正在加载视频...

视频加载失败

返回首页

👏Мер невеликого бельгійського міста вивчив українську «Україна захищає не лише себе, але й всю Європу. Найменше, що ми можемо зробити – це допомогти Україні допомагати нам», – каже Бертран Воке.

GLAVCOM_UA's profile picture

ГЛАВКОМ

2,154 subscribers

31,715 次观看 • 5 个月前 •via X (Twitter)

新闻政治教育健康养生
LIVE

Anya Rossi• Live Now

Private livecam show

0 条评论

暂无评论

原始帖子的评论将显示在这里

相关视频

Єдність – це основа й запорука виживання держави. Сьогодні багато дискутують про те, що нас об’єднує, а що роз’єднує. Але насправді вибір простий: або ми – єдине ціле, або нас просто не існує. Саме про це говорив на Форумі єдності. Дякую організаторам за запрошення та роботу над важливими для країни темами. Війна не скасовує реальності. Вона її оголює. Ми маємо дати собі чесну відповідь, хто ми, яка наша мета й де наше місце. Маємо усвідомлювати, що без історії немає майбутнього. Це принципове питання, адже ми не можемо дозволити ворогу нав’язати нам брехливі тези. Щоб повернути людей додому, потрібні безпека та економіка. Щоб не втратити тих, хто повертається з фронту, потрібні повага й реальні дії. Ветерани вже відповіли для себе на питання, що таке держава, ризикуючи власним життям. Тепер черга держави забезпечити їм гідне майбутнє. Єдність або є, або її немає. Слава Україні!
3:30

Єдність – це основа й запорука виживання держави. Сьогодні багато дискутують про те, що нас об’єднує, а що роз’єднує. Але насправді вибір простий: або ми – єдине ціле, або нас просто не існує. Саме про це говорив на Форумі єдності. Дякую організаторам за запрошення та роботу над важливими для країни темами. Війна не скасовує реальності. Вона її оголює. Ми маємо дати собі чесну відповідь, хто ми, яка наша мета й де наше місце. Маємо усвідомлювати, що без історії немає майбутнього. Це принципове питання, адже ми не можемо дозволити ворогу нав’язати нам брехливі тези. Щоб повернути людей додому, потрібні безпека та економіка. Щоб не втратити тих, хто повертається з фронту, потрібні повага й реальні дії. Ветерани вже відповіли для себе на питання, що таке держава, ризикуючи власним життям. Тепер черга держави забезпечити їм гідне майбутнє. Єдність або є, або її немає. Слава Україні!

Kyrylo Budanov

67,901 次观看 • 2 个月前

Трамп про Швейцарію: Я ввів 30% тариф Це дуже мало. У нас все ще залишався великий дефіцит, але це була вже половина дефіциту. Тоді я отримав терміновий дзвінок від, здається, прем'єр-міністра Швейцарії. І вона була дуже агресивною, але приємною, проте дуже наполегливою. "Сер, ми маленька країна. Ми не можемо цього зробити. Ми не можемо цього зробити. Ми..." – я не міг закінчити розмову – "...ми маленька країна". Я сказав: "Може, ви й маленька країна, але у нас із вами дефіцит у 42 мільярди доларів". "Ні, ні, ми маленька країна". Знову, і знову, і знову. Я не міг покласти слухавку. Отже, тариф був 30%. І мені не дуже сподобалося, як вона з нами розмовляла. І тому замість того, щоб дати їй знижку, я підняв його до 39%. Знаєте, про Швейцарію думаєш як про, знаєте, ультра-шикарну, ультра-ідеальну в усьому. Це не так. Вони такі лише тому, що ми дозволяємо їм обдирати нас і заробляти всі ці гроші.
1:44

Трамп про Швейцарію: Я ввів 30% тариф Це дуже мало. У нас все ще залишався великий дефіцит, але це була вже половина дефіциту. Тоді я отримав терміновий дзвінок від, здається, прем'єр-міністра Швейцарії. І вона була дуже агресивною, але приємною, проте дуже наполегливою. "Сер, ми маленька країна. Ми не можемо цього зробити. Ми не можемо цього зробити. Ми..." – я не міг закінчити розмову – "...ми маленька країна". Я сказав: "Може, ви й маленька країна, але у нас із вами дефіцит у 42 мільярди доларів". "Ні, ні, ми маленька країна". Знову, і знову, і знову. Я не міг покласти слухавку. Отже, тариф був 30%. І мені не дуже сподобалося, як вона з нами розмовляла. І тому замість того, щоб дати їй знижку, я підняв його до 39%. Знаєте, про Швейцарію думаєш як про, знаєте, ультра-шикарну, ультра-ідеальну в усьому. Це не так. Вони такі лише тому, що ми дозволяємо їм обдирати нас і заробляти всі ці гроші.

