у війську. І шо тепер? Давайте всіх розгонимо? Хто воювати буде? Більшість (на мою думку) доброволиць, що йдуть на бойову посаду мають чи не найміцнішу мотивацію рубати ворога. 5. Соціальні ролі. Мужицький мужик войну воює, а ця беззахисна жінка хай дітей ростить. І тільки так, бо так роками виглядали стосунки і ролі, а особливо у кадрових військових старої школи. Тут можна додавати ще пункти, але все це говорить про одне - мати жінку в підрозділі не зручно, не зрозуміло, не обов'язково. Мої висновки: жінки це великий мобілізаційний потенціал. Звісно не перекриє весь дефіцит і на половину, але все ж. Щоб використати цей ресурс, треба адаптуватися і змінювати бачення світу в першу чергу командирам. Є світові приклади, як це зробити успішно. Чого нам не вистачає? Уявіть, що кількість особового складу можна доповнити хоча б на 15%... вже заманливо, правда? Тут не буде про методи залучення жінок у військо, це окрема і важка тема. Поговоримо пізніше.

Зараз не про хейт, спробую пояснити обстановку, як я її бачу і що з цим робити. Чому жінок часто не хочуть бачити в підрозділах? 1. Стигма раз : жінки емоційні і не управляємі. Тут грає збірний образ усіх жінок, що знав умовний командир: дружина або мама, яка завжди права. А що, як треба буде фізично дисциплінувати? То якось не красіво жінку бити, як тоді нею управляти? 2. Пєтушині бої. Чоловіки в більшій вірогідності почнуть конкурувати за її увагу. А якщо ще й молода, красіва і не заміжня, то всьо, пиздець, коней не зупинити. Бо жінки асоціюються з сексуальним задоволенням. 3. Стигма два : жінка фізично слабка і її треба захищати. Але не тоді, коли медик, хай тягає 300-х наче їх кілограми легші за загальноприйняті кілограми 😁 Наче чоловік не може бути здихляком, якого треба поганяти по фізухі, а от жінкою і займатись нема про що, можна хрест ставити зразу. 4. Стигма три : вони всі тут шукають собі чоловіків, або прийшли за своїми чоловіками і це не ота бойова мотивація, що в бравих козаків. Ну не без того, зустрічала таких жінок, але і зустрічала чоловіків (переважна більшість), які не мають жодної мотивації перебувати у війську. І шо тепер? Давайте всіх розгонимо? Хто воювати буде? Більшість (на мою думку) доброволиць, що йдуть на бойову посаду мають чи не найміцнішу мотивацію рубати ворога. 5. Соціальні ролі. Мужицький мужик войну воює, а ця беззахисна жінка хай дітей ростить. І тільки так, бо так роками виглядали стосунки і ролі, а особливо у кадрових військових старої школи. Тут можна додавати ще пункти, але все це говорить про одне - мати жінку в підрозділі не зручно, не зрозуміло, не обов'язково. Мої висновки: жінки це великий мобілізаційний потенціал. Звісно не перекриє весь дефіцит і на половину, але все ж. Щоб використати цей ресурс, треба адаптуватися і змінювати бачення світу в першу чергу командирам. Є світові приклади, як це зробити успішно. Чого нам не вистачає? Уявіть, що кількість особового складу можна доповнити хоча б на 15%... вже заманливо, правда? Тут не буде про методи залучення жінок у військо, це окрема і важка тема. Поговоримо пізніше.

Калина

30,832 görüntüleme • 8 ay önce

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 görüntüleme • 3 ay önce