Video wird geladen...

Video konnte nicht geladen werden

Zur Startseite

💔 Кожен день — це вибір між життям і виживанням ​Уламок на одеському пляжі. Стрічки новин знову вибухають тисячами коментарів: «Чому не в укритті?», «Чому на вулиці, коли лунає сирена?», «Треба було сидіти в підвалі». Як легко судити тим, хто не живе в цьому затяжному пеклі, де сирени стали...

Tatou_Ania's profile picture

тату Аня зубко 🫡 Xena

15,925 subscribers

26,678 Aufrufe • vor 2 Monaten •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Kommentare

Keine Kommentare verfügbar

Kommentare vom Original-Post werden hier angezeigt

Ähnliche Videos

Я просто не вірю своїм очам 🤯 📍На 4 році повномасштабки людей, одягнених у військову форму без розпізнавальних шевронів, які не можуть пояснити хто вони і чому тут, привели під суд, де судять детектива, який росзідував друга Зеленського Мінідіча. 📍Ці люди не можуть відповісти на питання, чия справа слухається і чому вони тут. Але вони охороняють таблички, де написано щось про державну зраду. 📍ВИМАГАЄМО офіційних пояснень від СБУ і командування Сил оборони: 1️⃣ Хто ці люди, які сьогодні знаходяться під Киівським апеляційним судом і хто був зігнаний під масовку у військовій формі? 2️⃣ В рамках якого відношення і відношення кого саме вони тут знаходяться? 3️⃣ Яка ціль перебування людей у військовій формі на 4 році повномасштабної війни біля картонових табличок на паркані суду? Поможіть аби це побачили ті, кого запитуємо і відреагували якось на цю дічь у ці хвилини в Києві
1:18

Я просто не вірю своїм очам 🤯 📍На 4 році повномасштабки людей, одягнених у військову форму без розпізнавальних шевронів, які не можуть пояснити хто вони і чому тут, привели під суд, де судять детектива, який росзідував друга Зеленського Мінідіча. 📍Ці люди не можуть відповісти на питання, чия справа слухається і чому вони тут. Але вони охороняють таблички, де написано щось про державну зраду. 📍ВИМАГАЄМО офіційних пояснень від СБУ і командування Сил оборони: 1️⃣ Хто ці люди, які сьогодні знаходяться під Киівським апеляційним судом і хто був зігнаний під масовку у військовій формі? 2️⃣ В рамках якого відношення і відношення кого саме вони тут знаходяться? 3️⃣ Яка ціль перебування людей у військовій формі на 4 році повномасштабної війни біля картонових табличок на паркані суду? Поможіть аби це побачили ті, кого запитуємо і відреагували якось на цю дічь у ці хвилини в Києві

Martina Boguslavets

232,671 Aufrufe • vor 1 Jahr

Жоден не поділився....... Свято — не в корзині, а в серці. І Бог бачить не наш хліб, а наші вчинки. Прийшов подивитись на людей, але на жаль, людей там не знайшов . Саме тому я не вірю в це лицемірство... зранку в церкві, а вже наступного дня гнуть матюччя за межу на городі.
0:35

Жоден не поділився....... Свято — не в корзині, а в серці. І Бог бачить не наш хліб, а наші вчинки. Прийшов подивитись на людей, але на жаль, людей там не знайшов . Саме тому я не вірю в це лицемірство... зранку в церкві, а вже наступного дня гнуть матюччя за межу на городі.

