Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Zur Startseite

Чи знали ви, що у 1920-х роках в Україні існував власний Голлівуд, а завдяки кіновинаходу українця знімали «Бетмена» та «Титанік», який приніс творцю «Оскар» (навіть не один)? Розповідаємо маловідомі факти до Дня українського кіно

radiosvoboda's profile picture

Радіо Свобода

593,168 subscribers

29,669 Aufrufe • vor 1 Jahr •via X (Twitter)

BildungKunst
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Kommentare

Keine Kommentare verfügbar

Kommentare vom Original-Post werden hier angezeigt

Ähnliche Videos

Сьогодні великий історичний день. Дивні діла твої, Господи... Бо влада методично та послідовно блокувала протягом 5 років ухвалення закону про заборону рпц в Україні. Які тільки нісенітниці ми з вами не слухали: і те, що це «технологія Порошенка» щодо розколу суспільства, і телеграм-канали Банкової доповідали, що перепоною є Вашингтон, «який категорично проти цього». Це фейк, який придуманий в москві. І от нарешті — чудодійне зцілення. Ви не уявляєте, наскільки я тішуся, що сьогодні весь зал об’єднано голосує закон про заборону п’ятої колони в Україні. Це перемога всього українського народу, перемога української держави. І врешті-решт, перемога здорового глузду. Армія, мова, віра стали зараз загальнонаціональною ідеєю. Я дякую всім політичним силам та кожному народному депутату, який натиснув кнопку за цей закон. Це питання не церковне, а державотворче. Це питання національної безпеки, бо Кіріл як генерал фсб постійно та щоденно атакує Україну та молиться за знищення нашої держави. Страшно навіть уявити собі, що зараз було б, якби у 2018—2019 роках наші зусилля зі створення православної церкви України й отримання Томосу не увінчалися успіхом. Сьогоднішній день — це не день розколу, а день єднання всього українського народу, і ми нарешті забороняємо рпц юридично. Хоча Вселенський Патріархат ще у 2018 році визнав цю структуру неканонічною. Тепер її місцева структура має 9 місяців для того, щоб визначитись: або вона йде до єдиної православної церкви України, або до ростова та москви. Ми протягуємо руку православним вірянам та патріотичним священникам — на вас чекають у канонічній православній церкві. Сьогодні крок до єднання, який дуже важливий до утвердження національної незалежності.
3:07

Сьогодні великий історичний день. Дивні діла твої, Господи... Бо влада методично та послідовно блокувала протягом 5 років ухвалення закону про заборону рпц в Україні. Які тільки нісенітниці ми з вами не слухали: і те, що це «технологія Порошенка» щодо розколу суспільства, і телеграм-канали Банкової доповідали, що перепоною є Вашингтон, «який категорично проти цього». Це фейк, який придуманий в москві. І от нарешті — чудодійне зцілення. Ви не уявляєте, наскільки я тішуся, що сьогодні весь зал об’єднано голосує закон про заборону п’ятої колони в Україні. Це перемога всього українського народу, перемога української держави. І врешті-решт, перемога здорового глузду. Армія, мова, віра стали зараз загальнонаціональною ідеєю. Я дякую всім політичним силам та кожному народному депутату, який натиснув кнопку за цей закон. Це питання не церковне, а державотворче. Це питання національної безпеки, бо Кіріл як генерал фсб постійно та щоденно атакує Україну та молиться за знищення нашої держави. Страшно навіть уявити собі, що зараз було б, якби у 2018—2019 роках наші зусилля зі створення православної церкви України й отримання Томосу не увінчалися успіхом. Сьогоднішній день — це не день розколу, а день єднання всього українського народу, і ми нарешті забороняємо рпц юридично. Хоча Вселенський Патріархат ще у 2018 році визнав цю структуру неканонічною. Тепер її місцева структура має 9 місяців для того, щоб визначитись: або вона йде до єдиної православної церкви України, або до ростова та москви. Ми протягуємо руку православним вірянам та патріотичним священникам — на вас чекають у канонічній православній церкві. Сьогодні крок до єднання, який дуже важливий до утвердження національної незалежності.

