Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

На главную

Запоріжжя «Замість штурму — крадуть посилки з їжею»: на Олександрівському напрямку окупанти страждають від голоду Про успіхи знешкодження ворожої логістики свідчать останні спостереження військових. Вони реально лазять, як таргани, і намагаються хоч що б знайти поїсти. ⬇️

NHunter007's profile picture

Serg

20,036 subscribers

11,753 просмотров • 4 месяцев назад •via X (Twitter)

LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

Комментарии: 0

Нет доступных комментариев

Здесь появятся комментарии из оригинального поста

Похожие видео

Іспанський стид відчувєш закордоном в відрядженні за наш український хмельницький корупційний стид. Норвезькі газети пишуть про корупцію голови МСЕК Хмельницького і депутатки від слуг Крупи. Чоловіка якої рік тому побачив весь світ на ліжку в доларах…🤦🏻‍♀️ сімʼя збагатилась на 160 мільйонів. 🙏 Ми маємо падати в ноги Норвегії за те, що на фоні отакої навіть ганьби норвежці все одно збільшують нам допомогу на 2026 на мільярд. 🙏 Ми маємо падати в ноги нашим військовим, мільйон яких тримає репутацію України, як найсильнішої нації світу, яка 4 рік стоїть за демократію. ▪️І хоч ми пояснюємо тут в десятках розмов з їх посадовцями, що здобуток Революції Гідності - якраз те, що такі злочини тепер викриваються. ▪️І хоч ми пояснюємо, що, на приклад, за Януковича - ніхто б про такі злочини навіть не знав. ▪️І хоч ми пояснюємо, що завдяки роботі НАБУ справа передана до суду і що антикор органи - це теж є надбанням Революції Гідності. Але … цю вечірню газету все одно прочитали тисячі норвежців ввечері… Сьогодні думаю про це весь день. 📍Будь хто, хто наживається під час війни - краде не лише в наших військових, а краде в репутації країни - на міжнародній арені. 📍Будь ти регіональна Крупа з Хмельницького чи ти аж цілий друг Зеленського Міндіч. Шкода та ж…
0:55

Іспанський стид відчувєш закордоном в відрядженні за наш український хмельницький корупційний стид. Норвезькі газети пишуть про корупцію голови МСЕК Хмельницького і депутатки від слуг Крупи. Чоловіка якої рік тому побачив весь світ на ліжку в доларах…🤦🏻‍♀️ сімʼя збагатилась на 160 мільйонів. 🙏 Ми маємо падати в ноги Норвегії за те, що на фоні отакої навіть ганьби норвежці все одно збільшують нам допомогу на 2026 на мільярд. 🙏 Ми маємо падати в ноги нашим військовим, мільйон яких тримає репутацію України, як найсильнішої нації світу, яка 4 рік стоїть за демократію. ▪️І хоч ми пояснюємо тут в десятках розмов з їх посадовцями, що здобуток Революції Гідності - якраз те, що такі злочини тепер викриваються. ▪️І хоч ми пояснюємо, що, на приклад, за Януковича - ніхто б про такі злочини навіть не знав. ▪️І хоч ми пояснюємо, що завдяки роботі НАБУ справа передана до суду і що антикор органи - це теж є надбанням Революції Гідності. Але … цю вечірню газету все одно прочитали тисячі норвежців ввечері… Сьогодні думаю про це весь день. 📍Будь хто, хто наживається під час війни - краде не лише в наших військових, а краде в репутації країни - на міжнародній арені. 📍Будь ти регіональна Крупа з Хмельницького чи ти аж цілий друг Зеленського Міндіч. Шкода та ж…

Martina Boguslavets

37,008 просмотров • 9 месяцев назад

Що робив Zеленський в Омані? Чи треба ще пояснювати, що він діяв, як зрадник на користь хуйла, адже ще ніхто не зміг заперечити сконцентровані та приведені у відео факти, де "гарант" зраджує Україну, адже всі його дії потому свідчать саме про це. Тому й переговори, які зараз веде зрадник нічого хорошого Україні не принесуть, НІЧОГО. Не буде ніякого перемир'я, не буде Україні надані гарантії безпеки крім таких же, як Будапештські. І тільки арешт/відставка/суд зрадника дасть змогу Україні привести до влади єдиного, хто зможе зупинити війну, заморозити конфлікт (і це мін.), а саме Пороха, який вже один раз це зробив, зміг, хоч вкраїнчики і вішали на нього всіх собак, від цибулі і до підірваних складів. Треба врешті-решт ставати дорослими, треба навчитися відповідати за свої вчинки, якими б вони не були.
4:55

Що робив Zеленський в Омані? Чи треба ще пояснювати, що він діяв, як зрадник на користь хуйла, адже ще ніхто не зміг заперечити сконцентровані та приведені у відео факти, де "гарант" зраджує Україну, адже всі його дії потому свідчать саме про це. Тому й переговори, які зараз веде зрадник нічого хорошого Україні не принесуть, НІЧОГО. Не буде ніякого перемир'я, не буде Україні надані гарантії безпеки крім таких же, як Будапештські. І тільки арешт/відставка/суд зрадника дасть змогу Україні привести до влади єдиного, хто зможе зупинити війну, заморозити конфлікт (і це мін.), а саме Пороха, який вже один раз це зробив, зміг, хоч вкраїнчики і вішали на нього всіх собак, від цибулі і до підірваних складів. Треба врешті-решт ставати дорослими, треба навчитися відповідати за свої вчинки, якими б вони не були.

Serhii Sokolov

11,150 просмотров • 8 месяцев назад

Зеленський говорить зараз з нами, як з дітьми з ясельноі групи дитсадка. Зеленський сварить на нас пальцем, що ми не хочемо їсти їх несмачну кашу. Кашу, яку заварили і пересолили не ми. 📍1. Звинувачувати українців у срачі - замість того аби унеможливити його своєю правильною реакцією на корупційний скандал, якої не було. Правильної реакції, якої чекали українці не було: ▪️ні в день публікації плівок ▪️ні на зустрічі з фракцією слуг позавчора ▪️ні вчора в останньому зверненні 📍2. Звинувачувати в відсутності єдності - замість забезпечити цю єдність рішенням, якого чекають мільйони. Якого саме рішення ми чекаємо Зеленський добре знає. І це - не звільнити далеких від себе міністра Галущенка і якусь там Гринчук. Це звільнити Єрмака, близькою дружбою з яким хвалився на камери Міндіч. Єрмака, який покривав все те, про що дізналась країна. Це стало б знаком, що Зеленський говорить не з дітьми, що готовий нас чути, що робить все для єдності. 📍3. Зеленському сценаристи написали поганий сценарій вчорашнього звернення. Він його читає і, здається, що сам в це не вірить. Але гірше, якщо він щиро вірить, що причиною срачів стало не його власне вперте небажання не помічати слона у кімнаті, а самі українці. ☝🏻Володимире Зеленський, тут зараз немає дітей із ясел, на яких треба посварити пальцем, за те, що вони не хочуть їсти несмачну варену кашу. Тут мільйони дорослих, вже посивілих українців. Посивілих за останні тижні. Які чекають на дорослу розмову
1:03

Зеленський говорить зараз з нами, як з дітьми з ясельноі групи дитсадка. Зеленський сварить на нас пальцем, що ми не хочемо їсти їх несмачну кашу. Кашу, яку заварили і пересолили не ми. 📍1. Звинувачувати українців у срачі - замість того аби унеможливити його своєю правильною реакцією на корупційний скандал, якої не було. Правильної реакції, якої чекали українці не було: ▪️ні в день публікації плівок ▪️ні на зустрічі з фракцією слуг позавчора ▪️ні вчора в останньому зверненні 📍2. Звинувачувати в відсутності єдності - замість забезпечити цю єдність рішенням, якого чекають мільйони. Якого саме рішення ми чекаємо Зеленський добре знає. І це - не звільнити далеких від себе міністра Галущенка і якусь там Гринчук. Це звільнити Єрмака, близькою дружбою з яким хвалився на камери Міндіч. Єрмака, який покривав все те, про що дізналась країна. Це стало б знаком, що Зеленський говорить не з дітьми, що готовий нас чути, що робить все для єдності. 📍3. Зеленському сценаристи написали поганий сценарій вчорашнього звернення. Він його читає і, здається, що сам в це не вірить. Але гірше, якщо він щиро вірить, що причиною срачів стало не його власне вперте небажання не помічати слона у кімнаті, а самі українці. ☝🏻Володимире Зеленський, тут зараз немає дітей із ясел, на яких треба посварити пальцем, за те, що вони не хочуть їсти несмачну варену кашу. Тут мільйони дорослих, вже посивілих українців. Посивілих за останні тижні. Які чекають на дорослу розмову

