Loading video...

Video Failed to Load

There was a problem loading this video. This could be due to a temporary network issue or the video might be unavailable.

«Якщо хочете знати де найсильніший народ, подивіться на Харків. -25 на вулиці, в магазині -2, але ми живемо та працюємо!» 🇪🇬Громадянин Єгипту, який працює у Квітковому магазині, вражений наскільки українці сильні духом 💪💪

Vatslav

1,950 subscribers

34,681 views • 7 months ago •via X (Twitter)

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

18 Comments

Людмила 🇺🇦7 months ago

І квіточки мабуть загинули😥в мене даже які на вікнах стоять, мерзнуть ,по листочкам бачу

Delovoi7 months ago

Сильні духом.... Сука у нас вибору нема, маючи покидьків во владі у нас невеликий вибір вижити чи здохнути

Marina Dyachenko7 months ago

Героям Слава!

Esperanza7 months ago

Рашню від подібних відео, особливо з іншоземними товаришами, рве на шмаття просто👹 Дякую! Тримаємось заради України 💜🫂

Rubo19397 months ago

Харьков 😭🙏🇺🇦🤝✊👍🥰

Supra7 months ago

боюсь представить что за жопа в египте, что он готов работать на нищей работе, в воюющей стране в -25 без отопления

Gary Cooper7 months ago

Прлучать пизды и терпеть - это не значит быть сильным.

pijpers- prikho47 months ago

✌️🙏❤️❤️❤️

Незламон Потужний7 months ago

Народ рабів і терпіл...

Sergio7 months ago

Потужненько, за Зеленского, за квартал95, ура товарищи!

Vik7 months ago

От безысходности всё это. А что вам остается? Терпеть пока не развалятся остатки. И потом снова терпеть. В чем заслуга?

Oleksii Фен-шуй Компьютерный клуб 🇸🇮7 months ago

Пф, открой границы для мужиков и через год в Харькове будет населения как в Черкассах

SunEnjoy.com. ua7 months ago

🫶

Тробл7 months ago

Он слабоумный просто

Vladi7 months ago

Как в Донецке 12 лет.

Вася Пупкин7 months ago

невже в Египті так погано що гроші приїхав заробляти по суті на війну?

Serg7 months ago

Говнецо ви відбирне насобирали в коментах. Чого ті додіки постійно лізуть під наши пости зі своїми ублюдочними коментарями. Невже на Росії так все погано, що майже вже всі консерви вскрились? 🤔

Eugeny Majorov🇷🇺7 months ago

Больные идиотизмом бандеровцы...🤡

Related Videos

От тільки за вбитих маріупольців, більше ніж 100 тис. Zеленського потрібно судити на довічно за ті шашлики та "ми знаємо більше". І навіть не важливо, як українці голосували у 2019, хай би навіть за марсіан, але не попередити про можливе вторгнення, не готуватися до нього всіма можливими способами, то вже злочин та зрада. Проте у сьогоденні вони влітку попереджають про блекаути взимку, "готуйтеся переїжджати з міст у села", і в той же час розказували про дрони перехоплювачи, "чисте небо", 3000 Фламінг кращих за Томагавки. І це вже не вписується і жодну логіку, бо: 1. Якщо з міста переїхати до села, то хто працювати буде на заправці/в школі/в магазині/тощо. 2. Якщо у вас "Чисте небо" та тисячи майже Томагавків, то чого тоді боятися українцям, адже к@цап повинен вже був би здохнути до грудня. Іншими словами ці зрадники зелені брешуть завжди, як пуйло, бо у зелених і хуйла одна ціль. І здогадайтесь з одного разу Яка.

От тільки за вбитих маріупольців, більше ніж 100 тис. Zеленського потрібно судити на довічно за ті шашлики та "ми знаємо більше". І навіть не важливо, як українці голосували у 2019, хай би навіть за марсіан, але не попередити про можливе вторгнення, не готуватися до нього всіма можливими способами, то вже злочин та зрада. Проте у сьогоденні вони влітку попереджають про блекаути взимку, "готуйтеся переїжджати з міст у села", і в той же час розказували про дрони перехоплювачи, "чисте небо", 3000 Фламінг кращих за Томагавки. І це вже не вписується і жодну логіку, бо: 1. Якщо з міста переїхати до села, то хто працювати буде на заправці/в школі/в магазині/тощо. 2. Якщо у вас "Чисте небо" та тисячи майже Томагавків, то чого тоді боятися українцям, адже к@цап повинен вже був би здохнути до грудня. Іншими словами ці зрадники зелені брешуть завжди, як пуйло, бо у зелених і хуйла одна ціль. І здогадайтесь з одного разу Яка.