Manunya

171,277 Aufrufe • vor 1 Jahr

🗣 Портников заявив, що зміна головнокомандувача заради протестів може мати небезпечні наслідки "І помітьте, що прізвища всіх тих бойових генералів із оцим баченням світу, армії, фронту, вони не згадуються учасниками протестів з картонками, тому що вони згадують тільки, можливо, тих, хто, на їхню думку, може бути реальним головнокомандувачем з точки зору логіки стосунків з Федоровим. Тобто потрібно, щоб поруч із 35-річним хлопцем, який очолював Міністерство оборони, був 35-річний головком. І це красиво виглядає до моменту, поки ворог не входить у Київ і перетворює учасників протесту на криваве місиво на вулицях української столиці. Тоді стає вже не так цікаво, скільки років головкому. І тоді стає вже не так цікаво, наскільки в нього широка посмішка. Цікаво, в яку саме частину твого тіла потрапить багнет того, хто ходить вулицями Києва і зачищає його від українців. От що стає цікавим і чому потрібно запобігти в найближчі роки російсько-української війни. Це не значить, що хтось із тих людей, про кого зараз говорять як про можливих кандидатів на посаду головнокомандувача Збройних сил України, не може виявитися реальним керівником війська. Може, ми просто про це не знаємо. Це знову буде лотерейне рішення, ухвалене не для того, щоб підвищити ефективність Збройних сил України, а для того, щоб мінімізувати протест на вулицях", — Віталій Портников.
2:15

🗣 Портников заявив, що зміна головнокомандувача заради протестів може мати небезпечні наслідки "І помітьте, що прізвища всіх тих бойових генералів із оцим баченням світу, армії, фронту, вони не згадуються учасниками протестів з картонками, тому що вони згадують тільки, можливо, тих, хто, на їхню думку, може бути реальним головнокомандувачем з точки зору логіки стосунків з Федоровим. Тобто потрібно, щоб поруч із 35-річним хлопцем, який очолював Міністерство оборони, був 35-річний головком. І це красиво виглядає до моменту, поки ворог не входить у Київ і перетворює учасників протесту на криваве місиво на вулицях української столиці. Тоді стає вже не так цікаво, скільки років головкому. І тоді стає вже не так цікаво, наскільки в нього широка посмішка. Цікаво, в яку саме частину твого тіла потрапить багнет того, хто ходить вулицями Києва і зачищає його від українців. От що стає цікавим і чому потрібно запобігти в найближчі роки російсько-української війни. Це не значить, що хтось із тих людей, про кого зараз говорять як про можливих кандидатів на посаду головнокомандувача Збройних сил України, не може виявитися реальним керівником війська. Може, ми просто про це не знаємо. Це знову буде лотерейне рішення, ухвалене не для того, щоб підвищити ефективність Збройних сил України, а для того, щоб мінімізувати протест на вулицях", — Віталій Портников.

Breaking News

31,305 Aufrufe • vor 1 Monat

Чому ніхто не бере на роботу поліцейських? Ніхто не бере колишніх поліцейських на роботу. І причина — не в «упередженні». «Бо вони нічого не хочуть робити. Хочуть лише ходити з папочкою», — каже колишній поліцейський. На справжній роботі треба працювати: думати, відповідати, брати на себе відповідальність. А не імітувати бурхливу діяльність у формі. Тому й виходить просто: де потрібен результат — там папочка не рятує. І таких “фахівців” — не чекають.
0:44

Чому ніхто не бере на роботу поліцейських? Ніхто не бере колишніх поліцейських на роботу. І причина — не в «упередженні». «Бо вони нічого не хочуть робити. Хочуть лише ходити з папочкою», — каже колишній поліцейський. На справжній роботі треба працювати: думати, відповідати, брати на себе відповідальність. А не імітувати бурхливу діяльність у формі. Тому й виходить просто: де потрібен результат — там папочка не рятує. І таких “фахівців” — не чекають.

Актуальна Правда

16,774 Aufrufe • vor 7 Monaten

Їде звичайна українська фура… Київські номери — АА. Десь там, по дорогах Європи. А ззаду не просто малюнок. Там — наша реальність🇺🇦 І це бачать люди в Європі. Щодня. На трасах. У містах. На світлофорах. Хтось просто проїде повз. А хтось задумається. Бо це не реклама☝️ Ми несемо правду у світ. Бо мовчати вже неможливо. Україна — це не новини. Це люди. Це біль. Це сила. І навіть одна фура може сказати більше, ніж тисячі слів. Слава Україні! 🇺🇦
0:22