Martina Boguslavets

28,339 просмотров • 9 месяцев назад

Сьогодні у Верховній Раді обговорюється не проста угода. Це тест на зрілість влади та її спроможність укладати стратегічні союзи відповідально, прозоро, з повагою до національного інтересу і до партнерів. Мова йде точно не про копалини. Йдеться про довіру — довіру Сполучених Штатів Америки. Держави, яка надає нам зброю, санкції та дипломатичний щит. Вже пʼять місяців, як цю довіру поставлено під загрозу. Недбало, по-дилетантськи, похапцем. Бо перемови провели так, ніби обмінювали не ресурси на безпеку, а суверенітет — на ресурси. Влада це розуміє, тому президента в залі Верховної Ради сьогодні немає. І тому не він подав цю угоду. На ратифікацію винесено документ не з високими державницькими візіями, а продукт пʼяти-шести знаменитих менеджерів, яких ніхто не знає. Та які так і не спромоглися навіть пояснити ні народу України, ні «Європейській Солідарності», що ми взагалі підписали. Не буває стратегічного партнерства без стратегічної поваги. Не буває прозорості, якщо існують таємничі додатки. Додатки та таємниці від парламенту, від народу, що воює, та від суспільства, яке одинадцять років захищає суверенітет. Народ запитує: «Де в угоді слова про безпеку? Коли буде припинення війни? Коли буде мир? Чи хоча б перемир’я?» Хочу нагадати, що останні півроку ми в «Європейській Солідарності» постійно говорили про стратегічну важливість партнерства зі США, без якого не буде ані перемоги, ані миру. Не ми пропонували надра в обмін на безпеку в «плані перемоги» президента Зеленського. І не «ЄС» розганяла антиамериканську істерію, щоб здобути два міфічних відсотки рейтингу. Ми весь час били на сполох і казали, що це дорога до катастрофи. І не треба перекладати з хворої голови на здорову замість вибачитися і залучити всіх, об’єднавши для роботи на український інтерес. Ми — за чесну угоду. Для цього ми пропонуємо: два читання — як того вимагає Регламент. Перше — вже зараз. А друге — після того, як будуть внесені ключові принципи. Або проголосувати їх в нашій заяві до ратифікації зараз: це — посилання на українсько-американську угоду про гарантії безпеки. З Кримською декларацією, яку я ініціював з президентом Трампом. З нормою про спрямування частини прибутків на американську військову допомогу для ЗСУ вже. І, звісно, висновок Конституційного Суду — бо правова чистота ратифікації є умовою її легітимності в очах українців та наших партнерів. Маємо діяти професійно і патріотично. Бо лише так можна повернути довіру. І лише з довірою — виграти в росії.
3:10

Сьогодні у Верховній Раді обговорюється не проста угода. Це тест на зрілість влади та її спроможність укладати стратегічні союзи відповідально, прозоро, з повагою до національного інтересу і до партнерів. Мова йде точно не про копалини. Йдеться про довіру — довіру Сполучених Штатів Америки. Держави, яка надає нам зброю, санкції та дипломатичний щит. Вже пʼять місяців, як цю довіру поставлено під загрозу. Недбало, по-дилетантськи, похапцем. Бо перемови провели так, ніби обмінювали не ресурси на безпеку, а суверенітет — на ресурси. Влада це розуміє, тому президента в залі Верховної Ради сьогодні немає. І тому не він подав цю угоду. На ратифікацію винесено документ не з високими державницькими візіями, а продукт пʼяти-шести знаменитих менеджерів, яких ніхто не знає. Та які так і не спромоглися навіть пояснити ні народу України, ні «Європейській Солідарності», що ми взагалі підписали. Не буває стратегічного партнерства без стратегічної поваги. Не буває прозорості, якщо існують таємничі додатки. Додатки та таємниці від парламенту, від народу, що воює, та від суспільства, яке одинадцять років захищає суверенітет. Народ запитує: «Де в угоді слова про безпеку? Коли буде припинення війни? Коли буде мир? Чи хоча б перемир’я?» Хочу нагадати, що останні півроку ми в «Європейській Солідарності» постійно говорили про стратегічну важливість партнерства зі США, без якого не буде ані перемоги, ані миру. Не ми пропонували надра в обмін на безпеку в «плані перемоги» президента Зеленського. І не «ЄС» розганяла антиамериканську істерію, щоб здобути два міфічних відсотки рейтингу. Ми весь час били на сполох і казали, що це дорога до катастрофи. І не треба перекладати з хворої голови на здорову замість вибачитися і залучити всіх, об’єднавши для роботи на український інтерес. Ми — за чесну угоду. Для цього ми пропонуємо: два читання — як того вимагає Регламент. Перше — вже зараз. А друге — після того, як будуть внесені ключові принципи. Або проголосувати їх в нашій заяві до ратифікації зараз: це — посилання на українсько-американську угоду про гарантії безпеки. З Кримською декларацією, яку я ініціював з президентом Трампом. З нормою про спрямування частини прибутків на американську військову допомогу для ЗСУ вже. І, звісно, висновок Конституційного Суду — бо правова чистота ратифікації є умовою її легітимності в очах українців та наших партнерів. Маємо діяти професійно і патріотично. Бо лише так можна повернути довіру. І лише з довірою — виграти в росії.

Петро Порошенко

18,114 просмотров • 1 год назад

Польські геостратеги плачуть над втраченими можливостями Петро Зихович: Ви дуже часто говорили про вісь Стокгольм-Варшава-Анкара. І подивіться, що зараз роблять українці. Купують "Гріпени" у Швеції, чудово домовляються зі Стокгольмом, купують корабель у Туреччини, зміцнюють відносини з Туреччиною на Чорному морі проти росії Бачиш, вони реалізують... У мене таке враження, що вони хотіли б замінити Варшаву як сполучну ланку і лідера всієї цієї осі держав від північних країн до Босфору Яцек Бартосяк: І бачиш, маєш відповідь, Петре, ось тобі й відповідь: як вони "хотіли б". Вони її вже замінюють, тому що Польща пасивна і "приварена" до старої фортеці НАТО і Заходу. Не веде жодної такої регіональної політики щодо закупівель, технологій, рішень тощо Ну, Польща пасивна, але очікує, що й далі домінуватиме в усіх ідеях, хоча нічого в цьому напрямку не робить Ось і все. це ти дуже влучно це підмітив, саме так воно і є. А вони, не будучи в Європейському Союзі, щось там роблять при своєму низькому ВВП, десь "стріляють", а ми обговорюємо історію тоді як уся Україна в інтернеті дивиться на палаючу москву та петербург І все, а ми будемо їх "повчати". І щоб було зрозуміло, повторю ще раз, бо зараз скажуть, що я антипольський... Який антипольський? Strategy&Future створено для того, щоб дати амбіції Роки роботи, роки роботи над тим, щоб ми стали суб’єктними. Роки роботи, але ми прикуті за земляним валом нібито суперстійкого НАТО та Америки Нехай вони приймають за нас рішення і нічого більше. І це наслідки такої політики. Ми пропускаємо великий історичний момент, який дав би нам можливість відвернути наслідки Великої Північної війни Ми пропускаємо цей момент. На щастя, я був свідком цієї історії і знаю, що маю в голові та в серці, і які були можливості.
1:59

Польські геостратеги плачуть над втраченими можливостями Петро Зихович: Ви дуже часто говорили про вісь Стокгольм-Варшава-Анкара. І подивіться, що зараз роблять українці. Купують "Гріпени" у Швеції, чудово домовляються зі Стокгольмом, купують корабель у Туреччини, зміцнюють відносини з Туреччиною на Чорному морі проти росії Бачиш, вони реалізують... У мене таке враження, що вони хотіли б замінити Варшаву як сполучну ланку і лідера всієї цієї осі держав від північних країн до Босфору Яцек Бартосяк: І бачиш, маєш відповідь, Петре, ось тобі й відповідь: як вони "хотіли б". Вони її вже замінюють, тому що Польща пасивна і "приварена" до старої фортеці НАТО і Заходу. Не веде жодної такої регіональної політики щодо закупівель, технологій, рішень тощо Ну, Польща пасивна, але очікує, що й далі домінуватиме в усіх ідеях, хоча нічого в цьому напрямку не робить Ось і все. це ти дуже влучно це підмітив, саме так воно і є. А вони, не будучи в Європейському Союзі, щось там роблять при своєму низькому ВВП, десь "стріляють", а ми обговорюємо історію тоді як уся Україна в інтернеті дивиться на палаючу москву та петербург І все, а ми будемо їх "повчати". І щоб було зрозуміло, повторю ще раз, бо зараз скажуть, що я антипольський... Який антипольський? Strategy&Future створено для того, щоб дати амбіції Роки роботи, роки роботи над тим, щоб ми стали суб’єктними. Роки роботи, але ми прикуті за земляним валом нібито суперстійкого НАТО та Америки Нехай вони приймають за нас рішення і нічого більше. І це наслідки такої політики. Ми пропускаємо великий історичний момент, який дав би нам можливість відвернути наслідки Великої Північної війни Ми пропускаємо цей момент. На щастя, я був свідком цієї історії і знаю, що маю в голові та в серці, і які були можливості.