Петро Порошенко

29,147 Aufrufe • vor 2 Jahren

Композитор із Полтавщини, який підкорив Голлівуд, отримав чотири «Оскари» та започаткував на Заході нову професію — кінокомпозитора! Усе це про Дмитра Тьомкіна, музиканта з Кременчука, який став легендою в США. Його ім'я було у всіх на вустах в середині минулого століття. Дмитро ще юнаком перебрався до Німеччини, бо розумів: з більшовіками у нього немає майбутнього. У Європі він зустрів своє кохання та справу всього життя: спочатку писав музику для німого кіно, а пізніше — епічні саундтреки для вестернів. Його музика була настільки крута, що очолювала топ-чарти на радіо і навіть рятувала відверто невдалі фільми. Він працював із найкращими режисерами, серед яких Альфред Хічкок, Френк Капра, Джон Стерджес, Джон Вейн, Говард Гоукс. А на «Оскар» номінувався понад 20 разів! Музика кременчуцького митця живе й нині: у стрічках культового режисера Тарантіно та в серцях поціновувачів американських вестернів і західних кінострічок минулого століття...
4:38

Композитор із Полтавщини, який підкорив Голлівуд, отримав чотири «Оскари» та започаткував на Заході нову професію — кінокомпозитора! Усе це про Дмитра Тьомкіна, музиканта з Кременчука, який став легендою в США. Його ім'я було у всіх на вустах в середині минулого століття. Дмитро ще юнаком перебрався до Німеччини, бо розумів: з більшовіками у нього немає майбутнього. У Європі він зустрів своє кохання та справу всього життя: спочатку писав музику для німого кіно, а пізніше — епічні саундтреки для вестернів. Його музика була настільки крута, що очолювала топ-чарти на радіо і навіть рятувала відверто невдалі фільми. Він працював із найкращими режисерами, серед яких Альфред Хічкок, Френк Капра, Джон Стерджес, Джон Вейн, Говард Гоукс. А на «Оскар» номінувався понад 20 разів! Музика кременчуцького митця живе й нині: у стрічках культового режисера Тарантіно та в серцях поціновувачів американських вестернів і західних кінострічок минулого століття...

#ШОТАМ

106,511 Aufrufe • vor 3 Jahren

Що робив Zеленський в Омані? Чи треба ще пояснювати, що він діяв, як зрадник на користь хуйла, адже ще ніхто не зміг заперечити сконцентровані та приведені у відео факти, де "гарант" зраджує Україну, адже всі його дії потому свідчать саме про це. Тому й переговори, які зараз веде зрадник нічого хорошого Україні не принесуть, НІЧОГО. Не буде ніякого перемир'я, не буде Україні надані гарантії безпеки крім таких же, як Будапештські. І тільки арешт/відставка/суд зрадника дасть змогу Україні привести до влади єдиного, хто зможе зупинити війну, заморозити конфлікт (і це мін.), а саме Пороха, який вже один раз це зробив, зміг, хоч вкраїнчики і вішали на нього всіх собак, від цибулі і до підірваних складів. Треба врешті-решт ставати дорослими, треба навчитися відповідати за свої вчинки, якими б вони не були.
4:55

Що робив Zеленський в Омані? Чи треба ще пояснювати, що він діяв, як зрадник на користь хуйла, адже ще ніхто не зміг заперечити сконцентровані та приведені у відео факти, де "гарант" зраджує Україну, адже всі його дії потому свідчать саме про це. Тому й переговори, які зараз веде зрадник нічого хорошого Україні не принесуть, НІЧОГО. Не буде ніякого перемир'я, не буде Україні надані гарантії безпеки крім таких же, як Будапештські. І тільки арешт/відставка/суд зрадника дасть змогу Україні привести до влади єдиного, хто зможе зупинити війну, заморозити конфлікт (і це мін.), а саме Пороха, який вже один раз це зробив, зміг, хоч вкраїнчики і вішали на нього всіх собак, від цибулі і до підірваних складів. Треба врешті-решт ставати дорослими, треба навчитися відповідати за свої вчинки, якими б вони не були.