Їде звичайна українська фура… Київські номери — АА. Десь там, по дорогах Європи. А ззаду не просто малюнок. Там — наша реальність🇺🇦 І це бачать люди в Європі. Щодня. На трасах. У містах. На світлофорах. Хтось просто проїде повз. А хтось задумається. Бо це не реклама☝️ Ми несемо правду у світ. Бо мовчати вже неможливо. Україна — це не новини. Це люди. Це біль. Це сила. І навіть одна фура може сказати більше, ніж тисячі слів. Слава Україні! 🇺🇦

Космос

33,164 Aufrufe • vor 4 Monaten

українці: під час відбору на євробачення постійні срачі конфлікти хтось не те сказав хтось не під тим лейблом битва не на життя а на смерть Молдова:
0:25

українці: під час відбору на євробачення постійні срачі конфлікти хтось не те сказав хтось не під тим лейблом битва не на життя а на смерть Молдова:

ало це Мілдред? 🪅

55,939 Aufrufe • vor 1 Jahr

«Мобілізація з 18 років і дівчат, і хлопців – питання виживання нашої держави! АБСОЛЮТНА МОБІЛІЗАЦІЯ ВСІХ! А ті, хто втік за кордон, не мають права на бізнес! Не мають права на блага громадянина України!» командир батальйону «Дніпро 1» ———— А чому не дати людям можливість добровільно відмовитись від «благ громадянина і права на бізнес» в обмін на можливість виїхати на волю?
1:35

«Мобілізація з 18 років і дівчат, і хлопців – питання виживання нашої держави! АБСОЛЮТНА МОБІЛІЗАЦІЯ ВСІХ! А ті, хто втік за кордон, не мають права на бізнес! Не мають права на блага громадянина України!» командир батальйону «Дніпро 1» ———— А чому не дати людям можливість добровільно відмовитись від «благ громадянина і права на бізнес» в обмін на можливість виїхати на волю?

CAPTAIN Serebrianskyi

25,250 Aufrufe • vor 1 Jahr

В Німеччині Олег Винник, який останні пару років доводив, який він патріот, на концерті закликав українців простити росіянам всі злочини, а вони простять українців (за що, не пояснив - може, за те, що мало вмираємо чи насмілюємось оборонятись?) - бо "кайфово любити один одного". Ну і заспівав звично вже російською. І німецькою. Бо ринок, бо попит. Що ж. В очікуванні короткого перемир'я на умова Путіна хтось вже на низькому старті, а хтось не чекає відмаху і вже оперативно переорієнтувався. Зауважте: німецьку Винник (і не тільки Винник, і не тільки німецьку) освоїв дуже оперативно і без нарікань на вік і звички. То тільки українська їм "непридатна до монетизації", тому нецікава.
0:21

В Німеччині Олег Винник, який останні пару років доводив, який він патріот, на концерті закликав українців простити росіянам всі злочини, а вони простять українців (за що, не пояснив - може, за те, що мало вмираємо чи насмілюємось оборонятись?) - бо "кайфово любити один одного". Ну і заспівав звично вже російською. І німецькою. Бо ринок, бо попит. Що ж. В очікуванні короткого перемир'я на умова Путіна хтось вже на низькому старті, а хтось не чекає відмаху і вже оперативно переорієнтувався. Зауважте: німецьку Винник (і не тільки Винник, і не тільки німецьку) освоїв дуже оперативно і без нарікань на вік і звички. То тільки українська їм "непридатна до монетизації", тому нецікава.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