Останній Капіталіст

25,559 просмотров • 1 месяц назад

Сьогодні реалії міжнародної політики складаються таким чином, що 5–6 хвалених менеджерів Офісу Президента, які замкнули на себе всі процеси, явно не справляються з надсерйозними викликами. Увага насамперед прикута до ситуації довкола угоди про корисні копалини між Україною і США та переговорного процесу загалом. Нагадаю, що ідея угоди з копалинами належить президенту Зеленському, який зробив її четвертим пунктом Плану перемоги, озвученого в парламенті і широко підтриманого місцевими радами за вказівкою Банкової. Через відверто непрофесійні підходи Україна втратила можливість зафіксувати параметри цієї угоди у межах політичного меморандуму, на що погоджувалися партнери. Як наслідок, стан підготовки цього документа, який з’явився у пресі, вже викликає серйозне занепокоєння як загроза, зокрема, державному суверенітету та європейській інтеграції. Але водночас саме від цієї угоди залежать як військова, так і фінансова допомога Україні, і навіть співпраця з МВФ, де США відіграють ключову роль. Тому помилки вузького кола непрофесійних осіб ми повинні негайно виправляти. І антиамериканська істерія, яку розгорнули в країні, точно не є конструктивним шляхом напрацювання дипломатичних рішень. Не важко передбачити, що далі будуть спроби перекласти відповідальність на парламент, який традиційно в усьому винен, військових, які нібито «не так воювали», і партнерів, які нібито «зрадили». Тому маю наголосити: найперше потребує серйозних змін і професійного посилення склад української переговорної делегації, яка несе пряму відповідальність за провал американського треку. Час нарешті це визнати. По-друге, у складні моменти історії український парламент відігравав ключову роль. На жаль, наступні два критичні тижні, коли необхідно діяти, парламент і далі працює в закритому режимі, знову в перерві. Причому на чергові канікули він пішов, так і не отримавши відповідей від уряду про зміст та стан підготовки угоди, яка без перебільшення визначає майбутнє України. Ми ініціюємо звернення Верховної Ради до Конгресу США щодо нової резолюції про двопартійну підтримку України в цих умовах як стратегічного партнера. Така резолюція мала б містити гарантії щодо нових пакетів військової та фінансової допомоги та продовження санкцій проти росії. Голова Верховної Ради запевняв, що має особливі стосунки з Майком Джонсоном, називаючи їх «спікерською коаліцією». Тож саме час все це задіяти. Як і інші форми парламентської дипломатії задля гарантій підтримки. Ще гострішою стала потреба зустрічі президента з лідерами усіх фракцій. Тактика ховати голову в пісок себе вичерпала. Неприпустимо, коли про всі важливі новини з переговорів народ України дізнається із закордонних ЗМІ. А всередині країни всіх продовжують занурювати в теплу ванну пропагандистського марафону. У нас є багато пропозицій для американської сторони, які були б вигідні для обох країн як з економічного, так і з безпекового поглядів. Вони посилили б наше стратегічне партнерство зі США і спрацювали б на безпеку Європи та послаблення росії. Наприклад, участь США у газотранспортній системі України, яка мала б залишитися основною для постачання енергоносіїв для Європи всупереч путінським проектом «Північних потоків». Це мало б запрацювати після досягнення справедливого і всеосяжного миру, але вже було б одним з аргументів для його досягнення. Ми вимагаємо, щоб парламент зібрався на термінове засідання та ухвалив відповідне звернення, а уряд надав усю інформацію про стан угоди.
4:31

Сьогодні реалії міжнародної політики складаються таким чином, що 5–6 хвалених менеджерів Офісу Президента, які замкнули на себе всі процеси, явно не справляються з надсерйозними викликами. Увага насамперед прикута до ситуації довкола угоди про корисні копалини між Україною і США та переговорного процесу загалом. Нагадаю, що ідея угоди з копалинами належить президенту Зеленському, який зробив її четвертим пунктом Плану перемоги, озвученого в парламенті і широко підтриманого місцевими радами за вказівкою Банкової. Через відверто непрофесійні підходи Україна втратила можливість зафіксувати параметри цієї угоди у межах політичного меморандуму, на що погоджувалися партнери. Як наслідок, стан підготовки цього документа, який з’явився у пресі, вже викликає серйозне занепокоєння як загроза, зокрема, державному суверенітету та європейській інтеграції. Але водночас саме від цієї угоди залежать як військова, так і фінансова допомога Україні, і навіть співпраця з МВФ, де США відіграють ключову роль. Тому помилки вузького кола непрофесійних осіб ми повинні негайно виправляти. І антиамериканська істерія, яку розгорнули в країні, точно не є конструктивним шляхом напрацювання дипломатичних рішень. Не важко передбачити, що далі будуть спроби перекласти відповідальність на парламент, який традиційно в усьому винен, військових, які нібито «не так воювали», і партнерів, які нібито «зрадили». Тому маю наголосити: найперше потребує серйозних змін і професійного посилення склад української переговорної делегації, яка несе пряму відповідальність за провал американського треку. Час нарешті це визнати. По-друге, у складні моменти історії український парламент відігравав ключову роль. На жаль, наступні два критичні тижні, коли необхідно діяти, парламент і далі працює в закритому режимі, знову в перерві. Причому на чергові канікули він пішов, так і не отримавши відповідей від уряду про зміст та стан підготовки угоди, яка без перебільшення визначає майбутнє України. Ми ініціюємо звернення Верховної Ради до Конгресу США щодо нової резолюції про двопартійну підтримку України в цих умовах як стратегічного партнера. Така резолюція мала б містити гарантії щодо нових пакетів військової та фінансової допомоги та продовження санкцій проти росії. Голова Верховної Ради запевняв, що має особливі стосунки з Майком Джонсоном, називаючи їх «спікерською коаліцією». Тож саме час все це задіяти. Як і інші форми парламентської дипломатії задля гарантій підтримки. Ще гострішою стала потреба зустрічі президента з лідерами усіх фракцій. Тактика ховати голову в пісок себе вичерпала. Неприпустимо, коли про всі важливі новини з переговорів народ України дізнається із закордонних ЗМІ. А всередині країни всіх продовжують занурювати в теплу ванну пропагандистського марафону. У нас є багато пропозицій для американської сторони, які були б вигідні для обох країн як з економічного, так і з безпекового поглядів. Вони посилили б наше стратегічне партнерство зі США і спрацювали б на безпеку Європи та послаблення росії. Наприклад, участь США у газотранспортній системі України, яка мала б залишитися основною для постачання енергоносіїв для Європи всупереч путінським проектом «Північних потоків». Це мало б запрацювати після досягнення справедливого і всеосяжного миру, але вже було б одним з аргументів для його досягнення. Ми вимагаємо, щоб парламент зібрався на термінове засідання та ухвалив відповідне звернення, а уряд надав усю інформацію про стан угоди.

Петро Порошенко

78,010 просмотров • 1 год назад

Як політик, мав би приєднатися до потужного хору критики на адресу Трампа, щоби зняти свою порцію вершків. Але як державник, вважаю за потрібне запропонувати перейти від бурхливих емоцій до розсудливого раціо. Час починати дорослу розмову і робити аналіз ситуації, щоб зрозуміти, як нам подолати кризу у стосунках із Сполученими Штатами. Вони залишаються нашим ключовим елементом порятунку держави, і ми ризикуємо це партнерство втратити. А це, в свою чергу, суттєво ускладнить становище України у війні з росією. І Макрон, і Стармер, і врешті сам Зеленський, визнали, що без Америки виграти не можливо, бо доведеться недоречними рейтингами збивати балістику. Отже, на тлі усього сказаного нам потрібна відповідь на питання, як рятувати ситуацію і що робити. Вражає, як показово і дуже швидко перейшли від стратегії і «плану перемоги» до замірів рейтингів, яке є десятим питанням, що, на превеликий жаль чомусь стало головним. Перше, що треба зробити, припинити спілкування з американцями у форматі стадіону, бо ця перепалка йде не на користь Україні, якими б красномовними не були аргументи. Дискусія з Трампом потребує дипломатичної майстерності, тиші і терпіння, достатніх для того, аби не рефлексувати на кожну його заяву. Я з ним працював три роки, я. Знаю, про що кажу. Вдумайтеся, як філігранно очільники Канади, Мексики, Данії і навіть Панами добилися свого в діалозі з Трампом після його приголомшливих і сенсаційних заяв. Подивіться, як акуратно шукає до нього підходи президент Франції. Всі вони вміють тримати емоції в руках. По-друге, владі слід провести роботу над помилками, розібратися, хто із п'яти-шести «потужних» менеджерів не менш «потужно» провалив розбудову стосунків з новою американською адміністрацією. Хто замість того, щоб навести мости, їх попалив? І тепер проблеми влади в комунікаціях із Вашингтоном стали проблемою всієї країни. Наша команда ще в жовтні-листопаді-грудні і січні попереджала про ці проблеми комунікації української влади з командою Трампа. Нас не лише не почули, а навіть намагалася блокувати парламентські поїздки опозиції. Третє, саме тому слід сформувати коло фахових переговорників як для перемовин із США, так і з Євросоюзом, роль та значення якого очевидно зараз зростають, хоча я не бачу навіть теоретичні можливості, коли Євросоюз при всій повазі зміг би нам повною мірою постачати ті обсяги зброї, якими забезпечила нас Сполучені Штати. Якщо у влади є розрахунки, хай їх покажуть і заспокоять суспільство. По-четверте, треба збільшувати роль міжпарламентської дипломатії, і взагалі роль парламенту. Я готовий їхати до Брюсселю чи Вашингтону, аби рятувати ситуацію. І це мають бути інші депутати, фахові дипломати-важковаговики, авторитетні представники громадянського суспільства. Подивіться, яких мастодонтів повиставляли в переговорні групи американці та росіяни. Попри те, що своїми антиконституційними санкціями Зеленський ставить під загрозу зриву мою програму фінансової приватної підтримки Збройних Сил (мені хочуть незаконно і позасудово заборонити як платежі, таr оборонні закупівлі), за минулий тиждень я побував у двох точках фронту, під Покровськом, і під Курщиною. Вважаю, що назріло питання про негайну зустріч президента та військового керівництва з лідерами парламентських фракцій. Бо ситуація на фронті так само дуже складна, і якщо це помножити на геополітичні проблеми, то вона може розвиватися у вкрай несприятливий спосіб. І, нарешті, про головне. Монополія на владу Офісу над позбавленим субєктності парламентом повністю себе вичерпала. Нам сьогодні потрібні посилення і нова якість внутрішньої єдності. Час слів минув. Замість декларацій, відосиків потрібні дії. Очевидною є необхідність створення коаліції уряду національної єдності з професійним міністрами міністрами, викинувши із співпраці «п’яту колону» кремля партію опзж. Приберіть мову єдиного марафону і почніть чесну розмову з суспільством, бо саме така політика бравади і непрофесіоналізму нас привела до того, де ми зараз є. 1/2
6:36

