Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Ana Sayfaya Dön

Яскравий приклад істерики кримського бізнесу через безвихідь. Тимчасово окупований Крим стає непридатним для комерційної діяльності, праці та життя. Ті, хто ще здатен думати — втікають на так звану росію, хто не здатен — чекають Цезар з креветками за відсутності світла й бензину.

Crimea_Ukr's profile picture

КРИМський УКР

31,446 subscribers

13,164 görüntüleme • 1 ay önce •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

Коли ми повертали в Україну полковника Андрія Мельника та його дружину Софію через Закарпаття та ще пів країни у нашу вільну столицю, у Київ, на цьому шляху не було розбрату, який так часто раніше збивав нас, збивав Україну з ніг. Не було сумнівів, хто є справжнім ворогом для України й хто – її друзями, партнерами та братами. І була наша вдячність, наша безумовна вдячність усім, хто своє життя поставив на службу Україні й завдяки кому Україна витримує російські удари та зберігається, – вдячність нашим воїнам, вдячність усім нашим людям. Полковник Андрій Мельник повернувся в Україну іншу: не ту, яку змушений був залишити, а ту, про яку мріяв. Мріяв він і ще тисячі інших таких значимих українських постатей. Я дякую усім, хто справді старається, щоб наша українська національна пам’ять залишалася пам’яттю живою. Я вдячний кожному й кожній, хто працював, щоб таке повернення українських величних постатей відбувалось і щоб Український народ отримав свій пантеон героїв. Слава кожному українському герою! Слава всім нашим українським воїнам! Слава нашому народу!
9:17

Коли ми повертали в Україну полковника Андрія Мельника та його дружину Софію через Закарпаття та ще пів країни у нашу вільну столицю, у Київ, на цьому шляху не було розбрату, який так часто раніше збивав нас, збивав Україну з ніг. Не було сумнівів, хто є справжнім ворогом для України й хто – її друзями, партнерами та братами. І була наша вдячність, наша безумовна вдячність усім, хто своє життя поставив на службу Україні й завдяки кому Україна витримує російські удари та зберігається, – вдячність нашим воїнам, вдячність усім нашим людям. Полковник Андрій Мельник повернувся в Україну іншу: не ту, яку змушений був залишити, а ту, про яку мріяв. Мріяв він і ще тисячі інших таких значимих українських постатей. Я дякую усім, хто справді старається, щоб наша українська національна пам’ять залишалася пам’яттю живою. Я вдячний кожному й кожній, хто працював, щоб таке повернення українських величних постатей відбувалось і щоб Український народ отримав свій пантеон героїв. Слава кожному українському герою! Слава всім нашим українським воїнам! Слава нашому народу!

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

92,303 görüntüleme • 3 ay önce

Новини про Руслана, якого попри епілепсію примусово мобілізували. Чим більше ми дізнаємося, тим гірше стає. Виявляється, його через погрози життю примусили підписати "добровільну" згоду на мобілізацію. Згідно закону, якщо в нього менше чотирьох зареєстрованих епілептичних нападів на рік, то він може проходити службу в НЕБОЙОВИХ підрозділах. Але оскільки ВЛК намалювала йому ідеальне здоров'я, його записали навідником. Ще раз - людину, яка може отримати епілептичний напад від спалахів чи гучних звуків, зараз вчать наводити артилерійську зброю. Що може піти не так? В учебці йому вже теж почали погрожувати, бо ці наші відео таки наробили шуму. Звісно, ми не збираємось зупинятися, бо від цього залежить життя та здоров'я не лише самого Руслана, але й тих хто служитиме з ним. Безвідповідальним офіцерам, які гребуть всіх підряд щоб виконати план, байдуже на реальну боєздатність армії. Їм не цікаво, що ця людина фізічно не зможе виконувати обов'язки, які на неї покладають. І коли їм про це кажуть - вони намагаються заткнути всім рота через погрози. Це не можна так лишати. Тому ми продовжимо боротися за Руслана і привертати увагу суспільства до цієї ситуації. Дякую за небайдужість всім, хто поширював наші попередні відео на цю тему, коментував і пропонував допомогу. Джерело: Миколаїв понад усе
3:39

Новини про Руслана, якого попри епілепсію примусово мобілізували. Чим більше ми дізнаємося, тим гірше стає. Виявляється, його через погрози життю примусили підписати "добровільну" згоду на мобілізацію. Згідно закону, якщо в нього менше чотирьох зареєстрованих епілептичних нападів на рік, то він може проходити службу в НЕБОЙОВИХ підрозділах. Але оскільки ВЛК намалювала йому ідеальне здоров'я, його записали навідником. Ще раз - людину, яка може отримати епілептичний напад від спалахів чи гучних звуків, зараз вчать наводити артилерійську зброю. Що може піти не так? В учебці йому вже теж почали погрожувати, бо ці наші відео таки наробили шуму. Звісно, ми не збираємось зупинятися, бо від цього залежить життя та здоров'я не лише самого Руслана, але й тих хто служитиме з ним. Безвідповідальним офіцерам, які гребуть всіх підряд щоб виконати план, байдуже на реальну боєздатність армії. Їм не цікаво, що ця людина фізічно не зможе виконувати обов'язки, які на неї покладають. І коли їм про це кажуть - вони намагаються заткнути всім рота через погрози. Це не можна так лишати. Тому ми продовжимо боротися за Руслана і привертати увагу суспільства до цієї ситуації. Дякую за небайдужість всім, хто поширював наші попередні відео на цю тему, коментував і пропонував допомогу. Джерело: Миколаїв понад усе

🇺🇦 Пан Ґік 🎮

33,829 görüntüleme • 10 ay önce

Це - зрадник Євґєній Баліцкій, колись нардеп від Партії регіонів, нині гауляйтер окупованої частини Запорізької області. І він гордо повідомляє про своє ефективне вирішення української проблеми в частині "нових регіонів Росії": він примусово виселяє українців з тимчасово окупованих територій цілими родинами. Бо вони українці і не радіють "СВО", не люблять Путіна. А також "били, і били жорстко" та робили з українцями інші речі, про які навіть Баліцкій не наважується відкрито говорити. -- "Ті, хто так чи інакше не підтримував "СВО", ті, хто ображав прапор, гімн Росії, президента Російської Федерації, – ми таких людей повиселяли цілими родинами. Ми розуміли, що це люди, яких нам не переконати. Нехай їдуть до себе в Бандерштат і там будують свій гей-світ. Когось примусово виселяли, доводили до стрічки, зачитували рішення про його виселення, давали пляшку води та відправляли. Але що робити з жінкою з трьома дітьми, яка має інше переконання, але вона не вважає Росію своєю батьківщиною. Вона не вважає, що те, що відбувається, - правильно. Ну що нам, вбивати її? Я із цими людьми ще вчора Новий рік зустрічав. За одним столом сидів. Ми били, й били жорстко. І, на жаль, доводилося приймати іноді вкрай жорсткі рішення, про які поки що й не розповідатиму". -- Баліцкій, звісно, мразота і покидьок, завжди таким був. Він ніколи не приховував своїх поглядів щодо України (і українські журналісти та телеканали із задоволенням тягнули його в етери з усім цим). Але конкретно щодо цієї ситуації певна раціональність в його заявах є.
0:49

Це - зрадник Євґєній Баліцкій, колись нардеп від Партії регіонів, нині гауляйтер окупованої частини Запорізької області. І він гордо повідомляє про своє ефективне вирішення української проблеми в частині "нових регіонів Росії": він примусово виселяє українців з тимчасово окупованих територій цілими родинами. Бо вони українці і не радіють "СВО", не люблять Путіна. А також "били, і били жорстко" та робили з українцями інші речі, про які навіть Баліцкій не наважується відкрито говорити. -- "Ті, хто так чи інакше не підтримував "СВО", ті, хто ображав прапор, гімн Росії, президента Російської Федерації, – ми таких людей повиселяли цілими родинами. Ми розуміли, що це люди, яких нам не переконати. Нехай їдуть до себе в Бандерштат і там будують свій гей-світ. Когось примусово виселяли, доводили до стрічки, зачитували рішення про його виселення, давали пляшку води та відправляли. Але що робити з жінкою з трьома дітьми, яка має інше переконання, але вона не вважає Росію своєю батьківщиною. Вона не вважає, що те, що відбувається, - правильно. Ну що нам, вбивати її? Я із цими людьми ще вчора Новий рік зустрічав. За одним столом сидів. Ми били, й били жорстко. І, на жаль, доводилося приймати іноді вкрай жорсткі рішення, про які поки що й не розповідатиму". -- Баліцкій, звісно, мразота і покидьок, завжди таким був. Він ніколи не приховував своїх поглядів щодо України (і українські журналісти та телеканали із задоволенням тягнули його в етери з усім цим). Але конкретно щодо цієї ситуації певна раціональність в його заявах є.