122,135 Aufrufe • vor 8 Monaten

Насправді це дуже цікавий керівник медичної служби — депутатка Аліна Михайлова. Вона не їде до США вивчати досвід американських бойових медиків, евакуацію поранених під вогнем чи нові протоколи допомоги в умовах сучасної війни. Ні. Вона їде на IT-тусовку по темі штучного інтелекту. І тут виникає перше логічне питання: а яким боком керівник медичного підрозділу до ШІ? Навіщо саме їй ця поїздка? Які компетенції вона там набуватиме, які знання привезе назад і як це врятує хоча б одного нашого бійця? Чи, може, це просто красива назва для того, щоб поїхати? Бо далі — місяць відсутності. Кілька днів якихось «занять» з ШІ, а потім просто подорожі Америкою. Фотографії біля океану, усмішки, краєвиди. І все це публікується. Відкрито. Без жодного сорому. А в цей час її підопічні — медики, яких вона формально очолює, — без вихідних, без відпусток, без права на «місяць перезавантаження» борсаються в крові. Медики, яким Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Вони не можуть дозволити собі навіть нормально виспатися, не те що океан. Вони тримають лінію життя там, де смерть ходить поряд. А їхня керівниця в цей момент спокійно дозволяє собі те, чого не може дозволити собі жоден з них. І ось тут починаються справжні роздуми. Коли людина обіймає таку посаду під час повномасштабної війни, вона бере на себе не просто формальну відповідальність. Вона бере моральний обов’язок. Обов’язок бути з тими, хто щодня ризикує життям. Обов’язок показувати приклад стійкості, а не приклад того, як можна вийти з гри на місяць і назвати це «розвитком». Це вже не про волонтерство. Волонтерство — це коли ти віддаєш себе. А тут виглядає так, ніби посада стала особистим бізнес-проєктом. Можливістю поєднати «служіння» з приємними поїздками, гарними фото і новими знайомствами в IT-середовищі. І ніхто не питає: а чи етично це? Чи не зраджуєш ти тих, хто вірить, що ти на своєму місці саме зараз? Мені здається, саме в такі моменти стає видно справжню ціну слів «ми з вами», «ми разом», «ми не здамося». Коли твої підлеглі живуть у пеклі, а ти публікуєш захід сонця над Тихим океаном — це вже не просто «відпустка». Це сигнал. Сигнал про те, наскільки глибоко розійшлися реальність війни і реальність тих, хто має керувати в цій війні. І найгірше — що такі історії не поодинокі. Вони повторюються. І щоразу ми робимо вигляд, ніби це нормально. Ніби можна бути керівником у війні й одночасно жити так, ніби війни немає, збираючи гроші в цивільних які не можуть собі подібного дозволити. А медики продовжують працювати. Без права на місяць у США. Без права навіть на тиждень тиші. Медики, яким я повторю: Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Може, час уже називати речі своїми іменами?
0:20

Насправді це дуже цікавий керівник медичної служби — депутатка Аліна Михайлова. Вона не їде до США вивчати досвід американських бойових медиків, евакуацію поранених під вогнем чи нові протоколи допомоги в умовах сучасної війни. Ні. Вона їде на IT-тусовку по темі штучного інтелекту. І тут виникає перше логічне питання: а яким боком керівник медичного підрозділу до ШІ? Навіщо саме їй ця поїздка? Які компетенції вона там набуватиме, які знання привезе назад і як це врятує хоча б одного нашого бійця? Чи, може, це просто красива назва для того, щоб поїхати? Бо далі — місяць відсутності. Кілька днів якихось «занять» з ШІ, а потім просто подорожі Америкою. Фотографії біля океану, усмішки, краєвиди. І все це публікується. Відкрито. Без жодного сорому. А в цей час її підопічні — медики, яких вона формально очолює, — без вихідних, без відпусток, без права на «місяць перезавантаження» борсаються в крові. Медики, яким Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Вони не можуть дозволити собі навіть нормально виспатися, не те що океан. Вони тримають лінію життя там, де смерть ходить поряд. А їхня керівниця в цей момент спокійно дозволяє собі те, чого не може дозволити собі жоден з них. І ось тут починаються справжні роздуми. Коли людина обіймає таку посаду під час повномасштабної війни, вона бере на себе не просто формальну відповідальність. Вона бере моральний обов’язок. Обов’язок бути з тими, хто щодня ризикує життям. Обов’язок показувати приклад стійкості, а не приклад того, як можна вийти з гри на місяць і назвати це «розвитком». Це вже не про волонтерство. Волонтерство — це коли ти віддаєш себе. А тут виглядає так, ніби посада стала особистим бізнес-проєктом. Можливістю поєднати «служіння» з приємними поїздками, гарними фото і новими знайомствами в IT-середовищі. І ніхто не питає: а чи етично це? Чи не зраджуєш ти тих, хто вірить, що ти на своєму місці саме зараз? Мені здається, саме в такі моменти стає видно справжню ціну слів «ми з вами», «ми разом», «ми не здамося». Коли твої підлеглі живуть у пеклі, а ти публікуєш захід сонця над Тихим океаном — це вже не просто «відпустка». Це сигнал. Сигнал про те, наскільки глибоко розійшлися реальність війни і реальність тих, хто має керувати в цій війні. І найгірше — що такі історії не поодинокі. Вони повторюються. І щоразу ми робимо вигляд, ніби це нормально. Ніби можна бути керівником у війні й одночасно жити так, ніби війни немає, збираючи гроші в цивільних які не можуть собі подібного дозволити. А медики продовжують працювати. Без права на місяць у США. Без права навіть на тиждень тиші. Медики, яким я повторю: Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Може, час уже називати речі своїми іменами?