Serhii Sokolov

11,027 views • 8 months ago

Сьогодні з командою у Великій Британії на ювілейному Саміті Міжнародного демократичного союзу. Але перед тим заїхали оглянути замовлену техніку для ЗСУ. З цим «малюком» ви вже всі знайомі. Менше місяця тому ми вже передали один хлопцям на фронт. Він за 1,5 хвилини завантажує контейнер з боєприпасами, БТРами, лазнями, майстернями, снарядами вагою до 18 тонн. Тому сьогодні, під час контрнаступу, така техніка дуже потрібна нашим воїнам. Таких «малюків» приїде в Україну ще 20, все законтрактовано 😉 Але ми на цьому не зупинилися. Знайшли чотирьохмостовий DAF, який має такий самий двигун, таку саму коробку та потужність, 1,5 хвилини для розвантаження контейнеру з боєприпасами… Зараз аналізуємо, робимо технічний огляд, випробування, і якщо все буде успішно, це буде наш наступний контракт, який ми укладемо під час мого перебування тут, у Великій Британії. Наш добрий друг Алекс, який допомагає нам із ліцензіями, сьогодні люб’язно погодився, що він напише звернення на уряд Великої Британії, щоб нам якнайшвидше оформили ліцензію. Робимо все для підсилення ЗСУ. Працюємо разом на перемогу!

Сьогодні з командою у Великій Британії на ювілейному Саміті Міжнародного демократичного союзу. Але перед тим заїхали оглянути замовлену техніку для ЗСУ. З цим «малюком» ви вже всі знайомі. Менше місяця тому ми вже передали один хлопцям на фронт. Він за 1,5 хвилини завантажує контейнер з боєприпасами, БТРами, лазнями, майстернями, снарядами вагою до 18 тонн. Тому сьогодні, під час контрнаступу, така техніка дуже потрібна нашим воїнам. Таких «малюків» приїде в Україну ще 20, все законтрактовано 😉 Але ми на цьому не зупинилися. Знайшли чотирьохмостовий DAF, який має такий самий двигун, таку саму коробку та потужність, 1,5 хвилини для розвантаження контейнеру з боєприпасами… Зараз аналізуємо, робимо технічний огляд, випробування, і якщо все буде успішно, це буде наш наступний контракт, який ми укладемо під час мого перебування тут, у Великій Британії. Наш добрий друг Алекс, який допомагає нам із ліцензіями, сьогодні люб’язно погодився, що він напише звернення на уряд Великої Британії, щоб нам якнайшвидше оформили ліцензію. Робимо все для підсилення ЗСУ. Працюємо разом на перемогу!

Петро Порошенко

50,955 views • 3 years ago

Публікую відео з повною картиною вчорашнього вечора на метро «Героїв Дніпра» у Києві, де чітко видно всю сутність шахраїв так званого волонтерського фонду «Врятуй рідну країну», який очолює Микола Осаула. Подивіться, там все дуже показово! Коля Осаула вирішив насміхатися з мого поранення та участі в бойових діях, мовляв він як шахрай-волонтер на війні більше пробув, паралельно з цим він віддав вказівки тітушками, які так само погрожували мені та нашим активістам. Максимально аморальний покидьок. Цей персонаж буде відповідати окремо. Другий персонаж, який мені погрожував, це його помічник - Карен Мелькумов, ну або за паспортом - Мелькумов Карэн Георгиевич. Громадянин російської федерації. Найближчим часом у себе в телеграм каналі я опублікую дані його російського паспорта. Уродженець м. Алмалик, Узбекистан. Проживав на території окупованого Криму, публічно підтримував анексію українського півострова. Нині намагається створити собі образ волонтера та борця з окупантами. По цьому персонажу готуються матеріали в СБУ зокрема для порушення кримінального провадження за посягання на територіальну цілісність України. Зранку Поліція Києва офіційно повідомила, що за результатами вчорашніх подій, на цих шахраїв відкрито кримінальне провадження. Зараз перед правоохоронними органами стоїть набагато більше завдання ніж боротьба з шахраями. Ми не прагнемо самосуду, ми воювали в тому числі за демократичні свободи в цій країні, але безкарність буде породжувати дуже нехороші, але справедливі дії від суспільства. Все у ваших руках! Ми уважно слідкуємо за цією справою. Щиро дякую Всім за розголос! Прошу поширити це відео.

Публікую відео з повною картиною вчорашнього вечора на метро «Героїв Дніпра» у Києві, де чітко видно всю сутність шахраїв так званого волонтерського фонду «Врятуй рідну країну», який очолює Микола Осаула. Подивіться, там все дуже показово! Коля Осаула вирішив насміхатися з мого поранення та участі в бойових діях, мовляв він як шахрай-волонтер на війні більше пробув, паралельно з цим він віддав вказівки тітушками, які так само погрожували мені та нашим активістам. Максимально аморальний покидьок. Цей персонаж буде відповідати окремо. Другий персонаж, який мені погрожував, це його помічник - Карен Мелькумов, ну або за паспортом - Мелькумов Карэн Георгиевич. Громадянин російської федерації. Найближчим часом у себе в телеграм каналі я опублікую дані його російського паспорта. Уродженець м. Алмалик, Узбекистан. Проживав на території окупованого Криму, публічно підтримував анексію українського півострова. Нині намагається створити собі образ волонтера та борця з окупантами. По цьому персонажу готуються матеріали в СБУ зокрема для порушення кримінального провадження за посягання на територіальну цілісність України. Зранку Поліція Києва офіційно повідомила, що за результатами вчорашніх подій, на цих шахраїв відкрито кримінальне провадження. Зараз перед правоохоронними органами стоїть набагато більше завдання ніж боротьба з шахраями. Ми не прагнемо самосуду, ми воювали в тому числі за демократичні свободи в цій країні, але безкарність буде породжувати дуже нехороші, але справедливі дії від суспільства. Все у ваших руках! Ми уважно слідкуємо за цією справою. Щиро дякую Всім за розголос! Прошу поширити це відео.