Serhii Sokolov

11,150 Aufrufe • vor 9 Monaten

Сьогодні ми маємо підтверджені дані: від 19 до 34 тисяч польських жертв та близько 20 тисяч українських. Організація Об’єднаних Націй визнала на Волині геноцид поляків відповідно до закону який прийняв сейм Польщі, але не визнала звірячих убивств Армії Крайової проти українців. Постійні нападки на українську сторону за шанування Героїв УПА контрастують із тим, як поляки спокійно возвеличують бійців Армії Крайової, яких у Польщі вважають великими героями та виправдовують навіть після їхньої смерті у судах проводичи амністії. Запитайте будь-якого поляка, чи винні бійці Армії Крайової у вбивствах українців — відповідь буде одна: «Ні, це була відплата, а не геноцид українського населення». Проте ми всі розуміємо, що вбивство мирних жінок і дітей не може бути "відплатою" — це була зачистка території від українців. Ще один неприємний момент ці дії продовжувалися з 20-х років по 47-й і підтримувалась на рівні держави Польщі. І скільки було вбито чи закатовано українців ніхто не рахує. Проте ми дуже добре пам'ятаємо, що відбувається в Польщі вже зараз:
0:30

Сьогодні ми маємо підтверджені дані: від 19 до 34 тисяч польських жертв та близько 20 тисяч українських. Організація Об’єднаних Націй визнала на Волині геноцид поляків відповідно до закону який прийняв сейм Польщі, але не визнала звірячих убивств Армії Крайової проти українців. Постійні нападки на українську сторону за шанування Героїв УПА контрастують із тим, як поляки спокійно возвеличують бійців Армії Крайової, яких у Польщі вважають великими героями та виправдовують навіть після їхньої смерті у судах проводичи амністії. Запитайте будь-якого поляка, чи винні бійці Армії Крайової у вбивствах українців — відповідь буде одна: «Ні, це була відплата, а не геноцид українського населення». Проте ми всі розуміємо, що вбивство мирних жінок і дітей не може бути "відплатою" — це була зачистка території від українців. Ще один неприємний момент ці дії продовжувалися з 20-х років по 47-й і підтримувалась на рівні держави Польщі. І скільки було вбито чи закатовано українців ніхто не рахує. Проте ми дуже добре пам'ятаємо, що відбувається в Польщі вже зараз:

Petrenko AndryiⒸ (Ukraine)

33,710 Aufrufe • vor 2 Monaten

Втеча з концтабору. Важко, але можливо. І, до речі, не лякайтесь рішення #ЄС про, ніби-то, відмову від надання притулку українським чоловікам. Це лише рекомендаційне рішення, кожна країна має свої правила, і далеко не кожна приймає рекомендацію ЄС. Крім того, це стосується спрощеного порядку надання притулку громадянам #Україна, який діє з 2022. Українці можуть отримати притулок на загальних підставах. Різниця в термінах — замість негайної видачі документа, може тривати розгляд кілька тижнів, чи місяць-два. Але в Україну вас не депортують ніяк, якщо ви доведете, що в Україні існує загроза для вашого життя. А вона тут на кожному кроці — вас можуть, наприклад, закатувати в #ТЦК, свідчень ви можете надати цілий вагон. До речі, це рішення ЄС, яке вибив #Зеленський — постріл собі у ногу. Досі ЄС замовчували жахіття, які відбуваються в Україні, в т.ч. в ТЦК та #ЗСУ. Тепер ці факти будуть розглядатись у відкритих судових слуханнях під час розгляду справ про надання притулку, і розповсюджуватись в інформаційному просторі країн ЄС. І в народів країн ЄС буде все більше виникати запитань до своїх урядів — яких страшний і жорстокий режим вони підтримують в Україні.
1:51