Myroslav Oleshko

24,631 Aufrufe • vor 3 Monaten

😡 Мусора напали на ветерана У центрі міста стався скандал: копи накинулися на українського ветерана війни. Чоловік прямо запитав їх: 👉 «Чому ви не на фронті? Чому не воюєте?» І що у відповідь? Замість честі й гідності – бикування. Один із мусорів почав лізти з кулаками, інший намагався вибити телефон, щоб знищити відео. ❗️ Ветеран, який захищав країну, отримує агресію не від ворога, а від тих, хто мав би служити суспільству. 🚨 Це не поліція – це приниження. В той час, як справжні герої гинуть на фронті, ці «мусора» займаються тиском і хамством у тилу.
1:14

😡 Мусора напали на ветерана У центрі міста стався скандал: копи накинулися на українського ветерана війни. Чоловік прямо запитав їх: 👉 «Чому ви не на фронті? Чому не воюєте?» І що у відповідь? Замість честі й гідності – бикування. Один із мусорів почав лізти з кулаками, інший намагався вибити телефон, щоб знищити відео. ❗️ Ветеран, який захищав країну, отримує агресію не від ворога, а від тих, хто мав би служити суспільству. 🚨 Це не поліція – це приниження. В той час, як справжні герої гинуть на фронті, ці «мусора» займаються тиском і хамством у тилу.

Актуальна Правда

23,512 Aufrufe • vor 11 Monaten

Коли ми говоримо про уряд національної єдності, мова йде про довіру та відповідальність. Бо країна у війні не може жити в режимі «хтось вирішив — і всі натиснули кнопки». Україні потрібен уряд, сформований на компетентній основі. Який матиме підтримку значно ширших верств суспільства, ніж вузька партійна база. Це шанс зібрати державу в кулак, прибрати хаос і повернути людям віру, що влада працює на фронт, а не на власні рейтинги. Але є ключова умова, без якої «уряд єдності» перетвориться на декорацію. Потрібна деєрмакізація. Бо сьогодні ми маємо не парламент народу — ми маємо парламент Офісу Президента. Рішення часто ухвалюються не в комітетах, не в залі, не в дискусіях, а в кулуарах і кабінетах. І це вбиває найголовніше — інституції. А без інституцій війна не виграється. Деєрмакізація — це повернення країни з режиму «ручного управління» в режим держави. Ми готові офіційно відмовитися від посад у виконавчій владі, обмежившись контролюючими парламентськими функціями. Не заради крісел — заради того, щоб кожен наступний крок влади проходив через фільтр компетентності та відповідальності, а не через «телефонне право». І це не абстракція. Коли зникає тиск «сірого координатора», починає працювати те, що мало працювати завжди: правоохоронна система, антикорупційні органи, парламентський контроль. Держава оживає. Інституції починають дихати. Єдність — це коли країною керують закони, а не кабінети. Єдність — це коли економіка переводиться на військові рейки, а бюджет працює на фронт. Єдність — це коли народ довіряє, бо бачить справедливість. Ми зобов’язані зробити це. Заради наших воїнів, заради майбутнього, заради України.
4:13

