Loading video...

Video Failed to Load

Go Home

🇷🇺З вагона потяга до Буковелю лунають російські пісні - на вокзалі у Білій Церкві Українці в коментарях тегають Укрзалізницю і просять пояснити провідникам, як реагувати на це зібрання московоротих Здається, ці любителі «руского язика» просто сіли не в той потяг

104,225 views • 6 months ago •via X (Twitter)

0 Comments

No comments available

Comments from the original post will appear here

Related Videos

От тільки за вбитих маріупольців, більше ніж 100 тис. Zеленського потрібно судити на довічно за ті шашлики та "ми знаємо більше". І навіть не важливо, як українці голосували у 2019, хай би навіть за марсіан, але не попередити про можливе вторгнення, не готуватися до нього всіма можливими способами, то вже злочин та зрада. Проте у сьогоденні вони влітку попереджають про блекаути взимку, "готуйтеся переїжджати з міст у села", і в той же час розказували про дрони перехоплювачи, "чисте небо", 3000 Фламінг кращих за Томагавки. І це вже не вписується і жодну логіку, бо: 1. Якщо з міста переїхати до села, то хто працювати буде на заправці/в школі/в магазині/тощо. 2. Якщо у вас "Чисте небо" та тисячи майже Томагавків, то чого тоді боятися українцям, адже к@цап повинен вже був би здохнути до грудня. Іншими словами ці зрадники зелені брешуть завжди, як пуйло, бо у зелених і хуйла одна ціль. І здогадайтесь з одного разу Яка.

Serhii Sokolov

11,027 views • 8 months ago

Канцелярія президента Польщі Богуцький про Український національний пантеон: Вони мають суверенітет, мають свободу приймати рішення. Питання в тому, чи ці рішення правильні Ні, на мою думку, на думку передусім пана президента, але я думаю, що і переважної більшості поляків, уславлення Бандери, уславлення злочинців, які вчинили нелюдські злочини геноциду на Волині та у Східній Малопольщі – це не той шлях, який веде до західного світу, світу цивілізації, світу спільних європейських чи трансатлантичних цінностей Це не той шлях, що веде до цивілізованого світу, і Польща ніколи на це не погодиться Президент Польщі на це ніколи не погодиться, бо, як він сказав: "Ми своїх не залишаємо". І хоча вони лежать у тих масових похованнях десятки років, голос жертв досі волає, і його не може заглушити голос Бандери

Останній Капіталіст

59,690 views • 2 months ago

Зеленський на закритій зустрічі жалівся слугам, що активісти кажуть правду міжнародникам про корупцію в Україні і жаліються на владу. На зустрічах з посольствами і міжнародниками я ніколи не чула аби українські активісти жалілись на владу. А я була на десятках, якщо не на сотні таких за ці роки. 📍На таких зустрічах говорять про конкретні законопроекти, які знищують антикорупційну рефору, яку від нас так просить Захід . Як законопроект 12414 Як законопроект 12439 Як законопроект 11533 Як законопроект 1122&-1 Продовжувати? І це все за останні 2 місяці. 📍На таких зустрічах говорять про стан виконання Україною зобовʼязань щодо прогресу України до вступу в ЄС. 1. Говорять про оновлення розділів 6 Кластерів. 2. Говорять про виконання рекомендацій із звіту Єврокомісії по Пакету розширення за 2024 рік. 3. Говорять про стан протидії корупції в корупції. Не жаліються на владу. А предметно по розділах. 📍Межу ж ось запросили партнери із Німеччини і Данії говорили про 23-24 розділах Кластеру Fundamentals. В них якраз про стан боротьби з корупцією в Україні і правоохоронну реформу. Про те, що так просять українці. Говоритимемо, як європейців можуть ще допомогти аби те, шо просять українці на шляху збереження демократії таки зберегти. 🇺🇦 а ще усі ці зустрічі починаються з єдиного - найперша допомога, яка нам потрібна від них - це допомага нашому війську, все інше - завжди другорядне. Але їх умовою підтримки України є умова збереження в нас демократії і її здобутків

Martina Boguslavets

42,468 views • 1 year ago

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 views • 4 months ago