Alex Golobutsky (Олексій Голобуцький)

15,469 görüntüleme • 1 ay önce

Сьогодні час говорити про відповідальність. Відповідальність парламенту, уряду та президента за ухвалені рішення. Два місяці після зустрічі на Банковій я утримувався від критичних зауважень на адресу влади і президента. Мав надію, що мене почули. Почули про необхідність коаліції та уряду національної єдності, про припинення війни шляхом припинення вогню. Але сьогодні ці надії поховано. Я хотів би нагадати, що відбулося менш як рік тому, 17 липня. Нагадати, які обіцянки ми чули у Верховній Раді перед голосуванням влади за новий уряд. Тоді, за два тижні після голосування, відбулася атака на незалежну антикорупційну інфраструктуру, що спричинило картонковий майдан. Ще за місяць відбувся «міндічгейт», коли половина тих, за кого голосували, отримали підозри через пряму участь у корупційних оборудках. Наголошую на тому, що відставка — це не покарання. І що половина уряду має бути у вʼязниці, але намагається сховатися за голосуванням про відставку. «Європейська Солідарність» несе відповідальність за призначення єдиного міністра. І це єдине позитивне, що можна згадати з діяльності цього уряду. Мова про відновлення реальних та конкурентних процедур при закупівлі озброєння. Питання експорту для українських виробників зброї того, що держава не здатна купити. Це хоча б якийсь підхід до військової реформи, включно з демобілізацією та контрактами. Більше нічого ніхто з уряду не запропонував. Ще раз наголошую, що ті, хто зараз під підозрами, мають бути притягнені до відповідальності шляхом ефективного, чесного та прозорого суду.
3:02

Сьогодні час говорити про відповідальність. Відповідальність парламенту, уряду та президента за ухвалені рішення. Два місяці після зустрічі на Банковій я утримувався від критичних зауважень на адресу влади і президента. Мав надію, що мене почули. Почули про необхідність коаліції та уряду національної єдності, про припинення війни шляхом припинення вогню. Але сьогодні ці надії поховано. Я хотів би нагадати, що відбулося менш як рік тому, 17 липня. Нагадати, які обіцянки ми чули у Верховній Раді перед голосуванням влади за новий уряд. Тоді, за два тижні після голосування, відбулася атака на незалежну антикорупційну інфраструктуру, що спричинило картонковий майдан. Ще за місяць відбувся «міндічгейт», коли половина тих, за кого голосували, отримали підозри через пряму участь у корупційних оборудках. Наголошую на тому, що відставка — це не покарання. І що половина уряду має бути у вʼязниці, але намагається сховатися за голосуванням про відставку. «Європейська Солідарність» несе відповідальність за призначення єдиного міністра. І це єдине позитивне, що можна згадати з діяльності цього уряду. Мова про відновлення реальних та конкурентних процедур при закупівлі озброєння. Питання експорту для українських виробників зброї того, що держава не здатна купити. Це хоча б якийсь підхід до військової реформи, включно з демобілізацією та контрактами. Більше нічого ніхто з уряду не запропонував. Ще раз наголошую, що ті, хто зараз під підозрами, мають бути притягнені до відповідальності шляхом ефективного, чесного та прозорого суду.

Петро Порошенко

15,693 görüntüleme • 1 ay önce

Дорогі кияни, які поїхали. Та і не лише кияни. Всі, у кого немає опалення, ви поїхали, тепла немає, але наші комунальники з різних регіонів працюють як бджілки 24/7 аби дати тепло у домівки. Прохання. Якщо ви поїхали і ваша квартира порожня. Знайдіть спосіб передати сусідам або ЖЕКу ваш номер телефону. Якщо ви за кордоном, або збираєтеся їхати за кордон, то бажано ще і знайомим на збереження ключі. Ось так виглядає квартира, в якій, якщо вас немає і сталося пошкодження на батареях, дали тепло, з батарей тече і почалося затоплення. Господарів квартири, в якій прорвало, нема. Номерів телефонів вони не лишили. Що робити тим, хто лишився? Мало того, що ваша квартира буде непридатна для життя коли ви повернетеся, ви затопите сусідів знизу. І унеможливите порятунок і свого майна і чужого, бо до вас просто НЕ ЗАЙТИ. І номера вашого можуть не мати сусіди. Тому - торба. Ба більше, якщо ви цього не зробите, через це опалення і далі не дадуть ще довгий час і люди будуть замерзати у своїх квартирах. Давайте думати наперед про себе і про інших. Дякую.
0:53

Дорогі кияни, які поїхали. Та і не лише кияни. Всі, у кого немає опалення, ви поїхали, тепла немає, але наші комунальники з різних регіонів працюють як бджілки 24/7 аби дати тепло у домівки. Прохання. Якщо ви поїхали і ваша квартира порожня. Знайдіть спосіб передати сусідам або ЖЕКу ваш номер телефону. Якщо ви за кордоном, або збираєтеся їхати за кордон, то бажано ще і знайомим на збереження ключі. Ось так виглядає квартира, в якій, якщо вас немає і сталося пошкодження на батареях, дали тепло, з батарей тече і почалося затоплення. Господарів квартири, в якій прорвало, нема. Номерів телефонів вони не лишили. Що робити тим, хто лишився? Мало того, що ваша квартира буде непридатна для життя коли ви повернетеся, ви затопите сусідів знизу. І унеможливите порятунок і свого майна і чужого, бо до вас просто НЕ ЗАЙТИ. І номера вашого можуть не мати сусіди. Тому - торба. Ба більше, якщо ви цього не зробите, через це опалення і далі не дадуть ще довгий час і люди будуть замерзати у своїх квартирах. Давайте думати наперед про себе і про інших. Дякую.

Yanina Sokolova

72,151 görüntüleme • 6 ay önce

Такого шансу закінчити війну Україна ще не мала. Вузьке вікно можливостей зараз відкрите. Тримається воно на стійкості та спроможності Сил оборони — на безпілотних системах, на діпстрайках. Коли росіяни нарешті відчули те, що щодня відчувають кияни, львів'яни, дніпряни, вони відчули й силу збройної відсічі. Це нова дипломатія. Дипломатія дронів. І найкращий дипломат сьогодні — Збройні Сили України. Щоб армія боронила Україну і тримала переговорну позицію, їй потрібна проста річ: гроші. А уряд подав бюджет, який забирає з Міністерства оборони 40 мільярдів гривень зі статті, що прямо передбачає закупівлю озброєння, і перекидає їх у резервний фонд — поза парламентським контролем. Тому команда Європейської Солідарності підготувала пакет поправок. Перше. Залишити Міністерству оборони 40 мільярдів гривень, передбачених на закупівлю зброї. Руки геть від грошей на армію! Друге. Президент у січні, лютому, березні прямо доручив підняти грошове забезпечення військовим на передовій — від 250 до 400 тисяч гривень залежно від бойових завдань. Ми шукали це доручення в урядовому проєкті… Але так нічого і не знайшли, тому ми вимагаємо передбачити кошти на це рішення. Третє. Кошти від військового збору мають іти виключно у спецфонд і витрачатися лише на оборону. А ще — дозволити експорт оборонних технологій там, де держава сама не може їх закупити. Четверте. Ми знайшли ще 7 мільярдів на грошове забезпечення військових. Мільярд — це брехливий пропагандистський телемарафон, який досі оплачують платники податків, 4 мільярди на відосики, анімаційні фільми та аудіовізуальні шоу, ще 2 мільярди на інші непотрібні проєкти. Ці гроші мають піти не на відосики, а на фронт. П'яте. Збільшити до 20 відсотків частку ПДФО, що йде безпосередньо бойовим бригадам. Жодної корупції — бригада витрачає на себе сама. Жодної черги — пальне, запчастини, ремонт можна закупити за тиждень. Це визнали й на Ставці за участі президента та міністра оборони. Шосте. Підвищене грошове забезпечення в СБУ, Національній гвардії та Державній прикордонній службі мають отримувати ті, хто безпосередньо бере участь у боях. Сьоме. Обмежити резервний фонд виключно війною, подоланням наслідків війни та наслідків надзвичайних ситуацій. Жодних кешбеків. Усі ці поправки об'єднує одна логіка. Більше грошей для армії. Більше справедливості для тих, хто воює та жодного ручного дерибану коштів платників податків.
18:04

Такого шансу закінчити війну Україна ще не мала. Вузьке вікно можливостей зараз відкрите. Тримається воно на стійкості та спроможності Сил оборони — на безпілотних системах, на діпстрайках. Коли росіяни нарешті відчули те, що щодня відчувають кияни, львів'яни, дніпряни, вони відчули й силу збройної відсічі. Це нова дипломатія. Дипломатія дронів. І найкращий дипломат сьогодні — Збройні Сили України. Щоб армія боронила Україну і тримала переговорну позицію, їй потрібна проста річ: гроші. А уряд подав бюджет, який забирає з Міністерства оборони 40 мільярдів гривень зі статті, що прямо передбачає закупівлю озброєння, і перекидає їх у резервний фонд — поза парламентським контролем. Тому команда Європейської Солідарності підготувала пакет поправок. Перше. Залишити Міністерству оборони 40 мільярдів гривень, передбачених на закупівлю зброї. Руки геть від грошей на армію! Друге. Президент у січні, лютому, березні прямо доручив підняти грошове забезпечення військовим на передовій — від 250 до 400 тисяч гривень залежно від бойових завдань. Ми шукали це доручення в урядовому проєкті… Але так нічого і не знайшли, тому ми вимагаємо передбачити кошти на це рішення. Третє. Кошти від військового збору мають іти виключно у спецфонд і витрачатися лише на оборону. А ще — дозволити експорт оборонних технологій там, де держава сама не може їх закупити. Четверте. Ми знайшли ще 7 мільярдів на грошове забезпечення військових. Мільярд — це брехливий пропагандистський телемарафон, який досі оплачують платники податків, 4 мільярди на відосики, анімаційні фільми та аудіовізуальні шоу, ще 2 мільярди на інші непотрібні проєкти. Ці гроші мають піти не на відосики, а на фронт. П'яте. Збільшити до 20 відсотків частку ПДФО, що йде безпосередньо бойовим бригадам. Жодної корупції — бригада витрачає на себе сама. Жодної черги — пальне, запчастини, ремонт можна закупити за тиждень. Це визнали й на Ставці за участі президента та міністра оборони. Шосте. Підвищене грошове забезпечення в СБУ, Національній гвардії та Державній прикордонній службі мають отримувати ті, хто безпосередньо бере участь у боях. Сьоме. Обмежити резервний фонд виключно війною, подоланням наслідків війни та наслідків надзвичайних ситуацій. Жодних кешбеків. Усі ці поправки об'єднує одна логіка. Більше грошей для армії. Більше справедливості для тих, хто воює та жодного ручного дерибану коштів платників податків.