Останній Капіталіст

13,335 次观看 • 7 个月前

Легендарна Ірина Фаріон, яку боялись усі українофоби і яку застрелили у Львові давала доволі мудрий прогноз про Україну через 10 років. Вона каже, що точно буде перемога України але це не буде перемога лише України, це буде перемога цілого світу над сатаною. Проте в Україні Росія почне відроджуватись, почнуться теми про "хороших росіян", про російську мову "російськомовні українські військові воювали". Україна за прикладом Польщі дуже повільно ітиме до націоналістичної ідеології. Матеріально ми відбудуємось але ментально ми відновимось лише тоді, коли всі скажуть "Москва повинна бути знищена", коли замість говорити "Ми за мир" люди почнуть говорити "Ми за перемогу".
2:26

Легендарна Ірина Фаріон, яку боялись усі українофоби і яку застрелили у Львові давала доволі мудрий прогноз про Україну через 10 років. Вона каже, що точно буде перемога України але це не буде перемога лише України, це буде перемога цілого світу над сатаною. Проте в Україні Росія почне відроджуватись, почнуться теми про "хороших росіян", про російську мову "російськомовні українські військові воювали". Україна за прикладом Польщі дуже повільно ітиме до націоналістичної ідеології. Матеріально ми відбудуємось але ментально ми відновимось лише тоді, коли всі скажуть "Москва повинна бути знищена", коли замість говорити "Ми за мир" люди почнуть говорити "Ми за перемогу".

Devana 🇺🇦

12,074 次观看 • 3 个月前

Половина країни не спала після вчорашнього відео з Вашингтону. Ми тримали кулаки за Україну. І зараз у всіх питання: що робити далі? Хтось чекав від мене критики Зеленського. Але ні, критики не буде, бо це не те, чого зараз потребує країна. Я поясню в декількох тезах, стоячи тут, разом з бригадами, які боронять український Південь. Ми сьогодні привезли їм допомогу, яку законтрактували раніше. Бо що б не відбувалося, потрібно продовжувати посилювати українську Армію. Стосунки України і США — це не стосунки лише Зеленського і Трампа. Це — стосунки двох великих народів, які знають, що демократія і свобода — не пусті слова ні для України, ні для США. І ми не можемо дозволити собі розповсюджувати антиамериканські настрої. Найперше, про що ми маємо зараз думати — це Збройні Сили України, які внаслідок тих чи інших дій можуть залишитися без постачання американської зброї. І це ні в якому разі не є критикою президента Зеленського, бо єдине, що зараз потребує Україна — це єдності. Чомусь з інформаційного поля зникає Армія — події на фронті, де є прориви ворога, ситуація із забезпеченням, зникає питання обороноздатності держави. Так не повинно бути. Ми дуже сподіваємося, що у президента Зеленського є «План Б». Віримо, що після зустрічі в Лондоні та Брюсселі, ми вийдемо з декількома важливими меседжами: ☑️ Єдність Європи. Сподіваємося, що Європа надасть нам зброю, фінансування, посилить інвестиції в оборонну промисловість. Допоможе нам повернути за стіл переговорів наших американських партнерів. Потрібно відновлювати двопартійну підтримку США та парламентську дипломатію. Ми не можемо послаблювати нашу міць. ☑️ Єдність всередині країни. Єдність у парламенті та переформатування Уряду в Уряд національної єдності. ☑️ Третє, що ми хочемо почути: коли і як закінчувати війну? Не ховатися за гарантії безпеки. Ми маємо зберегти державу. Ми маємо не допустити капітуляцію. Гарантом безпеки України мають бути ЗСУ. Крапка! Маємо припинити балачки та допомагати Армії.
4:44

Половина країни не спала після вчорашнього відео з Вашингтону. Ми тримали кулаки за Україну. І зараз у всіх питання: що робити далі? Хтось чекав від мене критики Зеленського. Але ні, критики не буде, бо це не те, чого зараз потребує країна. Я поясню в декількох тезах, стоячи тут, разом з бригадами, які боронять український Південь. Ми сьогодні привезли їм допомогу, яку законтрактували раніше. Бо що б не відбувалося, потрібно продовжувати посилювати українську Армію. Стосунки України і США — це не стосунки лише Зеленського і Трампа. Це — стосунки двох великих народів, які знають, що демократія і свобода — не пусті слова ні для України, ні для США. І ми не можемо дозволити собі розповсюджувати антиамериканські настрої. Найперше, про що ми маємо зараз думати — це Збройні Сили України, які внаслідок тих чи інших дій можуть залишитися без постачання американської зброї. І це ні в якому разі не є критикою президента Зеленського, бо єдине, що зараз потребує Україна — це єдності. Чомусь з інформаційного поля зникає Армія — події на фронті, де є прориви ворога, ситуація із забезпеченням, зникає питання обороноздатності держави. Так не повинно бути. Ми дуже сподіваємося, що у президента Зеленського є «План Б». Віримо, що після зустрічі в Лондоні та Брюсселі, ми вийдемо з декількома важливими меседжами: ☑️ Єдність Європи. Сподіваємося, що Європа надасть нам зброю, фінансування, посилить інвестиції в оборонну промисловість. Допоможе нам повернути за стіл переговорів наших американських партнерів. Потрібно відновлювати двопартійну підтримку США та парламентську дипломатію. Ми не можемо послаблювати нашу міць. ☑️ Єдність всередині країни. Єдність у парламенті та переформатування Уряду в Уряд національної єдності. ☑️ Третє, що ми хочемо почути: коли і як закінчувати війну? Не ховатися за гарантії безпеки. Ми маємо зберегти державу. Ми маємо не допустити капітуляцію. Гарантом безпеки України мають бути ЗСУ. Крапка! Маємо припинити балачки та допомагати Армії.

