Video yükleniyor...

Video Yüklenemedi

Bu video yüklenirken bir sorun oluştu. Bu geçici bir ağ sorunundan kaynaklanıyor olabilir veya video kullanılamıyor olabilir.

Ana Sayfaya Dön

Дві публічні дорослі людини, які вважають, що насилля над тваринами - це смішно. Йобнуті. Одна розказує і рже, друга слухає і рже. Я в шоці.

софія doing marketing

6,990 subscribers

54,429 görüntüleme • 3 ay önce •via X (Twitter)

Komedi Haberler & Politika Hayvanlar

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 Yorum

Yorum bulunmuyor

Orijinal gönderinin yorumları burada görünecek

Benzer Videolar

В Олешках прямо зараз відбувається гуманітарна катастрофа - люди і тварини помирають з голоду. Росіяни знищують будь-які автівки з їжею - вантажі для голодних людей не приїжджають вже 4 тижні. Одна з місцевих жительок показала рецепт пісних оладків, розказала, що усі жителі Олешок включно з дітьми, старшими людьми і худими тваринами їдять кабачки, варення та городину. Невже голод не зупинити?

В Олешках прямо зараз відбувається гуманітарна катастрофа - люди і тварини помирають з голоду. Росіяни знищують будь-які автівки з їжею - вантажі для голодних людей не приїжджають вже 4 тижні. Одна з місцевих жительок показала рецепт пісних оладків, розказала, що усі жителі Олешок включно з дітьми, старшими людьми і худими тваринами їдять кабачки, варення та городину. Невже голод не зупинити?

BARMENY

62,098 görüntüleme • 29 gün önce

Найкраще соціально-відповідальний бізнес проявляється в такий час. Поряд з лікарнею Охмадит Dnipro-M . Я забіг і кажу дайте всі рукавиці які є по грошах розберемось. Віддали, через трохи біжу ще за інструментами - кажуть все що ви взяли платити за це не треба і звозимо рукавиці з найближчих відділень ще

Найкраще соціально-відповідальний бізнес проявляється в такий час. Поряд з лікарнею Охмадит Dnipro-M . Я забіг і кажу дайте всі рукавиці які є по грошах розберемось. Віддали, через трохи біжу ще за інструментами - кажуть все що ви взяли платити за це не треба і звозимо рукавиці з найближчих відділень ще

Krus

305,450 görüntüleme • 2 yıl önce

Ізюм, 2022. Я памʼятаю дуже добре той день, як ми туди заходили. Памʼятаю окупантів, які ще десь ховались в житлових кварталах, будинках, квартирах. «Нас забьілі, кінулі» Це довга історія, тому показую вам просто якесь рандомне відео і нагадую, що збір майже закритий:

Ізюм, 2022. Я памʼятаю дуже добре той день, як ми туди заходили. Памʼятаю окупантів, які ще десь ховались в житлових кварталах, будинках, квартирах. «Нас забьілі, кінулі» Це довга історія, тому показую вам просто якесь рандомне відео і нагадую, що збір майже закритий:

Стассек

13,384 görüntüleme • 7 ay önce

Дивився вчора це відео, яке запостила величезна кількість каналів, і сміявся. Правда в тому, що ані зараз, ані після завершення війни ухилянтам не буде соромно. Бо якщо вони не у війську, то страх чи небажання служити переважили. Ті, в кого баланс пріоритетів інший, вже носять однострій. І так, я не знаю жодного нещасного ухилянта. Майже всі живуть своє краще життя в Україні чи за її межами і точно себе не картають. Подивіться відео з Буковелю, багато там людей, які плачуть через внутрішню кризу? На четвертий рік війни апеляція до сорому та гордості не працює. Час це визнати.