Петро Порошенко

10,441 görüntüleme • 2 ay önce

Він називає себе пафосно «девелопер», але в просто народі це жлобозабудовник одна штука. Засновник будівельної компанії «KAN» Ігорюня Ніконов в чергове звинуватив активістів у всіх бідах, він бідненький витрачає час на них, йому чесному класному бізнесмену вони жити не дають. І людина, яка не шарить глибоко у київській тематиці може пожаліти ж цього «девелопера», особливо після таких його байок на широку аудиторію. Тож варто нагадати, хто такий Ігор Ніконов? Ніконов – це давній соратник та тіньовий бізнес-партнер Віталія Кличка по тупому бетонуванню Києва. На посаді першого заступника мера Кличка (так-так, бізнес успіх криється в цьому) він нарішав купу схем з дерибану київської землі. Далі бабло неслося в урядову будівельну інспекцію і він по безпрєдєлу забудоував Київ комерційним житлом без соціальної інфраструктури, без шкіл, без садочків, без транспортної інфраструктури, в супереч функціональному та цільовому призначенню, тупо робив бабло з красивими обгортками у вигляді «комфорт супер-дупер таун», по факту закриті мурашники відірвані від міста. Ось це вся історія успіху. Намутити через Кличка за дві копійки землі та в тупу залити її бетоном і тепер робити хлібало успішного бізнесу, ну-ну. А ті, хто кажуть, що не можна будувати великі житлові обʼєкти без сукупної інфраструктури, без лікарень, без закладів комунальної освіти, не можна знищувати культурну спадщину, то це для Ніколова «погані активісти». Ну база. В принципі типова історія столичного жлобозабудовника, якому все мало і мало.
0:55

Він називає себе пафосно «девелопер», але в просто народі це жлобозабудовник одна штука. Засновник будівельної компанії «KAN» Ігорюня Ніконов в чергове звинуватив активістів у всіх бідах, він бідненький витрачає час на них, йому чесному класному бізнесмену вони жити не дають. І людина, яка не шарить глибоко у київській тематиці може пожаліти ж цього «девелопера», особливо після таких його байок на широку аудиторію. Тож варто нагадати, хто такий Ігор Ніконов? Ніконов – це давній соратник та тіньовий бізнес-партнер Віталія Кличка по тупому бетонуванню Києва. На посаді першого заступника мера Кличка (так-так, бізнес успіх криється в цьому) він нарішав купу схем з дерибану київської землі. Далі бабло неслося в урядову будівельну інспекцію і він по безпрєдєлу забудоував Київ комерційним житлом без соціальної інфраструктури, без шкіл, без садочків, без транспортної інфраструктури, в супереч функціональному та цільовому призначенню, тупо робив бабло з красивими обгортками у вигляді «комфорт супер-дупер таун», по факту закриті мурашники відірвані від міста. Ось це вся історія успіху. Намутити через Кличка за дві копійки землі та в тупу залити її бетоном і тепер робити хлібало успішного бізнесу, ну-ну. А ті, хто кажуть, що не можна будувати великі житлові обʼєкти без сукупної інфраструктури, без лікарень, без закладів комунальної освіти, не можна знищувати культурну спадщину, то це для Ніколова «погані активісти». Ну база. В принципі типова історія столичного жлобозабудовника, якому все мало і мало.

Симороз Олег Олександрович

30,033 görüntüleme • 29 gün önce

Прошу максимального розголосу, на превеликий жаль, на сьогоднішній день з цією ситуацією інакше просто неможливо. За цю публікацію і мою позицію мене хочуть вбити. Не потрібно це ігнорувати, це стосується абсолютно кожного, переконувати Вас, я не буду але розумна людина це і так розуміє. Ну що ж, через постійні порушення прав курсантів в Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного що у Львові, мені та іншим курсантам довелося звернутися зі спільною заявою до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по захисту прав військовослужбовців, тому що всі звернення та спроби вирішити проблемні питання в стінах академії були марними, ба більше, за спроби говорити про проблеми ми зустрічалися з тиском від свого керівництва, інколи нас навіть просто ігнорували. Частіше всього ці проблемні питання підіймав я, тому ідея звернутися до ТСК ВРУ була моя, і про це дізналося керівництво, через що я отримав упереджене ставлення, жодного іншого прізвища хто поставив підпис у зверненні до ТСК ВРУ вони не знають до сьогоднішнього дня, крім мене звісно. В перший же тиждень після звернення, на мене заводять два службових розслідування (перевірки), одне тягне за собою кримінальне провадження, інші ж догану та сувору догану, ще через два тижні, ще одне кримінальне провадження - всі ці провадження "шиті білими нитками" через що я і не отримав досі жодної підозри. Але 27 квітня мене було відраховано з академії за "недисциплінованість", недисциплінованим я став за півтори місяці. По академії проводилися безліч перевірок, одна з самих важливих - це розслідування головної інспекції Міністерства оборони України, яка закінчилася 9 липня 2024 року, основним для мене є те, що під час мого відрахування було допущено безліч порушень, в тому числі факт кримінального злочину, грубо кажучи підробка документів. Я подав позов до суду але академія цілеспрямовано затягує цей процес бо знає що програє, чому тягнуть? - бо очільнику академії Павлу Ткачуку лишилося служити згідно його контракту менше року, в його планах піти з посади без скандалу але так не вийде! На відео Ви бачите заступника головного інспектора, який підтверджує виявлені порушення та зловживання в академії посадовими особами, самим цікавим є те, що після цього розслідування міністр оборони звільняє саме головного інспектора а не начальника академії. На сьогоднішній день з керівництва академії ніхто не притягнутий до відповідальності, при тому, що результати та рекомендації по притягненню до відповідальності були надіслані міністру оборони, головнокомандувачу ЗСУ та іншим структурним підрозділам. Хто сприяє уникненню відповідальності генералітету? - висновки робіть самі! Більше того, в академії виявлено розкрадання гуманітарної допомоги, розкрадання бюджетних коштів на понад 44млн гривень, побиття та цькування курсантів, приниження жінок за ознакою статі, неналежне харчування, дизентерія в їдальні, неналежне надання медичної допомоги. Прошу розголосу, станьте променем світла у ці темні часи.
1:23

Прошу максимального розголосу, на превеликий жаль, на сьогоднішній день з цією ситуацією інакше просто неможливо. За цю публікацію і мою позицію мене хочуть вбити. Не потрібно це ігнорувати, це стосується абсолютно кожного, переконувати Вас, я не буду але розумна людина це і так розуміє. Ну що ж, через постійні порушення прав курсантів в Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного що у Львові, мені та іншим курсантам довелося звернутися зі спільною заявою до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по захисту прав військовослужбовців, тому що всі звернення та спроби вирішити проблемні питання в стінах академії були марними, ба більше, за спроби говорити про проблеми ми зустрічалися з тиском від свого керівництва, інколи нас навіть просто ігнорували. Частіше всього ці проблемні питання підіймав я, тому ідея звернутися до ТСК ВРУ була моя, і про це дізналося керівництво, через що я отримав упереджене ставлення, жодного іншого прізвища хто поставив підпис у зверненні до ТСК ВРУ вони не знають до сьогоднішнього дня, крім мене звісно. В перший же тиждень після звернення, на мене заводять два службових розслідування (перевірки), одне тягне за собою кримінальне провадження, інші ж догану та сувору догану, ще через два тижні, ще одне кримінальне провадження - всі ці провадження "шиті білими нитками" через що я і не отримав досі жодної підозри. Але 27 квітня мене було відраховано з академії за "недисциплінованість", недисциплінованим я став за півтори місяці. По академії проводилися безліч перевірок, одна з самих важливих - це розслідування головної інспекції Міністерства оборони України, яка закінчилася 9 липня 2024 року, основним для мене є те, що під час мого відрахування було допущено безліч порушень, в тому числі факт кримінального злочину, грубо кажучи підробка документів. Я подав позов до суду але академія цілеспрямовано затягує цей процес бо знає що програє, чому тягнуть? - бо очільнику академії Павлу Ткачуку лишилося служити згідно його контракту менше року, в його планах піти з посади без скандалу але так не вийде! На відео Ви бачите заступника головного інспектора, який підтверджує виявлені порушення та зловживання в академії посадовими особами, самим цікавим є те, що після цього розслідування міністр оборони звільняє саме головного інспектора а не начальника академії. На сьогоднішній день з керівництва академії ніхто не притягнутий до відповідальності, при тому, що результати та рекомендації по притягненню до відповідальності були надіслані міністру оборони, головнокомандувачу ЗСУ та іншим структурним підрозділам. Хто сприяє уникненню відповідальності генералітету? - висновки робіть самі! Більше того, в академії виявлено розкрадання гуманітарної допомоги, розкрадання бюджетних коштів на понад 44млн гривень, побиття та цькування курсантів, приниження жінок за ознакою статі, неналежне харчування, дизентерія в їдальні, неналежне надання медичної допомоги. Прошу розголосу, станьте променем світла у ці темні часи.