Петро Порошенко

221,634 次观看 • 1 年前

Так званий «мирний план» із 28 пунктів був не планом миру, а планом повзучої капітуляції. Він спричинив хаос і був мертвий від самого початку. Добре, що ситуація змінилася: підхід президента Трампа став гнучкішим, і в Женеві українська, американська та європейська делегації повністю переробили документ. За моєю інформацією, нова версія значно краща. Щодо поведінки Трампа – ми вже звикли до його різких коливань. Але я вірю, що він прагне справедливого миру і розуміє: без узгодженої позиції республіканців, демократів та європейських союзників цього не досягти. Росія є загрозою не лише для України, а й для США та НАТО. Саме тому важливо діяти спільно; Вашингтон міг би ініціювати консультації за статтею 4 Вашингтонського договору. Що стосується настроїв в Україні. Війна триває майже 12 років – з моменту незаконної окупації Криму і початку російської агресії у 2014 році. Повномасштабне вторгнення триває вже четвертий рік. Люди втомлені. Виснажені. Це нормально. Але ми не зламані. Україна має силу боротися й перемагати. Але нам потрібна сильна, системна, послідовна підтримка вільного світу. У наших союзників є все необхідне, аби допомогти Україні перемогти: зброя, фінанси, ресурси, інструменти тиску на росію та Китай. Не вистачає лише одного – політичної волі. Настрої в Україні схожі на американські гірки – і це зрозуміло. Але я переконаний: ми виграємо цю війну. Для цього нашим союзникам потрібно лише одне – не відвертатися від України. Дякую команді ⁨CBC News⁩ Hillary Johnstone за можливість донести позицію України.
6:24

Так званий «мирний план» із 28 пунктів був не планом миру, а планом повзучої капітуляції. Він спричинив хаос і був мертвий від самого початку. Добре, що ситуація змінилася: підхід президента Трампа став гнучкішим, і в Женеві українська, американська та європейська делегації повністю переробили документ. За моєю інформацією, нова версія значно краща. Щодо поведінки Трампа – ми вже звикли до його різких коливань. Але я вірю, що він прагне справедливого миру і розуміє: без узгодженої позиції республіканців, демократів та європейських союзників цього не досягти. Росія є загрозою не лише для України, а й для США та НАТО. Саме тому важливо діяти спільно; Вашингтон міг би ініціювати консультації за статтею 4 Вашингтонського договору. Що стосується настроїв в Україні. Війна триває майже 12 років – з моменту незаконної окупації Криму і початку російської агресії у 2014 році. Повномасштабне вторгнення триває вже четвертий рік. Люди втомлені. Виснажені. Це нормально. Але ми не зламані. Україна має силу боротися й перемагати. Але нам потрібна сильна, системна, послідовна підтримка вільного світу. У наших союзників є все необхідне, аби допомогти Україні перемогти: зброя, фінанси, ресурси, інструменти тиску на росію та Китай. Не вистачає лише одного – політичної волі. Настрої в Україні схожі на американські гірки – і це зрозуміло. Але я переконаний: ми виграємо цю війну. Для цього нашим союзникам потрібно лише одне – не відвертатися від України. Дякую команді ⁨CBC News⁩ Hillary Johnstone за можливість донести позицію України.

