正在加载视频...

视频加载失败

加载此视频时出现问题。这可能是由于临时网络问题，或视频可能不可用。

«Все устраивает, отъебитесь нахуй» — слова полоненого русака після здобуття довічного ув'язнення за страту українського військовополоненого у 2024 році.

Костянтинівський

5,786 subscribers

64,349 次观看 • 9 个月前 •via X (Twitter)

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 条评论

暂无评论

原始帖子的评论将显示在这里

相关视频

Соліст українського російськомовного гурту "Пошлая Молли" Кіріл Блєдний порадив полякам "вивчити російську і говорити нормальною мовою". Подібні заяви викликали гостру реакцію користувачів в соцмережах, та згодом виконавець пояснив, що його слова були жартом й пародією на "імпєрского руского". Соліст перепросив за недоречний гумор і визнав, що він "не для всіх". В листопаді та грудні у гурту були заплановані концерти в кількох польських містах. Після скандалу організатори їх скасували.

Соліст українського російськомовного гурту "Пошлая Молли" Кіріл Блєдний порадив полякам "вивчити російську і говорити нормальною мовою". Подібні заяви викликали гостру реакцію користувачів в соцмережах, та згодом виконавець пояснив, що його слова були жартом й пародією на "імпєрского руского". Соліст перепросив за недоречний гумор і визнав, що він "не для всіх". В листопаді та грудні у гурту були заплановані концерти в кількох польських містах. Після скандалу організатори їх скасували.

ҐРУНТ

199,631 次观看 • 2 年前

Шановне панство, якщо ви ще не встигли придбати подарунок до Різдва чи Нового року - маю гарну пропозицію 🙂 Ще до повномасштабної війни ми з товаришем видали дитячу книгу - «Казка про Рожеву Пташку Фламінго». Наклад дивом пережив російське вторгнення в Київську область: у дворі згоріло все, окрім гаража з книжками. До кінця року віддаємо книгу зі знижкою👉 М’яка палітурка, яскраві кольори, великий формат, якісні ілюстрації з дрібними деталями. А всередині - великий 3D-замок. У кожного в дитинстві була книга, яка запам’яталась на все життя. «Казка про Рожеву Пташку Фламінго» - саме така. Оповідь про важливе мовою дитини, створена українськими художниками й надрукована в Україні. Казка народилася у 1980 році в родині бессарабського рибалки й десятиліттями передавалась із сім’ї в сім’ю. Після смерті казкаря Леоніда у 2021 році вона отримала нове життя у цій книзі. Це казка про добро і зло, про мрію, якій не можна зраджувати, про друзів, Наставника, вдячність, волю і шлях за обрій. Книга, що стане внутрішньою опорою для вашої дитини у дорослому житті. Замовити зі знижкою та прочитати відгуки👉

Шановне панство, якщо ви ще не встигли придбати подарунок до Різдва чи Нового року - маю гарну пропозицію 🙂 Ще до повномасштабної війни ми з товаришем видали дитячу книгу - «Казка про Рожеву Пташку Фламінго». Наклад дивом пережив російське вторгнення в Київську область: у дворі згоріло все, окрім гаража з книжками. До кінця року віддаємо книгу зі знижкою👉 М’яка палітурка, яскраві кольори, великий формат, якісні ілюстрації з дрібними деталями. А всередині - великий 3D-замок. У кожного в дитинстві була книга, яка запам’яталась на все життя. «Казка про Рожеву Пташку Фламінго» - саме така. Оповідь про важливе мовою дитини, створена українськими художниками й надрукована в Україні. Казка народилася у 1980 році в родині бессарабського рибалки й десятиліттями передавалась із сім’ї в сім’ю. Після смерті казкаря Леоніда у 2021 році вона отримала нове життя у цій книзі. Це казка про добро і зло, про мрію, якій не можна зраджувати, про друзів, Наставника, вдячність, волю і шлях за обрій. Книга, що стане внутрішньою опорою для вашої дитини у дорослому житті. Замовити зі знижкою та прочитати відгуки👉

Валерій Маркус

42,929 次观看 • 8 个月前

"Я не буду ходити і питати: а як ви бачите памʼятник моєму коханому, а як ви бачите памʼятник Герою України?", - Alina Mykhailova З політикою вшанування памʼяті загиблих в Україні досі все погано. Пантеону героїв у Києві немає. Рідні загиблих - навіть Героїв України - самі ставлять їм памʼятники. У 2024 році кохана Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла продала свою машину, щоб поставити йому памʼятник. Після чого почала отримувати питання, чому вигляд цього памʼятника саме такий. Пантеону немає, вигляд памʼятників загиблих не уніфікований. Надалі ситуація тільки погіршуватиметься, а незаконних поховань ставатиме більше, - вважає Аліна. Про політику памʼяті та чому вона не у фокусі держави - в інтервʼю:

"Я не буду ходити і питати: а як ви бачите памʼятник моєму коханому, а як ви бачите памʼятник Герою України?", - Alina Mykhailova З політикою вшанування памʼяті загиблих в Україні досі все погано. Пантеону героїв у Києві немає. Рідні загиблих - навіть Героїв України - самі ставлять їм памʼятники. У 2024 році кохана Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла продала свою машину, щоб поставити йому памʼятник. Після чого почала отримувати питання, чому вигляд цього памʼятника саме такий. Пантеону немає, вигляд памʼятників загиблих не уніфікований. Надалі ситуація тільки погіршуватиметься, а незаконних поховань ставатиме більше, - вважає Аліна. Про політику памʼяті та чому вона не у фокусі держави - в інтервʼю:

Bihus.Info

108,435 次观看 • 1 年前

🛑Драпатий про росію з архівного інтерв'ю від 2023 для Ukrainer W: ⚪"Сусідом не назвеш — це взагалі є нація з керівництвом, яка не має права на існування. Нічого цивілізованого вже протягом тисячоліть не змінилося там ні в ментальності, ні в імперській амбіційній поведінці. До 14-го року я все ж таки підозрював, що без війни не обійтися — тому що після 91-го року вся політика, на жаль, і у нас деколи не зовсім направлена була на здобуття повної незалежності від російської федерації. Ось тому це було питання часу. На наші плечі, плечі українського народу — випала історична роль завершити визвольну боротьбу нашою перемогою. Інакше — ніяких поступків".

🛑Драпатий про росію з архівного інтерв'ю від 2023 для Ukrainer W: ⚪"Сусідом не назвеш — це взагалі є нація з керівництвом, яка не має права на існування. Нічого цивілізованого вже протягом тисячоліть не змінилося там ні в ментальності, ні в імперській амбіційній поведінці. До 14-го року я все ж таки підозрював, що без війни не обійтися — тому що після 91-го року вся політика, на жаль, і у нас деколи не зовсім направлена була на здобуття повної незалежності від російської федерації. Ось тому це було питання часу. На наші плечі, плечі українського народу — випала історична роль завершити визвольну боротьбу нашою перемогою. Інакше — ніяких поступків".