Коли ми говоримо про уряд національної єдності, мова йде про довіру та відповідальність. Бо країна у війні не може жити в режимі «хтось вирішив — і всі натиснули кнопки». Україні потрібен уряд, сформований на компетентній основі. Який матиме підтримку значно ширших верств суспільства, ніж вузька партійна база. Це шанс зібрати державу в кулак, прибрати хаос і повернути людям віру, що влада працює на фронт, а не на власні рейтинги. Але є ключова умова, без якої «уряд єдності» перетвориться на декорацію. Потрібна деєрмакізація. Бо сьогодні ми маємо не парламент народу — ми маємо парламент Офісу Президента. Рішення часто ухвалюються не в комітетах, не в залі, не в дискусіях, а в кулуарах і кабінетах. І це вбиває найголовніше — інституції. А без інституцій війна не виграється. Деєрмакізація — це повернення країни з режиму «ручного управління» в режим держави. Ми готові офіційно відмовитися від посад у виконавчій владі, обмежившись контролюючими парламентськими функціями. Не заради крісел — заради того, щоб кожен наступний крок влади проходив через фільтр компетентності та відповідальності, а не через «телефонне право». І це не абстракція. Коли зникає тиск «сірого координатора», починає працювати те, що мало працювати завжди: правоохоронна система, антикорупційні органи, парламентський контроль. Держава оживає. Інституції починають дихати. Єдність — це коли країною керують закони, а не кабінети. Єдність — це коли економіка переводиться на військові рейки, а бюджет працює на фронт. Єдність — це коли народ довіряє, бо бачить справедливість. Ми зобов’язані зробити це. Заради наших воїнів, заради майбутнього, заради України.

Петро Порошенко

11,501 Aufrufe • vor 8 Monaten

Канцелярія президента Польщі Богуцький про Український національний пантеон: Вони мають суверенітет, мають свободу приймати рішення. Питання в тому, чи ці рішення правильні Ні, на мою думку, на думку передусім пана президента, але я думаю, що і переважної більшості поляків, уславлення Бандери, уславлення злочинців, які вчинили нелюдські злочини геноциду на Волині та у Східній Малопольщі – це не той шлях, який веде до західного світу, світу цивілізації, світу спільних європейських чи трансатлантичних цінностей Це не той шлях, що веде до цивілізованого світу, і Польща ніколи на це не погодиться Президент Польщі на це ніколи не погодиться, бо, як він сказав: "Ми своїх не залишаємо". І хоча вони лежать у тих масових похованнях десятки років, голос жертв досі волає, і його не може заглушити голос Бандери
0:47

Канцелярія президента Польщі Богуцький про Український національний пантеон: Вони мають суверенітет, мають свободу приймати рішення. Питання в тому, чи ці рішення правильні Ні, на мою думку, на думку передусім пана президента, але я думаю, що і переважної більшості поляків, уславлення Бандери, уславлення злочинців, які вчинили нелюдські злочини геноциду на Волині та у Східній Малопольщі – це не той шлях, який веде до західного світу, світу цивілізації, світу спільних європейських чи трансатлантичних цінностей Це не той шлях, що веде до цивілізованого світу, і Польща ніколи на це не погодиться Президент Польщі на це ніколи не погодиться, бо, як він сказав: "Ми своїх не залишаємо". І хоча вони лежать у тих масових похованнях десятки років, голос жертв досі волає, і його не може заглушити голос Бандери

Останній Капіталіст

59,690 Aufrufe • vor 1 Monat

🗣 Будь-яку людину зараз можна викрасти на вулиці і ніхто не заступиться, бо всі думають — а це ТЦК чи не ТЦК? Якщо ми подивимось ці відео, де б'ють ногами людей, заштовхують їх в машини — люди, які просто проходять, навіть туди не дивляться і не заступаються. Це вже привело до подвійної моралі — тут ти кричиш ганьба!, а тут відвертаєшся, коли бачиш, як когось забивають ногами, і п*здуєш собі, не дай Бог щоб тобі теж п*зда не прилетіла, — Оля Полякова
1:13