Втеча з концтабору. Важко, але можливо. І, до речі, не лякайтесь рішення #ЄС про, ніби-то, відмову від надання притулку українським чоловікам. Це лише рекомендаційне рішення, кожна країна має свої правила, і далеко не кожна приймає рекомендацію ЄС. Крім того, це стосується спрощеного порядку надання притулку громадянам #Україна, який діє з 2022. Українці можуть отримати притулок на загальних підставах. Різниця в термінах — замість негайної видачі документа, може тривати розгляд кілька тижнів, чи місяць-два. Але в Україну вас не депортують ніяк, якщо ви доведете, що в Україні існує загроза для вашого життя. А вона тут на кожному кроці — вас можуть, наприклад, закатувати в #ТЦК, свідчень ви можете надати цілий вагон. До речі, це рішення ЄС, яке вибив #Зеленський — постріл собі у ногу. Досі ЄС замовчували жахіття, які відбуваються в Україні, в т.ч. в ТЦК та #ЗСУ. Тепер ці факти будуть розглядатись у відкритих судових слуханнях під час розгляду справ про надання притулку, і розповсюджуватись в інформаційному просторі країн ЄС. І в народів країн ЄС буде все більше виникати запитань до своїх урядів — яких страшний і жорстокий режим вони підтримують в Україні.

Wenden

95,948 Aufrufe • vor 1 Monat

Чи знали ви, що до 2021 року в самому центрі Києва спокійно працював офіс “Россотруднічєства”? Або що в багатьох містах України роками діяли філії фонду “Русскій мір”, який організовував “культурні” заходи й роздавав гранти для поширення ідей про “братські народи”? Кремль готував окупацію України задовго до 2014 року. Спершу – не танками, а через так звану “м’яку силу”: мову, культуру та церкву. Але самими співробітниками посольства рф цю роботу не зробиш – для цього на території України працювали десятки кремлівських структур. Які саме організації роками займались “промиванням мізків” українцям? Про це у новому випуску “Довгої війни” розповідає Олексій Ковжун.
0:40

Чи знали ви, що до 2021 року в самому центрі Києва спокійно працював офіс “Россотруднічєства”? Або що в багатьох містах України роками діяли філії фонду “Русскій мір”, який організовував “культурні” заходи й роздавав гранти для поширення ідей про “братські народи”? Кремль готував окупацію України задовго до 2014 року. Спершу – не танками, а через так звану “м’яку силу”: мову, культуру та церкву. Але самими співробітниками посольства рф цю роботу не зробиш – для цього на території України працювали десятки кремлівських структур. Які саме організації роками займались “промиванням мізків” українцям? Про це у новому випуску “Довгої війни” розповідає Олексій Ковжун.

ҐРУНТ

34,283 Aufrufe • vor 10 Monaten

Ми всі сподівалися, що «портновщина» та «єрмаковщина» вивітрилися з кабінетів Банкової. Але попри те, що Єрмака все ж звільнили з Офісу Президента, а портнов безславно помер, нічого не змінилося. Рішення у Верховному Суді у справі антиконституційних та незаконних санкцій це підтвердили: мій позов не задовольнили. Але справа не у конкретних прізвищах, а у тому, що за цим рішенням криється. Мова йде про кожного українця та про наш євроінтеграційний шлях. Мова йде про кожного, хто прагне побачити Україну частиною Європейського Союзу. Наш статус кандидата в члени ЄС — це не заслуга Порошенка чи Зеленського. Це пролита кров українських воїнів та жертв російської агресії в Україні. Але у кожній заяві Європейського Союзу значиться, що двері для нас відкриті на основі merit-based. Що означає, що Україна має робити необхідні кроки на шляху до членства, а ЄС дає зелене світло у разі прогресу. Лише за останній місяць було ухвалено кілька базових документів: Резолюція Європейського Парламенту, рішення ПА ОБСЄ та Резолюція Європейської Народної Партії. У всіх чорним по білому написано, що санкції проти опозиції є незаконними, позасудовими та антиконституційними. Застосовувати санкції проти громадян та резидентів України також є незаконним. Але, певно, під тиском влади та співробітників СБУ колегія суддів не встигла їх прочитати. Сьогодні всі, хто намагається побудувати в Україні авторитаризм замість демократії, домоглися свого. Швидше за все, у липні нам не відкриють сім євроінтеграційних кластерів. Першими у черзі на отримання членства є Чорногорія, Північна Македонія та Албанія. Україна ж позбавлена цього шансу, зокрема і через це рішення. Але провина лежить не на суддях, а на тих, хто чинить тиск на них та їхні родини. На тих, хто нехтує верховенством права. Я хотів би висловити слова вдячності всім, хто підтримує демократію в Україні, — активістам, закордонним партнерам та журналістам. Ми точно подаватимемо позов до Верховної Палати Верховного Суду. І твердо переконаний, що точно переможемо в ЄСПЛ.
15:45