5 канал 🇺🇦

13,518 次观看 • 28 天前

На захисні споруди «жалко дєнєг», а на дороге майно для своєї родини – ні 🤬 Показовий приклад – родина Дмитра Басова, який на плівках НАБУ та САП фігурує як «Тенор». Після того як Басов став виконавчим директором із фізичного захисту та безпеки в «Енергоатомі», його сім’я різко збагатіла. Якщо вірити реєстру нерухомості, у 2024 році його дружина купила квартиру на 70 квадратів у дорогому столичному ЖК White Lines – мінімум за 18 млн грн. Ба більше, цього жовтня жінка купила новенький Mercedes GLC 220D 2025-го року. Він доповнив її автопарк із Mercedes GLE 300D (2023) та Range Rover (2019). Більше про це – у випуску Svitlana Stetsenko:

На захисні споруди «жалко дєнєг», а на дороге майно для своєї родини – ні 🤬 Показовий приклад – родина Дмитра Басова, який на плівках НАБУ та САП фігурує як «Тенор». Після того як Басов став виконавчим директором із фізичного захисту та безпеки в «Енергоатомі», його сім’я різко збагатіла. Якщо вірити реєстру нерухомості, у 2024 році його дружина купила квартиру на 70 квадратів у дорогому столичному ЖК White Lines – мінімум за 18 млн грн. Ба більше, цього жовтня жінка купила новенький Mercedes GLC 220D 2025-го року. Він доповнив її автопарк із Mercedes GLE 300D (2023) та Range Rover (2019). Більше про це – у випуску Svitlana Stetsenko:

Bihus.Info

31,059 次观看 • 9 个月前

Покидьок Офісу Зеленського Петров каже ось це: «высокоинтеллектуальному человеку трудно разговаривать примитивным украинским языком» і… … і після цього отримує бронь від армії в державній установі Національне військове меморіальне кладовище 🤦🏻‍♀️ 📍Володимире Зеленський, це цинізм вищого ступеня, який ми могли собі лише уявити на 4 році біди в країні. 📍Володимире Зеленський, ви кажете нам, що це кладовище - це місце, де житиме пам’ять про захисників. 📍Статут кладовища нам каже, що вони будуть зберігати так національну ідентичність. Але від нас і у ваших заявах, і в Статуті приховали, що тут будуть переховувати від мобілізації покидьків типу Петрова, який є анти прикладом українського ідентичності. Дякую Ярославу Железняку за те, що говориш правду про цих покидьків. Не можу повірити в рівень цинізму, з яким усю країну далі мають за ідіотів

Покидьок Офісу Зеленського Петров каже ось це: «высокоинтеллектуальному человеку трудно разговаривать примитивным украинским языком» і… … і після цього отримує бронь від армії в державній установі Національне військове меморіальне кладовище 🤦🏻‍♀️ 📍Володимире Зеленський, це цинізм вищого ступеня, який ми могли собі лише уявити на 4 році біди в країні. 📍Володимире Зеленський, ви кажете нам, що це кладовище - це місце, де житиме пам’ять про захисників. 📍Статут кладовища нам каже, що вони будуть зберігати так національну ідентичність. Але від нас і у ваших заявах, і в Статуті приховали, що тут будуть переховувати від мобілізації покидьків типу Петрова, який є анти прикладом українського ідентичності. Дякую Ярославу Железняку за те, що говориш правду про цих покидьків. Не можу повірити в рівень цинізму, з яким усю країну далі мають за ідіотів

Martina Boguslavets

18,945 次观看 • 7 个月前

Пишуть мені з 154 ОМБР. Доброволець ЗСУ з 2022 року, пішов у 19 років. Служив спершу в інженерних військах, потім перевели в сапери. У 2024 році під Авдіївкою отримав серйозне захворювання, має статус учасника бойових дій. Після поранення не витримав і пішов в СЗЧ, мусора піймали і відправили знову служити. Тепер відправляють в піхоту на нуль. Військовий відмовляється, командир у званні майора починає погрожувати і бити. Зараз хлопцю 22 роки, комусь іншому пропонують контракт зараз на 2 роки і вільний, інших випускають за кордон, але ті хто став військовим в 2022 році - в рабстві. Чисте рабство, з якого не вийти. І не смійте це якось виправдовувати, на фоні новини про Віталія Козловського, який послужив місяць в тилу і був легко звільнений з ЗСУ. Комусь «Піна Колада», а комусь ризикувати життям в рабстві з якого навіть поранення - не вихід, а тільки смерть. Хлопці вже не витримують. Зеленський, не соромно? Хто з твоїх друзів та рідних мобілізований? Нікого… Припиняй війну або йди з посади, як всім обіцяв, якщо неспроможний.

Пишуть мені з 154 ОМБР. Доброволець ЗСУ з 2022 року, пішов у 19 років. Служив спершу в інженерних військах, потім перевели в сапери. У 2024 році під Авдіївкою отримав серйозне захворювання, має статус учасника бойових дій. Після поранення не витримав і пішов в СЗЧ, мусора піймали і відправили знову служити. Тепер відправляють в піхоту на нуль. Військовий відмовляється, командир у званні майора починає погрожувати і бити. Зараз хлопцю 22 роки, комусь іншому пропонують контракт зараз на 2 роки і вільний, інших випускають за кордон, але ті хто став військовим в 2022 році - в рабстві. Чисте рабство, з якого не вийти. І не смійте це якось виправдовувати, на фоні новини про Віталія Козловського, який послужив місяць в тилу і був легко звільнений з ЗСУ. Комусь «Піна Колада», а комусь ризикувати життям в рабстві з якого навіть поранення - не вихід, а тільки смерть. Хлопці вже не витримують. Зеленський, не соромно? Хто з твоїх друзів та рідних мобілізований? Нікого… Припиняй війну або йди з посади, як всім обіцяв, якщо неспроможний.

Myroslav Oleshko

25,283 次观看 • 10 个月前

Сьогодні 1035 річниця Хрещення України-Русі! А також в цей день ми відзначаємо свято Української Державності. Ці дати нагадують нам про істину, яку ми з 2014 року повторюємо знову і знову. Державність починається з армії, мови і віри. З цієї триєдиної основи виростає єдність народу, а з нею — його сила. Довгі роки нам доводилося захищати цю очевидність. Після 24 лютого у цьому вже немає потреби. Вибір цілей для терористичних ударів говорить сам за себе. росіяни хочуть знищити нашу державу, тому ведуть війну не лише зі ЗСУ, вони знищують театри і музеї, бібліотеки і храми. Ворог сподівається знищити наших близьких, наші святині, історію і пам'ять щоб серед відчаю і руїн нав’язати українцям псевдоісторію путіна і єресь гундяєва. Ми відродили Православну Церкву України, що веде родовід від Володимирового Хрещення і звільняє народ від духовного поневолення. Ми повернули мову, якою написані графіті у Софії Київській, у простір нашого життя. Тепер енергія українського слова об’єднує всіх українців. Але найвищий пріоритет — Армія. Сьогодні все вирішується на полях боїв. Ми віримо в Збройні Сили України, ми дякуємо союзникам за зброю і допомогу. Але основу держави зміцнювати нам, як би не було складно і важко. З пам’яттю про великі звершення Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого і всіх наших великих предків будьте здорові і сильні! Перемоги і миру усім нам і нашій славній Україні!