Олександр ПОПОВИЧ

168,129 görüntüleme • 1 yıl önce

Рагнарек. Битва за Соледар Вимагаю дати мені рацію. Дослуховую ібушачій доклад, як групі Дока було важко, мол води не було, патронів теж. Хоча ж блять казав піздуйте забивайтесь. В них не було навітть трьохсотих. Окей. Так, ви ж блять хоть скажіть, що відходите підараси. Матюкаюсь, поки слухаю, як йобаний дід, а сам розумію, що все - в мене в тилу вже реальні підари. Виходжу на ротного “- Прошу відійти за железку та вирівнятись зі всіми.” Перша ж думка, якби зробив я - посадив би пару кулеметників під вагон і вже через полотно хуй хто пробіжится. Якщо ця думка зявилась в мене, то очевидно, що від ворога не варто очікувати тупість. У відповідь ротний ригає коротке “- Тримайтесь.” Шо блять тримайтесь, сука. Далі, через хвилин пять додає “- З ранку буде контратака.” Починаю вдягатись і крутити в голові, що робити з цією піздою. Ну блять, шо - піздуємо в атаку на пагорб Ж. Із-за особливості рєлєфу ця блятська точка була в рівень з третім етажем Д1. А край дороги проходив акурат під домом і завертав вліво, а отже контролюя іі я унеможливлював заход на свій район. Де ти підар пес Патрон? Розумія, що часу обмаль і зважаючи на важливість меропріятія, збираю команду з шести своіх бійців. Піздую до полтавчан. Строю всіх. Кажу, ну шо панове, дєла наші різко стали хуйові. Треба атакувати. Зайняли пагорб підари чи ні, я не єбу в душі, але якщо ми його не займем, то нам пізда точно. Відбираю ще додатково вісім чоловік во глове з іх головним сержантом Німцем. І в повній тиші підкрадаємось двійками на рубіж атаки. Зайняв вихідну позицію на невеличкому цвинтарі, створив умови для перехрестного вогню, передова чітвірка вриваєтся в будівлі. Занімаєм два доми на пагорбі без бою. Ояєбу удача. Ставлю старшим Юриста в підмогу залишаю йому рекса Лео. Блять, хто раніше читав - це той чувак, що вибіг працювать по танку в свій час з незарядженим ПСРЛом. В цій хуєті він лише питав “- Куди хуярить, шеф.” Це я до того, що воїнами не народжуються мої солоденькі іми стають на війні. Нарізав вогневі точки та задачі, роблю додаткову рекогнсциніровку вулиці зліва, з Джексоном. Даю наказ натягувать на точку бк та піздую назад. На місце своіх пацанів, що пішли на точку Ж, розводим полтовчан по передній лінії. На ранок планую зібрать ще одну штурмову команду і провернуть всеж атаку на Д1 при підтримці з точки Ж. Вже не роздягаясь забиваюсь в підвал і вирубаюсь на пару годин. До ранку мороз потрохи спадає, і сонце, що так чудно світило не вилазить. Фенрір проковтнув його з кінцями. Свинцове похмуре небо ахуєно доповнює ібушачий розклад на полі бою. Готуємось без зпіху. Ретельно. Піздячка вже явно буде вже за наші життя. Поки готую групу поступає доклад від пацанів Археолога, що підари атакують з іх краю села та одна група проникла на ж.д полотно. Я блять вже в повному кільці по докладам. Ібаний ротний. На фоні відпрацьовує вертоліт. Зміщаю свою групу на точку С. Виводжу полтавчан на заміну своїх пацанів з якими планую атакувати. Додатково відбираю двох самих бойовиків з полтавчан до себе в групу. Поки переміщаюсь між точками починає наібурювати спг з танком. Вже настільки відчуття страху притуплене, що я ходжу в повний ріст на похуях на вибухи. Один з вибухів в парі десятків метрів відправляє в мою сторону осколок. Він проносется акурат перед моім носом. Я відчуваю жар на шкірі та розумію, що ще трішки і мені б відірвало лице к хуям. Так, типова блять помилка. Обратна сторона медалі на війні від паніки. Попускаюсь і через силу починаю падать, коли свистить. Взяв ком взвода полтавчан та придав йому ще тройку пацанів, роблю засаду в домі Г на фланзі. Сили моі занад то розтягнуті і всяке блять можливо. Інструктую іх щоб працювали з середини приміщені (підпустивши підарів якщо побачать по ближче) через одну кімнату. Фактор несподіванки і все таке, на окна кидаємо сітки від ліжок для маскування. На фоні знову починає ібурить кулемет на точці А та піздують доклади, що вже сунуть тіпи в масхалатах та кікіморах. Ігри закінчились.
0:25

Рагнарек. Битва за Соледар Вимагаю дати мені рацію. Дослуховую ібушачій доклад, як групі Дока було важко, мол води не було, патронів теж. Хоча ж блять казав піздуйте забивайтесь. В них не було навітть трьохсотих. Окей. Так, ви ж блять хоть скажіть, що відходите підараси. Матюкаюсь, поки слухаю, як йобаний дід, а сам розумію, що все - в мене в тилу вже реальні підари. Виходжу на ротного “- Прошу відійти за железку та вирівнятись зі всіми.” Перша ж думка, якби зробив я - посадив би пару кулеметників під вагон і вже через полотно хуй хто пробіжится. Якщо ця думка зявилась в мене, то очевидно, що від ворога не варто очікувати тупість. У відповідь ротний ригає коротке “- Тримайтесь.” Шо блять тримайтесь, сука. Далі, через хвилин пять додає “- З ранку буде контратака.” Починаю вдягатись і крутити в голові, що робити з цією піздою. Ну блять, шо - піздуємо в атаку на пагорб Ж. Із-за особливості рєлєфу ця блятська точка була в рівень з третім етажем Д1. А край дороги проходив акурат під домом і завертав вліво, а отже контролюя іі я унеможливлював заход на свій район. Де ти підар пес Патрон? Розумія, що часу обмаль і зважаючи на важливість меропріятія, збираю команду з шести своіх бійців. Піздую до полтавчан. Строю всіх. Кажу, ну шо панове, дєла наші різко стали хуйові. Треба атакувати. Зайняли пагорб підари чи ні, я не єбу в душі, але якщо ми його не займем, то нам пізда точно. Відбираю ще додатково вісім чоловік во глове з іх головним сержантом Німцем. І в повній тиші підкрадаємось двійками на рубіж атаки. Зайняв вихідну позицію на невеличкому цвинтарі, створив умови для перехрестного вогню, передова чітвірка вриваєтся в будівлі. Занімаєм два доми на пагорбі без бою. Ояєбу удача. Ставлю старшим Юриста в підмогу залишаю йому рекса Лео. Блять, хто раніше читав - це той чувак, що вибіг працювать по танку в свій час з незарядженим ПСРЛом. В цій хуєті він лише питав “- Куди хуярить, шеф.” Це я до того, що воїнами не народжуються мої солоденькі іми стають на війні. Нарізав вогневі точки та задачі, роблю додаткову рекогнсциніровку вулиці зліва, з Джексоном. Даю наказ натягувать на точку бк та піздую назад. На місце своіх пацанів, що пішли на точку Ж, розводим полтовчан по передній лінії. На ранок планую зібрать ще одну штурмову команду і провернуть всеж атаку на Д1 при підтримці з точки Ж. Вже не роздягаясь забиваюсь в підвал і вирубаюсь на пару годин. До ранку мороз потрохи спадає, і сонце, що так чудно світило не вилазить. Фенрір проковтнув його з кінцями. Свинцове похмуре небо ахуєно доповнює ібушачий розклад на полі бою. Готуємось без зпіху. Ретельно. Піздячка вже явно буде вже за наші життя. Поки готую групу поступає доклад від пацанів Археолога, що підари атакують з іх краю села та одна група проникла на ж.д полотно. Я блять вже в повному кільці по докладам. Ібаний ротний. На фоні відпрацьовує вертоліт. Зміщаю свою групу на точку С. Виводжу полтавчан на заміну своїх пацанів з якими планую атакувати. Додатково відбираю двох самих бойовиків з полтавчан до себе в групу. Поки переміщаюсь між точками починає наібурювати спг з танком. Вже настільки відчуття страху притуплене, що я ходжу в повний ріст на похуях на вибухи. Один з вибухів в парі десятків метрів відправляє в мою сторону осколок. Він проносется акурат перед моім носом. Я відчуваю жар на шкірі та розумію, що ще трішки і мені б відірвало лице к хуям. Так, типова блять помилка. Обратна сторона медалі на війні від паніки. Попускаюсь і через силу починаю падать, коли свистить. Взяв ком взвода полтавчан та придав йому ще тройку пацанів, роблю засаду в домі Г на фланзі. Сили моі занад то розтягнуті і всяке блять можливо. Інструктую іх щоб працювали з середини приміщені (підпустивши підарів якщо побачать по ближче) через одну кімнату. Фактор несподіванки і все таке, на окна кидаємо сітки від ліжок для маскування. На фоні знову починає ібурить кулемет на точці А та піздують доклади, що вже сунуть тіпи в масхалатах та кікіморах. Ігри закінчились.