Дивився вчора це відео, яке запостила величезна кількість каналів, і сміявся. Правда в тому, що ані зараз, ані після завершення війни ухилянтам не буде соромно. Бо якщо вони не у війську, то страх чи небажання служити переважили. Ті, в кого баланс пріоритетів інший, вже носять однострій. І так, я не знаю жодного нещасного ухилянта. Майже всі живуть своє краще життя в Україні чи за її межами і точно себе не картають. Подивіться відео з Буковелю, багато там людей, які плачуть через внутрішню кризу? На четвертий рік війни апеляція до сорому та гордості не працює. Час це визнати.

«Булка» харківський

109,629 görüntüleme • 8 ay önce

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 görüntüleme • 5 ay önce

Я вам казав, що спроби організувати блокаду Криму з повітря ні до чого не призведуть? Росіяни організували пости та патрулі вздовж трас, які збивають українські дрони. Протидія – знайдена. Росіяни за кілька тижнів зобили те, чого Україна не може зробити вже чотири роки – правильно організувати ППО. По Україні російські дрони пролітають тисячу кілометрів, а в Росії їх знищують за сотню-другу. Одна з основних причин – корумпована і самодурна система влади. Система, яка не здатна змінити ситуацію на полі бою, та НЕ ХОЧЕ закінчувати безнадійну і безперспективну війну, щоб не втратити казкові корупційні доходи від війни.

Я вам казав, що спроби організувати блокаду Криму з повітря ні до чого не призведуть? Росіяни організували пости та патрулі вздовж трас, які збивають українські дрони. Протидія – знайдена. Росіяни за кілька тижнів зобили те, чого Україна не може зробити вже чотири роки – правильно організувати ППО. По Україні російські дрони пролітають тисячу кілометрів, а в Росії їх знищують за сотню-другу. Одна з основних причин – корумпована і самодурна система влади. Система, яка не здатна змінити ситуацію на полі бою, та НЕ ХОЧЕ закінчувати безнадійну і безперспективну війну, щоб не втратити казкові корупційні доходи від війни.

Wenden

17,531 görüntüleme • 3 ay önce

Волонтери-шахраї, які збирають готівку в Києві, тепер використовують тітушок та продовжують дурити людей. Сьогодні з небайдужими громадянами ми навідалися до однієї з точок збору готівки шахраїської організації «Врятуй рідну країну», яку очолює Микола Осаула. Нічого хорошого я вам розказати не можу, мене як ветерана переповнюють емоції, бо за ці декілька годин, що ми були на місці, були погрози, насміхання з поранених військових та тітушки. Отже, Київ, вихід зі станції метро «Героїв Дніпра». Молодики по формі клянчать «донати на ЗСУ» готівкою у скриньку. По розмові з ними ми дізналися, що вони НЕ СЛУЖИЛИ і відповідно вони не мають жодного морального права вдягати мультикам. Далі ми дізнаємося, що вони працюють тут за ставку заробітної плати, яку виплачує фонд з грошей, які люди донатять на ЗСУ. Ну і враховуючи, що це готівка, то облікоувати її неможливо, саме тому шахраям так подобаються збори готівки. Далі частина грошей на карман, ну і на ЗСУ трохи, бо треба ж подяки у хлопців клянчити , бо бізнес має працювати. Схема тупа як двері. Далі приїхали рішали та тітушки. Один з них такий собі Карєн Мелькумов, він вирішив навіть мені погрожувати. Дуже цікавий персонаж, вів бізнес в окупованому Криму. Вів діяльність, яка буде дуже цікава СБУ, але про це згодом. Далі приїхали працівники Оболонського районного управління поліції міста Києва. Вони робили все, але не намагалися встановити шахраїв. Далі приїхав рішала, наш старий добрий «Дядя Вітя», потім підтягнувся його родич Коля Осаула, який окрім мурчання є ще директором цього фонду. З ним приїхали тітушки, тут не буду багато писати. Так, це тупе бидло, котре насміхалося з мого поранення та служби, розповідали мені, що форму можуть носити всі, а не тільки військові. Далі включається стадний інстинкт. Тітушня розуміє, що їх втричі більше і вони сильніші за дівчат, які були зі мною. Ну і далі максимальне мразотство, мені немає сенсу навіть це коментувати. Чи здивований я? Ні. Образило? А ви ображаєтесь на підколи ворога? Ну то отож.