Як політик, мав би приєднатися до потужного хору критики на адресу Трампа, щоби зняти свою порцію вершків. Але як державник, вважаю за потрібне запропонувати перейти від бурхливих емоцій до розсудливого раціо. Час починати дорослу розмову і робити аналіз ситуації, щоб зрозуміти, як нам подолати кризу у стосунках із Сполученими Штатами. Вони залишаються нашим ключовим елементом порятунку держави, і ми ризикуємо це партнерство втратити. А це, в свою чергу, суттєво ускладнить становище України у війні з росією. І Макрон, і Стармер, і врешті сам Зеленський, визнали, що без Америки виграти не можливо, бо доведеться недоречними рейтингами збивати балістику. Отже, на тлі усього сказаного нам потрібна відповідь на питання, як рятувати ситуацію і що робити. Вражає, як показово і дуже швидко перейшли від стратегії і «плану перемоги» до замірів рейтингів, яке є десятим питанням, що, на превеликий жаль чомусь стало головним. Перше, що треба зробити, припинити спілкування з американцями у форматі стадіону, бо ця перепалка йде не на користь Україні, якими б красномовними не були аргументи. Дискусія з Трампом потребує дипломатичної майстерності, тиші і терпіння, достатніх для того, аби не рефлексувати на кожну його заяву. Я з ним працював три роки, я. Знаю, про що кажу. Вдумайтеся, як філігранно очільники Канади, Мексики, Данії і навіть Панами добилися свого в діалозі з Трампом після його приголомшливих і сенсаційних заяв. Подивіться, як акуратно шукає до нього підходи президент Франції. Всі вони вміють тримати емоції в руках. По-друге, владі слід провести роботу над помилками, розібратися, хто із п'яти-шести «потужних» менеджерів не менш «потужно» провалив розбудову стосунків з новою американською адміністрацією. Хто замість того, щоб навести мости, їх попалив? І тепер проблеми влади в комунікаціях із Вашингтоном стали проблемою всієї країни. Наша команда ще в жовтні-листопаді-грудні і січні попереджала про ці проблеми комунікації української влади з командою Трампа. Нас не лише не почули, а навіть намагалася блокувати парламентські поїздки опозиції. Третє, саме тому слід сформувати коло фахових переговорників як для перемовин із США, так і з Євросоюзом, роль та значення якого очевидно зараз зростають, хоча я не бачу навіть теоретичні можливості, коли Євросоюз при всій повазі зміг би нам повною мірою постачати ті обсяги зброї, якими забезпечила нас Сполучені Штати. Якщо у влади є розрахунки, хай їх покажуть і заспокоять суспільство. По-четверте, треба збільшувати роль міжпарламентської дипломатії, і взагалі роль парламенту. Я готовий їхати до Брюсселю чи Вашингтону, аби рятувати ситуацію. І це мають бути інші депутати, фахові дипломати-важковаговики, авторитетні представники громадянського суспільства. Подивіться, яких мастодонтів повиставляли в переговорні групи американці та росіяни. Попри те, що своїми антиконституційними санкціями Зеленський ставить під загрозу зриву мою програму фінансової приватної підтримки Збройних Сил (мені хочуть незаконно і позасудово заборонити як платежі, таr оборонні закупівлі), за минулий тиждень я побував у двох точках фронту, під Покровськом, і під Курщиною. Вважаю, що назріло питання про негайну зустріч президента та військового керівництва з лідерами парламентських фракцій. Бо ситуація на фронті так само дуже складна, і якщо це помножити на геополітичні проблеми, то вона може розвиватися у вкрай несприятливий спосіб. І, нарешті, про головне. Монополія на владу Офісу над позбавленим субєктності парламентом повністю себе вичерпала. Нам сьогодні потрібні посилення і нова якість внутрішньої єдності. Час слів минув. Замість декларацій, відосиків потрібні дії. Очевидною є необхідність створення коаліції уряду національної єдності з професійним міністрами міністрами, викинувши із співпраці «п’яту колону» кремля партію опзж. Приберіть мову єдиного марафону і почніть чесну розмову з суспільством, бо саме така політика бравади і непрофесіоналізму нас привела до того, де ми зараз є. 1/2

Петро Порошенко

747,313 просмотров • 1 год назад

Гурт NAZVA випустив кліп на пісню «Твій сміх», знятий у Запоріжжі та присвячений життю в прифронтових містах. А також памʼяті про людей, що йдуть із нашого життя за різних обставин ❤️‍🩹 Режисером роботи став Павло Гоц — автор пісні, засновник гурту NAZVA та військовий, який долучився до Збройних сил на початку минулого року. Головною локацією зйомок стало Запоріжжя. Його героями — актори Запорізької платформи «Дім актора» та хореографка-постановниця Євгенія Царегородцева. А оператором і монтажером був Сашко Харчук. «Люди, які приїжджають до Запоріжжя з більш цивільних міст, часто зізнаються, що вражені тим, наскільки активне культурне життя існує так близько до лінії фронту. Усе це — завдяки людям, яких ви бачите в кліпі. Вони, попри все, залишаються у своєму місті, люблять його й творять. Хотілося б бачити таку ж любов до рідного по всій Україні — таку, як у Запоріжжі», — каже пан Павло. Переглянути повну версію відеокліпу можна на YouTube-каналі NAZVA, а знайти трек — на стримінгових платформах гурту 📲
0:41

Гурт NAZVA випустив кліп на пісню «Твій сміх», знятий у Запоріжжі та присвячений життю в прифронтових містах. А також памʼяті про людей, що йдуть із нашого життя за різних обставин ❤️‍🩹 Режисером роботи став Павло Гоц — автор пісні, засновник гурту NAZVA та військовий, який долучився до Збройних сил на початку минулого року. Головною локацією зйомок стало Запоріжжя. Його героями — актори Запорізької платформи «Дім актора» та хореографка-постановниця Євгенія Царегородцева. А оператором і монтажером був Сашко Харчук. «Люди, які приїжджають до Запоріжжя з більш цивільних міст, часто зізнаються, що вражені тим, наскільки активне культурне життя існує так близько до лінії фронту. Усе це — завдяки людям, яких ви бачите в кліпі. Вони, попри все, залишаються у своєму місті, люблять його й творять. Хотілося б бачити таку ж любов до рідного по всій Україні — таку, як у Запоріжжі», — каже пан Павло. Переглянути повну версію відеокліпу можна на YouTube-каналі NAZVA, а знайти трек — на стримінгових платформах гурту 📲