Симороз Олег Олександрович

730,677 views • 2 years ago

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 views • 4 months ago

Зараз ми працюємо на Півдні. Саме там, де ви подумали. Саме там, де з'ясовують стосунки коса і камінь. Звісно ці подарунки застосовані нами в цій битві і вони звісно ж загинули в цій боротьбі. Коли екіпаж робить 15-30 вильотів за зміну, рано чи пізно щось іде не так. Там, де лютує РЕБ, кожен день змінюється конфігурація позицій, панує хаос бою, страх і ненависть, палюче сонце, навколо мінні поля, миші гризуть срані кабелі, а уламки знищують все, що лежить на поверхні. Робота, умови і статистика роблять свою справу. Цивільний дрон, як і військовий в бою рано чи пізно гине. Всі, хто має дотичність до справи, про це знають. Наша робота ускладнилася і в ній виросли ставки. Чим далі, тим більше і складніше. Але це не змінює того факту, що ми маємо робити свою роботу всупереч усьому. Незалежно від умов. Раніше ми робили це в холодній сирій траншеї по коліна в багні й видовбували болото з контактів Старлінку. В Бахмуті. Сьогодні в +40 остуджуємо техніку, яка не витримує температуру. На Півдні. Тут ми беремо участь у марафоні, який почали до нас і який імовірно триватиме й після нас. Ми домагаємося своєї частки прогресу. Для цього робиться щодення складна і невдячна робота. В марафоні, який на нашому місці ніхто в світі навіть не наважився б почати. Техніка гине, але це краще, ніж щоб гинули люди. Якщо один дрон допоможе врятувати одне життя, цього вже більш, ніж достатньо. А ми хочемо допомогти більше. Тому нам потрібні нові борти, щоб іти далі вже зараз. Реквізити лишаю тут і далі. А ще незграбно записане відео.

Зараз ми працюємо на Півдні. Саме там, де ви подумали. Саме там, де з'ясовують стосунки коса і камінь. Звісно ці подарунки застосовані нами в цій битві і вони звісно ж загинули в цій боротьбі. Коли екіпаж робить 15-30 вильотів за зміну, рано чи пізно щось іде не так. Там, де лютує РЕБ, кожен день змінюється конфігурація позицій, панує хаос бою, страх і ненависть, палюче сонце, навколо мінні поля, миші гризуть срані кабелі, а уламки знищують все, що лежить на поверхні. Робота, умови і статистика роблять свою справу. Цивільний дрон, як і військовий в бою рано чи пізно гине. Всі, хто має дотичність до справи, про це знають. Наша робота ускладнилася і в ній виросли ставки. Чим далі, тим більше і складніше. Але це не змінює того факту, що ми маємо робити свою роботу всупереч усьому. Незалежно від умов. Раніше ми робили це в холодній сирій траншеї по коліна в багні й видовбували болото з контактів Старлінку. В Бахмуті. Сьогодні в +40 остуджуємо техніку, яка не витримує температуру. На Півдні. Тут ми беремо участь у марафоні, який почали до нас і який імовірно триватиме й після нас. Ми домагаємося своєї частки прогресу. Для цього робиться щодення складна і невдячна робота. В марафоні, який на нашому місці ніхто в світі навіть не наважився б почати. Техніка гине, але це краще, ніж щоб гинули люди. Якщо один дрон допоможе врятувати одне життя, цього вже більш, ніж достатньо. А ми хочемо допомогти більше. Тому нам потрібні нові борти, щоб іти далі вже зараз. Реквізити лишаю тут і далі. А ще незграбно записане відео.

Сіль 🇺🇦

103,473 views • 3 years ago

Коли ми говоримо про уряд національної єдності, мова йде про довіру та відповідальність. Бо країна у війні не може жити в режимі «хтось вирішив — і всі натиснули кнопки». Україні потрібен уряд, сформований на компетентній основі. Який матиме підтримку значно ширших верств суспільства, ніж вузька партійна база. Це шанс зібрати державу в кулак, прибрати хаос і повернути людям віру, що влада працює на фронт, а не на власні рейтинги. Але є ключова умова, без якої «уряд єдності» перетвориться на декорацію. Потрібна деєрмакізація. Бо сьогодні ми маємо не парламент народу — ми маємо парламент Офісу Президента. Рішення часто ухвалюються не в комітетах, не в залі, не в дискусіях, а в кулуарах і кабінетах. І це вбиває найголовніше — інституції. А без інституцій війна не виграється. Деєрмакізація — це повернення країни з режиму «ручного управління» в режим держави. Ми готові офіційно відмовитися від посад у виконавчій владі, обмежившись контролюючими парламентськими функціями. Не заради крісел — заради того, щоб кожен наступний крок влади проходив через фільтр компетентності та відповідальності, а не через «телефонне право». І це не абстракція. Коли зникає тиск «сірого координатора», починає працювати те, що мало працювати завжди: правоохоронна система, антикорупційні органи, парламентський контроль. Держава оживає. Інституції починають дихати. Єдність — це коли країною керують закони, а не кабінети. Єдність — це коли економіка переводиться на військові рейки, а бюджет працює на фронт. Єдність — це коли народ довіряє, бо бачить справедливість. Ми зобов’язані зробити це. Заради наших воїнів, заради майбутнього, заради України.