Sensitive content

Волонтери-шахраї, які збирають готівку в Києві, тепер використовують тітушок та продовжують дурити людей. Сьогодні з небайдужими громадянами ми навідалися до однієї з точок збору готівки шахраїської організації «Врятуй рідну країну», яку очолює Микола Осаула. Нічого хорошого я вам розказати не можу, мене як ветерана переповнюють емоції, бо за ці декілька годин, що ми були на місці, були погрози, насміхання з поранених військових та тітушки. Отже, Київ, вихід зі станції метро «Героїв Дніпра». Молодики по формі клянчать «донати на ЗСУ» готівкою у скриньку. По розмові з ними ми дізналися, що вони НЕ СЛУЖИЛИ і відповідно вони не мають жодного морального права вдягати мультикам. Далі ми дізнаємося, що вони працюють тут за ставку заробітної плати, яку виплачує фонд з грошей, які люди донатять на ЗСУ. Ну і враховуючи, що це готівка, то облікоувати її неможливо, саме тому шахраям так подобаються збори готівки. Далі частина грошей на карман, ну і на ЗСУ трохи, бо треба ж подяки у хлопців клянчити , бо бізнес має працювати. Схема тупа як двері. Далі приїхали рішали та тітушки. Один з них такий собі Карєн Мелькумов, він вирішив навіть мені погрожувати. Дуже цікавий персонаж, вів бізнес в окупованому Криму. Вів діяльність, яка буде дуже цікава СБУ, але про це згодом. Далі приїхали працівники Оболонського районного управління поліції міста Києва. Вони робили все, але не намагалися встановити шахраїв. Далі приїхав рішала, наш старий добрий «Дядя Вітя», потім підтягнувся його родич Коля Осаула, який окрім мурчання є ще директором цього фонду. З ним приїхали тітушки, тут не буду багато писати. Так, це тупе бидло, котре насміхалося з мого поранення та служби, розповідали мені, що форму можуть носити всі, а не тільки військові. Далі включається стадний інстинкт. Тітушня розуміє, що їх втричі більше і вони сильніші за дівчат, які були зі мною. Ну і далі максимальне мразотство, мені немає сенсу навіть це коментувати. Чи здивований я? Ні. Образило? А ви ображаєтесь на підколи ворога? Ну то отож.

Симороз Олег Олександрович

1,337,566 görüntüleme • 2 yıl önce

Тут депутат партії Зеленського, чоловік нардепки Слуги народу, ряжений холуй Юрій Федоренко Ахіллес, заявив що: «Люди, які не брали участь в боротьбі за державність і живучість власного народу, не мають права брати участь в життєдіяльності держави, за винятком сплати податків. Думаю, всі зрозуміли, що я мав на увазі». Так, ти маєш на увазі що ти підеш нахуй. Будеш тільки сплачувати податки, а не лізти як хотів по трупам знову у владу на виборах. А якщо серйозно, то це важлива заява депутата Зеленського. Представника влади! Що українці мають тільки платити податки. Щоб було владі з чого красти, щоб Резніков он міг 733 млн грн розпили. Все. Більше прав у рабів не повинно бути. Лише обовʼязок давати гроші. Підпишись на мій Твітер.

Тут депутат партії Зеленського, чоловік нардепки Слуги народу, ряжений холуй Юрій Федоренко Ахіллес, заявив що: «Люди, які не брали участь в боротьбі за державність і живучість власного народу, не мають права брати участь в життєдіяльності держави, за винятком сплати податків. Думаю, всі зрозуміли, що я мав на увазі». Так, ти маєш на увазі що ти підеш нахуй. Будеш тільки сплачувати податки, а не лізти як хотів по трупам знову у владу на виборах. А якщо серйозно, то це важлива заява депутата Зеленського. Представника влади! Що українці мають тільки платити податки. Щоб було владі з чого красти, щоб Резніков он міг 733 млн грн розпили. Все. Більше прав у рабів не повинно бути. Лише обовʼязок давати гроші. Підпишись на мій Твітер.