#ШОТАМ

11,222 просмотров • 6 месяцев назад

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.
0:40

Спробую відновити, наскільки це можливо, картинку одного епізоду нашої спільної з Веганом роботи. Скоріш за все, це була середина грудня 2023 року, на околицях АКХЗ (див. перше фото). Друге фото – наближення на частину заводу та прилеглої території, де і відбувались події які я опишу далі. "ПКМ" - моя позиція на той момент (там у нас був не тільки ПКМ, але в основному працювали з нього), "Гранатомет" - позиція Вегана з його 40-мм станковим Mk-19. Окремо зазначена точка "Відео" - більш рання позиція з якою у мене зберігся відеозапис (теж додається), який дозволяє оцінити прилеглу місцевість (коли я спрямовую камеру і кажу що "десь там підори" - це і є напрямок на той самий шматок посадки, позначений як "10 русских"). В той самий день мало того, що на дворі були зима і дубак, так ще й цього прекрасного дня ліг особливо густий туман, який нехай і не перетворив погоду на нельотну, але зробив польоти дронів на кілька годин абсолютно безглуздим заняттям через нульову видимість. Росіяни, вже поклавши сотні трупів кількома шарами в одних і тих же місцях, навчились на своїх помилках користуватися погодою і відповідно вирішили на повну використати густий туман - відразу на кількох напрямках висунулося по відділенню піхоти, в тому числі і в секторі, який я посилено моніторив з позиції "ПКМ". Але ось хоч ПКМ у нас і був, але планки Пікаттіні на нього ще не було, і можна було замість точної стрільби по тепловізійному прицілу тільки дуже приблизно навалити по орієнтирах - тобто просто трохи залякати відділення піхоти і змусити їх залягти, але не вбити нікого. Мене це не влаштувало, багато в чому з егоїстичних мотивів - якщо це відділення прорветься на завод і досидить на ньому до ночі, то чергувати вночі буде дуже страшно. З ненульовою ймовірністю хтось із цих циркачів, уже перебуваючи на заводі, пролізе під покровом ночі та туману через рідкий ланцюг СПшек вглиб заводу, заляже там і потім розстріляє когось із нас у спину в найнесподіванішому місці. Для вирішення цієї проблеми я зв'язався з Веганом по рації і запропонував йому попрацювати разом - я з теплаком даю йому коригування на відділення піхоти, яке лізе у повний ріст по посадці і взагалі нічого не боїться, а він їх знищує. Було дві проблеми - від найпершого в ланцюжку росіянина до кута паркану з нашою СПшкою було десятка три метрів, і з огляду на складний рельєф Веган міг би легко влучити і в наших. До того ж кількість 40-мм гранат була дуже обмежена, і промазати означало втратити шанс їх вбити. Так що коли після пари пристрілювальних гранат настав час приймати рішення, чи давати по цій пристрілці повноцінну чергу, я візуалізував еліпс розсіювання, наклав на нього гауссіану і зайнявся іншою ментальною гімнастикою, щоб ну хоч якось на око прикинути ймовірність що черга полетить куди треба. В результаті я вирішив, що ризик виправданий, а в снайперські здібності Вегана я вірю, я дав йому відмашку і він пустив довгу чергу 40-мм HEDP, які практично ідеально лягли вздовж посадки. Частина цих гранат вибухнула в кронах дерев, частина - вже на землі, а одна граната, судячи з усього, взагалі потрапила прямо в підара, враховуючи, що з одного силуета полетіло багато теплих бризок. В результаті звідти змогли втікти лише три російських піхотинця – більш ніж за дві доби мого чергування на цій позиції звідти більше ніхто так і не виповз, і нашій ділянці заводу туманний прорив більше не загрожував. Найсумніше те що відеофіксації не було, тому що дрони не літали, доповідь хоча б по радійці про ворожі втрати я теж не зробив, тому що з самого початку просто бачив що пішли троє, і думав що може бути решта семеро просто залягли і вийдуть з посадки пізніше. Тільки через пару діб, коли і дрони відновили регулярні польоти, я зрозумів, що ці семеро зайвохромосомних самураїв просто померли прямо на місці. За один тільки цей епізод масового геноциду русні за одне натискання гашетки я б йому дав грамоту типу "ніхуя собі ти рекс", бо інших людей які могли б повторити таку ювелірну роботу я не знаю.

Alex

46,360 просмотров • 1 год назад

Важливо! Сьогодні на засіданні комітету соціальної політики Верховної ради, голова комітету від «слуга народу» Галина Третьякова продемонструвала свою послідовну позицію у антисоціальному ставленні до прав поранених військовослужбовців. В рамках законопроєкту 13704-д я відстоюю ініціативу щодо права на повне щомісячне грошове забезпечення для важкопоранених (при захисті Батьківщини), які лікуються понад 12 місяців (раніше вони залишалися без грошового забезпечення). До цього мені вдалося змінити першу редакцію цієї поправки з 30 000 грн до 100 000 грн, так щоб у нас не було дискримінації по терміну лікування. Це питання соціальної відповідальності та віри у відновлення поранених. Я знав про цю проблеми, мав багато повідомлень від військових, які лікуючись понад рік по бойовому пораненню, залишалися без грошового забезпечення. Після того як на робочій групі комітету з органами влади я відстояв цю правку в нормальному вигляді, вона пішла на комітет, де сьогодні відбувся просто антисоціальний фарс. Голова комітету від «слуг народу» Галина Третьякова неправомірно позбавила мене слова на самому початку виступу, бо їй не подобається моя позиція і вона вважає, що соціальні гарантії поранених ставлять їх цитую – в «політичний шпагат». В результаті за ініціативою Третьякової цю важливу правку на якій наполягали поранені, лікарі, протезні центри та патронатні служби, просто викинули. Вони продовжують фінансувати марафони та решту некритичних дурних видатків, нагло плюючи на права поранених військових. Маєте важке поранення по захисту Батьківщини і хочете гідного грошового забезпечення? Перехочете, бо для Третьякової це занадто. Пишу про це і просто в голові не вкладається те, що відбувається і в яку антисоціальну країну ці покидьки намагаються перетворити нашу країну. Такі неоліберали як Третьякова хочуть програшу нашої країни і все для цього роблять на законодавчому рівні. Третьякова, ти разом зі своїми подільниками, будете відповідати, я тобі обіцяю! Прошу поширити!
8:11

Важливо! Сьогодні на засіданні комітету соціальної політики Верховної ради, голова комітету від «слуга народу» Галина Третьякова продемонструвала свою послідовну позицію у антисоціальному ставленні до прав поранених військовослужбовців. В рамках законопроєкту 13704-д я відстоюю ініціативу щодо права на повне щомісячне грошове забезпечення для важкопоранених (при захисті Батьківщини), які лікуються понад 12 місяців (раніше вони залишалися без грошового забезпечення). До цього мені вдалося змінити першу редакцію цієї поправки з 30 000 грн до 100 000 грн, так щоб у нас не було дискримінації по терміну лікування. Це питання соціальної відповідальності та віри у відновлення поранених. Я знав про цю проблеми, мав багато повідомлень від військових, які лікуючись понад рік по бойовому пораненню, залишалися без грошового забезпечення. Після того як на робочій групі комітету з органами влади я відстояв цю правку в нормальному вигляді, вона пішла на комітет, де сьогодні відбувся просто антисоціальний фарс. Голова комітету від «слуг народу» Галина Третьякова неправомірно позбавила мене слова на самому початку виступу, бо їй не подобається моя позиція і вона вважає, що соціальні гарантії поранених ставлять їх цитую – в «політичний шпагат». В результаті за ініціативою Третьякової цю важливу правку на якій наполягали поранені, лікарі, протезні центри та патронатні служби, просто викинули. Вони продовжують фінансувати марафони та решту некритичних дурних видатків, нагло плюючи на права поранених військових. Маєте важке поранення по захисту Батьківщини і хочете гідного грошового забезпечення? Перехочете, бо для Третьякової це занадто. Пишу про це і просто в голові не вкладається те, що відбувається і в яку антисоціальну країну ці покидьки намагаються перетворити нашу країну. Такі неоліберали як Третьякова хочуть програшу нашої країни і все для цього роблять на законодавчому рівні. Третьякова, ти разом зі своїми подільниками, будете відповідати, я тобі обіцяю! Прошу поширити!

Симороз Олег Олександрович

11,777 просмотров • 4 месяцев назад

До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики? Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади. Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента. Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента. Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ. Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль. Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.
9:32

До запаху воєнного гару, який став звичним для українців за роки повномасштабної війни, додався важкий сморід прогнилої зеленої цвілі. Просто із золотого унітазу співвласника «Кварталу 95» Міндича, про який у суботу написала навіть Financial Times у розгромній статті про масштаби української корупції. Важко недооцінити стрес, який нині переживаємо ми, українці, а також наші друзі та партнери за кордоном. Партнери шоковані, суспільство зневірене. А якої ще реакції чекати від українців, які по 10—15 годин сидять без електрики? Усе це відбувається в умовах посиленого російського наступу, коли ми стоїмо на межі втрати стратегічних позицій на сході та півдні. Ми бачимо глибоку кризу довіри суспільства — до влади, фронту — до тилу, партнерів — до України. І водночас вражаюче неадекватну реакцію чинної влади на ситуацію, яка є найгіршою від початку повномасштабного вторгнення. Вона потребує відповідальних, рішучих і чесних кроків, передусім від влади. Замість притягнення винних до відповідальності їм допомагають тікати за кордон. Санкції проти Міндича ухвалюють у такій редакції, що роблять його фактично недосяжним для українського правосуддя. Замітають сліди замість забезпечити екстрадицію. Замість вибачень і роботи над помилками посилюють брудну дискредитаційну кампанію проти НАБУ, активістів та опозиції, намагаються видати всіх критиків влади за російських агентів. Замість чесної розмови з суспільством посилюють цензуру в телемарафоні та підконтрольних телеграм-каналах, які працюють під тотальним контролем Офісу Президента. Антикризовий план, з яким наша команда виходить у понеділок до парламенту, передбачає таке: національна єдність має перестати бути декларацією і декорацією. Потрібна чесна та відверта розмова за участі Президента, до якого накопичилося надто багато запитань. Одним із ключових кроків до відновлення довіри є гарантії ненападу влади на НАБУ та САП. Тепер зрозуміло, чому Офіс Президента атакував їх влітку, бо знали про записи, пам'ятали про свої слова і намагалися придушити справу ще в зародку. Тепер НАБУ має довести розслідування до кінця, хоч куди б вів корупційний слід. ДБР мають отримати чіткий сигнал не втручатися в роботу НАБУ і припинити тиск, і цей сигнал має надійти саме від Президента. Відставка лише двох міністрів — це профанація. В оприлюднених записах фігурують прізвища щонайменше п’яти урядовців, і це лише те, що відомо нам. А знаємо ми далеко не все. Тож увесь цей корумпований колективний Кабміндіч має піти у відставку в повному складі. Йдеться не про персоналії, а про систему управління. Потрібне не тільки оновлення уряду, а й повернення йому політичної суб’єктності. Як і парламенту. Для цього потрібно повернути Конституцію з того фактичного «архіву», куди її відправила чинна влада. Україна є парламентсько-президентською республікою, і саме на основі цієї норми необхідно сформувати нову, дієздатну коаліцію замість чинного утворення, яке в парламенті існує де-факто як цивільний шлюб «Слуг народу» з недобитками ОПЗЖ. Нова коаліція, що об’єднає всі патріотичні політичні сили, має сформувати уряд національного порятунку з фахівців із бездоганною репутацією. У критичні моменти української історії саме парламент був здатний відігравати вирішальну роль. Можливо, для когось наш аналіз і пропозиції здаються занадто м’якими. Можливо, за інших обставин наші оцінки мали би бути значно гострішими, а влада заслуговує на суворіше покарання, ніж відставка уряду. Але лише через надзвичайно критичну ситуацію на фронті ми сформували пакет пропозицій так, щоб він не спричинив надмірної політичної турбулентності і не створив ризиків дестабілізації, а навпаки запобіг гіршим наслідкам. Ключовими словами нашого плану є довіра, справедливість і відповідальність. Лише з професійними підходами та відновленою довірою ми зможемо забезпечити і фронт, і дипломатію, від яких залежить виживання країни.