Сьогодні 1035 річниця Хрещення України-Русі! А також в цей день ми відзначаємо свято Української Державності. Ці дати нагадують нам про істину, яку ми з 2014 року повторюємо знову і знову. Державність починається з армії, мови і віри. З цієї триєдиної основи виростає єдність народу, а з нею — його сила. Довгі роки нам доводилося захищати цю очевидність. Після 24 лютого у цьому вже немає потреби. Вибір цілей для терористичних ударів говорить сам за себе. росіяни хочуть знищити нашу державу, тому ведуть війну не лише зі ЗСУ, вони знищують театри і музеї, бібліотеки і храми. Ворог сподівається знищити наших близьких, наші святині, історію і пам'ять щоб серед відчаю і руїн нав’язати українцям псевдоісторію путіна і єресь гундяєва. Ми відродили Православну Церкву України, що веде родовід від Володимирового Хрещення і звільняє народ від духовного поневолення. Ми повернули мову, якою написані графіті у Софії Київській, у простір нашого життя. Тепер енергія українського слова об’єднує всіх українців. Але найвищий пріоритет — Армія. Сьогодні все вирішується на полях боїв. Ми віримо в Збройні Сили України, ми дякуємо союзникам за зброю і допомогу. Але основу держави зміцнювати нам, як би не було складно і важко. З пам’яттю про великі звершення Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого і всіх наших великих предків будьте здорові і сильні! Перемоги і миру усім нам і нашій славній Україні!

Петро Порошенко

48,805 次观看 • 3 年前

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Так, шановні! Треба ваша допомога! Треба розголос!!! Бо це тупо пиздець!!! Це відео з українського міста Полтава. Такий собі 26-ти річний місцевий недоблогер Роман Заволока знімає відео як він тяне приколи та посилає нахуй в громадському місці військових, які нині проходять службу в ТЦК. Підходить доречі до них він сам. Ну це в нього таке хобі щоб отримати перегляди, показати що він типу нічого не боїться, ну повийобуватись короче. Щодо першого точно вдалося, щодо другого спробуємо пояснити, що за рахунок військових такі дії шкідливі для здоров’я. Цей хуйлуша на камеру заявив, що він відмовляється від мобілізації, бо «не хоче вбивати людей за гроші», далі ще «краще». До нього підійшли учасники бойових дій, які нині проходять службу в ТЦК, це рядовий особовий склад, навіть не сержанти, прості хлопці. Їм він теж почав розповідати з нецензурною лексикою, що це «їхня війна». Лише за це він має відповідати. Але є ще дещо, що робить цю ситуацію максимально кричущою. І через що ми будемо реагувати максимально жорстко. Справа в тому, що військового, якого образив цей Роман Заволока, звати Олександр Мацько і він учасник бойових дій. Він пішов добровольцем на війну ще у 2014 році. З початку повномасштабного вторгнення був розвідником. Рік тому на Харківському напрямку бронемашина Олександра підірвалася на міні. Він отримав важку контузію і різні травми: опіки та поранення ніг. Весь цей час Олександр проходив реабілітацію й отримав другу групу інвалідності. Після цього його взяли на службу у військкомат. Мені до слово теж 26 років і я теж наїхав на міну, щоправда мені повезло трохи менше. І як ви думаєте я реагую на такі відео розмови з важкопораненим військовим, який попри все повернувся на службу, де цивільним дозволяють з нього знущатися, а поліція такі речі ігнорує? Звертаюсь до небайдужих полтавчан з проханням провести розʼяснювальну бесіду з цим «блогером» та по можливості зробити масаж обличчя. Якщо поліція прокинеться, то звертаю вашу увагу, що тут як мінімум ознаки кримінального правопорушення за ст. 336, 435-1 та 436-2 Кримінального кодексу України! Поширте, бо треба покарати уйобка!

Симороз Олег Олександрович

384,528 次观看 • 3 年前

🇺🇦🇵🇱 Про засідання Парламентської асамблеї Україна-Польща, яку співочолюю з української сторони. Головні підсумки у виступі з трибуни Verkhovna Rada of Ukraine - Ukrainian Parliament. Асамблея відбулася в епіцентрі кризи українсько-польських відносин. Саме тому її головним результатом є те, що ми зберегли діалог! Історична пам'ять потребує гідності з обох боків. Але коли питання історичної пам'яті починають визначати майбутнє українсько-польських відносин, стають елементом політичних технологій, особливо в Польщі, яка готується до виборів в 27-му році, сіють мову ворожнечі - ми ризикуємо втратити те, що разом будували десятиліттями. В Євросоюзі питання історичної пам’яті визначається на ідеології примирення і поваги до історії кожної держави. Саме тому важливо повернутися до формули, яка допомогла нашим народам пройти через найскладніші сторінки спільної історії: «пробачаємо і просимо пробачення». Важливе послання після нашої Асамблеї зробили кардинали польського та українського походження на консисторії в Римі. Вони закликали обидва народи до примирення. Вдячна Блаженнішому Святославу за лідерство. Переконана, його польські колеги-духовні отці доєднаються до цього процесу. Наше спільне завдання - не шукати нових приводів для конфронтації, а зберігати взаємну повагу, довіру, партнерство, як рівні союзники. У нас один спільний ворог – це росія, яка прагне розсварити наші народи. Але ми не дозволимо цього зробити. 🤝 Дякую Ruslan Stefanchuk, Oleksandr Korniyenko за підтримку і всім членам Асамблеї за спільну роботу, конструктив та відданість діалогу між нашими народами. #Україна #Польща #Гданськ

🇺🇦🇵🇱 Про засідання Парламентської асамблеї Україна-Польща, яку співочолюю з української сторони. Головні підсумки у виступі з трибуни Verkhovna Rada of Ukraine - Ukrainian Parliament. Асамблея відбулася в епіцентрі кризи українсько-польських відносин. Саме тому її головним результатом є те, що ми зберегли діалог! Історична пам'ять потребує гідності з обох боків. Але коли питання історичної пам'яті починають визначати майбутнє українсько-польських відносин, стають елементом політичних технологій, особливо в Польщі, яка готується до виборів в 27-му році, сіють мову ворожнечі - ми ризикуємо втратити те, що разом будували десятиліттями. В Євросоюзі питання історичної пам’яті визначається на ідеології примирення і поваги до історії кожної держави. Саме тому важливо повернутися до формули, яка допомогла нашим народам пройти через найскладніші сторінки спільної історії: «пробачаємо і просимо пробачення». Важливе послання після нашої Асамблеї зробили кардинали польського та українського походження на консисторії в Римі. Вони закликали обидва народи до примирення. Вдячна Блаженнішому Святославу за лідерство. Переконана, його польські колеги-духовні отці доєднаються до цього процесу. Наше спільне завдання - не шукати нових приводів для конфронтації, а зберігати взаємну повагу, довіру, партнерство, як рівні союзники. У нас один спільний ворог – це росія, яка прагне розсварити наші народи. Але ми не дозволимо цього зробити. 🤝 Дякую Ruslan Stefanchuk, Oleksandr Korniyenko за підтримку і всім членам Асамблеї за спільну роботу, конструктив та відданість діалогу між нашими народами. #Україна #Польща #Гданськ