Коли ми говоримо про уряд національної єдності, мова йде про довіру та відповідальність. Бо країна у війні не може жити в режимі «хтось вирішив — і всі натиснули кнопки». Україні потрібен уряд, сформований на компетентній основі. Який матиме підтримку значно ширших верств суспільства, ніж вузька партійна база. Це шанс зібрати державу в кулак, прибрати хаос і повернути людям віру, що влада працює на фронт, а не на власні рейтинги. Але є ключова умова, без якої «уряд єдності» перетвориться на декорацію. Потрібна деєрмакізація. Бо сьогодні ми маємо не парламент народу — ми маємо парламент Офісу Президента. Рішення часто ухвалюються не в комітетах, не в залі, не в дискусіях, а в кулуарах і кабінетах. І це вбиває найголовніше — інституції. А без інституцій війна не виграється. Деєрмакізація — це повернення країни з режиму «ручного управління» в режим держави. Ми готові офіційно відмовитися від посад у виконавчій владі, обмежившись контролюючими парламентськими функціями. Не заради крісел — заради того, щоб кожен наступний крок влади проходив через фільтр компетентності та відповідальності, а не через «телефонне право». І це не абстракція. Коли зникає тиск «сірого координатора», починає працювати те, що мало працювати завжди: правоохоронна система, антикорупційні органи, парламентський контроль. Держава оживає. Інституції починають дихати. Єдність — це коли країною керують закони, а не кабінети. Єдність — це коли економіка переводиться на військові рейки, а бюджет працює на фронт. Єдність — це коли народ довіряє, бо бачить справедливість. Ми зобов’язані зробити це. Заради наших воїнів, заради майбутнього, заради України.

Петро Порошенко

11,501 views • 9 months ago

Учора у вечірньому брифінгу Президента США Дональда Трампа я з подивом почув, що перемови у Саудівській Аравії тривають дуже добре. Виявляється, що обговорюється не питання миру та припинення вогню, а території, карти, передача атомних електростанцій у власність, розширення угоди про корисні копалини, доля портів та залізниць. Хіба від зарубіжних засобів масової інформації ми повинні дізнаватися про тривожний порядок денний? Хто уповноважив українську делегацію, склад якої достеменно невідомий, обговорювати саме ці питання? Ні вони, ні президент таких повноважень не мають. Їх має Верховна Рада України. Наполягаю на тому, щоб якнайшвидше була організована зустріч керівників фракцій з президентом, на якій ми мали б можливість обговорити тривожну, якщо не критичну ситуацію. Ще у листопаді та грудні в залі парламенту обговорювався потужний та незламний «план перемоги», «план національної стійкості». Минуло небагато часу відтоді, але який же сьогодні цікавий порядок денний — чотири абсолютно непотрібні законопроєкти. Де підтримка армії? Де розгляд військового ПДФО? Де захист місцевого самоврядування? Влада планує займатися виборами. Саме тому відновили переслідування опозиції. Саме тому транслюється найдовший та найдорожчий в історії передвиборчий ролик, що зветься «Єдиним марафоном». Саме для цього правоохоронні органи перетворюються на каральні. Саме для цього знищується незалежність судів, місцеве самоврядування… Вони готуються до виборів, що означає смерть єдності та послаблення держави.

Учора у вечірньому брифінгу Президента США Дональда Трампа я з подивом почув, що перемови у Саудівській Аравії тривають дуже добре. Виявляється, що обговорюється не питання миру та припинення вогню, а території, карти, передача атомних електростанцій у власність, розширення угоди про корисні копалини, доля портів та залізниць. Хіба від зарубіжних засобів масової інформації ми повинні дізнаватися про тривожний порядок денний? Хто уповноважив українську делегацію, склад якої достеменно невідомий, обговорювати саме ці питання? Ні вони, ні президент таких повноважень не мають. Їх має Верховна Рада України. Наполягаю на тому, щоб якнайшвидше була організована зустріч керівників фракцій з президентом, на якій ми мали б можливість обговорити тривожну, якщо не критичну ситуацію. Ще у листопаді та грудні в залі парламенту обговорювався потужний та незламний «план перемоги», «план національної стійкості». Минуло небагато часу відтоді, але який же сьогодні цікавий порядок денний — чотири абсолютно непотрібні законопроєкти. Де підтримка армії? Де розгляд військового ПДФО? Де захист місцевого самоврядування? Влада планує займатися виборами. Саме тому відновили переслідування опозиції. Саме тому транслюється найдовший та найдорожчий в історії передвиборчий ролик, що зветься «Єдиним марафоном». Саме для цього правоохоронні органи перетворюються на каральні. Саме для цього знищується незалежність судів, місцеве самоврядування… Вони готуються до виборів, що означає смерть єдності та послаблення держави.