Петро Порошенко

81,054 просмотров • 9 месяцев назад

Тоді як ми передаємо Збройним Силам техніку та укріплюємо обороноздатність держави, парламент ухвалює бюджет. І я ще раз наголошу: ухвалює всупереч позиції найбільшої опозиційної партії, яка проголосувала проти, — «Європейської Солідарності». Чому ми голосували проти? Тому що попри наші надзусилля, хоч я і вдячний за те, що завдяки діалогу нам вдалося знайти додатковий мільярд для війська, влада протягнула корупційні виплати депутатам у вигляді так званих «200 тисяч гривень на місяць». Ми будемо ініціювати вилучення цих коштів і спрямування їх до бюджету на оборону. Друга позиція: ми наполягали, щоб дорожнє будівництво було прив’язане виключно до потреб оборони — логістичних маршрутів, евакуаційних шляхів, антидронових укріплень. Але замість цього вони будують дороги на 9 мільярдів гривень — собі, або до своїх курортів. Це погано закінчиться. Також у бюджеті немає індексації для військовослужбовців. Так, нам вдалося записати доручення протягом першого кварталу підвищити ПДФО з 10% до 20%. Але й тут маємо проблему: оборонні та енергетичні закупівлі залишаються наскрізь корумпованими. І реакція влади на Міндічгейт — млява та ганебна. Не звільнили урядовців, причетних до схем. Не звільнили керівництво моніторингу, яке покривало корупцію і брало участь у розкраданнях бюджету під час будівництва фортифікацій на Покровському напрямку. Думають, що вдалося відволікти увагу. Не вдасться. Ми маємо негайно відновити діалог із нашими американськими партнерами — він фактично втрачений. Я дуже очікував, що з Брюсселя українська делегація повернеться з рішенням щодо використання заморожених російських активів. Не втрачаю надії, що це рішення буде. Я чекав наближення нового, 20-го пакета санкцій ЄС. Чекав, що у разі відмови путіна виконувати умови США та Європи, будуть ухвалені додаткові санкції G7 та Євросоюзу. Я очікував додаткову зброю, якої нам критично не вистачає на фронті, включно з далекобійними та протиповітряними системами. Але внаслідок відсутності реакції влади на корупційний скандал ми ризикуємо залишитися навіть без грошей. Тому ми не дозволимо зам’яти цю справу. Тому ми будемо вимагати, щоб переговорна делегація негайно прибула до Верховної Ради. І тому будемо наполягати на діях щодо притягнення до відповідальності всіх причетних — і в енергетиці, і в оборонних закупівлях, і скрізь. Бо те, що НАБУ показало — це лише верхівка айсберга.
5:17

Тоді як ми передаємо Збройним Силам техніку та укріплюємо обороноздатність держави, парламент ухвалює бюджет. І я ще раз наголошу: ухвалює всупереч позиції найбільшої опозиційної партії, яка проголосувала проти, — «Європейської Солідарності». Чому ми голосували проти? Тому що попри наші надзусилля, хоч я і вдячний за те, що завдяки діалогу нам вдалося знайти додатковий мільярд для війська, влада протягнула корупційні виплати депутатам у вигляді так званих «200 тисяч гривень на місяць». Ми будемо ініціювати вилучення цих коштів і спрямування їх до бюджету на оборону. Друга позиція: ми наполягали, щоб дорожнє будівництво було прив’язане виключно до потреб оборони — логістичних маршрутів, евакуаційних шляхів, антидронових укріплень. Але замість цього вони будують дороги на 9 мільярдів гривень — собі, або до своїх курортів. Це погано закінчиться. Також у бюджеті немає індексації для військовослужбовців. Так, нам вдалося записати доручення протягом першого кварталу підвищити ПДФО з 10% до 20%. Але й тут маємо проблему: оборонні та енергетичні закупівлі залишаються наскрізь корумпованими. І реакція влади на Міндічгейт — млява та ганебна. Не звільнили урядовців, причетних до схем. Не звільнили керівництво моніторингу, яке покривало корупцію і брало участь у розкраданнях бюджету під час будівництва фортифікацій на Покровському напрямку. Думають, що вдалося відволікти увагу. Не вдасться. Ми маємо негайно відновити діалог із нашими американськими партнерами — він фактично втрачений. Я дуже очікував, що з Брюсселя українська делегація повернеться з рішенням щодо використання заморожених російських активів. Не втрачаю надії, що це рішення буде. Я чекав наближення нового, 20-го пакета санкцій ЄС. Чекав, що у разі відмови путіна виконувати умови США та Європи, будуть ухвалені додаткові санкції G7 та Євросоюзу. Я очікував додаткову зброю, якої нам критично не вистачає на фронті, включно з далекобійними та протиповітряними системами. Але внаслідок відсутності реакції влади на корупційний скандал ми ризикуємо залишитися навіть без грошей. Тому ми не дозволимо зам’яти цю справу. Тому ми будемо вимагати, щоб переговорна делегація негайно прибула до Верховної Ради. І тому будемо наполягати на діях щодо притягнення до відповідальності всіх причетних — і в енергетиці, і в оборонних закупівлях, і скрізь. Бо те, що НАБУ показало — це лише верхівка айсберга.

Петро Порошенко

13,659 просмотров • 8 месяцев назад

Олександр Волошин зробив сенсаційну заяву про розкрадання мільйонів доларів зі зборів через ЦПД та СБУ на чолі Зеленського. Він пояснив, чому такі, як Мандзюк, Лачен, Стерненко, Раміна, Лебіга, Гороховський, Руслан Ігорович та сотні інших блогерів і співаків, медійних військових, стенд-ап коміків, артистів, моделей OnlyFans, постійно організовують збори і при цьому не підпадають під мобілізацію, не потрапляють на фронт і сидять в тилу, мають можливість виїзду за кордон. Як я і казав багато разів, саме тому всі ці відомі представники «громадянського суспільства» так сильно бояться закінчення війни та падіння режиму, «грузинського сценарію» тощо - вспливе жорстка правда. За словами Волошина, СБУ та Центр протидії дезінформації Коваленка фактично керують цілою мережею блогерів та артистів. Представники цих структур разом із СБУ зустрічаються з блогерами у ресторанах, де вимагають від них проводити збори та спрямовувати зібрані кошти у потрібному напрямку. Волошин один з небагатьох, хто не погодився на це та виїхав за кордон. Тому влада запустила проти нього, в тому числі через медійних військових інформкомпанію, що єдиний збір, який він провів і гроші з якого перевів по чесному родинам постраждалих діток (бо мав типу на фонди, як закликали всі інші включно з Лаченом і Гороховським) - був ним пограбований. Це вже чистий рекет під прикриттям державних структур Зеленського. 🔹 Як працює афера з блогерами та артистами: 1. Формування “мережі блогерів”: • СБУ + ЦПД (Центр протидії дезінформації при РНБО) відбирають або “приручають” блогерів, які мають аудиторію й довіру. • Ці блогери не мобілізуються (їм роблять “бронь”, або просто закривають очі на те, що вони не йдуть у військо). 2. Збори під прикриттям допомоги армії: • Блогери постійно проводять збори на “потреби ЗСУ”. • Це легітимно виглядає для суспільства: блогер допомагає, армія виграє, глядачі відчувають причетність. • Люди жертвують, бо довіряють особистості, а не державі. 3. Схема “відкату”: • На таких зборах часто зібрані кошти спрямовуються не напряму військовим, а через “узгоджені” канали. • Частина реально йде на техніку чи медицину, але частина — у кишені кураторів (СБУ/ЦПД, чиновників, пов’язаних структур). • Тобто блогер працює як “фасад”: він отримує репутацію патріота, держава — лояльного інфлюенсера, а хтось у системі — гроші. 4. Механізм контролю: • З блогерами проводяться регулярні закриті зустрічі (ресторани, офіси). • Там доносять: які меседжі просувати, на кого нападати, з кого робити “зрадників”. • Якщо блогер не слухається — йому нагадують про мобілізацію, кримінальні справи, податкові перевірки. 5. Вигода для всіх учасників афери: • Влада: має мережу лояльних рупорів, які створюють потрібний інформаційний фон. • СБУ/ЦПД: отримують контроль і фінансову вигоду на мільйони доларів. • Блогери: зберігають свободу, роблять кар’єру, збільшують популярність і заробітки. • Українець: щиро думає, що допомагає армії, але його гроші частково розчиняються в “системі”.
4:41