Ми всі сподівалися, що «портновщина» та «єрмаковщина» вивітрилися з кабінетів Банкової. Але попри те, що Єрмака все ж звільнили з Офісу Президента, а портнов безславно помер, нічого не змінилося. Рішення у Верховному Суді у справі антиконституційних та незаконних санкцій це підтвердили: мій позов не задовольнили. Але справа не у конкретних прізвищах, а у тому, що за цим рішенням криється. Мова йде про кожного українця та про наш євроінтеграційний шлях. Мова йде про кожного, хто прагне побачити Україну частиною Європейського Союзу. Наш статус кандидата в члени ЄС — це не заслуга Порошенка чи Зеленського. Це пролита кров українських воїнів та жертв російської агресії в Україні. Але у кожній заяві Європейського Союзу значиться, що двері для нас відкриті на основі merit-based. Що означає, що Україна має робити необхідні кроки на шляху до членства, а ЄС дає зелене світло у разі прогресу. Лише за останній місяць було ухвалено кілька базових документів: Резолюція Європейського Парламенту, рішення ПА ОБСЄ та Резолюція Європейської Народної Партії. У всіх чорним по білому написано, що санкції проти опозиції є незаконними, позасудовими та антиконституційними. Застосовувати санкції проти громадян та резидентів України також є незаконним. Але, певно, під тиском влади та співробітників СБУ колегія суддів не встигла їх прочитати. Сьогодні всі, хто намагається побудувати в Україні авторитаризм замість демократії, домоглися свого. Швидше за все, у липні нам не відкриють сім євроінтеграційних кластерів. Першими у черзі на отримання членства є Чорногорія, Північна Македонія та Албанія. Україна ж позбавлена цього шансу, зокрема і через це рішення. Але провина лежить не на суддях, а на тих, хто чинить тиск на них та їхні родини. На тих, хто нехтує верховенством права. Я хотів би висловити слова вдячності всім, хто підтримує демократію в Україні, — активістам, закордонним партнерам та журналістам. Ми точно подаватимемо позов до Верховної Палати Верховного Суду. І твердо переконаний, що точно переможемо в ЄСПЛ.

Петро Порошенко

19,398 Aufrufe • vor 2 Monaten

Роман Маслов Уявіть собі: ми перестаємо змагатись — і починаємо підтримувати одне одного. Не шукати, як обійти, а шукати, як допомогти. Я йду до ресторану — обираю українського власника. Їду на СТО — обслуговуюсь у українців. Навіть коли мию авто або йду до стоматолога — намагаюсь віддати свої гроші своїм. Бо кожна така дія — це маленький внесок у спільну перемогу. І саме завдяки українцям підвищується рівень сервісу в багатьох країнах Європи. Доказ цьому — наша «Мапа українських бізнесів за кордоном». Вона показує, що українці — це бренд якості, працьовитості та людяності. А мова? Мова — це серце цієї ідентичності. Вона об’єднує нас, де б ми не були.
1:07

Роман Маслов Уявіть собі: ми перестаємо змагатись — і починаємо підтримувати одне одного. Не шукати, як обійти, а шукати, як допомогти. Я йду до ресторану — обираю українського власника. Їду на СТО — обслуговуюсь у українців. Навіть коли мию авто або йду до стоматолога — намагаюсь віддати свої гроші своїм. Бо кожна така дія — це маленький внесок у спільну перемогу. І саме завдяки українцям підвищується рівень сервісу в багатьох країнах Європи. Доказ цьому — наша «Мапа українських бізнесів за кордоном». Вона показує, що українці — це бренд якості, працьовитості та людяності. А мова? Мова — це серце цієї ідентичності. Вона об’єднує нас, де б ми не були.