Olena Kondratiuk

22,111 次观看 • 1 个月前

Дайте нам список – ми виконаємо все. Не давайте нам "EU Lite", будьте з нами чесними. Дайте нам дату, — Зеленський до ЄС. Зеленський – дипломат від Бога! Що він на приколі? ЄС уже давно дав список законів для ухвалення ВР, низку законів він не підписує з 2021 року. Якщо він "не пам'ятає" я нагадаю: Ключові вимоги ЄС (список реформ): Антикорупційна реформа: Посилення роботи органів боротьби з корупцією та прозорість призначень. Верховенство права: Реформа судової системи, забезпечення незалежності суддів та захист прав людини. Демократія та управління: Поліпшення функціонування державних інститутів та прозорість держуправління. Економічні реформи: Приведення законодавства у відповідність до правил внутрішнього ринку ЄС. Ці законопроекти належать до минулорічних зобов'язань України та пройшли експертизу Єврокомісії. Вжиття цих заходів є частиною процесу, розпочатого після набуття статусу кандидата у 2022 році та початку переговорів про вступ. Станом на квітень 2026 року Європейський Союз передав Україні кілька ключових документів і переліків, які визначають законодавчі кроки для вступу. Загальна вимога щодо 300 законів: Для повної адаптації українського законодавства до стандартів ЄС (acquis communautaire) Україні необхідно ухвалити загалом близько 300 нових законів. «Львівські критерії» та деталізація по главах: У лютому 2026 року Україна отримала деталізовані умови (бенчмарки) щодо фінальних трьох переговорних розділів. Відкриття кластерів: Євросоюз планує відкрити всі кластери переговорів про вступ України протягом найближчого місяця, що вимагатиме інтенсивної законодавчої роботи за всіма напрямками — від екології до енергетики. Процес вступу зараз орієнтований на виконання конкретних «бенчмарків» у межах переговорних глав, що має дозволити Україні підготуватися до повноправного членства до 2027–2030 років. Поки Зеленський бикуватиме нам до ЄС не вступити. Зеленський боїться вступу України до ЄС.

Дайте нам список – ми виконаємо все. Не давайте нам "EU Lite", будьте з нами чесними. Дайте нам дату, — Зеленський до ЄС. Зеленський – дипломат від Бога! Що він на приколі? ЄС уже давно дав список законів для ухвалення ВР, низку законів він не підписує з 2021 року. Якщо він "не пам'ятає" я нагадаю: Ключові вимоги ЄС (список реформ): Антикорупційна реформа: Посилення роботи органів боротьби з корупцією та прозорість призначень. Верховенство права: Реформа судової системи, забезпечення незалежності суддів та захист прав людини. Демократія та управління: Поліпшення функціонування державних інститутів та прозорість держуправління. Економічні реформи: Приведення законодавства у відповідність до правил внутрішнього ринку ЄС. Ці законопроекти належать до минулорічних зобов'язань України та пройшли експертизу Єврокомісії. Вжиття цих заходів є частиною процесу, розпочатого після набуття статусу кандидата у 2022 році та початку переговорів про вступ. Станом на квітень 2026 року Європейський Союз передав Україні кілька ключових документів і переліків, які визначають законодавчі кроки для вступу. Загальна вимога щодо 300 законів: Для повної адаптації українського законодавства до стандартів ЄС (acquis communautaire) Україні необхідно ухвалити загалом близько 300 нових законів. «Львівські критерії» та деталізація по главах: У лютому 2026 року Україна отримала деталізовані умови (бенчмарки) щодо фінальних трьох переговорних розділів. Відкриття кластерів: Євросоюз планує відкрити всі кластери переговорів про вступ України протягом найближчого місяця, що вимагатиме інтенсивної законодавчої роботи за всіма напрямками — від екології до енергетики. Процес вступу зараз орієнтований на виконання конкретних «бенчмарків» у межах переговорних глав, що має дозволити Україні підготуватися до повноправного членства до 2027–2030 років. Поки Зеленський бикуватиме нам до ЄС не вступити. Зеленський боїться вступу України до ЄС.

Сергій Погребецький

24,418 次观看 • 4 个月前

ахаахах сын бляди Данило Мокрик як блакитний злодюжка з «12 стільців» був сором'язливий. Вся його сутність протестувала проти ухилянства, але не ухилятися він не міг. Він ухилявся, і йому було соромно. Мокрик дав інтерв’ю, в якому підтвердив усе, що ми про нього писали: ✔️ Якби не було мобілізації, інвалідність він би не оформлював. Він це зробив спеціально, щоб не потрапити до ЗСУ. ✔️ Він зробив інвалідність вже в дорослому віці, в 2024 році після повістки, бо раніше цей статус йому був не потрібний. ✔️Він відчуває за це сором. «Якби всі чинили так, як я, то цілком ймовірно в нас не було би вже країни» (с) Мокрик Каже, нехай публіка сама вирішує, наскільки до Мокрика можна застосувати слово ухилянт. Данило, публіка все давно про тебе знає! А ось те, що ти сам це визнав та соромишся, - це вже прогрес.

ахаахах сын бляди Данило Мокрик як блакитний злодюжка з «12 стільців» був сором'язливий. Вся його сутність протестувала проти ухилянства, але не ухилятися він не міг. Він ухилявся, і йому було соромно. Мокрик дав інтерв’ю, в якому підтвердив усе, що ми про нього писали: ✔️ Якби не було мобілізації, інвалідність він би не оформлював. Він це зробив спеціально, щоб не потрапити до ЗСУ. ✔️ Він зробив інвалідність вже в дорослому віці, в 2024 році після повістки, бо раніше цей статус йому був не потрібний. ✔️Він відчуває за це сором. «Якби всі чинили так, як я, то цілком ймовірно в нас не було би вже країни» (с) Мокрик Каже, нехай публіка сама вирішує, наскільки до Мокрика можна застосувати слово ухилянт. Данило, публіка все давно про тебе знає! А ось те, що ти сам це визнав та соромишся, - це вже прогрес.