Олександр Волошин зробив сенсаційну заяву про розкрадання мільйонів доларів зі зборів через ЦПД та СБУ на чолі Зеленського. Він пояснив, чому такі, як Мандзюк, Лачен, Стерненко, Раміна, Лебіга, Гороховський, Руслан Ігорович та сотні інших блогерів і співаків, медійних військових, стенд-ап коміків, артистів, моделей OnlyFans, постійно організовують збори і при цьому не підпадають під мобілізацію, не потрапляють на фронт і сидять в тилу, мають можливість виїзду за кордон. Як я і казав багато разів, саме тому всі ці відомі представники «громадянського суспільства» так сильно бояться закінчення війни та падіння режиму, «грузинського сценарію» тощо - вспливе жорстка правда. За словами Волошина, СБУ та Центр протидії дезінформації Коваленка фактично керують цілою мережею блогерів та артистів. Представники цих структур разом із СБУ зустрічаються з блогерами у ресторанах, де вимагають від них проводити збори та спрямовувати зібрані кошти у потрібному напрямку. Волошин один з небагатьох, хто не погодився на це та виїхав за кордон. Тому влада запустила проти нього, в тому числі через медійних військових інформкомпанію, що єдиний збір, який він провів і гроші з якого перевів по чесному родинам постраждалих діток (бо мав типу на фонди, як закликали всі інші включно з Лаченом і Гороховським) - був ним пограбований. Це вже чистий рекет під прикриттям державних структур Зеленського. 🔹 Як працює афера з блогерами та артистами: 1. Формування “мережі блогерів”: • СБУ + ЦПД (Центр протидії дезінформації при РНБО) відбирають або “приручають” блогерів, які мають аудиторію й довіру. • Ці блогери не мобілізуються (їм роблять “бронь”, або просто закривають очі на те, що вони не йдуть у військо). 2. Збори під прикриттям допомоги армії: • Блогери постійно проводять збори на “потреби ЗСУ”. • Це легітимно виглядає для суспільства: блогер допомагає, армія виграє, глядачі відчувають причетність. • Люди жертвують, бо довіряють особистості, а не державі. 3. Схема “відкату”: • На таких зборах часто зібрані кошти спрямовуються не напряму військовим, а через “узгоджені” канали. • Частина реально йде на техніку чи медицину, але частина — у кишені кураторів (СБУ/ЦПД, чиновників, пов’язаних структур). • Тобто блогер працює як “фасад”: він отримує репутацію патріота, держава — лояльного інфлюенсера, а хтось у системі — гроші. 4. Механізм контролю: • З блогерами проводяться регулярні закриті зустрічі (ресторани, офіси). • Там доносять: які меседжі просувати, на кого нападати, з кого робити “зрадників”. • Якщо блогер не слухається — йому нагадують про мобілізацію, кримінальні справи, податкові перевірки. 5. Вигода для всіх учасників афери: • Влада: має мережу лояльних рупорів, які створюють потрібний інформаційний фон. • СБУ/ЦПД: отримують контроль і фінансову вигоду на мільйони доларів. • Блогери: зберігають свободу, роблять кар’єру, збільшують популярність і заробітки. • Українець: щиро думає, що допомагає армії, але його гроші частково розчиняються в “системі”.

Myroslav Oleshko

62,526 просмотров • 11 месяцев назад

Крістіна Синя сейчас в Херсонская область, Херсон. Мій батько жертва російського «сафарі» . Вчора біля 19 години батько повертався додому і зненацька з будівлі лікарні цілеспрямовано дрон підлітає до нього та робить «скид» . Батько отримує поранення ,дзвонить мені,я викликаю швидку допомогу,батько кличе на допомогу, але у відповідь - тиша . Тиша від людей ,які були поряд і бачили його .Байдужість в дії та в голосі після того як вони підійшли ближче . Вони подивились і пішли ,мовчки,спокійно Охоронець у пологовому ,бачив також ,і також нічого не зробив ,він спостерігав ,мовчки,з будівлі . В медичному закладі не було турнікету ? Працівник в медичному закладі не міг хоча б подзвонить у швидку !? ЦЕ ТРАПИЛОСЬ БІЛЯ ЛІКАРНІ ! Неповага до своїх же ,неповага до військового ,який захищав їх та їх сімʼї .Мені соромно та огидно …я не знаю для чого багато людей українських та іноземних гине .Я не знаю за що страждають їх сім’ї. Не доведи Господь чути як твій батько в біді ,в небезпеці,поруч байдужі люди. Не доведи Господь чути крики та стогін від болю. Не доведи Господь чути благання про допомогу . Російське «сафарі» - це наша реальність . Кожен день протягом року люди гинуть,втрачають дім,роботу,близьку людину ,отримують поранення .Реальність, яка торкнулась і моєї сім’ї. Спочатку під час російської окупації мій батько важко постраждав від російського прикладу автомата ,кацапськими руками . Після того він вивозив в неймовірно екстремальних умовах своїх побратимів ,виїжджав на зустріч зі смертю і виривав з її лап своїх братів . Має серйозну травму ,ходить на милицях, і зараз через лапи російського звіра став жертвою «сафарі». Росія - гній ! Горіти вам всім та вашим сімʼям у пеклі тисячоліттями ! Подяки медикам з «швидкої медичної допомоги» ,подяка лікарям в лікарні і всім причиним в допомозі .Подяка всім службам за хоробрість та службу
18:13

Крістіна Синя сейчас в Херсонская область, Херсон. Мій батько жертва російського «сафарі» . Вчора біля 19 години батько повертався додому і зненацька з будівлі лікарні цілеспрямовано дрон підлітає до нього та робить «скид» . Батько отримує поранення ,дзвонить мені,я викликаю швидку допомогу,батько кличе на допомогу, але у відповідь - тиша . Тиша від людей ,які були поряд і бачили його .Байдужість в дії та в голосі після того як вони підійшли ближче . Вони подивились і пішли ,мовчки,спокійно Охоронець у пологовому ,бачив також ,і також нічого не зробив ,він спостерігав ,мовчки,з будівлі . В медичному закладі не було турнікету ? Працівник в медичному закладі не міг хоча б подзвонить у швидку !? ЦЕ ТРАПИЛОСЬ БІЛЯ ЛІКАРНІ ! Неповага до своїх же ,неповага до військового ,який захищав їх та їх сімʼї .Мені соромно та огидно …я не знаю для чого багато людей українських та іноземних гине .Я не знаю за що страждають їх сім’ї. Не доведи Господь чути як твій батько в біді ,в небезпеці,поруч байдужі люди. Не доведи Господь чути крики та стогін від болю. Не доведи Господь чути благання про допомогу . Російське «сафарі» - це наша реальність . Кожен день протягом року люди гинуть,втрачають дім,роботу,близьку людину ,отримують поранення .Реальність, яка торкнулась і моєї сім’ї. Спочатку під час російської окупації мій батько важко постраждав від російського прикладу автомата ,кацапськими руками . Після того він вивозив в неймовірно екстремальних умовах своїх побратимів ,виїжджав на зустріч зі смертю і виривав з її лап своїх братів . Має серйозну травму ,ходить на милицях, і зараз через лапи російського звіра став жертвою «сафарі». Росія - гній ! Горіти вам всім та вашим сімʼям у пеклі тисячоліттями ! Подяки медикам з «швидкої медичної допомоги» ,подяка лікарям в лікарні і всім причиним в допомозі .Подяка всім службам за хоробрість та службу

жозефина бонапард

36,027 просмотров • 9 месяцев назад

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.
6:57

Негайно скликати сесійне засідання Парламенту щоб змусити Уряд публічно відповісти на питання про хід ключових для країни переговорів про припинення вогню та угоду із США. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. Зібрати Парламент для ухвалення звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо важливості відновлення двопартійної підтримки України та підготовки проекту Резолюції щодо нового безпекового та фінансового пакета допомоги, бо пакет Байдена вичерпується, і це очевидна проблема для України. Це обов'язки спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука. І саме до цього я особисто закликав його у понеділок. Але замість цього Голова ВР Стефанчук вирішив чомусь зіграти роль троля, завдання якого – видати постик в стилі телеграм-каналів і для телеграм-каналів Банкової. Такого принизливого становища у спікера і в парламенту в Україні ще не було, хоч це і не дивно, коли країною керують 5-6 менеджерів з вулиці Банкової. Сьогодні, вочевидь, необхідно прибрати емоції, бо людям уже давно не смішно, і діяти як державні діячі, а не як Стефанчук. Почнемо з брехні: спікер добре знає, що заява про моє відрядження до США була подана ще 20 березня, тобто за два тижні, і всі відповідні документи нами представлені. Нам декілька разів казали писати це в таємний спосіб, нібито через вказівку УДО. Очевидно, що роботу апарату організовано так, щоб протидіяти опозиції. Далі. На всіх міжнародних зустрічах Стефанчуку кажуть про необхідність задіяти можливості для парламентської дипломатії, зокрема і для забезпечення двопартійної підтримки Америки, для чого треба негайно скасувати обмеження для роботи парламентарів за кордоном. Дивно не знати, що Конференції проводяться не лише для доповідей, а насамперед для зустрічей. З ким треба зустрічатися у Флориді, я думаю, пан Стефанчук мав би розуміти, тим більше в умовах очевидних проблем із комунікацією української сторони з новою адміністрацією. Тепер щодо «простого способу взяти відпустку». Напевно, ви забули зазначити, що ця опція доступна лише вашим партнерам з ОПЗЖ, як ми це побачили з журналістських розслідувань, але точно не депутатам з «ЄС». Взагалі сам факт того, що лідер опозиційної фракції має погоджувати свої відрядження з владою, вже є свідченням проблем з демократією в країні. Тому найперше варто було б вибачитися за брехню, припинити виконувати вказівки Офісу та організувати роботу апарату Ради, щоб сприяти роботі депутатів, а не заважати. Також варто було б нарешті ухвалити рішення для скасування незаконної постанови уряду з блокування парламентської дипломатії. Це об’єктивно суперечить інтересам країни, до яких ви так пафосно апелюєте. Варто відійти від ролі швейцара, який відкриває двері для виїзду депутатів, у вас немає і не може бути таких повноважень і функцій відповідно до Конституції. Принагідно просив би вас пояснити, чому і за чиєю вказівкою було скасоване моє попереднє і вже підписане відрядження на Політичну Асамблею Європейської Народної Партії до Брюсселю. Щоб не допустити чергових таких відмазок у майбутньому, подаємо також копії наших планів на міжнародні візити, щодо яких подані відповідні заяви. Сподіваюся, що після того, як ви заблокували мою участь в конференції у Флориді, де планувалася активна робота з членами Конгресу США, ви зможете негайно задіяти ваші контакти зі спікером Джонсоном в рамках оголошеної вами «спікерської коаліції» і забезпечити голосування за нові пакети підтримки України. Якщо говорити про інтереси країни сьогодні — то це політична єдність, демократія, підзвітність і прозорість. І професійний парламент, здатний до ефективної роботи, а не до КВК в стилі НКВД.