Brave Samurai

206,946 görüntüleme • 2 yıl önce

Серед російських продавців паніка, тому що найбільший маркетплейс піднімає комісії до 40% Wildberries – найбільший маркетплейс московії, аудиторія якого перевищує 85 млн на місяць, а частка ринку онлайн-торгівлі сягає 45%. З 7 липня Wildberries підвищує комісію для продавців, що одночасно б’є по малому бізнесу та гаманцях десятків мільйонів російських покупців Аж на 20% зросла комісія для DBS-продавців, тобто тих продавців, які лише розміщують товар на платформі Wildberries, але зберігають й доставляють товар самі У низці категорій комісія тепер 40-41%. І серед DBS-продавців найбільша паніка Для FBS-продавців (товар зберігає сам продавець на своєму складі, а доставляє Wildberries) комісію збільшили на 6%. Для FBW-продавців (все робить Wildberries: від зберігання до доставки) – на 5% Wildberries пояснює свої дії паливною кризою: паливо подорожчало, а логістичні витрати зросли. Переважно це справді так. Хоча інший великий маркетплейс Ozon, який є конкурентом Wildberries, ще у квітні рекордно підняв комісії до 50-55% Wildberries та Ozon разом складають від 63% до 77% ринку онлайн-торгівлі, тому підвищення комісій може бути наслідком дуополії Давайте подивимось на наслідки для DBS-продавця з товаром за 10 тисяч рублів. До підвищення при комісії близько 20% він віддавав платформі 2 тисячі рублів Ще умовно 1000-1500 витрачав на власну доставку, плюс реклама. При закупівельній ціні 6000 рублів залишалося 500-1000 прибутку. Нова комісія 40% забирає 4000 рублів. І та сама угода дає мінус 1500-2000 з кожного продажу А FBS та FBW-продавці платять не лише комісію на 5-6% більшу, а й за приймання на сортувальному центрі, логістику до покупця, повернення, штрафи за повільне збирання. І додаткова комісія так само з’їдає прибуток цих продавців, якщо не перекласти це в ціну товару Передусім це б’є по дрібних підприємцях, які будуть просто змушені піти з ринку або працювати в мінус. Просто підняти ціну товару не вийде, оскільки продавець впирається у стелю платоспроможності покупця, а також стає менш конкурентоспроможним з FBS та FBW Підняти ціну вийде для унікальних та нішевих продуктів, але знову ж таки це впирається у платоспроможність покупця Для пересічного російського покупця ж це розтягнутий у часі податок на споживання. Подорожчає до 90% асортименту платформи, через яку купує понад 85 мільйонів людей щомісяця Асортимент товарів теж стане біднішим. А де звужується вибір, там зменшується цінова конкуренція між продавцями, і ціни ростуть удруге, вже з іншої причини Але найголовніше. Для мешканців російських сіл або невеликих міст маркетплейси часто є єдиним способом купити необхідні речі, і за переважно нижчими цінами Але тепер найвищі комісії якраз у масових категоріях: одяг, побутова хімія, дитячі товари, гігієна. Тобто дорожчає саме те, що купують бідніші У грудні путін казав, що маркетплейси стримують інфляцію. Тепер вони не стримують її, а навпаки – посилюють
1:00

Серед російських продавців паніка, тому що найбільший маркетплейс піднімає комісії до 40% Wildberries – найбільший маркетплейс московії, аудиторія якого перевищує 85 млн на місяць, а частка ринку онлайн-торгівлі сягає 45%. З 7 липня Wildberries підвищує комісію для продавців, що одночасно б’є по малому бізнесу та гаманцях десятків мільйонів російських покупців Аж на 20% зросла комісія для DBS-продавців, тобто тих продавців, які лише розміщують товар на платформі Wildberries, але зберігають й доставляють товар самі У низці категорій комісія тепер 40-41%. І серед DBS-продавців найбільша паніка Для FBS-продавців (товар зберігає сам продавець на своєму складі, а доставляє Wildberries) комісію збільшили на 6%. Для FBW-продавців (все робить Wildberries: від зберігання до доставки) – на 5% Wildberries пояснює свої дії паливною кризою: паливо подорожчало, а логістичні витрати зросли. Переважно це справді так. Хоча інший великий маркетплейс Ozon, який є конкурентом Wildberries, ще у квітні рекордно підняв комісії до 50-55% Wildberries та Ozon разом складають від 63% до 77% ринку онлайн-торгівлі, тому підвищення комісій може бути наслідком дуополії Давайте подивимось на наслідки для DBS-продавця з товаром за 10 тисяч рублів. До підвищення при комісії близько 20% він віддавав платформі 2 тисячі рублів Ще умовно 1000-1500 витрачав на власну доставку, плюс реклама. При закупівельній ціні 6000 рублів залишалося 500-1000 прибутку. Нова комісія 40% забирає 4000 рублів. І та сама угода дає мінус 1500-2000 з кожного продажу А FBS та FBW-продавці платять не лише комісію на 5-6% більшу, а й за приймання на сортувальному центрі, логістику до покупця, повернення, штрафи за повільне збирання. І додаткова комісія так само з’їдає прибуток цих продавців, якщо не перекласти це в ціну товару Передусім це б’є по дрібних підприємцях, які будуть просто змушені піти з ринку або працювати в мінус. Просто підняти ціну товару не вийде, оскільки продавець впирається у стелю платоспроможності покупця, а також стає менш конкурентоспроможним з FBS та FBW Підняти ціну вийде для унікальних та нішевих продуктів, але знову ж таки це впирається у платоспроможність покупця Для пересічного російського покупця ж це розтягнутий у часі податок на споживання. Подорожчає до 90% асортименту платформи, через яку купує понад 85 мільйонів людей щомісяця Асортимент товарів теж стане біднішим. А де звужується вибір, там зменшується цінова конкуренція між продавцями, і ціни ростуть удруге, вже з іншої причини Але найголовніше. Для мешканців російських сіл або невеликих міст маркетплейси часто є єдиним способом купити необхідні речі, і за переважно нижчими цінами Але тепер найвищі комісії якраз у масових категоріях: одяг, побутова хімія, дитячі товари, гігієна. Тобто дорожчає саме те, що купують бідніші У грудні путін казав, що маркетплейси стримують інфляцію. Тепер вони не стримують її, а навпаки – посилюють

Останній Капіталіст

24,641 görüntüleme • 1 ay önce

«Європейська Солідарність» заблокувала трибуну Верховної Ради. Вчора ми почули продовження «плівок Міндіча» — на засіданні ТСК ми почули Електроніка, який розкладає гроші з державного бюджету. Нарешті почули й Алі-Бабу. Я звернувся до штучного інтелекту і подивився, хто такий Алі-Баба. Зачитую дослівно: «Персонаж арабської казки випадково дізнається заклинання до скарбниці і стає дуже багатим. Крім того імʼя Алі-Баба використовується як псевдонім для керівника Офісу Президента України у звʼязку з корупційним скандалом.» Не можу не погодитися зі штучним інтелектом. Україна переживає найбільшу загрозу для свого існування, починаючи з 24 лютого 2022 року. Зараз потрібно вирішувати питання довіри українського народу до влади, до Верховної Ради. Питання довіри партнерів до держави Україна. А також питання довіри фронту до тилу. І влада не відбудеться цими двома жалюгідними цапами-відбувайлами з уряду. Як вони планують цими відставками вирішити питання довіри до Кабміну, коли доведено, що сотні мільйонів доларів та мільярди гривень були розкрадені командою Алі-Баби та сорока розбійників уряду? Влада веде до знищення Верховної Ради, знищення влади й української держави. «Європейська Солідарність» розпочала збір підписів за відставку уряду. Чому всього уряду? Бо що робитиме влада після відставки двох міністрів, коли на плівках є ще пʼятеро? Знову збиратиме Верховну Раду? А що робитиме з головою Фінмоніторингу Проніним, який є на плівках та інструктує, як обходити фінансову розвідку? А з Антимонопольним комітетом, якому НАБУ висунуло звинувачення? А зі членами спостережних рад, які розкрадають державний бюджет, крадучи кошти у військовослужбовців, що гинуть на фронті? А що, врешті-решт, влада буде робити з фронтом, який тепер недофінансований? А з бюджетом корумпованого уряду, який спрямований на підтримання діяльності Міндічів, Алі-Баб і інших бандитів? А що робити з ДБР? Або, як його на плівках називають «Базар-вокзал», який отримує вказівки для того, щоби переслідувати НАБУ та САП, Порошенка і громадських активістів. А що влада, врешті-решт, далі робитиме з власною совістю? Сьогодні ми маємо шанс. Шанс відновити довіру, сформувати коаліцію національної єдності, зустрітися з Зеленським і розпочати чесний діалог національного порятунку.
6:49