Жаба з ГУР

16,213 次观看 • 5 个月前

В Києві, на масиві Троєщина, відбувається справжній бунт. При спробу викрасти людину, #ТЦК отримали не просто опір, а масовий спротив. Все більше і більше людей виходить на протест. Все це відбувається на фоні масованої повітряної атаки, яку проводить Росія, і, як кажуть пабліки, направлена буде в основному на столицю. Очевидно терпіння людей вже не витримує. Вдень терор Української влади, вночі терор агресора – на пʼятому році війни люди вже не мають терпіння. Регулярне "заспокійливе" від #Зеленський та укрпропаганди все усім остогидло! У заклинання Зеленського, що він хоче миру – викликаю рвотний рефлекс. Всі ми бачимо його дії, і слова вже просто не чують. Так, в Зеленського та його шайки бандитів, які утримують владу в #Україна, є ще чим захищатись – сотні тисяч поліцейських ще не задіювались проти народу. Але його це не врятує. Це – як атомна зброя. Нею можна лише лякати. Сам факт її застосування – визнання поразки. Так і поліція, яку так скурпульозно збирав Зеленський всі роки війни. Її застосування лише розізлить націю. А сама поліція – теж частина нації і їй теж набрид клоун, який не хоче миру, бо боїться суду, втративши владу. Зеленський перебуває в дуже крихкій позиції. В будь-який момент його режим рухне. Але, скоріше за все, знищать його із середини. Десятки людей лише чекають моменту знищити "ненависного диктатора" підхопити владу, яка в Україні дає казкові бариші. Так буває...

В Києві, на масиві Троєщина, відбувається справжній бунт. При спробу викрасти людину, #ТЦК отримали не просто опір, а масовий спротив. Все більше і більше людей виходить на протест. Все це відбувається на фоні масованої повітряної атаки, яку проводить Росія, і, як кажуть пабліки, направлена буде в основному на столицю. Очевидно терпіння людей вже не витримує. Вдень терор Української влади, вночі терор агресора – на пʼятому році війни люди вже не мають терпіння. Регулярне "заспокійливе" від #Зеленський та укрпропаганди все усім остогидло! У заклинання Зеленського, що він хоче миру – викликаю рвотний рефлекс. Всі ми бачимо його дії, і слова вже просто не чують. Так, в Зеленського та його шайки бандитів, які утримують владу в #Україна, є ще чим захищатись – сотні тисяч поліцейських ще не задіювались проти народу. Але його це не врятує. Це – як атомна зброя. Нею можна лише лякати. Сам факт її застосування – визнання поразки. Так і поліція, яку так скурпульозно збирав Зеленський всі роки війни. Її застосування лише розізлить націю. А сама поліція – теж частина нації і їй теж набрид клоун, який не хоче миру, бо боїться суду, втративши владу. Зеленський перебуває в дуже крихкій позиції. В будь-який момент його режим рухне. Але, скоріше за все, знищать його із середини. Десятки людей лише чекають моменту знищити "ненависного диктатора" підхопити владу, яка в Україні дає казкові бариші. Так буває...

Wenden

16,633 次观看 • 2 个月前

Після таких трагедій, як у Сумах, Кривому Розі, Полтаві, Запоріжжі, які постійно повторюються, ворог хоче вдарити в серце українського народу, залякати. Але ми не маємо права опускати руки. Російський терор посилюється, гинуть діти, цивільні. І однієї підтримки фронту, яку ми зараз робимо, — замало. Треба підтримувати міста, об’єкти критичної інфраструктури. Ми маємо посилити захист загалом. І не повідомленнями у Facebook, а робити все для того, щоб захистити міста. Учора ми з командою передали комплекси ПДТР «Ай-Петрі» громаді Кривого Рогу. Зараз готуємо передати їх і для Сум. Працюємо попри тиск, який чинить влада. Попри усі перешкоди благодійному фонду та після запровадження неконституційних санкцій. І це не про мене чи нашу команду. Це шкодить воїнам на фронті, це шкодить нашим військам. І врешті-решт шкодить Україні. Зараз вноситься чергове продовження воєнного стану. Це вже 15-й раз, коли просять парламент його підтримати. Ми точно знаємо, що його потрібно голосувати! Але чому за місяць до закінчення? Я хочу наголосити, що ми маємо визнати очевидне: влада почала зловживати воєнним станом. Використовує його не тільки для оборони країни, а й для побудови авторитарного режиму. Узурпація влади не може бути сьогодні ціллю. Необмежена влада Офісу над вами, над парламентарями — це принизливо для всієї України. І ми маємо негайно зробити все, щоб об’єднатися. Об’єднатися не довкола Зеленського чи Порошенка, а об’єднатися для того, щоб вбити путіна і перемогти. Об’єднання довкола Збройних Сил. Ми вимагаємо поставити на голосування закон про ПДФО і дати гроші армії. Ми вимагаємо зупинити нафтопровід «Дружба», бо це 20 мільйонів доларів щоденно путіну. А тому хочу поставити запитання до влади: як вам спиться?

Після таких трагедій, як у Сумах, Кривому Розі, Полтаві, Запоріжжі, які постійно повторюються, ворог хоче вдарити в серце українського народу, залякати. Але ми не маємо права опускати руки. Російський терор посилюється, гинуть діти, цивільні. І однієї підтримки фронту, яку ми зараз робимо, — замало. Треба підтримувати міста, об’єкти критичної інфраструктури. Ми маємо посилити захист загалом. І не повідомленнями у Facebook, а робити все для того, щоб захистити міста. Учора ми з командою передали комплекси ПДТР «Ай-Петрі» громаді Кривого Рогу. Зараз готуємо передати їх і для Сум. Працюємо попри тиск, який чинить влада. Попри усі перешкоди благодійному фонду та після запровадження неконституційних санкцій. І це не про мене чи нашу команду. Це шкодить воїнам на фронті, це шкодить нашим військам. І врешті-решт шкодить Україні. Зараз вноситься чергове продовження воєнного стану. Це вже 15-й раз, коли просять парламент його підтримати. Ми точно знаємо, що його потрібно голосувати! Але чому за місяць до закінчення? Я хочу наголосити, що ми маємо визнати очевидне: влада почала зловживати воєнним станом. Використовує його не тільки для оборони країни, а й для побудови авторитарного режиму. Узурпація влади не може бути сьогодні ціллю. Необмежена влада Офісу над вами, над парламентарями — це принизливо для всієї України. І ми маємо негайно зробити все, щоб об’єднатися. Об’єднатися не довкола Зеленського чи Порошенка, а об’єднатися для того, щоб вбити путіна і перемогти. Об’єднання довкола Збройних Сил. Ми вимагаємо поставити на голосування закон про ПДФО і дати гроші армії. Ми вимагаємо зупинити нафтопровід «Дружба», бо це 20 мільйонів доларів щоденно путіну. А тому хочу поставити запитання до влади: як вам спиться?