Arseniy Yatsenyuk

15,153 次观看 • 9 个月前

Правильна відповідь путіну на ескалацію — це підпис під запрошенням України до НАТО. Наголосив на цьому під час виступу на сесії Парламентської асамблеї НАТО у канадському Монреалі та закликав членів Альянсу дати Україні запрошення. Путін надіслав світові меседж, атакуючи нас міжконтинентальною балістичною ракетою, запускаючи 12-15 балістичних ракет за ніч на Київ, на критично важливі об’єкти енергетичної інфраструктури. Кому адресований цей меседж? Не Україні. Ми не боїмося. Це — послання «слабкій» західній нації. Путін змінив ядерну доктрину росії, щоб налякати нас. Насправді це сам путін до біса наляканий. Він використав балістичну ракету середньої дальності проти України, щоб змусити нас панікувати. Але насправді це путін панікує. Він намагається ще більше використовувати свої нові ракети проти України, щоб змусити нас почуватися слабкими. Але це путін слабкий. А ми повинні мати абсолютно чіткий план. Що є головним компонентом нашої перемоги? Членство в НАТО. Ми можемо виграти цю війну без жодного пострілу, лише одним підписом. І це підпис під запрошенням України до НАТО. Це одразу все змінить. Продемонструйте, що путін не може шантажувати не лише Україну, а й вільний демократичний світ. Нам зараз потрібен цей підпис. Ніхто у світі не розуміє, чому ми не повинні отримати дозвіл на підписання запрошення для України. Навіщо зв’язувати Україні руки, якщо протягом останніх двох тижнів ми демонструємо унікальну ефективність Збройних Сил України. Зі знищеними не тільки російськими, а й північнокорейськими позиціями. Однозначно нам потрібно 0,25% ВВП вільного демократичного світу, країн-членів НАТО для підтримки України. Це має бути домовленість. Північна Корея та Іран постачають росії більше артилерійських снарядів, ніж усі країни НАТО. Більше ракет, ніж усі країни НАТО. Це означає, що вони переводять свою економіку на військові рейки, а ми думаємо, що якось воно буде. Зараз підпис під запрошенням до НАТО — це правильна відповідь путіну. Це — найдешевший варіант. Це — варіант, як уникнути ядерної катастрофи.
4:22

Правильна відповідь путіну на ескалацію — це підпис під запрошенням України до НАТО. Наголосив на цьому під час виступу на сесії Парламентської асамблеї НАТО у канадському Монреалі та закликав членів Альянсу дати Україні запрошення. Путін надіслав світові меседж, атакуючи нас міжконтинентальною балістичною ракетою, запускаючи 12-15 балістичних ракет за ніч на Київ, на критично важливі об’єкти енергетичної інфраструктури. Кому адресований цей меседж? Не Україні. Ми не боїмося. Це — послання «слабкій» західній нації. Путін змінив ядерну доктрину росії, щоб налякати нас. Насправді це сам путін до біса наляканий. Він використав балістичну ракету середньої дальності проти України, щоб змусити нас панікувати. Але насправді це путін панікує. Він намагається ще більше використовувати свої нові ракети проти України, щоб змусити нас почуватися слабкими. Але це путін слабкий. А ми повинні мати абсолютно чіткий план. Що є головним компонентом нашої перемоги? Членство в НАТО. Ми можемо виграти цю війну без жодного пострілу, лише одним підписом. І це підпис під запрошенням України до НАТО. Це одразу все змінить. Продемонструйте, що путін не може шантажувати не лише Україну, а й вільний демократичний світ. Нам зараз потрібен цей підпис. Ніхто у світі не розуміє, чому ми не повинні отримати дозвіл на підписання запрошення для України. Навіщо зв’язувати Україні руки, якщо протягом останніх двох тижнів ми демонструємо унікальну ефективність Збройних Сил України. Зі знищеними не тільки російськими, а й північнокорейськими позиціями. Однозначно нам потрібно 0,25% ВВП вільного демократичного світу, країн-членів НАТО для підтримки України. Це має бути домовленість. Північна Корея та Іран постачають росії більше артилерійських снарядів, ніж усі країни НАТО. Більше ракет, ніж усі країни НАТО. Це означає, що вони переводять свою економіку на військові рейки, а ми думаємо, що якось воно буде. Зараз підпис під запрошенням до НАТО — це правильна відповідь путіну. Це — найдешевший варіант. Це — варіант, як уникнути ядерної катастрофи.

Петро Порошенко

36,659 次观看 • 1 年前

Стубб назвав українську армію найбільш адаптованою до сучасної війни — навіть більше, аніж США: "Європа повинна позбутися думки, що тільки ми допомагаємо Україні. Ми повинні поставити собі запитання, як Україна може допомогти нам? Ось чому я з самого початку був рішучим прихильником членства України в ЄС та НАТО. Немає жодної армії в Європі чи, зрештою, у Сполучених Штатах, яка здатна вести сучасну війну так, як зараз це робить Україна. Ось чому вони насправді допомагають на Близькому Сході".
0:51

Стубб назвав українську армію найбільш адаптованою до сучасної війни — навіть більше, аніж США: "Європа повинна позбутися думки, що тільки ми допомагаємо Україні. Ми повинні поставити собі запитання, як Україна може допомогти нам? Ось чому я з самого початку був рішучим прихильником членства України в ЄС та НАТО. Немає жодної армії в Європі чи, зрештою, у Сполучених Штатах, яка здатна вести сучасну війну так, як зараз це робить Україна. Ось чому вони насправді допомагають на Близькому Сході".