🗣 Будь-яку людину зараз можна викрасти на вулиці і ніхто не заступиться, бо всі думають — а це ТЦК чи не ТЦК? Якщо ми подивимось ці відео, де б'ють ногами людей, заштовхують їх в машини — люди, які просто проходять, навіть туди не дивляться і не заступаються. Це вже привело до подвійної моралі — тут ти кричиш ганьба!, а тут відвертаєшся, коли бачиш, як когось забивають ногами, і п*здуєш собі, не дай Бог щоб тобі теж п*зда не прилетіла, — Оля Полякова

Breaking News

42,460 Aufrufe • vor 12 Tagen

Коли люди гинуть — де соціальна допомога від ТЦК? Військовий емоційно вийшов до мікрофона й поставив питання, яке давно висить у повітрі. Де ТЦК? Чому воно не виходить? Куди воно зникає саме тоді, коли люди зникають, гинуть або опиняються в лікарнях і моргах? Коли потрібні не повістки, а підтримка. Коли родини залишаються сам на сам із бідою. Коли люди шукають відповідей — і не знаходять нікого. Де ця так звана соціальна підтримка від ТЦК? Чому її немає, коли вона справді потрібна? Якщо держава з’являється лише тоді, коли треба вимагати, але зникає, коли треба допомагати — значить, у системі щось глибоко не так. І це вже питання не емоцій. Це питання ставлення до людей.
0:57

Коли люди гинуть — де соціальна допомога від ТЦК? Військовий емоційно вийшов до мікрофона й поставив питання, яке давно висить у повітрі. Де ТЦК? Чому воно не виходить? Куди воно зникає саме тоді, коли люди зникають, гинуть або опиняються в лікарнях і моргах? Коли потрібні не повістки, а підтримка. Коли родини залишаються сам на сам із бідою. Коли люди шукають відповідей — і не знаходять нікого. Де ця так звана соціальна підтримка від ТЦК? Чому її немає, коли вона справді потрібна? Якщо держава з’являється лише тоді, коли треба вимагати, але зникає, коли треба допомагати — значить, у системі щось глибоко не так. І це вже питання не емоцій. Це питання ставлення до людей.

Актуальна Правда

12,740 Aufrufe • vor 7 Monaten

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 Aufrufe • vor 3 Monaten

Хто відповість за це беззаконня? В Дніпрі бандити, схожі на ТЦК, створили аварійну ситуацію і намагалися викрасти українця просто на дорозі. Їх зупинили інші громадяни та військові. Бо мовчати — означає дозволяти. Нагадуємо: жодні військові формування не мають права обмежувати права і свободи людей. Те, що ми бачимо, — ненормально. Захист країни не будується на страху й приниженні. Людину не можна тягнути силою туди, де має бути свідомий вибір. Держава сильна тоді, коли поважає гідність своїх громадян. А не тоді, коли ламає її.
0:59

Хто відповість за це беззаконня? В Дніпрі бандити, схожі на ТЦК, створили аварійну ситуацію і намагалися викрасти українця просто на дорозі. Їх зупинили інші громадяни та військові. Бо мовчати — означає дозволяти. Нагадуємо: жодні військові формування не мають права обмежувати права і свободи людей. Те, що ми бачимо, — ненормально. Захист країни не будується на страху й приниженні. Людину не можна тягнути силою туди, де має бути свідомий вибір. Держава сильна тоді, коли поважає гідність своїх громадян. А не тоді, коли ламає її.