Петро Порошенко

87,955 次观看 • 1 年前

Сьогодні ми побачили цирк, якому професійно навчилися на Банковій. Над Верховним Судом відверто знущаються. Вони думають, що цим знущаються з нас. А насправді — над українським народом і нашою державою. Бо принцип верховенства права є базовим принципом української Конституції. П’ять місяців представники влади мали для того, щоб надати суду вичерпні докази, які б підтвердили законність застосування проти мене санкцій. Минуло майже пів року — нічого. З нашого боку ми надали документи, усі докази, відправивши їх поштою, як належить за законом. Вони досі лежать у поштовому відділенні, а влада цинічно їх не забирає. Вони можуть так не читати їх рік, затягуючи справу. Сьогодні вони не прийняли ще один доказ — заяву, яку зробила прем’єр-міністр Юлія Свириденко у присутності президента Зеленського. Але вони назвали це цирком і заявили, що не братимуть це до уваги. Тобто за їхньою логікою, засідання Верховної Ради й слова прем’єр-міністра — це цирк? Тоді які шанси нам залишають для захисту? Єдине, що ми можемо сказати напевно: застосовані санкції є незаконними, позасудовими й неконституційними. Ні Кабінет Міністрів, ні президент, ні Міністерство економіки, ні Держфінмоніторинг не спромоглися надати причини, чому вони були застосовані. Представники влади не знали: чи мали вони підстави застосовувати санкції, чи ні; чи був у них вичерпний перелік документів для застосування санкцій, чи ні. Їхня відповідь суду: що було — те й надали, ми не знаємо. А потім на кожному новому засіданні з’являються все нові й нові документи. Не виключаю, що їх фабрикують, так само як версію указу президента про санкції, яка з’явилася вже після голосування. Суд зафіксував і це — за що передбачена кримінальна відповідальність. Для нашої команди немає нічого важливішого, ніж боротьба за правду, закон і демократію. Не можна допустити, щоб проти громадян України незаконно застосовували санкції. Ми боремося проти тих, хто такими діями перешкоджає нашому руху до Європейського Союзу.

Сьогодні ми побачили цирк, якому професійно навчилися на Банковій. Над Верховним Судом відверто знущаються. Вони думають, що цим знущаються з нас. А насправді — над українським народом і нашою державою. Бо принцип верховенства права є базовим принципом української Конституції. П’ять місяців представники влади мали для того, щоб надати суду вичерпні докази, які б підтвердили законність застосування проти мене санкцій. Минуло майже пів року — нічого. З нашого боку ми надали документи, усі докази, відправивши їх поштою, як належить за законом. Вони досі лежать у поштовому відділенні, а влада цинічно їх не забирає. Вони можуть так не читати їх рік, затягуючи справу. Сьогодні вони не прийняли ще один доказ — заяву, яку зробила прем’єр-міністр Юлія Свириденко у присутності президента Зеленського. Але вони назвали це цирком і заявили, що не братимуть це до уваги. Тобто за їхньою логікою, засідання Верховної Ради й слова прем’єр-міністра — це цирк? Тоді які шанси нам залишають для захисту? Єдине, що ми можемо сказати напевно: застосовані санкції є незаконними, позасудовими й неконституційними. Ні Кабінет Міністрів, ні президент, ні Міністерство економіки, ні Держфінмоніторинг не спромоглися надати причини, чому вони були застосовані. Представники влади не знали: чи мали вони підстави застосовувати санкції, чи ні; чи був у них вичерпний перелік документів для застосування санкцій, чи ні. Їхня відповідь суду: що було — те й надали, ми не знаємо. А потім на кожному новому засіданні з’являються все нові й нові документи. Не виключаю, що їх фабрикують, так само як версію указу президента про санкції, яка з’явилася вже після голосування. Суд зафіксував і це — за що передбачена кримінальна відповідальність. Для нашої команди немає нічого важливішого, ніж боротьба за правду, закон і демократію. Не можна допустити, щоб проти громадян України незаконно застосовували санкції. Ми боремося проти тих, хто такими діями перешкоджає нашому руху до Європейського Союзу.

Петро Порошенко

22,397 次观看 • 1 年前

Ми вирішили максимально скоротити і майже відмовитися від будь-яких виступів під час процесу. Не тому, що нам нічого сказати, а тому, що все вже зрозуміло. Довгих тринадцять місяців уряд, президент, РНБО із залученням Мінекономіки свідомо тягнуть засідання, блокуючи ухвалення обґрунтованого і законного рішення. Обґрунтованого і законного — бо президент не має права ні за Конституцією, ні за Законом про санкції накладати обмеження на громадян України, фізичних осіб, резидентів України. У законі про це чітко зазначено. Я можу лише поспівчувати суддям. Я маю сьогодні визнати: вони перебувають під шаленим тиском. Але вони мають підтримку українського народу, Європейського парламенту, Ради Європи, комісара з прав людини, Європейської комісії, політиків і громадських активістів, які наголошують, що не можна запроваджувати довічні санкції превентивно. Тринадцять місяців продемонстрували: нічогісінько немає. Тринадцять місяців продемонстрували: ні президенту, ні уряду нічого сказати ні суспільству, ні Європі. Після оголошеної на десять хвилин перерви суд пішов більш як на годину, і тепер рішення, ймовірно, відкладуть аж на квітень. Але я дуже сподіваюся, що у суддів вистачить громадянської мужності, принциповості, патріотизму та професіоналізму, щоб нарешті почути вже на 14-й місяць короткого і всім зрозумілого процесу рішення. Бо зараз я є єдина людина у світі, проти якої одночасно запроваджені санкції путіна і санкції Зеленського. Це не є санкції України — це є санкції Зеленського. І оця роздвоєність нарешті буде вирішена. Санкції путіна залишаться. Вирок, який мені виніс російський суд за терористичну і екстремістську діяльність, яка полягає в підтримці Збройних Сил України, залишиться, бо ми не маємо наміру припиняти підтримку. А незаконні, неєвропейські, позаконституційні, позасудові санкції пана Зеленського, особливо враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, який напряму забороняє застосування проти громадян України таких санкцій, будуть скасовані. Це знущання над правосуддям. Це знущання над верховенством права. Це знущання над європейськими перспективами. Бо вчора, на жаль, у Брюсселі на засіданні послів ухвалили рішення: Україна зупинила реформи. В Україні парламентська криза. Широка коаліція не створюється. Три місяці не голосується жодна реформа, яку Україна взяла на себе зобов’язання запроваджувати. Отже, на жаль, розмови про членство України в 2027 році в Європейському Союзі залишаються пустим звуком. Розмови про підписання мирної угоди залишаються пустим звуком. Україна продовжує стирати себе. І сьогоднішній тиск на суд у вигляді перенесення очевидного для всіх рішення — з цього ж ряду. Треба зупинятися. Треба створювати демократичну стійкість, яка об’єднає всю країну для того, щоб ми наблизилися до миру, до членства в Європейському Союзі, до членства в НАТО, до того, щоб закінчити весь цей жах. Він уже нікому не цікавий, нікому не смішний і лише дискредитує і українську владу, і, на жаль, українську державу.