5 канал 🇺🇦

10,840 次观看 • 4 个月前

Дух Анкоріджа всьо? Репортер: росія звинувачує США у невиконанні, цитую, "домовленостей", чи то пак "розумінь", яких ми досягли на Алясці Рубіо: На Алясці не було жодної угоди. На Алясці була пропозиція, але угоди там не було. Якби була угода, ми б мали кінець війни Отже, як я вже казав, Трамп готовий, і США залишаються готовими відіграти будь-яку конструктивну роль, яку ми можемо, щоб досягти, знаєте, тривалого завершення цієї війни в Україні, яка була кривавою Тож це виснажливо для Європи, але особливо для України, і дедалі більше для росії. Тому ми готові зробити крок уперед і відіграти конструктивну роль, якщо зможемо допомогти сторонам дійти згоди та покласти край цій війні Це те, що Трамп намагався зробити вже півтора року Але дивіться на Алясці не було жодної угоди. На Алясці була зроблена пропозиція, але це ніколи не було угодою Репортер: З боку росії чи з боку США? Рубіо: Я маю на увазі, це те саме, що ви бачили публічно, так? Тобто росія хоче, щоб усю територію Донецької області передали їм, серед іншого, чого вони вимагають
1:05

Дух Анкоріджа всьо? Репортер: росія звинувачує США у невиконанні, цитую, "домовленостей", чи то пак "розумінь", яких ми досягли на Алясці Рубіо: На Алясці не було жодної угоди. На Алясці була пропозиція, але угоди там не було. Якби була угода, ми б мали кінець війни Отже, як я вже казав, Трамп готовий, і США залишаються готовими відіграти будь-яку конструктивну роль, яку ми можемо, щоб досягти, знаєте, тривалого завершення цієї війни в Україні, яка була кривавою Тож це виснажливо для Європи, але особливо для України, і дедалі більше для росії. Тому ми готові зробити крок уперед і відіграти конструктивну роль, якщо зможемо допомогти сторонам дійти згоди та покласти край цій війні Це те, що Трамп намагався зробити вже півтора року Але дивіться на Алясці не було жодної угоди. На Алясці була зроблена пропозиція, але це ніколи не було угодою Репортер: З боку росії чи з боку США? Рубіо: Я маю на увазі, це те саме, що ви бачили публічно, так? Тобто росія хоче, щоб усю територію Донецької області передали їм, серед іншого, чого вони вимагають

Останній Капіталіст

15,884 次观看 • 2 个月前

У мене є лише одне питання: чому поляки не хочуть говорити про власні злочини, зокрема про те, як на Волині було знищено 20 000 українців? Вони уникають розмови про повну історію — від 1920-х до 1947 року, коли проводилися полонізація, пацифікація, вбивства полонених, концтабори для українців, вбивство дітей та жінок на Волині, переселення й позбавлення майна, а також операція «Вісла». Це тривало майже сорок років. Чому вони викреслили ці 40 років зі своєї історії? Ведуча (Агнешка Гоздира): ​«Останнім часом я спілкувалася з багатьма експертами, і ви робите саме те, що я від них чула, і що я вважаю взагалі непотрібним. Тобто: досить уже цього занурення в чутливість українців, які, мовляв, бачать Бандеру інакше, ніж ми, які мусять те, мусять се... Мусять, воюють, ми це цінуємо, поважаємо. Натомість ми перебуваємо в Польщі й хотіли б, щоб розуміли і нас. Перестаньмо бути такими, знаєте, надмірно емпатичними». ​Гість (С. Цьвік): ​«Звісно, але я розумію, розумію, що далеко не всім сподобається те, що я скажу, бо я не буду говорити те, що дехто хотів би почути, а говоритиму правду. А правда полягає в тому, що ми вважаємо себе кращими за українців. Так, ми вважаємо українців гіршими... через призму геноциду та етнічних чисток на Волині, де Бандери тоді навіть не було...» ​Ведуча: ​«Я не знаю, який висновок із вашої заяви, бо я також не до кінця розумію, про що йдеться, коли ви кажете, що "ми вважаємо себе кращими за українців". У якому сенсі? У якому сенсі ми вважаємо себе кращими?» ​Гість: ​«У тому сенсі, що ми можемо вирішувати за них. Що саме ми можемо...» ​Ведуча: ​«Ні, тому що ми не хочемо вирішувати за них у їхніх інших справах. Ми лише хочемо, щоб у них на пам'ятниках не стояли люди, які найжорстокішим чином винищували поляків. Ось чого ми хочемо. Хіба це забагато?» ​Гість: ​«Вони, мабуть, хотіли б, щоб на наших пам'ятниках не з'являлися...» ​Ведуча: ​«Але історична правда одна...»
1:39