Петро Порошенко

85,534 views • 1 year ago

Сьогодні вночі Київ був під ударом балістичних ракет та іранських ударних дронів «Shahed». Це вже третя масована атака за останні три тижні. 4 квітня росіяни вдарили по дитячому майданчику в Кривому Розі, а два тижні тому обстріляли мирне населення міста Суми у Вербну неділю. Серед загиблих і мій близький друг — Юрій Юла. Свій виступ на Міжпарламентській раді Україна — НАТО розпочав зі вшанування пам’яті загиблих від російських ракетних ударів. росія має власну мотивацію, вбиваючи цивільних. Вони хочуть залякати нас, зробити так, щоб українці почали боятися. Але ми не боїмося і не маємо наміру капітулювати. Так само як під час Другої світової війни після нацистських бомбардувань Лондона британці у відповідь об’єдналися проти ворога. По-перше, наш пріоритет — це посилення протиповітряної оборони. Наразі не лише Україна не захищена від російських ракет, а й Європа також. Це означає, що ми повинні разом почати виробляти ракети ППО та балістичні ракети дальньої дії. Нам потрібно збільшити спільне виробництво не в 10, а у 1000 разів. По-друге, ми повинні забезпечити членство України в НАТО. На Бухарестському саміті НАТО у 2008 році нас запевнили, що двері Альянсу для нас відкриті. Якщо вони відкриті, то впустіть нас. Українці не сприймають заяви лідерів деяких країн про те, що настав час переглянути рішення, ухвалені в Бухаресті. Майбутнє України — в НАТО, тому що лише за цієї умови можна зберегти стабільну безпекову ситуацію на континенті. Наше членство в НАТО в інтересах кожного народу, кожної нації, що представлена на Міжпарламентській раді. Тому я пропоную зробити послання парламентарів країн — членів НАТО: Україна має бути запрошена до альянсу на Гаазькому саміті в червні. Саме питання України має бути першочерговим, бо це інвестиція в стабільну безпекову ситуацію на континенті. Але якщо говорити про мир, то в нас є п’ять безкомпромісних пунктів, на які ми ніколи не погодимося: 1. Жодних компромісів щодо територіальної цілісності. 2. Жодних компромісів щодо національного суверенітету та ідентичності. 3. Жодних компромісів щодо нашої обороноздатності. 4. Жодних компромісів щодо санкцій проти росії. 5. Жодних компромісів щодо нашого членства в НАТО. І є ще один пункт, який не стосується наших партнерів: жодних компромісів щодо демократії всередині України. Ми виграли перший етап війни, тому що ми були вільною і демократичною нацією, що боролася проти російського авторитарного режиму путіна. Тому ми не маємо допустити, щоб проти політичних опонентів влада могла запроваджувати незаконні, неконституційні, позасудові та політично вмотивовані санкції. Українці готові до миру, але ми ніколи не повернемося до статусу російської колонії. Перемогти в цій битві ми можемо лише разом. Тільки разом ми зможемо перемогти путіна. І я не сумніваюся, що ми переможемо.

Сьогодні вночі Київ був під ударом балістичних ракет та іранських ударних дронів «Shahed». Це вже третя масована атака за останні три тижні. 4 квітня росіяни вдарили по дитячому майданчику в Кривому Розі, а два тижні тому обстріляли мирне населення міста Суми у Вербну неділю. Серед загиблих і мій близький друг — Юрій Юла. Свій виступ на Міжпарламентській раді Україна — НАТО розпочав зі вшанування пам’яті загиблих від російських ракетних ударів. росія має власну мотивацію, вбиваючи цивільних. Вони хочуть залякати нас, зробити так, щоб українці почали боятися. Але ми не боїмося і не маємо наміру капітулювати. Так само як під час Другої світової війни після нацистських бомбардувань Лондона британці у відповідь об’єдналися проти ворога. По-перше, наш пріоритет — це посилення протиповітряної оборони. Наразі не лише Україна не захищена від російських ракет, а й Європа також. Це означає, що ми повинні разом почати виробляти ракети ППО та балістичні ракети дальньої дії. Нам потрібно збільшити спільне виробництво не в 10, а у 1000 разів. По-друге, ми повинні забезпечити членство України в НАТО. На Бухарестському саміті НАТО у 2008 році нас запевнили, що двері Альянсу для нас відкриті. Якщо вони відкриті, то впустіть нас. Українці не сприймають заяви лідерів деяких країн про те, що настав час переглянути рішення, ухвалені в Бухаресті. Майбутнє України — в НАТО, тому що лише за цієї умови можна зберегти стабільну безпекову ситуацію на континенті. Наше членство в НАТО в інтересах кожного народу, кожної нації, що представлена на Міжпарламентській раді. Тому я пропоную зробити послання парламентарів країн — членів НАТО: Україна має бути запрошена до альянсу на Гаазькому саміті в червні. Саме питання України має бути першочерговим, бо це інвестиція в стабільну безпекову ситуацію на континенті. Але якщо говорити про мир, то в нас є п’ять безкомпромісних пунктів, на які ми ніколи не погодимося: 1. Жодних компромісів щодо територіальної цілісності. 2. Жодних компромісів щодо національного суверенітету та ідентичності. 3. Жодних компромісів щодо нашої обороноздатності. 4. Жодних компромісів щодо санкцій проти росії. 5. Жодних компромісів щодо нашого членства в НАТО. І є ще один пункт, який не стосується наших партнерів: жодних компромісів щодо демократії всередині України. Ми виграли перший етап війни, тому що ми були вільною і демократичною нацією, що боролася проти російського авторитарного режиму путіна. Тому ми не маємо допустити, щоб проти політичних опонентів влада могла запроваджувати незаконні, неконституційні, позасудові та політично вмотивовані санкції. Українці готові до миру, але ми ніколи не повернемося до статусу російської колонії. Перемогти в цій битві ми можемо лише разом. Тільки разом ми зможемо перемогти путіна. І я не сумніваюся, що ми переможемо.