Ми вирішили максимально скоротити і майже відмовитися від будь-яких виступів під час процесу. Не тому, що нам нічого сказати, а тому, що все вже зрозуміло. Довгих тринадцять місяців уряд, президент, РНБО із залученням Мінекономіки свідомо тягнуть засідання, блокуючи ухвалення обґрунтованого і законного рішення. Обґрунтованого і законного — бо президент не має права ні за Конституцією, ні за Законом про санкції накладати обмеження на громадян України, фізичних осіб, резидентів України. У законі про це чітко зазначено. Я можу лише поспівчувати суддям. Я маю сьогодні визнати: вони перебувають під шаленим тиском. Але вони мають підтримку українського народу, Європейського парламенту, Ради Європи, комісара з прав людини, Європейської комісії, політиків і громадських активістів, які наголошують, що не можна запроваджувати довічні санкції превентивно. Тринадцять місяців продемонстрували: нічогісінько немає. Тринадцять місяців продемонстрували: ні президенту, ні уряду нічого сказати ні суспільству, ні Європі. Після оголошеної на десять хвилин перерви суд пішов більш як на годину, і тепер рішення, ймовірно, відкладуть аж на квітень. Але я дуже сподіваюся, що у суддів вистачить громадянської мужності, принциповості, патріотизму та професіоналізму, щоб нарешті почути вже на 14-й місяць короткого і всім зрозумілого процесу рішення. Бо зараз я є єдина людина у світі, проти якої одночасно запроваджені санкції путіна і санкції Зеленського. Це не є санкції України — це є санкції Зеленського. І оця роздвоєність нарешті буде вирішена. Санкції путіна залишаться. Вирок, який мені виніс російський суд за терористичну і екстремістську діяльність, яка полягає в підтримці Збройних Сил України, залишиться, бо ми не маємо наміру припиняти підтримку. А незаконні, неєвропейські, позаконституційні, позасудові санкції пана Зеленського, особливо враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, який напряму забороняє застосування проти громадян України таких санкцій, будуть скасовані. Це знущання над правосуддям. Це знущання над верховенством права. Це знущання над європейськими перспективами. Бо вчора, на жаль, у Брюсселі на засіданні послів ухвалили рішення: Україна зупинила реформи. В Україні парламентська криза. Широка коаліція не створюється. Три місяці не голосується жодна реформа, яку Україна взяла на себе зобов’язання запроваджувати. Отже, на жаль, розмови про членство України в 2027 році в Європейському Союзі залишаються пустим звуком. Розмови про підписання мирної угоди залишаються пустим звуком. Україна продовжує стирати себе. І сьогоднішній тиск на суд у вигляді перенесення очевидного для всіх рішення — з цього ж ряду. Треба зупинятися. Треба створювати демократичну стійкість, яка об’єднає всю країну для того, щоб ми наблизилися до миру, до членства в Європейському Союзі, до членства в НАТО, до того, щоб закінчити весь цей жах. Він уже нікому не цікавий, нікому не смішний і лише дискредитує і українську владу, і, на жаль, українську державу.