Myroslav Oleshko

36,164 görüntüleme • 1 yıl önce

"У тебе завтра х*й стояти не буде": як жінки з Конотопа зустріли окупантів 2 березня 2022 року намагалися взяти місто Конотоп під свій контроль - їм не вдалося. І знову, як у Херсоні, Енергодарі, Мелітополі та інших містах противнику протистояли звичайні люди без зброї. Чи не найвідомішим епізодом стало відео, де місцева мешканка прямо в обличчя російському солдату, який сидів на броні танка, пообіцяла йому «невимовні страждання». «Ти взагалі знаєш, де ти перебуваєш? Це Конотоп! Тут кожна друга жінка — відьма. У тебе завтра стояти вже не буде, я тобі серйозно кажу!» — ця фраза миттєво стала віральною і перетворилася на символ неприйняття окупантів. 2 березня 2022 року російські військові виставили ультиматум міській владі: або місто здається, або його розносять артилерією. Мер Конотопа Артем Семеніхін вийшов до людей, які зібралися біля міськради, і запитав їхню думку. Люди одностайно проголосували за опір. Окупанти були змушені відступити від ідеї штурму та прямого керування містом, натомість вони стояли на околицях та блокпостах, поки українські сили не витіснили їх з області на початку квітня. Мешканці Конотопа неодноразово виходили на перехоплення ворожої техніки без зброї. Коли російські переговорники намагалися пройти до будівлі міської ради, цивільні створили «коридор ганьби», вигукуючи прокляття та гасла, що чітко вказували напрямок руху російського корабля. Окупанти йшли під супровід криків «Ганьба!» та «Геть звідси!». Вже у перші дні з’ясувалося, що «друга армія світу» має величезні проблеми з логістикою: Російські солдати ходили по місту з каністрами, намагаючись купити пальне. Були зафіксовані випадки мародерства, коли окупанти грабували магазини, шукаючи їжу. Конотоп не прийняв окупацію. Завдяки єдності громади, зухвалості мера та славнозвісному «відьомському» бекграунду, місто змогло протриматися психологічно та фактично до повного звільнення Сумщини. Напевно, це було вперше в історії воєн, коли цивільне, мирне населення не пустило до свого міста озброєного до зуба ворога. Подвиг Конотопських жителів увійшов в історію України.

"У тебе завтра х*й стояти не буде": як жінки з Конотопа зустріли окупантів 2 березня 2022 року намагалися взяти місто Конотоп під свій контроль - їм не вдалося. І знову, як у Херсоні, Енергодарі, Мелітополі та інших містах противнику протистояли звичайні люди без зброї. Чи не найвідомішим епізодом стало відео, де місцева мешканка прямо в обличчя російському солдату, який сидів на броні танка, пообіцяла йому «невимовні страждання». «Ти взагалі знаєш, де ти перебуваєш? Це Конотоп! Тут кожна друга жінка — відьма. У тебе завтра стояти вже не буде, я тобі серйозно кажу!» — ця фраза миттєво стала віральною і перетворилася на символ неприйняття окупантів. 2 березня 2022 року російські військові виставили ультиматум міській владі: або місто здається, або його розносять артилерією. Мер Конотопа Артем Семеніхін вийшов до людей, які зібралися біля міськради, і запитав їхню думку. Люди одностайно проголосували за опір. Окупанти були змушені відступити від ідеї штурму та прямого керування містом, натомість вони стояли на околицях та блокпостах, поки українські сили не витіснили їх з області на початку квітня. Мешканці Конотопа неодноразово виходили на перехоплення ворожої техніки без зброї. Коли російські переговорники намагалися пройти до будівлі міської ради, цивільні створили «коридор ганьби», вигукуючи прокляття та гасла, що чітко вказували напрямок руху російського корабля. Окупанти йшли під супровід криків «Ганьба!» та «Геть звідси!». Вже у перші дні з’ясувалося, що «друга армія світу» має величезні проблеми з логістикою: Російські солдати ходили по місту з каністрами, намагаючись купити пальне. Були зафіксовані випадки мародерства, коли окупанти грабували магазини, шукаючи їжу. Конотоп не прийняв окупацію. Завдяки єдності громади, зухвалості мера та славнозвісному «відьомському» бекграунду, місто змогло протриматися психологічно та фактично до повного звільнення Сумщини. Напевно, це було вперше в історії воєн, коли цивільне, мирне населення не пустило до свого міста озброєного до зуба ворога. Подвиг Конотопських жителів увійшов в історію України.