Петро Порошенко

32,592 views • 1 year ago

💔 Кожен день — це вибір між життям і виживанням Уламок на одеському пляжі. Стрічки новин знову вибухають тисячами коментарів: «Чому не в укритті?», «Чому на вулиці, коли лунає сирена?», «Треба було сидіти в підвалі». Як легко судити тим, хто не живе в цьому затяжному пеклі, де сирени стали фоновим шумом нашого розбитого сьогодення. Але подивіться навколо. Скільки людей зараз, прямо цієї хвилини, продовжують працювати під виття сирен? Хтось пече хліб, хтось лікує, хтось продає ліки, хтось просто веде дитину за руку в магазин. Чи може ціле життя, ціла країна зупинитися на роки? Ні, не може. Бо зупинка — це теж смерть, тільки повільна. Люди просто намагаються вхопити бодай крихту нормальності, бодай ковток свіжого повітря на березі моря, щоб не збожеволіти від вічного страху. І де вона, ця абсолютна безпека? Ми всі знаємо страшну правду. Скільки людей загинуло у власних ліжках, дотримуючись правила двох стін? Скільки тіл дістали з-під завалів глибоких підвалів, які мали б стати порятунком, а стали пасткою? Коли летить ракета, залізо і бетон не завжди мають силу захистити. Жодне укриття не дає стовідсоткової гарантії, коли ворог цілить у саме серце твого міста. Тому годі шукати винних серед тих, хто потрапив під удар. Жінка на пляжі, водій у трамваї, перехожий на вулиці — вони не винні. Не винні ті, хто втомився боятися і вийшов до моря. Винен лише один. Винна росія і путінський режим, який приніс цю криваву вакханалію на нашу землю. Це вони перетворили наші пляжі на мінні поля, наші мирні дні — на лотерею виживання, а наше небо — на джерело смерті. Провина лежить виключно на вбивці, який тримає зброю, а не на людині, яка просто хотіла жити.

💔 Кожен день — це вибір між життям і виживанням Уламок на одеському пляжі. Стрічки новин знову вибухають тисячами коментарів: «Чому не в укритті?», «Чому на вулиці, коли лунає сирена?», «Треба було сидіти в підвалі». Як легко судити тим, хто не живе в цьому затяжному пеклі, де сирени стали фоновим шумом нашого розбитого сьогодення. Але подивіться навколо. Скільки людей зараз, прямо цієї хвилини, продовжують працювати під виття сирен? Хтось пече хліб, хтось лікує, хтось продає ліки, хтось просто веде дитину за руку в магазин. Чи може ціле життя, ціла країна зупинитися на роки? Ні, не може. Бо зупинка — це теж смерть, тільки повільна. Люди просто намагаються вхопити бодай крихту нормальності, бодай ковток свіжого повітря на березі моря, щоб не збожеволіти від вічного страху. І де вона, ця абсолютна безпека? Ми всі знаємо страшну правду. Скільки людей загинуло у власних ліжках, дотримуючись правила двох стін? Скільки тіл дістали з-під завалів глибоких підвалів, які мали б стати порятунком, а стали пасткою? Коли летить ракета, залізо і бетон не завжди мають силу захистити. Жодне укриття не дає стовідсоткової гарантії, коли ворог цілить у саме серце твого міста. Тому годі шукати винних серед тих, хто потрапив під удар. Жінка на пляжі, водій у трамваї, перехожий на вулиці — вони не винні. Не винні ті, хто втомився боятися і вийшов до моря. Винен лише один. Винна росія і путінський режим, який приніс цю криваву вакханалію на нашу землю. Це вони перетворили наші пляжі на мінні поля, наші мирні дні — на лотерею виживання, а наше небо — на джерело смерті. Провина лежить виключно на вбивці, який тримає зброю, а не на людині, яка просто хотіла жити.