Петро Порошенко

13,756 次观看 • 5 个月前

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

Ліну Костенко та французького філософа Бернара-Анрі Леві нагородили у Конгресі США медаллю імені митрополита Андрея Шептицького Подаємо відеозвернення Ліни Костенко до учасників зібрання а також текст її промови. Ліна Костенко За Ваше і наше Майбутнє Дорогі друзі й колеги, шановні гості! Насамперед – велика моя подяка Єврейській Конфедерації України, а також Українсько-Єврейській Зустрічі (Ukrainian Jewish Encounter, UJE) за нагороду медаллю Митрополита Андрея Шептицького. Це велика честь. І це несподівана для мене нагорода, що набуває особливого значення в ці трагічні для України і для Ізраїлю часи. Коли і як в моє життя ввійшов єврейський світ? Через емпатію, через співстраждання. Моє дитинство припало на Другу світову війну. Ми жили на Трухановому острові – це була прекрасна частина Києва навпроти пам’ятника Святому Володимиру. Як сьогодні пам’ятаю: берегом Дніпра йде мій маленький друг Йося до школи і співає на весь голос. Війна змусила нас покинути той райський куточок. Острів був фактично знищений під час боїв за Київ. Коли ми знову туди повернулись, на острові було зовсім мало людей, і Йосі не було серед них. І ось тоді ми почули страшну звістку: Йосю розстріляли разом з іншими євреями в Бабиному Яру. До цього в школі діти навіть не замислювались, хто якої національності. Тож розуміння ідентичності Йосі прийшло з разом з його загибеллю. Все життя не можу зрозуміти, як можна розстріляти малого хлопчика, що співає на золотому піску на березі Дніпра. Ще один голос пам’ятаю з дитинства. В нас була вдома платівка з давньою єврейською піснею «Akhtsik Yor», «Вісімдесят років». Я не розуміла слів, але мене вражав сам цей сумний глибокий чоловічий голос на контрасті з легкою світлою мелодією. Після війни тяжке враження справила акція, названа «боротьбою з космополітизмом». Це був 1948-й. Серед моїх друзів були українські єврейські письменники. І я раптом побачила, як навколо них виникає пустка. Їх уникали, з ними не вітались. Їх було оголошено «безродними космополітами», ворогами радянської влади. Я принципово продовжувала з ними спілкуватись, намагаючись подолати той їхній вакуум самотності. Пам’ятаючи безмір самотності, пережитий репресованими українськими письменниками. Тільки що називали їх «буржуазними націоналістами». А потім були шістдесяті, коли я входила в літературу. Кілька коротких років друку, згодом – шістнадцять років заборони. Для нас, що тоді були поколінням шістдесятників, було вкрай важливим єврейське питання, так само, як кримсько-татарське чи польське. Знаючи з свого досвіду, що таке імперське і тоталітарне насилля над народами, ми захищали також ідентичність і цих переслідуваних народів. Тим більше сьогодні боляче бачити, як не лише Росія, а й багато хто на Заході ігнорує права кримсько-татарського народу, депортованого в 1944 році, – народу, для якого Крим є єдиною Батьківщиною. В ті часи я перекладала єврейських поетів. Ще зовсім неможливо було собі уявити, що колись постане незалежна Україна, але цю омріяну вільну Батьківщину ми бачили як європейську державу, де в кожного народу мав бути свій голос і своя форма культурного буття. У цьому зв’язку хочу згадати мого великого друга Івана Дзюбу, якого нам так сьогодні бракує. І який теж свого часу отримав цю почесну медаль. Того Івана Дзюбу, донеччанина, одного з найвизначніших дисидентів 60-х років, який помер 22 лютого 2022 року, буквально напередодні російського вторгнення в Україну, – ніби відмовившись бачити, що станеться з його Донеччиною, з його Україною. Був похований в день початку війни, ніби вбитий війною. Власне, саме Дзюба 29 вересня 1966 року вперше сказав про Бабин Яр як про спільну трагедію і спільну пам’ять євреїв і українців. Сказав це в атмосфері державного антисемітизму, з допомогою якого – після катастрофи Голокосту – радянський режим продовжив переслідування, відмовляючи євреям навіть у праві оплакувати своїх мертвих. І відмовляючи українцям у праві навіть згадувати про катастрофу Голодомору. У вересні цього року в Чикаґо відкриється виставка картин, в яких постають історичні драми євреїв та українців. Автор картин – Йоганан Петровський-Штерн (Yohanan Petrovsky-Shtern), дивовижний приклад єврейсько-українського інтелектуального і мистецького симбіозу – назвав цей цикл своїх робіт «Порівнюючи катастрофи» («Confronting Catastrophes»). Насправді кожна катастрофа – унікальна. Але ми – разом з євреями, з поляками і з трьома балтійськими народами – є народами «кривавих земель», земель між Гітлером і Сталіном, як написав про це Тімоті Снайдер (Timothy Snyder). Це один з основних ключів до нашого порозуміння. Фактично антисемітизм за своїми особливостями дуже подібний до українофобії. Ми два народи, яким упродовж століть в різний спосіб відмовляли в праві на існування. В праві мати власну державу. В праві пам’ятати власні трагедії. Українцям довелося боротися десятки років лише за право визнання Голодомору геноцидом українського народу, хоча Голодомор наводив як приклад геноциду навіть Рафаель Лемкін (Raphael Lemkin), автор концепту «геноцид». І справа ще й досі не завершена. Символічний факт: саме під час цієї війни почалося в Європі широке офіційне визнання Голодомору геноцидом. Іншими словами, ніби потрібен сучасний геноцид, аби в його макабричних відсвітах побачити нарешті геноцид у минулому часі. Тому захист пам’яті цих трагедій неминуче стає частиною нашої ідентичності. В цьому плані ми можемо і маємо повчитися у євреїв незламної і послідовної стратегії захисту цієї пам’яті. Ще я хочу згадати про Чорнобиль. В 90-ті роки я понад десять років працювала у складі Історико-культурологічної експедиції, що вивчала спадщину вбитого радіацією українського Полісся. Але Чорнобиль – це також один з давніх центрів хасидизму в Україні. Тут похований Menachem Nаchum (1730-1797), засновник чорнобильської династії цадиків. Тут була чудова велика синагога, перетворена в радянські часи на військкомат. Про цей абсурд нагадує іржава червона зірка на балконі. Місцева мешканка розповіла мені страхітливу історію. Досі там є рів, куди скидали розстріляних євреїв. І серед того апокаліпсису в рову лежала молода єврейська жінка, до якої притулилося двоє її маленьких мертвих синів. Мала на плечах хустку виробництва місцевої фабрики з малюнком хрестиком, чорним по білому, – в ті часи такі хустки через цей малюнок називали «ХХ століття». Я думала про цей моторошний символ – мати з убитими дітьми як емблема ХХ століття, – стоячи в тій пустельній синагозі з розбитими вікнами. Холодна тиша без молитов. Лиш ластівка літала під склепінням, мов маятник часу, креслячи якісь древні таємничі письмена. Моє життя розгорнулося між двома світовими війнами. Другою – і сьогодні, Третьою. Дитиною, 22 червня 1941 року я чула бомбардування німецьких літаків на підступах до Києва. На світанку. Бомбардувальники прилітають на світанку, щоб зупинити людське життя. А 24 лютого 2022 року – так само на світанку – на Київ налетіли російські бомбардувальники. Тоді смерть приходила з Заходу. Тепер смерть прийшла зі Сходу. І саме тоді, коли Україна випросталась, коли Україна кристалізувала свою європейську ідентичність, прийшла ця смерть, щоб не дати цій ідентичності утвердитись. І, власне, Українська держава, як і Ізраїльська держава, перебувають у цьому плані в дуже подібному становищі. Знову і знову їм доводиться боротися за виживання, за право бути, за право вибирати своє майбутнє. Дозвольте мені, користаючись цією неповторною нагодою, подякувати особливій людині, яку Ви нагороджуєте разом зі мною, – Бернару-Анрі Леві (Bernard-Henri Lévy). Ми чули Ваш голос, коли Ви виступили на Майдані 9 лютого 2014 року, назвавши себе українцем. Ми чули Ваш голос, коли Ви вдруге виступили на Майдані, 2 березня того самого року, кажучи: «Європа повинна захищати Україну. Європа повинна стати гарантом кордонів вашої нації та свободи ваших міст». Ви назвали Україну «сторожовою фортецею Європи». Ви також казали, що «наступний за Україною ворог Путіна – це Європа». Проминуло 11 років з часу тих Ваших виступів, і сьогодні ми всі можемо пересвідчитись, наскільки пророчою була Ваша візія. Сьогодні Україна захищає Європу. І Європа захищає Україну. І це є єдина наразі гарантія порятунку демократичної системи. Світ тісний. Тоді на Майдані Вас перекладала паризька журналістка Галя Акерман, наш великий друг. Вона теж, до речі, їздила з нами до Чорнобиля. У Вашому часописі «La Règle du Jeu» 2015 року, присвяченому Майдану, друкувалися мої вірші. І ще – у Вашій особі я хочу подякувати Андре Ґлюксману (André Glucksmann), Вашому другові, якого вже немає з нами, але який від самого початку боротьби України за своє європейське майбутнє ще в 2004 році закликав до солідарності з Україною, вразивши нас своїм пронизливим розумінням ситуації та винятковою пасіонарністю думки. Коли помер видатний філософ – і Ваш учитель – Жак Дерріда (Jacques Derrida), в тому ж таки 2004 році, мені чомусь було так неймовірно сумно. Я написала вірш про розминання всіх з усіма, про неможливість зустрічі в хаосі сучасного світу. Але завдяки великій постаті Митрополита Андрея Шептицького, завдяки Єврейській Конфедерації України та Українсько-Єврейській Зустрічі ми, власне, зустрілись. І навіть якщо це віртуальна зустріч, бо війна не дає мені змоги бути зараз у цій залі, але я все одно разом з Вами – своїми думками і голосом моєї дорогої онуки Ярослави Франчески. І це вищий вимір зустрічі з Вами як глибинного розуміння, глибинної емпатії, глибинної солідарності. Насамкінець згадаю мотто Польського Листопадового повстання 1830-1831 років: «За Вашу і нашу свободу!» Філософія цього мотто: народ може бути по-справжньому вільним, лише якщо оточений там само вільними народами. Драма, яку ми переживаємо сьогодні, змушує нас сказати: «За Ваших і наших мертвих!» Бо це найшляхетніший вимір пам’яті, коли памְ’ятаєш скорботу близького народу. Але також: «За Ваше і наше майбутнє!» – щоб страждання і випробування наших народів у ці роки стало літописом мужності, відповідальності, любові до Свободи. Щоб діти наших народів могли співати на берегах Йордану і Дніпра без страху бути вбитими. Найглибша Вам моя подяка! Київ, 30 квітня 2025 року Медаллю Митрополита Андрея Шептицького відзначають за заслуги у справі зміцнення українсько-єврейського діалогу. Назва нагороди вшановує митрополита Андрея Шептицького – главу Української греко-католицької церкви у 1901–1944 роках. У роки Другої світової війни він рятував єврейське населення Заходу України від нацистських переслідувань, переховуючи людей у монастирях та у власній резиденції.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

48,168 次观看 • 1 年前