«Європейська Солідарність» заблокувала трибуну Верховної Ради. Вчора ми почули продовження «плівок Міндіча» — на засіданні ТСК ми почули Електроніка, який розкладає гроші з державного бюджету. Нарешті почули й Алі-Бабу. Я звернувся до штучного інтелекту і подивився, хто такий Алі-Баба. Зачитую дослівно: «Персонаж арабської казки випадково дізнається заклинання до скарбниці і стає дуже багатим. Крім того імʼя Алі-Баба використовується як псевдонім для керівника Офісу Президента України у звʼязку з корупційним скандалом.» Не можу не погодитися зі штучним інтелектом. Україна переживає найбільшу загрозу для свого існування, починаючи з 24 лютого 2022 року. Зараз потрібно вирішувати питання довіри українського народу до влади, до Верховної Ради. Питання довіри партнерів до держави Україна. А також питання довіри фронту до тилу. І влада не відбудеться цими двома жалюгідними цапами-відбувайлами з уряду. Як вони планують цими відставками вирішити питання довіри до Кабміну, коли доведено, що сотні мільйонів доларів та мільярди гривень були розкрадені командою Алі-Баби та сорока розбійників уряду? Влада веде до знищення Верховної Ради, знищення влади й української держави. «Європейська Солідарність» розпочала збір підписів за відставку уряду. Чому всього уряду? Бо що робитиме влада після відставки двох міністрів, коли на плівках є ще пʼятеро? Знову збиратиме Верховну Раду? А що робитиме з головою Фінмоніторингу Проніним, який є на плівках та інструктує, як обходити фінансову розвідку? А з Антимонопольним комітетом, якому НАБУ висунуло звинувачення? А зі членами спостережних рад, які розкрадають державний бюджет, крадучи кошти у військовослужбовців, що гинуть на фронті? А що, врешті-решт, влада буде робити з фронтом, який тепер недофінансований? А з бюджетом корумпованого уряду, який спрямований на підтримання діяльності Міндічів, Алі-Баб і інших бандитів? А що робити з ДБР? Або, як його на плівках називають «Базар-вокзал», який отримує вказівки для того, щоби переслідувати НАБУ та САП, Порошенка і громадських активістів. А що влада, врешті-решт, далі робитиме з власною совістю? Сьогодні ми маємо шанс. Шанс відновити довіру, сформувати коаліцію національної єдності, зустрітися з Зеленським і розпочати чесний діалог національного порятунку.

Петро Порошенко

50,246 görüntüleme • 9 ay önce

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 görüntüleme • 3 ay önce

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.
0:33

Польським інтернетом з неймовірною швидкістю полилася хвиля ненависті до України, українців, Зеленського Причиною цього стало присвоєння окремому центру спеціальних операцій "Північ" імені Героїв УПА. І очікувано в Польщі згоріли. Звісно, що це очікували. Але це вийшло за межі польських нациків чи електорату ПіС та Конфедерації. Таке невимовна ненависть до українського визвольного руху просякнула все суспільство. Показовою є ситуація з Лехом Валенсою, легендарною особистістю не тільки для Польщі, а й всіх країн пост совка. Валенса зняв значок в кольорах українського прапору через рішення Зеленського уславити УПА. Ця істерія виникла не на пустому місці. Ще з 2010-х в Польщі активно почали мусолити тему "Волинської різні". Правляча партія ПіС пробувала дати полякам новий об'єднавчий символ з минулого. Якщо за часів ПНР це був Катинський розстріл (трагедія яку замовчували комуністи), то зараз це "Волинська різня". Цей наратив дуже лягав на історифіковане польське суспільство. У Польщі ще з ХІХ століття розвивалася думка, що Польща – мученик Європи. Поляки жертви історії. Тобто в уявленні багатьох поляків, вони ніколи не були тими хто пригнічує інших. Волинський міф показував, що є злі українці і добрі поляки, яких вбивали лише за те, що вони поляки. Більш простої спрощеної думки важко собі уявити. І вона чудово лягає в цей "благодатний грунт". От вам і геноцид. Антиукраїнська істерія в Польщі набирає обертів зокрема через розкручування патерну "Волинської різні". "Рольнікі", що викидають зерно з поїздів, забуваючи якою ціною воно було зібране. Побутова ксенофобія до українців. І додайте до цього бажання "панського гонору". Україна недостатньо вдячна Польщі. Україна не бажає вирішувати проблеми. При цьому "волинська істерія" тільки набиратиме обертів. Показовою є ситуація, що після вторгнення Україна є найбільш ворожою до Польщі країною після росії. Ми перегнали традиційного "срібного призера" – Німеччину. Це тільки початок. В Польщі занадто багато сил, які заробляють бали на "Волині". Для польського суспільства занадто перестати дивитися у міфологізоване минуле. Поляки забувають, що історія це не про одних хороших та інших поганих. Вона різнобарвна як і людське життя. Легко винести за дужки совіцьких партизан, керівництво нацистів, польську політику часів 20-30-х (яка мала яскравий асиміляційний, колонізаторський характер) та загалом ставлення українців до зародження Армії Крайової на Волині. Україна та українці, на відміну від поляків, не качають на державному рівні, що полякам можна святкувати чи вшановувати. Хоча полякам слід бути послідовними. Польща вшановує на державному рівні таких людей як Станіслав Басай, Юзефа Бісса, Ромуальда Райса, Зигмунта Сендзеляржа (останній був посмертно нагороджений орденом "Відродження Польщі"). Про етнічні чистки АК та польським підпіллям проти литовців, білорусів, українців. Про те, що в Польщі на державному рівні вшановують ксенофоба, антисеміта та ідеолога польського фашизму Романа Дмовського. І так далі. Якщо Польща так хоче вказувати, кого нам можна шанувати, а кого ні – чому б не почати з себе? А відмазка, що вони боролися і творили незалежну Польщу? То чому українці так само не можуть робити? Лицемірство і бажання поживитися на нашій біді. Не більше не менше. Ми робимо своє діло. Ми боремося. І наші підрозділи мають право носити ім'я героїв. Наших героїв.

Останній Капіталіст

65,267 görüntüleme • 2 ay önce

Україна — у надзвичайно складному моменті своєї історії. Протягом останніх тижнів наклалися одразу кілька криз. Перша — безпекова, пов’язана з погіршенням глобальної ситуації. Війна на Близькому Сході різко змінила міжнародний порядок денний. Вона відволікає увагу світу від України. Разом з увагою у той регіон перетікають і ресурси: зброя та фінанси. Переговори щодо формату миру і гарантій безпеки для України фактично поставлені на паузу. Натомість росія отримує подарунок долі — вибух цін на газ та нафту, та ще і тимчасове скасування санкцій. Друга криза — повна зупинка євроінтеграційних процесів та реформ. Народ прагне членства України в Європейському Союзі. Три місяці тому Україна узгодила з єврокомісаркою з розширення Мартою Кос чіткий план з десяти кроків. Його можна було б виконати приблизно за десять парламентських днів, якби на те була політична воля. Минуло понад сто днів. Не виконано жодного пункту. Ситуація починає нагадувати старий анекдот: людина щодня молиться про виграш у лотерею, але навіть не купила квитка. Третє: внутрішня парламентська криза. Вона не вигадана і не є політичною риторикою. Вона реальна. Коаліції, існування якої вимагає Конституція, не існує ані де-юре, ані де-факто. Десятки мільйонів українців стали заручниками кількох десятків депутатів, фігурантів корупційних плівок. Вони влаштували італійський страйк, блокуючи роботу парламенту, лише тому, що комусь не подобаються антикорупційні розслідування, хтось вимагає знищення плівок. Саме тому настав час наголосити: вихід із кризи — це коаліція національної єдності. Оскільки під час воєнного стану вибори провести неможливо, єдиний конституційний шлях виходу з кризи — формування нової парламентської більшості з новою програмою дорослих рішень. Вона має складатися щонайменше з трьох блоків. Перший — безпековий. Посилення оборони, модернізація армії, відновлення міжнародної коаліції підтримки України та активна дипломатія для повернення теми гарантій безпеки на глобальний порядок денний. Другий — соціальний. Захист людей всередині країни. Підвищення пенсій. Підготовка до наступної зими. Підтримка армії, ветеранів, родин військових і тих, хто щодня тримає на собі економіку воюючої держави. Третій — євроінтеграційний. Замість аукціону дат вступу потрібно нарешті робити реформи. Ті самі десять кроків, про які домовилися з Європейською Комісією. І які парламент здатен ухвалити буквально за кілька робочих днів. Фракція «Європейської Солідарності» готова голосувати за ці рішення незалежно від того, перебуваємо ми у коаліції чи ні. Ми готові до серйозної і відповідальної розмови з Президентом України. Така зустріч має відбутися невідкладно — за участі керівництва парламенту, уряду і представників демократичної опозиції. На жаль, влада не почула нас наприкінці 2021 року, коли ми попереджали про небезпеку великої війни. Дуже хотілося б, щоб цього разу наші слова були почуті. Бо у кризах виграють ті країни, де політики здатні поставити державу вище за власні рейтинги.
6:29