жозефина бонапард

17,999 Aufrufe • vor 11 Monaten

Міндіч заявив, що "його призначили винним", а більшість звинувачень приписує медіа. Коментувати юридичний бік справи бізнесмен-втікач відмовився, бо "ситуація в нього і так складна". Міндіч: Тобто сьогодні, ну ви ж як людина професійний журналіст розумієте, що відбувається правильно? Тобто, мене призначили винним. І сьогодні воно до мене все, що хочете. Сьогодні, ну мільйон речей до мене просто приписують там де не те, що я не був, а й не знаю. Ткач: Наприклад? Міндіч: Ну якісь, ось усі, які до мене приписують, це все приписані речі. Так само можна приписати і до вас. Ткач: Наприклад, що вам приписують? Міндіч: У будинку, де ви живете, у вас є кількість сусідів, і ви з ними перетинаєтесь щодня. Ну чи раз на тиждень, вірно? Тобто можна сказати, що всі ці люди, пов'язані з вами... Ткач: Тобто Умєров ваш сусід? Міндіч: Ну Мишку, давайте конструктивно поговоримо. Умєров, ну ви ж знаєте, що він не мій сусід. Я кажу, наприклад, що сьогодні можна... До мене сьогодні ліплять все, що хочете. Все, чого не було, і бути не може і взагалі не в'яжеться. Але це сьогодні приписують. І ви навіть. Я не говоритиму факти, щоб зараз не погіршити свою позицію, і так не дуже легку, правильно? Я сьогодні перебуваю в Ізраїлі. Я сьогодні перевіз свою сім'ю і перебуваю під великим тиском. Це не найкращий час для мене. І тому навіщо мені зараз щось намовляти вам?" Відео: "Українська правда"
1:11

Міндіч заявив, що "його призначили винним", а більшість звинувачень приписує медіа. Коментувати юридичний бік справи бізнесмен-втікач відмовився, бо "ситуація в нього і так складна". Міндіч: Тобто сьогодні, ну ви ж як людина професійний журналіст розумієте, що відбувається правильно? Тобто, мене призначили винним. І сьогодні воно до мене все, що хочете. Сьогодні, ну мільйон речей до мене просто приписують там де не те, що я не був, а й не знаю. Ткач: Наприклад? Міндіч: Ну якісь, ось усі, які до мене приписують, це все приписані речі. Так само можна приписати і до вас. Ткач: Наприклад, що вам приписують? Міндіч: У будинку, де ви живете, у вас є кількість сусідів, і ви з ними перетинаєтесь щодня. Ну чи раз на тиждень, вірно? Тобто можна сказати, що всі ці люди, пов'язані з вами... Ткач: Тобто Умєров ваш сусід? Міндіч: Ну Мишку, давайте конструктивно поговоримо. Умєров, ну ви ж знаєте, що він не мій сусід. Я кажу, наприклад, що сьогодні можна... До мене сьогодні ліплять все, що хочете. Все, чого не було, і бути не може і взагалі не в'яжеться. Але це сьогодні приписують. І ви навіть. Я не говоритиму факти, щоб зараз не погіршити свою позицію, і так не дуже легку, правильно? Я сьогодні перебуваю в Ізраїлі. Я сьогодні перевіз свою сім'ю і перебуваю під великим тиском. Це не найкращий час для мене. І тому навіщо мені зараз щось намовляти вам?" Відео: "Українська правда"

5 канал 🇺🇦

18,030 Aufrufe • vor 8 Monaten

Мадяр про Україну: Ми завжди чітко заявляли, що в цій ситуації я не говорив двозначно, як Віктор Орбан, одного дня – одне в Будапешті, іншого дня – інше в Брюсселі, а третього дня – ще щось у москві Щоб усі в Угорщині знали, що Україна є жертвою в цій війні Що Україна, згідно з Будапештським меморандумом 1994 року, має повне право і, на мою думку, це навіть прямий обов'язок для будь-якого уряду, зберігати свою територіальну цілісність та суверенітет І ніхто не має права ззовні втручатися в те, на яких умовах хтось укладе договір наприкінці війни Ми сподіваємося, що врешті-решт жодна інша країна не матиме права говорити, щоб ти відмовився від цієї чи тієї території Той, хто таке говорить, сам є справжнім зрадником Батьківщини. Якщо вони таке говорять, а політики партії "Фідес" дійсно таке говорили, тоді я б хотів запитати у них: що саме сталося б, якби росія напала на Угорщину? Тоді від якої угорської області вони б хотіли відмовитися? Ця обурлива, лицемірна промова, негідна наших героїв 56-го року, наших борців за свободу
1:17