У мене є лише одне питання: чому поляки не хочуть говорити про власні злочини, зокрема про те, як на Волині було знищено 20 000 українців? Вони уникають розмови про повну історію — від 1920-х до 1947 року, коли проводилися полонізація, пацифікація, вбивства полонених, концтабори для українців, вбивство дітей та жінок на Волині, переселення й позбавлення майна, а також операція «Вісла». Це тривало майже сорок років. Чому вони викреслили ці 40 років зі своєї історії? Ведуча (Агнешка Гоздира): ​«Останнім часом я спілкувалася з багатьма експертами, і ви робите саме те, що я від них чула, і що я вважаю взагалі непотрібним. Тобто: досить уже цього занурення в чутливість українців, які, мовляв, бачать Бандеру інакше, ніж ми, які мусять те, мусять се... Мусять, воюють, ми це цінуємо, поважаємо. Натомість ми перебуваємо в Польщі й хотіли б, щоб розуміли і нас. Перестаньмо бути такими, знаєте, надмірно емпатичними». ​Гість (С. Цьвік): ​«Звісно, але я розумію, розумію, що далеко не всім сподобається те, що я скажу, бо я не буду говорити те, що дехто хотів би почути, а говоритиму правду. А правда полягає в тому, що ми вважаємо себе кращими за українців. Так, ми вважаємо українців гіршими... через призму геноциду та етнічних чисток на Волині, де Бандери тоді навіть не було...» ​Ведуча: ​«Я не знаю, який висновок із вашої заяви, бо я також не до кінця розумію, про що йдеться, коли ви кажете, що "ми вважаємо себе кращими за українців". У якому сенсі? У якому сенсі ми вважаємо себе кращими?» ​Гість: ​«У тому сенсі, що ми можемо вирішувати за них. Що саме ми можемо...» ​Ведуча: ​«Ні, тому що ми не хочемо вирішувати за них у їхніх інших справах. Ми лише хочемо, щоб у них на пам'ятниках не стояли люди, які найжорстокішим чином винищували поляків. Ось чого ми хочемо. Хіба це забагато?» ​Гість: ​«Вони, мабуть, хотіли б, щоб на наших пам'ятниках не з'являлися...» ​Ведуча: ​«Але історична правда одна...»

Petrenko AndryiⒸ (Ukraine)

15,827 次观看 • 2 个月前

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».
1:48

Чому українці, повернувшись із Європи, хвалять себе за «кав’ярні та манікюр», але не бачать, що це — ілюзія держави. Я давно спостерігаю за цим феноменом. Українці, які хоч раз їздили в Європу або жили там трохи, повертаються з одним і тим же висновком: «Ми можемо краще!». І далі — список: кав’ярні в Києві крутіші, ніж у Берліні чи Мадриді, ресторани — вогонь, салони краси з манікюром — на рівні, сервіс у приватному бізнесі — взагалі космос. Мовляв, у них там усе сіре, стандартне, а ми додаємо душу, креатив і український колорит. І на цій підставі робиться висновок: та ми взагалі можемо будувати державу краще, ніж ці європейці. Але це — класична помилка масштабу. Ми судимо про державу за вітриною приватного сервісу. За тим, що видно туристу за один вечір на Подолі чи Хрещатику. І не помічаємо головного: держава — це не сума гарних кав’ярень і зручних додатків. Держава — це фундамент, на якому стоїть можливість взагалі жити гідно, ростити дітей, планувати майбутнє і не боятися, що завтра все заберуть через чиюсь примху. Не боятись, що тебе побʼють злочинці у військовій формі, а поліція не те що не допоможе тобі, а навпаки стане на сторону кривдників. Давайте розберемося чесно, без патріотичного самообману. Спочатку про «ми можемо краще в ресторанах». Навіть тут я не погоджуся. В Європі — Michelin, мішленівські зірки, кухня, яка змінює твоє уявлення про їжу. Не просто «смачно і ситно», а вишукано, інноваційно, на рівні мистецтва. В Україні такого рівня haute cuisine просто немає. Немає жодного ресторану з справжньою мішленівською зіркою. Є хороші місця, так. Але це — не те саме. Ми беремо іспанську плитку, китайську чи європейську техніку, додаємо «від себе» і називаємо це проривом. Туристів багато — вони й так прийдуть, їм не треба вигадувати. Ну давайте чесно, все що нас оточує в Києві - це те, що українці побачили в Європі, вкрали концепцію і відкрили в нас. Те саме з салонами краси, сервісами, приватним бізнесом. Так, в Україні можна відкрити крутий манікюрний салон чи кав’ярню. І багато хто відкриває. Молодці. Але це — мікробізнес на рівні «виживання і комфорту». Він не створює державу. Він не будує дороги, не фінансує науку, не захищає кордони, не гарантує, що твої діти отримають освіту світового рівня. Держава — це не сума приватних кав’ярень. Це система, яка дозволяє створювати цінність глибше, ніж чашка лате за 150 гривень. Подивіться на наші маршрутки в яких іржаве дно та не працює кондиціонер - ось яскравий маркер держави. А тепер подивіться, чого ми реально не змогли побудувати. Ми не побудували університети, які входять у світовий топ-100 чи хоча б топ-500. Наші виші — це часто той самий пострадянський конвеєр з корупцією та застарілими програмами. Найкращі уми їдуть. Ми не побудували лікарні, де медицина — на рівні Німеччини чи навіть Польщі. Так, є приватні клініки, але система загалом — це черги, хабарі та «лікування по знайомству». Ми не виробляємо власні автомобілі. Не в сенсі «збираємо з китайських запчастин», як дрони, а реально свої конкурентоспроможні моделі. Ми нічого не виробляємо на рівні, який змушує світ казати: «Це зроблено в Україні, і це круто». Ми — імпортери технологій, плитки, обладнання. Додаємо «душу» — і пишаємося. Агробізнес? Так, зерно і олію вивозимо. IT-аутсорс? Є. Але це не створює той самий «середній клас з майбутнім», про який мріють. Це — сировина та послуги для чужих економік. Сервіс — так, але вони не замінять виробництва та інститутів. Так, європейці теж незадоволені своїм життям і низькими зарплатами. Але то вони просто не жили в Україні, не знають на якому дні дійсно існують інші люди. І ось тут ми підходимо до головного філософського питання: а навіщо взагалі люди хочуть жити в тій чи іншій державі? Не туристи, а мешканці. Не на тиждень, а на все життя. Відповідь не в кількості кав’ярень. Відповідь у тому, що філософи називали «благим життям» ще з часів Аристотеля — eudaimonia. Це не просто «комфорт».