Україна — у надзвичайно складному моменті своєї історії. Протягом останніх тижнів наклалися одразу кілька криз. Перша — безпекова, пов’язана з погіршенням глобальної ситуації. Війна на Близькому Сході різко змінила міжнародний порядок денний. Вона відволікає увагу світу від України. Разом з увагою у той регіон перетікають і ресурси: зброя та фінанси. Переговори щодо формату миру і гарантій безпеки для України фактично поставлені на паузу. Натомість росія отримує подарунок долі — вибух цін на газ та нафту, та ще і тимчасове скасування санкцій. Друга криза — повна зупинка євроінтеграційних процесів та реформ. Народ прагне членства України в Європейському Союзі. Три місяці тому Україна узгодила з єврокомісаркою з розширення Мартою Кос чіткий план з десяти кроків. Його можна було б виконати приблизно за десять парламентських днів, якби на те була політична воля. Минуло понад сто днів. Не виконано жодного пункту. Ситуація починає нагадувати старий анекдот: людина щодня молиться про виграш у лотерею, але навіть не купила квитка. Третє: внутрішня парламентська криза. Вона не вигадана і не є політичною риторикою. Вона реальна. Коаліції, існування якої вимагає Конституція, не існує ані де-юре, ані де-факто. Десятки мільйонів українців стали заручниками кількох десятків депутатів, фігурантів корупційних плівок. Вони влаштували італійський страйк, блокуючи роботу парламенту, лише тому, що комусь не подобаються антикорупційні розслідування, хтось вимагає знищення плівок. Саме тому настав час наголосити: вихід із кризи — це коаліція національної єдності. Оскільки під час воєнного стану вибори провести неможливо, єдиний конституційний шлях виходу з кризи — формування нової парламентської більшості з новою програмою дорослих рішень. Вона має складатися щонайменше з трьох блоків. Перший — безпековий. Посилення оборони, модернізація армії, відновлення міжнародної коаліції підтримки України та активна дипломатія для повернення теми гарантій безпеки на глобальний порядок денний. Другий — соціальний. Захист людей всередині країни. Підвищення пенсій. Підготовка до наступної зими. Підтримка армії, ветеранів, родин військових і тих, хто щодня тримає на собі економіку воюючої держави. Третій — євроінтеграційний. Замість аукціону дат вступу потрібно нарешті робити реформи. Ті самі десять кроків, про які домовилися з Європейською Комісією. І які парламент здатен ухвалити буквально за кілька робочих днів. Фракція «Європейської Солідарності» готова голосувати за ці рішення незалежно від того, перебуваємо ми у коаліції чи ні. Ми готові до серйозної і відповідальної розмови з Президентом України. Така зустріч має відбутися невідкладно — за участі керівництва парламенту, уряду і представників демократичної опозиції. На жаль, влада не почула нас наприкінці 2021 року, коли ми попереджали про небезпеку великої війни. Дуже хотілося б, щоб цього разу наші слова були почуті. Бо у кризах виграють ті країни, де політики здатні поставити державу вище за власні рейтинги.

Петро Порошенко

26,415 görüntüleme • 5 ay önce

Ніякі погрози чи залякування не зупинять мене у боротьбі проти наволочі, яка грабує лікарні та наживається на поранених. Сьогодні після публікації мною чергового допису про корупцію в комунальній Київській клінічній лікарні швидкої допомоги, я отримав дзвінок на мій номер телефону з прямими погрозами життю наступного змісту «Ало, слухай давай закінчуй там писати про корупцію Кличка та БСП [мається на увазі "Київську клінічну лікарню швидкої допомоги"], бо будемо зовсім по-іншому спілкуватися, переламаємо на*** руки бл***. Я надіюсь ти поняв нас, ну давай, не хворій». Так, вони знають, що я на фронті отримав важке поранення та ампутацію нижніх кінцівок, тому і говорять про «поламаємо руки» зі сподіванням, що я зупинюсь. Так працює логіка цих відбитих корупціонерів. Та я засмучу того, хто досі живе «поняттями» навіяними в банді Рибки. Я не боюся ні тебе, ні ваших жалюгідних методів. Я прекрасно розумію, що ми перейшли багатьом дорогу по БСП і це не тільки мер Кличко та його оточення, а це ще й багато рішал, які наживалися на цій лікарні. Зараз Кличко та його гаманець Палатний активно намагаються використовувати військових та ветеранів у своїх корупційних схемах, втягують змучених війною людей у мерзотні справи. Це їх не врятує, адже я маю довіру від людей та репутацію не лише через статус ветерана. Викрити цього персонажа, якому доручили мене залякувати, було не складно. Це його вибір. Ми маємо всі його дані. Тут, звісно, через політику платформи опублікувати все не можемо, щоб не забанили наші сторінки, але є його фото, ПІБ, дата народження і багато іншого. Загалом він мені не так цікавий, бо це просто шістка. Наша команда Народовладдя готує заяву про вчинення кримінального злочину через погрози моєму життю, яку я направлю до поліції. Щодо самої Лікарні швидкої допомоги. Я опублікую окреме детальне відео. Наразі ми з Патронатними службами Сил оборони України та небайдужими ветеранами, домоглися зняття чорта Віті Дороша, який благословляв побори з важкопоранених військових та решту жесті по відношенню до пацієнтів. Але це тільки початок. Щоб реально щось змінилось треба провести справді прозорий конкурс на нового керівника лікарні із залученням громадськості та власне необхідна стратегія розвитку лікарні, бо в цій багатомільйонній годівниці Кличка навіть укриття для важких пацієнтів не має, закриваються цілі відділення… Так само готуємо по всім цим фактам заяву до правоохоронних органів. Я надам всі дані по БСП, які я встановив в ході перевірки, правоохоронним органам. Про це все я незабаром розповім вам детальніше! А поки хочу подякувати вам за довіру та підтримку! Бо саме завдяки вашій підтримці та небайдужості ми маємо можливість тиснути та змінювати ситуацію. Дякую! Честь маю.
7:44

Ніякі погрози чи залякування не зупинять мене у боротьбі проти наволочі, яка грабує лікарні та наживається на поранених. Сьогодні після публікації мною чергового допису про корупцію в комунальній Київській клінічній лікарні швидкої допомоги, я отримав дзвінок на мій номер телефону з прямими погрозами життю наступного змісту «Ало, слухай давай закінчуй там писати про корупцію Кличка та БСП [мається на увазі "Київську клінічну лікарню швидкої допомоги"], бо будемо зовсім по-іншому спілкуватися, переламаємо на*** руки бл***. Я надіюсь ти поняв нас, ну давай, не хворій». Так, вони знають, що я на фронті отримав важке поранення та ампутацію нижніх кінцівок, тому і говорять про «поламаємо руки» зі сподіванням, що я зупинюсь. Так працює логіка цих відбитих корупціонерів. Та я засмучу того, хто досі живе «поняттями» навіяними в банді Рибки. Я не боюся ні тебе, ні ваших жалюгідних методів. Я прекрасно розумію, що ми перейшли багатьом дорогу по БСП і це не тільки мер Кличко та його оточення, а це ще й багато рішал, які наживалися на цій лікарні. Зараз Кличко та його гаманець Палатний активно намагаються використовувати військових та ветеранів у своїх корупційних схемах, втягують змучених війною людей у мерзотні справи. Це їх не врятує, адже я маю довіру від людей та репутацію не лише через статус ветерана. Викрити цього персонажа, якому доручили мене залякувати, було не складно. Це його вибір. Ми маємо всі його дані. Тут, звісно, через політику платформи опублікувати все не можемо, щоб не забанили наші сторінки, але є його фото, ПІБ, дата народження і багато іншого. Загалом він мені не так цікавий, бо це просто шістка. Наша команда Народовладдя готує заяву про вчинення кримінального злочину через погрози моєму життю, яку я направлю до поліції. Щодо самої Лікарні швидкої допомоги. Я опублікую окреме детальне відео. Наразі ми з Патронатними службами Сил оборони України та небайдужими ветеранами, домоглися зняття чорта Віті Дороша, який благословляв побори з важкопоранених військових та решту жесті по відношенню до пацієнтів. Але це тільки початок. Щоб реально щось змінилось треба провести справді прозорий конкурс на нового керівника лікарні із залученням громадськості та власне необхідна стратегія розвитку лікарні, бо в цій багатомільйонній годівниці Кличка навіть укриття для важких пацієнтів не має, закриваються цілі відділення… Так само готуємо по всім цим фактам заяву до правоохоронних органів. Я надам всі дані по БСП, які я встановив в ході перевірки, правоохоронним органам. Про це все я незабаром розповім вам детальніше! А поки хочу подякувати вам за довіру та підтримку! Бо саме завдяки вашій підтримці та небайдужості ми маємо можливість тиснути та змінювати ситуацію. Дякую! Честь маю.