Мадяр про Україну: Ми завжди чітко заявляли, що в цій ситуації я не говорив двозначно, як Віктор Орбан, одного дня – одне в Будапешті, іншого дня – інше в Брюсселі, а третього дня – ще щось у москві Щоб усі в Угорщині знали, що Україна є жертвою в цій війні Що Україна, згідно з Будапештським меморандумом 1994 року, має повне право і, на мою думку, це навіть прямий обов'язок для будь-якого уряду, зберігати свою територіальну цілісність та суверенітет І ніхто не має права ззовні втручатися в те, на яких умовах хтось укладе договір наприкінці війни Ми сподіваємося, що врешті-решт жодна інша країна не матиме права говорити, щоб ти відмовився від цієї чи тієї території Той, хто таке говорить, сам є справжнім зрадником Батьківщини. Якщо вони таке говорять, а політики партії "Фідес" дійсно таке говорили, тоді я б хотів запитати у них: що саме сталося б, якби росія напала на Угорщину? Тоді від якої угорської області вони б хотіли відмовитися? Ця обурлива, лицемірна промова, негідна наших героїв 56-го року, наших борців за свободу

Останній Капіталіст

80,822 Aufrufe • vor 5 Monaten

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 Aufrufe • vor 4 Monaten

16 січня — історичний день для всієї української держави. 11 років тому в цій залі було поставлено на голосування і руками проголосовано згортання демократії в Україні, яке врешті-решт призвело до подій Революції Гідності. Ті, хто голосували того дня, все ще є в цьому залі. Все ще Верховна Рада не спромоглася вигнати їх звідси. Триває і згортання демократії: знову мене як лідера «Європейської Солідарності» за вказівкою керівника служби безпеки президента не випустили за кордон, де я планував зустрітися з лідером Європейської народної партії. Вони намагаються відволікти увагу від власної корупції, власної жадібності та власних крадіжок. Лише зараз, завдяки голосуванням у цій залі, вони вкрали 70 мільярдів у війська. 16 січня — також день, що засвідчив героїзм української армії. Бо 10 років тому в Донецькому аеропорту славетні «кіборги» продемонстрували, що означають новостворені Збройні Сили України, що і сьогодні тримають фронт, нищать росіян та рятують державу. А всім присутнім у залі парламенту час визначитися: вони пліч-о-пліч зі Збройними Силами та українським народом чи разом із корупційною владою?
2:02

16 січня — історичний день для всієї української держави. 11 років тому в цій залі було поставлено на голосування і руками проголосовано згортання демократії в Україні, яке врешті-решт призвело до подій Революції Гідності. Ті, хто голосували того дня, все ще є в цьому залі. Все ще Верховна Рада не спромоглася вигнати їх звідси. Триває і згортання демократії: знову мене як лідера «Європейської Солідарності» за вказівкою керівника служби безпеки президента не випустили за кордон, де я планував зустрітися з лідером Європейської народної партії. Вони намагаються відволікти увагу від власної корупції, власної жадібності та власних крадіжок. Лише зараз, завдяки голосуванням у цій залі, вони вкрали 70 мільярдів у війська. 16 січня — також день, що засвідчив героїзм української армії. Бо 10 років тому в Донецькому аеропорту славетні «кіборги» продемонстрували, що означають новостворені Збройні Сили України, що і сьогодні тримають фронт, нищать росіян та рятують державу. А всім присутнім у залі парламенту час визначитися: вони пліч-о-пліч зі Збройними Силами та українським народом чи разом із корупційною владою?

Петро Порошенко

16,509 Aufrufe • vor 1 Jahr