тату Аня зубко 🫡 Xena

26,982 views • 3 months ago

Друзі, ми запускаємо тренінг 💪 Так, це STOP THE BLEED. Для цивільних без медичної освіти. Навчимо базі, яку зараз треба знати кожному і кожній 🔹 як накласти турнікет 🔹 зупинити масивну кровотечу 🔹 надати домедичну допомогу в різних ситуаціях (поранення, дтп, вибух) Інструктор — з бойовим досвідом. Легко не буде, але так і має бути. 4 години практики, Київ 13 грудня Донат від 1200 грн Кошти, підуть на проєкт «Не сьогодні» на оснащення та навчання бійців-рятувальників. Навіщо це нам? Ми хочемо, щоб домедична допомога стала нормальною звичкою, а відвідування подібних курсів — частиною здорової культури. З такими сусідами хтозна, де і коли доведеться скористатися цими навичками. Тож не губися. Зможеш допомогти. Реєстрація на курс Щасливий Українець Контроль якості: Дімасик вже не в ЗСУ

Друзі, ми запускаємо тренінг 💪 Так, це STOP THE BLEED. Для цивільних без медичної освіти. Навчимо базі, яку зараз треба знати кожному і кожній 🔹 як накласти турнікет 🔹 зупинити масивну кровотечу 🔹 надати домедичну допомогу в різних ситуаціях (поранення, дтп, вибух) Інструктор — з бойовим досвідом. Легко не буде, але так і має бути. 4 години практики, Київ 13 грудня Донат від 1200 грн Кошти, підуть на проєкт «Не сьогодні» на оснащення та навчання бійців-рятувальників. Навіщо це нам? Ми хочемо, щоб домедична допомога стала нормальною звичкою, а відвідування подібних курсів — частиною здорової культури. З такими сусідами хтозна, де і коли доведеться скористатися цими навичками. Тож не губися. Зможеш допомогти. Реєстрація на курс Щасливий Українець Контроль якості: Дімасик вже не в ЗСУ

Твоє Майбутнє

20,490 views • 9 months ago

Це один із найважливіших моментів в історії Верховної Ради поточного скликання. Фракція Європейська Солідарність вісім разів голосувала за мобілізацію і воєнний стан, коли вони були подані відповідно до Конституції Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України. Але цей законопроєкт є прикладом маніпуляцій, знущання та обману, зокрема, народних депутатів і Верховної Ради. Хочу наголосити, що я особисто був присутній на засіданні погоджувальної ради позавчора. Були досягнуті ключові домовленості. Домовленість перша: буде знайдений компроміс щодо демобілізації та звільнення тих, хто відслужив 36 або 48 місяців. Також були домовленості, що буде знайдений компроміс про ротацію і відпустки не менше 6 місяців. Обговорювали і те, що 50% силовиків підуть на фронт. У нас менше людей, які перебувають у тилу, — у нас менше проблем і, відповідно, вони потребують менше зусиль. В той час, як на фронті ситуація кардинально інша. Нас запевнили, що Збройні сили України та кожен військовослужбовець отримають додатково щонайменше 70 000 грн на фронті і 10 000 грн у тилу. Якщо ви спробуєте хоч щось із цього знайти зараз у законопроєкті, який таємно вночі проголосований, а таблиця вам була роздана лише годину тому, щоб навмисно не встигли прочитати, за що ви голосуєте, то це точно дискредитує Верховну Раду. Ми пропонуємо і зараз зареєстрували законопроєкт, де міститься одна норма: демобілізація через 36 місяців служби і 18 місяців перебування на «передку». Поставите цей законопроєкт перед законопроєктом про мобілізацію в другому читанні, і лише тоді наша фракція проголосує за цей закон. В іншому випадку, ми вимагаємо направити його на повторне друге читання, врахувати все, про що ми домовилися, та захистити армію. Бо в армії на це кажуть: ні дембеля, ні грошей, знову нас намагаються обдурити. Ми не дозволимо цього робити!