Myroslav Oleshko

15,785 次观看 • 4 个月前

Сім років — це достатній час, щоб емоції вляглися. І достатній, щоб чесно відповісти: що за цей час сталося з країною? Сьогодні Україна — це країна, яка не лише воює. Це країна, яка виснажена. Людськи, економічно, інституційно. І перший крок до відновлення — це чесність. Сім років тому ми всі почули знайому обіцянку: що достатньо змінити обличчя — і зміниться система. Чули, що держава — це застосунок, який можна «оновити» за одну ніч. Як виявилося, держава — не смартфон. Ми вистояли. Це величезне досягнення. Але вистояти — не означає перемогти в довгій перспективі. Перед нами інше завдання — перезавантажити країну, яка тримається на межі ресурсів. І це питання не окремої політичної сили. Це питання коаліції відповідальності. Нам потрібно повернути гідність. Ми пройшли через Революцію Гідності і знаємо цьому ціну. Коли закон працює однаково для всіх. Коли держава поважає громадянина. Бо без гідності не існує довіри. А без довіри не існує країни. Україні потрібна відмова від популізму. Популізм — це коли складне пояснюють просто. А потім дуже складно пояснюють, чому нічого не вийшло. Нам потрібна економіка, яка працює на оборону, створює робочі місця і повертає людей. Бо люди повертаються не закликами. Вони повертаються туди, де є сенс жити. І найважливіше — ми маємо говорити про завершення війни. Не як про мрію, а як про план. «Якось воно завершиться» — це не стратегія. Країна має почути план. Бо тільки так із країни, яка вистояла, можна зробити країну, яка перемагає.
7:45

Сім років — це достатній час, щоб емоції вляглися. І достатній, щоб чесно відповісти: що за цей час сталося з країною? Сьогодні Україна — це країна, яка не лише воює. Це країна, яка виснажена. Людськи, економічно, інституційно. І перший крок до відновлення — це чесність. Сім років тому ми всі почули знайому обіцянку: що достатньо змінити обличчя — і зміниться система. Чули, що держава — це застосунок, який можна «оновити» за одну ніч. Як виявилося, держава — не смартфон. Ми вистояли. Це величезне досягнення. Але вистояти — не означає перемогти в довгій перспективі. Перед нами інше завдання — перезавантажити країну, яка тримається на межі ресурсів. І це питання не окремої політичної сили. Це питання коаліції відповідальності. Нам потрібно повернути гідність. Ми пройшли через Революцію Гідності і знаємо цьому ціну. Коли закон працює однаково для всіх. Коли держава поважає громадянина. Бо без гідності не існує довіри. А без довіри не існує країни. Україні потрібна відмова від популізму. Популізм — це коли складне пояснюють просто. А потім дуже складно пояснюють, чому нічого не вийшло. Нам потрібна економіка, яка працює на оборону, створює робочі місця і повертає людей. Бо люди повертаються не закликами. Вони повертаються туди, де є сенс жити. І найважливіше — ми маємо говорити про завершення війни. Не як про мрію, а як про план. «Якось воно завершиться» — це не стратегія. Країна має почути план. Бо тільки так із країни, яка вистояла, можна зробити країну, яка перемагає.

Петро Порошенко

41,148 次观看 • 4 个月前

Лише уявіть: надворі 1991 рік, Україна ще в кайданах радянської влади, а на екранах тим часом виходить серіал про боротьбу українців за національне визволення, у якому лунають ці слова… Таким чином його режисер, а заразом і постановник, директор і сценарист Володимир Андрощук намагався побороти радянську пропаганду й допомогти українцям зробити правильний вибір під час референдуму за незалежність. Наша країна століттями виборювала своє право на існування та свободу. Впевнені: зможе зробити це тепер. Але для цього нам потрібно забути про внутрішні суперечки, підтримувати одне одного та допомагати нашим Силам оборони 💙💛 Серіал називається «Час збирати каміння» 🎥: totalnyi_ua, TikTok
1:17

