Загрузка видео...

Не удалось загрузить видео

На главную

Ірина Фаріон. Чому пасивний стан не властивий українській мові? ПІДПИСАНО ДЕПУТАТОМ? А може ручкою?

76,748 просмотров • 11 месяцев назад •via X (Twitter)

Комментарии: 0

Нет доступных комментариев

Здесь появятся комментарии из оригинального поста

Похожие видео

Оприлюднені учора аудіозаписи про те, як підозрювані у корупції як вогню бояться НАБУ та САП, не лише знову підіймають тему важливості минулорічних протестів, коли суспільство відстояло незалежність антикор інфраструктури. Для мене це також і питання а чому незалежними не можуть бути інші органи правопорядку? Чому немає прозорих конкурсів до ДБР та Нацполу? Чому досі існує політичний вплив на ці структури? Щоб Україна була сильною, нам потрібне верховенство права. А його не буває без незалежних інституцій. Ми будемо бігати по колу ще довго, якщо все лишати, як є. І так, я за розширення повноважень НАБУ та САП. Боротьба проти корупції це не тільки про те, щоб впіймати хабарника. Це і про усунення системних вразливостей, які сприяють появі схем. Антикорупційні органи мають отримати повноваження надавати надавати іншим органам відповідні рекомендації для мінімізації корупційних ризиків. Так, до слова, було зроблено у Сингапурі. Але хто у нас може це ініціювати? Хто за це проголосує? Поки я бачу лише рух у протилежному напрямку.

Serhii Sternenko

37,815 просмотров • 1 день назад

Федоров: У нас є системна криза управління Стара система занадто часто живе за власними правилами. Вона захищає себе, вона боїться змін, вона повільно ухвалює рішення. Вона може карати за ініціативу і винагороджувати за лояльність. Вона може роками зберігати неефективні структури просто тому, що всі до них звикли. Питання в тому, що держава — це система, де повинні бути чіткі цілі, стратегія та ефективні команди. Управління парламентом повинно будуватися на програмі більшості, цінностях та принципах, а не на власних приватних інтересах: в оборонці, фармі, гральному бізнесі, податковій. Бо парламент — це серце української демократії, а не її гаманець. А війна такого не пробачає. Україні потрібен дуже простий принцип: влада повинна означати відповідальність. Якщо ти отримав повноваження, відповідай за результат. Якщо ти отримав бюджет, покажи, що було зроблено. Якщо ти отримав посаду, поясни, яких результатів ти досяг. Люди можуть пережити надзвичайно важкі часи. Українці вже це довели. Але є одна річ, яку дуже складно витримувати нескінченно, відчуття несправедливості. Коли людина на фронті ризикує життям, а хтось у тилу краде на війні. Коли бізнес платить податки, а отримує свавілля правоохоронців. Коли талановита людина не може змінити систему, тому що вона просто не своя. Коли суспільству повідомляють про рішення, але ніхто не пояснює, чому вони були прийняті. Так поступово руйнується найважливіше — довіра між громадянином і державою. І цю довіру треба відновити.

Останній Капіталіст

22,474 просмотров • 4 дней назад

«Нам потрібна дивізійна система. Це змінить керування», — начальник штабу бригади НГУ «Азов» Богдан Кротевич в інтерв'ю УП. «Зараз, при існуванні тактичних, оперативних угруповань, люди на посадах не відповідають за особовий склад. Дивізія — це сталий підрозділ, її можна зробити з 5-6-10 бригад. Ми пропонуємо зробити дивізію в Нацгвардії, завести туди бригади наступу і поставити одного командира, який відповідатиме за підготовку особового складу, рекрутинг, екіпірування, озброєння. Тому що коли, умовно, я командувач ОСУВ [оперативно-стратегічного угруповання військ], приходжу до командувача ОТУВ [-тактичного] і запитаю: «Якого хріна в тебе провалюється». А він скаже: «Я не знаю, комбриг такої бригади ідіот і він провалює, не я командую Сухопутними силами». Командувач ОТУВ може бути командувачем іншого армійського корпусу, бригади якого воюють на інших напрямках, а він керує іншими. Це ідіотизм. Є чому повчитися в росіян — вони воюють армійськими корпусами. Там приходять до командувача армійського корпусу і питають: «Ти чого не наступаєш?». І він не може сказати, що не ставив того чи іншого командира полку. Він його ставив і готував. З нього «спрос». А коли в нього ще буде кримінальна відповідальність, то взагалі ідеально», — вважає він.