Це один із найважливіших моментів в історії Верховної Ради поточного скликання. Фракція Європейська Солідарність вісім разів голосувала за мобілізацію і воєнний стан, коли вони були подані відповідно до Конституції Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України. Але цей законопроєкт є прикладом маніпуляцій, знущання та обману, зокрема, народних депутатів і Верховної Ради. Хочу наголосити, що я особисто був присутній на засіданні погоджувальної ради позавчора. Були досягнуті ключові домовленості. Домовленість перша: буде знайдений компроміс щодо демобілізації та звільнення тих, хто відслужив 36 або 48 місяців. Також були домовленості, що буде знайдений компроміс про ротацію і відпустки не менше 6 місяців. Обговорювали і те, що 50% силовиків підуть на фронт. У нас менше людей, які перебувають у тилу, — у нас менше проблем і, відповідно, вони потребують менше зусиль. В той час, як на фронті ситуація кардинально інша. Нас запевнили, що Збройні сили України та кожен військовослужбовець отримають додатково щонайменше 70 000 грн на фронті і 10 000 грн у тилу. Якщо ви спробуєте хоч щось із цього знайти зараз у законопроєкті, який таємно вночі проголосований, а таблиця вам була роздана лише годину тому, щоб навмисно не встигли прочитати, за що ви голосуєте, то це точно дискредитує Верховну Раду. Ми пропонуємо і зараз зареєстрували законопроєкт, де міститься одна норма: демобілізація через 36 місяців служби і 18 місяців перебування на «передку». Поставите цей законопроєкт перед законопроєктом про мобілізацію в другому читанні, і лише тоді наша фракція проголосує за цей закон. В іншому випадку, ми вимагаємо направити його на повторне друге читання, врахувати все, про що ми домовилися, та захистити армію. Бо в армії на це кажуть: ні дембеля, ні грошей, знову нас намагаються обдурити. Ми не дозволимо цього робити!

Петро Порошенко

112,704 views • 2 years ago

Я завжди читаю ваші коментарі, бачу наболілі запитання. Але фізично не завжди встигаю відповісти кожному. Тому з командою підготували відповіді на поширені коментарі про онлайн-відстрочки. 1. Чому не всі відстрочки продовжуються автоматично? Коли ви подаєте запит у Резерв+, реєстр Оберіг запитує ваші дані в інших реєстрах, щоб підтвердити підставу для відстрочки. Наповнення реєстрів та налагодження взаємодії між ними вимагає ретельної міжвідомчої роботи та потребує часу. Постанова уряду №560 в пункті 59 передбачає автоматичне продовження «за наявності технічної можливості», і ми активно працюємо над її забезпеченням. Щоб усі відстрочки в Резерв+ продовжувались автоматично 2. Чому люди з інвалідністю мають відстрочку на три місяці, а не на рік, як було раніше? Відстрочка триває до кінця оголошеної мобілізації. Воєнний стан та мобілізація продовжуються кожні 90 днів новим указом — тож підстави для відстрочки мають перевірятись заново. Люди з пожиттєвою інвалідністю, які мають пенсійне посвідчення, можуть більше не перейматись — їхні відстрочки в Резерв+ будуть продовжуватись автоматично під час кожного продовження мобілізації. Якщо збережеться підстава в реєстрі Пенсійного фонду. Працюємо над тим, щоб зробити цю функцію доступною для всіх людей з інвалідністю 3. Чому не можна продовжити студентську відстрочку до кінця семестру? У кожному ЗВО — свій графік навчального процесу, що ускладнює надання відстрочок до кінця семестру. А чіткого визначення семестру в законодавстві поки немає. Тому в Резерв+ відстрочка надається до кінця мобілізації. Після цього, якщо студент продовжує навчання, відстрочка продовжується автоматично. Сподіваюся, багато хто з вас знайшов відповідь на своє запитання. Дайте знати в коментарях, що ще турбує на цю тему, — будемо відповідати.

Я завжди читаю ваші коментарі, бачу наболілі запитання. Але фізично не завжди встигаю відповісти кожному. Тому з командою підготували відповіді на поширені коментарі про онлайн-відстрочки. 1. Чому не всі відстрочки продовжуються автоматично? Коли ви подаєте запит у Резерв+, реєстр Оберіг запитує ваші дані в інших реєстрах, щоб підтвердити підставу для відстрочки. Наповнення реєстрів та налагодження взаємодії між ними вимагає ретельної міжвідомчої роботи та потребує часу. Постанова уряду №560 в пункті 59 передбачає автоматичне продовження «за наявності технічної можливості», і ми активно працюємо над її забезпеченням. Щоб усі відстрочки в Резерв+ продовжувались автоматично 2. Чому люди з інвалідністю мають відстрочку на три місяці, а не на рік, як було раніше? Відстрочка триває до кінця оголошеної мобілізації. Воєнний стан та мобілізація продовжуються кожні 90 днів новим указом — тож підстави для відстрочки мають перевірятись заново. Люди з пожиттєвою інвалідністю, які мають пенсійне посвідчення, можуть більше не перейматись — їхні відстрочки в Резерв+ будуть продовжуватись автоматично під час кожного продовження мобілізації. Якщо збережеться підстава в реєстрі Пенсійного фонду. Працюємо над тим, щоб зробити цю функцію доступною для всіх людей з інвалідністю 3. Чому не можна продовжити студентську відстрочку до кінця семестру? У кожному ЗВО — свій графік навчального процесу, що ускладнює надання відстрочок до кінця семестру. А чіткого визначення семестру в законодавстві поки немає. Тому в Резерв+ відстрочка надається до кінця мобілізації. Після цього, якщо студент продовжує навчання, відстрочка продовжується автоматично. Сподіваюся, багато хто з вас знайшов відповідь на своє запитання. Дайте знати в коментарях, що ще турбує на цю тему, — будемо відповідати.

Kateryna Chernohorenko

18,229 views • 1 year ago