Лише уявіть: надворі 1991 рік, Україна ще в кайданах радянської влади, а на екранах тим часом виходить серіал про боротьбу українців за національне визволення, у якому лунають ці слова… Таким чином його режисер, а заразом і постановник, директор і сценарист Володимир Андрощук намагався побороти радянську пропаганду й допомогти українцям зробити правильний вибір під час референдуму за незалежність. Наша країна століттями виборювала своє право на існування та свободу. Впевнені: зможе зробити це тепер. Але для цього нам потрібно забути про внутрішні суперечки, підтримувати одне одного та допомагати нашим Силам оборони 💙💛 Серіал називається «Час збирати каміння» 🎥: totalnyi_ua, TikTok

#ШОТАМ

17,365 次观看 • 1 年前

Сьогодні відзначив державними нагородами представників кримськотатарського народу. Я вдячний вам, що ви з Україною. Я дякую кожному, хто бореться за нашу державу, за незалежність України, за наші права й територіальну цілісність. Я підписав указ, який надає більше реальних можливостей, щоб захищати всю Україну й наш Крим – усіх наших людей і корінний народ, кримськотатарський народ, нашу безпеку, наше право жити вільно на своїй землі. Меджліс завжди був і є представницьким органом кримськотатарського народу, так було і є фактично. І ми закріплюємо це юридично й політично, щоб ваші можливості були сильніші і щоб наші спільні українські можливості були сильніші. Треба покласти край російським агресіям, ударам і знущанню. Треба гарантувати всі компоненти безпеки Україні. І ми можемо зробити це тільки спільно – принципово – всі в Україні, всі у Європі, всі у світі. Якщо будемо й надалі максимально ефективними, активними й такими, що не забуваємо уроків минулого.
8:31

Сьогодні відзначив державними нагородами представників кримськотатарського народу. Я вдячний вам, що ви з Україною. Я дякую кожному, хто бореться за нашу державу, за незалежність України, за наші права й територіальну цілісність. Я підписав указ, який надає більше реальних можливостей, щоб захищати всю Україну й наш Крим – усіх наших людей і корінний народ, кримськотатарський народ, нашу безпеку, наше право жити вільно на своїй землі. Меджліс завжди був і є представницьким органом кримськотатарського народу, так було і є фактично. І ми закріплюємо це юридично й політично, щоб ваші можливості були сильніші і щоб наші спільні українські можливості були сильніші. Треба покласти край російським агресіям, ударам і знущанню. Треба гарантувати всі компоненти безпеки Україні. І ми можемо зробити це тільки спільно – принципово – всі в Україні, всі у Європі, всі у світі. Якщо будемо й надалі максимально ефективними, активними й такими, що не забуваємо уроків минулого.

Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський

105,136 次观看 • 5 个月前

Українське зерно зруйнувало польський ринок Міністр оборони Польщі Косіняк-Камиш: Ми підкрутили (Україні) гайки. Тобто наші попередники погодилися на повне свавілля Звідси були черги українського зерна, якби ми виставили їх у вагонах, то від Кракова до Варшави, яке в'їхало як "технічне зерно", зруйнувало польський ринок, похитнуло польське сільське господарство на багато років Отож, це зробили наші попередники. Ми це заблокували, змінили правила на європейському рівні. Вони стали суворішими, ніж на початку війни. Але звісно Україна користується тим, що сьогодні є державою, яка перебуває під загрозою Ведучий: А чи маємо ми важелі впливу на Україну? Косіняк-Камиш: Маємо Ведучий: А чи використовуємо їх? Які саме? Косіняк-Камиш: Багаторазово Я вважаю, що Україна бореться також і за нашу справу. Ми не можемо про це забувати, бо дехто в Польщі намагаються замовчати те, що Україна вже чотири роки виснажує рф І це на користь Польщі та на користь Європи. Я вдячний за це, і про це теж не можна забувати
1:06

Українське зерно зруйнувало польський ринок Міністр оборони Польщі Косіняк-Камиш: Ми підкрутили (Україні) гайки. Тобто наші попередники погодилися на повне свавілля Звідси були черги українського зерна, якби ми виставили їх у вагонах, то від Кракова до Варшави, яке в'їхало як "технічне зерно", зруйнувало польський ринок, похитнуло польське сільське господарство на багато років Отож, це зробили наші попередники. Ми це заблокували, змінили правила на європейському рівні. Вони стали суворішими, ніж на початку війни. Але звісно Україна користується тим, що сьогодні є державою, яка перебуває під загрозою Ведучий: А чи маємо ми важелі впливу на Україну? Косіняк-Камиш: Маємо Ведучий: А чи використовуємо їх? Які саме? Косіняк-Камиш: Багаторазово Я вважаю, що Україна бореться також і за нашу справу. Ми не можемо про це забувати, бо дехто в Польщі намагаються замовчати те, що Україна вже чотири роки виснажує рф І це на користь Польщі та на користь Європи. Я вдячний за це, і про це теж не можна забувати

Останній Капіталіст

28,772 次观看 • 2 个月前