Симороз Олег Олександрович

21,706 görüntüleme • 2 ay önce

Важливий для мене збір на загін розвідки 12 бригади спецпризначення «Азов». Це ті самі тигри які штурмують, зачищають і йдуть в саме пекло війни. Саме завдяки ним ми проводили надскладні операції на полі бою. Тому я віддав на розіграш мабуть найдорожчий для мене лот, а Yevhen погодився допомогти з цим всим, та додав ще декілька лотів від себе. Значить так, за донат 100 грн ви можете виграти мій ніж. Ніж, який мені подарували в компанії у Серебрянському лісництві, завжди був зі мною. Якось нас перекинули до Нью-Йорка, і там мені особисто розповідали піхотинці, що один з бійців забув узяти з собою саперну лопатку під час наступальних дій. Він опинився в посадці під скидами й викопав собі таким самим ножем шанець(окоп) — і вижив. Після цього багато хто почав собі купувати саме такі ножі. Орієнтовно в грудні 2024 року в мою машину прилетів КАБ, і все спорядження було знищено. Вижив лише цей ніж та азовський пін. Згоріла броня, каска, два автомати, тепловізори тощо. Я віддав ніж хлопцям, які його виготовили, щоб вони ще раз його загартували (бо коли він горів у машині, він пройшов процес відпалу). Так що цей ніж двічі загартований. Я спеціально попросив не полірувати ніж. Потім інші хлопці допомогли зробити нову рукоятку — покрили згорілу епоксидкою (саму рукоятку теж вдалося врятувати). І вже на ній я власноруч вишкрябав свій підпис. Хотілось би лишити його собі, але будь яка річ це х*йня в порівнянні з життям побратимів. Так що буду вдячний за підтримку, репости донати.
0:56

Важливий для мене збір на загін розвідки 12 бригади спецпризначення «Азов». Це ті самі тигри які штурмують, зачищають і йдуть в саме пекло війни. Саме завдяки ним ми проводили надскладні операції на полі бою. Тому я віддав на розіграш мабуть найдорожчий для мене лот, а Yevhen погодився допомогти з цим всим, та додав ще декілька лотів від себе. Значить так, за донат 100 грн ви можете виграти мій ніж. Ніж, який мені подарували в компанії у Серебрянському лісництві, завжди був зі мною. Якось нас перекинули до Нью-Йорка, і там мені особисто розповідали піхотинці, що один з бійців забув узяти з собою саперну лопатку під час наступальних дій. Він опинився в посадці під скидами й викопав собі таким самим ножем шанець(окоп) — і вижив. Після цього багато хто почав собі купувати саме такі ножі. Орієнтовно в грудні 2024 року в мою машину прилетів КАБ, і все спорядження було знищено. Вижив лише цей ніж та азовський пін. Згоріла броня, каска, два автомати, тепловізори тощо. Я віддав ніж хлопцям, які його виготовили, щоб вони ще раз його загартували (бо коли він горів у машині, він пройшов процес відпалу). Так що цей ніж двічі загартований. Я спеціально попросив не полірувати ніж. Потім інші хлопці допомогли зробити нову рукоятку — покрили згорілу епоксидкою (саму рукоятку теж вдалося врятувати). І вже на ній я власноруч вишкрябав свій підпис. Хотілось би лишити його собі, але будь яка річ це х*йня в порівнянні з життям побратимів. Так що буду вдячний за підтримку, репости донати.

Bohdan Krotevych

42,862 görüntüleme • 1 yıl önce

Насправді це дуже цікавий керівник медичної служби — депутатка Аліна Михайлова. Вона не їде до США вивчати досвід американських бойових медиків, евакуацію поранених під вогнем чи нові протоколи допомоги в умовах сучасної війни. Ні. Вона їде на IT-тусовку по темі штучного інтелекту. І тут виникає перше логічне питання: а яким боком керівник медичного підрозділу до ШІ? Навіщо саме їй ця поїздка? Які компетенції вона там набуватиме, які знання привезе назад і як це врятує хоча б одного нашого бійця? Чи, може, це просто красива назва для того, щоб поїхати? Бо далі — місяць відсутності. Кілька днів якихось «занять» з ШІ, а потім просто подорожі Америкою. Фотографії біля океану, усмішки, краєвиди. І все це публікується. Відкрито. Без жодного сорому. А в цей час її підопічні — медики, яких вона формально очолює, — без вихідних, без відпусток, без права на «місяць перезавантаження» борсаються в крові. Медики, яким Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Вони не можуть дозволити собі навіть нормально виспатися, не те що океан. Вони тримають лінію життя там, де смерть ходить поряд. А їхня керівниця в цей момент спокійно дозволяє собі те, чого не може дозволити собі жоден з них. І ось тут починаються справжні роздуми. Коли людина обіймає таку посаду під час повномасштабної війни, вона бере на себе не просто формальну відповідальність. Вона бере моральний обов’язок. Обов’язок бути з тими, хто щодня ризикує життям. Обов’язок показувати приклад стійкості, а не приклад того, як можна вийти з гри на місяць і назвати це «розвитком». Це вже не про волонтерство. Волонтерство — це коли ти віддаєш себе. А тут виглядає так, ніби посада стала особистим бізнес-проєктом. Можливістю поєднати «служіння» з приємними поїздками, гарними фото і новими знайомствами в IT-середовищі. І ніхто не питає: а чи етично це? Чи не зраджуєш ти тих, хто вірить, що ти на своєму місці саме зараз? Мені здається, саме в такі моменти стає видно справжню ціну слів «ми з вами», «ми разом», «ми не здамося». Коли твої підлеглі живуть у пеклі, а ти публікуєш захід сонця над Тихим океаном — це вже не просто «відпустка». Це сигнал. Сигнал про те, наскільки глибоко розійшлися реальність війни і реальність тих, хто має керувати в цій війні. І найгірше — що такі історії не поодинокі. Вони повторюються. І щоразу ми робимо вигляд, ніби це нормально. Ніби можна бути керівником у війні й одночасно жити так, ніби війни немає, збираючи гроші в цивільних які не можуть собі подібного дозволити. А медики продовжують працювати. Без права на місяць у США. Без права навіть на тиждень тиші. Медики, яким я повторю: Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Може, час уже називати речі своїми іменами?
0:20

Насправді це дуже цікавий керівник медичної служби — депутатка Аліна Михайлова. Вона не їде до США вивчати досвід американських бойових медиків, евакуацію поранених під вогнем чи нові протоколи допомоги в умовах сучасної війни. Ні. Вона їде на IT-тусовку по темі штучного інтелекту. І тут виникає перше логічне питання: а яким боком керівник медичного підрозділу до ШІ? Навіщо саме їй ця поїздка? Які компетенції вона там набуватиме, які знання привезе назад і як це врятує хоча б одного нашого бійця? Чи, може, це просто красива назва для того, щоб поїхати? Бо далі — місяць відсутності. Кілька днів якихось «занять» з ШІ, а потім просто подорожі Америкою. Фотографії біля океану, усмішки, краєвиди. І все це публікується. Відкрито. Без жодного сорому. А в цей час її підопічні — медики, яких вона формально очолює, — без вихідних, без відпусток, без права на «місяць перезавантаження» борсаються в крові. Медики, яким Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Вони не можуть дозволити собі навіть нормально виспатися, не те що океан. Вони тримають лінію життя там, де смерть ходить поряд. А їхня керівниця в цей момент спокійно дозволяє собі те, чого не може дозволити собі жоден з них. І ось тут починаються справжні роздуми. Коли людина обіймає таку посаду під час повномасштабної війни, вона бере на себе не просто формальну відповідальність. Вона бере моральний обов’язок. Обов’язок бути з тими, хто щодня ризикує життям. Обов’язок показувати приклад стійкості, а не приклад того, як можна вийти з гри на місяць і назвати це «розвитком». Це вже не про волонтерство. Волонтерство — це коли ти віддаєш себе. А тут виглядає так, ніби посада стала особистим бізнес-проєктом. Можливістю поєднати «служіння» з приємними поїздками, гарними фото і новими знайомствами в IT-середовищі. І ніхто не питає: а чи етично це? Чи не зраджуєш ти тих, хто вірить, що ти на своєму місці саме зараз? Мені здається, саме в такі моменти стає видно справжню ціну слів «ми з вами», «ми разом», «ми не здамося». Коли твої підлеглі живуть у пеклі, а ти публікуєш захід сонця над Тихим океаном — це вже не просто «відпустка». Це сигнал. Сигнал про те, наскільки глибоко розійшлися реальність війни і реальність тих, хто має керувати в цій війні. І найгірше — що такі історії не поодинокі. Вони повторюються. І щоразу ми робимо вигляд, ніби це нормально. Ніби можна бути керівником у війні й одночасно жити так, ніби війни немає, збираючи гроші в цивільних які не можуть собі подібного дозволити. А медики продовжують працювати. Без права на місяць у США. Без права навіть на тиждень тиші. Медики, яким я повторю: Аліна Михайлова погрожує відправкою на нуль, на передову - якщо їх щось не влаштовує. Може, час уже називати речі своїми іменами?

Myroslav Oleshko

24,631 görüntüleme • 4 ay önce