ҐРУНТ

285,162 просмотров • 2 лет назад

🗣 Портников заявив, що зміна головнокомандувача заради протестів може мати небезпечні наслідки "І помітьте, що прізвища всіх тих бойових генералів із оцим баченням світу, армії, фронту, вони не згадуються учасниками протестів з картонками, тому що вони згадують тільки, можливо, тих, хто, на їхню думку, може бути реальним головнокомандувачем з точки зору логіки стосунків з Федоровим. Тобто потрібно, щоб поруч із 35-річним хлопцем, який очолював Міністерство оборони, був 35-річний головком. І це красиво виглядає до моменту, поки ворог не входить у Київ і перетворює учасників протесту на криваве місиво на вулицях української столиці. Тоді стає вже не так цікаво, скільки років головкому. І тоді стає вже не так цікаво, наскільки в нього широка посмішка. Цікаво, в яку саме частину твого тіла потрапить багнет того, хто ходить вулицями Києва і зачищає його від українців. От що стає цікавим і чому потрібно запобігти в найближчі роки російсько-української війни. Це не значить, що хтось із тих людей, про кого зараз говорять як про можливих кандидатів на посаду головнокомандувача Збройних сил України, не може виявитися реальним керівником війська. Може, ми просто про це не знаємо. Це знову буде лотерейне рішення, ухвалене не для того, щоб підвищити ефективність Збройних сил України, а для того, щоб мінімізувати протест на вулицях", — Віталій Портников.

Breaking News

31,305 просмотров • 1 месяц назад

💔 Кожен день — це вибір між життям і виживанням ​Уламок на одеському пляжі. Стрічки новин знову вибухають тисячами коментарів: «Чому не в укритті?», «Чому на вулиці, коли лунає сирена?», «Треба було сидіти в підвалі». Як легко судити тим, хто не живе в цьому затяжному пеклі, де сирени стали фоновим шумом нашого розбитого сьогодення. ​Але подивіться навколо. Скільки людей зараз, прямо цієї хвилини, продовжують працювати під виття сирен? Хтось пече хліб, хтось лікує, хтось продає ліки, хтось просто веде дитину за руку в магазин. Чи може ціле життя, ціла країна зупинитися на роки? Ні, не може. Бо зупинка — це теж смерть, тільки повільна. Люди просто намагаються вхопити бодай крихту нормальності, бодай ковток свіжого повітря на березі моря, щоб не збожеволіти від вічного страху. І де вона, ця абсолютна безпека? Ми всі знаємо страшну правду. Скільки людей загинуло у власних ліжках, дотримуючись правила двох стін? Скільки тіл дістали з-під завалів глибоких підвалів, які мали б стати порятунком, а стали пасткою? Коли летить ракета, залізо і бетон не завжди мають силу захистити. Жодне укриття не дає стовідсоткової гарантії, коли ворог цілить у саме серце твого міста. ​Тому годі шукати винних серед тих, хто потрапив під удар. Жінка на пляжі, водій у трамваї, перехожий на вулиці — вони не винні. Не винні ті, хто втомився боятися і вийшов до моря. ​Винен лише один. Винна росія і путінський режим, який приніс цю криваву вакханалію на нашу землю. Це вони перетворили наші пляжі на мінні поля, наші мирні дні — на лотерею виживання, а наше небо — на джерело смерті. Провина лежить виключно на вбивці, який тримає зброю, а не на людині, яка просто хотіла жити.

тату Аня зубко 🫡 Xena

26,678 просмотров • 2 месяцев назад