Сергій Погребецький

11,112 görüntüleme • 7 ay önce

⚡️❗️#Вінниця на зв'язку! ▪️ Сутичка з ТЦК та поліцією біля стадіону "Локомотив" у Вінниці: деталі ⬇️. - повідомляє Суспільне Вінниця У Вінниці виник конфлікт між працівниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки й місцевими жителями. — Близько 23:00 вінничани зібралися біля місцевого стадіону "Локомотив" та вимагають випустити чоловіків, які ймовірно там перебувають. ▪️ Місцева жителька Анна Тетервак Суспільному розповіла, що за воротами утримують друга її батька. "Я тут, тому що мій брат воює за Україну три роки на контракті, і мені не хочеться, щоб кожна людина пережила те, що зараз переживає мій брат в окопах. Їх почали ловити на центральному мосту, привезли сюди, закрили за воротами. Ми прибігли, бо знайомі хлопці попросили допомоги. Коли ми підійшли — поліцейські почали людей "гасити" газовими балонами. В мене знайомий має зараз опік очей, ротової порожнини. Людей вигнали, ворота закрили", — розповіла місцева жителька Анна Тетервак. Наразі на місці працюють близько 11 екіпажів Нацполіції, які за словами очевидців, використовують газ та проводять затримання. Правоохоронці також просять людей розійтися у зв'язку з початком комендантської години. Попри комендантську годину мітинг триває. Суспільне намагається отримати коментарі міського ТЦК та СП та правоохоронних органів. А також стежитиме за розвитком подій, деталі повідомимо.

⚡️❗️#Вінниця на зв'язку! ▪️ Сутичка з ТЦК та поліцією біля стадіону "Локомотив" у Вінниці: деталі ⬇️. - повідомляє Суспільне Вінниця У Вінниці виник конфлікт між працівниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки й місцевими жителями. — Близько 23:00 вінничани зібралися біля місцевого стадіону "Локомотив" та вимагають випустити чоловіків, які ймовірно там перебувають. ▪️ Місцева жителька Анна Тетервак Суспільному розповіла, що за воротами утримують друга її батька. "Я тут, тому що мій брат воює за Україну три роки на контракті, і мені не хочеться, щоб кожна людина пережила те, що зараз переживає мій брат в окопах. Їх почали ловити на центральному мосту, привезли сюди, закрили за воротами. Ми прибігли, бо знайомі хлопці попросили допомоги. Коли ми підійшли — поліцейські почали людей "гасити" газовими балонами. В мене знайомий має зараз опік очей, ротової порожнини. Людей вигнали, ворота закрили", — розповіла місцева жителька Анна Тетервак. Наразі на місці працюють близько 11 екіпажів Нацполіції, які за словами очевидців, використовують газ та проводять затримання. Правоохоронці також просять людей розійтися у зв'язку з початком комендантської години. Попри комендантську годину мітинг триває. Суспільне намагається отримати коментарі міського ТЦК та СП та правоохоронних органів. А також стежитиме за розвитком подій, деталі повідомимо.

UKRAINE NEWS UP

36,066 görüntüleme • 1 yıl önce