Петро Порошенко

54,946 просмотров • 1 год назад

Усі засоби масової інформації переповнені повідомленнями про наявність в Україні глибокої парламентської кризи. Але все значно гірше. Це не криза парламенту, а криза державного управління. Причиною є не НАБУ та САП, не опозиція і не громадські активісти. Причиною є корупція і тотальна некомпетентність влади. Мережа телеграм-каналів та «зе-блогери», що підконтрольні Офісу Президента, намагаються переконати та примусити НАБУ та депутатів працювати. «Європейська Солідарність» пропонує свій порядок денний. Щодня ставити євроінтеграційні реформи, складову частину плану Качки-Кос. Це про верховенство права та незалежність судів. А також перезавантаження ДБР, якого так хоче Європейський Союз і так боїться українська влада. Вони навіть близько до цього питання не підходять. Зверніть увагу на законопроєкт, під яким стоїть мій підпис ще 2022 року. В ньому йдеться про добровільне право народних обранців на службу у Збройних Силах України. Станом на сьогодні представників «Європейської Солідарності» у парламенті 26, хоча мало б бути 27. Бо наша Тетяна Чорновол несе службу у війську. Ми вимагаємо дати їй можливість і служити, і бути депутатом. Але з незрозумілих причин це питання не виноситься на обговорення у залі парламенту. Важливим кроком має бути питання очищення Уряду, контролюючих органів, ОП від фігурантів «плівок Міндіча». Не тільки Шефіра, Єрмака, а багато інших. Не треба їх покривати. Наступне, що влада має зробити, — це відновити парламент як інституцію та розглядати кричущі законопроєкти. Припиніть популізм, «Є-баки» та розподіл коштів, якими купуєте голоси.
3:01

Усі засоби масової інформації переповнені повідомленнями про наявність в Україні глибокої парламентської кризи. Але все значно гірше. Це не криза парламенту, а криза державного управління. Причиною є не НАБУ та САП, не опозиція і не громадські активісти. Причиною є корупція і тотальна некомпетентність влади. Мережа телеграм-каналів та «зе-блогери», що підконтрольні Офісу Президента, намагаються переконати та примусити НАБУ та депутатів працювати. «Європейська Солідарність» пропонує свій порядок денний. Щодня ставити євроінтеграційні реформи, складову частину плану Качки-Кос. Це про верховенство права та незалежність судів. А також перезавантаження ДБР, якого так хоче Європейський Союз і так боїться українська влада. Вони навіть близько до цього питання не підходять. Зверніть увагу на законопроєкт, під яким стоїть мій підпис ще 2022 року. В ньому йдеться про добровільне право народних обранців на службу у Збройних Силах України. Станом на сьогодні представників «Європейської Солідарності» у парламенті 26, хоча мало б бути 27. Бо наша Тетяна Чорновол несе службу у війську. Ми вимагаємо дати їй можливість і служити, і бути депутатом. Але з незрозумілих причин це питання не виноситься на обговорення у залі парламенту. Важливим кроком має бути питання очищення Уряду, контролюючих органів, ОП від фігурантів «плівок Міндіча». Не тільки Шефіра, Єрмака, а багато інших. Не треба їх покривати. Наступне, що влада має зробити, — це відновити парламент як інституцію та розглядати кричущі законопроєкти. Припиніть популізм, «Є-баки» та розподіл коштів, якими купуєте голоси.

Петро Порошенко

28,297 просмотров • 5 месяцев назад

"У тебе завтра х*й стояти не буде": як жінки з Конотопа зустріли окупантів 2 березня 2022 року намагалися взяти місто Конотоп під свій контроль - їм не вдалося. І знову, як у Херсоні, Енергодарі, Мелітополі та інших містах противнику протистояли звичайні люди без зброї. Чи не найвідомішим епізодом стало відео, де місцева мешканка прямо в обличчя російському солдату, який сидів на броні танка, пообіцяла йому «невимовні страждання». «Ти взагалі знаєш, де ти перебуваєш? Це Конотоп! Тут кожна друга жінка — відьма. У тебе завтра стояти вже не буде, я тобі серйозно кажу!» — ця фраза миттєво стала віральною і перетворилася на символ неприйняття окупантів. 2 березня 2022 року російські військові виставили ультиматум міській владі: або місто здається, або його розносять артилерією. Мер Конотопа Артем Семеніхін вийшов до людей, які зібралися біля міськради, і запитав їхню думку. Люди одностайно проголосували за опір. Окупанти були змушені відступити від ідеї штурму та прямого керування містом, натомість вони стояли на околицях та блокпостах, поки українські сили не витіснили їх з області на початку квітня. Мешканці Конотопа неодноразово виходили на перехоплення ворожої техніки без зброї. Коли російські переговорники намагалися пройти до будівлі міської ради, цивільні створили «коридор ганьби», вигукуючи прокляття та гасла, що чітко вказували напрямок руху російського корабля. Окупанти йшли під супровід криків «Ганьба!» та «Геть звідси!». Вже у перші дні з’ясувалося, що «друга армія світу» має величезні проблеми з логістикою: Російські солдати ходили по місту з каністрами, намагаючись купити пальне. Були зафіксовані випадки мародерства, коли окупанти грабували магазини, шукаючи їжу. Конотоп не прийняв окупацію. Завдяки єдності громади, зухвалості мера та славнозвісному «відьомському» бекграунду, місто змогло протриматися психологічно та фактично до повного звільнення Сумщини. Напевно, це було вперше в історії воєн, коли цивільне, мирне населення не пустило до свого міста озброєного до зуба ворога. Подвиг Конотопських жителів увійшов в історію України.
0:50

"У тебе завтра х*й стояти не буде": як жінки з Конотопа зустріли окупантів 2 березня 2022 року намагалися взяти місто Конотоп під свій контроль - їм не вдалося. І знову, як у Херсоні, Енергодарі, Мелітополі та інших містах противнику протистояли звичайні люди без зброї. Чи не найвідомішим епізодом стало відео, де місцева мешканка прямо в обличчя російському солдату, який сидів на броні танка, пообіцяла йому «невимовні страждання». «Ти взагалі знаєш, де ти перебуваєш? Це Конотоп! Тут кожна друга жінка — відьма. У тебе завтра стояти вже не буде, я тобі серйозно кажу!» — ця фраза миттєво стала віральною і перетворилася на символ неприйняття окупантів. 2 березня 2022 року російські військові виставили ультиматум міській владі: або місто здається, або його розносять артилерією. Мер Конотопа Артем Семеніхін вийшов до людей, які зібралися біля міськради, і запитав їхню думку. Люди одностайно проголосували за опір. Окупанти були змушені відступити від ідеї штурму та прямого керування містом, натомість вони стояли на околицях та блокпостах, поки українські сили не витіснили їх з області на початку квітня. Мешканці Конотопа неодноразово виходили на перехоплення ворожої техніки без зброї. Коли російські переговорники намагалися пройти до будівлі міської ради, цивільні створили «коридор ганьби», вигукуючи прокляття та гасла, що чітко вказували напрямок руху російського корабля. Окупанти йшли під супровід криків «Ганьба!» та «Геть звідси!». Вже у перші дні з’ясувалося, що «друга армія світу» має величезні проблеми з логістикою: Російські солдати ходили по місту з каністрами, намагаючись купити пальне. Були зафіксовані випадки мародерства, коли окупанти грабували магазини, шукаючи їжу. Конотоп не прийняв окупацію. Завдяки єдності громади, зухвалості мера та славнозвісному «відьомському» бекграунду, місто змогло протриматися психологічно та фактично до повного звільнення Сумщини. Напевно, це було вперше в історії воєн, коли цивільне, мирне населення не пустило до свого міста озброєного до зуба ворога. Подвиг Конотопських жителів увійшов в історію України.

Сергій Погребецький

11,112 просмотров • 5 месяцев назад

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 просмотров • 3 месяцев назад