Актуальна Правда

17,630 Aufrufe • vor 8 Monaten

Маріанна Адамська, власниця приміщення на Куренівці (вул.Данченка, 1), яке вона здала аптеці, виклала шокуюче відео: як мешканці під'їзду просто силоміць зупинили монтаж підіймача - це обов'язкова вимога до аптек, щоб маломобільні люди мали туди доступ. Без пандуса (але з невисоким нахилом) чи підіймача аптекам не видають ліцензії. На затвердженому містом (і схваленому пожежниками) проєкті видно: підіймач займає десь половину ширини сходів у під'їзді. І саме от цим звуженням сходів і обурились мешканці. Обурились так, що тричі не давали змонтувати конструкцію. -- Маріанна Адамська в Threads: "Але мешканці будинку сказали: «Ні». Три рази вони зупиняли монтаж. Під час останньої спроби у мене виривали телефон, тикали в обличчя якимись посвідченнями, кричали й погрожували. ЖЕК повністю відсторонився. Усі звернення ігноруються, бо він боїться без «дозволу мешканців» щось погоджувати. І це — під час війни. Коли таких людей стає все більше. Виявляється, тільки здорові люди можуть вирішувати, чи потрібен підйомник. Наразі на всіх учасників інциденту подано заяви в поліцію. Ми чекаємо на правову оцінку їхніх дій. Але питання просте: чи може купка мешканців заборонити людині на візку потрапити в аптеку? Бо сьогодні це аптека. Завтра — лікарня. А післязавтра — ти сам". -- Низька соціальна відповідальність не дивує. Дивує інше: гарантовано ж у кожного з цих обурених мешканців є друг, родич, знайомий, колега, який отримав поранення на війні і втратив повноцінну мобільність (навіть як не на візочку, то і з костуром, і з незвичним протезом сильно сходами не поскачеш). Вони ж на власні очі бачили проблеми таких людей. І це ніяк на них не вплинуло? От просто наплювати? Але найогидніше, що і тут вилізло наше звичне, корупційно-кумівське: "Бачиш, де я працюю?!". Це подавалось як абсолютний аргумент, щоб не суперечити власнику документу.
0:59

Маріанна Адамська, власниця приміщення на Куренівці (вул.Данченка, 1), яке вона здала аптеці, виклала шокуюче відео: як мешканці під'їзду просто силоміць зупинили монтаж підіймача - це обов'язкова вимога до аптек, щоб маломобільні люди мали туди доступ. Без пандуса (але з невисоким нахилом) чи підіймача аптекам не видають ліцензії. На затвердженому містом (і схваленому пожежниками) проєкті видно: підіймач займає десь половину ширини сходів у під'їзді. І саме от цим звуженням сходів і обурились мешканці. Обурились так, що тричі не давали змонтувати конструкцію. -- Маріанна Адамська в Threads: "Але мешканці будинку сказали: «Ні». Три рази вони зупиняли монтаж. Під час останньої спроби у мене виривали телефон, тикали в обличчя якимись посвідченнями, кричали й погрожували. ЖЕК повністю відсторонився. Усі звернення ігноруються, бо він боїться без «дозволу мешканців» щось погоджувати. І це — під час війни. Коли таких людей стає все більше. Виявляється, тільки здорові люди можуть вирішувати, чи потрібен підйомник. Наразі на всіх учасників інциденту подано заяви в поліцію. Ми чекаємо на правову оцінку їхніх дій. Але питання просте: чи може купка мешканців заборонити людині на візку потрапити в аптеку? Бо сьогодні це аптека. Завтра — лікарня. А післязавтра — ти сам". -- Низька соціальна відповідальність не дивує. Дивує інше: гарантовано ж у кожного з цих обурених мешканців є друг, родич, знайомий, колега, який отримав поранення на війні і втратив повноцінну мобільність (навіть як не на візочку, то і з костуром, і з незвичним протезом сильно сходами не поскачеш). Вони ж на власні очі бачили проблеми таких людей. І це ніяк на них не вплинуло? От просто наплювати? Але найогидніше, що і тут вилізло наше звичне, корупційно-кумівське: "Бачиш, де я працюю?!". Це подавалось як абсолютний аргумент, щоб не суперечити власнику документу.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

33,129 Aufrufe • vor 6 Monaten